Тенденції поступу українських телеканалів у 90-х роках ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції поступу українських телеканалів у 90-х роках ХХ ст.

Левченко Максим Андрійович аспірант IV навчання спеціальності 032 Історія і археологія, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Анотація

українське телебачення періоду незалежності

Відновлення Україною своєї державної незалежності у 1991 р. зіграло значну роль у розвитку вітчизняного телевізійного мовлення. Телебачення в незалежній Україні не виникло на порожньому місці: воно мало більш ніж п'ятдесятирічну історію, багаті традиції та висококласні кадри. Саме це допомогло йому поступово досягти, попри економічну та політичну кризу, доволі високого рівня і не втратити аудиторію. Позаяк з проголошенням незалежності України продовжилося впровадження ринкової економіки та демократизація це ще більше посприяло заснуванню нових недержавних телекомпаній, а також створенню телебачення в самих структурах державного телерадіомовлення (останнє не було можливим до серпня 1991 р.). Події 1991 р. радикально зламали та замінили старі медійні структури на нові телевізійні компанії чи телеканали. Передумови становлення і розвитку телепростору саме періоду незалежності, залишаються маловивченим історичним явищем, що й спонукає до глибшого осмислення проблематики та підтверджує актуальність цієї розвідки і постає як перспективна тема нових досліджень.

Вивільнившись від обмежень журналісти принесли в телевізійне виробництво нові форми роботи, наблизили його до реалій справжнього творчого життя без політичної залежності і відомчої цензури. Загалом українське телебачення 1990-х рр. - це один великий експеримент, де основою передач була переважно імпровізація. Зі старту українського телебачення пройшло три декади, але й зараз деякі з тогочасних програм виглядають актуальними, а багато з них трансформувались із плином часу у телепроєкти, що набули чималої популярності у перші десятиліття ХХІ ст. Аналізуючи розвиток телебачення України з 90-х рр. ХХ ст. до наших днів, можна сказати, що відбувся значний прогрес, від створення різнопланових тематичних програм, до їх подачі ведучими. Саме у означений час українське телебачення стало цікавим, наповненим різними жанрами.

Ключові слова: засоби масової інформації, телебачення, комерційні мовники, медіа, телешоу, телеформати.

Abstract

Levchenko Maksym Andriyovych Graduate student of IV year of study specialty 032 History and archeology, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

TRENDS IN DEVELOPMENT OF UKRAINIAN TV CHANNELS IN THE 90'S OF THE 20^th CENTURY

Ukraine's restoration of its state independence in 1991 played a significant role in the development of national television broadcasting. Television in independent Ukraine did not arise out of nowhere: it had more than fifty years of history, rich traditions and high-class personnel. This is what helped it to gradually reach, despite the economic and political crisis, a fairly high level and not lose the audience. Due to the fact of Ukraine's independence declaration, the introduction of a market economy and democratization continued that further contributed to the establishment of new non-state television companies, as well as the creation of television within the very structures of state television and radio broadcasting (it was not possible until August 1991). The events of 1991 radically broke and replaced the old media structures with new television companies or channels. The prerequisites for the formation and development of telespace during the Independence period remain a little-studied historical phenomenon, which prompts a deeper understanding of the issue and confirms the relevance of this research and appears as a promising topic for new research. Freed from restrictions, journalists brought new forms of work to television production, brought it closer to the realities of real creative life without political dependence and departmental censorship. In general, Ukrainian television in the 1990's was a big experiment, where the basis of programs was mainly improvisation. Three decades have passed since the start of Ukrainian television, but even now some of the programs of that time look relevant, and a lot of them were transformed over time into television projects that gained considerable popularity in the first decades of the 21^st century. Analyzing the development of Ukrainian television since 90's of the 20^th century till now we can say that there has been significant progress, from the creation of multi-faceted thematic programs to their presentation by presenters. It was at the specified time that Ukrainian television became interesting, filled with various genres.

Keywords: mass media, television, commercial broadcasters, media, TV shows, TV formats.

Постановка проблеми

У другій половині 90-х рр. ХХ ст. українське телебачення дедалі більше розкриває себе як експериментальний майданчик, де є місце першим ток-шоу, незалежним телепрограмам ведучі та автори яких діють на власний розсуд, встановлюють свої правила гри, ризикують та пробують заволодіти глядацькою увагою за рахунок тем, які як навмисне так і, не зрідка, випадково схвильовують глядацтво та гуртують довкола екранів всіх українців безвідносно до їх соціальних статусів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській історіографії бракує комплексного висвітлення заявленої проблематики. Її окремі аспекти порушує Володимир Кулик у контексті вивчення дискурсу українських медіа [11; 12]. Джерельну базу дослідження становлять матеріали українських медіаресурсів, спогади очевидців та власні спостеження науковця.

Мета статті - відслідкувати тенденції поступу українських телеканалів у 90-х роках ХХ ст., переосмислити творчі експерименти медійних телеменеджерів яким лише за перше десятиріччя української незалежності вдалося зробили його різножанровим, багатоформатним та, загалом, перегорнути нову сторінку в медіадискурсі новітньої української історії.

Виклад основного матеріалу

Напередодні відновлення незалежності України у 90-х рр. ХХ ст. дефініції «телебачення в Україні» й «Українське телебачення» були дещо різними поняттями, адже Центральне телебачення (далі - ЦТ) вважалося найпотужнішим, першим державним каналом в СРСР - його, звісно ж, російськомовні програми транслювалися з Москви на всю «велику країну». Чи варто вже й говорити про те, що саме ЦТ отримувало ще й найбільше бюджетне фінансування, а його матеріально-технічна база значно перевищувала можливості республіканських телекомпаній, яким відводилася другорядна роль у системі радянського телевиробництва. Як зазначає оглядачка Л. Новікова, Київська телестудія виглядала бідним родичем потужного, обладнаного найповнішим устаткуванням комплексу «Останкіно». Усі корпункти за кордоном належали «старшому братові», міжнародні новини формувалися в Москві, тоді як республіканські телекомпанії мали послуговуватися вторинними матеріалами й, відповідно, не могли мати власного самобутнього обличчя чи стилю. У спробах копіювання ЦТ здебільшого воно виглядало блідим через брак сучасної техніки, коштів і сильних фахівців, яких ЦТ перебирало до свого штату [15, с. 668].

З розпадом СРСР, нібито, бодай на певний час, почалася й тендеція до розпаду і єдиний телевізійний простір. До 24 серпня 1991 р. українське телебачення підходило з арсеналом у три канали: т.зв. «перша кнопка» транслювалася на весь СРСР з московського «Останкіно». Завдяки ній і її ідеологічним послідовникам московський (а тепер російський) телепродукт ще довго утримуватиметься на теренах України. «Друга» перемикала на першу програму українського телебачення - УТ-1. Третя програма - УТ-2, яка мовила у столиці та області, й в денний час, найчастіше, транслювала «налаштувальну сітку». Регіональне телебачення у великих містах з телецентрами накшталт Харкова можна було побачити виключно у цих же містах і геть не можливо побачити в, умовному, Львові.

Зважаючи на те, що частоти мовлення УТ-2 покривали всю Україну саме на цій «кнопці» з'являлися перші незалежні, комерційні телекомпанії й з вересня 1992 по серпень 1995 рр. мовив канал УТ-3. До слова, саме цим мовником закладалася «телемода», на яку рівнялися в процесі свого розвитку 90-х рр. ХХ ст. всі українські телеканали, роблячи акценти на авторські проекти і поволі починаючи витісняти телепродукт з Росії [8].

Як зазначає дослідник В. Кулик, головні структурні зміни в пострадянському медійному просторі полягали в різкому, в порівнянні з радянським періодом, збільшенні різноманітності продуктів та посиленні їх розважальної спрямованості, яка не могла не бути поміченою після періоду офіціозно-пропагандистських матеріалів телепрограм. Впадало в око, що більшість цих продуктів не спонукала глядачів підтримувати владу, іноді, навіть, не інформувала про її діяльність натомість у тому чи іншому форматі розважаючи їх історіями про життя пересічних, як і вони, і непересічних людей з різних країн [12, с. 108]. На початку 1990-х рр. ХХ ст. в нашій державі з'явилися десятки нових телекомпаній загальнонаціонального, регіонального і місцевого рівнів. Водночас упродовж 1990-1991-го рр. на першому загальнонаціональному каналі стрімко зростає кількість телевізійних матеріалів, присвячених Україні й українцям. У етері домінувала думка про те, ставши самостійною, Україна стане не лише вільною, а й значно заможнішою, відповідно зміниться і рівень життя її громадян. У той же час деякі дослідники відзначають, що цей період «характеризувався домінуванням в українському телевізійному просторі, передусім, російськомовних телепрограм, адже до кінця 1990-х рр. в різних регіонах України повсюдно мовили російські телеканали, відбувалася справжня чехарда: УТ-1, УТ-2, ОРТ і РТР тасували по різних частотах.

Основні українські канали тоді не були самодостатніми - їхній ефір включав як російські програми, так і чергувався один з одним - УТ-1 з російським ОРТ, УТ-2 з 1+1. Видається, погіршували ситуацію непродумані реорганізації та відсутність досвіду у пошуку джерел фінансування і створенні економічно вигідної моделі телебачення. Заанґажована тоталітарним режимом структура, впливала на громадськість, але не задовольняла його потреби. До кінця 1990-х рр. мовлення російських телеканалів на основних частотах в Україні було призупинено [2, с. 135]. З метою правового забезпечення розвитку телебачення та організації належного контролю за діяльністю суб'єктів телемовної сфери Верховна Рада України прийняла Закон України «Про телебачення і радіомовлення» і ряд інших законів, які мали безпосереднє відношення до функціонування телевізійної сфери країни [7, с. 7].

