Засоби вторинної номінації як джерело оновлення сучасного тексту газети

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби вторинної номінації як джерело оновлення сучасного тексту газети

Зайцева Вікторія В'ячеславівна кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови, Сорокотяга Тетяна Олексіївна магістр з філології факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства кафедри української мови, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Анотація

Сучасний газетний текст відіграє вирішальну роль у відображенні актуальних подій суспільства. Не завжди нові слова можуть точно й влучно донести думку та емоції автора або задовольнити потреби суспільства в передачі почуттів і оцінок. Як наслідок, з'являється вторинна номінація, що пов'язана з переосмисленням тих назв, які вже існують у мові, і появою у них нових значень.

Мова засобів масової інформації завжди реагує на появу нових реалій і явищ дійсності, фіксує зміни та процеси, що відбуваються в житті народу й держави загалом. Необхідність висвітлення масиву важливих і актуальних фактів впливає на логічність викладу матеріалу, його доступність й інтерес реципієнта. Недостатня кількість слів породжує утворення нових номінативних одиниць, вторинних номінацій, які, зі свого боку, сприяють мовній економії та підвищеному рівню експресивності мови. Для газетного тексту це дуже важливо, адже він має свою структуру й чітко визначене місце у виданні.

Вивчення мови текстів найпопулярніших українських газет і журналів - «Газета по-українськи», «Голос України», «Україна молода», «Український тиждень», «Урядовий кур'єр» - довело, що метафора, метонімія та синекдоха як кількісний тип метонімії є одними з найважливіших компонентів друкованої комунікації. Залежно від контексту вони мають свої типологічні ознаки, моделі, стилістичне значення та виконують різні функції.

Дослідження засобів вторинної номінації у мові текстів газети та сучасних електронних видань дають право стверджувати, що вторинна номінація є одним із найбільш продуктивних і найбільш ефективних способів передачі актуальної й важливої інформації, увиразнення та експресивізації мовних засобів газетного дискурсу.

Ключові слова: вторинна номінація, метафора, метонімія, синекдоха, перенесення, мова ЗМІ, газетний текст, мас-медійний простір.

Abstract

Features of the modern newspaper text

Zaitseva Victoria Vyacheslavivna Candidate of Philological Sciences, Docent, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language, Sorokotyaha Tetyana Oleksiivna master of philology, Faculty of Ukrainian and Foreign Philology and Art Studies (Department of Ukrainian Language), Oles Honchar Dnipro National University

Modern newspaper text plays a decisive role in reflecting current events in society. But new words not always can accurately and precisely convey thoughts and emotions of an author or satisfy the needs of society in feelings and assessments reproduction. As a result, a secondary nomination appears. It is associated with reinterpretation of already existing in the language names. It also leads to the appearance of new meanings in them.

The language of mass media always responds to the emergence of new realities and social phenomena, records changes and processes occurring in the life of peoples and states in general. The need to highlight an array of important and relevant facts affects the logic of information presentation, its accessibility and the recipient's interest. An insufficient number of words gives rise to the formation of new nominative units, secondary nominations, which, in turn, contribute to language economy and a higher level of expressiveness in the language. This fact is very important for a newspaper text, because the last has its own structure and a clearly defined place in the publication.

The study of text materials in the most popular Ukrainian newspapers and magazines, such as “Gazeta po-Ukrainsky”, “Voice of Ukraine”, “Ukraine Moloda”, “Ukrainian Week”, “Government Courier”, has proved that metaphor, metonymy and synecdoche as a quantitative type of metonymy are the most important components of printed communication. Depending on the context, they have their own typological features, models, stylistic meaning and perform different functions.

The study of the secondary nomination means in the newspaper language, as well as in modern electronic publications, gives the right to claim that secondary nomination is one of the most productive and effective ways of conveying relevant and important information, making the newspaper discourse expressive.

Keywords: secondary nomination, metaphor, metonymy, synecdoche, transference, mass media language, newspaper text, mass media space.

Постановка проблеми

Опираючись на наукові праці лінгвістів можемо констатувати, що однією з суттєвих ознак газетного тексту є використання різних мовних засобів, серед яких помітне місце посідає явище вторинної номінації. Динамічний розвиток мови породжує необхідність вивчення процесу використання засобів вторинної номінації з урахуванням семантичного й функційного аспектів у газетному тексті, що є основним компонентом засобів масової інформації й характеризується двома найважливішими текстовими категоріями: інформативністю та комунікативністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аспекти функціонування вторинної номінації в мові ЗМІ досліджували: Андрейченко О.І., Архангельська А.М., Булах М.Б., Дацишин Х.П., Дубинець З.О., Зайцева В.В., Ільченко О.А., Красавіна В.В., Ковальчук М.С., Коновець С.В., Лященко О.А., Прадід Ю.Ф., Приблуда Л.М., Серебрянської І.М., Тараненко О.В., Терханова О.В. та інші.

Мета статті - дослідити особливості використання та функціонування метафори, метонімії та синекдохи у газетному тексті за матеріалами текстів сучасних електронних газетних видань України.

