Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'42+811.133.1

Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

Красненко О.М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Статтю присвячено дослідженню стратегії інформування у науковому дискурсі. Розглядаються мовні засоби реалізації тактик цієї стратегії на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин. Встановлено, що є три види інформації, які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання: епістемічно об'єктивна, непряма опосередкована, а також інформація, одержана «з інших рук». Ураховуючи їх, стратегія інформування реалізує себе через тактики, які вказують на об'єктивний погляд на предмет, а також тактики з суб'єктивним представленням подій. Можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах є тактика введення в оману.

Ключові слова: стратегія інформування, тактика, науковий дискурс, французький науковий текст з міжнародних відносин, науково-публіцистичний текст.

Аннотация

Статья посвящена исследованию стратегии информирования в научном дискурсе. Рассматриваются языковые средства реализации тактик этой стратегии на материале французских научных текстов по международным отношениям. Установлено, что есть три виды информации, которые служат основанием достоверности высказывания: епистемическая объективная, непрямая опосредствованная, а также информация, полученная «с других рук». Учитывая эти виды, стратегия информирования реализует себя через тактики, которые указывают на объективный взгляд на предмет, а также тактики с субъективным представлением событий. Возможной, прежде всего в научно-публицистических текстах есть тактика введения в заблуждение.

Ключевые слова: стратегия информирования, тактика, научный дискурс, французский научный текст по международным отношениям, научно-публицистический текст.

Summary

The article deals with the investigation of strategy of informing in scientific discourse. Linguistic means of tactics' realization of this strategy are studied in French scientific texts on international relations. It has been proved, that there are three types of information which serve grounds for trustworthiness of the message: epistemic objective, indirect mediated and information from other sources. Taking these types into consideration, strategy of informing is realized by the use of tactics which show the objective view on the subject and the subjective representation of events. Tactic of leading astray is possible, especially in mass media texts.

Keywords: strategy of informing, tactic, scientific discourse, French scientific text on international relations, mass media text.

Наука є точним описом реальних явищ світу, тому науковий дискурс призначений передавати об'єктивну інформацію про природу, суспільство та людину, пояснювати факти навколишнього середовища. Загальна його мета окреслюється через поняття «істина-хиба». Ключовими словами є «повідомити про те, що...», чи «пояснити те, що...». Науковий текст реалізує певну комунікативну інтенцію: 1) повідомити нові результати дослідження, констатувати (опис); 2) розповісти, зобразити (оповідь); 3) порівняти, резюмувати, узагальнити (визначення, пояснення явищ суспільного життя); 4) обґрунтувати, довести, спростувати певні положення, гіпотези (аргументація, міркування). Саме задача переконати шляхом логічного доказу визначає мовні особливості наукового дискурсу (тексту), головними рисами якого є об'єктивний аналіз та бездоганна логічність, доказовість та аргументованість, послідовність, ясність та точність мислення, правильність та доцільність, причинно-наслідковий зв'язок, термінологія [4, с. 6].

Значна увага у галузі комунікативної лінгвістики приділяється проблемам успішної комунікації, зокрема досліджуються не тільки умови, що забезпечують її ефективність, але й причини, що ведуть до порушень акту комунікації та його подальшого протікання. З метою досягнення по-ставленої мети, автор-науковець цілеспрямовано та раціонально надає об'єктивну, достовірну інформацію та звертається до інтелектуального, раціонального обґрунтування фактів. Ось чому стратегія інформування є провідною у науковому дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема комунікативних стратегій розглядається у працях Т.А. ван Дейка, А.Д. Белової, Г.Г. Почепцова, О.М. Ільченко, О.С. Іссерс, К.Є. Калініна, В.Є. Чернявської, І.Ю. Логінова, Дж. Гамперца та інших. У сучасній лінгвістиці науковий дискурс також був предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних мовознавців (Р.С. Алікаєв, О.О. Баженова, М.М. Глушко, О.О. Зверєва, О.М. Ільченко, Т.Р. Кияк, М.М. Кожина, І.М. Колегаєва, Н.М. Разинкіна, Е.Ф. Скороходько, Л. Славгородська, А. Рей, Ф. Растьє, Ф. Бош, С. Пуда тощо).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас, комунікативні стратегії і тактики не досліджувалися на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин, а тому потребують вивчення. інформація публіцистичний міжнародний

Метою нашої розвідки є аналіз тактик стратегії інформування та мовних засобів їх реалізації у науковому дискурсі. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань: розглянути різні види інформації та виявити, проаналізувати тактики стратегії інформування у французькому науковому дискурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У теоретично орієнтованих дослідженнях розрізняють об'єктивну / суб'єктивну, експліцитну / імпліцитну інформацію. І. Р. Гальперін аналізує три види інформації з огляду на її прагматичне призначення: змістово-фактуальну, змістовоконцептуальну та змістово-підтекстову [3, с. 90].

