Назви продуктів харчування, страв і напоїв в українській мові XIV–XVII століть

Як продукт харчування назва медъ (псл. *medъ) у досліджуваних пам'ятках зафіксована в таких словосполуках: медъ пр­сный, медъ недымный, медъ сыченый, медъ готовый, медъ росходный. Поряд із медъ пр­сный (псл. *рrмsknъ) часто вживаним є іменник липецъ зі значенням «липовий мед» (від липа).

Четвертий розділ «Назви напоїв» поділено на три підрозділи: «гіперномени - назви напоїв», «назви хмільних напоїв» та «назви нехмільних напоїв». У давньоукраїнській мові найпоширенішими помономенами із загальним значенням виступали деривати дієслова пити питьi псл. *pitьje та пиво псл. *pivo. У староукраїнську добу низку таких назв розширено: напитокъ, напой, питїє (від пити), хм­ль < псл. *xъmмlь, трунокъ. Лексему трунокъ вважають запозиченням із польської мови: пол. trunek «напій», ст. пол. trunk, trank «алкогольний напій». Виявлені помономени - назви конкретних напоїв пиво < псл. *pivo, квасъ < псл. *kvasъ, медъ < псл. *medъ, вино < псл. *vino - успадковані з давньоукраїнської мови. Лексему пиво на позначення хмільного напою східнослов'янські джерела засвідчують із XIII ст. В українських пам'ятках XIV-XV і наступних століть цю назву зафіксовано з такою ж семантикою: питъ могоричъ... пива за гривну (1366); Просилъ мя в домъ свой на пиво (1565).

У ранню добу староукраїнського періоду зі значенням «хмільний напій» виявлено назву корчма < псл. *kъrиьma. Помономен гор­лка (дериват від гор­ти) уперше датовано 1545 роком у житомирських актових записах: А мыто и гор­льку… Мошко у кн~зя закупує(т) нє завъжды ровно. Синонімічним до гор­лка було слово водка, яке на позначення міцного хмільного напою конкретизували прикметники паленая та крhпкая. У першій половині XVII ст. у староукраїнській мові стала відомою лексема оковита, яка називала не будь-яку, а тільки міцну горілку високого ґатунку. Слово запозичене з середньолатинської мови, можливо, через посередництво польської (лат. aqua vitae «вода життя, жива вода»). Значно менше в пам'ятках староукраїнської мови виявлено слів на позначення нехмільних напоїв, зокрема вода < псл. *voda, сокъ < псл. *sоkъ, квасъ < псл. *kvasъ, взваръ (від възварити).

ВИСНОВКИ

У висновках зазначено, що словниковий склад досліджуваної тематичної групи лексики в українській мові XIV-XVII ст. порівняно з попереднім мовним періодом значно збагатився: якщо лінгвістами в пам'ятках давньоукраїнської мови виявлено 169 назв, то в текстах староукраїнської засвідчено 537 найменувань продуктів харчування, страв, напоїв та їхніх різновидів. Збагачення аналізованої лексики відбулося внаслідок словотворення, переосмислення слів і запозичення назв з інших мов.

У староукраїнській мові порівняно з попереднім мовним періодом значно розширився синонімічний ряд гіперноменів - назв продуктів харчування, страв і напоїв, відбувся і перерозподіл семантичних функцій висхідних компонентів: у попередню мовну добу слова, які входили до цієї лексико-семантичної групи, виступали із загальним значенням здебільшого до будь-якої їжі, а в досліджуваний період з'явилася низка лексем, які, виступаючи з цією ж семантикою, об'єднували слова за мікротематичним принципом, тобто залежно від тематичної близькості назв. Наприклад, іменник печенина стосувався тільки печеної страви, веты - десертної їжі, росолъ - солоної і т. д. Поодинокі назви синонімічного ряду слів упродовж досліджуваного періоду зазнали суттєвих змін: одні з них активно розширили свою семантику, інші, навпаки, звузили; окремі, здебільшого виступаючи із загальним значенням, паралельно почали називати конкретну страву; частина номенів відійшла на периферію мовної системи й нині функціонує лише в говірках. Деякі назви аналізованої лексико-семантичної групи вже в ранню староукраїнську добу зазнали архаїзації та вийшли з ужитку. Водночас у пам'ятках засвідчено низку нових слів, успадкованих як із праслов'янської мови (печенина, готовизна, вариво, росолъ та ін.), так і запозичених (леґуміна, веты, конфекты та ін.)

Номінації продуктів харчування, страв та напоїв у староукраїнській мові здебільшого мотивовані словами, що вказували на спосіб приготування страви, її якість, форму чи зовнішній вигляд виробу, на призначення продукту харчування чи страви. Частина помономенів, які вказують на ґатунок напою і виступають як прикладка до означуваного слова, співвідносні з назвою міста або країни-виробника.

У процесі історичного розвитку аналізованої тематичної групи сформовані основні способи номінації досліджуваних назв. Переважну частину броматономенів утворено від іменних (переважно іменникових) основ за допомогою суфіксів -ник, -ик, -к(а), -ин(а), -як, -в(о) та ін. Поширеними в староукраїнську епоху були успадковані з давньоукраїнської мови суфіксальні деривати від назв тварин. Найпродуктивнішим виявився суфікс -ин(а). Частина з таких назв функціонувала вже в давньоукраїнській мові. Низку лексем утворено лексико-семантичним способом, зокрема назви продуктів харчування та страв тваринного походження, які співвідносилися з найменуваннями домашніх і диких тварин та птиці, і назви городньої та садової продукції, які збігалися з ботанічними найменуваннями самих рослин. Частина назв є віддієслівними суфіксальними дериватами. Спорадично зафіксовані інші структури.

Аналізовані номени в староукраїнську добу стали активною твірною базою для низки похідних слів для найменування реалій, пов'язаних із виробництвом позначуваного продукту. Зазвичай їх активно використовували в складі композитів, що належали до інших тематичних груп чи об'єднань (виночьрпьць, винобойный, медосытца та ін.).

Одним із джерел вивчення словникового складу тематичної групи слів на позначення продуктів харчування, страв та напоїв є антропоніми. Саме так удалося виявити наявність у староукраїнській мові апелятивів вергунъ, калита, лемішка, вареникъ, варениця, кислякъ, сыроватка, сироїжка, груздь та ін.

Основний фонд аналізованої лексики належить до найдавніших шарів української мови і є праслов'янською спадщиною. Одним із важливих засобів збагачення досліджуваних назв є запозичення. У староукраїнській мові порівняно з давньоукраїнською спостерігаємо зміну їхніх джерел: якщо в давньоукраїнський період переважали запозичення з грецької та церковнослов'янської мов, то в староукраїнській помітний вплив польської (леґумина, трунокъ, мандрикъ та ін.). Частина назв потрапила до української мови через посередництво польської (салата, цибуля (цебуля), бросквина, родзинки та ін.) чи німецької (ґранатъ, фиґа, паштетъ та ін.). Деякі лексеми запозичено через інші мови з італійської (конфекты, марципанъ), поодинокі - з угорської (куліш). З'явилися нові тюркізми (брага). Найбільше чужомовних елементів виявлено в мікрогрупі слів на позначення приправ та спецій, оскільки позначувані реалії в Україні не виробляли.

Значення аналізованих номенів з'ясовано на основі їхнього детального вивчення в контексті досліджуваних пам'яток, а також тлумачень у староукраїнських і сучасних лексикографічних виданнях. Це дало змогу уточнити семантку окремих назв. Наприклад, лексема наливка в усіх досліджуваних джерелах виступає на позначення посудини, з якої щось наливають. Таке значення слова тлумачать староукраїнські лексикографи та сучасні мовознавці, зазначаючи, що із семантикою «хмільний напій» назва відома тільки з XVIII ст. Однак в одній із досліджуваних пам'яток зі значенням «хмільний напій» її виявилено ще в 1591 році.

Протягом тривалого мовного розвитку відбувся перерозподіл значень в окремих лексико-семантичних групах унаслідок появи нових, здебільшого запозичених назв, а також архаїзації або зникнення старих. Зміна семантики низки слів, окрім мовних, залежала й від позамовних факторів. Основний із них - утрата або поява конкретних реалій. Саме цей фактор вплинув і на процес певних семантичних розгалужень у межах однієї лексеми. Так, хмільний напій вино в староукраїнський період перебував у складі вісімнадцяти словосполук, які вказували на смакові якості продукту (вино кислоє, вино сладкоє), спосіб та місце виробництва (вино варTноє; малмазия, алякант та ін.), продукт приготування (вино шипковоT, пTлыноT вино) та ін. Це відзначено і в інших лексико-семантичних групах.

У староукраїнській мові, особливо в XVI-XVII ст., багато назв набуло переносного та узагальнено-образного значення, активно функціонуючи в ролі літературно-художніх засобів: порівнянь, метафор, фразеологізмів.

Отже, низка аналізованих назв протягом досліджуваного періоду зазнала помітних лексико-семантичних змін. Зокрема, деякі слова, виступаючи із загальним значенням продуктів харчування, страв та напоїв у ранню добу староукраїнської мови, поступово стали номінаціями конкретних страв і напоїв, зберігаючи в окремих сучасних говірках початкову семантику. Частина номенів архаїзувалася вже в староукраїнський період і відійшла на периферію мовної системи, функціонуючи в сучасній мові тільки в окремих діалектах; деякі назви взагалі вийшли з ужитку.

Отже, на кінець XVII ст. номенклатура продуктів харчування, страв і напоїв української національної кухні вже була в загальних рисах сформована.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Яценко С.А. Традиційна народна їжа як предмет етнографічного дослідження / С.А. Яценко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир, 2006. - Вип. 28. - С. 233-236.

2. Яценко С.А. Що їли і пили поліщуки в XVI-XVII століттях? / С.А. Яценко // Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Житомир, 2007. - Вип. 17. - С. 159-163.

3. Яценко С.А Апелятиви на позначення продуктів харчування, страв та напоїв у ролі власних імен у Козацькому Реєстрі 1642 року / С.А. Яценко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир, 2008. - Вип. 41. - С. 218-221.

АНОТАЦІЯ

Яценко С.А. Назви продуктів харчування страв і напоїв в українській мові XIV-XVII століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України. - Київ, 2009.

У дисертації на основі широкого фактичного матеріалу досліджено тематичну групу лексики на позначення продуктів харчування, страв і напоїв у староукраїнській мові. Здійснено лексико-етимологічний аналіз виявлених номенів, визначено основні способи й засоби їх номінації та розкрито структурно-морфологічні особливості. Досліджено співвідношення власне українських і запозичених назв, простежено долю досліджуваних лексем у сучасній українській літературній мові та діалектах. Зазначено, що одним із джерел вивчення словникового складу тематичної групи слів на позначення продуктів харчування, страв та напоїв є власні назви. З'ясовано, що досліджувана тематична група лексики є багатоплановою системою, яка об'єднує лексико-семантичні групи назв продуктів харчування, страв та напоїв різних типів, узагальнююча модель яких відображає диференціацію лексики за певними ознаками. Для порівняння використано матеріали досліджень інших слов'янських мов, що дало змогу встановити взаємовпливи й одночасно яскравіше виявити особливості становлення та розвитку української лексичної системи в зазначений період. Визначено, що на кінець XVII ст. номенклатура продуктів харчування, страв і напоїв української національної кухні в загальних рисах уже була сформована.

Ключові слова: тематична група лексики, лексико-семантична група, номен, лексема, мотивація, страва, напій, продукти харчування.

АННОТАЦИЯ

Яценко С.А. Названия продуктов питания, блюд и напитков в украинском языке ХІV-ХVІІ веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации на основе использования широкого фактологического материала проанализирована тематическая группа лексики, обозначающая продукты питания, блюда и напитки староукраинского языка. Осуществлён лексико-этимологический анализ обнаруженных номенов, определены основные способы и средства их номинации и раскрыты структурно-морфологические особенности.

К анализу привлечены опубликованные памятники староукраинского языка, в том числе старинные лексиконы отечественных лингвистов, а также изданные в течение последних лет тексты, которые ещё не были объектами лексикографического исследования, исторические словари украинского языка, содержащие лексику ХІV-ХVІІ веков, материалы картотек «Словаря украинского языка ХІV - первой половины ХVІІ в.в.» и «Исторического словаря украинского языка» под ред. Е. Тимченко, хранящиеся в отделе украинского языка Института украиноведения имени И. Крипьякевича НАН Украины (г. Львов), украинские диалектные и нормативные словари. Для сопоставления использованы материалы исследований из других славянских языков, что позволяет установить взаимовлияние и одновременно выявить особенности становления и развития украинской лексической системы в исследуемый период.

Номинации продуктов питания, блюд и напитков в староукраинском языке в основном мотивированы словами, указывающими на способ приготовления блюда, его качество, форму или внешний вид изделия, на предназначение продукта питания или блюда. Часть помономенов, особенно тех, которые указывают на сорт напитка и являются приложением к определяемому слову, соотносятся с названием города или страны-производителя.

В процессе исторического развития анализируемой тематической группы сформировались основные способы номинации исследуемых названий. Подавляющее большинство броматономенов - производные от именных (преимущественно субстантивных) основ с помощью суффиксов -ик, -к(а), -ин(а), -як, -в(о) и др. К распространённым в староукраинскую эпоху следует отнести унаследованные из древнеукраинского языка суффиксальные дериваты от названий животных. Самым продуктивным является суффикс -ин(а). Часть таких названий существовала уже в древнеукраинском языке.

Одним из источников изучения словарного состава тематической группы слов для обозначения продуктов питания, блюд и напитков являются антропонимы. Именно таким образом удалось выявить существование в украинском языке апеллятивов калита, лемішка, вареникъ, варениця, кислякъ, сыроватка, сироїжка, груздь и др.

Большинство анализируемых названий относится к наидревнейшим слоям украинского языка и является праславянским наследием. Одним из важных моментов изучения обозначенной тематической группы лексики является заимствование. В староукраинском языке по сравнению с древнеукраинским наблюдается замена их источников: если в древнеукраинский период преобладали заимствования из греческого и церковнославянского языков, то в староукраинском заметно влияние польского. Часть названий заимствуется украинским языком из польского или немецкого (салата, цибуля (цебуля), бросквина, ро(д)зинки и др.). Некоторые лексемы заимствованы через другие языки из итальянского (конфекты, марципанъ) или через немецкий (гранатъ, фиґа, паштетъ и др.), единичны случаи заимствований из венгерского языка (куліш). Появились новые тюркизмы (брага). Наибольшее количество иноязычных элементов выявлено в микрогруппе слов, обозначающих приправы и специи, поскольку обозначенные объекты не призводились в Украине, а завозились извне.

Некоторые анализируемые названия в течение указанного периода претерпели существенные лексико-семантические изменения. В частности, слова, употребленные на начальных етапах исследуемого периода в общем значении продуктов питання, блюд и напитков, постепенно приобрели названия конкретних блюд и напитков, сохранив при этом до настоящего времени в отдельных говорах изначальную семантику.

Часть номенов архаизировалась уже в староукраинский период и отошла на периферию языковой системы, функционируя в современном языке лишь в отдельных диалектах; некоторые вообще вышли из употребления. Можно утверждать, что на конец ХVІІ века номенклатура продуктов питания, блюд и напитков украинской национальной кухни в общих чертах уже была сформирована.

Ключевые слова: тематическая группа лексики, лексико-семантитческая группа, номен, лексема, мотивация, продукты питания, блюдо, напиток.

SUMMARY

Yatsenko S.A. The names of food products, dishes and beverages in the Ukrainian language in the XIV-XVII centuries. - Manuscript.

The thesis on getting the scientific degree of a candidate of philological sciences in speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Institute of Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

In the thesis on the basis of many factual materials, the thematic group of the vocabulary marking the names of food products, dishes and beverages of the old Ukrainian language is analyzed. The lexical-etymological analysis of identified nomens is made, the main ways and means of their nomination have been defined and the structural and morphological features have been established. The ratio of Ukrainian to borrowed names is calculated, and the usage of these lexemes in modern Ukrainian literary language and dialects is examined. The following sources were analyzed: published works in Old Ukrainian, including the vocabulary of modern linguists, the texts published in recent years that hadn't previously been objects of lexicographical research, the historical dictionaries of XIV-XVII centuries, Ukrainian dictionaries of dialects and standard dictionaries, and the materials of the cart catalogue of “Dictionary of Ukrainian Language of the XVI - first half of XVII centuries” and “Historical Dictionary of Ukrainian Language” (edited by E. Tymchenko). The materials of other researches of the Slavonic languages have been used for comparison, which has given an opportunity to establish the mutual influences and to define the peculiarities of the formation and the development of Ukrainian lexical system in the investigated period. At the end of the XVII century the nomenclature of food products, dishes and beverages of Ukrainian national cuisine had already formed general features.

Key words: thematic group of vocabulary, lexico-semantic group, nomen, lexeme, motivation, dish, beverage, food products.

Размещено на Allbest.ru