Особливості журналістики Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з теми:

Особливості журналістики Німеччини

Вступ

Федеративна республіка Німеччина - держава, побудована за федеративним принципом, до якої входять 16 земель, що мають власні конституції і виконавчі органи влади. Після об'єднання Німеччина стала проміжною ланкою між Сходом і Заходом, а також між Скандинавією та країнами басейну Середземного моря.

Державна територія ФРН - 357 тис. кв. км. Населення Німеччини нараховує близько 81 млн. жителів. Вона є найбільшою за кількістю населення, після Росії, державою в Європі і перевершує Італію (58 млн.), Велику Британію (57 млн.), Францію (56 млн.) й Україну (51 млн.).

В демократичних державах політичною метою, якої прагнуть досягти за допомогою засобів масової інформації, є формування демократичної громадської думки, створення інструменту для контролю над можновладцями. У сучасному суспільстві «четверта влада», як характеризують сьогодні засоби масової інформації, поряд з парламентом, урядом і юрисдикцією, виконує важливу функцію. Інформуючи громадянин, вона дає їм змогу розуміти і контролювати діяльність трьох інших гілок влади.

Міжнародний інститут преси у Лондоні характеризує Німеччину як одну з небагатьох країн, де держава поважає сильні позиції вільної преси. Історія багато чому навчила німецький народ у сенсі дальшого демократичного розвитку власної системи засобів масової інформації і водночас демократії.

Актуальність теми дослідження. Увага до історії німецької журналістики значно посилилася останніми роками. Однак ще досі не була об'єктом окремого вивчення на території України. Дуже мало інформації про становлення і розвиток преси, телебачення, радіо в Німеччині в україномовних виданнях. Мало хто з дослідників цікавився проблемами і перспективами німецької журналістики. Винахід Гутенберга (середина ХV століття) значно стимулював розвиток ЗМІ, поклавши початок ери друкарства, етапу відчуження аудиторії від джерела інформації. Але перехід до друкованої періодики у ХVІ - ХVІІ століттях багато в чому був обумовлений національною специфікою. Суспільству необхідно мати уявлення як про загальне тло журнально-публіцистичних процесів, так і про соціокультурні політичні національні реалії розвитку світової преси. Вивчення особливостей розвитку журналістики дасть можливість більш точного уявлення про систему ЗМІ в Німеччині.

При написанні даної роботи поставлено наступну мету: проаналізувати особливості становлення і розвитку журналістики в Німеччині і таким чином більш широко охопити систему засобів масової інформації.

Для досягнення мети потрібно вирішити ряд завдань:

з'ясувати особливості розвитку преси: газетних та журнальних видань Німеччини;

звернути увагу на розвиток телебачення і радіомовлення, а також сучасний стан на основі онлайн-каналів.

проаналізувати мобільне та інтерактивне телебачення в Німеччині, їх розвиток і значення;

дослідити формування федеральних відомств і агентств преси та інформації в Німеччині.

Об'єктом дослідження є журналістика Німеччини, процес становлення і розвитку.

Предметом дослідження є особливості преси, телебачення, радіомовлення, мобільного та інтерактивного телебачення, федеральних відомств та агентств преси та інформації в Німеччині.

Преса Німеччини

Німеччина зіграла важливу роль в розвитку і розповсюдженні друку. Саме тут 550 років тому житель Майнца Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат. Вважається, що першою книгою, запечатаною на ньому, була латинська Біблія. Винахід Гутенберга зробив книгу недорогою, легкою у виготовленні, доступною і підготувало підґрунтя для створення масових дешевих газет.

Перші щотижневі видання в Німеччині «Реляцион» («Повідомлення») і «Авизо» («Оголошення») були надруковані в Страсбурзі і Вольфенбютелі в 1609р. Це були чотирьох сторінкові вісники невеликого тиражу.

Перша щотижнева газета «Ляйпцигер цайтунг» («Ляйпцигська газета») вийшла в 1661р.

Першим робочим партійним органом стала газета «Фольксштаат» («Народна держава») - орган Соціал-демократичної партії Німеччини. Вона виходила з 1869 по 1876 р., 150 номерів якої містили твори К. Маркса і Ф. Енгельса.

Після Другої світової війни перша німецька газета «Аахенер нахрихтен» («Аахенскі вісті») вийшла 24 січня 1945р. на території американської зони окупації Німеччини.

Преса, відколи існує, перебуває під тиском держави або певних кіл, які є виразниками державних інтересів. Увесь час робилися спроби перетворити пресу в інструмент збереження влади. І тепер перед сучасною демократичною пресою ставиться завдання зберегти систему, правда, тепер уже демократичну.

Спроби регламентувати й інструменталізувати пресу розпочалися у Німеччині ще в ранньому середньовіччі з привілеїв на друк і дійшли до заборони засобів масової інформації спочатку духовними, а потів і світськими можновладцями. Преса весь час боролася за свободу, і рей законом від 1874р. їй гарантувалася свобода, яка була зведена нанівець військовою цензурою під час Першої Світової війни. Бісмарк дуже швидко зрозумів, що пресу треба «підготувати» потай від громадськості й таким чином зробити її залежною. Однак апогею у найбрутальнішій маніпуляції засобу масової інформації було досягнуто нацистським міністерством з питань інформації і пропаганди Третього рейху, керованим гауляйтером Берліна доктором Йозефом Геббельсом (1933- 1945 рр.). Тоталітарна пропаганда формує простий і ясний світ, який поділяється на своїх і чужих, ворогів і друзів, білих і червоних, німців і росіян, добро і зло. Залишається тільки дійсність привести у відповідність з цим уявленням - згідно насильницьким шляхом, тому що іншого не існує. Гітлер у засобах масової інформації повчав: «Чим для ширших мас вона призначена (пропаганда), тим нижчим повинен бути її інтелектуальний рівень».

Тоталітарна пропаганда, щоб бути по-справжньому дійовою, потребує виконання трьох умов: повна монополія на право висловлювання, охоплення всього населення «привідними поясами», постійне знищення інакомислячих. Гебельс це добре розумів. « Моральний дух нашого народу сьогодні найвищий, - писав він у щоденнику 16 листопада 1943 р. - Частково це результат хорошої роботи нашої пропаганди, а частково - сурових заходів, які ми своєчасно прийняли по відношенню до людей, які натякали на поразку».