Станом на 1999 р. до структури національного телерадіомовлення України входило 25 державних регіональних телерадіокомпаній, Національна та близько 300 недержавних теле- і радіокомпаній, Концерн радіомовлення, радіозв'язку, телебачення (РРТ), які забезпечували доставку сигналу (25 регіональних телепередавальних центрів), і кілька центрів потужного радіомовлення, а також студія «Укртелефільм» [3]. Як у 90-ті рр., так і надалі своїм завданням державне телебачення бачило виготовлення і трансляцію програм, орієнтованих на всі прошарки українського суспільства, враховуючи, навіть, інтереси, національних меншин. Серед пріоритетних напрямків діяльності мережі каналів визначені інформаційно-публіцистичне, науково- популярне, культурологічне, розважальне і спортивне мовлення. Першими ж незалежними мовниками були студія «Сатурн» і компанія «Тоніс» заснована 31 жовтня 1988 р. в Миколаєві, і на момент заснування мала статус всесоюзної і мовила в кабельній мережі, ставши «поштовхом» до появи десятків незалежних телекомпаній в країнах колишнього СРСР. У 1991 р. компанія переїхала до Києва, «Тоніс» став першим серед українських телеканалів в системному розповсюдженні природоохоронної інформації, провів перші резонансні журналістські розслідування фактів забруднення навколишнього середовища, пізніше виробляв якісну різнотематичну документалістику й публіцистику що здійснювала вплив на розвиток нових енергозберігаючих технологій.

Серед телеканалів, які предметно та радикально змінили уявлення українців про те, яким може бути телебачення у 90-ті рр. ХХ ст. можна вирізнити «Студію 1+1», яких можна назвати не пострадянським а виклично не радянським каналом який зосередився на кінопоказах якісного західного продукту, яке представляли в рамках популярної тоді програми «Імперія кіно». Умовний «Шварценегер який несподівано заговорив з екранів українською» не міг не вразити глядача. Програма складалася з лекції-представлення про кіно, а також показу класики світового кінематографа. У цьому ключі важливо зазначити, що як у означений період так і надалі великим досягненням вітчизняного телеринку стала закупівля іноземного телепродукту не через російських дистриб'юторів, а безпосередньо у іноземних правовласників контенту, які поступово визнавали молоду українську державу окремою територією. Згодом кількість етерного часу вищезгаданого мовника збільшується, а поряд з кінопоказом розпочинається виробництво власних програм. Створена на «Плюсах» телевізійна служба новин (ТСН) декларує в числі пріоритетів «показ реальних новин для реальних людей», а у сітці мовлення як «плюсів» так і інших телеканалів з'являється низка нових авторських програм, які згодом назвуть знаковими і такими, без яких би не відбулося українське телебачення на зорі незалежності країни. Донині згадується глядачами інформаційно-аналітична програма «Післямова» створена незалежною кампанією «Нова мова», що виходила по вечорах після «офіційних» новин, висвітлюючи політичні та економічні питання. Формат мовлення наближався до західних стандартів журналістики, саме тому вона відразу почала виділятися на фоні загального офіціозу, перетворивши новини не розважального характеру з офіціозу на видовище. Як згадує Ольга Герасим'юк «Післямова» стала новим словом, вибухом в ефірі, який зминив все. Ми виходили в той час, коли ваші прабабусі дивилися програму «Время», це була єдина на весь Радянський Союз інформаційна програма. Ми увірвалися в радянське телебачення [1].

У 1997-1998 рр. популярності у телеетері набуває програма авторських інтерв'ю «Табу» ведучий якої Микола Вересень запрошує в студію цікавих та відомих гостей і ставить їм не завжди приємні запитання, спонукаючи до відвертих відповідей. Програма трансформувалася під запити глядача, й на наступному етапі існування, у 1998-1999 рр. це вже ток-шоу на каналі 1+1, де двоє відомих та компетентних гостей обговорюють певну суспільно-значиму тему. Зазвичай у студії один гість представляє аргументи «за», інший - «проти». Микола Вересень ставить гостям гострі питання і виступає модератором дискусії. Аудиторія у студії ділиться тотожно. При цьому люди самі обирають, на якій половині сидітимуть.

Саме на 90-ті рр. ХХ ст. припадає й спроба створити перше «late night show» (з англ. «вечірні шоу») в Україні, на тому ж каналі «1+1». Мова про «СВ-шоу», яка стала для тогочасного ефіру справжнім відкриттям. За задумом провідниця з Полтавщини в яскравому вбранні разом із мовчазною помічницею Гелею в антуражі вагона поїзда, який найчастіше для пострадянських людей асоціювався з поїздкою на відпочинок, віртуально «роздягала» запрошених гостей. У кожен випуск Андрій Данилко в образі Вєрки Сердючки запрошував на сцену, стилізовану під спальний вагон, якусь молоду чи вже відому зірку з метою демонстрації глядачу, що перед ним людина а не хтось недосяжний. Це подобалося пересічним громадянам, які ніби самі діставали змогу комунікувати з небожителями на «ти» без зайвого пафосу. Ба більше, Сердючка була втіленням пострадянського колориту із суржиком, арго та кітчевим одягом [4].

А. Данилко в образі Сердючки вмів створити саме таку інтимну атмосферу, яка дозволяла б розкрити особистість гостя і розкритись йому самому завдяки, іноді, навіть дуже маленькій деталі. Як розповідав Данилко, жодного сценарію не існувало. Кожен новий гість - це нова імпровізація. А тому деякі серії наповнені аграрним декадансом та пасторальним бед-тріпом. Завдяки «СВ-шоу» Вєрка Сердючка стала народним героєм: її любили, вона була національним культурним брендом [14]. У той же час курс на розважальні програми і кінопокази з озвученням і дублюванням зарубіжних стрічок взяв й ICTV. На думку оглядача С. Тримбача він подав приклад справді цивілізованого підходу до вирішення проблем облаштування ефіру. Справжнім культурним явищем став перший щоденний всеукраїнський музичний хіт-парад «Територія А». Здавалося б проста програма де оголошують назви музичних кліпів та короткі відомості про артистів й, власне, показують музичні виднограї стала достатнім чинником для запуску цілої хвилі нової та цікавої української поп-музики, яку слухають та згадують більш ніж за тридцять років по тому. Єдиним способом проголосувати за свого улюбленого виконавця була процедура, яка випрацювалася у незмінний алгоритм зацікавленого у цьому процесі цілого покоління українців, надіслати листа на пошту. Надходили вони мішками в прямому значенні цього слова. Ведуча проекту Анжеліка Рудницька згадує, що творці програми пропонували артистам і їхнім помічникам приходити в офіс «Території А» і допомагати їм розбирати мішки листів, підраховуючи голоси. Дехто заради цікавості так і робив. Надалі ж аби набрати більше голосів дехто з виконавців організовував листи своєї підтримки. Зазвичай вони були написані за однаковим шаблоном і дуже сходими словами і текстами. Ця передача виконувала архіважливу просвітницьку і навіть продюсерську функцію, бо назву «Територія А» носив не лише хіт-парад, а ще й талант-агенція, яка виділяла певний кошт на зйомку кліпів і запис альбомів таких знакових колективів як Ірина Білик, Скрябін, Юрко Юрченко, Аква Віта, Фантом-2, Ван-Гог та інших, про які на той час чи не вперше почув в загальнонаціональному вимірі глядач та слухач. Проєкт був не той, який йшов за модою, а той, який створював тренди. При дефіциті відеоконтенту створене паралельно з програмою творче агентство «Територія А» мало не вмовляло артистів знімати кліпи, допомагаючи ідеями і технікою, а в окремих випадках повністю брало на себе його виробництво. Ба більше, «Територія А» була також своєрідним способом м'якої українізації молоді. Більшість композицій, які потрапляли до хіт-параду, виконувалися українською. Закриття ж програми на початку 2000-х рр. Рудницька пов'язує з початком тотальної русифікації інформаційного простору [4].

Належно відзначити, що для телевізійних багатосерійних шоу 90-ті рр. стали роками революції. На екрани ринула хвиля іноземних мильних опер і накрила з головою глядачів, які ще тільки освоювали пульти від імпортних телевізорів. Новинки притягували до екранів всю країну, яка з нетерпінням чекала на вихід кожної серії. Чого варта лишень телеепопеї «Санта Барбара» або «Дикий ангел», які так захоплювала українців амбіційністю сюжету, таємницями та інтригами з життя героїв, любов'ю та ненавистю, прикладами відданості чи зради, противаги благородних вчинків та злочинів, напруження яке не відпускало глядача. Іноді могло здатися що ці серіали не мають скінченності, адже багато глядачів так не дізналися фінал улюбленої мильної опери. А втім досліднику відомі випадки коли такі серіали впливали на психоемоційну поведінку глядачів - аби побачити чим все закінчиться люди відпрошувалися з роботи або організовували спільний телеперегляд останньої серії буквально на робочому місці. Також варто згадати про телесеріал «Альф», прем'єра якого відбулася на каналі «ICTV» у 1996 р.. Український переклад серіалу визнано найкращим з-поміж усіх перекладів на той час та на початку 2000-х рр., а його дубляж відкрив цілу епоху теледубляжу на українському телебаченні.

Черговою сходинкою для українського телебачення став вихід 2 червня 1997 р. телеканалу СТБ в Києві. Він був концептуально новим і прогресивним для глядача того часу. Саме на цьому каналі можна було спостерігати за першим зразком класичного гумористичного скетч-шоу на українських телеекранах «Шоу довгоносиків». Воно виходило у форматі «тележурналу» та складалася з декількох постійних рубрик, у яких приймали участь герої зі смішними носами з папьє-маше. Навіть через роки, вже далеко по завершенню свого виходу на українські телевізійні екрани, проєкт вражає актуальністю, змушує сміятися і плакати, замислюватися над сучасним політикумом і соціальними питаннями нові покоління українців, які мають нові виклики та проблеми не тотожні тим, які мало «покоління 90-х». Автори проєкти зізнаються, що нині неочікувано переживають другу хвилю своєї популярності. Хоч на поверхні проєкт був театром абсурду, але за сюрреалістичними колізіями і певною мірою чорним гумором ховалося не мало чого наболілого. Приміром, спроби творців проєкту й його акторів заощадити на виробництві (разом з тим не зменшуючи, а щоразу збільшуючи масштаби шоу) певною мірою було вичерпним коментарем про реалії виробництва телевізійного контенту у «турбулентні 1990-ті». Рубрику про Шерлока Голмса та Доктора Ватсона можна сприймати у якості прозорого натяку на те, що народ складнувати сприймає регулярні повтори на тодішньому телебаченні повтори радянської класики. Поза звичним змістом рубрики «При пожежі дзвонити 01» є ще й натяком на різницю між дійсністю і показовими заходами. Натомість пародійні номери що кепкували з вестернів та «класики відеосалонної продукції» стали можливістю хоча б таким чином підійти до глобалізованого стилю життя, до якого народ ще не зовсім наблизився у реальному житті. На думку дослідника, поза унікальним форматом і стилем подачі гумору на прикладі цієї телевізійного програми варто придивитися до екранної української ідентичності 90-х рр. ХХ ст. хоча б у аспекті україно- та суржикомовності цього продукту яка точно не жа\ підстав говорити про нього як такий, що зроблений для того, аби потрапити в російський медіапростір. Себто «Шоу довгоносиків» було прикладом творчої свободи і фантазії, яку українське телебачення, видається, не перевершило й донині. Воно стало направду культовим проєктом і назавжди змінило український гумор і українське телебачення як таке [5].

Новий формат отримав і прогноз погоди який на вищезгаданому каналі СТБ розповідала доволі «неформатна» навіть за власним архетипом українська телеведуча, на думку глядачів втілення української сексуальності, перший офіційний секс-символ України Руслана Писанка. Це була телеведуча українського архетипу, адже саме прізвище «Писанко», написане свого часу кимось з помилкою у останній букві, прижилося й відсилало до суто українських великодніх традицій, надзвичайно гармонійно доповнювало розкішні форми в поєднанні з українським образом ведучої. Така програма стала першим подібним проєктом на українському телебаченні. Згодом зірка знімалася в аналогічних програмах і на інших каналах, проте успіх перших виходів в телевізійний етер це вже не перевершувало. У означений час уваги заслуговує подібний і дещо протилежний, водночас, формат донесення прогнозу погоди до українського телеглядача «Миколина погода», який за рахунок культової фрази «Нехай проблеми та незгоди не роблять вам в житті погоди», що увійшла до скарбниці новітніх народних висловів українців, став цілою епохою на українському телебаченні. «Американці запропонували цей формат погоди. Там був такий продюсер Том Бахтіста, він зразу на мене показав. «Оце він повинен бути», каже. Перші три роки ведення програми у 90-х були найскладнішими і найцікавішими водночас. Погода виходила у форматі трихвилинних скетчів, і щодня Луценко грав різних персонажів. «То я продавщиця, яка погоду продає, то я міліціонер, то сторож. Навіть Джульетту грав, яка вже звихнулася, від погоди здуріла. Але в нас не було ані гардеробу, нічого. Оце Аллочка з дому принесла все, що в неї є. Оці дівчата гримери робили з паперу мені якісь капелюхи, все на світі. Недарма кажуть, що бідність породжує креатив», - згадує незмінний ведучий програми телеканалу ICTV, український актор Микола Луценко [13].

Що ж до заснованого «Нового каналу» то, спершу, він ділив сітку з СТБ і мовив у нерейтинговий денний час. Етер складався з художніх та документальних фільмів (як західних, так і пострадянських), відеокліпів (у програмі «Нова музика на Новому каналі»), а також розважальної рубрики «Відпочинемо від занять». Серед сторінок офіційного літочислення телеканалу, на якому нині акцентують найбільшу увагу «новоканальці» те, що у квітні 1999 р. на канал прийшла нова команда менеджерів i журналістів на чолі з одним із кращих журналістів, згаданих у нашій статті в контексті телепрограми «Післямова» Олександром Ткаченком, завдяки якому видозмінилася концепція «Нового» й почалося виробництво питомо якісного продукту розрахованого на розширення аудиторії мовника. Уже на початку літа того ж року в етер виходить новинна телепрограма «Репортер», запускається інформаційна служба каналу, що стало важливою видозміною на каналі і вплинуло на ставлення до нього телеглядачів, ставши для декого з них основним джерелом оперативної, об'єктивної і неупередженої інформації. Згодом це підтвердилося визнанням оглядачів британської служби BBC та національних телевізійних премій, якими неодноразово нагороджували журналістів програми за їхні матеріали у першому десятилітті 2000-х рр. Також літом 1999 р. для Нового каналу датується виходом в ефір культової ранокової програми «Підйом», яка стала однією з небагатьох українських програм, яку у ті часи взялися транслювати на російському телебаченні, що станом на тоді, виглядало як певне визнання. Врешті ближче до кінця року стартувала авторська програма Тетяни Гнєдаш «Запитайте у лікаря», яка завдяки своїй прямоефірності дозволила налагодити ефективний зворотній зв'язок з глядачами та була визнана кращоб програмою українського телебачення про здоров'я. Кінець 99-го означенувався для каналу тим, що він нарешті вийшов за мєжі столиці розпочавши мовлення в шести обласних центрах за принципом тєлєвізійної мережі. Це дозволило досягти національного покриття, високої тєхнічної якості мовлення, видозмінити програмну сітку аби стати зрозумілими мешканцям кожного українського регіону [6].

У 1993 р. майже дивом в нашій країні вперше показали матчі новоствореної Ліги чемпіонів. За спогадами телевізійника С. Савелія головний редактор спортивної редакції українського телебачення Віктор Фісюн приймав рішення про трансляції Ліги чемпіонів навіть не узгодивши з керівництвом. Він дав згоду на трансляцію під час нарад в Європі, а потім, повернувшись до Києва, довго домовлявся з керівництвом, щоб футбол такого рівня все ж був на українському телебаченні. До окремих футбольних програм теж прийшли не відразу, спершу обмежуючись загальними випусками про спорт. Врешті концентрація матчів вищого дивізіону дозволила УТ-1 з часом все ж прийти до схеми Match of the Day і в українських реаліях. 1996 р. Валентин Щербачов, Сергій Бондаренко, Сергій Клопов та Олена Степанищева створили та випустили в ефір програму «Футбол від УТН», яка під різними назвами виходила до кінця нульових. Але головним доробком пізніх 90-х для телеканалу залишалися матчі ЛЧ з «Динамо» та матчі збірної України. В 1998 р. «1+1» спробував показати частково чемпіонат світу, але швидко відмовився від подальшої трансляції футболу, залишивши собі хіба найкращий в Україні блок спортивних новин - ТСН Проспорт. Криголамом же в новітній історії став інший телеканал - СТБ - який з «Першим національним» транслював Євро-2000 [18].

Водночас 90-ті рр. ХХ ст. стали для України початком засвоєння розвинених західних традицій у сфері реклами на фоні відсутності власних рекламних традицій у зв'язку з певними суспільно-політичними й економічними чинниками. Як стверджує у своїй тематичній розвідці журналістка О. Коротенко у рекламному просторі переважали іноземні товари, тому велику частку телевізійного рекламного ринку займали іноземні замовники. Дослідниця констатує, що українське суспільство виявилося, з одного боку, не готовим до спрямованого великого потоку рекламної інформації тому сприймало рекламу трохи упереджено хоч і не було вибагливим щодо її якості. Більшість рекламних роликів створених за загальними принципами грамотної побудови, були потенційно ефективними і справляли очікуване враження, розширювали світогляд пострадянського споживача та формували споживчу поведінку [10]. Цікаво, що від початку ринок українського телебачення офіційно, як це ведеться вже багато років, зовсім не вимірювався за показниками каналів та аудиторіями. Тоді цільова аудиторія глядача у більшості складала 25-45 років. Вважалося, що до 25 років у людей немає фінансової спроможності купувати товари, а після 45 років, якщо і є, то ці споживачі надто консервативні для нових товарів [16].

Слід зазначити, що вже на початку 2000-х рр. ХХ ст. ключовою тенденцією програмної політики ефіру українських телеканалів стало поступове заповнення «праймового» часу продуктом російського та вітчизняного походження знятого не лише для національного показу а й на експорт в пострадянські країни і найперше, Росію. На противагу тому, як у 2001-2002 рр. у праймових лінійках були серіали і фільми закордонного виробництва (зокрема голлівудських мейджерів), вже з 2003 р. подібні продукти поступово почали витіснятися у нічний ефір чи на дві-три позиції у вихідні, а сам телевізійний ефір заповнився російськими серіалами та програмами. Навіть популярні у визначений рамками дослідження час на українських телеканалах латиноамериканські «мильні опери» вже у 2006 р. мали тенденцію до зниження глядацької зацікавленості й, відповідно, рейтингів. Відтак, констатуємо що історія українського телебачення після відновлення незалежності України 1991 року - це переважно історія про боротьбу за українську мову в ефірі, про те, як спочатку у 1990-х українське телебачення починало як українськомовне телебачення, однак у 2000-х тут ставало дедалі менше україномовного контенту [19].

Висновки

Відновлення Україною своєї державної незалежності у 1991 році зіграло значну роль у розвитку вітчизняного телевізійного мовлення. Перш за все впровадження ринкових відносин, демократизація всіх сфер державного управління та громадсько-політичного життя різко активізували процес появи недержавних телекомпаній та створення телебачення в тих державних телерадіомовних структурах, де до серпня 1991 р. це було фактично заборонено ЦК КПРС. До 2000 р. на нашому телебаченні можна було побачити абсолютно оригінальні проекти, які не орієнтувалися на російське ТБ з його настирливим запровадженням радянського і пострадянського. Одночасно відбулися значні зміни в діяльності творчих колективів, в процесах підготовки та видачі в ефір телепрограм. Вивільнившись від обмежень партійної опіки журналісти принесли в телевізійне виробництво нові форми роботи, наблизили його до реалій творчого життя, позбавленого політичної залежності і відомчої цензури.

Література

1. Баранівська Марина. Ольга Г ерасим'юк: «Я з жахом тоді думала, що я ж так можу зробити революцію». URL: https://naub.oa.edu.ua/2017/istoriya-stvorennya-ta-vynyknennya-ukra/.

2. Борис Леся. Український телепростір періоду незалежності. Теле- та радіожурналістика. 2020. Вип. 19. С. 131-137.

3. Веруцька Ілона. Історія створення та виникнення українського телебачення. Науковий блог «Національний університет «Острозька академія»». URL: https://naub.oa.edu.ua/ 2017/istoriya-stvorennya-ta-vynyknennya-ukra/.

4. Дрозд Шерман. Трохи ностальгії: згадуємо найкращі українські ТБ-шоу 90-х та нульових. URL: https://bit.ua/2021/07/trohy-nostalgiyi-zgaduyemo-najkrashhi-ukrayinski-tb-shou- 90-h-ta-nulovyh/.

5. Єрьомін Максим. Ювілей «Шоу Довгоносиків»: класиці українського телебачення виповнилося 25 років. URL: https://playua.net/yuvilej-shou-dovgonosykiv- klasytsi-ukrayinskogo-telebachennya-vypovnylosya-25-rokiv/.

6. Історія нового каналу. 1999 рік. URL: https://novy.tv/ua/istoriya-novogo-kanala- 1999-god/.

7. Карабанов М.М., Абрамов С.О., Горобцов В.О., Мащенко І.Г. Українське телебачення: вчора, сьогодні, завтра. Київ, 2006. 648 с.

8. Карабанов М.М., Курус І.Ф., Петренко В.М. та ін. Українське телебачення: роки, події, звершення. Київ: ДП «Дирекція ФВД», 2008. 400 с.

9. Кокотюха Андрій. Чому ми сумуємо за телебаченням 1990-х: «Табу», «Територія А», «СВ-шоу». Еспресо. URL: https://espreso.tv/article/2017/07/25/ukrayinske_telebachennya_90_kh.

10. Коротенко Оля. Якою була реклама в Україні у 90-х роках. URL: https://bazilik.media/iakoiu-bula-reklama-v-ukraini-u-90-kh-rokakh/.

11. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. Київ: Критика, 2010. 656 с.

12. Кулик В. Жанрово-тематична структура українського телевізійного дискурсу. Політичний менеджмент. Вип. 1. 2010. С. 105-114.

13. Миколина погода: телеведучий змінив столицю на Чернігів (Відео). URL: https://nezhatin.com.ua/2021/07/02/mykolyna-pogoda-televeduchyj-zminyv-stolyttsyu-na-chemigiv-video/.

14. Николенко Олесь. Креативне мислення у нас в крові. Згадуємо українські телешоу 90-х, які вас приємно здивують. Суспільне Культура. URL: https://suspilne.media/ 20108-kreativne-mislenna-u-nas-v-krovi-zgaduemo-ukrainski-telesou-90-h-aki-vas-priemno-zdivuut/.

15. Никонова Л., Тримбач С. Телебачення. Нариси української популярної культури. Київ: УЦКД, 1998. 760 с

16. Рекламний ринок. Ретроспектива з 1991 по 2021. URL: https://ain.ua/special/ ukrainian-ad-market-part-1/.

17. Тимощук Ярослава. Покинуті, використані, нещасні. В Україні знімають все більше серіалів про тяжку долю провінційної жінки. URL: https://texty.org.ua/articles/88306/ Pokynuti_vykorystani_neshhasni_V_Ukrajini_znimajut_vse-88306/.

18. Харець Анатолій. Антологія футбольного телебачення: УТ-1 1990-х, Серія А на СТБ, «Мегаспорт», «Поверхность», «Футболи» проти «Плюсів». URL: https://ua.tribuna.com/ uk/blogs/voliatv/2987272/?utm_source=copy/.

19. Черемних І. В. Стратегія програмування українського телевізійного ефіру. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2117.

References

1. Baranivska, Maryna. Olha Herasymiuk: «Ia z zhakhom todi dumala, shcho ya zh tak mozhu zrobyty revoliutsiiu» [Olha Herasymiuk: “I thought with horror then that I could make a revolution like that”]. URL: https://naub.oa.edu.ua/2017/istoriya-stvorennya-ta-vynyknennya- ukra/ [in Ukrainian].

2. Borys, Lesia. (2020). Ukrainskyi teleprostir periodu nezalezhnosti. Tele- ta radiozhurnalistyka [Ukrainian telespace during the period of independence. Television and radio journalism]. 2020. Vyp. 19. S. 131-137 [in Ukrainian].

3. Cheremnykh, I. V. Stratehiia prohramuvannia ukrainskoho televiziinoho efiru [The history ofthe creation and emergence ofUkrainian television. Scientific blog “National University “Ostroh Academy””]. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2117 [in Ukrainian].

4. Drozd, Sherman. Trokhy nostalhii: zghaduiemo naikrashchi ukrainski TB-shou 90-kh ta nulovykh [A bit of nostalgia: we recall the best Ukrainian TV shows of the 90's and 2000's]. URL: https://bit.ua/2021/07/trohy-nostalgiyi-zgaduyemo-najkrashhi-ukrayinski-tb-shou-90-h-ta- nulovyh/ [in Ukrainian].

