главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Поняття та завдання державної політики регулювання міграційних процесів в Україні.

Особливості міграційних процесів на території України. Класифікація міграційних процесів. Нелегальна міграція в структурі міграційних процесів. Основні проблеми міграційних процесів, їх подолання на території України. Огляд дінмаікі нелегальної міграції.

Рубрика: Государство и право
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 21.10.2008
Размер файла: 24,5 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Імплементація міжнародних стандартів у сфері трудової міграції в правову систему України
Участь України в трудових міграційних процесах і вирішення проблем міжнародно-правового регулювання трудової міграції. Двосторонні договори України у сфері трудової міграції з різними країнами: Вірменією, Білоруссю, Азербайджаном, Молдовою, Польщею тощо.
реферат [46,2 K], добавлена 07.04.2011

2. Принципи міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення
Періодизація розвитку міжнародних трудових процесів. Вплив загальних принципів міжнародного права на міжнародно-правове регулювання трудової міграції населення. Предмет, об’єкт та методи міжнародно-правового регулювання міграційно-трудових відносин.
реферат [24,7 K], добавлена 07.04.2011

3. Громадянство України: сутність, набуття, припинення
Поняття і принципи громадянства України. Категорії осіб, що є громадянами України. Особливості процесів набуття й припинення громадянства України. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України. Процедури з питань громадянства.
реферат [35,9 K], добавлена 03.09.2011

4. Технології адміністративного політичного управління
Основні поняття системи державного управління України. Загальна характеристика управлінських процесів. Класифікація та функції системи державного управління. Адміністративне управління в політичному житті держави: технології, методи, ефективність.
курсовая работа [41,3 K], добавлена 22.03.2011

5. Пострадянський період як перехідний етап розвитку держави та права в Україні
Проблеми виникнення держави. Складність сучасних соціальних процесів. Проблематика перехідного періоду. Особливості становлення державності в трансформаційний період розвитку посттоталітарних країн. Становлення України як незалежної, самостійної держави.
реферат [33,2 K], добавлена 02.05.2011

6. Проблеми сучасної регіональної політики України
Суть, принципи і цілі регіональної політики України. Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів. Проблеми сучасної регіональної політики України. Особливості самоврядування територій. Державні регіональні прогнози і програми.
курсовая работа [50,6 K], добавлена 23.03.2010

7. Теоретичні основи адміністративно-правового статусу державної служби зайнятості України
Фактори ефективного функціонування органів державної влади в Україні. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України. Проблеми адміністративно-правового статусу Державної служби зайнятості України в процесі реалізації державної політики.
реферат [20,6 K], добавлена 28.04.2011

8. Промульгація: поняття та особливості
Сутність процесів промульгації та королівської санкції як формальних актів для практичної реалізації прийнятого парламентом закону. Особливості стадій цього законодавчого процесу на Україні. Значення громадської думки, рівня правосвідомості громадян.
реферат [18,5 K], добавлена 16.02.2011

9. Управління юридичним консалтингом
Поняття, зміст і контроль консалтингу, його основні завдання і види. Ведення бізнесу на умовах аутсорсингу та управління консалтинговою фірмою. Характеристика напрямків здійснення юридичного консультування процесів реорганізації акціонерних товариств.
реферат [48,6 K], добавлена 04.11.2010

10. Національно-державне відродження українського народу. Незалежна Україна на сучасному етапі
Перебудова в СРСР та її наслідки для України. Спроба державного перевороту. Розпад Радянського Союзу і відродження незалежної України. Розгортання державотворчих процесів. Становлення владних структур, прийняття Конституції. Політичне життя в країні.
лекция [6,9 M], добавлена 06.01.2014


Другие работы, подобные Поняття та завдання державної політики регулювання міграційних процесів в Україні.


2

Поняття та завдання державної політики регулювання міграційних процесів в Україні.

Поняття та зміст міграційних процесів в Україні.

Нелегальна міграція в структурі міграційних процесів.

Проблеми міграційних процесів в України та основні напрямки їх подолання.

ВСТУП.

У 90 роках ХХ століття Україна вперше за всю історію зіткнулася з новою для себе проблемою - масовим в'їздом на її територію громадян інших держав та виїздом за кордон власного населення. Міграційні процеси в Україні перетворилися сьогодні на суттєвий чинник, який впливає і чим далі тим більше на соціально-економічне й політичне становище в країні.

