Серіал "Чорнобиль" від HBO у системі медійного концептотворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Серіал «Чорнобиль» від HBO у системі медійного концептотворення

Чорнобильський А.В., Кирилова О.В.

Досліджується специфіка формування медіаконтексту серіалу «Чорнобиль» виробництва HBO американськими виданнями The New Yorker, The New York Times та The Washington Post та його вплив на трансформацію концепту «Чорнобиль». Виокремлюються основні тенденції медіарецепції серіалу, а також її функціональна специфіка.

Ключові слова: серіал «Чорнобиль»; концепт «Чорнобиль»; медіадискурс; контекст; конситуація; концепт.

The study analyzes the specificity of creation of media context of HBO "Chernobyl" series (using the example of The New Yorker, The New York Times and The Washington Post). The article defines the tendencies of series' media-reception and its functional features. It was found out that the concept of "Chernobyl" is changing consituationally and is shown as potentially-prolonged actual model. The journalists give the series more political meanings rather than cultural or artistic ones.

To investigate American press, the method of analysis and the comparative method were applied. It made possible to find out common and different features of depicting HBO "Chernobyl". With th help of systematic method specific components of "Chernobyl" as media discourse were considered.

The novelty of the research is in its attempt to describe the ways media are able to present concepts and change their meanings as well as how it affects the structure of media discourse. The results of the work are important for the understanding of mass media impact on the comprehension of the products of mass culture.

Keywords: "Chernobyl" series; concept "Chernobyl"; media discourse, context, cosituation, concept.

Вступ

Постановка проблеми. Серіал «Чорнобиль» виробництва американської телемережі HBO (2019 р.) актуалізував проблематику трансмедійного дискурсу, який функціонує у світовому інфопросторі з кінця 1980-х рр.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 р. не тільки стала сенсаційною трагедію на території СРСР, але й сколихнула увесь світ, привернувши особливу увагу населення тих країн, що вже активно розвивали ядерну енергетику. Окреме місце серед таких держав посідали Сполучені Штати Америки, що на той час мали у своєму «ядерному активі» сумнозвісні наслідки бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі, аварії на американському експериментальному ядерному реакторі SL-1 (1961 р.) та АЕС Трі-Майл-Айленд (1979 р.). Неприйняття та протест проти ядерних технологій у 1980-х рр. для американців був історично послідовним, але не менш значною була і протилежна думка - атомна енергія не тільки безпечна, але й життєво необхідна. Такий ідеологічний клімат потребував заперечення небезпек, що завжди існують у цивільному використанні ядерної енергії, аби зберегти її доступність для економіки та престижу США. Страх, викликаний чорнобильською катастрофою, став у процесі протистояння СРСР-США гарним приводом говорити про суттєву американську технологічну перевагу. Професорка Вітватерсрандського університету Нікі Фалькоф у роботі «Герої з періодом напіврозпаду: Черепашки-ніндзя та американські репресії радіофобії після Чорнобиля» зазначає, що страх радіації вдало реалізується саме в уяві людей [1]. Як і більшість населення світу, після чорнобильської аварії жителі Сполучених Штатів відчули цей страх інстинктивно, хоча об'єктивної загрози їхньому здоров'ю не було.

Культурні відповіді на страх радіації не обов'язково раціональні. Вони просочуються крізь історичну обізнаність, репрезентацію в художній культурі та часткове розуміння значних деструктивних можливостей технологій. Фаталістичні реакції на чорнобильську трагедію на Заході, на думку професора Білла Лукіна, з'явилися, бо «нерозв'язані народні спогади про Хіросіму та Нагасакі поєдналися з попередженнями про смертельний епідеміологічний та спадковий вплив хвиль радіації, здатними викликати атмосферу глибокої паніки» [2]. Ядерна катастрофа, більш, ніж будь-яка аналогічна уявна катастрофа: вона міфопоетична, надмірна, екстремальна, оскільки багато її наслідків не можуть бути зрозумілими без медіатора - науки та статистики. Протягом трьох десятиліть у свідомості функціонував концепт «Чорнобиль» із конотативним значенням «руйнація, катастрофа». За словами М. В. Бондар, «з одного боку, Чорнобиль став символом катастрофи ^ духовний Чорнобиль..., а з іншого - аварія на ЧАЕС у свідомості іноземців асоціюється з Україною» [3].

