Преса Луганщини 1917–1938 років: становлення та основні тенденції розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

УДК 070 (477.61) „1917 / 1938” (043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

ПРЕСА ЛУГАНЩИНИ 1917 - 1938 рр.: СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

УЛЬЯНОВА КАТЕРИНА

МИКОЛАЇВНА

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі журналістики і видавничої справи Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Галич Валентина Миколаївна,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри журналістики і видавничої справи.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Скуленко Михайло Іванович Інститут журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету, професор кафедри теорії і практики журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Бондаренко Ірина Станіславівна Запорізький національний університет доцент кафедри журналістської творчості, реклами та зв'язків з громадськістю

Захист дисертації відбудеться “02” лютого 2010 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.05 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б.

Автореферат розіслано “30” 2009 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. філол. н., доцент Пономаренко Л. Г.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертації. Об'єктивне переосмислення й оцінка важливих фактів минулого українського народу є запорукою пізнання його суспільно-історичного досвіду. Традиції дослідження історії журналістської науки повсякчас знаходять своє втілення в працях багатьох українських і зарубіжних учених. У контексті наукового опрацювання загальнодержавної системи періодики цілісним комунікаційним сегментом, знаковим явищем комплексного об'єктивного пізнання конкретної історичної доби в суспільно-політичному, соціокультурному й духовному розвої української нації є регіональна періодика. Вивчення цього феномена історії журналістики не реалізоване повною мірою. Ученими В. Владимировим, С. Радченком, Н. Сидоренко, Д. Титаренком, О. Школьною зроблені лише перші кроки у виявленні ґенези й основних тенденцій розвитку преси Східної України - вагомого засобу оприлюднення соціально значущої інформації про об'єктивну реальність українського народу в умовах тоталітарної ідеології й разом із тим важливої складової формування масової свідомості, активної громадянської позиції, одностайного національного світогляду й патріотизму.

Актуальність теми зумовлена необхідністю ґрунтовного та всебічного висвітлення й уведення до наукового обігу малодосліджених періодичних видань крайнього Сходу України - Луганщини 1917 - 1938 рр., оскільки існуючі праці не дають вичерпної інформації про становлення, умови функціонування та динаміку розвитку цієї преси в складні й суперечливі радянські роки, визначення її місця в системі загальнонаціональної періодики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в контексті комплексної наукової проблеми „Дослідження в галузі соціальної комунікації: історія, теорія, регіональний дискурс” (державний реєстраційний номер - 01080008990), розробкою якої займається кафедра журналістики і видавничої справи Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

Мета наукової праці полягає в комплексному й системному розкритті особливостей становлення, функціонування та основних тенденцій розвитку преси Луганщини 1917 - 1938 рр. у контексті суспільно-політичних подій краю.

Концепція дослідження передбачає виконання таких завдань:

- виявити особливості функціонування газетно-журнальної періодики Луганщини 1917 - 1938 рр., що зумовили динаміку її розвитку ;

- окреслити типологію та жанрово-тематичні ознаки луганської преси;

- висвітлити комунікативну стратегію й засоби впливу друкованих ЗМІ на громадську думку в тоталітарну добу;

- здійснити бібліографічний опис періодичних видань, що виходили в Луганському краї протягом 1917 - 1938 рр.;

- з'ясувати значення преси Луганщини в системі загальноукраїнської журналістики, проблему цензури, особливості майстерності провідних працівників ЗМІ, чиї імена замовчувалися або були безпідставно вилученими з вітчизняної історіографії.

Об'єктом дисертації обрані українсько- та російськомовні газети й журнали Луганського краю 1917 - 1938 рр. (до аналізу залучено понад 200 друкованих органів, з яких детально опрацьовано близько 50), а також неопубліковані рукописні матеріали старобільської районної газети „Червоний хлібороб” / „Степова комуна”.

Предметом наукової праці є становлення й розвиток періодичних видань Луганщини 1917 - 1938 рр., їх історико-типологічні та жанрово-тематичні особливості.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1917 - 1938 рр. Вибір часового проміжку зумовлюється якісними суспільно-політичними й економічними змінами в державному апараті, які вплинули на розвиток преси Луганського краю. Початковий рубіж цих перетворень збігається з революційними подіями 1917 р., коли на зміну приватним виданням приходять часописи партійних організацій та установ державного масштабу. Обмеження періоду наукового дослідження саме 1938 р. зумовлене встановленням у липні 1938 р. стійкого адміністративно-територіального статусу Луганської області, що породило інший тип періодики - обласної, яка вже не вписувалась у попередню структуру й започаткувала новий етап розвитку.

Територіальні межі дослідження окреслюють географічний простір сучасної Луганської області, яка в період 1917 - 1938 рр. не мала стійких адміністративно-територіальних рубежів, охоплюючи окремі землі Воронезької (Росія), Катеринославської (нині Дніпропетровська обл. України), Харківської губерній і території війська Донського, котра займала частину сучасної Луганської та Бєлгородської (Росія) областей.

