Англійські запозичення у французькій мові, їх характер та класифікація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Англійські запозичення у французькій мові, їх характер та класифікація

Тимощук І.О.

У статті розглянуто соціолінгвістичний стан розвитку французької мови і чинники, що сприяють формуванню цього стану. Особливу увагу звернено на аналіз питань, пов'язаних з процесом англійських запозичень та супровідними явищами.

The sociolinguistic state of the French language development and the factors helping to formulate this state has been described. Special attention has been devoted to the analysis of the issues concerning the process of the English borrowings and the phenomena accompanied.

Розвиток і пов'язані з ним зміни, як переконують численні приклади протягом історії людства, є невід'ємною рисою всіх мов. Проте ці зміни відбуваються далеко неоднаково та з різною інтенсивністю в різних мовах. Переважно лише значне нагромадження нових рис у мові, пов'язане до того ж із прийняттям її суспільством як нормативних, тобто загальновизнаних, спричиняється до набуття мовою нової якості. Це явище стосується й французької мови, яка зазнає дуже відчутних змін, що спричинені як тривалим періодом розвитку сучасної французької мови (як відомо, становлення французької мови розпочалося ще задовго до нашої ери й відбувалося під впливом інших мов, які зіграли велику роль у формуванні її словникового складу), так і особливо бурхливими зовнішніми умовами її розвитку. Ці зміни особливо відчутні в лексиці, але також і в фонетиці й певною мірою навіть у граматиці.

Отже, процес запозичень характерний для будь-якого проміжку в історії французької мови, проте джерела запозичень та їх кількість змінюються залежно від періоду. Перехід слова з однієї мови в іншу завжди супроводжується асиміляцією цього слова (фонетичною, морфологічною, словотвірною та семантичною), в результаті якої слово набуває характеристик, що притаманні власне одиницям мови, що запозичує та привносить у мову певні свої особливості. Запозичення слів з однієї мови в іншу завжди є джерелом збагачення цих мов. Проте потрібно уважно слідкувати, щоб потік іншомовних слів не перетворився на нашестя, в протилежному випадку власні фонди мови збідніють. Саме ця загроза очікує французьку мову, у випадку, якщо повністю відкриються клапани для експансії англіцизмів та американізмів, часто непотрібних, спотворюючих значення та іноді смішних у вимові, яка їх перекручує.

Починаючи з XVIII ст. і до нашого часу найпоширенішими у французькій мові є запозичення з англійської. Вони відносяться до різноманітних сфер життя: політики та економіки, спорту, культури.

Наведемо декілька прикладів згідно хронології: до 1700 року: ajourner, coroner, yard; між 1700 - 1800: anйsthйsie, bagage, mйthodisme ; 1800 - 1850 : autobiographie, bifteck, sinйcure, job ; 1850 - 1900 : base-ball, building, visualiser ; 1900 - 1920 : autocar, chewing-gum, pйriscope, vitamine ; 1920 - 1940 : bulldozer, mescaline, mйson ; 1940 - 1960 : off-shore, show, station service ; після 1960 : airbus, audit, shopping, center.

Слід особливо відзначити, що процес проникнення англіцизмів у сучасну французьку мову значно прискорився в останні п'ятдесят років. Проведені соціальні опитування показують, що 14% англійських запозичень повсякденного вжитку було введено у французьку мову до 1800 року, 22% в період між 1800 - 1850 роками, 9% в проміжку між 1850 - 1900, 22% - 1900 - 1950 і 32% починаючи з 1950 року. Крім того, в енциклопедичному словнику французької мови Petit Larousse, між його виданнями 1949 та 1960 років, було виявлено 105 нових запозичень з англійської мови проти 86 від загальної кількості запозичень з інших мов. До власне самих запозичень слід додати семантичні запозичення (які полягають в тому, щоб надати нове значення, англійське в даному випадку, вже існуючим французьким словам, як наприклад, conventionnel чи nйgocier. Поширення слів англійського походження у французькій мові спричинене ще й тим, що англійська мова насичена великою кількістю французьких елементів. Завдяки цьому вона краще контактує й впливає на французьку мову, ніж будь-яка інша мова. Тут спрацьовує також і психологічний фактор. Англійці та американці загалом викликають позитивне ставлення у французів, їх дружні відносини на міждержавному рівні сприяють привабливості англо-американських мовних елементів, насамперед лексичних. Підтвердженням цього є повторне введення у французьку мову вже давно запозичених англійською мовою французьких термінів (як chalenge) та кальки (буквальний переклад з англійської мови, як guerre froide, cols blancs та cols bleus, homme de la rue...).

Ще одним чинником, що сприяє посиленому впливу запозичень з англійської мови є наступний факт. У своєму спілкуванні англійську в якості першої та другої мов використовують майже півтора мільярда людей, тому вона є найбільш вживаною у світі. Крім того англійська є також мовою наймогутнішої в економічному, політичному та військовому плані держави. Це зручний інструмент спілкування в широких спеціалізованих галузях науки, техніки, транспорту та інших. До цього можна додати, що англійській мові, як правило, надається перевага через її експресивність та лаконічність, яка цілком узгоджується з сучасним прискореним ритмом життя. У цьому випадку іноді жертвують точністю (особливо дуже бідний американський варіант англійської, що слугує, зазвичай, спільною міжнародною мовою).

Світова мова практичного застосування, англійська (головним чином її американський варіант), чинить значний тиск на всі інші мови. Якщо Рене Етьємбль популяризував у 1964 (в книзі Parlez-vous franglais ? (букв) Чи говорите Ви франглійською?) термін створений ним у 1959 році, то в цю ж епоху вже зустрічаються Japlish мішаний англо-японський суржик, потім Spanglish іспанський та англійський, Gerglish німецький та англійський, Russglish російський та англійський і інші.

Число англіцизмів у французькій мові росте з кожним роком. Саме вони є показниками ступеня проникнення англійської мови у французьку. Та це не є дивним, оскільки у наш час вільного переміщення, взаємопроникнення мов одна в одну є неминучим. Для нормального функціонування запозичені лексеми повинні пристосуватися до норм французької мови, тобто асимілюватися фонетично, орфографічно та морфологічно. Фонетична асиміляція полягає в зміні місця розташування наголосу та в якісній зміні фонем у відповідності з фонологічною системою французької мови. Запозичені слова під час морфологічної асиміляції зазнають граматичних змін у відповідності до системи мови, що запозичує. Згідно з правилами французької мови, запозиченим іменникам необхідна наявність роду та числа. Велика кількість англійських запозичень у французькій мові настільки асимілюється, що самі починають виступати в ролі словотвірних основ. Найпоширенішими словотвірними моделями є утворення назви виконавця дії від іменника (golf - golfeur (той, що грає в гольф), smash - smasheur (той, що розбиває) та дієслів (smash - smasher (розбити вщент). Асиміляція запозичених слів відбувається по-різному: деякі лексеми асимілюються повністю, інші - лише частково, а деякі взагалі зберігають свій початковий вигляд. Відповідно до ступеня адаптації англіцизмів у французькій мові Е.Д.Федченко поділяє їх на три групи:

1) Повністю асимільовані англіцизми, що втратили свої початкові характеристики та стали частиною французької мови.

2) Частково асимільовані англіцизми. До них відносяться слова, що перебувають в процесі асиміляції та входження у систему французької мови.

3) Англійські вкраплення - запозичення, котрі ще не стали частиною французької мовної системи [1].

Повністю та частково асимільовані французькою мовою англіцизми вільно використовують у розмовній та писемній мовах на рівні з французькою лексикою, вони не потребують додаткової семантизації, наприклад, такі слова як le label (етикетка), le leader (лідер) зрозумілі читачу без пояснення. соціолінгвістичний запозичення французька мова

Англійські вкраплення - це запозичення, які зустрічаються у французькій мові, проте вони є повністю чужорідними елементами, які зберігають усі свої характеристики як лексичні одиниці англійської мови. Однак вони не обов'язково є незрозумілими для французького читача, оскільки більшість вкраплень мають латинське походження чи складові частини, наприклад la self-dйtermination (самовпевненість). Перша складова частина має англійське походження, друга - французьке. У таких словах французький елемент має більше номінативне навантаження і за рахунок цього запозичення є зрозумілими для читачів. У тих випадках, коли запозичений елемент є повністю чужорідним і незрозумілим для носіїв французької мови, публіцисти намагаються адаптувати його за допомогою таких засобів, як переклад, калькування, неологізмів, пояснення чи опису.

Саме ступінь асиміляції англіцизмів визначає їх місце та функцію у системі французької мови. Вкраплення з часом можуть перейти до групи частково або повністю асимільованих запозичень, проте вони можуть й зникнути так само швидко, як з'явилися.

Проаналізувавши англійські запозичення у французькій мові можна прийти до висновку, що мова запозичує як однозначні, так і багатозначні слова. Запозичення останніх років є ще дуже слабо адаптовані. Це доводить той факт, що у французькій мові вони вживаються у тому основному значені, яке мають в англійській мові, напр.: look (дивитися), street (вулиця), free (вільний), down (вниз). Більшість (80,4%) англіцизмів вживається у французькій мові лише з одним значенням, 13,9% - має два значення, 3,4% - три [2] .

Процес асиміляції англійських слів у французьку мову проходить неоднаково. Англійські слова, входячи у французьку мову, можуть набувати нових значень і сполучатися зі словами французького походження, а можуть втрачати деякі з притаманних їм значень. Часто французька мова запозичує іноземне слово в одному з його значень. Так слово film прийнятне для le cinйma (кінотеатр), у той час як плівка (pellicule) вибране для нерухомої фотографії. Так як і спорт, кіно у великій мірі сприяло входженню англійських слів у французьку мову. Robert (1953) офранцузив camйraman (оператор) за допомогою accent aigu, в той час коли opйrateur існує й надалі. Поряд з французьким словом femme fatale (фатальна жінка) з'являється слово vamp. Щодо слова star, то воно пустило корені і створило starlette (починаюча актриса), офранцуження американського омофона. La camйra позбавлена accent aigu, безперечно французького, може так само відноситись до англійської, латинської та італійської мови (загальне значення: chambre- кімната). З того ж корня camйrier - камергер; camйriste- покоївка і новітнє camarade (товариш, компаньйон по кімнаті). Слід додати, що англійські слова, подані вище, не виникли спонтанно, їх корені часто зустрічаються у французькій мові.

Тут спрацював принцип бумеранга: так наприклад budget походить від старофранцузького bougette - сумка скарбника.

Подібне явище спостерігається у фінансово-економічній термінології. Часто англійські терміни можуть без втрати свого значення бути заміненими існуючими французькими еквівалентами. Так dealer - revendeur (ділер), engineering - ingenйrie (інженер), marketing - mercatique (маркетинг), sponsor- mйcиne (спонсор), travellers cheque - chиque de voyage (дорожні чеки), сash-comptant (оплата готівкою), сash-flow - marge brute d'autofinanceme (фінансовий стан фірми).

Словник англіцизмів 1990 року зареєстрував менше як 3000 запозичень, добра половина яких вже застаріла. Вживані англіцизми представляють приблизно 2,5% словникового запасу (60000 слів). Словник англійських слів французької мови 1998 року містить 4-5% запозичень по відношенню до французької лексики. Якщо взяти до уваги частоту вживання цих англіцизмів, то можна констатувати, що багато з них належать до спеціалізованих чи напівспеціалізованих галузей, а значить рідко вживані в повсякденній мові. Що стосується суто технічних термінів англійського походження, що використовують у Франції, то їх відсотковий вміст є такого ж порядку.

Слід відмітити, що ведучи мову про «інвазію» англійської мови, в цій статті ми розглядаємо лише лексику. Фонологічна система, морфологія та синтаксис не є предметом нашого дослідження. До речі, структурні англіцизми зустрічаються, головним чином, в неякісних перекладах.

Як варто було б відноситися до запозичень? Питання не нове: вже у XVI столітті декого хвилювали італійські запозичення - результат - декілька сотень італійських слів влилися в французьку мову.

Деякі запозичення сприяють розвитку та продуктивному функціонуванню мови. Якщо у французькій мові немає відповідного еквівалента чи відповідних засобів для його створення, коли є нагальна потреба в його існуванні і коли значення можливого запозичення видається цілком зрозумілим воно має право на життя. Саме так Нодьє, процитований у словнику Літре, відмічав, що «Confortable виступає як дуже зрозумілий та необхідний для нашої мови англіцизм, в якій немає відповідного еквівалента»[3].

Інші є взагалі непотрібними, як більшість тих, що трактують модними. Наприклад, англіцизми, що були запозичені в XIX столітті «снобами» та «спортсменами»: запозичення «люксу» в якійсь мірі, що дозволяли якимось чином виділитися, тоді як французька мова вже мала відповідні еквіваленти. Можна назвати bitter для amer, speech для discours, goal для but (спорт). Зазначимо, як часто це буває з модою, що ці англіцизми мали ефемерне життя; ніхто більше не говорить speaker (на радіо), lift (на ліфт) ou trench-coat, tea gown і т.д.

Нарешті є взагалі шкідливі англійські запозичення, коли вони спричинені пошуком простоти, яка лише вносить плутанину: вживається розпливчатий англіцизм аби не прикладати зусиль для пошуку вже існуючого серед кількох синонімів чи напівсинонімів французького терміна. Можна навести приклад: finaliser, performant, чи ще гірше, cool, speed (підлітковий жаргон).

Цікавим є те, що французи вороже ставляться до запозичень з англійської мови. На їх думку, англіцизми засмічують французьку мову, порушують її структуру, що в кінці кінців може призвести до втрати мовою своєї індивідуальності та чарівності. Деякі французькі лінгвісти, що поділяють цю думку, намагаються зупинити процес запозичення англійських слів. Вони знаходять французький відповідник для кожної запозиченої лексеми, проте ці відповідники часто мають лише поверхневий характер і не приживаються в мові.

Отже, є широке поле для діяльності. Питання про співвідношення «свого» та «чужого», про використання англійських запозичень у французькій мові викликає бурхливу полеміку. Французька академія працює в цьому напрямі безпосередньо у своєму Словнику та документах, через свою роль при офіційних комісіях з термінології та неологізмів, впроваджених в багатьох міністерствах. Робота цих комісій, призначених декретом від 3 липня 1996 року, підлягає схваленню Академії. Слід зазначити, що укладення переліку еквівалентів, замінених англіцизмами в офіційних текстах, є одним з аспектів діяльності цих комісій. Французькою академією складено список англо-американських запозичень, які необхідно усунути, замінивши їх французькими еквівалентами. Проти снобістського характеру англіцизмів та американізмів, проти зловживання ними за наявності французьких еквівалентів для позначення тих же понять виступає багато французьких лінгвістів, що ведуть боротьбу за чистоту мови. Все більше лінгвістів висловлюються проти надмірного захоплення англіцизмами та американізмами на сторінках журналів «Життя та мова» («Vie et language »), «Сучасна французька мова» («Le franзais moderne ») та інші.

Отже, запозичення іншомовних слів - це об'єктивно-історичний процес, зумовлений постійними і різноманітними контактами між народами. У більшості мов кількість запозичень значно менша від кількості власних слів, проте бувають винятки. Так, встановлено, що близько 70% слів, які входять до словникового складу англійської мови, було запозичено нею з інших мов (особливо з французької). Іншомовні слова, зазвичай, входять у активний вжиток й посідають чільне місце в лексичному складі мови, що їх запозичила. Проте, не всі запозичення збагачують лексику та не всяке нововведення чужої лексики виправдане. Поява великої кількості запозичень безпосередньо пов'язана з втручанням суспільства у цей процес, що виражається у пуристичних тенденціях. Вплив суспільства зумовлений характером епохи, культурними, історичними, політичними та соціальними умовами. В історії багатьох народів раз у раз виникали і виникають вимоги обмежити введення чужої лексики, а деколи й розгортати боротьбу проти іншомовних впливів.

Література

1. Ткаченко О.О. Французька мова на межі тисячоліть.-Мовознавство, 2002, №1.

2. Colpron, Gilles. Dictionnaire des anglicismes.-Montrйal, 1982.

3. Paul Robert. Dictionnaire de la langue franзaise sous la rйdaction Alain Rey.-Paris, 1982.

Размещено на Allbest.ru