Діяльність засобів масової інформації в Німеччині регламентується принципом «свободи друку», закладеним в ст. 5 німецької конституції: «Кожен має право вільно виражати і поширювати свої думки усно, письмово, засобом зображення і безперешкодно черпати знання із загальнодоступних джерел. Свобода друку і свобода інформації за допомогою радіо і кіно гарантується. Цензури не існує».

Правда, є істотні обмеження. У ст. 18 говориться: «Преса служить вільним демократичним інститутам...Той, хто зловживає свободою вираження, особливо свободою друку, з тим, щоб протистояти вільним демократичним інститутам, позбавляється цих прав. Як показує практика, ці обмеження прямують перш за все проти прогресивних журналістів.

Згідно із законодавством, юридичну відповідальність за діяльність друку несе редактор. Всі видання зобов'язані публікувати список відповідально складу редакції. Якщо редакція отримує плату за публікації, то такий матеріал є рекламою.

Закон про друк встановлює певні стосунки між редакцією і читачами. Читачі мають право відповісти на інформацію, що стосується їх, і редакція зобов'язана опублікувати відповідь. Але за нею залишається право супроводжувати відповідь читача своїм коментарем.

Даючи оцінку пресі Німеччини в цілому, можна відзначити наступні особливості:

Друку Німеччини властивий яскраво виражений регіональний характер. Це можна пов'язати з багатовіковою феодальною роздробленістю країни, що об'єдналася лише до кінця ХIХ ст. Більше 400 газет з 420 відносяться до місцевої преси, що об'єктивно відображає звички і стійкі інтереси читачів, зацікавлених в здобутті саме місцевих новин.

Для газетного ландшафту характерне переважання ранкових газет. Серед нечисленних вечірніх виділяється «Гамбургер абендблат» («Гамбургський вечірній листок», заснований в 1948 р., наклад 280 тис. прим.).

Стабільне зниження впливу партійного друку, об'єм якого складає менше 10% всього накладу.

Продовжується широке і масоване настання приватного капіталу на електронні засоби масової інформації, в першу чергу на телебачення.

Високий рівень концентрації преси, початок якого належав кінцю минулого століття, коли стали з'являтися видавництва Рудольфа Моссе, Леопольда Ульштейна, Августа Гука, Августа Шерля. Після капітуляції всі видання, що підтримують нацистів, були заборонені. Незабаром союзницька Контрольна рада дала дозвіл на відтворення німецької преси. Перед проголошенням двох німецьких держав в 1949 р. на території Західної Німеччини виходило 165 газет, через три місяці число їх досягло 587 (240 на території американської окупаційної зони, 150 - французькою, 197 - англійською).

Одночасно з процесом створення нових газет намітилася тенденція, яка характерна і для теперішнього часу, - об'єднання і концентрація преси. У 1950 р. 175 з 240 нових газет на території американської зони вже видавалися 16 об'єднаннями і синдикатами.

З багатьох післявоєнних газет до наших днів дожили одиниці. Маса дрібних проіснувала декілька місяців. Одна з причин, через яку невеликим газетах було важко вижити, була залежність видань від реклами і платних оголошень. Доходи від реклами складають 2/3 і лише 1/3 виручки дає продаж самих газет.

Дрібним газетам доводиться важко в період модернізації устаткування, зокрема зараз, коли редакції переходять на нові технології. Багато хто вважав раніше, що нова техніка якщо не зупинить, то, принаймні, загальмує тенденцію до злиття, адже комп'ютери забезпечують зниження витрат. Це відбувається тому, що журналісти самі готують до друку тексти і потреба в наборі з його високими матеріальними витратами і витратами на персонал відпадає.

Незважаючи на деякі побоювання, видавці не зменшили випуск книг, газет і журналів, і вони користуються в Німеччині великою популярністю. За густотою газет (кількістю газет на 1000 жителів) Німеччина займає четверте місце в світі після Японії, Великої Британії і Швейцарії, випереджаючи Австралію, США та Нідерланди. У 1950 р. у ФРН видавалося 22,4 млн. щоденних і тижневих газет. Нині видається 30,8 млн. щоденних і 2,1 млн. тижневих газет. Понад дві третіх газет переплачується, а решта йде в роздрібну торгівлю. Це ринок для таких бульварних газет, як «Більд» («Гамбург»), що є найбільшою за тиражем (4,5 млн. прим.) німецькою газетою.

Не дивлячись на реальні небезпеки, які несе подальша концентрація ЗМІ, в Німеччині існує певна різноманітність газет і журналів, в чому переконує будь-який кіоск. Проте переважаюче число видань (більше 75%) випускається п'ятьма найбільшими концернами.

Лідируюче положення серед них займає «Бертельсман». При річному звороті близько 8 млрд. марок він займав в 1986 р. 68 місце серед найбільших монополій Німеччини. На його 240 підприємствах, розташованих в 20 країнах, працювали більше 32 тис. робітників і службовців.

Дочірня фірма «Бертельсмана» «Грунер унд Яр» з річним збором 2,44 млрд. марок видає декілька газет і журналів, серед яких можна виділити тижневики «Цайт» («Час», заснований в 1946 р., тир. 460 тис. прим.) і «Штерн» («Зірка», один з найпоширеніших в Німеччині, заснований в 1948 р., тир. 2 млн. прим.), щомісячний ілюстрований науково-популярний журнал «Гео» («Земля», заснований в 1976 р., тир. 500 тис. прим.) і ін.

Концерн «Шпрінгер ферлаг» при річному зборі 2,47 млрд. марок займає 159 місце серед підприємств-гігантів Німеччини. Лідируюче положення у видавництві займає щоденна газета «Білд-цайтунг» («Ілюстрована газета», заснована в 1952 р., тир. близько 5 млн. прим.), що має найбільший наклад серед газет Західної Європи. Інші щоденний газети: «Вельт» («Світ», заснований в 1946 р., тир. 245 тис. прим.), «Берлінер моргенпост» («Берлінська вранішня пошта», заснована в 1877 р., тир. 170 тис. прим.), «Бе-Цет» («Берлінська газета», заснована в 1877 р., тир. 300 тис. прим.), «Більд-Берлін» («Ілюстрована газета Берліна», тир. 300 тис. прим.). У 1988 р. до головних видань додався «Шпорт-більд» («Спортивна ілюстрована газета», тир. 1 млн. прим.). Доля шпрінгеровських газет в загальному об'ємі всіх щоденних і недільних газет Німеччини перевищує 80%.