Виклад основного матеріалу

Мова публікацій масової преси завжди перебувала у фокусі лінгвістичних досліджень. Відповідні явища та події в суспільно-політичному й культурному житті суспільства викликають зміни у використанні мовних, виражальних засобів, стилістичному навантаженні та функціонуванні одиниць мови в газетному тексті. Найяскравіше ці зміни, що стали об'єктом вивчення багатьох дослідників, відображені в публіцистичному стилі. «Жодний стиль не здатний на такі швидкі зміни, як публіцистичний» [6, с. 273], - зауважувала Л. Мацько. Дослідженню мови ЗМІ присвячено монографії О. Стишова «Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації)» (2003), Д. Дергача «Стилістика онімів в українських мас-медіа» (2010), М. Навальної «Динаміка лексикону української періодики початку ХХІ ст.» (2011) та інші. Проте особливий інтерес у науковців викликала проблема стильової визначеності мови ЗМІ. Цьому питанню приділяли увагу Д. Баранник, М. Гладкий, І. Грицай С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, В. Зайцева, М. Каганович, Л. Мацько, А. Нелюба, О. Пономарів, О. Стишов та інші.

У стилістиці існують різні погляди дослідників щодо питання стильової належності мови ЗМІ: одні розглядають її як підстиль публіцистичного, а інші - як окремий функційний стиль - інформаційний. Слід зауважити, що з початком дослідження публіцистичного стилю, мову засобів масової інформації науковці розглядали саме крізь особливості цього стилю. Проте з активізацією масово-інформаційного виду діяльності суспільства та зі збільшенням ролі інформаційного мовлення у комунікаційних процесах, у низці досліджень знайшов своє відображення інформаційний стиль зокрема як стиль ЗМІ. Він, як і будь-який інший стиль, має свої ознаки, завдання й функції та є відкритим для входження до нього елементів і мовних засобів інших функційних стилів української мови. У нашому дослідженні стиль засобів масової інформації потрактовуємо як інформаційний стиль.

Газетний текст - це особлива сфера функціонування мови, що має свої специфічні особливості, але є текстом у загальному його розумінні. Сьогодні це лінгвістичне явище не є повністю дослідженим, і в цьому є логіка, адже будь-яка публікація у ЗМІ цілком відображає реальність, яка постійно змінюється, і спрямована на сучасність. Питання насамперед полягає у дефініції цього поняття. Для його визначення дослідники використовують загальний термін «текст». В енциклопедії «Українська мова: Енциклопедія» подано: «Текст (від лат. textum - зв'язок, поєднання, тканина) - писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у ближчій перспективі смисловими і форм.-грамат. зв'язками, а в загальнокомпозиц., дистантному плані - спільною тем. і сюжетною заданістю» [15, с. 679]. Текстом вважають «викінчену графічно-знакову форму, що сприймається як єдине ціле, яке характеризується межею сприймання» [14, с.10]. А. Загнітко констатує, що текст - це функційна цілісність, яка спрямована на задоволення потреб суспільства та досягнення комунікації [4]. Отже, текст - це смислове, консервативне і одночасно рухливе, цілісне утворення, впорядкована система, складові компоненти якої взаємопов'язані та взаємозумовлені.

Дослідники намагалися виокреслити деякі ознаки, які давали б змогу назвати певний набір знаків текстом. Цей процес був досить тривалим, але на сьогодні основними текстовими категоріями можна вважати подійність, суб'єктність, об'єктність, цілісність, зв'язність і дискретність, релевантними з-поміж яких є інформативність і комунікативність. Особливу увагу двом останнім параметрам приділила О. Назаренко. Вона наголошує на тому, що оскільки основне завдання мови засобів масової інформації - надавати суспільству інформацію, повідомляти його про актуальні події та явища, то категорія інформативності є головною у будь-якому газетному тексті. Щодо категорії комунікативності, філологиня визначає такі її ознаки: «інтегративний характер; спирання на теорію мовленнєвої діяльності; висування тексту та мовної особистості як основних понять; підвищення інтересу до екстралінгвістичних чинників спілкування; експланаторність (прагнення пояснити мовні явища)» [7, с. 4]. Також текст характеризується лаконічністю викладу (адже основну інформацію треба передати максимально стисло й точно, і при цьому обов'язково вплинути на читача), структурністю, смисловою завершеністю і наявністю єдиного сенсу. У газетних публікаціях наявне широке використання лексики й фразеології суспільно-політичної сфери, мовних кліше, авторських неологізмів, абревіатур, емоційно-експресивної лексики, зображувально-виразних засобів тощо.

Отже, мова газети є основним компонентом мови засобів масової інформації, адже в ній закладено базові основи, що стали фундаментом будь-якого тексту масової комунікації.

Одна з найважливіших функцій мови - номінативна, або функція називання, яка слугує для орієнтації людини в часі та просторі, є результатом її пізнавальної діяльності, називає відповідні предмети й явища та формує поняття про них. Як змінюється навколишній світ, так змінюється і уявлення людини про нього. Мова постійно реагує на появу нових реалій дійсності, тому механізм мовної номінації, як досить складного й багатогранного явища, активно працює на розвиток лексики й формування нових лексем, що позначають об'єкти та предмети навколишньої дійсності. Проте через недостатню кількість слів у словниковому складі мови й «економність» мови можуть утворюватися нові номінативні одиниці, що задовольняють комунікативні й когнітивні процеси суспільства. Особливістю процесу номінації є можливість переважної більшості слів передавати декілька значень, тобто функціонувати як одиниці різних класів цього процесу: нормальні номінації, мутації, штучні номінації та патологічні номінації. Дослідниця Л. Шутак наголошує: «Розвиток та збагачення словникового складу мови, що забезпечує мовну форму людського мислення в усіх комунікативних процесах, триває безперервно. Нині з однією особливостей цього процесу є вироблена тривалою номінативною практикою можливість виражати невідоме, нове через відоме, позначати те, що знову утворилося, за допомогою наявних у мові знаків, лексем, удаючись до мінімальних модифікацій словесного коду, переосмислюючи те, що вже давно вживане в мовленні» [16, с. 69]. Ідеться про вторинну номінацію як процес, що ввібрав у себе всю різносторонність взаємостосунків мови та навколишньої дійсності.

