Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко

Особливості організації колірного поля зумовлені головним чином тим, що поетеса цілком свідомо орієнтується на добір і художньо-естетичну актуалізацію кольоропозначень, які належать до народнопоетичної лексики (білий, чорний, червоний, зелений, синій, сірий, карий, вороний, сивий, сизий) та традиційного словника сучасної української поезії (смарагдовий, золотий, блакитний, блакить, синь, багряний, багрець, пурпуровий). Водночас майже до кожного мікрополя входять індивідуально-авторські новотвори, які відображають настанову митця на увиразнення, посилення поетичної думки. У їх творенні можемо простежити прагнення митця до рельєфності кольористичного образу (барва моря), психологічного наповнення змісту колірної номінації, що передбачає її полімодальне сприйняття (колір досад, колір печалі). Індивідуально-авторських позначень кольору в мовній палітрі Ліни Костенко відносно небагато, що засвідчує творчу настанову митця на інтенсивне використання наявного корпусу колірних лексем.

Кольороназви, уживані в художньому мовленні Ліни Костенко, є одним із важливих засобів вираження окремих тем і мотивів її поезії. Характерно, що визначальні з них увиразнюються за допомогою кольоративів різних мікрополів. Так, мотив швидкоплинності часу підтримується актуалізацією архетипових символічних значень таких кольорів, як білий, чорний, червоний, сивий.

Особливого значення набувають колірні номінації для характеристики наскрізних образів поетичного світу, насамперед таких, як небо, сонце, сад, ліс, дерево, вежа, зима, осінь, душа. Повторюваність словообразів і водночас поліфонія художньої тематики, пошуки оригінального естетичного втілення думки є важливими чинниками творення поетичних парадигм із кольоропозначеннями, що в змістовому плані відображають характерні особливості поетичного осягнення світу Ліною Костенко (світ - білий, чорний, кривавий, голубуватий; душа - біла, наче сонце, чорна, темна, отемніла, сіра; очі - сині, блакитні, карі, чорні, темні, сірі, як хмари грозові; сиві, як дим).

У цілому лексико-семантичне поле кольоративів відіграє принципову роль для своєрідного вираження ціннісних світоглядних орієнтирів Ліни Костенко, специфіки її аксіологічних художніх настанов. У цьому зв'язку слід наголосити на важливості кольороназв для творення цілісних образів, розвиток яких здійснюється або в одній, або в різних оцінних площинах. Наприклад: білий, золотий день - чорний день. Відзначена дослідниками контрастивність поетичного світу Ліни Костенко виявляється і на рівні колірних номінацій, зокрема, в образних словосполуках із використанням антонімів - як традиційних (білий - чорний, світлий - темний), так і контекстуальних (сірий - золотий; зелений, черлений - наждачний, білий - зелений).

У поетичній мові Ліни Костенко кольоративи максимально повно реалізують свій семантичний потенціал. У структуру кожного мікрополя окремі номінації можуть входити й у своїх загальномовних значеннях, прямих та переносних, і в контекстуальних, метафоричних, символічних. Загальними функціонально-семантичними особливостями окреслених груп є взаємодія колірних і неколірних сем у структурі значення одного слова, відхід від власне денотативного значення та посилення емоційно-оцінних компонентів (сині печальні очі душі, важка жалоба чорної коси), розвиток символічних значень (зелений гріх). Слід відзначити продуктивність кольоративів у творенні синестезійних образів (чорний гомін, жовтий рев, біла симфонія снігу).

Важливою ознакою ідіостилю Ліни Костенко є настанова на творче використання усталених поетичних формул з елементами-кольоропозначеннями. Причому поетеса не тільки актуалізує сталі атрибутивні формули в незмінному вигляді (карі очі), а й створює оригінальні словообрази на їх ґрунті (я не забуду очей твоїх карости).

Прикметним для мовомислення Ліни Костенко є утворення на базі колірних номінацій поетичних перифраз (місяць - жовтий мідяк, позолочений апостроф), прикладкових структур з імпліцитними колірними позначеннями (вечір-мулат); вираження колірної ознаки порівняльним зворотом (бороди - як спресований дим). Кольоративи є органічною складовою генітивних метафор (сині іриси втоми, червоні троянди пристрасті).

Отже, кількісне наповнення окреслених мікрополів колірних номінацій, семантична значущість та функціональна різноманітність їх компонентів засвідчують органічне поєднання традиційного й новаторського в естетичній трансформації кольоративів у поетичному мовленні Ліни Костенко.

Список опублікованих праць

1. Губарева Г. Осіння палітра Ліни Костенко // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. - Харків, 1999. - №426. - С. 237-241.

2. Губарева Г. Семантика та стилістичні функції назв зеленої гами кольорів у поетичному словнику Ліни Костенко // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Праці молодих учених філологічного факультету. - Харків, 2000. - №473. - С. 24-28.

3. Губарева Г. Семантика білого кольору в поетичній мові Ліни Костенко //Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження

М.Ф. Наконечного. -Харків, 2000. - №491. - С. 620-623.

4. Губарева Г. Семантичні перетворення кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко // Матеріали міжнародної студентської наукової конференції “2001 рік - рік мов: людина, мова, комунікація, культура в світлі нової парадигми знань”. - Харків, 2001. - С. 34-35.

5. Губарева Г. Феномен поетичної мовної картини світу // Вісник Харківського університету. Серія Філологія: Актуальні питання сучасної філології. - Харків, 2002. - №538. - Вип. 34. - С. 186-190.

Размещено на Allbest.ru