Н. С. Валгіна стверджує, що змістова інформація буває: фактологічною, що відповідає емпіричному рівню пізнання; концептуальною та гіпотетичною, що відповідають теоретичному рівню пізнання; методичною, що містить у собі опис способів і прийомів засвоєння інформації; естетичною, яка пов'язана з категоріями оцінного, емоційного, морально-етичним планом; інструктивною, що має орієнтир на певні дії. Ці види інформації окремо або у сукупності містяться у різних видах тексту [2]. Зокрема, наукові тексти характеризуються передусім фактологічною, концептуальною і гіпотетичною інформаціями, а науково-публіцистичні -- фактологічною та есте-тичною.

О. І. Беляєва виділяє такі три типи інформації (у Р. Д. Шакірової -- знання), які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання [1, с. 163;6] : 1) безпосередня, епістемічно об'єктивна ін-формація, що будується на чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності та внутрішньому стані мовця, на його власному знанні чи досвіді. Вона базується на сенсорних даних, котрі фіксуються пам'ятю з моменту народження протягом усього життя: A partir de 1995, la these de la socialisation progressive semble pourtant s'imposer pour les fonctionnaires de l'Union comme pour les fonctionnaires des Etats membres [11, с. 57];

2) непряма опосередкована інформація, яка не дозволяє стверджувати, що зміст пропозиції відповідає дійсності, але на основі неї мовець може шляхом логічного міркування робити оцінку її вірогідності. Р. Д. Шакірова називає його вивідним знанням, що базується на умовиводі в результаті інтелектуальної діяльності людини [6, с. 93]. Ці знання детерміновані здатністю людини до синтезу нових знань на базі фонових знань та аналізу ситуації. На відміну від безпосередніх знань, які вказують на ступінь повноти інформації, ці знання характеризуються таким параметром, як ступінь суб'єктивної впевненості мовця у вірогідності повідомлення: Selon le Stockholm International Peace Institute (Sipri), la France arrive en deuxieme position des exportateurs d'armes pour l'annee 1998, derriere les Etats-Unis, mais devant la Russie [16, с. 21];

3) інформація, одержана «з інших рук», є вто-ринною на противагу першим двом, які є первинними по відношенню до мовця. Цей тип інформації дозволяє мовцю передати роль суб'єкта оцінки ІІІ особі: Pour les gouvernements du Benelux, comme l'affirme le ministre des Affaires etrangeres des Pays-Bas, Joseph Luns, en 1961, «le processus engage par le traite de Rome doit conduire a l'unite politique sous la forme d'une integration, qui seule peut donner aux petits Etats les garanties dont ils ont besoin» [11, с. 18].

Ураховуючи різні види інформації, стратегія інформування реалізується через використання тактик, які вказують на об'єктивний погляд на предмет:

1) постановка актуальної проблеми;

2) об'єктивне представлення подій та створення загальновідомої ситуації; а також тактики з суб'єктивним представленням подій:

3) подання найважливішої інформації;

4) висловлювання власної думки / власного ставлення до проблеми;

5) збереження автентичності «чужих» вислов-лювань;

6) звернення до авторитету метаавтора (ів);

7) чітке структурування інформації та можливою, особливо у науково-публіцистичних текстах, є

8) тактика введення в оману.

Тактика постановки актуальної проблеми. Будь-яке наукове повідомлення, незалежно від жанру й об'єму містить звороти, які формулюють мету та задачі дослідження, а також указують на існування актуальної проблеми. Як правило, ці висловлювання складаються з двох частин: перша (формальна) відображає сам факт орієнтованості статті, цілеспрямований, прагматичний характер. До її складу входять звороти: le but / l'objet / l'objectif de cette etude / ce livre / cet article est de presenter / montrer / exposer / developper / mettre au point... Друга ж частина, конкретно-змістова, описує експліцитно цю ціль: Le parti pris adopte ici consiste a presenter la construction europeenne a travers trois categories d'acteurs efficients [11, с. 3].

У французьких наукових текстах з міжнародних відносин переважно використовуються висловлювання: dans... on se propose, nous nous proposons, nous etudions / examinerons / considerons / consacrons, звороти: il s'agit de, il est question de, le probleme se pose тощо: Il s'agit d'abord des institutions communautaires, a commencer par la Commission, qui peuvent se servir d'une faire avancer un programme d'action [11, с. 66].

Для опису мети дослідження науковець найчастіше використовує дієслова та дієслівні вирази: envisager, considerer, etudier, explorer, examiner, montrer, mettre au point, developper, accorder toute leur importance a, proposer des reflexions, aborder, s'ouvrir sur une analyse, demontrer тощо. Наприклад: Beaucoup d'editeurs considerent qu'avec l'equipe Ahmadinejad au pouvoir, Vedition iranienne vit une des periodes les plus noires de son histoire [15, с. 31].

Коли автор уважає за необхідне звернути увагу читача на певний тезис (або навіть ціле судження), використовується зворот зобов'язання у поєднанні з дієсловами, які мають значення «констатації» (з відтінком «виділення»: noter, remarquer, mentionner, souligner, retenir, constater): il faut noter que..., il importe de remarquer..., il est a noter, il est important de souligner, il est interessant de noter: Il importe toutefois de souligner que le morcellement de ces territoires ethniques se combine avec les connexions occultes de diverses mafias, serbes, bosniques et croates [...] [9, с. 31].?

Науковцями широко використовуються звороти il ne faut pas outlier, il faut se souvenir (rappeler, mentionner, tenir compte), які апелюють до знань читача, встановлюють логічний зв'язок між старою та новою інформаціями, допомагають краще зрозуміти внутрішній зв'язок між окремими положеннями висловлювання. Окрім того, вони слугують засобами активізації уваги: Auparavant, il faut rappeler la forte implatantation des groupements transnationaux dans l'Europe continentale [11, с. 82].

Об'єктивна констатація факту, нейтральна причина, найчастіше зустрічається і передається як будь-якими неособовими дієслівними формами: дієприкметником теперішнього, минулого часів, герундієм, так і підрядними реченнями із сполучниками parce que, du fait que: Parti lai'que, Israel Beitenou a ete longtemps designe comme «russophone», parce qu'il attirait des immigres recents des ex-republiques sovietiques (plus de 1 million) [15, с. 60].

Під об'єктивними розуміють те, що існує поза свідомістю суб'єкта, не пов'язане зі станом носія точки зору та виключає його з тексту як особистість разом із місцем, свідомістю, перспективою. Як правило, добре обізнаний науковець займає об'єктивну позицію, а розповідь відбувається від третьої особи, немовби ззовні. Отже, тактика об'єктивного представлення подій полягає у відсутності в тексті позначень людей, з позицій яких відтворюється зміст, і реалізується ходами, що відображають ступінь узагальнення інформації у наукових працях.

Досвідчений науковець володіє повними знаннями про те, що відбулося, і може проаналізувати отримані дані та подати висновки в узагальненому вигляді. Цей хід реалізується формами множини іменників (membres de l'UE, les Allemands de l'Est, les femmes, les enfants), за-йменників (nous, vous, ils, notre, leur, ces, cettes), прислівниками із значенням узагальнення (en generale, generalement, d'une maniere generale, au total).

Безособистісному, об'єктивному характеру представлення наукового пізнання відповідають асертиви, а також пасивні конструкції. Використання пасивного стану відображає той екстралінгвальний факт, що предмети реального світу є для науки передусім об'єктом, на який направлена його пізнавальна діяльність. Пасивні конструкції є цікаві своєю зміною суб'єкта й об'єкта, завдяки чому зміщується акцентування у смислі речення. Більш того, пасив уводиться з метою уникнення називання агента дії, що автоматично знімає відповідальність за сказане.

Таким чином, об'єктивність викладу наукової інформації є важливою для підняття престижу науковця, спеціаліста з міжнародних відносин і досягається завдяки використанню великої кількості форм пасивного стану дієслова, а також займенникових дієслів із пасивним значенням. Наприклад: Les competences sont alors partagees entre le Conseil des ministres [...] et le Parlement [...] [11, с. 75].

Використання фактів без аргументації як загальновідомих створюють очевидну ситуацію. Автор представляє якусь точку зору, оцінку, думку не як одиничну, що належить лише суб'єкту мовлення, а як загальновідому. Цей прийом В.Є. Чернявська називає «створення семантичного поля «свої» [5]. Створення очевидної, загальновідомої ситуації реалізується за допо-могою таких прислівників, як bien sur, en effet, toujours, конструкцій il est de notoriete publique, il est bien connu, il est clair.

Тактика представлення найважливішої інформації. Оцінка наукового явища, факту щодо значущості, будучи суб'єктивною, одночасно має чітку комунікативну направленість. Вона відображає намір автора активізувати увагу читача на важливих моментах викладу інформації. Коментуючи повідомлення, мовець часто використовує прикметники зі значенням важли-вості (important, prioritaire, essentiel, majeur, significatif, capital, central, exceptionnel), які входять до складу таких конструкцій: Substantif + кіге / rester + adjectif та безособові конструкції il est adjectif. Наприклад: Cependant, la Russie est trop importante pour etre ignoree, negligee ou caricaturee [15, с. 105].

Засобами підкреслення важливого та корисного у процесі оформлення оцінної інформації є інтенсифікатори значення оцінних лексем (при-кметників, прислівників), до яких можна віднести прислівники si, fort, trop, tres, tant, bien, тощо. Використання підсилювачів оцінного значення можна також віднести до застосування впливу на переконання читача в тому, що виклад матеріалу здійснюється докладно, а тому мовець має змогу впевнено висловлювати свою думку.

Звороти, як засоби логічного виділення, виділяють та фокусують увагу читача на важливості нових фактів, на стрижневих моментах наукової праці; домінують такі моделі ce... qui, ce... que, ce qui (que)... c'est: Ce que le 11 septembre a ajoute a ce tableau [...] c'est la possibility d'attentats [...] [15, c. 182]. Отже, спеціаліст із міжнародних відносин, заперечуючи одну причину, виділяє підсилювальним зворотом справжню.

Важливість підкреслюється завдяки: 1) вставним виразам типу d'une maniere significative, en premier lieu; 2) словосполученнями: (grande) question (cle / determinante), un enjeu (un atout) majeur / essentiel, le caractere prioritaire, l'une des questions centrales, une prerogative d'exception, une importance primordiale, un imperatif strategique, l'un des themes-phares, le role pivot / moteur, un role international de premier plan тощо.

Якщо суттєвим (або хоча б цікавим) є якийсь момент процесу наукового пізнання, його аналізу, то використовуються безособові конструкції: il est interessant d'analyser, de constater, d'observer d'etudier qch / que: Mais il parait egalement interessant d'etudier les situations internes, l'evolution des opinions publiques, les luttes pour le pouvoir dans les principaux pays de la region [15, с. 8].

Тактика висловлювання власної думки / ставлення до проблеми реалізується завдяки використанню: 1) займенників першої особи (je, а також nous, on): Au final, on peut estimer que le President de la Convention a su jouer de son autorite et de son sens du calendrier pour amener les travaux a bon port [14, с. 24];

2) дієслів розумової діяльності (penser, estimer, avoir d'avis, comprendre, considerer, prendre en consideration, tirer une conclusion, affirmer): II importe de considerer le modele sovietique des relations internationales, tel qu'il a fonctionne depuis la fin de la seconde guerre mondiale, pour ensuite en analyser la remise en cause a partir de 1985 [15, с. 32];

3) неозначено-особових (on sait que...) або без-особових конструкцій (il est certain /clair / vrai / evident / probable тощо): Il est clair que le climat general de violences et d'affrontements qui se repand dans toute la region a pese sur la situation interieure des pays [15, с. 9];

4) модальних прислівників certainement, evidemment, probablement, vraiment, а також прислівникових зворотів sans (aucun) doute, bien sur та інших, за допомогою яких автор виражає своє суб'єктивне ставлення до достовірності наукового повідомлення: A nouveau prioritaire, la relation avec les Etats-Unis est sans doute pour lui un choix strategique [13, с. 60];

