Телебачення як засіб втілення соціальної проблематики в інформаційному просторі України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,

Телебачення як засіб втілення соціальної проблематики в інформаційному просторі України

Хатуна Гурчіані,

аспірант

У статті робиться спроба розглянути ракурс висвітлення соціальної проблематики на національних каналах України.

Ключові слова: соціальна проблематика, національні канали, інформація.

Телебачення завжди було відображенням проблем суспільства і, разом з тим, знаходилось у самому центрі усіх подій. Саме від того, як саме ЗМІ подадуть інформацію, що висвітлять в першу чергу, а про що промовчать, залежить формування суспільної думки.

Слово «соціальний» стало одним з ключових елементів сучасного публічного дискурсу. Заявивши соціальні пріоритети, виражені в конкретних діях, керівництво країни зробило їх постійної складової «порядку денного» у ЗМІ, і соціальна проблематика виявилася на передових політичних позиціях. Демографія, охорона здоров' я, житло, проблеми соціально уразливих груп - актуальні проблеми соціальної сфери - складають сьогодні значну частину телевізійного контенту, заповнюють як його новинну та аналітичну, так і розважальну частини, формуючи при цьому досить строкатий і суперечливий інформаційний фон, з'єднуючи піар соціальної політики, журналістські розслідування, скандали і світські розмови, мозаїку новин, рекламу.

На сьогоднішній день у всьому ефірі українського телебачення присутня соціальна проблема. Чи то випуск новин, чи «Вечірній квартал», де на сцену виходить жінка похилого віку та починає голосити про тяжку долю та низьку пенсію. Звісно, у кожного жанру своя специфіка, свій ракурс, під яким висвітлюється соціальна проблема суспільства, і не завжди це відбувається цілеспрямовано, а є наслідком впливу загального настрою в країні. Але важливим і показовим є те, що в Україні соціальні питання, проблеми стоять дуже гостро і мають своє, суто національне забарвлення.

На формування сучасної соціальної проблематики в Україні вплинули такі чинники, як соціальна нерівність, влада олігархів, великий відсоток бідності та «офісний планктон».

Після розпаду Радянського союзу перед українським суспільством постало нове питання, разом із економічними та політичними проблемами, на першу чергу почала виходити соціальна сфера. Вона була у всіх на вустах, та конкретних дій не спричинялось. Після розпаду СРСР в Україні середній клас, той самий, що повинен підтримувати країну на ногах, лишився всього. Це перевернуло питання соціальної проблематики, виставивши в першу чергу саме потреби цих людей. Саме в цей час створюються компанії-одноднівки, фінансові піраміди тощо. Реклама цих фірм жваво транслюється на телебаченні кожного дня, люди бачили ролики, де їм обіцяли великий прибуток, нові черевики та дім у Парижі, купували акції, а потім залишились голі. Історія МММ давно стала класичною формулою фінансової піраміди та свою долю в реалізацію та розповсюдження ідеї зіграло саме телебачення: своєчасно та вміло зігравши на соціальних проблемах суспільства. Проте, коли махінація розкрилась, на телебаченні відразу пішли матеріали журналістських розслідувань, де шукали причину та наслідки такої діяльності.

У ХХІ сторіччі ситуація в Україні не стала кращою. Зараз інша проблема, яку ми всі бачимо, знаємо, та говорять про неї на екранах телеканалів дуже неохоче або під ретельно розписаний сценарій. Фактичну владу в країні мають олігархи, які володіють медіа-холдинги, корпораціями, та чиї статки перевищують багатьох європейських міліонерів. Це разом із тим, що за даними ООН в Україні 80% людей, що живуть на межі з бідністю.

Віктор Янукович, напевно, до цих пір пишається тим, що його перший указ - від 26 лютого 2010 року - був спрямований на боротьбу з бідністю. Але і після майже трьох років дії цього указу і перебування його на посту президента, ситуація тільки погіршилася - кількість бідних в Україні збільшилася [1].

У США за основу мінімальної заробітної платні беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні і соціальні потреби сім'ї в розрахунку на одну людину, це приблизно $1000. В Україні прожиткового мінімуму ледве вистачає для того, щоб людина підтримувала своє фізичне здоров'я [1].

Смертність знову перевищує народжуваність. Падає тривалість життя, Україна вийшла у світові лідери з захворюваності на туберкульоз, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни.

Ці питання відображаються на екрані у вигляді соціальної реклами. Так, на екранах можна побачити соціальну рекламу спрямовану на застереження від СНІДу, туберкульозу, ролики про бездомних дітей тощо.

В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників у Європі. Частка зарплати у собівартості продукції, за даними Національної академії наук, становить 6,3%, у європейських країнах - більше 30% [1].

У нас існує таке ганебне явище, як бідність серед працюючих. Середня зарплата за минулий рік ледве досягла $ 290. Для порівняння: у Польщі - $ 1360, у Чехії - $ 1450, у Литві - $ 930 [1].

Правда, не всім погано живеться в Україні. Вітчизняні олігархи - регулярно потрапляють до списку найбагатших людей Центральної та Східної Європи. Це один з плодів «реформ» нашої комунікаційної влади.

Чи говорять про це на національних каналах? Ні. Українське телебачення віртуозно навчилося замовчувати гострі питання, які не влаштовують владу. Відповідь на запитання, чому так трапилось, дуже простий. Окрім «Першого національного» всі національні канали належать до якогось медіа-холдингу, а значить одному з українських олігархів.

Як результат, ми маємо на каналах так названу «шустеризацію», коли нібито аналітичні програми, де розглядаються важливі політичні, економічні та соціальні питання, насправді слугують не для інформування суспільства, а для піару політиків, розважання публіки, не маючи під собою ніякої соціально корисної інформації.

«Реформи» та «покращення» зробили Україну слаборозвиненою поліцейської країною. Адже, в останні роки пріоритет у фінансуванні віддався не науці, освіті, охороні здоров'я, а силовим структурам, адміністрації президента тощо. Ненормальність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні.

Якщо в країнах ЄС відношення доходів 10% найбільш багатих людей до доходів 10% найбідніших становить 5:1-7:1, то в Україні офіційно 40:1 [1].

У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану роботу, а відтак і за майбутнє дітей. Людей легко зомбують через ЗМІ. Чимало психологічно стають рабами.

Вони настільки звикають до бідності і авторитарної влади, що бояться змін і не бачать необхідності зміни влади.

Ще одне суто українське питання, що стало не лише політичним, а й соціальним - проблема «протистояння» Сходу та Заходу України. Питанням мови, збереження української культури, самої національної ідентичності українців стає засобом маніпулювання та агітації. І цим вміло користуються ЗМІ, точніше, їх власники. На телебаченні ми бачимо програми, де полеміка навколо політичних тем ведеться опонентами, що представляють два полярні погляди. У результаті, за балаганом, на який перетворюється програма такі політики, не відчути справжньої проблеми. До такого прийому особливо часто прибігають у численних ток-шоу.

Проблемою відсутності плюоризма на українському масмедійному просторі відзначили міжнародні спеціалісти. А в 2011 році в рамках проекту ЄС «Права жінок і дітей в Україні - комунікаційний компонент» Київський міжнародний інститут соціології провів опитування серед редакторів з метою покращення співпраці між громадськими організаціями та ЗМІ [2]. Згідно з результатами дослідження, проведеного серед 16 редакторів провідних ЗМІ України, соціальна тематика в цілому цікава більшості ЗМІ, оскільки тема є значущою, викликає інтерес аудиторії та актуальна для всієї України. Разом з тим ЗМІ вважають за краще розкривати тему через життєві історії. Що ми і бачимо на телебаченні, вмикаючи будь-який канал - сучасну соціальна проблематику українські телеканали розуміють лише у контексті life-story, які справжні проблеми цього сектору або не висвітлюють, зовсім, або роблять це окрай примітивно.

