Державні та недержавні телеканали як складова українського телебачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського національного університету культури і мистецтв

Державні та недержавні телеканали як складова українського телебачення

Таран Василь Анатолійович

магістрант кафедри звукорежисури

м. Київ, Україна

Після розпаду СРСР українське телебачення мало ознаки регіонального, яким, по-суті, й було. Тож подолати цей синдром було фактично першочерговим завданням для подальшого розвитку. Телеаудиторія наприкінці 80-х рр. ХХ ст., підігріта реформами «перебудови», стає більш вибагливою, вона потребує якісно іншого інформаційного продукту, ніж той, який міг запропонувати державний канал УТ.

Загалом відлік комерціалізації Українського телебачення починається від 1989 р., коли було здійснено першу спробу поєднати технічний і творчий потенціали державного телебачення в Україні та кошти недержавного інвестора - комерційного банку. Продуктом такого поєднання стали мистецькі події міжнародного рівня - фестиваль «Червона рута» у 1989 та 1991 рр. Досвід було повторено на іншій знаковій мистецькій події - на фестивалі української популярної музики «Вернісаж-91», де на комерційній основі діяла незалежна телевізійна група. За такою ж схемою, як указує З. Дмитровський, «у січні 1992 р. В Києві відбувся фестиваль «Нова українська хвиля» [1, с. 78]. Саме такі спроби налагодити контакти Українського телебачення з підприємницькими структурами стали головними передумовами зародження комерційних відносин на телебаченні та подіями першого етапу комерціалізації телебачення.

«Першою ластівкою» недержавного вітчизняного телебачення стала телекомпанія «ТОНІС», заснована 1988 р. у Миколаєві.

На початку 90-х рр. з'являється телекомпанія «ТЕТ», безпосередньо з діяльності якої бере відлік ера Українського комерційного телебачення.

Одним із перших комерційних конкурентів у телекомпанії «ТЕТ» з'являється телеканал «ІСТУ».

1992 року при Головному технічному центрі УТ-1 засновано експериментальне телебачення - УТ-3. Практично всі його передачі створювалися недержавними телекомпаніями («ЮТАР», «Мегапол»,

«7 канал», «Гравіс», «ТБ Табачук» тощо, які на той час лише спиналися на ноги)» [2, с. 46].

Та все ж найбільш характерними подіями на цьому етапі становлення та розвитку комерційного телебачення в Україні є прийняття кількох законодавчих актів з метою впорядкування інформаційного простору держави та надання найпривабливішого в економічному сенсі ефірного часу на державних каналах в ранкові та вечірні години приватним телестудіям. Так УТ-2 «поділився» ефірним часом зі студією «1+1»; УТ-1 ефірний час надав «Телерадіокомпанії «Ера». Студія «1+1» була створена восени 1995 р. Олександром Роднянським, який на той час був відомим кінематографістом та документалістом. Отже, телекомпанію «Студія 1+1» засновано у серпні 1995 року. Програми її виробництва вийшли в ефір у вересні того ж року на Першому загальнонаціональному каналі. Як самостійний канал «1+1» здійснює мовлення з 1997 року - на Другому загальнонаціональному каналі.

У зв'язку з популярністю «1+1», його привабливістю як бізнес- структури й авторитетного медіа-майданчика, канал із 2005 р. потрапив у сферу інтересів відомого українського бізнесмена - співвласника групи «Приват» Ігоря Коломойського, який після тривалих судових спорів упродовж 2009-2010 рр. викупив 100 % акцій.

Ще один комерційний проект - телекомпанія «Ера», заснована Андрієм Деркачем. Проект вирізняється тим, що у своїй структурі не містить фільмів, серіалів та мультфільмів. Час від 6.00 до 9.00 заповнено інформаційно-розважальним продуктом. Структура програми «Доброго ранку, Україно!» неоднорідна: вона розбита на десятки дрібних рубрик, сюжетів, програм, конкурсів тощо. комерційний телебачення інформаційний

Узагалі «на початку 1994 року свідоцтва на право ефірного мовлення отримали майже 1000 компаній, студій, редакцій, програм ТБ і радіомовлення.

Ще один комерційний загальнонаціональний телевізійний канал - «Інтер». В ефір він вийшов 20 жовтня 1996 року. З того часу за рейтингами залишається лідером українського ТБ - третій за покриттям український телеканал після UA:перший та 1+1.

2 червня 1997 року вперше вийшов в ефір український загальнонаціональний телевізійний канал СТБ, в зоні впливу якого перебуває 94 % території країни. Телеканал транслюється у всіх обласних центрах і великих містах з населенням більше ніж 50 000 мешканців.

Отже, в сучасному українському телепросторі саме недержавні канали відіграють провідну роль. Враховуючи всі соціально-економічні особливості і світові тенденції на інформаційному ринку, цей процес є цілком закономірним.

Використані джерела

1. Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика : навч. посіб. Львів : Вид-ий центр Львів. нац. уні-ту імені Івана Франка, 2006. 208 с.

2. Шальман Т. М. Телевізійний діалог: комунікативні технології його побудови. Українське журналістикознавство. 2006. Вип. 7. С. 48-51.

Размещено на Allbest.ru