Етапи розвитку телебачення в США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Протягом життя одного покоління телебачення у світі зробило гігантський крок: від поодиноких «вогнищ» «домашній екран» запалив голубим полум'ям усю планету. Якщо у 1950 році телевізійні передачі здійснювали лише п'ять країн, то на початок 90-х років -- понад 160; кількість телевізійних станцій зросла в сотні разів, загальне число телевізорів перевищило нині 800 мільйонів, телеглядачів -- чотири мільярди чоловік. Щорічний обсяг програм на планеті становить 250тисяч годин.

Ще недавно, коли наші громадяни фактично були відокремлені «залізною завісою» від світового візуального потоку, хіба що вузьке коло фахівців цікавилося зарубіжним телебаченням. Тепер же, коли програми багатьох іноземних станцій на порозі нашого дому, до світового сузір'я телемуз звертають свої погляди широкі кола глядачів.

1. Три періоди розвитку американського телебачення

Якщо говорити про тенденції в розвитку американського незалежного телебачення, то теоретики виділяють три періоди в його історії:

· Перший період припадає на 1950-1975 рр.. Він відзначений екстенсивним ростом і прямою конкуренцією між різними телекомпаніями; · Другий період (з 1975 по 1980 рр..) - Час запеклої боротьби між трьома провідними телемережами США - CBS, NBC і АВС; · Третій період, що почався в 1980 р., характеризується структурними змінами, пов'язаними з впровадженням нових технологій.

2. Хронологія розвитку телебачення США

1962:

1.Запуск комунікаційного супутника Teistar, розробленого американською корпорацією АТТ, відкрив еру космічного телебачення: завдякийому стали можливі прямі телетрансляції між США і Європою. Саме це подія дозволила говорити про вступ людства у «вік глобального телебачення»,«телебачення без кордонів ».

Перша транслантична передача через америк супутник «Телестар - 1» з Андовера.

2. Вперше У американських кінотеатрах транслювали бокс Джо Луї- Севолод за гроші.

1963:

1.Починає свою передачу Волт Кронкайт. Інтерв'ю з Кеннеді, репортаж (ледь стримуючи сльози) з поховання найвідоміша передача.

2.Прямі трансляції про вбивство Джона Кенеді

3. З'явилося комерційне кольорове телебачення, і був запущений перший супутникрадіозв'язку TELSTAR.

1964:

1. Був виведений на геостаціонарну орбіту зв'язковий ШСЗ «Сінком-3» зактивними ретрансляторами на борту, а регулярне мовлення у США відкрив супутник «Ерлі берд».

1965:

1.6 квітня - початок створення супутникової мережі «Інтелсат». Уряди Австралії, Ватикану, Великобританії, Іспанії, Канади, США, Франції та ін. створили «Інтерсат» - глобальну комерційну систему супутникового зв'язку. Нині «Інтелсат»

1966:

У Нью-Йорку використали вертоліт для зйомки оперативних відео

1967:

1.400 млн телеглядачів дивились пряму трансляцію Бітлз

2.США телестанція міста Дейтона запустила «Шоу Філа Донагю» - телеведучий вперше почав активно працювати з аудиторією

1968:

У Білому Домі за участю президента США Ліндона Джонсона відбулось створення PSB телеканалу, який був не прибутковим, але задовольняв освітні, просвітницькі та культурні потреби глядачів.

1969:

Передані з поверхні Місяця на Землю телевізійні репортажі астронавтами Н. Армстронгом і Е. Олдріном.

3. Три «кити», на яких тримається американське телебачення

Згідно з міфологією, земна твердь тримається на трьох китах. Що ж до американського телебачення, то абсолютно достовірно його основу складають три загальнонаціональні телемережі ABC( «American Broadcasting Corporation»), СВS («Columbia Broadcasting System») і NBC ( «National Broadcasting Company»).

А). NBC (National Broadcasting Company). Одна з найстаріших телемереж США NBC розпочала діяльність як загальнонаціональна мережа радіостанцій. У 1986 р. вона була куплена у засновника телекомпанії радіотехнічного гіганта Radio Corporation of America (RCA) транснаціональною корпорацією США General Electric - провідного виробника авіаційного обладнання, енергосистем, побутової техніки, електротехнічного обладнання. NBC вважається лідером у сфері застосування телевізійних технологій та програмної політики. Вона першою створила постійну телемережу в 1940 році, першою ввела випуск ранкових (Today) і вечірніх новин, першою провела експеримент з кольоровим ТБ в 1953 році, першою створила жанр телефільму в 1964 році, першою освоїла стереозвучання в 1984 році, першою запустила свій інтернет - варіант в 1995 році. Сьогодні програма Today приносить компанії прибуток в розмірі 300 млн. дол.. прибутку на рік. NBC завжди входила в «велику трійку» американських телемереж, але в різні періоди часу займала різні сходинки в ієрархії. У середині 1990-х років завдяки активноій кампанії з просування та залучення популярних програм їй вдалося піднятися на вершину. Ведучий новин, свого роду "візитна картка" телемережі - Том Брокау.

[2.-ст.492-494]

З точки зору програмної залежності американське комерційне телебачення розподіляється на дві великі (але не рівноцінні) групи: національні мережі й «незалежні» станції.

Національні мережі можуть включати не більше 12 телестудій, які їм безпосередньо належать (розташовані, як правило, у найкрупніших містах США), і численні телестанції -- філіали. Це приватні телестудії місцевого значення, які, як правило, функціонують у невеликих містах.

Щоденний обсяг їх власного мовлення (головним чином регіональні новини чи спортивні трансляції) рідко перевищує годину-дві. Загалом же філіали, ці головні кровоносні судини американського ТБ, на 85--97 відсотків транслюють програми національних мереж. У свою чергу загальнонаціональною телемережа може вважатися лише тоді, коли до неї підключається не менше 200 філіалів, тобто за галом кількість телеглядачів перевищує третину населення США.

На початку 90-х років національні телемережі США об'єднували:

-Ей-Бі-СІ -- 222 філіали і вісім телестанцій (у Лос-Анджелесі. Сан-Франціско, Вашингтоні,Нью-Йорку, Чикаго. Х'юстоні, Фреско. Філадельфії);

-Сі-Бі-Ес -- 200 філіалів і чотири телестанції (у Лос-Анджелесі, Чикаго. Філадельфії. Нью-Йорку);

-Ен-Бі-СІ -- 208 філіалів і сім телестанцій (у Лос-Анджелесі, Клівленді, Чикаго, Нью-Йорку, Вашингтоні, Денвері, Майамі).

[1.-ст.73-74]

Б). CBS (Columbia Broadcasting System). CBS створювалася в 1927 р. як «Об'єднані незалежні мовники» (United Independent Broadcasters), але після придбання компанії виробником сигар У. Пейлі в 1928 р. перейшла у приватну власність. Протягом багатьох років її радіо-і телепрограми залишалися улюбленими, що забезпечувало їй постійне багаторічне лідерство в «великій трійці». Після відставки Пейлі в 1983 р. мережа пережила кілька радикальних змін у структурі власності. У 1995 р. мережа була куплена компанією Westinghouse Electric за 5,4 млрд. дол В даний час належить корпорації Viacom. Слабкими сторонами, на думку аналітиків телевізійного бізнесу, як і раніше залишаються вечірні новини CBS з Д. Разер (70 років), рейтинги ранкового шоу відстають від рейтингів аналогічних програм конкурентів.