У тексті дисертації на позначення окресленої території Східноукраїнського регіону вживаються топоніми Луганщина та Луганський край. Назви ж регіонів, населених пунктів та вказівка на їх статус використовуються відповідно до чинного на той час адміністративно-територіального поділу.

Методологічну основу дисертації складають наукові принципи історизму, об'єктивності, комплексності й достовірності. Керуючись сучасними теоретико-методологічними концепціями, у дослідженні застосовано описові методи (класифікація, типологія, порівняльно-історичний, ретро-спективний, бібліографічно-описовий) і методи аналізу документів (інтерпретація, контент-аналіз).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що

вперше здійснено:

- бібліографічний опис та введення до наукового обігу понад 200 нових видань Луганського краю 1917 - 1938 рр., а також неоприлюднених журналістських текстів сер. 1920-х рр.;

- визначення історичних передумов формування преси Луганщини, характеристика основних її ознак і тенденцій розвитку;

- розкриття структури луганської періодики за хронологічними (дослідження в межах трьох основних історичних періодів), типологічними (систематизація за типоформувальними ознаками), географічними (з'ясування території поширення) та жанрово-тематичними особливостями;

удосконалено:

- усталену типологічну диференціацію партійно-радянської періодики, яка увиразнюється властивостями, характерними лише для преси досліджуваного регіону, що дало змогу виявити її специфіку;

- науково-методичні підходи щодо аналізу журналістського тексту і його соціального підтексту;

набуло подальшого розвитку:

- з'ясування витоків і суспільно-політичних передумов становлення луганської преси поч. ХХ ст., досліджених раніше відомими істориками та пресознавцями;

- поглиблення теоретичних аспектів наукового аналізу регіональної періодики, зокрема типологічного, проблемно-тематичного й поетико-жанрового.

Теоретичне та практичне значення наукової роботи. Результати запропонованого дослідження корисні для науковців у галузі пресознавства, історії, культурології, бібліографознавства, джерелознавства, стануть складовою частиною монографічної праці „Історія журналістики і видавничої справи Луганщини”. Широкий фактологічний матеріал, науково обґрунтовані узагальнення можуть бути використані під час підготовки лекцій, спецкурсів та спецсемінарів з історії української журналістики, краєзнавства, історії України для студентів і магістрантів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження викладені в доповідях, виголошених на Міжнародних („Література для дітей і про дітей: історія, сучасність, перспективи” - Бердянськ, 2008 р.; „Соціальні комунікації сучасного світу” - Запоріжжя, 2009 р.); Всеукраїнських („Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку” - Черкаси, 2007 р.; „Документалістика початку ХХІ століття: проблеми теорії та історії” - Луганськ, 2007, 2009 рр.; „Фольклор, література та мистецтво Сходу України в системі етнокультурних вимірів” - Луганськ, 2006 р.; „Слобожанщина: літературний вимір” - Луганськ, 2007 - 2009 рр.; „Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” - Тернопіль, 2007 р.; „Українська періодика: історія і сучасність” - Львів, 2008 р.); регіональних („Образне слово Луганщини” - Луганськ, 2007 р.) й університетських („Сорокова журналістська весна” - Київ, 2007 р.) наукових конференціях.

Публікації. Наукові положення дисертаційної праці представлені в 13 публікаціях, 4 з яких надруковані у фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (344 позиції) та додатків. Загальний обсяг роботи - 239 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну й методи дослідження, сформульовано його мету й завдання, предмет та об'єкт, окреслено хронологічні й територіальні межі, охарактеризовано структуру, розкрито практичне значення, подано відомості про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі дисертації „Періодика Луганщини 1917 - 1938 рр. як наукова проблема” висвітлюється стан вивчення теми, еволюція науково-теоретичних поглядів провідних учених у галузі пресознавства, парадигма методів і прийомів наукового дослідження й основні його джерела.

У підрозділі 1.1. „Історіографія та провідні аспекти дослідження” проаналізовано новітню наукову літературу з окресленої проблеми, незалежну від стереотипів тоталітарної доби, що відповідає політичним переконанням демократичної Української держави. Так, фундаментальні історичні та історико-краєзнавчі праці Д. Багалія, А. Горелік та Г. Намдарова, А. Костюка, С. Кульчицького, В. Курила, В. Литвина, Б. Локотоша, І. Мірошниченка, А. Михненка та ін. дають цінний матеріал про адміністративно-територіальні, суспільно-політичні, економічні, сільськогосподарські та культурні метаморфози в Луганському краї І пол. ХХ ст. Наукові розвідки в галузі теорії (В. Галич, В. Здоровеги, В. Іванова, В. Різуна, Г. Почепцова та ін.) та історії (В. Владимирова, І. Герман, А. Животка, О. Коляструк, І. Михайлина, Г. Рудого, Н. Сидоренко, М. Скуленка, Ю. Тернопільського, Т. Хітрової, Ю. Шаповала, О. Школьної, Н. Яблоновської) української журналістики сприяли створенню теоретико-методологічних засад наукового опрацювання та всебічному аналізу засобів масової інформації та пропаганди Луганщини 1917 - 1938 рр.