У зазначеній підсистемі мови вторинна номінація є одним із найважливіших комунікативних принципів, а у її створенні важливу роль насамперед відіграють соціальні та емоційно-експресивні фактори. Цей процес своєрідно реалізує закон мовної економії, адже факти не лише дібрані й систематизовані, а й одночасно інтерпретовані автором, надає публіцистичному стилю особливого характеру експресивності, виразності та образності, що максимально впливає на реципієнта й сприяє популяризації інформації. Засоби вторинної номінації є інструментом будь-якого медійного тексту, зокрема й газетного.

Загалом існує два різновиди вторинної номінації: автономна та неавтономна (непряма). Головний критерій поділу грунтується на тому, у межах чого формується нове значення лексеми. Автономна номінація реалізується в межах слова і має здатність вказувати на світ автономно, на основі одного імені. Такі вторинні значення слів виконують самостійну номінативну функцію. Однослівна номінація менш продуктивна, ніж неавтономна.

Непряма номінація - це утворення вторинного значення слова, що реалізується в межах словосполуки завдяки контексту. Тобто новий сенс виражається лише через посередництво опорного для комбінації імені. Механізм цього процесу здійснюється за допомогою асоціативного поєднання певних ознак двох різних об'єктів. Формує систему неавтономної номінації низка лексико-семантичних процесів, яку прийнято називати засобами вторинної номінації.

Найпоширенішим засобом образності в газетному тексті є метафора. Вона належить до найдавніших стилістичних понять (вперше фіксується в «Поетиці» Арістотеля) і є універсальним способом мислення людини, засобом організації пізнання й вербалізації світу. Метафору зазвичай кваліфікують як «уживання слова, що позначає певний предмет (явище, дію, ознаку) для номінації іншого предмета на основі подібності, яка випливає з їх порівняння, зіставлення за

асоціацією» [13, с. 177]. Тобто в основі цього поняття лежить приховане чи згорнуте порівняння. Дослідженню метафори з різних аспектів в мові засобів масової інформації присвячено роботи О. Андрейченко, Х. Дацишин, В. Красавіної, О. Лященко, І. Серебрянської та інших.

Метафора як засіб вторинної номінації надає об'єкту чи явищу емоційну та оцінну характеристику, породжує нові відтінки значення, дає змогу пізнавати властивості предметів, формує нову експресивну лексику і, відповідно, має активний вплив на реципієнта. Будь-яка метафора містить семантичну двоплановість, тобто наявність плану з номінативним, прямим значенням і плану з переносним значенням, асоціативно поданою мотивувальною ознакою. Крім цього, основними властивостями метафоричних найменувань є образність та антропометричність. Образність, в основі якої лежать саме асоціативні зв'язки між об'єктами за схожістю, - це здатність метафори особливим способом передавати зміст, виражати через слово фрагмент навколишньої дійсності. Антропоцентризм характеризується участю людини у виборі словесної основи метафоричного перенесення, наявності певних асоціацій та уявлень, тобто участю в утворенні та інтерпретації метафори [8, с.56].

Метафора повсюдно супроводжує мову й мовлення, які перебувають у тісній взаємодії. Людина часто навіть не замислюється над тим, що конкретний вислів чи словосполучення є метафоричними, оскільки на сьогодні метафора як така не відчувається. Вона пронизує все життя особистості й виявляється в її діях і думках.

Як зазначає О. Андрейченко: «Метафоричні моделі використовуються як засіб маніпулювання свідомістю читачів» [1, с. 112]. Активне використання метафори як засобу вторинної номінації у мові ЗМІ зумовлене бажанням досягти ефективності та дієвості друкованого слова, зробити його впливовішим й емоційнішим, змусити реципієнта замислитися над важливими подіями й явищами, сформувати власні позиції та орієнтири, спростити стереотипи щодо бачення певних реалій і замінити їх на нові, створити модель мовної картини світу, яскраво та вміло увиразнити мову газетного тексту, адже «метафора - постійна ознака хорошої газетної мови» [2, с. 158].

Також продуктивним у мові ЗМІ є використання такого засобу вторинної номінації як метонімія. Деякий час це явище ототожнювали з метафорою або розглядали як її різновид, тому в аспекті вивчення метонімічні найменування перебували на задньому плані. Загалом метонімію розглядають як семантичний процес, де перенесення значення відбувається за суміжністю, тобто існує реальний, прямий зв'язок між об'єктом номінації та тим предметом, назва якого переноситься. Це перенесення завжди відбувається в межах певної ситуації чи предметної сфери, на відміну від метафоричного перенесення, яке користується знаками різних аспектів, проте стилістичні властивості метонімії дещо скромніші. Відмінність від метафори полягає у тому, що метонімія набагато чіткіше виявляє свою семантичну двоплановість і є більш продуктивною. Крім того, метонімія може бути зворотною й це дає змогу виокремити два її функційних різновиди: стилістично нейтральну, «пряму» і стилістично марковану, «зворотну», «оказіональну» [10, с.136].

Загалом існує значна кількість різних видів і типів метонімічних перенесень, що функціонують у різних стилях, побудовані на реальних причинових, просторових, часових зв'язках, стосуються різних частин мови та репрезентовані одиницями будь-якої складності. Проте реалізація метонімії на рівні слова, як зазначає В. Зайцева, пов'язана з еліпсисом: «Еліптична метафорична номінація може бути чинником структурної організації тексту, що спрямований на зсув акцентів у певному семантичному просторі дискурсу» [5, с. 8]. Чи не найбільшу кількість метонімічних зсувів фіксуємо серед власних назв. У газетному тексті метонімію використовують «у ролі засобу експресивного виокремлення об'єкта комунікації та «економної» тропеїчної моделі, що практично звужує багаточленне висловлювання до одночленного» [14, с. 178]. Метонімічне перенесення сприяє не лише економії мовних засобів, а й допомагає уникати тавтології, поглиблювати та увиразнювати зміст повідомлюваного, посилювати, експресію та емоційно-оцінну виразність.

Особлива роль явища метонімії полягає у її зв'язку з таким раціональним поняттям як кількість, яку репрезентує синекдоха. Співвідношення цих понять дослідники потрактовують неоднозначно: одні розглядають синекдоху як вид метонімії, а інші заперечують цей факт. Ми визначаємо синекдоху як різновид метонімії, зокрема як кількісний тип семантичного перенесення. Її використовують для позначення цілого частиною і навпаки, вживанням однини на місці множини і навпаки, заміни родового поняття видовим чи навпаки. Метонімія та синекдоха стали об'єктом досліджень З. Дубинець, В. Зайцевої, Л. Приблуди, О. Терханової та інших.

У тексті газети співіснують дві якісно відмінних єдності - тексти статей, що орієнтовані на певний емоційний вплив, і тексти інформаційного спрямування, що призначені передавати ту чи ту інформацію та факти винятково однозначно. Але така особливість свідчить не про різностильовість газетних матеріалів, а про своєрідну форму лінгвістичної поліфункціональності, спрямованої на досягнення функційного ефекту впливу. Такими засобами впливу в тексті сучасної газети й є явища вторинної номінації - метафора, метонімія та синекдоха.

Загалом у газетному тексті переважає метафора. Залежно від того, яка ознака лежить в основі метафоричного перенесення, виділяють декілька типів метафор і їхніх підвидів: антроморфна (соціоморфна, мілітарна тощо), природоморфна (зооморфна, фітоморфна, ландшафтна), артефактна (архітектурна та метафора механізму), міфоморфна, казкоморфна, релігієморфна, метафора-синестезія [9].

Одне з перших місць серед лексичних вторинних номінацій посідає міфоморфна метафора орки, якою сучасні ЗМІ здебільшого називають російських окупантів. Первинне значення слова `орк' - це «войовнича міфічна істота, більша за людину, зі шкірою зеленуватого кольору» [3, с. 855], любить воювати, схильна до насильства й варварства. Саме такими рисами асоціативно увиразнюють журналісти у своїх дописах російських окупантів. Наприклад: «Ну, але найголовніше - постійна загроза з боку орків. Ті все ніяк не заспокояться» («Український тиждень», 21.11.2022); «Старались якось імпровізувати, як могли готувались зустрічати орків...» («Український тиждень», 09.12.2022); «Валимо по орках і швидко тікаємо, поки ті не оговтались і не засікли» («Газета по-українськи», 10.11.2022). Часто до метафори додаються мовні одиниці, що підсилюють експресію, орозмовлюють текст, надають йому іронічно-саркастичного звучання або передають негативне ставлення до дій загарбників. Особливо це помітно в заголовках публікацій: «Мабуть, орки не докурили» - Мелітополь сколихнули нові вибухи» («Газета по-українськи», 08.01.2023); «Орки сказилися» - Живицький показав наслідки масованого удару по Сумщині» («Газета по-українськи», 09.10.2022). Вторинні номінації цього типу вживаються для позначення негативного явища, предмета, зовнішності особи чи її вдачі. Тому в газетних текстах можна помітити таку метафору як диявол: «Ні - діалогу з дияволом: українці виступають проти будь-яких перемовин з росією» («Україна молода», 02.11.2022); «Славетний український спортсмен став чортеням у руках московського диявола» («Газета по-українськи», 02.01.2023); «Було дуже страшно - ми побачили, що диявол не десь там, він на землі» («Урядовий кур'єр», 25.02.2023). З контексту реципієнт може зрозуміти, про кого пишуть журналісти - ідеться про чоловіка злої вдачі, з низькими морально-етичними якостями.

Допоміжним засобом розуміння можуть виступати прикметники «російський», «московський» (як у зазначеній ілюстрації). Для номінації цього чоловіка використано також метафору гном: «Злий бункерний гном без них не зможе ні їсти, ні спати <... > Та й що він може, покручений ненавистю гном?» («Газета по-українськи», 10.12.2022). За Словником лексема `гном' - «у давньому фольклорі германських і романських народів - дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби» [11], тому й перенесення утворилося за моделлю «зріст - потворність - місце проживання». Всі ці ознаки окреслено в контексті за допомогою прикметників «злий», «покручений ненавистю», «бункерний», що не лише характеризують особу, а й надають текстові експресивності.

Привертає увагу в газетному тексті іще один вид метафори, яким активно послуговуються журналісти, - соціоморфна. Вона реалізується в декількох метафоричних моделях, перша з яких: «Відносини між країнами - це гра». Аналіз метафор цього типу засвідчує, що стосунки між державами описуються журналістами як гра, в якій держави - це гравці, що повинні діяти за певними, чітко продиктованими правилами. Цю тезу підтверджують такі конструкції: «Наступного року будуть президентські вибори. І ця гра продовжуватиметься» («Газета по-українськи», 22.02.2023); «США в цілому стежать за міжнародним ладом, вимагаючи від інших держав дотримуватись усталених правил гри чи принаймні не дуже нахабно їх порушувати» («Український тиждень», 02.11.2022). Остання ілюстрація засвідчує той факт, що США, як найсильніший гравець, диктує правила гри. Цю метафоричну модель формує фрейм «учасники гри», тому в текстах слово «держави» заступає лексема «гравець»: «Президенти України та Європарламенту обговорили просування української формули миру та перспективи залучення до майбутнього саміту та підтримку миру широкого кола світових гравців, передусім країн Глобального Півдня» («Україна молода», 04.03.2023); «Більше того, він може живитися не тільки з боку рф, а й з боку інших деяких гравців» («Газета по-українськи», 08.01.2023).

Інша метафорична модель «Відносини між країнами - це театр» репрезентована фреймом «Вистава та її складники». Під час аналізу було виявлено, що продуктивно використовуються слова «сценарій» і «сцена»: країни готують певні сценарії та реалізують їх у життя, місцем розгортання дії виступає сцена. Наприклад: «Китай припускає сценарій, за яким росія після війни стане економічно і політично ослабленою «другорядною державою» («Україна молода», 10.01.2023); «Ми маємо зірвати цей російський сценарій. Готуємося до цього» («Голос України», 04.01.2023); «Наслідки будуть ще довго після того, як путін піде зі сцени» («Газета по-українськи», 19.02.2023).

Часто військова техніка є своєрідним образним обрамленням. Тому широковживаною в мові ЗМІ є природомофорна метафора град та різновид природоморфної - зооморфна, що репрезентована лексемами леопарди та котики.

Метафорична номінація град використовується на позначення реактивної системи залпового вогню, що являє собою схожість у процесі неізольованого випадання льодяних частинок - граду як атмосферних опадів. Така метафора насамперед вживається в заголовках газетного тексту, а на її нове значення вказує те, що вона береться в лапки та пишеться з великої літери. Це унаочнюють такі ілюстрації: «Наші працюють. «Градом» засівають орків» («Газета по- українськи», 13.01.2023); «Вцілів весь екіпаж: Порошенко показав, який вигляд має броньовик Shield після обстрілу «Градом» («Газета по-українськи»,

28.11.2022) ; «Росіяни атакували область дронами-камікадзе, важкою артилерією та «Градами» («Газета по-українськи», 22.12.2022). Для позначення танків Leopard 2 використовується метафора Леопарди (з великої літери та в лапках): «Тож найближчим часом «Леопарди» можуть перетнути польсько-український кордон і будуть застосовані у війні проти агресора» («Голос України», 25.01.2023); «Крига скресла: Берлін рахує, скільки «Леопардів» зможе надати Україні» («Україна молода», 22.01.2023); «З-поміж тих країн, що мають «Леопарди» - понад 10 у Європі, - у Фінляндії унікальне становище» («Газета по-українськи», 24.01.2023).

За допомогою зооморфної метафоричної номінації котики, зі зменшувально-пестливим суфіксом -ик, передається прихильне й поважне ставлення до українських захисників: «Щоб наші «котики» не хворіли» («Україна молода», 19.10.2022); «Наші «котики» в нашому Лимані» («Україна молода», 05.10.2022).

Під час дослідження було виявлено артефактну номінацію бавовна - знищення зброї /складів зі зброєю чи боєприпасами окупантів: «Одразу після «бавовни» рашисти почали метушню у східній частині міста» («Газета по-українськи», 14.01.2023); «У тимчасово захопленому російськими окупантами Мелітополі на Запоріжжі сталася чергова «бавовна» («Газета по-українськи», 03.11.2022); «На днях бачив відео з британського пабу, де люди горлають «Kerch bridge on fire!». Все ж, не лише ми тішимось з «бавовни»» («Український тиждень», 10.10.2022); «На території анексованого Криму та на окупованому Росією півдні України загалом почастішали випадки «бавовни» («Український тиждень», 13.09.2022). Нове значення з'явилось через властивість бавовняних виробів швидко й легко займатися. Слід зауважити, що вторинне значення слова виникло внаслідок того, що загарбники навмисно підмінили поняття «вибух» - «взрыв» іншим російським словом «хлопок». Натомість зміщення наголосу на перший склад «хлопок» дало змогу інтерпретувати це слово як українське «бавовна». Така номінація підкреслює ставлення реципієнта до прочитаного та акцентує увагу на особливостях сприймання певних фактів.

Свого вираження у засобах масової інформації набула й антропоморфна метафорична номінація війна. Війна постає як жива істота у таких ілюстраціях: «Війна диктує ціни» («Україна молода», 14.12.2022); «Війна вимагає швидко виправляти помилки» («Україна молода», 14.02.2022); «Діагнози війни» («Україна молода», 11.01.2023).

Особливо помітними в заголовках публікацій є випадки метафоричних перенесень термінів із медичної сфери, зокрема синдром, діагноз на конкретні об'єкти та явища. Як приклад, «Синдром Балаклії» («Україна молода», 14.09.2022) означає, що для міст Харківської області, що поступово звільняються ЗСУ, характерні ті ж перебіги подій, факти, певні ознаки, що й для Балаклії під час деокупації. У контексті «Діагнози війни» («Україна молода», 11.01.2023) діагнозами номіновано ті наслідки для людей, що залишають по собі воєнні дії - це можуть бути як психічні розлади, так і фізичні захворювання.

У газетних текстах сучасних електронних ЗМІ виокремлюємо чотири типи метонімічних перенесень: локальний, темпоральний, казуальний і атрибутивний.

Найпродуктивнішою є локальна метонімія. Цей тип репрезентовано декількома топонімічними моделями:

1. Назва міста замість назви народу, що там проживає:

«Тампере теж наближає крах кремля» («Голос України», 04.10.2022); «Миколаївщина готується до нестандартних ситуацій» («Голос України», 05.10.2022).

2. Назва країни замість назви уряду цієї країни:

«Іспанія солідарна з позицією делегації Верховної Ради України і підтримуватиме суверенітет і територіальну цілісність нашої держави» («Голос України», 06.10.2022); «Останніми днями Норвегія, Фінляндія, країни Балтії, Польща, Чехія та Словаччина пообіцяли продовжувати підтримку України» («Український тиждень», 18.01.2023).

3. Назва вулиці замість назви адміністрації президента, що розміщена на цій вулиці. Очевидно, що для українців, це вулиця Банкова в Києві, де розміщена будівля Адміністрації Президента України: «Наразі й Банкова відчула, що якщо ми програємо війну, то це принесе загрозу і їхнім життям» («Україна молода», 15.02.2023); «Американському підприємцю та винахіднику Ілону Маску варто перестати читати російські газети, вважають на Банковій» («Україна молода», 26.02.2023). Важливою умовою використання такої моделі метонімічного перенесення є поширеність годоніма.

4. Назва частини світу замість країн, що там розташовані. На сьогодні широковживаною лексемою є одиниця "Захід", адже саме країни заходу підтримують Україну та надають державі допомогу. Наприклад: «Настав час терміново подивитися, що ще може зробити Захід, що б допомоги українцям досягти їхніх військових цілей або принаймні вигнати росіян з усіх територій...» («Україна молода»,

10.12.2022) ; «Якщо ж говорити глобальніше, то бачимо, що Захід більше вірить в Україну, розуміє, що Україна має не просто вижити, а перемогти» («Урядовий кур'єр», 22.02.2023).

Аналіз переконує, що в поданих ілюстраціях локальний тип метонімічного перенесення насичений макротопонімами, хоронімами та годонімами.

Атрибутивний тип метонімії ґрунтується на асоціації об'єкта та властивої йому ознаки. У межах цього типу виділяємо таку модель як назва політичних угруповань, організацій, установ, тобто орган державної влади, замість назви її членів: «Адміністрація Джо Байдена підтримуватиме Україну до повної перемоги і надасть нову військову допомогу» («Україна молода», 22.02.2023); «Верховна Рада підтримала списання кредитів на житло та авто, що знищили окупанти» («Україна молода», 07.12.2022); «Європарламент підтримує початок переговорів про вступ України до ЄС» («Голос України», 04.02.2023).

Названі типи метонімічних перенесень стилістично нейтральні й виконують насамперед функцію називання за прикметниковою ознакою.

Каузальний, або причиново-наслідковий, тип метонімічного перенесення репрезентований моделлю з антропонімом, за умови, що прізвище політичного діяча вживається як складова частина політичної угоди, яку він запропонував. Останнім часом досить продуктивно функціонує метонімічна модель типу «формула миру Зеленського / президента Володимира Зеленського», як приклад: «Юлія Свириденко та Франк-Вальтер Штайнмаєр обговорили формулу миру Президента Володимира Зеленського» («Урядовий курєр», 03.01.2023); «Коен пообіцяв підтримку "формули миру» Зеленського"» («Газета по- українськи», 28.02.2023); «Міністр наголосив, що для України пріоритетною залишається формула миру президента Володимира Зеленського» («Газета по-українськи», 21.02.2023). Такий тип перенесення переконує в тому, що перейменування відбувається саме за суміжністю ознак.

Темпоральний тип метонімічного перенесення, що ґрунтується на асоціації між певними історичними проміжкам часу й явищами, що відбувалися, та людьми, які жили в цей період, репрезентується у газетних текстах досить рідко, проте деякі випадки його використання ми змогли зафіксувати. Найпоширеніша метонімічна модель «ім'я людини» замість «періоду її перебування на державній / керівній посаді», що унаочнюють такі ілюстрації: «Сергій Шефір заявив в інтерв'ю LB.ua, що головне його завдання при президентові Зеленському...» («Україна молода», 19.10.2022); «Пане Президенте, усуньте з посади заступника керівника Вашого офісу Олега Татарова, який за часів зрадника президента Януковича був заступником начальника Головного слідчого управління МВС» (Україна молода», 03.02.2023). Очевидно, що чим більше відома людина, тим частіше її ім'я та прізвище буде вживатися у подібних ілюстраціях.