У всьому світі з липня 1961 року відомий «агент 007» -- Джеймс Бонд. Знаменитий супермен тривалий час забезпечував телемережі СІ-Бі-Ес сталий рейтинг, а, отже, й високі прибутки. Від маленької радіо - станції у 20-х роках до величезної «комунікаційної імперії» нашого часу -- такий шлях Сі-Бі-Ес. Вона організувала власне агентство новин, яке постачає візуальною інформацією студії понад ста країн світу. Коли настав час кабельного телебачення, Сі-Бі-Ес однією з перших включилася у прибутковий бізнес. Не обминає корпорація своєю увагою І супутникове телебачення, ТВЧ, інші новації «електронної музи». Глядачам же Сполучених Штатів «Коламбіа» перш за все відома відмінною постановкою вечірнього випуску новин, довгий час який вів легендарний Уолтер Кронкайт.

[1.-ст.74]

В). ABC (American Broadcasting Corporation). Ця телевізійна мережа, створена на основі другого каналу NBC, стабільно була третьою серед грандів американського телебачення. У 1952 р. вона об'єдналася з United Paramount Theatres, надалі намагалася створити альянси з великими виробниками телеконтенту - Disney і Warner Brothers. На рівень рентабельності ABC вийшла в 1972 р. і чотири роки по тому зуміла піднятися на першу сходинку в таблиці рейтингів «великої трійки». У 1986 р. телемережа придбала компанія Capital Cities Communications (за 3,5 млрд. дол). З 1995 р. ABC належить Walt Disney Corporation. Телемережа відома завдяки своїм популярним ведучим: П. Дженнінгзу (64 роки), «особі» вечірніх новин, і О. Вінфрі, найбільш високооплачуваною в США провідною денного ток-шоу. У 2000 р. її дохід склав 150 млн. дол

Ей-БІ-Сі -- третя за часом створення і за своєю могутністю радіотелевізійна мережа США. Головна компанія, окрім мовлення, займається виробництвом та збутом платівок і магнітних записів, володіє кінотеатрами й театрами, кінофабриками, видавництвами. Давні контакти існують у телемережі з одним із найкрупніших концернів США в галузі зв'язку «Інтернейшнл телеграф енд телефон» (ІТТ). Характерно, що як за кількістю філіалів, так і стосовно прибутків від реклами Ей-Бі-Сі за останні роки суттєво просунулась вперед і наблизилася до рівня двох могутніх мастодонтів американського комерційного ТБ.

[1.-ст.74-75]

3. Злочин століття

А). Одною з найгучніших подій 60-х років у Сполучених Штатах Америки стало вбивство тридцять п'ятого президента Америки Джона Кеннеді. У п'ятницю 22 листопада 1963 року в Далласі (штат Техас) о 12:30 за місцевим часом Кеннеді був смертельно поранений пострілом з гвинтівки, коли він разом зі своєю дружиною Жаклін їхав у президентському кортежі по Елм - Стріт.

Під час руху кортежу по Далласу не велося прямих радіо-або телетрансляцій, оскільки більшість журналістів очікували кортеж біля виставкового центру. Нечисленні журналісти, що супроводжували кортеж, знаходилися в його хвості в декількох машинах з пресою. Б). Вбивство було знято на побутову кінокамеру очевидцем Абрахамом Запрудером. Його 26-секундне відео отримало популярність як фільм Запрудера. Запис Запрудера була практично відразу придбана журналом Life, і в номері Life від 29 листопада було опубліковано близько тридцяти кадрів.Перша демонстрація запису по телебаченню відбулася в 1975 році.

Крім Запрудера достовірно відомо про те, що не менш ніж тридцять людей, фотографували і знімали на відео рух президентського кортежу в той час, коли почалася стрілянина. Троє очевидців (Орвілл Нікс, Мері Мачмор і Чарльз Бронсон) теж зняли на плівку момент, коли Кеннеді отримав смертельне поранення, але вони знаходилися на менш вигідній позиції в порівнянні з Запрудером. Єдиним професійним фотографом, який не перебував у кортежі, був репортер Ассошіейтед прес Джеймс «Айк» Олтджен. Коли пролунав другий постріл, Олтджен знаходився близько до лімузина і налаштував фотоапарат, щоб зробити фотографію. Але він був настільки вражений побаченим, що не зміг натиснути на кнопку спуску. Поліція Далласа записувала свої переговори по рації. У день візиту Кеннеді поліцейські використовували дві частоти: одна для зв'язку з поточних питань, а друга була спеціально виділена для забезпечення руху президентського кортежу. У наступних розслідуваннях важливу роль зіграв аудіозапис, зроблений з встановленої на одному з поліцейських мотоциклів радіостанції. Експерти з акустики, що вивчили плівку, зробили висновок, що на ній може бути відображений ще один постріл, зроблений кимось ще між другим і третім пострілами Освальда, але минулий мимо цілі. Як найбільш вірогідним місцезнаходженням другого снайпера вказувалася огорожа на трав'яному пагорбі праворуч від Елм-стріт. Зокрема, на підставі цього запису Комітет Палата представників США з убивств уклала, що злочин було організовано групою, в якій Освальд був одним з виконавців.

В). Першим про трагедію стало повідомлення керівника програми новин телеканалу WFAA - Джея Уотсона. Це була термінова трансляція, яка вийшла в ефір приблизно через 10-15 хвилин після здійснення замаху.

Він у прямому ефірі читав повідомлення інформаційного агентства «United Press International». Також був переданий коментар працівника похоронного бюро - Обрі Райка, прямо з Парклендського госпіталя, де знаходився поранений президент: «Вбегают двоє, у руках у одного автомат, орут: « Бистро готовьте носилки, койки и всё такое».Вокруг все носятся как сумашедшие. И тут, вдруг входит вице-президент Соединенных Штатов, бледный, как полотно, а рядом с ним люди из секретной службы.»

Телеканал WFAA і далі передавав повідомлення про те, що відбувалося в госпіталі. Після першого повідомлення схвильовані громадяни дізналясь про те, що в лікарню приїхали найкращі хірурги Далласа та два священника. Також повідомили про те, що президенту вже зробили кілька переливань крові.

Джей Уотсон провів репортаж з лікарні, тоді громадяни дізнались точно, що президент поранений в голову а губернатор в груди. У лікарні обоє ще були живі.

Далі в ефірі очевидці трагедії, подружжя Біл та Гейл Ньюмани: « Все произошло прямо рядом с нами, на наших глазах. Увидив как пуля вошла президенту в весок, мы сразу все поняли».

О 12.58 вмикнули пряму трансляцію з торгового центра в якому мав виступати президент. Виявилось, що кільком тисячам людей, які там чекали на президента, який мав витупити о 13.00 про його смерть ще не відомо.

Журналісти тримали громадян в курсі справи, вони не мали часу готувати сюжети, тому все повідомляли у прямому ефірі.

Ефір з примішення, яке було місцем скоєння замаху йшов таким чином: навколо приміщення стояло більше 25 поліцейських машин, вони нікого не випускали і не впускали. Журналіст місцевого телеканалу знімав репортаж з середини приміщення і викидав плівки через вікно своїм колегам, оскільки не мав змоги вийти з приміщення. Це був склад шкільних підручників, який працівники поліції не взяли до уваги, як і багато інших будинків. Поліція знайшла на шостому поверсі приміщення гвинтівку, з якої скоріше всього стріляв кіллер.

Приблизно о 13.40 громадянам Сполучених Штатів Америки повідомили, що президент Джон Фітцджеральд Кенеді помер. Описати те, що відбувалось на вулицях Далласа модна описати лище одним словом - це жалоба.

23 листопада відбувся похорон президента Кенеді, який транслювали в прямому ефірі Вашингтонського телебачення показували трансляцію того, як тіло кенеді привезли до Білого дому. Мер Далласа Ейр Кейбл оголосив у місті день трауру.

Похорон президента сполучених штатів транслювався в прямому ефірі багатьох американських і не тільки американських телеканалів. Всі охочі мали змогу попрощатись з главою держави.

4. Аналіз телепередачі «Шоу Гаррі Мура»

У 60-ті роки телебачення Сполучених Штатів Америки не було таким різноманітним як в наш час, адже зараз кожен телеканал користується новими технологіями, яких тоді навіть не придумали. Для того, щоб побачити яким було телебачення в США у 60-х роках я проаналізую телепередачу «The Garry Moore Show» («Шоу Гаррі Мура»).

Шоу Гаррі Мура

Шоу Гаррі Мура - це назва для окремих американської серій різноманітності на телевізійній мережі CBS в 1950-х і 1960-х. Проект досвідченого радіовиконавця Гаррі Мура, допоміг розпочати кар'єру багатьом комедійним талантам, таким, як Дон Адамс, Джордж Гобелен, Керол Бернетт, Дон Ноттс, Лі Гудман, Джеймс Кірквуд-молодший і Джонатан Уінтерс. Шоу Гаррі Мура отримало ряд Еммі номінацій і перемог.

Шоу було розпочате у форматі радіопрограми; CBS врешті-решт дав дозвіл Гаррі на проведення телевізійних шоу ввечері на своєму місці. Перше втілення шоу почалося в червні 1950, показом у понеділок і п'ятницю 30-хвилинних серій ввечері. Воно також транслювалось на радіо. Восени 1950 року CBS дало згоду на проведення шоу щодня з понеділка по п'ятницю і воно так і транслювалось до 1958го року. Це були розслабляючі випуски поєднанні з комедійними пародіями, монологами, піснями, і спілкуванням з аудиторією в студії. Шоу стало важливим комерційним успіхом для CBS.

У 1958 році Мур закрив своє шоу, тому що йому не підходив графік роботи, але він повернувся восени з щотижневим часовим вечірнім ефіром, з такою ж назвою і в аналогічному форматі. Аллен Фунт в прихованій камері сегментів став регулярною особливістю кожної серії, яка мала назву "Це чудовий рік."

Улітку 1960 року, шоу було замінене протягом дев'яти тижнів його ведучим був Патрік О'Ніл.У 1964 році Гаррі Мур пішов у відставку на два роки. Мур повернувся із ще однією версією шоу восени 1966 року. У зв'язку з дуже жорсткою конкуренцією з боку Бонанса на NBC, шоу було відмінено тільки після п'яти місяців. Він був замінений на графік CBS від Comedy Hour Смотерс братів.

Це шоу подібне до тих шоу, які ми зараз дивимось по телевізору. Це розважальне шоу, яке проводиться у студії з багатьма глядачами, які сидять у залі. На кожен випуск шоу ведучий запрошував співаків, гумористів, парадистів. Спочатку гості показували свої виступи, після чого Гаррі спілкувався з ними на смішні теми, щоб розважити глядачів. Картинка є нечіткою, оскільки в 60-х роках не було такої апаратури, щоб знімати зображення такої високої якості, як сьогодні. Передачу веде приємний дорослий чоловік, скромно одягнений, інтелектуально підкований.

Тепер можна порівняти це шоу з сотнями тих, які ми дивимось сьогодні.

Можна перераховувати багато сучасних телепередач, але вони й так майже всі між собою схожі. Розважальні шоу, у кожному випуску є запрошені популярні зірки, які цікаві глядачам. Пісні, танці, гумористичні номери, пародії на когось і т.д. Ведучі, як правило, симпатичні молоді хлопці або дівчата, які роблять рекламу тому чи іншому модельєру чи магазину одягаючи на ефір їхній одяг. Передачі прекрасної якості, завдяки новим технологіям, новій супер-апаратурі.

Отже, порівнявши програми 60-х років та нашого часу, можна зазначити, що в загальному формат передач майже не відрізняється, але зовнішній вигляд повністю змінився, адже зараз дивлячись розважальну передачу глядачу не буде цікаво дивитись на зрілого чоловіка, в одному і тому ж костюмі, і на гостей, яких він ніколи не бачив.