Вивчення стану розробки теми дає підстави стверджувати, що, незважаючи на різноаспектність наукових студій, історія луганської преси не стала об'єктом спеціальних комплексних і системних досліджень, а існуючі розвідки містять певні прогалини в хронології, недоліки в тлумаченні бібліографічних відомостей, фактологічні неточності у відображенні розвитку системи періодики Луганщини, засвідчують відсутність усебічного текстологічного аналізу луганських видань, що посилює актуальність нашої дисертації.

У підрозділі 1.2. „Методологічна основа” обґрунтовано теоретичну концепцію дослідження. Сучасна наукова парадигма методик С. Костя, І. Михайлина, М. Нечиталюка, М. Романюка, Г. Рудого переконливо доводить, що в центрі уваги пресознавців перебуває системне відтворення ґенези, становлення й основних тенденцій розвитку періодичних видань регіонів держави, характеристика їх змісту й завдань у контексті історії журналістики та суспільно-політичної, економічної й естетичної думки. Глибинне вивчення газетно-публіцистичної спадщини Луганщини 1917 - 1938 рр. має велике історичне значення й сприяє створенню цілісної історії української журналістики.

У підрозділі 1.3. „Джерельна база дослідження” здійснено характеристику архівних документів, бібліографічних довідників та матеріалів газетних фондів. Констатуємо обмеженість джерельної основи наукового пошуку: велика частина газетної та архівної спадщини була втрачена під час Другої світової війни й знищена у зв'язку з невідповідністю ідеологічним стереотипам, стала недоступною через поганий стан або знаходження поза межами країни. Проте наявні джерела все ж таки дозволили комплексно проаналізувати основний масив інформації про функціонування преси Луганщини 1917 - 1938 рр., виявити її специфіку й історико-культурну цінність.

Другий розділ „Історико-типологічна характеристика періодичної преси Луганщини 1917 - 1938 рр.” є найбільш структурованим і висвітлює особливості становлення й функціонування газетно-журнальних ЗМІ за хронологічним і типологічним принципами.

У підрозділі 2.1. „Генезис та концептуальні засади розвитку періодики Луганського краю періоду національно-визвольних змагань (кін. 10-х - поч. 20-х рр. ХХ ст.)” відображені суспільно-політичні умови формування стійкої системи регіональної преси на першому етапі її розвитку. Ранні прояви журналістської думки на Луганщині пов'язані з зародженням гірничо-металургійної промисловості сер. ХІХ ст. Авангардними представниками журналістики краю були першопрохідці епохи освоєння Донецького басейну - Г. де Кальве, О. Шуман, Є. Ковалевський, О. Носов, В. Донецький, І. Фелькнер. Їхня наукова публіцистика сер. - кін. ХІХ ст. оприлюднена на сторінках таких відомих на той час періодичних видань, як „Украинский вестник”, „Горный журнал”, „Отечественные записки” та ін. Зародження власне луганських друкованих органів відбулося на поч. ХХ ст. з появою „Донецкого колокола”, „Донецкого слова”, „Донецкой истины”, „Донецких новостей”, „Луганского листка” тощо. Становлення ж стійкої системи періодики Луганщини пов'язане з революційними подіями 1917 р., результатом яких стало скасування самодержавної цензури. Відродження національного руху зумовило появу великої кількості регіональних періодичних видань, позначених широтою світоглядних позицій, соціальною активністю й полемічністю авторських суджень. Помітними серед них були „Известия”, „Голос крестьянина”, „Заря”, „Донецкий пролетарий” та ін. Активного розвитку набули друковані ЗМІ Луганського краю в період національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр. Поповнюючи свій кількісний склад партійними й військовими виданнями, преса стала основним джерелом інформації для народу. Порівняно з попереднім етапом розвитку, нетривалий період кін. 10-х - поч. 20-х рр. ХХ ст. характеризується значним її піднесенням.

У підрозділі 2.2. „Формування партійно-радянської періодики регіону: проблема типології” окреслена типологічна структура цієї преси. Узагальнення досвіду учених (О. Акопова, С. Гур'євої, А. Бочарова, В. Тяпкіна та ін.) дозволили структурувати друковані ЗМІ Луганського краю як чітку типологічну систему у взаємозв'язках „видавець - видання - аудиторія”. Основними критеріями систематизації преси є: територія поширення (губернська, міська й повітова (з квітня 1923 р. - окружна, а з липня 1930 р. - районна) періодика), національно-мовні ознаки (українськомовна, російськомовна, двомовна й іншомовна), видавець (партійна, військова, відомча, виробнича), функціональне призначення (суспільно-політична, селянська, молодіжна, літературно-мистецька, шахтарська, транспортна, фабрично-заводська, сільськогосподарська, будівельна).