Після смерті в 1986 р. засновника четвертого найбільшого концерну «Бурда-група» Франца Бурда, керівництво перейшло до трьох його синів: Францу, Фрідеру і Губерту. Річний збір видавництва, в якому працює 4, 5 тис. чол., складає близько 2 млрд. марок. Основними виданнями «Бурда» є журнали «Бунті іллюстрірте» («Строкатий ілюстрований журнал», заснований в 1948 р., тир. 1,7 млн. прим.), «Дас хаус» («Будинок», тир. 2,5 млн. прим.).

Річний збір видавничого концерну «Бауер-ферлаг» складає 2,23 млрд. марок. Займаючи 358-е місце серед монопольних об'єднань Німеччини, «Бауєр» грає провідну роль у випуску ілюстрованих журналів. Він видає тижневики «Квік» («Швидкий», заснований в 1948 р., тир. 1,2 млн. прим.), «Нойе ревю» («Новий огляд», заснований в 1946 р., тир. 1,5 млн. прим.), «Нойе пост» (« Нова пошта», заснований в 1948 р., тир. 2,34 млн. прим.). Окрім журналів концерн видає щотижневу газету «Нойе блат» («Новий листок», заснований в 1950 р., тир. 1,48 млн. прим.).

З середини 70-х років тираж спеціальних журналів знизився з 19,5 млн. прим. У 1975 р. до 16,9 млн. у 1994 р. Сьогодні німецький журнальний ринок налічує понад 20 тис. видань. Основну масу складають близько 600 журналів, розрахованих на широке коло читачів, загальним тиражем понад 117 млн. кожен номер.

Великою, але з малими тиражами, є групами вузькоспеціалізованих журналів. Існує також значна кількість політичних щотижневиків, конфесійних газет, журналів для клієнтів, рекламних оголошень, офіційних повідомлень. Одну третину журнального ринку складають публікації організацій і спілок.

Сектор партійного друку незначний. Причому видання найбільших партій виходять незначними накладами і призначені, головним чином, для партійного активу.

Християнсько-демократичний союз видає журнал «Уніон ін Дойчланд» («Союз в Німеччині», заснований в 1946г.), який виходить один раз в 10 днів.

Християнсько-соціальний союз в якості свого центрального органу випускає щотижневу газету «Байернкурір» («Баварський кур'єр», заснований в 1950 р., тир. 186, 6 тис. прим.).Спільно з ХДС видає «Дойчланд-уніон-дінст» («Служба німецького союзу», заснований в 1947 р., виходить п'ять раз на тиждень).

«Фрайе демократіше корреспонденц» («Вільна демократична кореспонденція», заснована в 1950 р.) - прес-бюлетень Вільної демократичної партії, що виходить двічі в тиждень.

Стара щотижнева газета «Форвертс» («Вперед», заснована в 1876 р., тир. 57,6 тис. прим.) - орган Соціал-демократичної партії Німеччини із-за фінансових труднощів припинила своє існування в 1989 р.

Газета німецьких комуністів «Унзере цайт» («Наш час», заснована в 1969 р., тир. 40 тис. прим.) - одне із молодих світових комуністичних видань, перевершує наклад щоденної газети Німеччини ( 20 тис. прим.). Вона є єдиною щоденною партійною газетою на території колишньої Західної Німеччини (інші партії видають тижневики).

Журнал «Шпитель» («Зеркало») -інформаційний журнал, засновником і видавцем якого був Рудольф Аугштейн, займає особливе місце в системі ЗМІ Німеччини.

Перший номер «Шпителя» вийшов 4 січня 1947 р. в Ганновере на 25 шпальтах тиражем в 20 тис. Прим. В перший рік існування тираж досягнув 100 тис. прим., т.ч. збільшився в п'ять разів, основне кредо видавців якого було нейтральність інформації, повна відсутність коментарів і передових статей.

В 1960 р., коли штат журналу налічував 66 журналістів і 37 співробітників довідкового відділу, він переступив півмільйонну відмітку. Середній об'єм складав 80-85 сторінок.

За 30 років число журналістів збільшилось до 214, а відділ документації до 114 чол. Журнал видається в Гамбурзі, має 10 філіалів і 19 зарубіжних відділів. Весь штат налічує до 760 людей. Одна сторінка кольорової реклами більше ніж міліонного видання (1,2 млн. прим.) коштує 67 тис. марок.

Основними читачами, а їх по підрахунках редакції більше п'яти млн., з яких переважна більшість чоловіки (60%). Вік основної групи цільової аудиторії складає від 30 до 49 років.

Радіомовлення і телебачення Німеччини

Початок радіомовлення в Німеччині пов'язаний з жовтнем 1923 р., коли в Берліні пройшла одногодинна передача. У 1923-1924 рр. були створені акціонерні суспільства по радіомовленню, центри яких розташовувалися у Франкфурті, Берліні, Кенігсберзі, Гамбурзі, Лейпцігу, Штуттгарте, Бреслау, Мюнстері, Кельне і Мюнхені. До 1926 р. число радіослухачів виросло до 1 млн.

В 1924-1932 рр. було проведено ряд реформ, кінцевим результатом яких був перехід радіостанцій в руки влади, яка здійснювала повний контроль в управлінні і складанні програм.

У березні 1935 р. в Берліні був відкритий пункт для публічного перегляду телепередач, а з січня 1936 р. стали випускатися щоденні програми, які передавалися з 8 до 10 год. вечора. У серпні того ж року був переданий телерепортаж про відкриття в Берліні Олімпійських ігор. У 1944 р. передачі в Німеччині припинилися.

У 1950 р. в Німеччині було засновано Робочу співдружність суспільно-правових радіоорганізацій (АРД), на базі якої була створена перша програма ТБ. До складу АРД увійшли мовні корпорації окремих земель. У 1990 р. їх було дев'ять: Баварське радіо, радіо Саарське, Північнонімецьке, Південно-західне і Вільний Берлін ( на правах земельної корпорації).

Аж до недавнього часу радіо і телебачення Німеччини були організовані виключно на публічно-правовій основі. Кожну станцію очолював орган, складений з представників «суспільно значимих груп». Таке положення покликане не допускати визначального впливу окремих партій або кампаній. Тому радіо і телебачення, основані на публічно-правовому статусі, формально незалежні і вільні від держави. На ділі, звичайно, у всіх землях правлячі партії помітно впливають на політику мовних корпорацій.

Джерелами фінансування першої програми є грошові кошти радіотелеорганізаций, що входять в АРД, відрахування від абонементної плати, засоби, що отримуються від реклами. До складу АРД входить і третя програма, офіційно відкрита в 1965 р.

Федеральний конституційний суд довгий час опирався створенню приватних станції. Коли канцлер К. Аденауер спробував зробити другу систему телебачення в Німеччині приватною, це йому не удалося. Друга програма (ЦДФ) виникла в 1961 р. як «суспільна установа на основі публічного права».

Суспільно-правовим корпораціям, створеним на недержавній і в той же час некомерційній основі, належало виняткове право випуску радіо - і телепередач. Такий принцип організації мовлення довгі роки існував поряд із засиллям приватного капіталу друку.

У 1982 р., коли до влади прийшли партії ХДС/ХСС, прибічники приватної економіки, Була зроблена нова спроба, яка закінчилася врешті-решт успіхом. Країну захлеснула хвиля утворення станцій. Незабаром у всіх землях були нові закони ЗМІ і створені установи по контролю за приватними станціями.

З 1984 р. в Німеччині діє дві мережі кабельного ТБ - в Мюнхені і Людвігсхафене. З початку 1985 р. консорціум газетних видавництв, головну роль в якому грав концерн Шпрінгера, була випущена комерційна телепрограма «САТ-І». До 1987 р. в країні можна було приймати більше десятка комерційних програм. Новинкою серед них став канал, що дозволяє абонентові за певну плату вибирати на свій розсуд на даний вечір один з декількох фільмів, пропонованих спеціальною телеслужбою.

Німецьке ТБ в значній мірі «американізується». Якщо в 1985 р. доля програм США складала 15%, то через п'ять років вона виросла до 20%. Причини цього зростання чисто економічні. Для завантаження мовних потужностей, зокрема з розвитком кабельного і супутникового ТБ, потрібно близько 125 тис. годин телепрограм, тоді як німецькі корпорації можуть виробити всього лише 5 тис. Розвивати власне виробництво невигідно - американські програми такі дешеві, що з ними не можуть конкурувати жодні інші корпорації.

Суспільно-правове віщання залишалося єдиним віщанням на території ФРН аж до кінця 1980-х рр., коли в законодавство були внесені зміни, що дозволили створювати приватні радіо- і телекомпанії. Приватні компанії існують за рахунок розміщення реклами і виробництва власних фільмів і передач, які вони можуть продавати третім компаніям. Суспільно-правові компанії можуть розміщувати в своїх передачах лише обмежений об'єм реклами (зокрема, реклама на суспільно-правових каналах повністю заборонена у вихідні і свята, а в буденні дні - заборонена до 20 годинників), зате вони одержують т. н. «абонентскую плату» (Gebuhren) зі всіх громадян Німеччини, що мають удома телевізор або радіоприймач. Абонентна платня за телеточку складає близько 16 євро в місяць, за радіоприймач - близько 9 євро в місяць. Абонентну платню зобов'язані платити всі німці, що мають телевізор або радіоприймач, незалежно від того, чи дивляться вони передачі суспільно-правових каналів - це викликає в німецькому суспільстві запеклі дискусії.

Німецьке громадське телебачення не має права транслювати передачі, що можуть зашкодити фізичному, духовному або душевному спокою дітей та молоді, окрім тих випадків, коли мовник може забезпечити умови обмеженого доступу на підставі вікового цензу. Фільми, які можна дивитись після 16 років показують лише з 22.00 до 06.00 ранку. З обмеженням після 18 років - з 23.00. Законодавство також містить рекомендації щодо того. Що більша частина програм має бути власного виробництва. Приватних мовників зобов'язують достатню увагу приділяти релігійним програмам, надавати ефіри політичним партіям на рівній пропорційній основі.

Проте існують окремі рекомендації. Наприклад, ЦДФ дається самостійність у створенні програм, у той же час, як громадсько-правовій ТРК ЦДФ наказують узгоджувати свою програмну політику із АРД, у першу чергу щодо новин.

Для здійснення програмної політики ЦДФ може співробітничати з третіми особами, проте їй заборонено купувати, замовляти телепродукцію з ціллю її економічного використання. Замовна продукція має бути пропорційно розділена між землями. Особливо прискіпливо на ЦДФ мають ставитися до оглядів подій у світі, передачі повинні відображати розмаїття Німецького життя, стимулювати індивідуальну думку. При цьому “міжнародна” та внутрішнє житті повинні відбиватися у програмах пропорційно.

ЦДФ повинне сприяти розвитку саме об'єднаної Німеччини. Новини та коментарі повинні бути відокремленими, останні позначені як особисті позиції. Федеральний уряд може отримати безкоштовний ефір у разі масштабних катастроф та інших масових загроз. Суворо регламентується надання ефірного часу релігійним конфесіям.

Програмна політика НДР реалізується через загальне мовлення та земельні програми. Останні - це програми земельних студій, передбачені для окремої землі.

Окрім громадсько-правового телебачення, до складу якої входить одна загально федеральна ГП ТРК (Друге німецьке телебачення - ЦДФ) загально федерального масштабу та громадсько-політична ТРК АРД, яка представляє об'єднання телеканалів земель. Вони мають статус некомерційних організацій. Разом із цим діють приватні телеканали.

Найбільшою суспільно-правовою компанією ФРН і найкрупнішою телерадіокомпанією Європи є суспільно-правова телерадіокомпанія ARD (Arbeitsgemeinschaft der offentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland - Робоча співдружність суспільно-правових телерадіокомпаній Федеральної Республіки Німеччина).

В рамках ARD здійснюється віщання першого каналу німецького телебачення: ARD Das Erste, близько десятка місцевих телевізійних каналів, вироблюваних відповідно членами співдружності, місцевими суспільно-правовими телерадіокомпаніями, а також понад п'ятдесят місцевих радіопрограм.

Членами ARD є (в алфавітному порядку):

Bayerischer Rundfunk (BR) http://www.br-online.de

Hessischer Rundfunk (HR) http://www.hr-online.de

Mitteldeutscher Rundfunk (MDR) http://www.mdr.de

Norddeutscher Rundfunk (NDR) http://www.ndr.de

Radio Berlin-Brandenburg (RBB) http://www.rbb.de

Radio Bremen (RB) http://www.radio-bremen.de

Sudwestfunk (SWR) http://www.swr.de

Saarlandischer Rundfunk (SR) http://www.sr-online.de

Westdeutscher Rundfunk (WDR) http://www.wdr.de

Також в рамках ARD здійснюється віщання радіо і телебачення Deutsche Welle - «Немецкая волна». Deutsche Welle виконує функції іномовлення, тому на її створення ARD одержує окремий бюджет, субсидійований федеральним урядом. «Немецкая волна» представлена в телевізійному (DW-TV) і радіо (DW-Radio) ефірі, а також в інтернеті DW-WORLD. Віщання ведеться на 30 мовах. На російській мові виходять радіопрограми і сайт.

Другим суспільно-правовим телеканалом ФРН є ZDF - Zweites Deutsches Fernsehen (Друге Німецьке Телебачення), з штаб-квартирою в Майнце. Історія створення ZDF йде в 1950-е рр., коли федеральний канцлер Конрад Аденауер намагався поставити медіа під контроль держави. Одним з напрямів настання федеральної влади на ЗМІ стала спроба створити державний другий канал. Зіткнувшись з серйозною опозицією як функціонерів ARD, що не бажали терпіти державних конкурентів, так і урядів федеральних земель, що не хотіли посилення федерального центру, Аденауер намагався утілити свій проект аж до початку 1960-х рр., коли в 1962 р. вердикт федерального конституційного суду визнав саму можливість створення державного телебачення незаконною і заборонив федеральному центру будь-які спроби створення подібних ЗМІ. Як альтернативу був створений другий, також суспільно-правовий канал - ZDF, відрізнявся від ARD тим, що ARD була децентралізованою структурою, співдружністю множини місцевих компаній, а ZDF створювалося спочатку як вертикально організований, централізований проект.

Також на території ФРН здійснюють віщання наступні приватні канали:

RTL

RTL2

Super RTL

Sat1

Pro7

Kabel1

VOX

Eurosport

DSF

MTV

VIVA

VIVA PLUS

канали новин:

n-tv

N24

EuroNews

інші телеканали:

KinderKanal (KiKa) - сумісний проект ARD і ZDF

Phoenix (політично-інформаційний канал, практично весь контент якого складають прямі включення з політичних подій, тривалі виступи політиків і т.д.)

ARTE (французько-німецький культурно-інформаційний канал, з німецької сторони створюваний за участю ARD і ZDF)

Sat - сумісний німецькоязичний канал, що віщає на територіях Німеччини, Австрії і Швейцарії.

Мобільне та інтерактивне телебачення в Німеччині

Занедбаний в Німеччині експериментальний проект DVB-Н компаніями Е-Plus, О2, Т-Mobile і Vodafone продемонстрував майбутні можливості портативного телебачення. На початковому етапі чотири сітьові оператори починаючи з травня 2006 р. три місяці надавали повноцінне телемовлення для Берліна, Гамбурга, Ганновера і Мюнхена на базі стандарту DVB-Н. Для найшвидшої реалізації послуги і доступу на широкому ринку притягуються федеральні і місцеві органи влади, а також регіональні медіаструктури, відповідальні за надання частот.

Експериментальний проект мобільного телебачення в стандарті DVB-Н (Digital Video Broadcasting Handheld), занедбаний на честь чемпіонату світу по футболу операторами Е-Plus, О2, Т-Mobile і Vodafone, успішно продемонстрував свої можливості.

Протягом трьох місяців для тестування було задіяно близько 1 тис. пристроїв, включаючи прототипи і підготовлювані до виходу пристрої від різних виробників. У зв'язку із стабільною технічною операційною платформою відгуки учасників були украй позитивними. Незалежно від місцезнаходження користувачі були украй задоволені відмінною якістю зображення, добрим прийомом і широким вибором програм. Співпраця з мовними компаніями була дуже успішною.

Оператори надають увагу багатообіцяючій технології DVB-Н, яка вже дозволяє передавати теле- і радіопрограми по 16 каналах.

Надалі DVB-Н буде здатна передавати до 40 програм практично необмеженій кількості користувачів. При використанні DVB-Н швидкість передачі даних пристосовується під можливості екрану приймаючого пристрою і доступну продуктивність батареї. Іншою цікавою особливістю є можливість надалі з'єднання стандарту DVB-Н і мобільних додатків на базі технологій GPRS/UMTS, що створює додаткову перевагу для користувачів: наприклад, канал зворотного зв'язку, що розповсюджується по сіті мобільного зв'язку, дозволить реалізувати інтерактивні формати програм і надавати додаткову інформацію за програмами. Всі чотири оператори переконано, що мобільне телебачення на базі DVB-Н можна розвинути до дуже успішного рівня.

На міжнародній торговій виставці побутової електроніки Internationale Funkausstellung (IFA), що проводиться в Берліні, відвідувачі зможуть випробувати на собі якість DVB-Н. Чотири оператори будуть демонструвати технологію на стенді Technical-Scientific Forum (Technisch-Wissenschaftliches Forum).

Експериментальний проект DVB-Н підтвердив, що мобільне телебачення надає високий рівень інновації і економічний потенціал для ринку Німеччини. Передумови експлуатації даних можливостей очевидні: крім вже встановленого схвалення потенційних користувачів дана технологія одержує підтримку виробників ведучих мобільних пристроїв. Крім інших до нової виробників на нову технологію звертають увагу такі компанії як BenQ, Siemens, Motorola, Nokia, Sagem і Samsung. Образовивающийся в даний час консорціум операторів Е-Plus, О2, Т-Mobile і Vodafone навмисний сприяти ефективному використанню частот і стрімкому розгортанню ринку мобільного телебачення.

Намічене спільне підприємство не планує створювати власний медіаконтент, а натомість буде надавати абонентам мобільного телебачення існуючі телепрограми за допомогою нової сіті і розробить інноваційні формати спільно з постачальниками програм.

Для можливості розвитку в Німеччині широкого спектру продукції для мобільного телебачення необхідно створити і підтримувати відповідну сітьову інфраструктуру. Оператори мобільного зв'язку Німеччини вже готові інвестувати мільйони для досягнення даної мети. Проте для забезпечення швидкого і повноцінного упровадження DVB-Н необхідно створити відповідну базу. Це означає, що передавальні частоти повинні бути доступні по всій Німеччині і повинна бути створена злагоджена основа регулювання для даної послуги.

Відповідним представникам влади необхідно незабаром утілити розв'язання, якщо Німеччина бажає не відстати від своїх міжнародних конкурентів. Приміром, технологія DVB-Н вже занедбана в Італії на комерційній основі і готова до запуску у Фінляндії. В цьому плані Германія вже здала позицію інноваційного лідера, що затвердилася, за нею, коли в 2004 р. вона розвернула перші технічні експериментальні проекти.

Одному з перших на роботу в повністю цифровому середовищі перейшла Фінляндія. 27 серпня ця скандінавська країна почала віщання DVB-MHP з передач телетексту MHP і електронного путівника за програмами (EPG - Electronic Programm Guide) виробництва Sofia Digital. Віщання ведеться всіма 12-у цифровими телевізійними каналами. До кінця 2001 року у Фінляндії було охоплено цифровим телебаченням 70% країни.

В кінці вересня 2001 року компанія KirchGroup оголосила про своє стратегічне розв'язання - її напрям діяльності в області цифрового телебачення цілком зв'язується з упровадженням технологій MHP на телевізійних префіксах власного виробництва (STB - set-top boxes). Мовці ARD, RTL, ZDF «Директорская конференція регулюючих органів у вещании» (Director's Conference of regulatory authorities for broadcasting) і компанія KirchGroup підписали угоду, згідно якої технології MHP дається «зеленая улица». Дана угода поклала край технологічним диспутам, які перешкоджали розвитку цифрового телебачення в Німеччині.

Що розроблено для Інтерактивного телебачення?

DVB-MHP забезпечує платформу для майбутнього розвитку. Ще на торішній виставці IBC декілька компаній представили ряд продуктів на базі MHP.

Фінська компанія Sofia Digital випускає лінійку продуктів для додатків в цифровому телебаченні. Arena - це система, що забезпечує завершене середовище для цифрового телебачення. Система містить набір програмних засобів для ауторинга, розподіли і управління як в мовній, так і в широкосмуговому середовищі. Access включає електронний програмний путівник, EPG і множина служб навігації, що відносяться, до EPG за програмами і іншою службовою інформацією. Annex дозволяє удосконалювати програми і забезпечує засоби для додаткових послуг і інформації, за допомогою яких глядачі могли б вести інтерактивну взаємодію з телепередачами. Atcade - автономний розважальний портал з множиною різних послуг, а Agora забезпечує рекламування і «шопинг» за допомогою телебачення. Всі комунікаційні послуги для середовища MHP можуть бути знайдені в Amigo.

Компанії Envivio і IRT працюють разом над технологіями MPEG-4 для автономних префіксів DVB-MHP. На додаток до основних ТВ-программам намічене використовувати засоби ауторинга в MPEG-4 і плейєри від Envivio з метою зробити аудио/визуальный контент доступним для глядача в режимі «по-требованию». Компанія Envivio пропонує EnvivioTV - завершений медіа-плейер ISO/MPEG-4, підтримуючий передачу потоку, місцеве відтворення і цифровий захист авторських прав при використанні аудіо, відео і змішаних потоків MPEG-4 в Інтернеті і мовних сітях.

Компанія Top5 - член консорціуму DVB, форуму TV-Anytime, Групи Упровадження MHP (MHP Implementation Group), і партнер компаній IRT і BetaResearch. Top5 має набір високопродуктивних засобів MHP (збірка підпрограм на Java з розширеними функціональними можливостями), які можуть передаватися на інші телевізійні платформи. Компанія Top5 розробила розв'язання для з'єднання існуючих систем ERP (Enterprise Resourse Planning - управління ресурсами підприємств), CRM (Client Relations Management - управління взаєминами з клієнтами) і CTI (Computer Telephony Integration - комп'ютерно-телефонна інтеграція) з додатками інтерактивного цифрового телебачення.

Liberate Technologies розробила програмне забезпечення Liberate TV Platform, що представляє собою проміжне (middleware) ПО на базі APL- і Java-скриптов для телебачення підвищеної якості (Enhansed TV) для цифрових телевізійних префіксів. Ідея, що лежить в основі цього програмного забезпечення, полягає в тому, що ауторинг повинен бути дешевим, а розробка - швидкою. під час IBC компанія Liberate Technologies разом з Philips Digital Network представила засновану на відкритих стандартах програмну платформу, яка інтегрує MHP. Інші додатки від Liberate забезпечують управління касетними відеомагнітофонами для цифрових префіксів, службу замовлення квитків через ТВ (TV Ticker), ТВ-почту (TV Mail) і ТВ-чат (TV Chat). Компанії Liberate Technologies і Macromedia інтегрували Macromedia Flash Player в інтерактивну телевізійну платформу від Liberate для комерційного розгортання. Інтеграція Macromedia Flash Player дозволила розробникам Macromedia Flash створювати контент і додатки для інтерактивного ТВ на програмній платформі Liberate TV.

Компанія Deuromedia пропонує комунікаційну платформу, об'єднуючу прийомо- і передаючі додатки, відповідно viewmotion і viewmanage, для широкосмугової передачі даних через супутника, сіті кабельного телебачення і телефонні лінії. Система viewmotion підтримує передачу цифрових файлів і мультимедійного контента. Viewmanage контролює обробку даних і порядок проходження передач, відповідно до вказівок, що передаються з системи viewmotion, і перевіряє їхню повноту. Система ведення фінансових рахунків забезпечує автоматичне управління і напрям рахунків в середовищі з тисяч різних передавачів і мільйонів приймачів.

Платформа IP Multicast від Deuromedia робить можливим швидку, надійну і безпечну передачу через супутника сигналів різних форматів - відео, аудіо, і форматів даних. Індивідуальні модулі, що становлять всі розв'язання, охоплюють концепцію всього тракту передачі - від передавача до приймача, полегшуючи пересилку великих об'ємів даних через широкосмугове передаюче середовище (наприклад, зв'язок супутника).

Під час IBC'2001 компанія NDS продемонструвала персональний телевізійний рекордер (iPTV) Sky+ фірми Pace Micro Technology, працюючий на базі прогресивної технології XTV фірми NDS, безпечну широкосмугову IP-доставку телепередач і відео на вимогу (VOD - Video on Demand), доставку контента підвищеної якості на численні побутові пристрої, додатки, що доставляються на недорогі телевізійні префікси, додатки, що доставляються на телевізійні префікси за допомогою Java, а також розгорнені інтерактивні додатки. Завдяки XTV-технологии від NDS, система Sky+ синхронізується з будь-якими можливими змінами часу виходу програм.

Технологія XTV розрахована на підвищення якості телевізійного контента, скорочення ланцюжка грошових витрат, і розширення операторської платформи. Технологія забезпечує доставку контента від початкової до кінцевої крапки, розв'язання по управлінню і захисту для операторів, провайдерів контенту і рекламних агентств. Media Storm компанії NDS використовує віщання даних для доставки багатого мультимедійного контента на домашні комп'ютери і відкриває мовцям нові колії підвищення прибутків за допомогою нових типів розважальних програм. Компанії Canal+ Technologies, провайдер програмних розв'язань для інтерактивного ТВ, і NPTV, розробник інтерактивних телевізійних додатків, пропонують комплекс для телебачення підвищеної якості - Enhanced TV Pack. Це програмний комплекс для монтажу і віщання додатків телебачення підвищеної якості, синхронізованих з телепередачами. Комплекс містить компоненти програмного забезпечення і дає можливість операторам використовувати посередницьке (middleware - посередницьке, межплатформене або зв'язуючи) програмне забезпечення Mediahighway від Canal+ Technologies. Bando Player - це додаток, який інтерпретує дані, що згенерували за допомогою програм Easy Tools, і забезпечує інтерактивність при використанні телевізійних префіксів. EASY iTV Tools - набір інструментальних засобів для настільного комп'ютера, що дозволяє любому розробляти і створювати сценарії функціонування телебачення підвищеної якості.

Компанія Chyron Corporation поставила для IDP, французької компанії-розробника комплексу Regieline для інтерактивного ТВ, свій інструментальний набір Lyric iTV для створення контента. Остання версія 2.0 Regieline, яку випустила IDP, серед інших нових функцій, забезпечує простоту створення додатків на базі динамічних даних, побудова додатків з можливістю робити запити з бази даних в реальному часі, і створення послуг телебачення підвищеної якості, які дозволяють глядачам брати участь в прямому ефірі в ігрових шоу, реагувати на пропозиції телемагазинів, голосувати і передавати свої думки.

Irdeto Access і Yes Television (провайдер IP-решений для широкосмугового інтерактивного телебачення) пропонують систему захисту контента в реальному часі. Нова система заснована на технології Irdeto Cyphercast і розрахована на захист в реальному часі телевізійного віщання, відео на вимогу і інших прогресивних послуг при швидкостях передачі, відповідних для IP-сетей, таких як ADSL (Asymmetric Digital Subscriber Line - асиметрична цифрова абонентна лінія) і FTTH (Fiber To The House - «волокно в дом»). Ця технологія дозволить Yes TV отримати доступ до високоякісного контенту для VOD і IP-услуг.

Разом з своїми партнерами по Європейському IST-проекту SAMBITS (System for Advanced Multimedia Broadcast and Information Technology Services), компанія IRT розробила прототип інтегрованої концепції віщання і Інтернету для інтерактивних аудио/визуальных послуг на базі відкритих стандартів, таких, як MPEG-2, MPEG-4, MPEG-7 і DVB-MHP. Проект SAMBITS забезпечує побудову закінченого ланцюга доставки, від початкової до кінцевої крапки, і включає засоби для он-лайнового і офф-лайнового мультимедійного виробництва. Одним з найкрупніших досягнень в цьому проекті є те, що він закладає базу для упровадження стандартів MPEG-4 і MPEG-7, інтегрованих в мовну технологію DVB-MHP. SAMBITS - це проект IST, спонсорований Європейським Союзом.

Компанія Philips Digital Networks пропонує новітні засоби для створення інтерактивного потоку контента - систему VeonStudio 5.0, забезпечуючу нові колії для створення інтерактивного контента у форматі потоку. Традиційні методи потоків включають тільки лінійні аудіо- і відеопотоки. VeonStudio 5.0 кардинально змінює всю ситуацію, забезпечуючи засоби, що дозволяють розробникам контента застосовувати багатошаровий підхід в технологіях аудіо потоку і відео, а засоби зворотного зв'язку дають можливість мовцям розуміти поведінку користувачів і накопичувати свій досвід.

Під час IBC '2001 п'ять інтерактивних телевізійних компаній утворили «Группу по Видовищних Технологиям» (ETG - Entertainment Technology Group). Компанії Lucent Digital Video (LDV), nCube, NDS, Orca Interactive і Pace Micro інтегрували свої сучасні прогресивні технології для формування закінченій iTV-системы.

Створення ETG підтримує розвиток актуальних видовищних додатків, таких як звичайне мовне відео, відео на вимогу, поясне (time shifting) телевізійне віщання і персональний відеорекордер (PVR - Personal Video Recorder) із захистом контента за допомогою шифрування. Група ETG навмисна сконцентруватися на технологічних розв'язаннях, що забезпечують умовний доступ і захист контента і використовуючих відеосервери і інтерактивний путівник за програмами (IPG - Interactive Programming Guide) для ефірного цифрового телемовлення і архівних послуг VOD.

Кожна з п'яти компаній вклало в союз свої розв'язання. Lucent Digital Video забезпечує технології кодування за допомогою лінійки кодерів MPEG-2, відеошлюзів (video gateways) LINKRunner і програмного забезпечення для сітьового управління. nCube поставляє систему потоку n4, забезпечуючу функції VOD і сітьового персонального рекордера PVR, а також програмне забезпечення nABLE - надійну відмовостійку платформу інтерактивного управління для множинних сітей. NDS забезпечує програмне забезпечення для захисту контента Open VideoGuard, і своє розв'язання по інтегрованому персональному телебаченню XTV. Orca забезпечує мовні і VOD-приложения, використовуючи свою систему RiGHTv Core. Pace Micro Technology бере участь в союзі з прогресивними цифровими префіксами і технологією домашніх шлюзів для всіх широкосмугових платформ - кабельних, беспроводних і IPTV (Internet Protocol TV).

Використовуючи комбінацію сіті і персонального рекордера на стороні клієнта, група ETG дозволяє оператору максимізувати доступну смугу і мінімізувати сітьовий трафик за рахунок збереження контента в префіксі при гарантії, що найпопулярніший мовний контент зберігається на відеосервері. Гнучкість розв'язання дає оператору можливість вибору - чи розгортати сіть, або PVR на стороні клієнта, або використовувати комбінацію того і іншого без істотної реконфигурації архітектури.

Федеральні відомства і агентства преси та інформації Німеччини

радіомовлення телебачення преса німеччина

Федеральне відомство преси та інформації покликане надавати президентові і Федеральному урядові всю поточну інформацію. Для цього відомство підтримує належні зв'язки з інформаційними центрами всередині країни і за кордоном, використовуючи найсучасніші технічні засоби.

До основних завдань відомства належить вивчення й узагальнення громадської думки. Результати досліджень використовуються у внутрішньополітичній діяльності Федерального уряду. До відань Федерального відомства преси та інформації належить інформування населення і засобів масової інформації про політику Федерального уряду. Крім завдань у ділянці політики та інформації, відомство роз'яснює і викладає діяльність, наміри і завдання Федерального уряду. Відомство преси та інформації у контакті з Міністерством закордонних справ покликане провадити діяльність за кордоном, метою якої є підтримування належного іміджу ФРН у світі, повне і правдиве висвітлення образу німецької держави і роз'яснення політики Німеччини.

Під час організації і проведення заходів загальнополітичного значення Федеральне відомство преси та інформації узгоджує власну громадсько-політичну діяльність з аналогічною діяльністю інших Федеральних міністерств. Крім, того Федеральне відомство преси та інформації сприяє німецьким інформаційним службам як у країні, та і за кордоном, зокрема у сфері організації фоторепортажів, кіно програм, радіо - і телепередач.

Від березня 1995 р. керівником Федерального відомства преси та інформації став Петер Гаусман у Бонні

Федеральна організація преси - зареєстроване товариство, яке налічує понад 750 членів. Товариство об'єднує бонських кореспондентів, які постійно передають повідомлення із Бонна і Берліна. Кореспонденська діяльність здійснюється на професійній основі штатними редакторами чи вільними журналістами щоденних або тижневих газет, журналів, інформаційних агентств, радіо - і телекомпаній. Товариство організовує прес-конференції і створює своїм членам можливості для якнайшвидшого інформування громадськості.

У Бонні працює понад 500 закордонних кореспондентів національних засобів масової інформації. Вони об'єднані в «Союз закордонної преси у Федеративній Республіці Німеччини» в Бонні з філією в Берліні. Їм надано право на запитання під час федеральних прес-конференцій. У Берліні працює понад 300 закордонних кореспондентів. Вони об'єднані в «Союз закордонної преси у Берліні», який засновано ще 1906 р. для стеження за подіями в столиці й усій Німеччині.

Бюро зв'язку для закордонної преси - це найперше місце, куди потрапляють акредитовані закордонні кореспонденти після того, як у німецькому посольстві в їхній країні їм надається офіційний дозвіл на в'їзд і працю у ФРН. Кореспондентам з країн, що розвиваються, приділяється особлива увага та надається підтримка для, того щоб створити рівноцінні й належні умови в збиранні інформації, підготовці та передачі повідомлень.

В Німеччині налічується понад 500 агентств, 145 із яких займаються збором суспільно-політичної інформації. Найбільше із яких ДПА - Дойче прессе агентур (Німецьке агентство новин).

ДПА засноване в 1949 р. на базі агентств трьох окупаційних зон: Дойчер прессе-динст ( Англійська хвиля), Дойче нахрихтенагентур (американська) і Зюдвестдойче нахрихтенагентур ( французька). Представляє собою корпоративну організацію власників газет і радіотелевізійних корпорацій. Число працівників - 800 чол.

Розповсюджує серед абонентів ( уряд Німеччини, 120 газет, 7 журналів, 14 радіотелестанцій, 103 передплатника) внутрішню і міжнародну інформацію як власних кореспондентів, так і іноземних агентств. Середньодобовий обсяг інформації - 300 тис. слів на німецькій, англійській, іспанській і арабській мові. В загальному обсязі міжнародна інформація становить понад 30%, внутрішньополітична - 35%, інша частина припадає на економічну, спортивну, культурну и іншу інформацію.

ДДП - Дойчер депешендинст ( Німецька поштова служба) створена в 1971 р. і представляє собою акціонерне товариство, основний капітал якого належить журналістам, які співпрацюють в агентстві, і одержувачам інформації.

Надає передплатникам (73 газети і журнали, радіо телекомпанії, прес-відділи парламентських партій) внутрішню і міжнародну інформацію ( крім спортивної) на німецькій і англійській мові.

Середньодобовий об'єм інформації - 50 тис. слів. ДДП видає щотижневий інформаційний бюлетень «Брифдинст». Численність працівників з урахування позаштатних кореспондентів - 80 чол.

Серед приватних інформаційних агентств можна виділити Католіше нахрихтен агентур (Католицьке агентство новин) і Евангелішер прес-дінст (Євангельська прес-служба).

Список використаних джерел

1. Вісник книжкової палати Україна // Мас-медіа федеративної республіки Німеччини. - 1997. - № 3. - С. 3-6.

2. Весник НАН Украине // Журналистика Германии. - 1996. - С. 69-78.

3. Матеріал із Вікепедії - : http://ru.wikipedia.org/wiki/Категория:Средства_массовой_информации_Германии.

4. Режим доступу: http://www.de-web.ru/info/kommunikation.html

5. Режим доступу: www.politdumka.kiev.ua

6. Режим доступу: www.landeszeitung.de/

7. Режим доступу: www.ostsee-zeitung.de/

8. Інститут Масовї Інформації - http://imi.org.ua/?read=8:18

9. Телеспутник http://www.telesputnik.ru/archive/n102/001.html

10. Матеріал із Вікепедії - свободной энциклопедии - http://ru.wikipedia.org/wiki/

11. В Германии разворачивают мобильное телевидение -http://www.pcnews.ru/news/dvb-plus-o2-mobile-vodafone-2006-digital-video-broadcasting-handheld-16-40-gprs-umts-internationale-131080.html

12. Интерактивное Телевидение - это реальность -http://www.ovideo.ru/articles/0027/

Размещено на Allbest.ru