Принцип національної мови у кримінальному судочинстві України

Автор полемізуючи з І.Л. Петрухіним, Ю.І. Стецовським щодо питання призначення перекладача захисникові, який не володіє мовою судочинства, підтримує думку В.Т. Маляренка і підкреслює, що згідно із Законом України "Про адвокатуру" в Україні адвокатською діяльністю можуть займатися лише громадяни України, які обов'язково повинні володіти українською мовою.

На основі отриманих результатів дослідження, автор також обґрунтовано пропонує посилити гарантії адвокатської таємниці шляхом введення у кримінальний процес правила про недопустимість допиту як свідка перекладача, у разі здійснення їм перекладу в ході побачення віч-на-віч захисника з підзахисним.

У третьому підрозділі "Принцип національної мови кримінального судочинства як гарантія реалізації прав потерпілого та інших учасників кримінального процесу" розглянуто дію положень принципу національної мови судочинства в аспекті вирішення завдань щодо забезпечення конституційних прав всіх учасників кримінального процесу.

Автор, аналізуючи чинне законодавство в частині, що стосується права користування рідною мовою, наголошує, що сформульована в законодавстві норма, - а "також виступати в суді рідною мовою", не поширює свою дію на інші стадії процесу, що передують судовому розгляду. З цієї позиції аргументовано пропонується викласти дане положення в наступній редакції: "Особам, які беруть участь в кримінальній справі та не володіють чи недостатньо володіють українською мовою, надається право, починаючи зі стадії порушення кримінальної справи, робити заяви, давати показання і пояснення, подавати скарги, клопотання і виступати в суді рідною мовою".

У дисертації наголошується на тому, що реалізація учасниками кримінального процесу права користуватися рідною мовою припускає участь на всіх стадіях провадження у справі перекладача, тому що здійснення перекладу - одна з гарантій дотримання принципу національної мови в кримінальному судочинстві, за допомогою якої громадянам забезпечується можливість практичного використання належного їм права.

Автор акцентує увагу на необхідності вдосконалення правового статусу потерпілого та інших учасників процесу. Так, норми міжнародно-правових актів та чинного законодавства надають переважні особливі права і повноваження обвинуваченому, але дещо обмежують права потерпілого та цивільного позивача. У разі коли потерпілий, який не володіє мовою судочинства, не може оплатити послуги адвоката або послуги перекладача, чинний кримінально-процесуальний закон не передбачає надання йому адвоката чи перекладача безплатно. З огляду на це, дисертант обґрунтовує доцільність законодавчого закріплення права на безкоштовну допомогу перекладача не тільки для осіб, які звинувачуються у вчиненні злочину (у чинному КПК дані положення також не закріплені), а й для інших осіб, що беруть участь у справі і не володіють чи недостатньо володіють мовою судочинства.

Для сприяння реалізації змагальності сторін та реальній рівноправності учасників процесу щодо надання та дослідження доказів, заявлених клопотань та здійснення інших процесуальних прав, автор обґрунтовано пропонує закріпити в чинному КПК України положення щодо обов'язкового надання копій процесуальних рішень, якими закінчується розгляд кримінальної справи, не тільки обвинуваченому, а й всім зацікавленим у їх результатах особам (потерпілому, його представникам, цивільному позивачу та цивільному відповідачу) в перекладі на мову, якою вони володіють. А копії інших слідчих та судових документів, вручення яких передбачено чинним КПК, надавати особам, які беруть участь у справі, в перекладі на мову, якою вони володіють, тільки за їх клопотанням.

На основі отриманих результатів дослідження, автор пропонує принципово нову редакцію ст. 19 КПК України.

У висновках у концентрованому вигляді підводяться підсумки дослідження загальнотеоретичних і практичних проблем забезпечення принципу національної мови кримінального судочинства, а також сформульовано конкретні пропозиції стосовно подальшого вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України щодо механізму реалізації проаналізованого принципу з огляду сучасних умов формування демократичних основ української держави.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Леоненко М.І. Сучасний стан і перспективи реалізації принципу національної мови в кримінальному судочинстві // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1998 - № 1(3). - С. 164-169. (0,31 д.а.)

2. Леоненко М.І. Міжнародно-правове регулювання принципу національної мови в кримінальному судочинстві // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - № 3(8). - С. 147-155. (0,56 д.а.)

3. Леоненко М.І. Правові питання визначення принципу національної мови в кримінальному судочинстві // Право України. - 1999. - № 4. - С. 66-67, 78. (0,24 д.а.)

4. Леоненко М.І. Положення про мову провадження у кримінальних справах в аспекті розробки проекту нового КПК України (проблеми та пропозиції) // Держава і право. - 2000. - №7. - С. 353-356. (0,23 д.а.)

5. Леоненко М.І. Законодавче вирішення мовного питання в сфері кримінального судочинства // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (спецвипуск). - 2000. - С. 246-248. (0,18 д.а.)

6. Леоненко М.І. Деякі питання вдосконалення принципу національної мови у кримінальному судочинстві (проблеми та пропозиції) // Актуальні проблеми попередження розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ: Матеріали звітної річної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу, курсантів, студентів та слухачів. - Запоріжжя: Запор. юрид. ін-т МВС України. - 2000. - С. 127-130. (0,19 д.а.)

Размещено на Allbest.ru