5. Телевізійні проекти художників

У 60-ті роки художники отримали перший безпосередній досвід роботи в телевізійний студіях з властивими такій роботі обмеженнями, коли в 1967 році громадські телестанції почали проводити перші програми з присутністю художників.

А). Хоча сучасне мистецтво помістилося поза межами мистецтва минулого, найвпливовіші художники останнього двадцятого століття взяли сміливі заходи, щоб включити мистецтво собаки як центральну тему в їхніх артистичних зусиллях. Девід Хокні, Уїльям Вегман, і Джордж Родрік, усі все ще живі сьогодні, довільно не поєднували собак в їх роботах, але помістили їх пухнастих друзів у стадію центру - щоб ввібрати центр уваги, пропонуючи художній світовоий новий проблиск кращого друга людини.

Девід Хокні (1937) Отримав популярність 1960-их, з роботами, типу «Ми два Хлопчики», «Разом чіпляються» (1961) і «Більший Сплеск»(1967), його роботи впливали на тисячох митців у всьому світі. Очевидно в думці Хокні було те, що мистецтво могло б бути чимось іншим, особливо якщо б це було нетрадиційне мистецтво. У його пізніх роботах, ми бачимо двох Такс Хокні, Стенлі і Boodgie, в низці картин і малюнків. "Собаки - мої маленькі друзі," говорить він в інтерв'ю з Річардом Натале про його нову книгу, Днях Собаки Девіда Хокнея. Після придбання MFA від Університету Іллінойсу, Вегман викладав якийсь час, він шукав спосіб змусити його мистецтво 'розв'язати' його творчий потенціал на публіці. Експериментуючи з фотографією і відео. Його перший Weimaraner називали «Людиною Рей», який використовувався в роботі Вегмана і у відео і у фотографії. Людина Рей був настільки відомий, що Сільський Голос назвав його "Людиною Року" в 1982.

Б). Подібний і Девіду Хокні та Вільяму Вегманн, Джордж Родріг використовував мистецтво собаки, щоб ілюструвати його почуття про найвірнішого товариша людини. Вегман використовував власний Weimaraners в своїх творах так, що зробив Rodrique своєю музою, забезпеченою його компаньйоном дитинства на ім'я Шовковий газ - який був перетворений в знамениту Синю Собаку. Джордж Родріг, почав фарбувати Синю Собаку в пам'ять його чорно-білому тер'єрові після його смерті в 1980. Оскільки це сталося, Синя Собака нагадувала страшного перевертня, або перевертня Cajun в багатьох описах Родріга. Синя Собака згодом отримала міжнародне визнання як непоправна легенда, особливо в більш ранніх 1990-их. Працюючи як графічний художник, Родріг досліджував використання шовкового екрану з Синьої Собакою, яка дозволила зображенню здаватися свіжим, чистим, і досконалим.

Девід Хокні, Уїльям Вегман, і Джордж Родріг всі використовували собак як фокус, який показує, що мистецтво собаки - потужне середовище вираження, яке не тільки захоплює художній світ, але і панівних художніх шанувальників також. Через популярність 1960-их і сучасних мистецьких кіл у всьому світі, ці художники використовували своїх домашніх тварин як серцевих муз, які зачаровують і приносять здивування навіть до найсуворішим із критиків

В). Нам ім'я Джун Пайк приходить на думку при згадці фрази«відеоарт», в якій би частині світу вона не була виголошена. Але, було б абсолютно невірно, обмежуватися тільки цією характеристикою. Пайк був швидше скульптором і художником, який використовував телевізори та відеомагнітофони, як матеріал для своєї творчості.