Для участі в інтерв'ю були запрошені редактори та заступники редакторів, начальники ньюзрумів основних українських ЗМІ (телеканали «Інтер», «1+1», «Україна», «Новий канал», «СТБ», газети «Сьогодні», «Аргументи і факти України», «Дзеркало тижня», «Комсомольська правда»; журнали «Профіль», «Експерт», «Коментарі», «Український тиждень», «Кореспондент», «Фокус»).

Згідно із завданням, що поставила програма ЄС, та результатами опитування, були розроблені рекомендації.

Загальні рекомендації:

матеріал повинен бути багатоплановим: містити загальний опис проблеми, тенденцій, для ілюстрації теми в матеріалі повинні бути історії реальних людей; телебачення соціальний інформаційний плюоризм

серед друкованих ЗМІ можна виділити дві групи: націлені на подачу аналітичної інформації і ті, хто роблять акцент на необхідності присутності героїв реальних історій, практичних порад щодо подолання проблеми, коментарів психологів тощо;

серед основних джерел інформації були названі інформаційні агентства (Інтерфакс, Уніан), інтернет-видання, а також персональні інформатори журналістів. У більшості ЗМІ відстеженням подій займаються інформаційні відділи;

інтерес викликають спеціалізовані тренінги, що дозволяють журналістам набути навичок роботи у вузькоспеціалізованих темах. Також інтерес був виявлений до тренінгів по роботі з новими медіа;

інформація, надана НГО щодо тієї чи іншої проблеми, часто не є адаптованою до подачі через засоби масової комунікації, тому необхідно витрачати дуже багато зусиль для адаптації даних;

розсилка новин на редакційну електронну пошту більшістю респондентів була охарактеризована як малоефективна, оскільки необхідна інформація може не дійти до адресата. Один з редакторів порекомендував формулювати тему листа максимально коротко і змістовно, так як листів, що приходять у форматі розсилки досить багато і читаються тільки ті, тема яких одразу зацікавила адресата. При відправленні листа на загальну пошту необхідно вказувати конкретного адресата [2].

Рекомендації телеканалів:

Основним критерієм для відбору матеріалу є наявність героїв, які можуть розповісти свою життєву історію глядачам; тобто соціальну проблему ЗМІ вважають за краще розкривати через приклад окремої людини;

одна з найважливіших умов для телеканалу - це можливість зробити матеріал з гарним візуальним супроводом, також має бути присутнім інформаційний привід;

конференції, круглі столи та коментарі експертів самі по собі не представляють інтересу взагалі. Окрема інформація в таких випадках як, наприклад, коментарі експертів (особливо міжнародних) може бути використана для демонстрації шляхів виходу із ситуації, висвітлення досвіду інших країн у подоланні проблеми;

прес-тури малоцікаві, оскільки не дають можливості зробити ексклюзивний матеріал;

статистичні дані, контакти експертів і герої для живих історій можуть служити хорошим приводом для співпраці;

залучення «селебріті» не завжди цікаве для каналу і має обговорюватися додатково, оскільки це не завжди відповідає формату каналу, а в деяких випадках це може суперечити і його політиці;

тренінги для журналістів не являються пріоритетом для телеканалів, хоча у випадку важливості теми більшість все ж готова надати журналістам кілька днів на відвідування тренінгів [2].

У результаті ми можемо дійти висновку:

трансформація соціальної проблематики на українському мас- мейдійному просторі має своє, суто національне забарвлення; через те, що практично всі канали національного масштабу належать до олігархічних груп, висвітлення справжніх проблем стає дуже специфічним, якщо взагалі здійснюється; на екранах ми спостерігаємо за висвітленням проблем лише у побутовому ракурсі, а справжні, гострі питання показують ніби через криве дзеркало.

Література

Павловский А. Бедность в Украине: причины, последствия, пути преодоления / Андрей Павловский [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://hvylya.org/analytics/society/bednost-v-ukraine-prichiny- posledstvija-puti-preodolenija.html

Соціальна проблематика в ЗМІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bizreliz.com/2010-05-12-13-54-11/2010-05-12-19-28- 52/1646-2011-05-22-07-08-34.html

Телевидение, как способ воплощения социальной проблематики в Украине

Размещено на Allbest.ru