Синекдоха як кількісний тип метонімічного перенесення використовується журналістами не так часто, як локальний тип, проте в порівнянні з іншими - має перевагу. Ми зафіксували одну з найпоширеніших моделей перенесення частина ціле. Через події, що відбуваються в Україні, цей засіб вторинної номінації вжито в газетних публікаціях насамперед для позначення військових літальних апаратів - БПЛА та дронів - за допомогою таких репрезентантів як «крила» та «очі» з метою увиразнення тексту. Наприклад: «Безпілотні крила України» («Український тиждень», 18.10.2022); «Ми маємо свободу. Дайте нам крила, щоб захистити її» («Голос України», 08.02.2023); «Очі для фронту» («Україна молода», 19.10.2022); «Що ж стосується безпілотників, то це очі Збройних сил» («Газета по-українськи», 13.02.2023). В інформаційному тексті зафіксовано використання соматичних назв у складі фразеологічних сполук. У фрагменті «Вінниця вже кілька місяців поспіль підставляє плече Балаклії, яка оговтується від наслідків рашистської окупації» («Україна молода», 22.02.2023) репрезентовано фразеологізм «підставляє плече» зі значенням `допомагає, підтримує' [12, с. 514], в основі якого синекдоха «частина тіла - плече, - як знак підтримки» «люди, мешканці міста, що підтримують». У наступній ілюстрації «Накивав п'ятами раніше росіян: очільником окупаційної адміністрації зайнялося ДБР» («Газета по-українськи», 23.01.2023) кількісний тип метонімічного перенесення «частина тіла людини людина» вжито у складі фразеологічного звороту «накивати п'ятами», що означає `втекти, швидко покинути місце проживання' [12, с. 419-420]. Зафіксовані фразеологічні сполуки з компонентом "рука": «голими руками» - `без спеціального знаряддя' [12, с. 621], «на руку» (найчастіше вживається з дієсловом "грати") - `вигідно, зручно для кого-небудь' [12, с. 625-626], «з рук в руки» ("переходив") - `від одного до іншого' [12, с. 619], « в надійних руках» - `у людей, які не підведуть' [12, с. 622]. Наприклад: «Рівень моєї підготовки дозволяє зробити це голими руками» («Україна молода», 08.10.2022); «А це, звичайно, теж грає на руку українській стороні» («Газета по-українськи», 17.12.2022); «Донбас кілька разів переходив з рук в руки в запеклих і навіть рукопашних боях» («Урядовий кур'єр», 23.12.2022); «Міністерство оборони та Збройні сили України в надійних руках...» («Газета по-українськи», 31.12.2022). Аналіз вторинних найменувань в обраних нами виданнях довів, що вони є важливим матеріалом для створення експресивності й образності тексту та сприяють «мовній економії».

номінація метафора мовний газетний

Висновки

Війна в Україні кардинально змінила життя людей, і зрозуміло, що реакція суспільства на ці зміни знайшла відтворення у засобах ЗМІ. Так, наприклад, певна частина загальновживаних лексем втратила своє первинне значення й набула нового. Тому на сьогодні в дописах електронних ЗМІ насамперед побутує непряма номінація. Вона яскраво, проникливо, дотепно, подекуди саркастично передає глибину думки авторів газетного тексту, характеризує певні явища, предмети або конкретних осіб. Все це відбувається за допомогою мінімальної кількості слів, що сприяє «мовній економії».

Метафора як засіб вторинної номінації, активно функціонує в засобах масової інформації, вживається для вираження емоційно-оцінного значення щодо сприймання певних подій та явищ й передає інформацію про ставлення суб'єкта до матеріалу, про який йдеться. Механізм метафори ґрунтується на тому, що їй відповідає цілий набір смислів, тому семантичне навантаження метафоричних номінацій зумовлене бажанням авторів газетних публікацій увиразнити текст, передати палітру почуттів, створити у свідомості реципієнта позитивний чи негативний образ. Серед основних функцій метафори, що реалізує на сьогодні мова ЗМІ - це стилістично-описова, емоційно- експресивна, зображувально-оцінна та образотворча.

Метонімія ґрунтується на перенесеннях за суміжністю. Найпродуктивніше на шпальтах сучасних ЗМІ функціонує локальна метонімія, що містить асоціації між певними просторовими поняттями. Менш вживаними є атрибутивний, казуальний та темпоральний типи метонімічних перенесень. Зафіксовані випадки використання кількісного типу метонімічного перенесення - синекдохи, що репрезентує модель «частина ціле». Отже, мова не просто віддзеркалює ті процеси, що відбуваються в різних сферах суспільства, а й є ідентифікатором українців, їхнім засобом боротьби, насамперед в мас-медійному просторі.

Література

1. Андрейченко О. Вибори вчора, сьогодні, завжди... (метафора на позначення поняття «вибори» у мові сучасних ЗМІ).

2. Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті. Про культуру мови: матеріали Респ. наук. конф. з питань культури укр. мови, 11- 15 лютого 1963 р., Київ. К.: Наук. думка, 1964. С. 155-166.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с.

4. Загнітко А.П. Сучасний політичний газетний дискурс: риторика і синтаксис. Донецький вісник Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Донецьк: Східний видавн. дім, 2007. Т. 16. С. 5-19.

5. Зайцева В.В. Дещо про вторинну номінацію (на матеріалі українськомовної газети). Український смисл, 2016. № 1. С. 202-211.

6. Мацько Л.І. Стилістика української мови К.: Вища шк., 2003. 462 с.

7. Назаренко О. Основні категорії в сучасному газетному тексті.

8. Німенко О.А. Метафора у лінгвістичному аспекті. Взаємодія одиниць мови та мовлення: комунікативно-когнітивний, соціокультурний, перекладознавчий і методичний аспекти : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 28 березня 2014 року, м. Київ / НТУУ «КПІ»; [ред. О. В. Ткачик]. Київ: НтУУ «КПІ», 2014. С. 55-57.

9. Одинецька Л.В. Роль метафори в засобах масової інформації.

10. Приблуда Л.М. Метонімія як засіб реалізації вторинної номінації. Virtus, 2020. № 42. С. 135-138.

11. Словник української мови. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

12. Словник фразеологізмів української мови. НАН України, Ін-т укр. мови, Укр. мов.-інформ. фонд; [уклад.: В.М. Білоноженко та ін.; відп. ред. В.О. Винник]. Київ: Наук. думка, 2003. 786 с.

13. Сучасна українська літературна мова: стилістика / за заг. ред. акад. АН УРСР І.К. Білодіда. К.: Наук. думка, 1973. 588 с.

14. Терханова О.В. Вторинна номінація як художній прийом у газетножурнальній публіцистиці.

15. Українська мова: енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. 752 с.

16. Шутак Л.Б. Вторинна номінація як проблема сучасного теоретичного мовознавства.

References

1. Andreychenko O. (2010). Vybory vchora, sjohodni, zavzhdy... (metafora na poznachennya ponyattya «vybory» u movi suchasnykh ZMI) [Elections yesterday, today, always... (a metaphor for the concept of "elections" in the language of modern mass media). [in Ukrainian].

2. Barannyk D.Kh. (1964) Obrazna semantyka i hazetnyy tekst. Metafora v hazeti. Pro kulturu movy [Figurative semantics and newspaper text. Metaphor in the newspaper. On the language culture] Materialy Resp. nauk. konf. z pytan kultury Ukr. movy, 11- 15 lyutoho 1963 r. - Materials of the Rep.science conf. on Ukrainian language culture, February 11-15, 1963, Kyiv (pp. 155-166) K.: Science. Dumka [in Ukrainian].

3. Busel V.T. (Ed.). (2005). Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy: 250000 [The Big Explanatory Dictionary of the Modern Ukrainian Language: 250,000]. Kyiv; Irpin: Perun [in Ukrainian].

4. Zagnitko A.P. (2007) Suchasnyy politychnyy hazetnyy dyskurs: rytoryka i syntaksys. [Modern political newspaper discourse: rhetoric and syntax]. Donetsky visnyk naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka - Donetsk Bulletin of T. Shevchenko Scientific Society (Vol. 16), (pp. 5-19). Donetsk: Eastern publishing house [in Ukrainian].

5. Zaitseva V.V. (2016). Deshcho pro vtorynnu nominatsiyu (na materiali ukrayins'komovnoyi hazety) [On the secondary nomination issue (based on the material of a Ukrainian-language newspaper)]. Ukrayins'kyy smysl - Ukrainian sense, 1, 202-211. [in Ukrainian].

6. Matsko L.I. (2003) Stylistyka ukrayinskoyi movy [Stylistics of the Ukrainian language] K.: Vyshcha Shk. [in Ukrainian].

7. Nazarenko O. (2018) katehoriyi v suchasnomu hazetnomu teksti [Main categories in modern newspaper text]. [in Ukrainian].

8. Nimenko O.A. (2014) Metafora u linhvistychnomu aspekti. Vzayemodiya odynyts movy ta movlennya: komunikatyvno-kohnityvny, sotsiokulturny, perekladoznavchy i metodychny aspekty [Metaphor in the linguistic aspect. Interaction of language and speech units: communicative,cognitive, sociocultural, translational and methodical aspects]. Materialy Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi 28 bereznya 2014 roku, m. Kyyiv - Materials of the International Scientific and Practical Conference on March 28, 2014, Kyiv (pp.55-57): Kyiv: NTUU "KPI". [in Ukrainian].

9. Odynetska L.V. (2017). Role metafory v zasobakh masovoyi informatsiyi [The role of metaphor in mass media]. [in Ukrainian].

10. Pribluda L.M. (2020). Metonimiya yak zasib realizatsiyi vtorynnoyi nominatsiyi [Metonymy as a means of implementing secondary nomination]. Virtus- Virtus, 42, 135-138. [in Ukrainian].

11. Slovnyk ukrayinskoyi movy. V 11 t. [Dictionary of the Ukrainian language. In 11 volumes]. [in Ukrainian].

12. Bilonozhenko V.M., V.O. Vinnyk (Ed.) Slovnykfrazeolohizmiv ukrayinskoyi movy [Dictionary of phraseological units in the Ukrainian language] Kyiv: Nauk. Dumka. [in Ukrainian].

13. Bilodid I.K. (Ed.) Suchasna ukrayinska literaturna mova: stylistyka [Modern Ukrainian literary language: Stylistics] K.: Scientific thoughts. [in Ukrainian].

14. Terkhanova O. . (2015). Vtorynna nominatsiya yak khudozhniy pryjom u hazetnozhurnalniy publitsystytsi [Secondary nomination as an artistic technique in newspaper journalism]. [in Ukrainian].

15. Ukrayinska mova: entsyklopediya [The Ukrainian language: Encyclopedia]. K.: M. P. Bazhan Ukrainian encyclopedia. [in Ukrainian].

16. Shutak L.B. (2014) Vtorynna nominatsiya yak problema suchasnoho teoretychnoho movoznavstva [Secondary nomination as a problem of modern theoretical linguistics]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru