Релігійна проповідь як медійний жанр в умовах російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійна проповідь як медійний жанр в умовах російсько-української війни

Димніч Наталія Дмитрівна кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю, ЗВО «Університет Короля Данила», м. Івано-Франківськ,

Качмар Віра Михайлівна кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка кафедри журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю, ЗВО «Університет Короля Данила», м. Івано-Франківськ,

Анотація

У статті проаналізовано умови та засади функціонування медіажанру релігійної проповіді, її творення в умовах російсько-української війни. Проповідь вимагає новітнього сприймання, оскільки є чинником, який формує духовний світ нації.

Релігія здатна синтезувати елементи загальнолюдських духовних цінностей (добра, любові, краси, правди, милосердя, благородства тощо). Релігійна мораль має не надприродний, а людський суспільний характер. Тому найголовніша функція, спільна для більшості релігій, - це прагнення до самовдосконалення, самоочищення, формування духовних якостей, а також поглядів на природу, суспільство, на здорові взаємини між людьми. Орієнтуючись на вселюдські ідеали, релігії здатні утверджувати у свідомості людей ідею прогресу земної цивілізації, людства в цілому.

Жанр проповіді на українському медіапросторі порівняно новий. Початок його був закладений у кінці 80-х років. У ЗМІ оприлюднювали матеріали, спрямовані на виховання українського суспільства в християнському дусі й водночас активно пропагувалися різні антихристиянські догми: масово транслювалися сеанси гіпнозів, бесіди і проповіді різних місіонерів тощо.

Духовний супровід українців у час війни з російським агресором важливий з огляду на моральні та етичні виклики такого часу. Тому проповіді духовних провідників спрямовані на відновлення адекватного духовно-психологічного стану людини.

На українському телебаченні жанр проповіді будується за принципом бінарних опозицій. Однак специфіка проповіді як жанру полягає в тому, що максимального ефекту можна досягти лише тоді, коли глядачі матимуть змогу слухати не якусь одну проповідь, а тематично завершений цикл проповідей.

Адже людина не може стати віруючою за кілька годин чи днів.

Оцінюючи релігійні проповіді у час війни, ми їх також розглядаємо як один із чинників формування громадської думки, і через те важливий засіб впливу на становлення духовних цінностей, оскільки формувати громадську думку треба і через висвітлення релігійної тематики, супроводжуючи її навіть в новинних повідомленнях елементом високої моралі, християнської етики та духовності. релігійна проповідь російський український війна

Ключові слова: релігійна проповідь, російсько-українська війна, медіажанри, духовність, морально-етичні засади.

Dimnitch Natalia Dmytrivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of Journalism, Advertising and Public Relations Department, University of King Danila, Ivano-Frankivsk,

Kachmar Vira Mykhailivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Chair of the Department of Journalism, Advertising and Public Relations Department, University of King Danila, Ivano-Frankivsk,

RELIGIOUS SERMONS AS A MEDIA GENRE IN CONDITIONS

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Основні вихідні дані для визначення релігійної проповіді як медіажанру ми беремо з праць Тетяни Хоменко, Марії Щур, Джона Мак Артура. Базовими джерелами для з'ясування теми статті є Конституція України і Святе Письмо.

Мета статті

З'ясувати чинники ефективності релігійної проповіді у час війни, її вплив на свідомість та морально-духовні якості людини.

Відповідно до мети статті ми поставили такі завдання: вивчити стан дослідження цієї теми в науці: зокрема, в журналістикознавстві; визначити чинники, які зумовлюють ефективність проповіді.

Завдання дослідження зумовлюють комплексний підхід до обрання методів дослідження. Головними з них є: діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання; загальнонауковий метод (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, наукова індукція, дедукція, класифікація); методи емпіричного аналізу (спостереження, опис).

Об 'єкт дослідження - релігійні проповіді релігійних провідників України і Папи Римського.

Предметом дослідження є історичні та соціально-культурні засади творення ефективної релігійної проповіді у час війни.

Джерельною базою дослідженні стали наукові та публіцистичні твори щодо обраної теми та аналіз текстів релігійних проповідей, які оприлюднили в засобах масової інформації.

Виклад основного матеріалу

В умовах війни будь-яка релігія синтезує елементи загальнолюдських духовних цінностей (добра, любові, краси, правди, милосердя, благородства тощо). Релігійна мораль має не надприродний, а людський суспільний характер. Тому найголовніша функція, спільна для більшості релігій, - це прагнення до самовдосконалення, самоочищення, формування духовних якостей, а також поглядів на природу, суспільство, на здорові взаємини між людьми. Орієнтуючись на вселюдські ідеали, релігії здатні утверджувати у свідомості людей ідею прогресу земної цивілізації, людства в цілому.

У статті 35 Конституції України підкреслено, що «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність» [2, С. 14].

Ніхто в незалежній Україні не переслідує за віру в Бога, за відвідування храмів, дотримання релігійних свят, народних традицій, звичаїв. Однак «безбожницька комуністична система залишила нам важкий і гріховний спадок бездуховності і розбрату, розтління людських душ, - зазначає автор духовно-пізнавальних передач «Поклик віри» та «Щоб усі були одно» Богдан Кучер з Івано-Франківська. - Без оздоровлення нації, без очищення людської душі і тіла від гріховності, від зневіри, без повернення до Бога ми не зможемо далі споруджувати той Вселенський храм, що зветься Україною» [3, С. 31].

Професор Хосе Казанова вважає, що «Україна - унікальна держава в Європі, яка не відповідає моделі, де домінує одна релігія (рідко дві конфесії - католицька і протестантська), а інші менші деномінації толеруються» [13].

За його підрахунками, 6-7% жителів України не вірять в Бога, православними себе вважають 72-75% українців, ще 9% належать до греко-католиків.

Релігійні передачі сприяють очищенню, духовному збагаченню, підносять свідомість особи до розуміння основ людського буття. Безперечно, важливим елементом духовної культури того або іншого народу є та релігія, яку він сповідує. Адже, як засвідчує історія розвитку людської культури, «релігія завжди синтезує в собі вироблені протягом тисячоліть загальнолюдські норми і правила організації взаємин між людьми і виконує, або за певних умов може виконувати, низку важливих соціальних функцій й відіграє важливу роль у житті суспільства (ілюзорно-компенсаторну, світоглядну, регулятивну, інтеграційну, комунікативну та ін.)» [6, С. 84].

Жанр проповіді на українському медіапросторі порівняно новий. Початок його був закладений у кінці 80-х років. Саме тоді священнослужителі почали виступати з бесідами на релігійну тематику в школах, профтехучилищах, технікумах тощо. У більшості церков діти почали вивчати основи релігії. В окремих випадках при будівництві нових храмів споруджувалися й спеціальні духовні школи. При цьому в медіапросторі оприлюднювали матеріали, спрямовані на виховання українського суспільства в християнському дусі й водночас активно пропагувалися різні антихристиянські догми: масово транслювалися сеанси гіпнозів, бесіди і проповіді різних місіонерів тощо.

Написання і проголошення промов суттєво відрізняється від будь-якого іншого типу телевізійних жанрів. Адже «чимало навіть видатних літературних скарбів стануть жахливими промовами, якщо їх прочитати вголос. Вони можуть добре читатися, але аж ніяк не піддаються у використанні для публічних промов. Як кожний текст, що повинен відповідати стилю, формату і типу мас-медіа, так і промова будується унікально:вона повинна відповідати характеру,

темпераменту, освіченості й ерудованості промовця й аудиторії, на яку розрахована» [8, С. 85].

7 січня 2013 року відбулася знакова для українців подія: в Успенському соборі Києво-Печерської лаври вперше звучала Божественна літургія з нагоди Різдва Христового українською мовою. Її очолював предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

У своїй проповіді він зазначив: «Настає час остаточно звільнитися від неканонічного владарювання над вами Москви та її слуг, послідувати Томосу, розпочати нову сторінку буття Лаври як справді чернечої обителі, відданої служінню єдиній Христовій Церкві та ближнім своїм - українському народу... Безперечно, що нинішньою радісною подією ми зобов'язані мужності українського війська, нашим новітнім героям. Всім тим, хто нині на полі бою протистоїть нашестю чужинців і тим, хто у цій боротьбі віддав своє життя за Україну. Сьогодні ми підносили за них свої молитви, ми просили наближення перемоги і утвердження справедливого миру для України. І ми маємо щиру надію та будемо працювати для того, щоби така правдива і сердечна молитва за Україну, за президента і державну владу, за військо і за весь український народ зазвучала тут щоденно» [10].

Духовний супровід українців у час війни з російським агресором важливий з огляду на моральні та етичні виклики такого часу. Тому проповіді духовних провідників спрямовані на відновлення адекватного духовно-психологічного стану людини.

Цієї проблеми торкнувся Блаженніший Святослав у промові з нагоди тисячостодвадцятип'ятиріччя міста Галича: «Сьогодні третій день Різдвяних свят. Різдво Христове є унікальним моментом, у якому людина відчуває, що Бог до неї приходить, що вона не забута й не покинута сам на сам зі своєю бідою, болями та сльозами. «З нами Бог!» - проголошує гімн пророка Ісаї, який ми співаємо в найбільші християнські свята... Усі, хто хотів підкорити наш народ і присвоїти його плоди, намагалися ту вісь розірвати, ізолюючи Галич і Галичину від Києва, а Київ - від іншої частини українського народу, щоб переорієнтувати його знову на Північ. Галич без Києва не міг самотужки протистояти викликами, які приходили до нас із Заходу, а ізольований Київ не мав сили протидіяти кочівникам і поневолювачам зі Сходу. Коли ми зберігали нашу церковну та національну єдність, намагалися засипати цей навіть ментальний і духовний «Збруч», що хотів творити дві різні України, тоді ми, як народ, ставали непереможними, усвідомлювали, хто ми і яких батьків діти, а ця вісь слугувала стержнем стійкості, непіддатливості, а тепер є стержнем нашої перемоги» [7].

На українському телебаченні жанр проповіді, як зазначає доцент Т. Хоменко, будується за принципом бінарних опозицій. Увесь словесний матеріал ніби організовується навколо них [12, С. 7]. Таким чином проповідники не лише прагнуть до впорядкованості й побудови закономірностей всередині самого тексту проповіді, а й намагаються створити мегатекст, у якому відображають просторово-часові уявлення сучасної їм епохи та індивідуальну авторську манеру, що водночас не лише надає проповіді більшої образності, але й сприяє глибшому розумінню проблеми, яку проповідник хоче з'ясувати.

Звичайно, першоосновою християнської проповіді є Святе Письмо, яке є джерелом істинного пізнання духовності. Цікаво, переконливо виступають з проповідями священики, які «зрозуміли особливість спілкування з молоддю - таких священиків цікавіше слухати і, що важливіше, сучасна манера їхніх проповідей суттєво впливає на розуміння та засвоєння істин віри. Тобто «зненацька» виявляється, що євангельські тексти є абсолютно сучасними. Ці тексти навіть не потрібно пристосовувати під наші сучасні потреби, вони залишаються вічними. Проблеми, що розглядаються в Євангеліях, є нашими нинішніми проблемами» [5, С. 6].

Однак специфіка проповіді як жанру полягає в тому, що максимального ефекту можна досягти лише тоді, коли глядачі матимуть змогу слухати не якусь одну проповідь, а тематично завершений цикл проповідей. Адже людина не може стати віруючою за кілька годин чи днів. Добрий приклад подає «Радіо Дзвони» (м. Івано-Франківськ), з ініціативи якого майже у всіх регіонах області щонеділі у ранкові години транслюються проповіді.

Складним є духовний процес пошуку і пізнання Істини. Журналісти, які готують релігійний контент, намагаються допомогти людям, зокрема молоді, самостверджуватися на засадах Божих Заповідей, спонукають їх запитувати себе про своє ставлення до Творця, що є першим кроком до відкриття свого серця до дії Святого Духа, який єдиний підносить людську душу. «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» [9, С. 238], - наголошував у посланні до галатів апостол Павло.

Релігійна проповідь у час війни допомагає очищенню, духовному збагаченню, підносять свідомість особи до розуміння основ людського буття. Безперечно, важливим елементом духовної культури того або іншого народу є та релігія, яку він сповідує. Адже, як засвідчує історія розвитку людської культури, «релігія завжди синтезує в собі вироблені протягом тисячоліть загальнолюдські норми і правила організації взаємин між людьми і виконує, або за певних умов може виконувати, низку важливих соціальних функцій й відіграє важливу роль у житті суспільства(ілюзорно-компенсаторну, світоглядну, регулятивну,

інтеграційну, комунікативну та ін.)» [6, 84].

Тому двоєдина роль телебачення повинна бути ефективнішою: привертаючи глядачів до духовних цінностей, виробляючи в неї бажання жити за християнськими заповітами, показуючи вічність, невмирущість Христових Заповідей, потрібно водночас доводити неспроможність нових проповідників замінити своїми “вченнями” підвалини української Церкви та християнської моралі, показувати їх неспроможність зробити з себе новітніх пророків, за якими могла б піти молодь.

Оцінюючи релігійні проповіді у час війни, ми їх також розглядаємо як один із чинників формування громадської думки, і через те важливий засіб впливу на становлення духовних цінностей, оскільки «формувати громадську думку треба і через висвітлення релігійної тематики, супроводжуючи її навіть в новинних повідомленнях елементом високої моралі, християнської етики та духовності» [4].

Тому релігійна тематика посідає дедалі більше ефірного часу в інформаційних програмах. Часто в одному випуску новин міститься два-три сюжети на релігійну тему. Прикладом можуть бути усі новинні програми загальнонаціональних телеканалів під час передачі Успенського собору та Трапезної церкви Києво-Печерської лаври від Української православної церкви (Московського патріархату) в користування держави.

Інколи телевізійні сюжети на теми релігійно-церковного життя, якими відкривають програми, витісняють з інформаційних випусків політичні новини. Зокрема, під час повномасштабної війни Росії з Україною Папа Римський у своїх виступах неодноразово згадував про Україну. Його риторика не завжди була до душі українцям: окрім закликів до миру та вираження співчуття нашій країні, понтифік видавав досить спірні заяви: від засудження різанини в Бучі до припущення, що вторгнення міг спровокувати «гавкіт НАТО біля дверей росії» і сумнівів, чи правильним є постачання Україні зброї. У листопаді після масованих ракетних ударів по Українських містах і селах Папа Римський заявив: «Мене вражає ота жорстокість, яка не притаманна російському народові, можливо... бо російський народ - це великий народ» [1].

Напередодні Різдва Папа Римський закликав віруючих заощадити кошти на святкуванні і пожертвувати їх українцям: «Це чудово святкувати Різдво, але давайте знизимо рівень різдвяних витрат. Давайте проведемо скромніше Різдво, зі скромнішими подарунками і відправимо те, що ми заощадимо, українському народові, який цього потребує. Давайте не забуватимемо. Різдво, так. У мирі з Господом, так. Але з українцями у наших серцях. Давайте зробимо для них цей конкретний жест» [11].

Відповідно, до зміни риторики Папи Римського, змінювалося ставлення релігійної громади України не лише до постаті папи, а й до релігії загалом. Дискусії, які велися в соцмережах після оприлюднення цих текстів, свідчать про вагомий вплив цих висловлювань на рівень довіри до церкви як соціального інституту, який здатний в умовах війни об'єднати чи роз'єднати українське суспільство.

Висновки

У час війни в Україні виникли умови для утвердження морально-національного, патріотично-громадянського типу мислення. Тому промови релігійних лідерів повинні сприяти усвідомленню потреби в тому, щоб допомогти українцям пізнати своє національне «Я», відчути, зрозуміти, що любов до України - чинник найвищого діяльного, духовно-національного самоусвідомлення, самовизначення.

Література:

1. «Великий народ»: Папа Римський заявив, що не вірить у жорстокість росіян та поважає їх / Слово і діло. 2022.7 листопада / https://www.slovoidilo.ua/ 2022/11/07/novyna/polityka/velykyj-narod-papa-rymskyj-zayavyv-ne-viryt-zhorstokist- rosiyan-ta-povazhaye-yix

2. Конституція України. К., 1997.

3. Кучер Б. Щоб усі були одно // Телерадіовісник України. 1997. №7. С. 29-34.

4. Лукач В. Яку правду пропонує телеекран // Молода Г аличина. 2001. 26 трав.

5. Мазур А. Творити Царство Боже в собі та навколо себе // Парафіяльна газета. 2001. № 35. С.6.

6. МакАртур Дж. Моральні цінності й релігійна віра. Торонто, 2002.

7. Проповідь Блаженнішого Святослава в день Святого архидиякона Стефана та з нагоди тисячостодвадцятип'ятиріччя міста Галича / Українська греко-католицька Церква. 2003. 10 січня / https://ugcc.ua/data/propovid-blazhennishogo- svyatoslava-v-den-svyatogo-arhydyyakona-stefana-ta-z-nagody-tysyachosto dvadtsyatypyatyrichchya- mista-galycha-1842/

8. Риторика / За заг. ред. І. Мурашкіна. К.: Вища школа, 1974.

9. Святе письмо старого та нового завіту. Львів,1991.

10. Слово Священноархімандрита Києво-Печерської Лаври з нагоди першого богослужіння в Успенському соборі / Православна церква України. 2023. 7 січня / https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/slovo-svyashhennoarhimandryta-kyyevo-pecherskoyi- lavry-z-nagody-pershogo-bogosluzhinnya-v-uspenskomu-sobori/

11. Philip Pullella. Spend less on Christmas, send difference to Ukrainians, pope urges / Reuters. 2022. 14 грудня / https://www.reuters.com/article/ukraine-crisis-pope- christmas-idAFKBN2SY0OD

12. Хоменко Т. Трансформація жанру проповіді в сучасній україномовній публіцистиці (Євген Сверстюк, Мирослав Маринович - Україна, Іван Ортинський - Німеччина): Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2001.

13. Щур М. Шість тез, які змусять українців по-новому подивитися на своє релігійне життя / Радіо Свобода. 2021. 14 травня/ https://www.radiosvoboda.org/ a/religijna-sytuatsija-v-ukrajini/31253931.html.

References:

1. «Velikij narod»: Papa Rims'kij zajaviv, shho ne vmt' u zhorstokUt' rosijan ta povazhaє 'ih ["Great nation": The Pope declared that he does not believe in the cruelty of the Russians and respects them]. Slovo і dilo - Word and deed, 2022.7 listopada Retrieved from https://www.slovoidilo.ua/2022/11/07/novyna/polityka/velykyj-narod-papa-rymskyj- zayavyv-ne-viryt-zhorstokist-rosiyan-ta-povazhaye-yix [in Ukrainian].

2. Konstitucija Ukrami [Constitution of Ukraine]. K. [in Ukrainian].

3. Kucher, B. (1997). Shhob usi buli odno [So that everyone is one]. Teleradiovisnik Ukrami - Teleradiovisnyk Ukrainy, 7, 29-34. [in Ukrainian].

4. Lukach, V. (2001). Jaku pravdu propone teleekran [What truth does the TV screen offer]. Moloda Galichina -MolodaHalychyna [in Ukrainian].

5. Mazur, A. (2001). Tvoriti Carstvo Bozhe v sobi ta navkolo sebe [Creating the Kingdom of God in oneself and around oneself]. Parafijal'na gazeta - Parish newspaper, 35, 6. [in Ukrainian].

6. MakArtur, Dzh. (2002). Moral'ni cinnosti j religijna vira [Moral values and religious faith]. Toronto [in Ukrainian].

7. Propovid' Blazhennishogo Svjatoslava v den' Svjatogo arhidijakona Stefana ta z nagodi tisjachostodvadcjatip'jatirichchja mista Galicha [Sermon of His Beatitude Sviatoslav on the day of St. Archdeacon Stephen and on the occasion of the one thousand and twenty-fifth anniversary of the city of Halycha]. ugcc.ua Retrieved from https://ugcc.ua/data/propovid-blazhennishogo-svyatoslava-v-den-svyatogo-arhydyyakona- stefana-ta-z-nagody-tysyachostodvadtsyatypyatyrichchya-mista-galycha-1842/ [in Ukrainian].

8. Murashkin, І. (1974). Ritorika [Rhetoric]. K.: Vishha shkola [in Ukrainian].

9. Svjate pis'mo starogo ta novogo zavitu [The Holy Scriptures of the Old and New Testaments]. L'viv [in Ukrainian].

10. Slovo Svjashhennoarhimandrita Kkvo-Pechers'koi Lavri z nagodi pershogo bogosluzhinnja v Uspens'komu sobori [Speech of the Holy Archimandrite of the Kyiv- Pechersk Lavra on the occasion of the first divine service in the Assumption Cathedral]. www.pomisna.info Retrieved from https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/slovo- svyashhennoarhimandryta-kyyevo-pecherskoyi-lavry-z-nagody-pershogo-bogosluzhinnya- v-uspenskomu-sobori/ [in Ukrainian].

11. Philip, Pullella. (2022). Spend less on Christmas, send difference to Ukrainians, pope urges. www.reuters.com Retrieved from https://www.reuters.com/article/ ukraine-crisis-pope-christmas-idAFKBN2SY0OD [in English].

12. Homenko, T. (2001). Transformacija zhanru propovidi v suchasnij ukrainomovnij publicistici ^vgen Sverstjuk, Miroslav Marinovich - Ukraina, Ivan Ortins'kij - Nimechchina) [Transformation of the sermon genre in modern Ukrainian- language journalism (Yevgen Sverstyuk, Myroslav Marynovych - Ukraine, Ivan Ortynskyi - Germany)]. Extended abstract of candidate's thesis. K. [in Ukrainian].

13. Shhur, M. S(2021). Shist' tez, jaki zmusjat' ukrainciv po-novomu podivitisja na svoє religijne zhittja [Six theses that will make Ukrainians look at their religious life in a new way]. www.radiosvoboda.org Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/ a/religijna-sytuatsija-v-ukrajini/31253931.html. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru