Розвиток лексики офіційно-ділового стилю української мови на початку ХХ ст. (1917–1933 рр.)

Уживання штампованих формул без належного знання мови приводило до перекручення думки й змісту, наприклад: ”На підставі договору Уповноважений ЦКПД відмовляється давати те, чого не належить йому нести зверх договору“.

Не всі новаторські тенденції в діловій мові 20-х рр. ХХ ст., як показала пізніше мовна практика, виявилися корисними. Так, ділова мова була перенасичена скороченими назвами установ, організацій, товариств та ін., переважна частина яких вимагала деталізації та розшифрування для широкого користувача. Наприклад, малоінформативними були такі скорочення, як держзгода (державна згода), д-т (документ), к-п (колгосп), начконь (начальник конюшень), попитзапит і под. Поступово ці скорочення зникали, й залишалися лише загальновідомі.

У цей період лексичний склад документів поповнився неологізмами, що відповідали назвам новостворених органів державного управління, посад, спеціальних галузей народного господарства тощо, назвами нових реалій, покликаних до життя часом: Народний комісаріат праці (НКП), Установчі збори, секретаріат, роззброєння, саботаж, оробітничення та ін. Продуктивнішими, ніж ініціальні абревіатури, виявилися складові та змішані скорочення складних найменувань типу: виконком, жінвідділ, земвідділ, міськкомгосп, перерозподіл, повітком, трудармія та ін. З'являється багато нових термінологічних словосполучень: платежеспроможний запит, відкриті збори, порядок дня, продовольчий комітет, питання державної ваги тощо.

На кінець 20-х-початок 30-х років чітка, популярна форма стала вимагатися для всіх видів документації. Утверджуються канцелярські штампи, різко зменшується кількість розмовних елементів, незрозумілих складноскорочених слів та абревіатур.

У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

До специфічних рис офіційно-ділового стилю належать: офіційність, об'єктивність, точність, логічність, традиційність, чіткість, ясність, стислість, стриманість. Вони досягаються типовими для відповідних жанрів наборами мовних одиниць лексичного, граматичного і текстового рівнів та їх організацією. Передумовами для становлення та розвитку офіційно-ділового стилю української мови в досліджуваний період було розширення сфер функціонування української мови разом з подальшим збагаченням її лексичної системи, унормуванням та упорядкуванням термінології і жанровим розширенням.

Залежно від тематично-ситуаційної сфери функціонування в офіційно-діловій мові виділяють три жанрові різновиди: законодавчий, дипломатичний і адміністративно-канцелярський.

У складі лексики офіційно-ділової мови за функціональними ознаками виділено такі досить виразні ряди: 1) загальномовна, або міжстильова, лексика та фразеологія; 2) напівтерміни і терміни різних галузей науки і виробництва; 3) власне ділову - стилістично марковану - лексику та фразеологію. В офіційно-ділових паперах не всі названі вище групи представлені однаково.

У межах кожного з названих жанрових різновидів офіційно-ділового стилю української мови обстежуваного періоду можна виділити по кілька ТГЛ. У законодавчому підстилі це: 1) ТГЛ на позначення понять законності та порядку; 2) ТГЛ, пов'язана з правопорушеннями та особами, які їх здійснюють; 3) ТГЛ правничих термінів, що репрезентують юридичну діяльність та органи й осіб, що її здійснюють; 4) ТГЛ - назви офіційних юридичних документів. Деякі з цих тематичних груп містять окремі підгрупи. У дипломатичному підстилі це: 1) ТГЛ на позначення осіб, пов'язаних із дипломатичною діяльністю; 2) ТГЛ - назви дипломатичних документів; 3) ТГЛ дипломатичного етикету; 4) ТГЛ на позначення дипломатичних установ; 5) ТГЛ назв міжнародних об'єднань, союзів; 6) ТГЛ на означення понять, пов'язаних з дипломатичною діяльністю; 7) ТГЛ сфери міжнародних відносин і зовнішньої політики. В адміністративно-канцелярському підстилі це: 1) ТГЛ - назви документів; 2) ТГЛ назв наукових відомств, культурних і навчальних закладів; 3) ТГЛ - назви посад і спеціальностей; 4) ТГЛ на позначення одиниць адміністративно-територіального поділу; 5) ТГЛ назв різних процесів і дій, пов'язаних із суспільними відносинами й виробничими об'єднаннями.