Описану вище ситуацію можна, спираючись на теорію медіадискурсу Є. Кожемякіна [4], визначити як конситуацію щодо медіафункціонування серіалу «Чорнобиль». Ця конситуація формується на базі свідчень очевидців реальних подій 1986 р., інших творів масової культури, присвячених чорнобильській аварії та її наслідкам, туристичної активності. Пресупозицією серіалу «Чорнобиль» можна вважати безпосередньо чорнобильську трагедію 1986 р. як історичну подію. Контекст же створюється матеріалами ЗМІ, що супроводжували трансляцію серіалу та були пов'язані з його трансляцією. Визначення специфіки формування контексту американськими медіа з наступною трансформацією концепту «Чорнобиль» є метою даної публікації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

медіаконтекст серіал чорнобиль

У статті «"Чорнобиль" та інші: телесеріал як небезпека, як інформація та як розвага" дослідник Георгій Почепцов виділяє три характеристики серіалів - несення небезпеки (небезпека розглядається як відхилення від норми), інформативність та розважальність [5]. Небезпека серіалу «Чорнобиль» полягає в тому, що його сюжет будує нову реальність та нову історію. Коли вона викликає протиріччя із існуючими моделями світу в різних країнах, це призводить до агресивної реакції урядів. Тому реакція Росії спричинила поновлення зйомок свого серіалу на аналогічну тему, адже російський уряд розцінив «Чорнобиль» HBO як акт інформаційної агресії. Інформаційна функція реалізується завдяки транспортуванню глядача у фіктивну реальність, тому він сприймає навіть вигадані події як реальні. «При цьому серйозна тема починає отримувати відображення в особливому форматі, який може не відповідати рівню серйозності, адже телесеріал - це обов'язково і певна розвага», зазначає Г. Почепцов стосовно розважальної функції. Специфіку ряду концептів (у тому числі і «Чорнобиля») та їх семантичних конотацій було досліджено М. В. Бондар у статті «Семантичні конотації в концептосфері української мови» [3]. Роль концепту «Чорнобиль» в американській культурі описала професорка Нікі Фалькоф у роботі «Герої з періодом напіврозпаду: Черепашки-ніндзя та американські репресії радіофобії після Чорнобиля» [1].

Об'єкт дослідження - серіал «Чорнобиль», що транслювала телемережа HBO у період з 6 травня по 3 червня 2019 р. та публікації видань The New Yorker, The New York Times та The Washington Post, які передували прем'єрі серіалу, супроводжували його та публікувалися згодом.

Методи дослідження. При розгляданні матеріалів видань США було використано аналітичний та порівняльний метод, що допомогли виявити спільні та відмінні особливості висвітлення серіалу «Чорнобиль». За допомогою системного методу було розглянуто окремі компоненти «Чорнобиля» як медіадискурсу.

Результати й обговорення

Аналіз публікацій в американських ЗМІ, що супроводжували трансляцію серіалу «Чорнобиль», демонструє певні тенденції, які сприяють трансформації конситуації навколо концепту «Чорнобиль». 4 червня 2019 р. журнал The New Yorker публікує матеріал російсько-американської журналістки Марії Гесен під назвою «Що "Чорнобиль" HBO зобразив правильно, а що - жахливо помилково» [6]. Даний текст занурює читача у сюжет серіалу, аналізуючи історичну достовірність презентованої дії. Зазначається, що у серіалі вдало зображено матеріальну культуру СРСР, «з точністю, якої раніше не було на західному телебаченні чи у кіно». Також згадуються епізоди, що демонструють особливості радянської партійної організації. Проте більшість матеріалу присвячено звинуваченню «Чорнобиля» в «карикатурності та дурості». Наприклад, авторка підкреслює недостовірність сцен, у яких люди роблять певні вчинки під страхом бути застреленими, адже після 1930-х рр. «радянські люди робили, що їм казали, без погроз зброєю чи будь-якими покараннями». Також журналістці видається кумедним, як зображено героїчних вчених, що ведуть суперечки з безкомпромісними бюрократами, критикуючи радянську систему прийняття рішень. Оскільки вихід у відставку, масове та визначне для СРСР явище, не є телегенічним, автори «Чорнобиля» вигадали конфронтацію там, де її не могло бути, чим, на думку авторки, перетнули межу між уявою та брехнею. У якості прикладу наводиться епізод із другої серії, у якому заступник секретаря п'є горілку у робочий час на робочому місці при незнайомій людині. Найбільшою вигадкою авторка вважає образ білоруської фізикині Уляни Хомюк, яка уособлює «голлівудські героїчні фантазії» - вона знає правду та завжди її шукає. Критику цього образу журналістка будує наступним чином: «Проблема не в тому, що Хомюк - вигадка; проблема у тому, що експертні знання, які вона представляє, є вигадкою. Радянська система пропаганди та цензури існувала не стільки з метою поширення певного повідомлення, скільки з метою унеможливлення вивчення чогось, заміни фактів шумом». Таким чином Марії Гесен вдалося не лише привернути увагу аудиторії до сюжету серіалу, а й оновити уявлення про «Чорнобиль» як соціокультурний концепт.

В огляді «"Чорнобиль" - фільм-катастрофа» від 4 травня 2019 р. телекритик The New York Times Марк Гейл звинувачує серіал у надмірній «голлівудізації» - зображенні того, чого не було насправді [7]. «У пошуках трагічного героя, на якому можна центрувати історію, Крейг Мейзін [сценарист серіалу] обрав ядерного фізика Валерія Легасова, можливо, частково тому, що його чорнобильський досвід призвів до самогубства». Також наводяться приклади шахтарів, що працювали оголеними, стовпу чорного диму над реактором (який не міг насправді з'явитися), працівників, які погоджувалися відкрити водяні вентилі у «спартаківському» стилі. Загальний висновок огляду наступний: автори серіалу перевірили більшість фактів на достовірність, проте «дешева театральність» не дає відчути реальну трагічність історії. Тож, матеріал закликає ставитися до серіалу як до документального твору, попри його очевидну художню складову, а також не брати до уваги, якого ефекту досягає «Чорнобиль» завдяки цій художній складовій.

У матеріалі The New York Times «Чорнобиль, завдяки ТВ, стає ледве не туристичним магнітом» (від 13 червня 2019 р.) Іліана Магра висвітлює, як зросла туристична активність після виходу серіалу [8]. Зазначається, що лише у травні 2019 р. ЧАЕС відвідало 12 591 турист (для порівняння - кількість туристів за увесь 2018 р. склала 71 862 особи). При цьому авторка зауважила: «Проте як зростає кількість туристів, так зростають і побоювання щодо поведінки відвідувачів пам'ятки катастрофи, що винна у тисячі смертей за наступні роки та чиї жахливі наслідки для навколишнього середовища тягнуться декадами». Також наводиться цитата сценариста Крейга Мейзіна із Твіттера: «Якщо ви відвідуєте [Чорнобильську зону відчуження], пам'ятайте, що там відбулася жахлива трагедія. Поводьтеся шанобливо по відношенню до тих, хто постраждав та віддав свої життя». Цей текст актуалізує Чорнобильську АЕС як у першу чергу історичну пам'ятку, а також виконує певну конотативну функцію - заклик до шанобливої поведінки на місці катастрофи.

3 квітня 2019 р., рівно за місяць до появи на екранах першої серії «Чорнобиля», у The New York Times виходить книжковий огляд «Знову дивлячись на Чорнобильську катастрофу» на дві книги - «Північ у Чорнобилі» Адама Хіггінботема та «Посібник з виживання» Кейт Браун [9]. Перше видання, що з'явилося у лютому 2019 р., документально відтворює події до, під час та після вибуху. Друге, датоване березнем цього ж року, мало стати викриттям спроб применшити вплив та наслідки катастрофи. Це огляд покликаний нагадати американській аудиторії про такий інцидент як чорнобильська катастрофа, його наслідки, аби на момент появи серіалу глядачі були ознайомлені з ключовою пресупозицією.

2 червня 2019 р. The New York Times публікує матеріал вченого Генрі Фаунтена «У "Чорнобилі" HBO достатньо вигадок, проте правда дійсна» [10]. Фаунтен 10 років веде в газеті колонку, присвячену науковим питання кліматичних змін та екології. Автор відзначає ряд недостовірних подробиць з наукової та історичної точки зору. При цьому, на його думку, це зовсім неважливо: «Яким чином шоу дістається до правди не так важливо, як сам факт, що воно до неї дістається». Він приходить до висновку, що чорнобильська катастрофа - це не про поганих інженерів чи ядерну енергію загалом, а про брехню та політичну систему, що гниє зсередини. Отже, стаття Фаунтена пропонує читачеві компромісну точку зору - автор не відкидає певну кількість історичних невідповідностей, але нагадує про ідеологічну складову серіалів компонентів художнього медіадискурсу: вигадані деталі розкривають ідеї.

Колумніст The New York Times Брет Стівенс у статті від 20 червня «Чому вчить "Чорнобиль" про Трампа» зазначає, що серіал демонструє, що відбувається із суспільствами, які зіпсовані інституціоналізацією брехні та супутнім зруйнуванням довіри [11]. Упродовж усього серіалу партійна верхівка бреше як Заходу, так і своєму народові. У матеріалі автор наводить аналогію з брехнею президента США Дональда Трампа (наводиться цифра 10 796 неправдивих чи таких, що вводять в оману, заяв за 869 днів). Це, на його думку, призводить до того, що люди втрачають здатність самостійно мислити та знаходити раціональну основу для своєї позиції. Подібних людей, що сліпо підтримують президента, автор прямо називає вівцями. Брехня, на думку Стівенса, подібна до грошей - чим більше її в офіційній циркуляції, тим менше вона значить. Таким чином Стівенс розкриває концепт «Чорнобиля» на політичному, а не на культурному рівні, завдяки чому катастрофа постає перед читачем не як екологічна трагедія, а як соціально-політичний прецедент з пролонгованою потенційною актуальністю.

Вашингтонський журналіст-фрілансер Люк Джонсон у газеті The Washington Post у матеріалі «Кремль нав'язує міф про минулу велич Росії. Не дивно, що він ненавидить "Чорнобиль"» розповідає, що серіал демонструє щиру спробу виразити нелюдськість, навмисне невігластво та брехню, що визначали СРСР у 1980-х рр. [12]. Ця особливість зробила серіал хітом для обов'язкового перегляду в США. Проте в Росії серіал уперся в історичний ревізіонізм, характерний для російського уряду. У матеріалі згадується огляд газети «Аргументы и Факты», у якому «Чорнобиль» називають «Троянським конем для більш значної атаки на радянську історію». А у таблоїді «Экспресс-газета» серіал називають «блискавичною перемогою пропаганди» для американців: «Якщо хтось у шоу виглядає як супергерой, то це Михайло Горбачов, який традиційно на Заході сприймається як великий реформатор, що поклав кінець комуністичній ідеології». У висновку Джонсон зазначає, що серіал зображує СРСР скоріше як країну третього світу, аніж велику міць. У цьому матеріалі «Чорнобиль» постає певним символом усієї радянської політичної системи, а також вказується на роль, яку відіграє історична пам'ять про СРСР у Росії сьогодні.

22 червня 2019 р. The Washington Post публікує статтю пулітцерівської лауреатки Енн Епплбаум, журналістки та письменниці. У матеріалі «Забуваючи уроки Чорнобиля» Епплбаум відзначає, що обсяг брехні партійного керівництва призвів до ряду проблем - падіння віри у радянські інституції, чутки замінили інформацію, а конспірологічні теорії замінили пояснення [13]. У результаті, чорнобильська катастрофа стала значним натхненням для руху за українську незалежність. Також Чорнобиль підштовхнув М. Горбачова запустити програму гласності. Зазначається, що для Росії національна честь важливіша за правду - тому в країні запропонували заборонити серіал «Чорнобиль», а телеканалу НТВ - зняти свою версію історії (хоча варто додати, що новина про виробництво серіалу про чорнобильську трагедію з'явилася ще влітку 2018 р., проте вихід серіалу HBO став вдалим приводом поновити телевиробництво). Авторка впевнена, що дійсна історія не відобразиться, до того ж буде заявлено, ніби провина за трагедію лежить на ЦРУ. У статті проводиться паралель з США: «Проте Росія - не єдина країна, у якій наука перебуває під підозрою, поширюються конспірологічні теорії, а політика - серія приховувань. Президент Трамп скоротив наукові консультативні групи. Законопроєкти, розроблені для захисту суспільства від забрудненого повітря, були скасовані». Подібно до Люка Джонсона, авторка позиціонує серіал лише як привід для роздумів про ставлення до СРСР у сучасній Росії. Проте вона додає ще одну ідею - політика США з питань науки виявляється схожою на російську.

Висновки

Отже, можна виокремити декілька тенденцій висвітлення «Чорнобиля» в американських виданнях. По-перше, у багатьох матеріалах зазначається, що HBO допустили ряд фактологічних помилок, проте не в усіх додається, що це характерно для серіалів загалом як художніх творів. Таким чином історія, про яку ніде не йдеться як про спробу відтворення подій, навіть професійними критиками сприймається як документальна. Такий підхід дозволяє переносити акценти під час аналізу з концептотворчих елементів на деталі. По-друге, серіал стає гарним приводом провести певні аналогії. Одні видання використовують його задля критики сучасної американської влади, інші - для критичних відгуків у бік уряду Російської Федерації.

При цьому концепт «Чорнобиль», як втілення страху перед малозрозумілим явищем радіації, знаходить місце у серіалі переважно на художньому рівні, втілюючись у жахливих картинах того, що відбувається з людьми під час та після радіаційного зараження. При цьому в контексті, що створюється ЗМІ, дана конотація не висвітлюється. Натомість автори матеріалів наповнюють концепт політичними смислами, і перед читачем постає «Чорнобиль» як каталізатор деструктивних політичних процесів (і це єдиний аспект, у якому Чорнобиль пов'язується з Україною; топографічна складова оминається). З іншого боку, концепт «Чорнобиля» конситуативно змінюється, і автори висвітлюють його як певний прецедент, що викриває проблеми та слабкі місця у будь- якій політичній системі, а отже його актуальність з подієво-оперативної моделі відображення переходить до пролонговано-потенційної.

Список використаних джерел

1. Falkof N. Heroes with a half life: teenage mutant ninja turtles and America's repression of radiophobia after Chernobyl. Journal of Popular Culture. 2013. Vol. 46. No 5. P. 931-949. DOI: 10.1111/jpcu.12061.

2. Luckin B. Nuclear Meltdown and the Culture of Risk. Technology and Culture. 2005. Vol. 46. pp. 393399. DOI: 10.1353/tech.2005.0082.

3. Бондар М. В. Семантичні конотації в концептосфері української мови (на матеріалі сучасної української прози). Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2004. Вип. 9. С. 52-57.

4. Кожемякин Е. А. Массовая коммуникация и медиадискурс: к методологии исследования. Научные ведомости 10 Белгородского государственного университета. 2010. № 2(73). Вып. 11. С. 1321. URL: http://dspace.bsu.edu.ru/handle/123456789/741 (дата звернення: 31.10.2019).

5. Почепцов Г. Г. «Чернобыль» и другие: телесериал как опасность, как информация и как развлечение. MediaSapiens. 2019. URL: https://ms.detector.media/trends/1411978127/chernobyl

_i_drugie_teleserial_ kak_opasnost_kak_informatsiya_i_kak_razvlechenie/ (дата звернення: 30.10.2019).

6. Gessen M. What HBO's Chernobyl got right, and what it got terribly wrong. The New Yorker. 2019. URL: https://www.newyorker.com/news/our-columnists/what-hbos-chernobyI-got-right-and-what-it-got- terribly-wrong (дата звернення: 29.10.2019).

7. Hale M. Review: ' Chernobyl', the disaster movie. The New York Times. 2019. URL: https://www.nytimes.com/2019/05/03/arts/television/review-chernobyl-hbo.html

8. Magra I. Chernobyl, with helping hand from TV, becomes an unlikely tourism magnet. The New York

Times. 2019. URL: https://www.nytimes.com/2019/06/13/arts/chernobyl-hbo-instagram.html (дата звернення: 29.10.2019).

9. Crease R. Looking again at the Chernobyl disaster. The New York Times. 2019. URL: https://www.nytimes.com/2019/04/03/books/review/adam-higginbotham-midnight-in-chernobyl.html (дата звернення: 29.10.2019).

10. Stephens B. What ' Chernobyl' teaches about Trump. The New York Times. 2019. URL: https://www.nytimes.com/2019/06/20/opinion/what-chernobyl-teaches-about-trump.html

11. Fountain H. Plenty of fantasy in HBO's ' Chernobyl', but the truth is real. The New York Times. 2019.

URL: https://www.nytimes.com/2019/06/02/arts/television/chernobyI-hbo.html

12. Johnson L. The Kremlin peddles a myth of Russia's past greatness. No wonder it hates 'Chernobyl'. The Washington Post. URL: https://www.washingtonpost.com/opinions/2019/06/12/kremIin-pedlles-myth- russias-past-greatness-no-wonder-it-hates-chernobyl/ (дата звернення: 29.10.2019).

13. Applebaum A. Unlearning lessons from Chernobyl. The Washington Post. URL: https://www.washingtonpost.com/opinions/globaI-opinions/unlearning-the-Iessons-from- chernobyl/2019/06 /21/ (дата звернення: 29.10.2019).

Размещено на Allbest.ru