Знаходження України в центрі Європи, на перехресті шляхів між Сходом та Заходом, Півднем і Північчю, євразійським та Африканським континентами, поглиблення її участі в міжнародному розподілі праці дають підстави вважати, що міграційні процеси в Україні не тимчасове явище.

В усій передбачуваній перспективі тенденції міжнародної міграції населення посилюватимуться, й динаміка за останні роки свідчить саме про це.

Так, еміграція до країн “далекого” або “старого” зарубіжжя минулого за останні роки становить 50 тим. Осіб на рік. Країнами призначення емігрантів були, як і раніше переважно Ізраїль, США, Німеччина. Приблизно 1,5 - 2 млн. громадян України щорічно виїжджають за кордон на сезонне, тимчасове працевлаштування. Характерним для України за останні роки стає відтік за кордон кваліфікованих спеціалістів, вчених. (Звіт 2000 р. Управління з питань міграції та біженців).

Якщо в 1991 р. кордони України перетнуло 6,13 млн. іноземців, то в 1995 р. - вже понад 35 млн., в 1998р.- 20 млн.

Міграція, як процес переселення народів існувала завжди, з початку виникнення людства. Проте явище, коли миттєво змінюють своє постійне місце проживання одночасно мільйони людей, виникло у ХХ ст. з початком світових воєн, поглибленням нерівномірності рівня життя населення в різних країнах світу.

Україна вперше за свою історію перетворилася на державу, яка виявилася привабливою для іммігрантів. Але на відміну від економічно розвинених держав, які приваблюють іммігрантів своїм багатством, Україна завдячує їх увазі лише геополітичним положенням - у центрі Європи.

Низький рівень життя в Україні приваблює сюди специфічний контингент іммігрантів некваліфікованих або взагалі криміногенні елементи Південно-Східної Азії.

Для вирішення проблем, пов'язаних з міграцією населення сьогодні як ніколи потрібна цілеспрямована єдина міграційна політика. Мета її повинна полягати в створення такого адміністративно-організаційного, фінансово-економічного та юридично-правового механізму, який би перетворив міграцію населення з негативного явища для України на інструмент збагачення держави, так як це відбулося в таких країнах як США, Канада. (Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті, с. 840)

1. Поняття та зміст міграційних процесів в Україні.

Термін «міграція» походить від латинського «migrate, migro», тобто переміщення, переселення. Наукова література і словники містять такі пояснення даного терміну:

переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане із зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього;

переміщення, переселення населення всередині країни або з однієї країни в іншу;

соціально-економічний і демографічний процес, що являє собою сукупність переміщень, які здійснюються людьми між країнами, районами, поселеннями;

переміщення людей через територіальні межі або інші території із зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу;

переселення, переміщення населення, всередині країни - внутрішні міграції населення, з однієї країни в іншу - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція;

переміщення людей, зв'язане, як правило, із зміною місця проживання;

переміщення людей, працівників, зв'язане, переважним чином, із зміною місця проживання та місця роботи;

міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування. (Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті, с. 182-214)

Таким чином, можна виділити основні ознаки міграції населення:

а) це переміщення переселення, пересування людей, тобто - процес;

б)перетинання в процесі пересування як державних, так і адміністративних меж територій;

в) тимчасова або постійна зміна місця проживання або роботи;

г) метою міграції є поліпшення соціально - економічного стану.

Виходячи з зазначених ознак міграції та наведених вище точок зору під міграцією слід розуміти - переміщення людей між країнами, адміністративно-територіальними утвореннями, пов'язане з тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, укладу життя.(Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті, с. 182-214)

Класифікація міграційних процесів:

за територіальною ознакою: а)внутрішні, б)зовнішні;

Зовнішні міграції - це різновиди переміщення або ж переселення, причому лише за обов'язкової умови ретельного врахування перетину адміністративних і територіальних кордонів, у тому числі й міждержавних чи транснаціональних.

Внутрішньою міграцією є переміщення або переселення всередині того чи іншого ландшафтного регіону або ж соціального утворення, у межах яких здійснюється майже безперервна міграція матеріальних і людських ресурсів, природних та соціальних благ (Етнонаціональній розвиток Україні. Терміни, визначення, персоналії / - К.: Т-во Знання, 1993. - С. 575] .

за часовою ознакою: а)постійні чи безповоротні, б)тимчасові, в)сезонні, г)кочові, д)маятникові;

За часовою ознакою міграції бувають: по-перше, постійними або безповоротними, - це переміщення на постійне або довгострокове місце проживання, по-друге, тимчасовими - переміщення на відносно короткий час (від кількох місяців до кількох років), по-трете, сезонними, які характеризується щорічним переміщенням, пов'язаним з роботою, по-четверте, кочовими та маятниковими, особливістю яких є щоденні поїздки на роботу за межі місця проживання. Зупинимося на кожній з них.

Переїзд з одного населеного пункту до іншого, з однієї держави до іншої з метою постійного облаштування і працевлаштування, що зумовлюється досить різними соціально-політичними чинниками, такими, як економічні, культурні, професійні чи сімейні, - це міграція безповоротна.

Вона означає зміну не тільки місця праці, а й, водночас, - місця навчання, роботи, проживання. Такий переїзд супроводжується, здебільшого, сподіванням на те, що особа, яка залишає Україну, вже ніколи не повернеться. Так, східна українська діаспора розсіяна по всіх республіках колишнього СРСР. За переписом 1989 р., у Російській Федерації налічувалося 4 мли. 363 тис. українців (3,0 % усього населення Росії), у Казахстані - понад 896 тис. (5,4), у Молдові - понад 600 (13,8), Білорусії - 291 (2,9), Узбекистані - 153,2 (0,8), Киргизстані - понад 108 (2,5), Латвії - 92,1 (3,4), Грузії - 52,4 (0,9), Естонії - 48,3 (3,1), Литві - майже 45 (1,2), Таджикистані - майже 41,4 (0,8), Туркменистані - 35,6 (1), Азербайджані - 32,3 (0,5), Вірменії - 8,3 тис. українців (0,2 %)

Тимчасові територіальні переміщення характеризуються відтоком з місць постійного проживання людей на певний час (від кількох місяців до кількох років) Вважається, що цей процес має місце, насамперед, у регіонах, де наявна міжнаціональна напруженість, яка супроводжується локальними спалахами конфліктів.

Виділяючи сезонні міграції як самостійний вид міграції, що є незалежним і не характеризує особливостей внутрішньої міграції, зазначимо, що це переміщення працездатного населення до місць тимчасового працевлаштування з метою отримання вигідної роботи за наймом, після виконання якої особа повертається до місця попереднього (постійного) проживання.

Сезонні міграції тому називаються сезонними, що їх обсяги та частота залежать від пори року (виїзд на збирання врожаю або вилов риби), а тимчасовий період перебування в іншому місці від домовленості про виконання того чи іншого виду трудової діяльності. Цей різновид міграції працездатного населення найчастіше пов'язується з сезонними сільськогосподарськими роботами, для виконання яких потрібні робітники різної кваліфікації.

До цієї групи можна приєднати кочову міграцію, яка характеризується багаторазовим переміщенням з регіону до регіону, з міста до міста, з країни до країни, з метою покращання умов власного життя. Вона може бути, як внутрішньою, так і зовнішньою і мати накопичувальний, вибірковий характер.

Іншим видом міграції, що має ознаки часового характеру, є маятникова міграція, якій притаманні масові за своїми розмірами (масштабами) щоденні, щотижневі або щомісячні переміщення населення від місць їх мешкання до місць працевлаштування і, водночас, так само систематично в зворотному напрямку.

Маятникові міграції становлять маршрутні переміщення осіб з пункту А. до пункту Б. з метою працевлаштування за наймом, а тому в них бере участь значна частина міського й сільського населення. Причиною маятникової міграції такого виду є відсутність роботи в місці проживання і можливість працевлаштування в іншому. У процесі маятникової міграції здійснюється територіальне переміщення одного з головних ресурсів виробництва - робочої сили. Таке переміщення має циклічний характер (одноденний, щотижневий, щомісячний) і не супроводжується, як правило, зміною місця помешкання.

за способом реалізації: а)організовані, б)неорганізовані;

Організовані здійснюються за допомогою та за участю держави, відповідних компетентних органів, неорганізовані силами й коштом самих мігрантів без організаційної та матеріальної підтримки з боку певних установ.

Отже, організовані міграції характеризуються соціальним переміщенням та переселенням, як правило, спланованим у часі або просторі, що здійснюються в деяких випадках під соціальним впливом стихійних і навіть спонтанних сил, але згодом вони набувають упорядкованого та цілеспрямованого характеру.

Організовані міграції поділяються на два види: а)які здійснюються добровільно (кочівники); б) які здійснюються примусово (виселення с Чорнобильській зони).

Неорганізовані міграції, тобто стихійні, проявляються у вигляді групових та індивідуальних. Вони характеризуються тим, що організовані силами й коштами самих мігрантів без організаційної та матеріальної їх підтримки з боку певних установ. Групові неорганізовані міграції здійснюються групою осіб, які об'єднані однією метою.

за відношенням до країни: а)еміграція, б)імміграція, в)транзитна міграція.

Еміграція переселення, вимушене чи добровільне переміщення людей зі своєї вітчизни до іншої країни світу з економічних, політичних або релігійних причин [Словарь иностранных слов / -- 18-е изд., стереотипное. - М.: Рус. Яз., 1989. --- с.436]. Еміграція може бути довготривалою з метою постійного мешкання; тимчасовою, якщо емігранти через певний час повертаються, та сезонною - у певну пору року або на періодичні заробітки. Так, у 1980 р. з України виїхало назавжди 6,8 тис. чол., у 1988 р. - вже 17 тис. чол., 1989 р. - 50 тис. чол., а в 1990 р. - більше як 95,4 тис. чол. За перше півріччя 1994 р. Україна вперше зареєструвала негативне сальдо міграції, яку становило 69.7 тис. чол. Еміграція до США та Канади цього року досягла 18,1 тис. чол., до Ізраїлю виїхало 21,7 тис. чол., Німеччини - 9,3 тис. чол., Австралії - 0,8 тис. чол. Тенденція до еміграції з України продовжувала зберігатися й у першому півріччі 1995 р., упродовж якого чисельність жителів України скоротилася за рахунок еміграції на 40,8 тис. чол., у тому числі в міських поселеннях - на 29,3 тис., а в сільських - на 11,5 тис, чол.

Імміграція - в'їзд до чужої країни на постійне або ж досить тривале навчання, працевлаштування, «втеча» від дискримінації, переслідувань тощо. Поняття імміграція є протилежним терміну «еміграція».

Транзитна міграція - це проїзд громадян третьої країни через територію України.

Законодавець дозволяє транзитний проїзд через територію України в країну призначення за наявністю транзитних віз, якщо інше не передбачене законодавством України. Транзитним проїздом вважається перебування в Україні в межах визначеного в проїзному квітку часу або терміну, фактично необхідного для перетинання території України на відповідному виді транспорту [Закон України “Про правовий статус іноземців” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23. - С. 27]. За статистичними даними МВС України в 1996 р. було зареєстровано транзитних мігрантів 3,7 тис. чол. (0,8%), у 1997 р. - 5,5 тис. чол. (1,3%), 1998 р. - 5,7 тис. чол. (1,4%), 1999 р. - 6,1 тис. чол.(1,6%) [93-96].

за ступенем контрольованості: а)легальна, г)нелегальна.

Легальна міграція - це перетин міжнародних кордонів і перебування в країні на законних підставах. Такі мігранти в'їжджають до країни за наявності в'їзної візи або інших законних підстав, перебувають у країні протягом встановленого часу (за необхідності та наявності підстав термін перебування може бути продовжений).

Нелегальна міграція характеризується тим, що її суб'єкти покидають країни постійного проживання, і проникають на території інших держав без офіційного дозволу.

Отже ми переходимо до розгляду другого питання присвяченому такому явищу, як нелегальна міграція.

Нелегальна міграція в структурі міграційних процесів.

Нелегальною (незаконною) міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи або без таких, самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країні без належного дозволу компетентних державних органів.

Існують шість видів нелегальної міграції, а саме:

зовнішня нелегальна міграція;

постійна або незворотна нелегальна міграція;

сезонна нелегальна міграція;

транзитна нелегальна міграція;

еміграційна нелегальна міграція;

імміграційна нелегальна міграція.

Нелегальна міграція займає вагомий відсоток у структурі міграційних потоків. Вона є соціально небезпечним, шкідливим, протизаконним явищем, яке реально загрожує економічним інтересам і громадській безпеці нашої держави. Вона є однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами.

Україна ще не має достатнього досвіду державного регулювання процесів нелегальної міграції. Тому на сьогодні, одним із важливих завдань є продумане розроблення комплексної протидії нелегальній міграції.

Найбільш важливе значення для практики протидії цьому явищу має вивчення і дослідження ознак, що містяться у стані, структурі, динаміці і географії нелегальної міграції.

Стан нелегальної міграції - це кількісні показники, що характеризують дане явище у визначений період часу в абсолютних цифрах або у відносних показниках. До стану належить інформація про кількість нелегальних мігрантів, скоєні ними правопорушення, вжиті за ними заходи.

Так, у 2001р. ОВС було притягнуто до адміністративної відповідальності 69593 іноземців за порушення правил перебування на Україні, було видворено за межі України13609 осіб, скорочено термін перебування в Україні - 9156.

Друга ознака нелегальної міграції -- це наявність визначеної структури.

Під структурою ми розуміємо -- взаєморозташування і зв'язок складових частин чого-небудь, будівля [110. - С. 864]; внутрішній устрій, уклад [202. - С. 238]. Якщо стан (рівень нелегальної міграції) -- це кількісний показник, то, коли йдеться про її структуру, то передбачається, що в даному випадку вона визначається з якісної сторони.

Структурні елементи нелегальної міграції:

Залежно від мети призначення, нелегальне переміщення можна поділити на:

а) транзитне переміщення;

б) переміщення з метою постійного проживання;

в) переміщення з метою тимчасового притулку.

За моментом виникнення цього явища:

а) з моменту порушення правил в'їзду на територію держави та виїзду з неї;

б) з моменту порушення правил перебування на території держави, що зумовлює необхідність продовження візи та реєстрації на території країни перебування.

3. Залежно від каналів контрабанди живого товару через територію України:

а) транзитний повітряно-залізничний, для громадян держав Південно-східної Азії, Близького й Середнього Сходу (Китай, В'єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Афганістан);

б) транзитний повітряно-залізнично-пішохідний, для громадян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Сомалі, Анголи, Заїру;

в)транзитний повітряно-пішохідно-залізничний, значна частина Лівану, Китаю, Індії прибуває в Україну повітряним шляхом і рухається до західного кордону, а з Києва - залізничним транспортом [163. - С. 42].

Залежно від можливості її суб'єктів нести адміністративну відповідальність:

а) складається з суб'єктів, що не підлягають адміністративній відповідальності (за віком, станом неосудності);

б) складається з суб'єктів, які підлягають адміністративній відповідальності.

Іншою ознакою нелегальної міграції є її динаміка. Динаміка - це зміна кількісних та якісних показників нелегальної міграції, скоєних нелегальними мігрантами правопорушень у цілому за визначений період часу.

Нелегальна міграція не є статичне, застигле явище, воно швидко та динамічно розвивається в просторі і часі. Тому ця ознака має важливе значення щодо її вивчення, а також визначення параметрів протидії.

Кількість нелегальних мігрантів з кожним роком зростає. Це видно із статистичних даних МВС України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, по звертаннях нелегальних мігрантів для одержання статусу біженців.

Так, у 19996р. ОВС було виявлено 5110 тис. нелегальних мігрантів, у 1997р. - 9200 осіб, у 1998р. - 12 тис., у 1999р. - 25278, у 2000р. - 25111тис. осіб.

Суттєвою ознакою нелегальної міграції є високий рівень латентності. Це пов'язане з тим, що вона є вигідним бізнесом, який дає значні прибутки. У свою чергу, «прибутковість» забезпечила для неї риси професійно організованої мереж. В багатьох випадках вона характеризується наявністю спеціально створеної системи захисту від виявлення і притягнення винних до встановленої законом відповідальності; особливо ретельним маскуванням цілей; максимальним наданням їй видимої легальності, тобто відповідності правовим нормам, законної діяльності.

Останніми роками дуже чітко вимальовується картина різкого підвищення нелегальних переміщень, що має свої причини та пояснення.

Таблиця 1.4. Затримано поза пунктами пропуску нелегальних мігрантів[91-92]:

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

Нелегальних мігрантів

277

397

1466

1373

1403

2225

5779

6295

8675

Кількість затриманих нелегальних мігрантів поза пунктами пропуску в 1999 р. порівняно з 1998 р. збільшилася на українсько-російському кордоні в 9 разів, на українсько-білоруському -в 2 рази.

Таблиця 1.5. Динаміка нелегальної міграції [93, 97-99].

1996

1997

1998

1999

Усього виявлено н. м. ОВС України:

5110

9202

12646

25278

М.Київ

1850

2324

2153

5741

Чернігівська обл.

790

483

612

743

Луганська обл.

645

1249

1351

1744

Дніпропетровська обл.

435

1421

2598

3941

Сумська обл.

385

387

529

506

Харківська обл.

230

363

487

941

Значна кількість ознак нелегальної міграції міститься у її географії.

Під географією нелегальної міграції розуміють просторово тимчасовий розподіл нелегальної міграції на території України.

За даними МВС України, нелегальна міграція має масовий прояв у великих містах, а також у прикордонних зонах, які є місцем переправлення нелегальних мігрантів до Європи. Сільська місцевість приваблює тільки тих нелегальних мігрантів, які вирішили залишитися на постійне місце проживання або отримали статус біженця, але за статистикою це дуже незначна кількість осіб.

3. Аналіз стану міграційних процесів, в якому опинилася Україна, дозволяє виділити дві основні групи чинників, що сприяють прибуттю, безконтрольному проживанню, пересуванню та збільшенню кількості нелегальних мігрантів в державі.

Зовнішні чинники (фактори) нелегальної міграції в Україні:

нестабільність соціально-політичної ситуації в країнах-експортерах нелегальних мігрантів;

наслідки війн, збройні конфлікти в країнах Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки;

добре налагоджена й організована практична та пропагандистська робота "торгівців живим товаром" на тлі важкого еко-номічного стану окремих країн.

руйнування єдиного правового та візового простору, який існував у СРСР, відсутність чітко визначеної системи в'їзду, перебування, контролю іноземців у країнах СНД, у тому числі й в Україні.

Внутрішні чинники (фактори) нелегальної міграції в Україні:

1. специфіка географічного розташування України в центрі Європи, наявність кордонів з країнами, які мають вихід до Захід-ної Європи, що робить територію України найбільш зручною для транзиту па Захід;

“Прозорість” кордонів.

Нелегальні мігранти - вихідці з країн Південно-східної Азії, Африки, Середнього та Близького Сходу, що намагаються дістатися Західної Європи, або залишитися на Україні - почали з'являтися після розпаду Радянського Союзу і послаблення режиму на його колишніх кордонах. Їх появі, значною мірою, сприяло те, що деякі нові незалежні держави встановили ліберальні правила перетину кордонів для громадян суміжних країн, які раніше не входили до складу СРСР. Наприклад, на кордоні Азербайджану з Іраном, Молдови з Румунією існують спрощені умови переходів. Деякі ділянки колишнього радянського кордону мають досить умовну охорону через те, що там відбуваються бойові дії, наприклад, у районі таджицько-афганського кордону. Все це створює сприятливі умови для нелегального переходу на територію країн СНД.

Умови «прозорості» кордонів дозволяють нелегальним мігрантам практично безперешкодно пересуватися по пострадянському простору (за винятком країн Балтії).

3. недосконалість вітчизняної законодавчої бази, що регулює міграційні процеси в Україні.

Прорахунки у формуванні управлінських структур та визначення їх компетенції. Між державними органами, на які покладено регулювання імміграційних процесів (МЗС, МВС, Мін'юст, СБУ, Держкомкордон та Держкомнац міграції), відсутні ефективно діючі інформаційно-аналітичні зв'язки, а нормативні акти, якими вони керуються в своїй діяльності, мають, здебільшого, тимчасовий характер і не в усьому узгоджені між собою. Матеріально - технічне забезпечення діяльності цих держав-них органів залишається вкрай низьким, програми, плани та заходи щодо поліпшення управління імміграційними проце-сами виконуються не в неповному обсязі, а по-шук альтернативних джерел фінансування ведеться не досить активно через відсутність в державі єдиного координатора з питань управління імміграційними процесами.

Відсутність матеріально-технічних ресурсів для видворення іноземців з України, утворення пунктів утримання нелегалів, створення автоматизованої системи обліку іноземців.

На досить низькому рівні інформаційне забезпечення обліку іноземців, які офіційно прибувають в Україну, у тому числі транзитом, хоча можливості для цього в державі є, перш за все, використовуючи АІС «Дельта Потік» та вже існуючі локальні комп'ютерні мережі.

На ефективність протидії впливає нестача коштів для проведення повномасштабного комплексу заходів щодо з'ясування обставин порушення кордону і відсутність у Прикордонних військ перекладачів з непоширених іноземних мов.

Відсутність матеріально-технічних ресурсів, необхідних для видворення іноземців.

4. Відсутність методик протидії конкретним видам нелегальної міграції.

Важливою умовою розробки адекватних заходів міграційної політики та їхньої успішної реалізації є наукове забезпечення. В Україні існують достатні для цього наукові сили. Одним із соціально значущих результатів науково-дослідних робіт у даній сфері повинні стати методики протидії конкретним видам нелегальної міграції. В їх основі повинні лежати аналіз стану протидії конкретним видами нелегальної міграції; дослідження причин кожного з видів нелегальної міграції; оцінка майбутнього стану даного явища, тобто його прогнозування.

Головною метою кожної методики має бути профілактика порушень міграційного законодавства стосовно конкретних видів нелегальної міграції.

Вони повинні визначати безпосередню тактику дій окремих суб'єктів, до компетенції яких входить протидія проявам нелегальної міграції. Таким чином, методики повинні розроблятися для кожного конкретного суб'єкта. Наприклад, для паспортно-візових служб МВС, служби дільничних інспекторів міліції, оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, що відповідають підрозділам Прикордонних військ, Служби безпеки. Вони повинні стати важливим компонентом навчання співробітників ОВС за програмами підготовки шерифів. Експериментальні заходи для створення такого інституту сьогодні успішно апробовуються в сфері забезпечення й охорони громадського порядку.

Основні напрями протидії нелегальній міграції:

Створення єдиної міграційної служби.

Виявлення і перекриття основних каналів міграції шляхом удосконалення візової політики і якості прикордонного контролю.

Виявлення на території України і викриття злочинних угруповань, що займаються організацією переправлення нелегальних мігрантів, виготовленням і забезпеченням їх підробними документами.

Створення єдиної автоматизованої системи інформаційного забезпечення правоохоронних органів у боротьбі з нелегальною міграцією.

Налагодження діючого механізму видворення іноземців за межі України.

Створення пунктів зібрання іноземців, які незаконно перебувають в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України.

Закони України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р., (Закон України “Про правовий статус іноземців” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23, ст.161).

Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001р. // ВВРУ. - 2001. - № 13.

“Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р., (Закон України “Про державний кордон України” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2.)

“Про біженців” від 21 червня 2001 р.,

“Про імміграцію” від 12 червня 2001 р.

Указ Президента України від 09. 01. 1999 р. № 4/99 «Питання імміграційного контролю» [Указ Президента України «Питання імміграційного контролю» від 9.01.99р. № 4/99 // Офіційний вісник України, 1999, №2.-с.37)]

Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 137 «Про Комплексну цільову програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки»

Указ Президента України від 18 січня 2001 р. № 22 “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, яким була затверджена Програма боротьби з незаконною міграцією на 2001 - 2004 роки.

Постанова Кабінету Міністрів від 29.12.1995 р. №1074 “Про правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” (Зібрання постанов Уряду України, 1996, №4, ст.148)

Спеціальний випуск Віснику ЛІСВ “Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів”, - Луганськ, 2000.

Новік В. Імміграція: пошуки шляхів вирішення проблеми// Право України, 1999, №6.

Зарубей В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні // Право України, 1999, №8.


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Поняття та завдання державної політики регулювання міграційних процесів в Україні." можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов