Технологія друку (ксилографія, набірний шрифт)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Реферат

на тему:

Технологія друку (ксилографія, набірний шрифт)

Київ 2011

План

1. Ксилографія

1.1 Винайдення ксилографії у Китаї

1.2 Ксилографія у Західній Європі

1.3 Ксилографія на Сході

1.4 Ксилографія в Україні

1.5 Естампаж

1.6 Інструменти

1.7 Значення ксилографії для виникнення книги

1.8 Відомі українські та зарубіжні ксилографи

2. Набірний шрифт

2.1 Винайдення набірного шрифту

2.2 Йоганн Гутенберг

2.3 Іван Федорович

2.4 Сучасний друк

2.5 Технології друку

Література

1. Ксилографія

1.1 Винайдення ксилографії у Китаї

Саме в Китаї було зроблено винахід механічного способу відтворення книг - друк. Винайдений раніше китайцями папір створив економічні і технічні передумови другого чудового винаходу китайців - друк. Сам принцип здобуття безліч відтисків з одного оригінала (кліше) був відомий дуже давно і практикувався зовсім не лише в Китаї, але ніде, включаючи і середньовічну Європу, не здогадувалися використовувати його для виготовлення книг.

Китайці прийшли до свого винаходу не відразу. У VI-V вв. до н.е. даоси - ченці, представники філософсько-релігійного учення даосизму, і буддисти стали друкувати з дерев'яних гравюр-печаток амулети, ікони, тексти. Не менш важливим джерелом винаходу друку ксилографії були відтиски з написів на камені. У Китаї, як і на древньому Сході, найбільш важливі тексти висікали на кам'яних стелах, щоб вони виявилися загальнодоступними і довговічними. Приблизно в V-VII вв. н.е. склалася практика знімати з цих стел естампи. Робилося це так: до стели прикладали декілька вологих листів паперу і легкими ударами молоточка заганяли папір в западини букв. Потім верхній аркуш змащували чорною фарбою, а западини залишали незакрашеними. Такий був своєрідний механічний спосіб літографування.

У VIII-IX вв. у Китаї затвердився і інший спосіб масового зняття копій - ксилографія. Хоча офіційно «батьком» поліграфії вважається Іоганн Гутенберг, який в 1440 році винайшов книгодрукування, проте найпершою з відомих друкарських книг є буддиська «Діамантова сутра», надрукована в Китаї в 868 році саме методом ксилографії.

Діамантова сутра 868 року, архів Британської бібліотеки

Суть простої ксилографії така: на дерев'яній дошці малюється в дзеркальному вигляді текст і, якщо треба, зображення. Потім частину деревини між буквами видаляють. Виходить рельєфна опукла друкарська форма. Рельєф змащують фарбою і притискують до паперу. Фарба переходить з форми на папір, і готовий відтиск виявляється прямим зображенням. У Китаї друкували на одній стороні аркуша, залишаючи зворотну чистою.

Непрямим попередником ксилографії окремі дослідники пропонують вважати естампаж - техніку отримання прямого відбитка рельєфного зображення. Перші досліди такого своєрідного способу друку відносять до часу, практично збігається з часом винаходи в Китаї папери (II століття н. Е..) - Це отримання відбитків з плоских кам'яних рельєфів; на рельєф накладається злегка зволожена папір, який спеціальними щітками притирают і легким постукуванням вдавлюють в поглиблення; після того на поверхню висушеної папери, сприйняла форми рельєфу, великою плоскою кистю і тампонами наносять водяну фарбу. У результаті виходить пряме відтворення рельєфу, яке складається з силуетів (залежно від завдань і застосовуваних матеріалів - чорних або кольорових), що перемежовуються пробільними лініями.

1.2 Ксилографія у західній Європі

Перші зразки західноєвропейської гравюри, що їх виконано в техніці обрізної гравюри на дереві, тобто ксилографії, з'явилися на межі XIV -- XV століть. У 1780-х роках художник і гравер Томас Бьюїк винайшов спосіб торцемвої гравюри на дереві (на поперечному зрізі стовбура твердих порід). Він сам створив ілюстрації до «Загальної історії чотириногих» і двотомної «Історії птахів Британії».

Разрешить написание латиницей

Так нині перша дата в історії гравюри збігається з першою датою в історії друкарства. Проте проникнення гравюри до Європи лише ненабагато випередило винахід Іоганном Гутенбергом книгодрукування.

Перші зразки західноєвропейської гравюри, виконані в техніці обрізної гравюри на дереві, з'явилися на рубежі XIV-XV століть. Вони були релігійного змісту, що зумовило поширення цього «ремесла»: спочатку це була Баварія, Ельзас, провінції Священної Римської імперії. Якщо спочатку це були переважно релігійні зображення, то потім стали з'являтися сатиричні листки, календарі і абетки. Перша датована ксилографія називається «Св. Христофор »і виконана вона була в 1423 році. Близько 1430 року з'являються так звані блокові книги, де текст і ілюстрація вирізалися і друкувалися на одній дошці, а з 1461 ксилографії почали вживатися в якості самостійних ілюстрацій для друкованих книг.

Техніка гравюри на дереві досить проста: на відшліфовану поверхню дошки товщиною близько 2,5 см наноситься малюнок, після чого лінії цього малюнка обрізаються з обох сторін гострим ножем, а фон вибирається спеціальним інструментом до глибини 2-5 мм. Після цього дошку можна прокатувати фарбою і виконувати відтиснення на папері.

Якщо вище йшлося про так звану обрізний гравюрі (виконаної уздовж деревних волокон), то в 1780-х роках чудовий англійський художник і гравер Томас Бьюїк винайшов спосіб торцевої гравюри на дереві (на поперечному зрізі стовбура твердих порід). Він сам створив безліч шедеврів цього жанру - ілюстрації до «Загальної історії чотириногих» і двотомній «Історії птахів Британії».

Саме в техніці торцевої ксилографії в XIX столітті створюється безліч книжкових ілюстрацій, які з Додавання другої тонової дошки називалися політіпажей. Найбільш великими представниками цієї техніки в Росії були гравери Лаврентій Серяков і Володимир Мате.

1.3 Ксилографія на Сході

Окремо стоїть мистецтво східній ксилографії. Якщо раніше вона передавала лише релігійні ієрогліфічні тексти, то в XVII столітті в Японії з'являються ілюстровані книги, а з 1660-х років - гравюри світського змісту. Розквіт японської ксилографії відноситься до XVIII століття, коли Окумура Масанобу ввів двох-і триколірну друк.

Найбільшим майстром кінця XVIII століття вважається творець ідеального жіночого портрета Китагава Утамаро, а в I половині XIX століття творці чудових пейзажів Кацусика Хокусай і Андо Хиросиге.

1.4 Ксилографія в Україні

Ксилографія відома в Україні (в основному на Волині та Галичині) з початку 14 століття. Майже забута у 18 -- 19 століттях, втім до цього часу відносяться роботи київського ієродиякона Севастяна. Мистецтво ксилографії, відроджується у 1920-х рр. В цьому стилі працював Хасевич Ніл, Яків Гніздовський

1.5 Естампаж

Непрямим попередником ксилографії окремі дослідники пропонують вважати естампаж - техніку отримання прямого відбитка рельєфного зображення. Перші досліди такого своєрідного способу друку відносять до часу, який практично збігається з часом винаходу в Китаї паперу (II століття н. е.). Це отримання відбитків з плоских кам'яних рельєфів, на рельєф накладається злегка зволожений папір, який спеціальними щітками притирають і легким постукуванням вдавлюють в поглиблення; після того на поверхню висушеного паперу, котрий сприйняв форму рельєфу, великою плоскою кистю і тампонами наносять водяну фарбу. У результаті виходить пряме відтворення рельєфу, яке складається з силуетів (залежно від завдань і застосовуваних матеріалів - чорних або кольорових), що перемежовуються пробільними лініями.

Цей спосіб мав застосування і в подальшому, вже з появою гравюри на дереві. Є припущення про те, що він міг вплинути на окремі стилістичні прийоми старої китайської гравюри, в яких можна спостерігати наслідування естампажу, що виражається наявністю білого штриха по кольоровому або чорному фону або силуетів.

Вбачаються схожість з естампажем і в прийомах друку торцововой гравюри притиранням - єдиному можливий спосіб отримання якісних відбитків з дощок малих форматів.

1.6 Інструменти

У ксилографії інструментами служать штихеля, подібні тим, які вживають в глибокій гравюри на металі, але більш різноманітної форми. Штихель являє собою вузький сталевий стрижень різного перетину, довжиною 10-11 см, з ріжучим кінцем, заточеним під кутом 45 ° (для металу штихеля заточують під більш тупим кутом). Інший кінець вставляється в ручку грибоподібної форми. Нижня, звернена до дошки частина ручки плоско зрізується. Якщо покласти штихель з ручкою на дошку, ріжучий край його може бути злегка піднятий.

1.7 Значення ксилографії для виникнення книги

Винахід ксилографії мало вирішальне значення для виникнення книги у вигляді блоку. Спочатку віддруковані листи прийнято було склеювати в довгу стрічку і згортати в сувій. Але для читання це було незручно і китайці придумали форму доладної ширми. Проте на згинах вона швидко зношувалася, і ось з початку Х ст стали склеювати листи із зовнішнього боку згину. Тепер, якщо папір і рвався на згині з незаклеєного боку, то сама книга не розвалювалася. Наступним етапом стала книга, що збирається з окремих листів. У XI ст поширено було брошурування «метеликом»: віддрукований з одного боку аркуш складають вдвоє чистою стороною назовні і зшивають з іншими такими ж листами. Але і цей спосіб виявився не дуже зручним. Кожні дві сторінки з текстом перемежаються двома порожніми, та і текст двох сторінок при читанні зливається. Тому через деякий час знайшли інший спосіб брошурування: згинати аркуш віддрукованою стороною назовні і склеювати спарені листи в корінця так, щоб при перегортанні порожніх сторінок не було видно. Склеювання великої кількості листів - заняття трудомістке, тому в XIV-XV вв. листи стали прошивати наскрізь. Такий метод брошурування застосовується і сьогодні.

1.8 Відомі українські та зарубіжні ксилографи

Хочу привести декілька відомих українських та зарубіжних ксилографів: Адамант Самійло -- український ксилограф (18 століття);

Альбрехт Дюрер (1471--1528), німецький художник;

Геннадій Дмитрович Єпіфанов (1900--1985), російський радянський художник; Федір Денисович Константинов (1910--1997), російський радянський художник; Франс Мазерель (1889--1972), бельгійський художник;

Ганна Петрівна Остроумова-Лебедева (1871--1955), російська та радянська художниця;

Володимир Андрійович Фаворський (1886--1964), російський і радянський художник;

Маурітс Корнеліс Есхер (1898--1972), нідерландський художник;

Хасевич Ніл Антонович ( 1905 - 1952 ), український графік.

2. Набірний шрифт

2.1 Винайдення набірного шрифту

Проте ксилографія не задовольнила китайських винахідників. Вже в 1040-1048 рр. коваль Пі Шен винайшов набірний процес. (У Європі цей винахід був повторений лише через чотири століття.) Він брав в'язку глину і вирізував з неї тоненькі рельєфні друкарські знаки, для кожного ієрогліфа окремі. Ці друкарські знаки-літери він обпалював на вогні, щоб зробити їх твердими. Потім набирав потрібний текст, вставляючи літери в залізну рамку, брав металеву пластинку, покривав її сумішшю соснової смоли, воску і паперової золи, розігрівав і притискував до набору. Коли дошка остигала, літери міцно приставали до пластинки. Залишалося змастити форму фарбою і друкувати. Після друкування форму розігрівали, літери відклеювалися. Їх можна було розставити заново в іншому порядку для іншого тексту. Звичайно, це ще досить примітивний спосіб, але сам принцип абсолютно вірний. Китайці продовжували удосконалювати техніку набірного друку, і в XIII ст у них з'явилися олов'яні і дерев'яні літери, а у корейців, що перейняли цей спосіб, - міцніші мідні літери (1392). Слід все ж таки сказати, що набірний шрифт так і не витіснив в Китаї суцільну ксилографію.

У XIV ст в Китаї був винайдений багатоколірний друк. Червоним і чорним кольором була в 1340 р. віддрукована книга буддиста «Коментарі Сутри». Це прадавня в світі книга, віддрукована в дві фарби.

2.2 Йоганн Гутенберг

Першим дукарем у Європі був Йомганн Гутенбемрг (Johann Gutenberg) ( 1397-1400, Майнц (Німеччина) -- 3 лютого 1468) -- європейський винахідник і першодрукар, який винайшов і запровадив промислову технологію друкарства у практику виготовлення книжок. Прецизійний механік шляхетного роду.

1434-1444 -- працював у Страсбурзі. Відомо, що в цей час мав справу з судом через якийсь свій винахід, який намагався тримати у таємниці.

Після цього його слід губиться до 1448 р., коли він знову з'явився у рідному Майнці, де якийсь Йоганес Фуст позичив йому гроші з умовою участі в підприємництві.

Близько 1450 р. Гутенберг опановував техніку виготовлення однакових змінних літер з металу (необхідний для друку прес з 1438 р. вже був відомий). 1452 -- розпочав друкування Біблії -- першої великої книги, технічно і естетично досконалої як на той час. Протягом трьох років виготовив 180 примірників, з яких до нашого часу збереглося 48. Два з них знаходиться у Британській бібліотеці, електронні копії яких можна переглядати і порівнювати онлайн. Незважаючи на успіх, залишився після виходу книги в боргах, і друкарня від нього перейшла до Фуста, але 1459 Гутенбергу вдалося відкрити свою маленьку власну. Архієпископ Майнца, розуміючи значення винаходу Гутенберга для майбутнього культурного розвитку людства, призначив йому за три роки до смерті пенсію. Варто зауважити, що принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже в Стародавньому Єгипті та державах Межиріччя, де за тисячі років до н.е. вироблялися печатки з ієрогліфічними знаками. Також, як я вже зазначала, у Китаї з 6-8 ст. способом ксилографії виготовлялися цілі сторінки текстів. Але цей метод друку не був продуктивнішим, ніж рукописний. Але потрібне було принципово нове рішення і ним стала ідея створення рядків тексту з окремих букв. Ідея сама по собі проста. Складніше було придумати технологію виготовлення цих букв повністю однаковими і у великій кількості та як ними користуватись багаторазово, тобто слід було винайти спосіб книгодрукування у цілому. Це і зробив Йоганн Гуттенберг.

Спочатку він освоїв технологію виготовлення моделей букв (пуансонів). Пуансон він втискав у м'який метал щоб отримати порожнисту форму букви -- матрицю. Матрицю він вмонтовував у дно ливарної форми, заливав розплавом металу і отримував металеві букви -- літери. З букв складались рядки, з рядків -- сторінки. Букви, що виготовлялись у великій кількості, можна розбирати і використовувати для набору нового тексту. Літери розміщались систематизовано в комірках, звідки їх брали при наборі тексту.

Друк здійснювався на друкарському пресі, на одній з площин якого встановлювалась друкарська форма, а на іншій -- папір, що притискались за допомогою ходового гвинта. Перед друком набір покривали фарбою.

Таким чином, Йоганну Гутенбергу належить пріоритет створення усього типографського процесу у цілому. У XV столітті його літера стала першою стандартною деталлю в історії світової техніки. Це привело до революції у друкарстві, масового друку книг, їх здешевлення і по праву вважається найважливішою подією того періоду. Він відігравав ключову роль у розвитку епох Ренесансу, Реформації і науково-технічної революції і поклав матеріальну основу для сучасних процесів поширення знань у маси.

Його новаторським рішенням було створення у Європі першого по-справжньому великого видавництва. До того часу друкували або окремі аркуші із складним оздобленням, призначені для подальшого заповнення рукописним шрифтом, або ж дрібні друкарські вироби типу листівки.

Інше важливе досягнення Гутенберга -- вдалий проект модифікації тогочасного готичного рукописного шрифту, і перш за все створив основні правила верстки, якими користуються більшість професійних друкарів та розробників програмного забезпечення для сучасної комп'ютерної верстки.

Хоча розробки Гутенберга не принесли йому фінансового успіху, технології друку швидко поширюватися, а новини та книги почали розповсюджуватися по Європі набагато швидше, ніж раніше.

Гутенбергу споруджені пам'ятники у Майнці, Страсбурзі і Франкфурті на Майні, а також у Відні. У Відні поряд з пам'ятником Гутенбергу розташований ресторан національної австрійської кухні, що має назву "Гутенберг".

Проект Гутенберг -- найперша цифрова бібліотека, створена з метою оцифрування, архівування і поширення культурного надбання людства, носить ім'я Гутенберга.

2.3 Іван Федорович

Іван Федорович (Іван Федоров) (1510--1530, -- 5 (15) грудня 1583, Львів) -- діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник.

Автограф Федоровича з 23 липня 1583

Існує декілька версій походження Івана Федоровича (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Рогоза).

1532 -- за деякими версіями, одержав ступінь бакалавра Яґеллонського університету (Краків) -- у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.

1550-ті рр.-- диякон церкви Миколи Гостунського в Московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х рр.

З квітня 1563 по березень 1564 р. разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту й виготовленням гравюр для видання "Апостола". Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена І.Федоровим, уплинула на все наступне східнослов'янське друкарство. У післямові до "Апостола" 1564 р. безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван Грозний.

До 1565 р. І.Федоров і Петро Мстиславць надруковали ще кілька літургійних церковнослов'янських книг.

Через якийсь час після того, як їхню друкарню спалили, обидва друкарі залишили Москву й осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі українських і білоруських земель), маєтку литовського гетьмана Ходкевича, згодом прихильника Івана Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг. У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. У Заблудові 1569--1570 були надруковані Учительне Євангеліє і Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами. Євангеліє -- геральдичною композицією, а Псалтир -- двома гравюрами. Передмови написані І.Федоровичем і Г.О.Ходкевичем.

1572 -- переїхав до Львова (уже без Петра Мстиславця). Тут у 1573--1574 рр. у монастирі св. Онуфрія він «друкованє занедбане обновил» (як сповіщав напис на його могилі у Львові). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням "Апостола", прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же 1574 року видав перший східнослов'янський Буквар.

У Львові його звали «друкар москвитин» (Iwan Moschus), що могло вказувати як на його національність, так і на місце, звідки він прибув.

1575 -- перейшов на службу до воєводи Київського, князя К.Острозького як управитель Дерманського монастиря.

1578 -- перебрався в Острог, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).

1580 -- видав Новий завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.

1580--1581 -- видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному -- своя редакція тексту післямови видавця.

1581 -- вийшло останнє видання І.Федоровича -- «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).

Розійшовшись із князем К.Острозьким, І.Федорович повернувся до Львова, але відновити друкарню вже не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами І.Федоровича аж до початку XIX ст.

Він сам написав передмову до Заблудовського Псалтиря, післямову до Апостола 1564 р., Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де І.Федорович пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.

Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (поч. X ст.) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).

Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що 1583 року відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід багатоствольну гармату зі змінними стволами.

Був похований у монастирі св. Онуфрія у Львові.

Іменем Івана Федорова довгий час називався Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства). У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам -- «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.). У Львові та Москві є пам'ятники Івану Федоровичу (Федорову). Від 1949 року іменем Федорова названо, де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 року діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 - ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.

Сторінка Острозької Біблії

ксилографія набірний шрифт друк

Видання Федорова

1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кириличними буквами), формат сторінок не меньше 285 x 193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, зберіглось не менше 47 екземплярів.

2 та 3. Часлословець. Москва, два тиража (7/VIII -- 29/IX та 2/IX -- 29/X 1565), 173 (в другому тиражі 172) ненумерованих листа, формат не меньше 166 x 118 мм, друк в два кольори, зберіглось не менше 7 екземплярів.

4. Євангеліє учительне. Заблудов 8/VII 1568--17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менше 310 x 194 мм, друк у два кольори, зберіглося не меньше 31 примірника.

5. Псалтир з часословцем. Заблудов, 26/IX 1569--23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізанним екземпляром) не менше 168 x 130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомо всього три екземпляра причому всі неповні. Вперше в кирилівському книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці. Є електрона версія.

6. Апостол. Львів, 25/II 1573--15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менше 300 x 195 мм, друк в два кольори, тираж 1000--1200, зберіглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з декілька більш гарнішим оформленням. Є електронна версія майже повного екземпляру.

7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 63 мм, друк в два кольору, тираж був ймовірно 2000, але поки знайдено тільки один экземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).

8. Грецько-руська церковнославянська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федоровича набір в дві колонки (параллельно грецький та славянський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), із-за чого часто їх вважають одною книгою, на яку посилаються як на Острожську азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983). Є електронна версія цих двох видань.

9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5 x 63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але зберіглось лише два неповних екземпляри (про один вже говорилось, інших зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повторювання львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. Є електронна версія цієї книги та попередньої.

10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумерованих + 480 нумерованих листів, формат не менше 152 x 87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, зберіглось не менше 47 екземплярів.

11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122 x 55 мм, друк в один колір, зберіглось не менше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо и оформлені як особливе видання)

12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ д?ело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175 x 65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.

13. Біблія. Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів пяти рахунків, формат не менше 309 x 202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось біля 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).

2.4 Сучасний друк

Одже що таке шрифт, які шрифти наразі існують?

Шрифт (йому. Schrift, від schreiben -- писати), графічна форма знаків алфавітної системи листи . Залежно від техніки відтворення Ш. розрізняють його основні види: рукописний, написаний пером або іншим інструментами на м'якому матеріалі (папірусі, пергаменті, паперу і др.); мальований, нанесений кистю або іншим інструментом на вивісках, вазах, зразках тканин, оригіналах палітурок, обкладинок, титульних листів і інших елементів видань; гравійований, вирізаний або висічений на дереві, металі, камені або другом твердому матеріалі, використовується для написів на пам'ятниках, архітектурних спорудах ( епіграфіка ) або на гравюрах ; набірний, складений з окремих літер і інших елементів і призначений для ручного або механізованого набору тексту, відтворного при друці головним чином на папері (такі Ш., за винятком Ш. машин ,і фотонабірних машин, називаються друкарськими). У вузькому сенсі друкарським Ш. називається комплект друкарських літер, призначених для набору. Друкарські, мальовані і гравійовані Ш., а також Ш. машин та фотонабірних, відтворені друкарським способом, називаються друкарськими Ш.

2.5 Технології друку

На сьогоднішній день існує три основні технології друку: лазерна, струйно-чорнилъна, матриця крапок.

Лазерний принтер працює в такий спосіб: на фоточуттєвому барабані за допомогою луча лазера створюється електростатичне зображення сторінки. Поміщений на барабан спеціально пофарбований порошок, називаний тонером, "прилипає" тільки до тієї області, що являє собою букви чи зображення на сторінці. Барабан повертається і притискається до листка паперу, переносячи на нього тонер. Після закріплення тонера на папері виходить готове зображення. Подібна технологія використовується в копіювальних апаратах. Аналогічно працюють і так звані светлодіодні принтери, що випускаються компаніями Okidata і Lexmark. Але замість лазера в них використовується масив зі світлодіодів.

У струминних принтерах іонізовані крапельки чорнил через сопла розпилюються на папір. Розпилення відбувається в тих місцях, де необхідно сформувати букви чи зображення.

У матричних принтерах використовується група круглих голок, що вдаряють по листі паперу через чорнильну стрічку. Ці голки зібрані в прямокутну сітку, називану матрицею. При натисканні визначених голок у матриці формуються різні символи чи зображення

Найкращу якість друку забезпечують лазерні принтери, за ними слідують струминні, а потім матричні. Ціна на лазерні принтери постійно знижується, тому вони стають доступними широкому колу користувачів. Останнім часом струминні і матричні принтери стають більш спеціалізованими: струминні переходять у розряд основних пристроїв для кольорового друку, а також для ринку SOHO, а матричні призначаються в основному для недорогого друку (наприклад, у магазині для друку чеків). Сьогодні практично скрізь, за винятком спеціалізованих областей, застосовуються лазерні чи струминні принтери. У цій главі розглядаються основи технології друку, реалізовані в різних типах принтерів.

Наразі існують такі шрифти:

Текстові шрифти: (або набірні) проектуються для набору довгих смуг тексту в книгах і журналах. Головне в їх дизайні - легкість сприйняття як окремих букв, так і цілих слів і групи слів, читання без утомленості. Легкість читання тексту виражається легким переходом ока з рядка на рядок, швидким відшукуванням потрібного абзацу, доброю помітністю літер шрифту. При цьому око не стомлюється, швидкість читання стає вищою, сприйняття змісту наближається до оптимуму. Природно, що тут використовуються шрифти із зарубками (serif). У цих шрифтів високий ступінь розбірливості, оскільки зарубки створюють своєрідну доріжку, що веде око уздовж рядка.

Приклади текстового, акцидентного і декоративного шрифтів

Набірні гарнітури - це гарнітури, легкі для читання в довгих текстах в традиційному книжковому наборі в 9-10 кеглях (і в масовому тиражі). Ознаками набірних гарнітур є ясність, простота, певна стриманість (навіть для кур-сивного начертання) і серединність пластики, пропорцій, насиченості. Наприклад, гарнітура Times відрізняється офіційністю і підвищеною легкістю для читання, гарнітура Garamond - грацією і елегантністю .

Набірна, читабельна гарнітура Garamond

Висновок

Книга вже довгий час супроводжує людину, її розвиток не зупиняється з часу виникнення. Перші спроби книгодрукування можна віднесни до IX століття, саме тоді була винайдена ксилографія - порша спроба механізувати процес написання книги, прикладом цього служить видатна Діамантова сутра. Пізніше було створено перші відлиті літери, а саме - ієрогліфи, чкі вставлялися в рамку у різній послідовності, щоб можна було отримати відтиски. Цей процес можна назвати набірним шрифтом. Але насправді перший механізм, який друкував книжки був вироблений Йоганном Гутенбергом, саме він вважаеться першим книгодрукарем у світі. Друкарство розвивалося і в інших країнах світу. Наприклад в Україні першодрукарем став Іван Федорович. Наразі книгодрукарство - це велика галузь, яка безупинно розвивається. Все виробництво механізоване, є безліч способів друкування, та безліч варіантів шрифтів. Технології останнього століття пішли вверх, тепер книгу можна читати у цифровому форматі, і здається, невдовзі, людина зовсім перейде на новітні технології, але це не так. Переглядаючи історію книги, ми напевно можемо сказати, що не скоро люди зможуть відмовитися від паперової книги.

У минулому столітті почалося відродження ксилографії, отже потяг людини до витоків завжди буде її супроводжувати.

Література

· Поліграфія та видавнича справа [Текст] : рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, О. Г. Дячок. -- Львів : Афіша, 2002. -- 456 с. -- ISBN 966-7760-79-0

· Чехман Я. І. Друкарське устаткування [Текст] : підруч. / Я. І. Чехман, В. Т. Сенкусь, В. П. Дідич, В. О. Босак. -- Львів : Укр. акад. друкарства, 2005. -- 468 с. -- ISBN 966-322-017-1

· Буквенный орнамент и Искусство шрифта[Текст] : -- Санкт-Петербург, Издательство В. Шевчук, 2008 г.- 208 с.

Размещено на Allbest.ru