Проблемно-тематична спрямованість статей педагогічного часопису "Нова школа" (за 1918 рік)

Віра Іващенко, старший науковий співробітник ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Акцентовано увагу на педагогічних періодичних виданнях 1918 р. як джерелі дослідження проблем з історії педагогіки та освіти в регіональному вимірі. Доведено, що окремі номери часопису "Нова школа" містять багатий практичний матеріал не лише для дослідження становлення й розвитку вітчизняної науки про виховання і навчання, а й для з'ясування практичних аспектів викладання окремих предметів у початкових навчальних закладах Полтавській області у складних умовах становлення української державності.

Ключові слова: педагогічна періодика, Полтавщина, дидактично-методичні публікації, історія педагогіки.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення дослідження проблем розвитку української освіти та наукової думки в педагогічній пресі минулого набуває особливого значення, оскільки на той час вона була найоперативнішим і чи не єдиним джерелом інформації, пропаганди нових знань, ідейного впливу на широкі верстви населення України доби національно-визвольних змагань [6, с. 1]. Теза відомого педагога Ф. Фребеля, який стверджував, що "існує час, коли освіта стає в центрі суспільної уваги", якнайкраще характеризує ставлення до національної освіти в аналізований період [22, с. 160]. Матеріали психолого-педагогічних часописів 1917--1919 рр. відображають етапи становлення української державності, законодавчі й концептуальні засади розвитку освіти новостворених державних інституцій того періоду, котрі "...якщо не вносили щось свого нового, то бодай руйнували старе в системі та організації народної освіти на Україні" [19]. Реконструюючи процес розвитку педагогічної періодики в Україні за часів Центральної ради, Гетьманської держави, Директорії, УНР, можна відтворити й зрозуміти певний алгоритм функціонування педагогічних друкованих органів у 1917--1920 рр., характерний, власне, і для журналу "Нова школа" (у 1918 р. вийшло п'ять номерів). За матеріалами історико-бібліографічного дослідження українських і російських журналів психологічного й педагогічного змісту 1832--1917 рр., що зберігаються у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського (далі -- ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського), педагогічний часопис "Нова школа" став поновленим виданням журналу "Педагогічний журнал для вчителів початкових шкіл Полтавщини", який видавало Полтавське земство для вчителів народних шкіл Полтавської губернії з серпня 1914 р. до грудня 1917 р. Останнє число (7--12) за 1917 р. вийшло українською мовою [3]. Попри регіональний характер, типовим для тогочасної української преси було те, що в ній "відобразився єдиний для всієї нації процес кристалізації педагогічної думки, формування основ національної школи. Звернення до ґрунтовного, науково об'єктивного, позбавленого ідеологічних догм, конструктивного вивчення педагогічного досвіду регіональних педагогічних часописів розширить джерельну базу української педагогічної науки, дасть можливість використати їх кращі надбання в розбудові системи національної освіти в Україні" [10]. Дослідник у галузі теорії та історії педагогіки І. Зайченко наголошує, що саме через пресу реалізується процес формування національної школи (обґрунтування мети, завдань, змісту, методів навчання й виховання, ролі, місця і значення вчителя) [6].

Аналіз останніх досліджень. Джерелознавчу базу досліджень періодичних видань представлено значною кількістю наукових розвідок із широким спектром проблематики. Загалом, документи, безпосередньо присвячені вивченню педагогічної преси (1917--1921 рр.), можна умовно поділити на кілька блоків: історико-бібліографічний аспект наявний у дослідженнях фахівців ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського та Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України [3; 21]. Періодичні видання в контексті дослідження становлення національної школи, національно-патріотичного виховання в педагогічних часописах доби національно-визвольних змагань стали предметом розвідок Л. Березівської, І. Зайченка [6], Т. Завгородньої [4], Т. Коваль [9], Н. Побірченко [7] та інших. Жанрово-типологічні параметри періодизації української педагогічної преси, питання розвитку національної освіти й шкільництва вивчали C. Лобода [10], Н. Кальніцька [8], С. Мірошніченко [13]. Бібліотекознавчі аспекти досліджень розвитку педагогічних видань окресленого періоду розглянуто у статтях науковців ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського Л. Домбровської [2] і Р. Палійчук.