На кінець 20-х-початок 30-х рр. ХХ ст. характер ділової мови змінюється. У документах починає переважати нейтральна ділова мова, яка має суттєві відмінності від мови діловодства 1917-1920-х рр. Якщо основною тенденцією розвитку українського лексичного фонду офіційно-ділового стилю поч. 20-х рр. ХХ ст. було прагнення до відокремленості, то для другої половини 30-х рр. і пізніше актуальною стала орієнтація на спільні з російською мовою лексичні та словотвірні процеси.

Українська мова мала всі необхідні засоби - як лексичні, так і граматичні, щоб обслуговувати офіційне спілкування та діяльність організацій, установ і відомств. У процесі становлення лексики офіційно-ділового стилю української мови в ній сформувалися тематичні групи, що постійно поповнювалися новими засобами вираження понять ділової сфери.

Наявність досить поширених синонімічних рядів свідчить, з одного боку, про багатство української мови в офіційно-діловій сфері, а з іншого - про неунормованість мови. Вирішальним фактором при вживанні тієї чи іншої лексеми була традиційність у вживанні (особливо в дипломатичному і законодавчому підстилях), ступінь поширеності. Важливим джерелом поповнення лексики були іншомовні запозичення (для дипломатичного й законодавчого підстилів).

Складні процеси формування офіційно-ділової лексики української мови безпосередньо відображені у словниках 20-30-х років.

Істотний вплив на формування і становлення лексики офіційно-ділового стилю мали екстралінгвальні чинники, з-поміж яких слід виділити ті, які зумовлені потребами власне української мови і ті, які зумовлені примусовим процесом русифікації.

Сьогодні в Україні спостерігається дещо схожа ситуація: перед офіційно-діловим стилем постають багато в чому подібні проблеми щодо творення офіційно-ділової лексики, запозичення чи використання тільки українських відповідників. Необхідно скористатися кращими надбаннями мовної практики 1917 - початку 30-х рр. минулого століття для того, щоб уникнути повторення помилок і труднощів того періоду.

Основні публікації

1. Тименко Л.О. Лексика дипломатичних документів української мови в період з лютого 1917 року до початку 1920-х рр. // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - Луганськ: Альма Матер, 2000. - № 9 (29). - С. 106-112.

2. Тименко Л.О. Утворення архаїзмів і неологізмів у лексиці офіційно-ділового стилю // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2000. - С. 135-142.

3. Тименко Л.О. Жанрово-структурні різновиди офіційно-ділового стилю в українській мові (20-ті роки ХХ ст.) // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць - Київ: КНЕУ, 2001. - С. 98-101.

4. Тименко Л.О. Розвиток офіційно-ділового стилю української мови в 20-их рр. ХХ ст. // Система і структура східнослов'янських мов. - Київ: НПУ ім. М. Драгоманова, 2003. - С. 338-342.

5. Тименко Л.О. Масив лексики в текстах офіційно-ділового стилю української мови // Вісник Львівського університету. - Вип. 34. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - С. 314-318.

6. Тименко Л.О. Лексико-тематичні групи української юридичної термінології початку ХХ ст. // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. праць. - К., 2004. - Вип. 10. - С. 94-101.

7. Тименко Л.О. Становлення української офіційно-ділової лексики в 20-х роках ХХ ст. // Лексикографічний бюлетень. - Київ, 2005. - Вип. 11. - С. 54-59.

8. Тименко Л.О. Функціонування адміністративно-канцелярського підстилю в українській мові (20-ті роки ХХ століття) // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. - Київ: КНЕУ, 2005. - С. 124-128.

9. Тименко Л.О. Ділова лексика в “Словарі української мови” Бориса Грінченка // Лексикографічний бюлетень. - Київ, 2005. - Вип. 12. - С. 74-78.

10. Тименко Л.О. Наукова термінологія в національному корпусі української мови // Лексикографічний бюлетень. - Київ, 2006. - Вип. 13. - С. 52-54.

11. Тименко Л.О. Лексико-семантичні аспекти офіційно-ділових текстів початку ХХ століття // Семантика мови і тексту: Матеріали ІХ Міжнародної наук.-практ. конференції. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. - С. 187-189.

Размещено на Allbest.ru