5) авторських уточнень: La derniere decennie a en outre ete marquee par la proliferation des accords commerciaux regionaux (ACR selon la terminologie de l'Organisation mondiale de commerce [OMC]) [15, с. 53];

6) вставних слів de mon point vue, pour ma part, a ma connaissance, a vrai dire, pour moi, selon moi, a mon avis, які французький учений Андре Боріло називає «прислівниками сильної думки» (adverbes d'opinion forte), що входять до підкатегорії епістемічних прислівників і вважає, що вони сигналізуючи суб'єктивну точку зору мовця, виконують прагматичну функцію, а саме пом'якшують категоричний зміст висловлювання [8, с. 31-40]. Уживані в першій особі, ці вставні слова неодмінно належать до світу думок мовця, а саме представляють його віру, знання, судження. За їх допомогою спеціаліст із міжнародних відносин висловлює експліцитно власне бачення, ставлення до повідомлювальної інформації: Si les preuves de cette cession n'ont pas a ma connaissance ete apportees, il reste que le rapport du 26 novembre 2001 [13, с. 78].

Адресант демонструє своє суб'єктивно емоційне ставлення до фактів дійсності за допомогою вставних слів a l'evidence, en vain, le cas echeant, curieusement, pire, mieux, sans surprise: La periode post-retrait syrien du Liban n'est pas uniquement caracterisee par l'habituelle faiblesse des institutions de l'Etat libanais, mais, pire, par un vide institutionnel sans precedent an temps de paix oщ la gestion de l'Etat est quasi inexistante [15, с. 40].

На авторську емоційну оцінку до наукового повідомлення указують також безособові вирази типу il est dommage que, il n'est guere etonnant, il est frappant de constater, il serait desolant / hasardeux: Il est dommage que cet aspect soit perdu aujourd'hui et qu'un agregatif ne sache pas identifier un certain nombre de tableaux du XVIe siecle [11, с. 58]. Використання найвищого ступеня порівняння прикметників відображає власне ставлення автора: Il est evident que meme les systeme energetiques les plus modernes peuvent ceder face a de telles anomalies climatiques [10, с. 14]

Тактика збереження автентичності чужих висловлювань реалізується шляхом цитування як засобу вираження референтної авторизації. Посилання на метаавторів не лише обґрунтовують постановку проблеми, її актуальність, перспективність, але й верифікують істинність авторських суджень про предмет мовлення та інформацію про нього.

Цитування є цікавим та активно функціонуючим засобом ілюстрації та аргументації у науковому дискурсі, а тому використовується також у стратегіях аргументування та привертання уваги. Цитата завжди графічно відділена від основного тексту лапками. Вона може бути структурно представлена словосполученням, одним або кількома реченнями і, як правило, дається з посиланням на джерело. Цитати можуть уводиться у текст по-різному: слідувати після авторських слів і включатися у текст як його відносно самостійні частини, вмонтовуватися у непряму мову та приєднуватися за допомогою вставних слів і конструкцій. Ці способи уведення цитат збагачують структуру тексту, дозволяючи живо поєднувати чуже мовлення з авторським.

У науковому тексті з міжнародних відносин автор цитує різного роду документи, зокрема офіційні документи, конституції, угоди, договори для того, щоб підтримати свою думку, переконати читача у слушності, прийнятності власної позиції, пояснити те чи інше положення.

Щоб бути переконливим, автор наукового дискурсу з міжнародних відносин цитує не тільки авторські слова науковців, політологів, політиків, філософів, письменників, але й девізи, слогани, переважно англійською: Ses actions ont une devise: In Capital We Trust (PE, 98). Le slogan officieux peut bien afficher: «Ce qui est bon pour Gazprom (ou Rosneft) est bon pour la Russie» [15, с. 98]. Отже, цитати додають особистісності, безпосередності, автентичності науковому ви-словлюванню, забезпечуючи максимальну точність вираження інформації.

Щоб зберегти континуум, послідовний виклад наукового матеріалу, мовець часто посилається на джерела певної інформації: наукові праці, підручники, а також газети, журнали, пересічну інформацію (бібліографічні посилання). Наприклад: Le president Koutchma a redit a plusieurs reprises en 2002-2003 sa volonte de maintenir «le choix europeen qui est dans la ligne de la politique de l'Ukraine depuis son independance»19 (Voir par ex. son discours sur l'etat de la nation du 18 juin 2002 a la Verkhovna Rada, Kyiv Post_20 juin 2002, RFE / RL Newsline 18 juin 2002) [13, с. 82].

При посиланні науковця на самого себе звичайно використовуються звороти j'ai / nous avons deja dit plus haut, comme nous avons note / signale dernierement, de notre point de vue, які виражають водночас його ставлення до повідомлення: En controlant le processus decisionnel, les Etats membres pouvaient ainsi accepter plus facilement la hardiesse de la Cour. Pour sa part, nous l'avons dit, la Cour trouvait dans cette situation de nouvelles raisons d'aller de l'avant [11, с. 64].

Отже, цитування та посилання -- це основні засоби забезпечення інтертекстуальної перспективи наукового повідомлення, яка демонструє наступність та послідовність у науковій діяльності автора. Крім того, інтертекстуальність є необхідною умовою існування наукових творів, де посилання на інші тексти, аналіз концепцій інших авторів, їх цитування забезпечують необхідні умови достовірності та ґрунтовності дослідження і показують погляди яких учених сприяють власному переконливому викладу матеріалу мовця. Загальною тенденцією є трансформація цитати в загальне місце, а посилання в алюзію.

Прагнучи переконати адресата у вірогідності власної концепції, яка сумісна з авторитетними однодумцями, автор наукового дискурсу використовує тактику апеляції до авторитету або до релігійних почуттів. Це пояснюється, з одного боку, дотримування максими скромності, а з іншого -- індивідуально-психологічними особливостями мовця, у тому числі невпевненістю у своїх силах. Тактика апеляції до авторитету дуже ефективна, бо автор посилається для підтримки своїх поглядів на думки, вислови відомих у світі людей, науковців, філософів тощо. Як правило, це конкретно-ситуативний аргумент до авторитету, можливий у певних ситуаціях мовного спілкування. Це непрямий засіб власного переконання автора: L'enveloppe metafamiliale n'est ni la Reine ni le Dollar, mais la Nation. Montesquieu l'a dit une fois pour toutes dans L'esprit des lois: « Il y a deux sortes de tyrannie: une reelle qui consiste dans la violence du gouvernement, et une d'opinions qui se fait sentir lorsque сeux qui gouvernent etablissent des choses qui choquent la maniere de pensee de la Nation » [12, с. 9].

Тактика чіткого структурування інформації є важливим способом реалізації персуазивної інтенції адресанта та полягає у поліпшенні ефективності комунікації, оскільки вона полегшує сприйняття адресатом інформаційного потоку мовлення адресанта. Структурування відбувається з упорядкувальною, класифікаційною та аргументативною метою. Ця тактика передається через низку дискурсивних маркерів, що допомагають адресату зорієнтуватися в інформації, структуруючи наукове повідомлення. Дискурсивні маркери лінеарності передають уведення інформації, розвиток чи розгляд проблеми, а також підсумування.

Як відомо, зв'язність є однією із найголовніших характеристик наукового дискурсу, де адекватна передача логічної структури думки відіграє важливу роль для правильного сприйняття інформації. Частини наукового тексту та положення в межах самих частин логічно взаємозв'язані завдяки спеціальним словам чи словосполученням, які носять назву логічні слова. Мовні засоби лінеарності передають послідовність чи перелік за допомогою premierement, deuxiemement, troisiemement; d'abord, puis, ensuite тощо.

Для розгляду наукових проблем з різних точок зору мовець використовує d'une part, d'autre part; l'un, l'autre; la premiere, la seconde; du cote de: Le prix de l'ajustement de l'economie japonaise aux nouvelles conditions du marche et a la concurrence en particulier de la Chine a ete paye par presque tous les partenaires economiques. Du cote des salaries, [...]. Du cote des entreprises, il a fallu radicalement restructurer; Mais le Japon recueille aujourd'hui les fruits de ces efforts qui elevent son taux de croissance potentiel [15, с. 153].

Перехід від констатації до аргументації маркує en effet: Pourtant, les Chinois restent tres prudents: certes, ils ont un interet certain a l'apaisement des tensions dans la peninsule coreenne. En effet, le raidissement de la Coree du Nord fournit un pretexte indiscutable au maintien des troupes americaines non seulement en Coree du Sud, mais egalement au Japon [13, с. 134].

Перехід до наступного етапу може передаватися через завершення плану викладу, який маркує il reste та констатацію обґрунтування наступного повідомлення alors. Наприклад: П reste a aborder une derniere dimension de l'identite europeenne: face a des Etats-Unis qui affirment haut et fort un certain nombre de principes [14, с. 35].

Для констатації незалежності від попереднього викладу автор французького наукового дискурсу використовує de toute fagon, quoi qu'il en soit, а для пояснення попереднього тезиса -- ainsi: S'agissant du sort des industries de la Ruhr, il etait, a l'epoque, relativement inconcevable que les Frangais agissent seuls ou, si l'on prefere, qu'une solution negociee n'associe pas les Anglais. Ainsi, c'est seulement apres de vaines tentatives tendant a rallier la Grande-Bretagne autour d'un «noyau communautaire» que les responsables frangais se tournerent vers le Rhin [11, с. 10].

Щоб посилити ті положення, які захищає автор з метою інформування й аргументування, уживаються у французькому науковому тексті з міжнародних відносин вирази, які передають додаткову інформацію (a noter, de plus, de surcroit, de plus en plus, en d'autres termes, autrement dit, de meme, a cet egard, c'est-a-dire, en outre тощо). Їх лексичне значення вказує на те, що автор уводить новий аспект досліджуваного явища, інше формулювання повідомленого тезису, дає коментар до власного повідомлення, за яким слідує висновок: En Egypte, le combat pour la succession d'un monarque vieillissant se deroule au milieu d'une opinion de plus en plus a l'ecoute des Freres musulmans qui semblent etre la seule force d'opposition organisee [15, с. 10].

Для підсумування основних положень, концепцій наукового дослідження, мовець використовує логічні слова donc, des lors, які вказують на висновок, безпосередньо пов'язаний з попереднім текстом: Les frontieres de l'Europe ne sont donc pas seulement externes. Il peut y avoir des frontieres au sein de l'Europe elle-meme, entre des personnes qui acceptent ces postulats de base et qui au moins en theorie, estiment qu'elles doivent se comporter en consequence, et d'autres qui ne sont guere disposees a le faire [9, с. 20].

«Знаки резюме» en conclusion, en resume, en bref, et bien, tel est, en general, en somme, au total, au bilan вживаються для того, щоб підвести підсумки. Водночас вони мають значення висновкуумовиводу, які є важливими при логічно послідовному викладі матеріалу в аргументуванні: En bref, ince est accusee de vouloir maintenir son “pre carre” sur un continent dont elle ne pergoit plus les evolutions politiques ni sociales [15, с. 144]. Автор наукового дискурсу з міжнародних відносин може підводити підсумки, нумеруючи свої висновки.

Антипереконання або тактика введення в оману також є можливою, але не бажаною у науковому дискурсі, вона передбачає використання хибних цифр, дат тощо. Наприклад: Washington, depuis plusieurs annees, reprochait a ses allies europeens de ne pas consacrer suffisamment de ressources budgetaires a la defense. Avec 3,13% de leur PIB affectes a la defense en 2002, les EtatsUnis excedent en effet de loin les efforts militaires realises par les pays de l'union europeenne, oщ avec respectivement 2,43 et 1,95%, la Grande-Bretagne et la France doit facilement figure de chefs de file, les trois autres «grands» n'arrivant que loin derriere, avec 1,41% du PIB pour l'Italie, 1,21% pour l'Espagne et 1,17% pour l'Allemagne [14, с. 31]. Численність цифр, дат потребує перевірки, чи доведення, чи спростування (чи посилання на джерело фактів). Якщо точне джерело не вказу-ється, то виникає певний сумнів, невпевненість. Таким чином, можливою є підміна даних або навіть тезису. Слід зазначити, що ця тактика ви-користовується переважно журналістами, ніж науковцями.

Ураховуючи принцип істинності, у науковому тексті з міжнародних відносин переважає адекватно-істинний тип комунікації, адже автор намагається якомога об'єктивно представити наукову інформацію. Замовчування деяких політичних фактів (інформація не є істинною, оскільки вона не цілком подана адресатові), як і контрадикторний тип (мовець говорить неправду, адресат сприймає її як істину) є цілком можливі осо-бливо у науково-публіцистичному тексті. Щодо конвенційно-неістинного (за домовленістю адресат і мовець оперують неправдою як істиною); дешифрування (розкриття брехні адресатом); шифровано-істинного (адресат і мовець сприймають неістинну інформацію, але їм відомий код перетворення її на істинну) типів [7, с. 136], вони властиві передусім усній комунікації.

Висновки і перспективи. З урахуванням типів інформації, стратегія інформування реалізується через три групи тактик. Перша група тактик вказує на об'єктивний погляд на предмет, а саме постановка актуальної проблеми, підкреслення об'єктивності інформації та створення очевидної і загальновідомої ситуації. До другої групи належать тактики, що суб'єктивно представляють події: подання найважливішої інформації, висловлювання власної думки/власного ставлення до проблеми ; збереження автентичності «чужих» висловлювань, звернення до ав-торитету метаавтора (ів), чітке структурування інформації. До третьої групи відносимо тактику введення в оману (антипереконання), яка є можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах і використовується переважно журналістами. Вбачаємо перспективу подальшого пошуку в вивченні інших стратегій і тактик, притаманних науковому дискурсу, а також на матеріалі наукових текстів інших галузей знань з долученням інших мов та етнокультурних традицій.

Список літератури

1. Беляева Е. И. Достоверность / Елена Ивановна Беляева // Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / [под ред. А. В. Бондарко] Л. : Наука, 1990. С. 157-179.

2. Валгина Н. С. Теория текста : учебное пособие [Електронный ресурс] / Нина Сергеевна Валгина. Режим доступа : http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook029/01/index.html7part_007.htm

3. Гальперин И. Р. Текст как обьект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. М. : Наука, 1981. 139 с.

4. Красненко О. М. Лінгвопрагматичні засоби персуазивності у сучасній французькій мові (на матеріалі публікацій з міжнародних відносин): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 “Романські мови”/ Оксана Миколаївна Красненко. К., 2011 20 с.

5. Чернявская В. Е. Дискурс власти и власть дискурса: проблемы речевого воздействия / Валерия Евгеньевна Чернявская. М. : Флинта; Наука, 2006. 136 с.

6. Шакирова Р. Д. Понятие эпистемического статуса высказывания и средства его актуализации в современном немецком языке / Резеда Дильшатовна Шакирова // Филологические науки. М. : Изд-во МГУ имени М.В. Ломоносова. 2009. № 2. C. 89-97.

7. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика (термінологічна енциклопедія) / Олена Олександрівна Селіванова. Полтава : Довкілля -К, 2006. 716 с.

8. Borillo A. Les « adverbes d'opinion forte » selon moi, a mes yeux, a mon avis... : point de vue subjectif et effet d'attenuation // Langue franfaise: Precedes de modalisation, l'attenuation / Andre Borillo. P. : Larousse. 2004. № 142. P. 31-41.

9. Brague R. L'Europe, quelles frontieres ? / Remi Brague, Yves Lacoste Yves, Jean-Christophe Victor et d'autres. P. : CULTURESFRANCE, 2007. 67 p.

10. Courrier international, 2006 № 795. 63 р.

11. Courty G. La construction europeenne / Guillaume Courty, Guillaume Devin. P. : La Decouverte, 2005. 124 p.

12. Kristeva J. Europe des cultures et culture europeenne: communaute et diversite / [contributions rassemblees par

J. Kristeva, F. Ogee]. P. : Hachette, 2008. 185 p.

13. Cycle de conferences «L'evolution des relations internationales depuis 11 septembre 2001» : Зб. документів французько-українського технічного співробітництва. № 3. К. :ТОВ «Етна-1», 2003. 137 с.

14. Les pays de l'Union europeenne / [sous la direction d'A. Grosser]. P. : La documentation Franfaise, 2003. 206 p.

15. Politique etrangere: revue trimestrielle / [directeur T. de Montbrial]. P. : Ifri/Armand Colin, 2007. № 1. 234 p.

16. Ventes d'armes de la France / [sous la direction de P. Bouveret et B. Elomari]. Lyon : Institut des droits de l'Homme, 2000. 221 p.?

Размещено на Allbest.ru