Мета статті -- на основі аспектного аналізу наявних наукових праць виявити становлення тенденцій розвитку початкової освіти, що знайшли відображення в регіональній педагогічній періодиці, зокрема в журналі "Нова школа". На основі наявних у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського номерів журналу "Нова школа" за 1918 рік визначити проблемно-тематичне наповнення цього жанру джерелознавчої літератури, що дало змогу репрезентувати інноваційні ідеї стосовно подальшого розвитку навчальних закладів початкової ланки освіти. Вибір періодичного видання "Нова школа" зазначеного хронологічного періоду зумовлений потребою акцентувати увагу на регіональному аспекті, тобто необхідно з'ясувати проблемні моменти публікацій освітньої тематики, визначити варіанти їхнього розв'язання тощо.

Виклад основного матеріалу. На сторінках журналу "Нова школа", який виходив із січня до травня 1918 р., друкувалися письменники, митці, освітні діячі Полтавщини: В. Чередниченко, М. Карінцев, Л. Кротевич, П. Левченко, О. Немировський, М. Рудинський, Ф. Чайківський. Усі публікації освітньо-педагогічної та бібліографічної тематики подано в чотирьох розділах: "Статті", "Хроніка", "З життя педагогічних інституцій" та "Бібліографія". Видавці журналу розраховували на певну цільову аудиторію читачів (учителі, батьки, бібліотекарі), тому професійна тематика на його шпальтах висвітлювалася у контексті проблем регіонального (локального) характеру. Завданням журналу визначено впровадження "в життя методів нової школи, ознайомлюючи читачів з новими течіями в педагогіці. "Центром уваги нашої роботи, -- стверджували видавці, -- є дитина в усіх її проявах, і тому особливу увагу буде звернуто на псіхольогію (наведено мовою оригіналу. -- В. І.) дитячого віку і на справу дошкільного виховання" [14, с. 2 обкл.].

У публікаціях авторів основною була думка про те, що в розбудові системи національної освіти велике значення має насамперед ідеологія "народної школи", від якої залежать усі галузі як духовної (релігія, наука, мистецтво), так і матеріальної культури народу. Особливо актуальними, зокрема й сьогодні, серед них є: "Дошкільниця і вчителька" В. Чередниченко [14], "Теорія і практика трудового навчання в Європі і Америці" М. Карінцева [14; 15; 16], "Думки з приводу анкети журналу "Нова школа" щодо навчання релігії в школі" О. Немировського [14; 15], "Життєва система навчання грамоти" Л. Кротевич [15], "Програма і тези доповідей наради в справі організації народної освіти на Україні, скликаної Генеральним Секретаріатом у Києві на 15--20 грудня 1917 року" [16].

Важливим джерелом для дослідження історії регіональних аспектів розвитку педагогіки є нариси про істориків, етнографів, художників Полтавського краю. Матеріали свідчать про орієнтири українських освітян того часу, переконання і діяльність яких формували світоглядні засади науки, освіти, культури [14, с. 79]. У публікаціях порушено мовно-правописні теми, проблеми фахової самоосвіти вчителів, подано бібліографічні огляди й критику навчальної літератури для дітей, періодичних освітянських видань. Окрім того, редакція відводила багато місця для публікацій методичних матеріалів, статей з історії педагогіки, присвячених вшануванню пам'яті Т. Шевченка [15; 16].

Зміст публікацій передусім акцентовано на плеканні ідей української державності й формуванні відповідної морально-духовної атмосфери у середовищі вчителів та їхніх вихованців. У хронікальному відділі друкувалися відомості про педагогічні з'їзди, наради та діяльність педагогічних товариств у Полтаві та повітових містах. Нариси присвячено педагогічним з'їздам і нарадам, що відбулися у Полтаві й Києві. У резолютивній частині матеріалів коло нагальних питань і перетворень майже тотожне: створення Української Учительської Спілки, організація педагогічних рад, живий і тісний зв'язок сім'ї та початкової школи на основі сполучної ланки -- батьківського комітету, розроблення навчальних посібників для шкіл, підтримка установ позашкільної освіти, зокрема відкриття шкіл для дорослих [15].

Ураховуючи те, що більшість педагогічних періодичних видань того часу друкували статті, методичні матеріали, анонси, нариси, акцентуватимемо увагу на тих публікаціях, що кумулюють освітню проблемно-орієнтовану тематику в теоретичному й практичному аспектах.

Насамперед виокремимо статті з актуальних питань розвитку школи в новому її змістовому наповненні, зокрема започаткування гуртків з вивчення рідного краю, потребу створення яких обґрунтував відомий археолог, історик, мистецтвознавець М. Ру- динський; доцільність відновлення діяльності осередків "Просвіти" на Полтавщині [14; 15]. Матеріали здебільшого торкалися становища, прав та обов'язків українських освітян, організаційного, фінансового й законодавчого забезпечення дошкільної освіти; автори також порушували питання про значення і завдання дошкільного виховання, нерозуміння важливості цієї ланки освіти, незначний відсоток "слухачок-українок" у Фребелівському Педагогічному Інститутові, випускниць якого "звичайно порівнюють з няньками" [14]. У руслі концепції дошкільного виховання Л. Харді В. Чередниченко зазначає, що "дошкільницею (вихователем дитячого садка. -- В. І.) може бути тільки освічена жінка, яка має щиру любов до малечі, добре ніжне серце і яка відчуває у собі стремління до цієї праці" [14, с. 4]. До нетрадиційних методів розвитку початкової освіти належать так звані години творчого розповідання [14, с. 21]. Їх вводили до курсу викладання мови та історії; основу становила народна творчість, в якій "одбивається не особа автора, а дух цілого народу" [15, с. 24]. Виокремлено жанрову та видову різноманітність творів, зауважено, що поєднання їх різних елементів розвине у дітей особистісно-смислову емпатію, розширить знання з "країнознавства" [15, с. 36].

За рівнем значущості вартий уваги опублікований у трьох номерах "Нової школи" цикл статей М. Карінцева "Теорія і практика трудового виховання в Європі і Америці". Значний за обсягом та інформаційно насичений виклад основних положень нової "трудової" школи в руслі концепції прагматизму (Д. Дьюї, Ф. Паркер), громадянського виховання (Г. Кершенштейнер) має стати теоретичним підґрунтям нових українських шкіл. Привертає увагу акцент, зроблений на наукових працях щодо теоретичної розробки і практичного впровадження нових методів і форм викладання навчальних дисциплін: "Суть трудової школи в тому, аби при мінімумі учбового матеріалу здобути максимум вправ, здатностей і втіхи колективною працею на громадській роботі демократії" [14, с. 7].

Компаративний аналіз двох концепцій (традиційної та нової) розпочинається з обладнання класної кімнати, де все зроблено для того, щоб дитина "слухала", центр уваги розміщено "поза дитиною". Основними постулатами нової школи є навчання життям і через життя, управління діяльністю дитини, формування художніх тенденцій з "інстинкту мови і інстинкту творчості" [14, с. 11, 16]. Центральною фігурою освітнього процесу Д. Дьюї визначає дитину, і зміст навчання має відповідати її інтересам. Роль "виховача" -- задовольнити природну цікавість дитини, оточити її таким середовищем, яке б найбільше сприяло збудженню жаги до знань [15, с. 46]. Виховання має спиратися на досвід дитини і виходити з її інстинктів. Виховання, власне, має бути безперервним розширенням цього досвіду. Педагогічні ідеї Д. Дьюї реалізував на практиці Ф. Паркер, створивши при університеті в Чикаго школу виховання [15, с. 44]. У центр шкільної справи він виніс не систематичне навчання, а особистий досвід, принцип "демократизму", в якому поєднано відповідальність і свободу учня. Таку практику і досвід, на його думку, можна здобути за допомогою ручної праці, трудового навчання, відповідного методичного забезпечення навчальною літературою, користування якими "не так втомлює шкільників, як користування нашими книжками. Ясно, що більша користь розумові й душі дитині прочитати 10--20 сторінок по книзі, ніж "вивчити", "запам'ятати" 1--2 сторінки. І таке читання цікавіше, ніж "зубрежка" [16, с. 3]. Діти мають ознайомитися з якомога більшою кількістю видів праці (приклади з курсу природознавства, зоології, що вчать спостерігати та вивчати флору й фауну рідного краю). Варто зазначити, що особливу увагу в моделі школи Ф. Паркера приділено вивченню промислового життя країни [15; 16]. Щоб довести переваги трудового характеру, способів засвоєння навіть загального знання (літератури, фізики), наведено порівняльну характеристику методів вивчення літератури у традиційній школі та школі Паркера [16, с. 9].

Отже, діяльність людини є джерелом її знань, а тому сутність навчання полягає у реалізації положення "вчитись шляхом дії": знання, які людина здобуває через дію, допомагають розв'язувати нові проблеми. Часто повторювані подібні ситуації й подібні розв'язки формують навички, які полегшують подальші дії. З цієї тези випливає й важлива для навчання ознака: вміння використовувати попередній досвід у нових ситуаціях.

Тематика статей другого і частково третього номерів журналу розкриває роль Т. Шевченка в українській історії, висвітлює формування культу Кобзаря як "біблійного пророка". Саме ця постать уособлює прагнення народу до свободи та державності. Визнання поета духовним батьком нації свідчить про значущість для всіх українців цього архетипу. Більша частина народу в провінційних містах вела спосіб життя, що ґрунтувався на патерналістських моральних цінностях сільської громади. Архетип "батько" як відображення мудрості, розуміння та знання має найбільшу силу переконання і виникає, коли народ потребує допомоги чи авторитетної поради. Саме таким "батьком" постає на шпальтах журналу Тарас Шевченко [15, с. 15--19]. Відзначення роковин Т. Шевченка, яке збіглося з початком революційних перетворень, сприймалося як своєрідний символ оновлення, можливість, яку українці мають використати для докорінної зміни національно-політичної ситуації. Постать Шевченка спонукала до рефлексій щодо виконання його заповітів. С. Щепотьєв у статті "Тарас Григорович Шевченко -- національний пророк України" зазначав, що воля, яку проповідував Кобзар, зовсім скоро запанує у людських оселях. Постать Кобзаря, його здатність передбачати майбутнє стала частиною народної міфології. В контексті революційних подій культ Тараса Шевченка був особливо важливим та актуальним як культ пророка, який провістив відродження, становлення нової вільної України [15, с. 18]. Про заходи, присвячені вшануванню поета, які організувала Полтавська центральна "Просвіта", також йшлося у публікації "Святкування Шевченківських роковин Полтавською Юнацькою спілкою" [16, с. 44--45].

періодичний видання предмет викладання

Висновки

На основі змістово-тематичного аналізу статей журналу "Нова школа" досліджуваного періоду можна стверджувати, що:

педагогічний часопис, попри незначну кількість номерів, що побачили світ, сконцентрував на своїх шпальтах значний інтелектуальний потенціал громадських і педагогічних діячів того часу, які намагалися популяризувати та поширювати інноваційні ідеї, сприятливі для становлення нової моделі українських загальноосвітніх шкіл;

публікації з різноманітних питань освіти свідчать про широкий спектр пошуків тогочасних фахівців; ці матеріали і сьогодні є цінним джерелом для вивчення історії виховання та навчання школярів;

відбулася консолідація зусиль педагогічної преси регіонального характеру в контексті реінтеграції організацій "Просвіта" в навчальний простір Полтавщини, які суттєво впливали на культурно-просвітницьку діяльність закладів позашкільної освіти в Полтаві, районних містах та селищах для налагодження взаємодії зі школами для навчання дорослих;

історична дистанція уможливлює об'єктивний погляд на широкий спектр наявних на той час концепцій функціонування початкової школи, її дидактичного, методичного забезпечення на конкретному історичному етапі розвитку суспільства.

Список використаної літератури

1. Березівська Л. Д. Ідея національно-патріотичного виховання школярів у добу Української революції: за матеріалами журналу "Вільна українська школа" (1917-- 1920) / Л. Д. Березівська // Рідна школа. -- 2016. -- № 1 (1033). -- С. 57--62.

2. Домбровська Л. Науково-інформаційний потенціал українських журналів педагогічної тематики другої половини -- початку ХХ століття: з фонду Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського / Л. Домбровська // Вісник Книжкової палати. 2010 № 2. -- С. 1--5.

3. Журнали психолого-педагогічної тематики ХІХ -- початку ХХ ст. з фонду Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського : іст.- бібліогр. дослідження / АПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; [упоряд.: Мацібора Н. Г., Іващенко В. М., Бондарчук О. Б., Домбровська Л. В., Па- лійчук Р. І., Гулак В. М. ; наук. ред. Рогова П. І. ; бібліогр. ред. Наконечна З. І. ; літ. ред. Домбровська Л. В. ; наук. консультант Сніцарчук Л. В ; рецензенти: Зайченко І. В., Добко Т. В. ; відп. за вип. Мацібора Н. Г.]. -- Київ : Четверта хвиля, 2009. -- 125 с.

4. Завгородня Т. К. Педагогічна журналістика західноукраїнських земель і проблеми шкільної дидактики (1918--1939 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. другої Всеукр. наук.-теорет. конф. 21--22 грудня 1994 р. ; Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) [та ін.]. -- Львів; Житомир, 1994. -- С. 88--90.

5. Зайченко І. В. Питання української національної школи в педагогічному журналі "Світло" / І. В. Зайченко // Педагогіка і психологія. -- 1994. -- № 3. С. 127--136.

6. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга пол. XIX -- поч. XX ст.) / І. В. Зайченко ; за ред. М. Д. Ярмаченка. -- Львів : б. в., 2002. -- 344 с.

7. Історія педагогіки / За ред. проф. М. В. Левківського, докт. пед. наук О. А. Дубасенюк. -- Житомир : Житомирський державний педагогічний університет, 1999. 336 с.

8. Коваль Т. В. Журнали України 1917--1928 рр. у фонді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як історико-книгознавче джерело : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Тетяна Володимирівна Коваль ; наук. керівник Слободяник Михайло Семенович ; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадского. -- Київ, 1998. -- 17 с.

9. Лобода С. М. Педагогічна преса як чинник формування педагогічної творчості вчителя в історії розвитку української освіти (XX століття) : дис. ... докт. пед. наук / Світлана Миколаївна Лобода ; наук. консультант В. С. Курило ; Луганськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка Луганськ, 2010. -- 464 с.

10. Маловідомі джерела української педагогіки (друга половина XIX--XX ст.) : хрестоматія / Упоряд. : Л. Д. Березівська та ін. -- Київ : Наук. світ, 2003. 418 с.

11. Мірошніченко С. В. Педагогічний часопис "Наука и школа" (1915--1917 рр.): Започаткування, видавничо-редакторський корпус, проблемно-тематична спрямованість / С. В. Мірошніченко // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Сер.: "Історія та географія". -- 2012. -- Вип. 44. -- С. 126--129.

12. Орлик О. Журнальні видання 20--30-х років ХХ століття як джерело дослідження видавничої справи в Україні / Олена Орлик // Вісник Книжкової палати. -- 2009. -- № 6. -- С. 37--40.

13. Палійчук Р. І. Роль часопису "Вільна українська школа" (1917--1919 рр.) у реформуванні шкільної освіти в Україні / Р. І. Палійчук // Таврійський вісник освіти. -- 2015. -- 2 (50). -- С. 263--271.

14. Сірополко С. Історія освіти в Україні / Степан Сірополко. -- Київ : Наук. думка, 2001. -- 912 с.

Размещено на Allbest.ur