У підрозділі 2.3. „Особливості функціонування луганських друкованих ЗМІ в період нової економічної політики (1921 - 1928 рр.)” окреслені основні причини занепаду розвитку преси краю досліджуваного часового проміжку. Розруха економічної бази й господарча криза поч. 20-х рр., викликана воєнно-комуністичними принципами правління більшовиків, скрутне соціальне становище трудящих, голод і злиденність згубно вплинули на діяльність друкованих ЗМІ, про що свідчить зменшення кількісних показників: за восьмилітній період непу з'явилося лише 5 нових видань („Вісти”, „Забой”, „За кращий врожай”, „Углекоп”, „Селянська газета”).

Важливою причиною занепаду розвитку преси Луганщини було запровадження на поч. 20-х рр. багаторівневої цензурної політики. Значним внеском у дослідження цензурних впливів є вивчення рукописних архівів неопублікованих журналістських текстів старобільської районної газети „Червоний хлібороб”. Позначені соціальною напругою, публіцистичні твори розвінчували стереотипи уславлення соціалістичного будівництва, привертали увагу читачів до суспільних суперечностей, через що й були заборонені. Комплексний аналіз цих текстів дав змогу відстежити ієрархію цезурного контролю, починаючи від самоцензури й редакційної цензури й завершуючи репресивним ідеологічним державно-адміністративним контролем Головліту, що супроводжувався органами каральної інспекції ОДПУ-НКВД-МДБ. У таких умовах у кін. 20-х - на поч. 30-х рр. ХХ ст. луганська журналістика Луганського краю остаточно втратила творчу природу й об'єктивний зміст.

Особливості функціонування друкованих видань Луганщини в репресивну добу 1930-х рр., названу письменниками української діаспори „розстріляним відродженням”, відображені в підрозділі 2.4. „Періодика Луганського краю в умовах посилення тоталітаризму (1929 - 1938 рр.)”. Популяризація пролетарської культури й установлення диктатури досягли небувалих розмірів порівняно з попередніми роками, про що свідчить значне кількісне зростання газет у зазначений період до 161 назви. Такі процеси відбуваються завдяки появі в цей час нових адміністративно-територіальних центрів - районів як основної ланки соціалістичного будівництва краю - й посиленню ролі районної преси, головної зброї в організації трудящих.

Ідеологічна стратегія формування районних видань в період голодомору поч. 30-х рр. ХХ ст. зводилася до захисту культівсько-жандармського репресивного ладу та популяризації партійно-радянських директив. Посилення ролі періодики як головного знаряддя комуністичної диктатури набирало нових обертів. Укорінення колгоспно-радгоспної системи, підвищення стану розвитку сільського господарства шляхом суцільної колективізації призвели до великої трагедії в історії українського народу - Голодомору. Багаторівневий цензурний нагляд спричинив нівелювання правдивого й об'єктивного висвітлення тогочасної дійсності. Проте журналістам Луганщини все ж таки вдалося репрезентувати історичну правду: автори віднаходили найболючіші факти в глибинах сільського життя й, удаючись до підтексту, розкривали негативні процеси тоталітарного ладу.

Масові політичні репресії сер. - кін. 30-х рр. ХХ ст. у друкованих ЗМІ Луганщини матеріально виражені у вигляді публічного „каяття” та викриття ворогів народу на шпальтах газет. Починаючи з 1935 р., спостерігаємо планомірне зростання виробничої преси (до 60 газет). Це пояснюється активним розвитком промислових галузей на Луганщині, що супроводжувалося запровадженням багатотиражних (шахтарських, фабрично-заводських, будівельних, транспортних та ін.) видань - ефективного засобу організації й пропаганди соціалістичного типу виробництва. журнальний періодика преса друкований

Когнітивні засоби мовленнєвого впливу - метафори - сприяли конденсації й актуалізації партійної інформації в тоталітарну добу й тим самим відігравали велику роль у моделюванні поведінки реципієнта, формували виразний ідеологічний „соціолект”. На основі аналізу найпродуктивніших концептів („радянська влада”, „революція”, „праця”, „повстання”, „знання”, „куркуль”, „криза”, „розвиток”, „пролетаріат”, „капіталізм”) доведено, що політична метафора, формуючи певні (мейоративні чи пейоративні) конотації, володіє великим сугестивним потенціалом.

У третьому розділі послідовно розкривається „Жанрово-тематична специфіка луганських друкованих ЗМІ 1917 - 1938 рр.”.

За період міжвоєнного двадцятиліття ХХ ст. сформувалася досить розгалужена система жанрів, представлена творами традиційно визначених жанрових груп - інформаційної, аналітичної та художньо-публіцистичної. Кожна з них органічно вписується в комунікаційну систему партійно-радянської доби й має властиві лише для неї концептуальні засади. Це обґрунтовує утворення специфічних жанрових модифікацій, які відповідають соціокультурному контексту того часу, і навпаки, відсутність деяких із них. Так, у царині інформаційних жанрів переважають замітки (поширена замітка, хроніка, „блискавка”), репортажі та звіти, що зумовили однобічний розвиток авторської прагматики. Відсутність зворотного зв'язку, директивність, монологічність газетного мовлення не сприяли розвитку інтерв'ю. Помітною є інтенсифікація аналітичної групи жанрів, котра за допомогою агітаційно-пропагандистської риторики, стандартизованої суспільно-політичної й експресивно-образної лексики формувала могутній ідеологічний конденсат. Серед аналітичних жанрів поширювалися кореспонденції, статті (передова, директивна, пропагандистська), промови й огляди преси. Художньо-публіцистичні медіажанри були рідковживаними, що можна пояснити нівелюванням духовно-естетичних цінностей східноукраїнської спільноти, що виявилось у низькій культурі художньо-образного мислення тодішніх авторів. Короткочасне ж існування таких сатиричних творів, як фейлетон, гумореска й карикатура, пояснює відверте комічне відображення морально-етичних фактів більшовицько-радянської дійсності, що суперечило її ідеологічним канонам.

Специфічною рисою жанрової системи Луганщини стало явище дифузії - зрощення елементів кількох жанрів у межах одного твору. Наприклад, наявність репортажних мотивів спостерігаємо в жанрах новинної інформації, кореспонденціях і статтях виробничої тематики.

Здійснена проблемно-тематична класифікація періодичних видань Луганщини 1917 - 1938 рр. дозволяє констатувати, що найбільш численною виявилася партійно-політична тематична група, яка охоплювала 50% від усієї кількості газетних матеріалів преси, зокрема партійно-законодавчі друковані документи (14%) (директиви, резолюції, циркуляри, закони, правові акти, матеріали з'їздів тощо), тексти громадсько-політичної тематики (17%), а також матеріали суспільно-політичного характеру (19%), які висвітлювали проблеми науки та освіти, виховання молоді, культури, мистецтва, краєзнавства тощо. Окрему групу складають тексти виробничої тематики (45%) (фабричні, заводські, шахтарські, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, відомчі, кооперативні). Останню частину (5%) охоплюють матеріали загальноінформаційної тематики, які об'єднують рекреативні й рекламно-інформаційні тексти.

Надзвичайно важливою ланкою газетярської справи 1917 - 1938 рр. було висвітлення соціальної проблематики, що порушувала найболючіші питання розвитку освіти та науки, виховання молоді й визначення суспільної ролі радянської жінки. Окреслена тематика публікацій у досліджуваний період позначена еволюцією, що відтворює запити часу, розвиток громадської свідомості, зародження нових методів управління масами. Зазначені проблеми висвітлювалися на шпальтах єдиного видання - спільного органу партійного комітету та виконавчої влади, що представляв найвагомішу складову в загальній системі періодичної преси радянської доби. Ґрунтовний аналіз соціальної проблематики, вербалізованої на газетних сторінках Луганського краю, переконливо довів її актуальність. Ідейний зміст публікацій з молодіжної, жіночої тематики, а також проблем науки й шкільництва формував чітку систему ідеологічних переконань і виступав гарантом ефективного будівництва комунізму.

У підрозділі 3.3. „Заголовковий комплекс більшовицько-радянської преси як знак доби” на матеріалі газетних назв подається парадигма соціокультурних тенденцій партійно-радянських ЗМІ Луганщини. У низці хрематонімів спостерігається конденсація догматичних символів. Опорні ідеологеми-прикметники на зразок „більшовицький”, „соціалістичний”, „ленінський”, „червоний”, „сталінський”, „комсомольський”, „жовтневий” та їхні синонімічні модифікації спричиняли значний психологічний вплив на свідомість українських громадян, викристалізовуючи складники комуністичного світогляду.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження й викладено основні положення дисертації.

1. Періодика Луганського краю 1917 - 1938 рр. становить складну систему, яка, враховуючи прискорений перебіг суспільно-політичних ситуацій, органічно матеріалізувала національно-етнічну специфіку східноукраїнського регіону. Всебічний аналіз цієї преси дає право стверджувати, що умови її функціонування протягом досліджуваного часового проміжку не були однаковими. З початку свого становлення преса Луганщини виборювала право на існування. Революційний переворот 1917 р. зруйнував багатовіковий застій у системі національної періодики й вивів на масовий рівень нові типологічні різновиди - періодичні видання новостворених політичних партій і громадських осередків, військові газети, а також часописи нейтральної політичної орієнтації, котрі набули активного розвитку в добу національно-визвольних змагань (1917 - 1921 рр.). Комунікативні елементи преси цього періоду відповідали масово-інформаційним тенденціям більшовицької періодики і в результаті канонізувалися в єдиний потужний ідеологічно-пропагандистський механізм формування чіткої громадянської позиції на користь політики соціалізму - партійно-радянську пресу. Особливості її функціонування полягали в ієрархічності, директивності, монологічності, стандартизованості, міфологічності й утопічності стосовно бачення недалекого майбутнього.

Зниження показників розвитку луганської періодики спостерігаємо в період нової економічної політики (1921 - 1928 рр.), що пояснюється низкою чинників: по-перше, законодавчими (утвердження в січні 1922 р. державної мережі газет означало уніфікацію преси за єдиним зразком, забезпечення повного партійного контролю за розвитком її структури); по-друге, регіональними (в перші десятиріччя ХХ ст. територія сучасної Луганської області була розподілена між п'ятьма губерніями України й Росії, що не сприяло становленню стійкої системи періодики); по-третє, соціально-історичними та економічними (громадянська війна й повоєнна інтервенція, тяжка економічна криза й голод призвели до різкого скорочення кількості газет унаслідок браку паперу, нестачі друкарського устаткування, неналагодженості мережі розповсюдження видань, недосвідченості редакторських колективів тощо).

У період посилення тоталітаризму 1929 - 1938 рр. партійно-радянська преса досягла апогею розвитку, репрезентуючи вульгарно-соціологічний принцип відображення подій народного життя, котрий стояв на засадах культівсько-жандармського репресивного ладу. Це відбувалося завдяки посиленню науково-технічної, політико-правової, суспільно-економічної, сільсько-господарської пропаганди на шпальтах новоствореної мережі районних часописів, котра прийшла на зміну поодиноким повітовим виданням згідно з новим адміністративно-територіальним поділом поч. 30-х рр. ХХ ст.

2. Реформи кін. 10-х рр. ХХ ст. в економічній, політичній і соціальній сферах суспільства спричинили глобальні зміни типологічної картини періодичних видань. На поч. 20-х рр. ХХ ст. в системі друкованих ЗМІ України сформувалася традиційна типологічна матриця, вертикальна структура якої підпорядковувала всі регіональні пресові органи республіки центральному комітету правлячої партії, а горизонтальна - врегульовувала їх тематичний діапазон. Систематизація луганської газетної періодики партійно-радянської доби дає змогу говорити про її стандартизацію за єдиним директивним планом, що забезпечував тотальний партійний контроль над розвитком структури, передбачав згортання свободи думки й слова, перетворював журналістику на маріонетку комуністичної доктрини. Цими факторами пояснюється відсутність національно-патріотичної періодики, галузевої, релігійної, дитячої, жіночої тощо.

Ідеологізація, централізація, політизація журналістської творчості вплинули на розвиток жанрової структури друкованих ЗМІ Луганщини 1917 - 1938 рр., яка набувала тенденційного, стандартизованого, тотального характеру. У зв'язку з цим відбувається згортання специфічного аналітичного авторського мислення, усічення комунікативної функції преси, що гальмувало розвиток діалогічних та репортажних форм відображення дійсності. Несприятливі соціокультурні умови, нівелювання духовно-естетичних цінностей українського нації призвели до нечисленності художньо-публіцистичних творів. Виняток становили поодинокі сатиричні жанри, які привнесли в шаблонне тоталітарне мовлення експресивно-образне начало. Однак через відверте, часто несанкціоноване висміювання морально-етичних фактів тогочасної дійсності вони були витіснені з газетних шпальт.

Дослідження проблемно-тематичної диференціації періодичних видань Луганщини 1917 - 1938 рр. засвідчило їх значну заполітизованість, котра глибоко закарбувалася в економічну, виробничу, культурну, науково-освітню, побутову й розважальну сфери суспільного життя. Аналіз проблем висвітлення суспільно-політичної тематики (соціальної ролі жінки, виховання молоді, освіти та науки) на шпальтах луганських ЗМІ сприяло вивченню історичного досвіду газетярської справи краю, заповненню значних документальних прогалин у дослідженні її ґенези, становлення й функціонування в умовах ідеологічного пресингу.

3. Аналіз комунікативної стратегії періодики Луганщини тоталітарної доби здійснений на матеріалі когнітивних засобів мовленнєвого впливу - метафор. Концептуальний зміст цих тропів засвідчив широке використання художніх засобів експресивності, образності, оцінності, що увиразнює комунікативні стереотипи доби. Звідси випливає висновок про велике значення метафор у реалізації соціальної конотації - моделюванні людської поведінки, здійсненні прагматичних цілей і, як наслідок, маніпулюванні масовою інформацією.

Форми впливу на громадську свідомість виразно проглядаються в період кризи суспільної думки. Так, національна трагедія українського народу поч. 30-х рр. ХХ ст. стала головним фактом засекречуваності й демагогії. Тому в розкодуванні важливих історичних свідчень про свідоме масове винищення української спільноти в період Голодомору ефективними є такі прийоми дослідження тогочасної преси, як аналіз підтексту, розгляд недосконалих журналістських творів, у яких можна легко відстежити навіяну радянську ідеологію і тих, котрі обійшла увагою цензура. Дослідження газетно-публіцистичних текстів періоду посилення тоталітаризму дало змогу підтвердити історичну істину про наявність політики геноциду, здійснену проти українців, що проявлялося у вульгарно-соціологічному відображенні подій народного життя, зміцнювало засади культівсько-жандармського репресивного ладу.

4. Системному розгляду пресової продукції краю з урахуванням динаміки її розвитку та типологічної диференціації сприяв формалізований метод інтерпретації змісту інформації через кількісні показники - контент-аналіз. Одержані результати лягли в основу розробленого бібліографічного покажчика періодики Луганщини 1917 - 1938 рр., що включає понад 200 позицій та висвітлює хронологію, територіальні й типологічні властивості кожного видання.

5. Запровадження багаторівневої цензурної політики відбулося в період встановлення радянської влади, внаслідок чого періодична преса стала ефективними знаряддям комуністичного режиму. Однак у самих глибинах суспільного буття існувало протистояння існуючій політичній системі, переконливим доказом чого є дослідження неопублікованих здобутків старобільської районної газети „Червоний хлібороб” / „Степова комуна”
сер. 20-х рр. ХХ ст. Соціально загострені журналістські тексти заперечували пафос уславлення соціалістичного будівництва, засвідчуючи існування альтернативної ідейно-національної стихії. Вивчення рукописних архівів луганської преси сприяло активізації дослідження проблеми авторства газетно-публіцистичного твору: розкодуванню низки псевдонімів сількорів, уведенню до наукового обігу імен, безпідставно вилучених з вітчизняної історіографії.

Діяльність періодичних видань Луганщини 1917 - 1938 рр. тісно пов'язана з розвитком політичної думки комуністичного устрою, що, охоплюючи різноманітні прояви української дійсності, функціонувала в річищі ідеологічних тенденцій суспільно-історичного й громадсько-політичного життя краю. Утворюючи досить складну систему його інформаційного забезпечення, преса була одним із провідних факторів духовно-культурного й географічного об'єднання розмежованої території Луганщини, мала непересічне значення для її історичного розвитку. Друковані ЗМІ Луганського краю перших десятиліть ХХ ст. стали самобутньою сторінкою загальнонаціональної журналістики.

РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ПОШУКІВ І ДОСЛІДЖЕНЬ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у фахових виданнях

1. Середа К.М. Вони були першими / К.М. Середа // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. -- 2007. -- № 2 (119). -- С. 200--203.

2. Середа К.М. Зображення голодомору 30-х років ХХ століття на сторінках старобільської районної газети „Червоний хлібороб” / „Степова комуна” / К.М. Середа // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. -- 2007. -- № 766. -- С. 84--88.

3. Середа К. Старобільська преса про голод в Україні початку 20-х років ХХ ст. / К.Середа / Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. -- Черкаси, 2007. -- С. 466--469.

4. Ульянова К. М. Особливості висвітлення проблем освіти та науки друкованими ЗМІ Луганщини кінця 10-х -- середини 30-х років ХХ століття / К.М. Ульянова / Соціальні комунікації сучасного світу: науково-теоретичний збірник. -- Запоріжжя. -- 2009. -- С. 149--152.

Статті в інших наукових виданнях та матеріали конференцій

5. Середа К.М. Преса Луганщини 1917 -- 1924 років / К.М. Середа / Фольклор, література та мистецтво Сходу України в системі етнокультурних вимірів: Збірник наукових праць. -- Вип. ІV. -- Луганськ, 2006. -- С. 186--192.

6. Середа К. Історія преси Луганщини: з архівної спадщини старобільської районної газети „Червоний хлібороб” 1926 року / К. Середа / Образне слово Луганщини: Матеріали VI регіональної науково-практичної конференції. -- Луганськ: “Альма-матер”, 2007. -- С. 185--187.

7. Середа К.М. Заголовковий комплекс неопублікованої архівної спадщини старобільської районної газети „Червоний хлібороб” як знак доби / К.М. Середа / Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ: Матеріали міжнародної наукової конференції. -- К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2007. -- С. 193 -- 200.

8. Середа К.М. Радянська цензура на Сході України: з архівної спадщини старобільської районної газети „Червоний хлібороб” / „Степова комуна / К.М. Середа // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. -- 2008. -- № 1 (140). -- С. 250--255.

9. Середа К. Періодика Луганщини 1917 -- 1938 років: проблема типології / К. Середа / Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. Всеукр. наук.-теорет. конф. -- Львів, 2008. -- С. 195--201.

10. Середа К.М. Висвітлення проблеми виховання підростаючого покоління на шпальтах періодичної преси Луганщини кінця 10-х -- середини 30-х років ХХ століття”/ К.М. Середа // Вісник Київського міжнародного університету (журналістика, медіалінгвістика, кінотелемистецтво).-- К.: КиМУ, 2008. -- Випуск 7. -- С. 137--142.

11. Ульянова Е. Проблематика периодических изданий Восточной Украины 20--30-х годов ХХ века / Е. Ульянова / Журналістыка-2008: стан, праблемы і перспектывы: матэрыялы 10-й Міжнароднай наукова-практычнай канферэнцыі. -- Вып. 10. -- Мінск: БДУ, 2008. -- С. 96--97.

12. Середа К.М. Періодика Луганщини про економічну кризу в Україні початку 20-х років ХХ століття / К.М. Середа // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. -- 2008. -- № 3 (142). -- С. 173--180.

13. Ульянова К.М. Типологічна структура луганської газетної періодики 20-х -- 30-х рр. ХХ ст. / К.М. Ульянова // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. -- 2009. -- № 19 (182). -- С. 242--247.

АНОТАЦІЯ

Ульянова К.М. Преса Луганщини 1917 - 1938 років: становлення та основні тенденції розвитку. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження особливостей становлення, функціонування та основних тенденцій розвитку преси Луганщини 1917 - 1938 рр. у контексті суспільно-політичних подій краю. Проаналізовано передумови виникнення й становлення типу „партійно-радянської преси” з урахуванням специфіки регіональних і загальноукраїнських факторів. Відтворено структуру періодики окресленого періоду за хронологічними, типологічними, жанрово-тематичними ознаками. З'ясовано значення преси Луганщини 1917 - 1938 рр. у системі загальнодержавної періодики: її прагматичної сфери, комунікативної стратегії, особливостей майстерності провідних журналістів та публіцистів, чиї імена замовчувалися або були безпідставно вилученими з вітчизняної історіографії.

Ключові слова: преса Луганщини, газета, журнал, типологія, жанри періодики, тоталітаризм, партійно-радянські видання, цензура.

Ульянова Е.Н. Пресса Луганщины 1917 - 1938 гг.: становление и основные тенденции развития. - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата наук из социальных коммуникаций по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

Выбор темы исследования обусловлен необходимостью систематизировать и обобщить закономерности становления и основных тенденций развития прессы Луганщины 1917 - 1938 гг. в контексте социально-политических событий края. Ценность работы заключается в обнародовании и введении в научный обиход большого массива газетно-журнальных медиа, определении динамики их названий, места и органа издания, тиража, национально-языковых особенностей, что является перспективой составления обобщающего историко-библиографического очерка восточно-украинской прессы от зарождения до современности.

Освещение особенностей функционирования луганской периодики осуществлено за хронологическим принципом, на основании чего было выделено три основных периода ее развития: национально-освободительной борьбы, внедрения новой экономической политики и усиления тоталитаризма. Журналистская специфика каждого из них обусловливается наиболее яркими событиями историко-культурной жизни региона и способствует отображению национально-этнического характера восточно-украинской прессы.

Используя новейшие теоретико-методологические концепции, в диссертации осуществлен скрупулезный анализ периодического наследства Луганщины 1917 - 1938 гг. за типологическими, проблемно-тематическими, поэтико-жанровыми особенностями, выявлено региональную специфику этой прессы, креативные и прагматические стратегии ее развития.

Достаточно важной является проведенная работа по выявлению радикальных подходов к анализу партийно-советской печати: анализ публицистического дискурса, научная обработка подтекстового материала, рассмотрение неопубликованных журналистских текстов или тех, которые остались незамеченными цензурой.

В исследовании определено значение прессы Луганщины 1917 - 1938 гг. в системе общегосударственной периодики: ее прагматической сферы, коммуникативной стратегии, особенностей мастерства журналистов и публицистов, чьи имена были беспочвенно вычеркнуты из отечественной историографии.

Результаты исследования имеют большое научное и практическое значение, поскольку дают возможность создать целостную картину зарождения и упрочнение системы периодики на территории Луганской области 1917 - 1938 гг. и могут быть исследованы для преподавания курсов по истории, теории, типологии и проблематике масс-медиа.

Ключевые слова: пресса Луганщины, газета, журнал, типология, жанры периодики, тоталитаризм, партийно-советские издания, цензура.

Ulianova K.M. Press of the Lugansk region of 1917 - 1938: establishment and the main tendencies of development. - Manuscript.

Thesis for Candidate's degree of Social communication in specialty 27.00.04. - The theory and history of journalistic. - Classical private university. - Zaporozhe, 2009.

In the dissertation the research of establishment particularities, functioning and the main tendencies of Lugansk press in 1917 - 1938 was maid in the context of social and political events of the region. Pre-conditions of appearance and establishment of such type of press as „party-soviet” one are being analized considering the local and the all-Ukrainian factors. The structure of mentioned years periodic was reconstructed according to the chronological, typical, theme and problematic, poetical and genre features. The meaning of Lugansk press of 1917-1938 was distinguished in the system of the whole state periodic: its pragmatic sphere, communicative strategies, particularities of main professional skills of journalists and publicist writers, whose names were kept in secret or were deleted without any reasons from native historiography.

Key words: periodical press of Lugansk region, newspaper, magazine, typology, genres of periodics, totalitarism, soviet party editions, censorship.

Размещено на Allbest.ru