Спочатку 60-х Нам Джун Пайк став видатним діячем Флюксус - художнього інтернаціоналу, який об'єднав експериментаторів різних країн та жанрів. Цілком у дусі цього руху, який не визнавав відмінностей не тільки між видами мистецтв, а й між мистецтвом і життям, Нам Джун Пайк переключився з музики на перфоманс, а потім і відеоарт. Точною датою народження цього нового виду мистецтва багато істориків вважають 1965 рік - рік, коли Нам Джун Пайк купив свою першу портативну телевізійну камеру. Але Нам Джун Пайк розробляв і власні технології: вже в 1969 році він разом з японським інженером Шуя Абе розробив перший відеосинтезатор. Старі телевізори він почав збирати та використовувати в художніх цілях ще з 1959 року. Саме телевізор став головним героєм і улюбленим «матеріалом» творчості Нам Джун Пайка, з них художник збирав найрізноманітніші конструкції.

У 1964 році Пайк переїжджає в Нью-Йорк, і починає працювати з класичною віолончелісткою Шарлоттою Мурман, комбінуючи відео, музику і перформанс. Усвоїй роботі «TV Cello» він з'єднує кілька телевізорів так, що за формою вонинагадують віолончель, на якій смичком грала Мурман. Його перша сольна виставка «Exposition of Music: Electronic Television» у 1963 році, була визнана поворотним моментом в історії мистецтва 20-о століття. Пайк використовував десятки телевізійних моніторів, розкиданих безладно по периметру галереї, модифікованих так, щоб спотворювати, трансльоване ними зображення, і тим самим змінити ставлення глядача від пасивного його сприйняття до активної розумової участі.

Продовжуючи працювати в Нью-Йорку Пайк практично поодинці перетворив ставлення художників до телебачення і відео, показуючи всілякі способи, за допомогою яких вони могли стати гнучким середовищем для мистецтва.

Висновок:

Підводячи підсумки роботи можна сказати, що, в 60-ті - 70-і роки в США сформувалося класичне комерційне телебачення. Основна маса комерційних телестанцій США згрупувалася під егідою національних радіомереж; ведучими були три - «Американська мовна компанія» (Ей-бі-сі), «Національна мовна компанія» (Ен-бі-сі), «Мовна компанія Коламбія» (Сі-бі -ес). Функціонують сотні дрібних регіональних телемереж комерційного характеру, а також станції некомерційні, просвітницького характеру (освітні), що існують на субсидії від уряду і внески різних фондів; вони об'єдналися в національну мережу - «Громадська мовна система» (Пі-бі-ес). У розглянутий нами період американське телебачення зміцнило свої позиції у світі. Йому по праву належить провідна роль у розвитку телебачення на нашій планеті. Тут Америку доводиться порівнювати не з іншою країною, а з рештою світу. Виробнича база телебачення США стала такою, що телепрограм на ній робиться більше, ніж їх може вмістити ефір, і перш за все тому, що Голлівуд ставав телевізійним, поступово заповнюючи своєю продукцією малі екрани світу, як колись завжди він заповнював великі. Телеглядач остаточно повірив у фінансове майбутнє телебачення. У ці роки в США продовжилося розвиток кабельного телебачення і з'явилося супутникове, що відкрило епоху космічного телебачення. Сьогодні кабельне та супутникове мовлення важко уявити одне без одного, але їх злиття відбулося саме в цей період.

американське телебачення художник

Література:

1. І.Г. Мащенко, «Глобальне телебачення»//Київ «Либідь», 1992

2. Георгий Вачнадзе, «Всемирное телевидение»//Тбилиси, «Ганатлеба», 1989

3. «Телевидение США»//Москва, «Искусство», 1976

Додатки:

1. Шоу Гаррі Мура, 6 випуск, 1962р.

2. Шоу Гаррі Мура, 4 випуск, 1962р.

3. «Джон Ф. Кеннеди. Убийство в прямом эфире» (19.02.2011)

4. «Фільм Запрудера», 1963р.

Размещено на Allbest.ru