5. leromin, Maksym. Yuvilei «Shou Dovhonosykiv»: klasytsi ukrainskoho telebachennia vypovnylosia 25 rokiv [Jubilee of “The Dovhonosyks Show ”: the classic of Ukrainian television turned25years old]. URL: https://playua.net/yuvilej-shou-dovgonosykiv-klasytsi-ukrayinskogo- telebachennya-vypovnylosya-25-rokiv/ [in Ukrainian].

6. Istoriia novoho kanalu. 1999 rik [History of the new channel. 1999 ]. URL: https://novy.tv/ua/istoriya-novogo-kanala- 1999-god/ [in Ukrainian].

7. Karabanov, M.M., Abramov, S.O., Horobtsov, V.O., Mashchenko, I.H. (2006). Ukrainske telebachennia: vchora, sohodni, zavtra [Ukrainian television: yesterday, today, tomorrow]. Kyiv, 2006. 648 s [in Ukrainian].

8. Karabanov M.M., Kurus І.Б., Petrenko V.M. ta in. Ukrainske telebachennia: roky, podii, zvershennia [Ukrainian television: years, events, achievements]. Kyiv: DP «Dyrektsiia FVD», 2008. 400 s [in Ukrainian].

9. Kokotiukha, Andrii. Chomu my sumuiemo za telebachenniam 1990-kh: «Tabu», «Terytoriia A», «SV-shou». Espreso [Why do we miss 1990's TV: “Taboo”, “Territory A”, “SV Show”. Espresso]. URL: https://espreso.tv/article/2017/07/25/ukrayinske_telebachennya_90_kh [in Ukrainian].

10. Korotenko, Olia. Yakoiu bula reklama v Ukraini u 90-kh rokakh [What was advertising like in Ukraine in the 90's]. URL: https://bazilik.media/iakoiu-bula-reklama-v- ukraini-u-90-kh-rokakh/ [in Ukrainian].

11. Kulyk, V. (2010). Dyskurs ukrainskykh medii: identychnosti, ideolohii, vladni stosunky [Ukrainian media discourse: identities, ideologies, power relations]. Kyiv: Krytyka, 2010. 656 s [in Ukrainian].

12. Kulyk, V. Zhanrovo-tematychna struktura ukrainskoho televiziinoho dyskursu. Politychnyi menedzhment [Genre-thematic structure of Ukrainian television discourse. Political management]. Vyp. 1. 2010. S. 105-114 [in Ukrainian].

13. Mykolyna pohoda: televeduchyi zminyv stolytsiu na Chernihiv (Video) [Mykola's weather: the TV presenter changed the capital to Chernihiv (Video)]. URL: https://nezhatin.com.ua/ 2021/07/02/mykolyna-pogoda-televeduchyj-zminyv-stolyttsyu-na-chernigiv-video/ [in Ukrainian].

14. Nykolenko, Oles. Kreatyvne myslennia u nas v krovi. Zghaduiemo ukrainski teleshou 90-kh, yaki vas pryiemno zdyvuiut. Suspilne Kultura [Creative thinking is in our blood. We recall the Ukrainian TV shows of the 90's, which will pleasantly surprise you. Society Culture]. URL: https://suspilne.media/20108-kreativne-mislenna-u-nas-v-krovi-zgaduemo-ukrainski-telesou-90-h- aki-vas-priemno-zdivuut/ [in Ukrainian].

15. Nykonova, L., Trymbach, S. 9. (1998). Telebachennia. Narysy ukrainskoi populiarnoi kultury [TV. Essays on Ukrainian popular culture]. Kyiv: UTsKD, 1998. 760 s [in Ukrainian].

16. Reklamnyi rynok. Retrospektyva z 1991 po 2021 [Advertising market. Retrospective from 1991 to 2021]. URL: https://ain.ua/special/ukrainian-ad-market-part-1/ [in Ukrainian].

17. Tymoshchuk, Yaroslava. Pokynuti, vykorystani, neshchasni. V Ukraini znimaiut vse bilshe serialiv pro tiazhku doliu provintsiinoi zhinky [Abandoned, used, unhappy. More and more TV series about the plight of a provincial woman are being filmed in Ukraine]. URL: https://texty.org.ua/articles/88306/Pokynuti_vykorystani_neshhasni_V_Ukrajini_znimajut_vse- 88306/ [in Ukrainian].

18. Kharets, Anatolii. Antolohiia futbolnoho telebachennia: UT-1 1990-kh, Seriia A na STB, «Mehasport», «Povierkhnost», «Futboly» proty «Pliusiv» [Anthology of football television: UT-1 of 1990's, Series A at STB, “Mehasport”, “Povierkhnost”, “Futboly” vs. “Pliusy”]. URL: https://ua.tribuna.com/uk/blogs/voliatv/2987272/?utm_source=copy/ [in Ukrainian].

19. Verutska, Ilona. Istoriia stvorennia ta vynyknennia ukrainskoho telebachennia. Naukovyi bloh «Natsionalnyi universytet «Ostrozka akademiia»» [Programming strategy of the Ukrainian television broadcast]. URL: https://naub.oa.edu.ua/2017/istoriya-stvorennya-ta- vynyknennya-ukra/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru