Лексика перекладів книг Святого Письма у контексті розвитку української літературної мови в другій половині XIX – на початку XX століття

У перекладі книг Святого Письма та в оригінальних творах П. Куліша чимало таких слів, щодо яких „Словник української мови”, на відміну від „Словаря української мови” за редакцією Б. Грінченка, подає ілюстративні контексти з творів інших письменників, часто - зі значно пізнішого періоду від того, у який працював П. Куліш, напр.: видиво (за Л. Первомайським), десниця, потужніти (за М. Бажаном), заклинатель, кепкун, розвалище (за П. Загребельним), скрижаль (за Лесею Українкою, П. Тичиною, А. Малишком, П. Загребельним), зверхник (за А. Крушельницьким), кармазин (за О. Стороженком, Н. Рибаком), лестивий (за О. Стороженком, І. Ле), лжа (за О. Ільченком), нуждар (за Д. Павличком), пир (за П. Грабовським, С. Скляренком), погибельний (за Г. Хоткевичем), товща (за О. Кобилянською, П. Загребельним), утроба (за М. Зеровим), чатувати (за О. Гончарем), ясити (за І. Манжурою). лексика переклад святое письмо

Лексика, вжита у текстах книг Святого Письма, за нормами сучасної української літературної мови має різний стильовий статус. Так, церковнослов'янізми мають як спеціальні стилістичні ремарки церковно-слов'янське, церковне, релігійне, урочисте, так і типові для лексики пасивного фонду маркування застаріле, рідковживане, поетичне, книжне, а для лексики народнорозмовної - розмовне, діалектне. Народнорозмовну лексику, в тому числі й діалектну, П. Куліш та І. Пулюй вважали одним із продуктивних джерел збагачення лексичних засобів літературної мови, а тому ввели до перекладу біблійних книг ряд діалектизмів, уживаних як у північному, так і в південно-західному наріччях української мови. Ці факти засвідчують мовно-культурне єднання східних та західних українських земель у процесах творення літературної мови в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Зіставний аналіз лексем народнорозмовного джерела, використаних різними перекладачами у тих самих контекстах біблійних книг, дозволив виявити, що П. Куліш та І. Пулюй намагалися послідовно дотримуватися принципу логічно-семного узгодження слів у межах однієї синтагми, використовуючи слова зі складнішою структурою лексичного значення. І. Огієнко надавав перевагу лексиці стилістично нейтральній або ж із мінімальним вираженням конотативних компонентів значення.

Лексичні новотвори П. Куліша становлять яскраву стилістичну особливість українського перекладу Біблії й свідчать про те, що письменникові вдалося продуктивно реалізувати словотвірний потенціал української мови насамперед для збагачення іменникової лексики, що виражає абстрактні значенням.

Дослідження лексико-стилістичних особливостей українських перекладів книг Святого Письма дозволяє переконливо стверджувати, що мовознавчі погляди та нормотворчі настанови П. Куліша й І. Пулюя у доборі книжних та народнорозмовних лексем, використанні словотвірних моделей української мови відіграли надзвичайно важливу роль в історії формування лексичного складу української літературної мови другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ткач Л., Мороз Т. Українська народнорозмовна лексика у перекладах книг Святого Письма, здійснених П. Кулішем, І. Пулюєм, І. Огієнком (зіставлення, спостереження, міркування) // Біблія і культура: Збірник наук. статей. Вип. 5. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 280-293 (дисертантові належить загальна постановка проблеми, вибір фактичного матеріалу, аналіз семантичної структури й стилістичних властивостей лексики, обґрунтування висновків).

2. Мороз Т., Ткач Л. Актуальність мовного досвіду П. Куліша та І. Пулюя у творенні лексики високого стилю української мови // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Збірник наук. праць. Серія: Філологія. - Вип. 6. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. - С. 122-133 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, опис і аналіз його лексикографічного представлення, обґрунтування висновків).

3. Ткач Л., Мороз Т. Фразеологічні скарби української мови в перекладах книг Святого Письма (за текстами П. Куліша, І. Пулюя, І. Огієнка) // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 214-215: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 115-125 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

4. Мороз Т., Ткач Л. Мова творів М. Коцюбинського і книг Святого Письма в українських перекладах Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя: спільні джерела лексики і фразеології // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Збірник наук. праць. Серія: Філологія. - Вип. 7. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2005. - С. 176-185 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

5. Мороз Т. Церковнослов'янська лексика в мові Юрія Федьковича та історичні аспекти її стилістики // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 274-275: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 221-228.

6. Мороз Т. Маловідомі сторінки історії перекладів українською мовою книг Святого Письма від середини XIX - до середини XX століть // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 276-277: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 240-251.

7. Мороз Т., Ткач Л. До індивідуальної характеристики перекладачів Євангелія у залученні лексичних джерел української мови (Пилип Морачевський, Пантелеймон Куліш, Іван Огієнко) // Наукові записки НаУКМА. - Т. 60: Філологічні науки. - К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. - С. 22-36 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

8. Мороз Т. Синтаксична варіантність у текстах книг Святого Письма (на матеріалі перекладів П. Морачевського, П. Куліша, І. Огієнка) // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 321-322: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 413-421.

9. Мороз Т. Іменники-новотвори П. Куліша в його перекладі Біблії // Урок української. - 2007. - № 2-3. - С. 28-31.

Інші публікації:

1. Ткач Л., Мороз Т. Явища паралельного слововживання у творах Лесі Українки та в текстах українських перекладів книг Біблії другої половини XIX - початку XX століття // Леся Українка і сучасність: Збірник наукових праць. - Т. 2. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. - С. 362-372 (дисертантові належить загальна постановка проблеми, стилістичний та семантичний аналіз фактичного матеріалу, обґрунтування висновків).

2. Мороз Т. Переклади Біблії українською мовою: текстова варіантність на синтаксичному рівні (на матеріалі перекладів П. Морачевського, П. Куліша, І. Огієнка) // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Чернівці, Рута, 2006. - С. 250-255.

АНОТАЦІЯ

Мороз Т. В. Лексика перекладів книг Святого Письма у контексті розвитку української літературної мови в другій половині XIX - на початку XX століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2007.

Роботу присвячено дослідженню семантико-стилістичної характеристики лексики перекладів книг Святого Письма, виконаних П. Кулішем та І. Пулюєм, у контексті формування й розвитку української літературної мови в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., у зв'язку з нормотворчими настановами перекладачів та їх орієнтацією на дві форми історичного існування української мови - народнорозмовну та писемно-книжну, а також у зіставленні з нормами сучасної української літературної мови.

На матеріалі текстів українського перекладу книг Святого Письма (П'ятикнижжя Мойсея, Книги Приповісток Соломонових, Книги пророка Ісаїї, Книги пророка Єремії, Книги „Плач Єремії” - у перекладі П. Куліша, І. Огієнка, Псалтиря - у перекладі І. Пулюя та І. Огієнка; Євангелія від Матвія - у перекладі П. Морачевського, П. Куліша, І. Огієнка) проведено відбір та систематизацію лексичних одиниць, аналіз їх семантичної структури, стильових функцій та лексикографічний опис. На основі різнобічних історико-культурних і філологічних джерел підготовлено узагальнювальний огляд історії перекладів книг Святого Письма українською мовою.

Ключові слова: переклади Святого Письма, конфесійний стиль, культурно-писемна традиція, церковнослов'янізм, козацький соціолект, народнорозмовна лексика, діалектизм, лексична інновація, П. Куліш, І. Пулюй.

Мороз Т. В. Лексика переводов книг Святого Писания в контексте развития украинского литературного языка во второй половине XIX - в начале XX века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2007.

Диссертация посвящена исследованию лексики, использованной в переводах на украинский язык книг Святого Писания в контексте развития украинского литературного языка во второй половине ХІХ - в начале ХХ в., обогащения его лексического состава и становления функциональных стилей, в частности - стиля канонической литературы, относительно которого в большинстве работ украинских языковедов и культурологов принят термин конфессиональный стиль. Текстовой основой исследования послужил первый полный перевод Библии на украинский язык, опубликованный в Вене в 1903 г. и переизданный в Украине в 2000 г. (авторы - П. Кулиш, И. Пулюй, И. Нечуй-Левицкий), в частности, такие книги Библии: Пятикнижие Моисея, Книга Премудрости Соломона, Книга пророка Исаии, Книга пророка Иеремии, Книга „Плач Иеремии”. В качестве дополнительных источников фактического материала привлечены и другие известные переводы книг Святого Писания на украинский язык - перевод И. Огиенко (впервые опубликованный в 1962 г. за рубежом и неоднократно переиздававшийся во многих странах; в 1988 г. , во времена Советского Союза, издание вышло в Москве; в Украине отдельное издание появилось в 1995 г.), а также перевод Евангелия Ф. Морачевского (впервые изданный в 1906-1911 гг. в Москве и с тех пор не переиздававшийся).

Цель исследования - изучить семантико-стилистические особенности различных тематических групп лексики украинских переводов книг Святого Писания в сопоставлении со стилистическими нормами современного литературного языка, а также в связи со стилетворческими намерениями переводчиков и их ориентацией на две формы существования языка - письменно-книжную и народноразговорную. Особое внимание уделено лексике с историческими коннотациями, восходящей к староукраинскому периоду, когда преимущественное влияние на развитие украинской культуры и литературного языка оказывали представители нескольких сословий - православного духовенства, войскового сословия, городских ремесленников, а сам украинский язык развивался в условиях активного контактирования с церковнославянским, польським, немецким и др.

В ходе исследования впервые произведены отбор и систематизация таких слов, которые относятся к разным слоям пассивного фонда лексики современного украинского языка (историзмам, лексическим и семантическим архаизмам, диалектизмам, авторским лексическим инновациям) и по своему использованию в тексте высокого книжного стиля, каковым является Святое Писание, пребывают в определенном диссонансе с актуальными представлениями относительно их функциональных возможностей. Особенно это касается церковнославянизмов, а также заимствованных в период XV - XVII вв. западнославянизмов, германизмов, тюркизмов, унгаризмов, зафиксированных в письменных источниках, охватывающих практически всю украинскую этническую территорию в границах того времени. Большинство из этих слов сохранилось до наших дней в говорах юго-западного наречия украинского языка, а в конце ХІХ - начале ХХ в. их активно использовали в западноукраинском варианте литературного языка.

В диссертации предложен новый подход к рассмотрению украинских переводов Библии второй половины XIX - начала XX в. как комплексной культурологической проблемы, требующей привлечения усилий исследователей из смежных гуманитарных отраслей. Факты из самых различных историко-культурных и филологических источников изложены в обобщенном обзоре истории переводов книг Святого Писания на украинский язык.

Основное внимание в работе сосредоточено на двух основных группах лексики - церковнославянизмах и словах из так называемого казацкого социолекта, представленных в лексикографических источниках староукраинского периода, а также в „Словарі української мови” под редакцией Б. Гринченко. Установлено, что П. Кулиш придавал особое значение обогащению стилистического потенциала церковнославянизмов и архаической лексики украинского языка не только в переводах книг Святого Писания, а также в оригинальных произведениях, многие из которых были написаны по библейским мотивам и сюжетам. П. Кулиш и И. Пулюй возобновили в украинском языке нового периода функционально-стилистический статус церковнославянизмов как единиц торжественно-поэтического, возвышенного звучания.

Сравнительный анализ лексических средств в разных переводах одних и тех же контекстов из Евангелия от Матфея показал более последовательный подход Ф. Морачевского и П. Кулиша к использованию церковнославянизмов, что соответствовало традициям староукраинского языка. И. Огиенко, напротив, отдавал предпочтение межстилевой лексике, характерной для украинского языка нового периода.

Эти же наблюдения касаются и лексического наследия староукраинского языка: оно представлено в новой стилистической роли не только в переводах книг Библии, но и в оригинальных произведениях П. Кулиша, особенно - в первом в украинской литературе историческом романе „Чорна рада”, наиболее часто цитируемом в словаре Б. Гринченко и в „Словнику української мови”.

Исследование лексических особенностей переводов П. Кулиша и И. Пулюя позволяет с уверенностью утверждать, что, работая в содружестве, представляя разные наречия украинского языка и обладая глубокими знаниями о его письменно-исторических и народных источниках, они сумели в полной мере использовать все известные им лексические и фразеологические средства, прибегнув в необходимых случаях и к образованию новых слов, для того, чтобы создать, а в отдельных чертах и воссоздать конфессиональный стиль украинского литературного языка.

В современной украинской лексикографии это высокое текстовое и стилистическое достижение П. Кулиша и И. Пулюя фактически не отражено, что актуализирует потребность изучения их творческого опыта в сопоставлении с последующими и новейшими переводами книг Святого Писания на украинский язык, а также создает предпосылки для дальнейшего развития лексикографической практики и усовершенствования стилистических норм современного украинского литературного языка.

Ключевые слова: переводы Святого Писания, конфессиональный стиль, культурно-письменная традиция, церковнославянизм, казацкий социолект, народноразговорная лексика, диалектизм, лексическая инновация, П. Кулиш, И. Пулюй.

Moroz T. V. The vocabulary of the Holy Script Books translations in the context of the Ukrainian literars language development in the second half of the XIX-th - beginning of the XX-th century. - Manuscript.

Dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philological Sciences. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Yuri Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2007.

The dissertation is dedicated to the investigation of the semantic-stylistic vocabulary peculiarities of the Holy Script translations, undertaken by P. Kulish and I. Pulyui in comparison with the regulations of the modern Ukrainian literars language, with the view of the regulation-founding precepts of the translators and their taking into consideration the two forms of the Ukrainian language historic existence - the written-bookish and the oral popular.

On the material of the Holy Script texts translation into Ukrainian (Moses's Pentateuch, Solomon's Narrative Books, prophet Isaiah's Books, prophet Jeremiah's Books, „Jeremiah's Cry” Books - translated by P. Kulish, I. Ohiyenko, Psalms Book - translated by I. Pulyui and I. Ohiyenko; Matthew's Gospel - translated by P. Morachevski, P. Kulish and I. Pulyui, I. Ohiyenko) there has been identified and systematized the lexical units, the analysis of the semantic structure, stylistic functions and lexicographic description. On the basis of various historical, cultural and philological sources there has been presented a generalized, problematic account of the history of the Holy Script Books translation into the Ukrainian language.

Key words: Holy Scripts translations, style of Holy Script, cultural-writing tradition, Church Slavism, Cossack's vocabulary, oral popular vocabulary, dialecticism, neologism, P. Kulish, I. Pulyui.

Размещено на Allbest.ru