Ринок видавничої продукції і поліграфічного устаткування, тенденції їхнього розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринок видавничої продукції і поліграфічного устаткування, тенденції їхнього розвитку

ВСТУП

1 Класифікація продукції поліграфічного виробництва

2 Тенденції поліграфічного ринку

3 Ринок поліграфічного устаткування

4 Умови успіху поліграфічного підприємства

5 Друкарські системи майбутнього

6 Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні

ВСТУП

Видавничо-поліграфічний комплекс нашої країни сьогодні - це понад 1000 книжкових видавництв та видавничих організацій, 3000 редакцій друкованих засобів масової інформації, понад 2000 поліграфічних підприємств, 6 заводів поліграфічного машинобудування. Наукове та матеріальне забезпечення галузі здійснюють два науково-дослідні інститути, проектні та науково-виробничі центри на підприємствах. Але в XXI столітті видавничо-поліграфічна справа України потребує істотного організаційного, економічного і технічного перетворення. Це завдання може бути розв'язане при наявності кваліфікованих кадрів, які повинні мати глибокі знання з хімії, електроніки, обчислювальної техніки та техніки зв'язку, а також інших галузей науки.

Нові технологічні процеси докорінно змінили характер роботи підприємств галузі. За останнє десятиріччя поліграфічна техніка та технологія зазнали значних якісних змін. Повсякденне використання комп'ютерної техніки, удосконалення існуючих та поява принципово нових обладнання та матеріалів та, як наслідок, удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції значно розширили можливості виготовлення високоякісних товарів та помітно підвищили продуктивність праці. Усе це вимагає приведення рівня знань працівників галузі до сучасних вимог.

1 КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ПОЛІГРАФІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА

Друкована продукція є сьогодні невід'ємною частиною нашої культури - до неї відносяться книги, ілюстровані журнали, рекламні матеріали, широкоформатні плакати на вулицях, пакування споживчих товарів і багато чого іншого. Продукція поліграфічного виробництва необхідна у всіх галузях громадського життя, народному господарстві, культурі, науці. Вона призначена як для особистого і суспільного споживання (газети, книги, журнали), так і для виробничого використання (бланки, етикетки). Дуже великий асортимент цієї продукції можна визначити в залежності від її призначення, формату й обсягу, змісту, художнього оформлення і поліграфічного виконання. У зв'язку з цим немає обґрунтованої загальної класифікації продукції поліграфічного виробництва.

У залежності від призначення, друковану продукцію можна умовно розділити на п'ять груп:

- видавнича продукція - сукупність видань, випущених видавництвом або іншою організацією, що видає. Ця продукція в основному служить засобом інформації;

- етикетки, пакування, обгортки, що є в основному засобом пакування;

- ділова продукція, що служить як засіб організації - бланки звітності, обліку; технічна документація на товари, устаткування;

- спеціальна продукція міністерств і відомств - грошові паперові знаки, поштові марки, бланки документів (паспорта, посвідчення та ін.);

- вироби і напівфабрикати для подальшого їхнього використання в інших галузях народного господарства - шпалери, відбитки з перекладними зображеннями, відбитки з текстурою коштовних порід дерева.

Цілком зрозуміло, що не тільки видавнича продукція, але і продукція інших, перерахованих вище груп несе визначену оптичну інформацію естетичного і пізнавального характеру.

Найбільшу вагу з усієї продукції поліграфічного виробництва складає видавнича. Поряд з іншими видами комунікацій (радіо, телебачення, кіно та ін.) вона є головним засобом масової інформації і спілкування між людьми, поширення наукових знань, засобом політичної боротьби і виявом суспільної думки, також вона зберігає духовні цінності усіх століть і народів. Ця продукція зручна для використання, має низьку вартість тиражування. Інші засоби інформації не заміняють, а доповнюють її.

Відповідно до діючих у нашій країні стандартів видавнича продукція класифікується за багатьма ознаками, наприклад:

- за матеріальною конструкцією - видання книжкові, журнальні і листові (у виді одного або декількох аркушів без скріплення). До листових видань відносять газети, плакати;

- за знаковою природою інформації - видання текстові, велику частину яких складає текст, образотворчі видання (велику частину в них займають зображення), нотні, картографічні видання і т.д.; для навчальних цілей усі видання по знаковій природі інформації доцільно розділити умовно на три види: текстові (тільки текст), образотворчі (тільки зображення) і текстово-образотворчі (текст і зображення);

- за періодичністю - неперіодичні видання, що виходять без передбачених термінів повторення (книги, брошури); періодичні видання, що виходять через визначений проміжок часу з постійним для кожного року числом номерів, однотипово оформлені (журнали, газети); тривалі видання, що виходять через невизначені проміжки часу в залежності від накопичення матеріалу (збірники наукових праць і т.д.);

- за цільовим призначенням і характером інформації - офіційні і наукові видання, монографії, літературно-художні видання, підручники, навчальні посібники, практикуми, словники, енциклопедії, виробничі видання.

Книжкові і журнальні видання для визначення їхньої конструкції зовнішнього оформлення і вибору оптимальної технології поліграфічного виконання можна розділити за наступними ознаками:

- обсягом видання в обліково-видавничих, друкарських і паперових аркушах, а в деяких випадках і по товщині блоку;

- форматом видання, вираженому форматом листа паперу і його часток. За форматом книги умовно виділяють наступні групи:

книги великого формату (205 x 260 мм і більше);

книги середнього формату (від 120 x 165 до 170 x 210 мм);

малоформатні (від 107 x 177 до 100 x 140 мм);

мініатюрні (не більше 100 x 100 мм);

мікрокниги (не більше 10 x 10 мм).

- тиражем видання в тис. екз. У залежності від цього умовно вважають тиражі до 15 тис. екз. малими, до 50 тис. екз. - середніми, до 200 тис. екз. - великими, понад 200 тис. екз. - масові;

- термінам служби видання, тобто тривалістю користування. За цією ознакою видання розділяються теж умовно на три групи: для малого терміну служби (до 1 року); середнього (від 4 до 10 років) і тривалого (до 25 років і більш);

- категоріями читача - розділяються на видання для дорослого читача і видання для дітей і юнацтва. У свою чергу видання для дітей поділяються на дошкільні видання, видання для дітей молодшого віку і т.д.

У залежності від конструкції, видання розділяються на брошури, книги в обкладинках і книги в палітурних кришках. Видання можуть також розрізнятися за конструктивними особливостями й оформленням.

Поліграфічні підприємства, що працюють у секторі видавничого друку, випускають книги, журнали, газети. Підприємства, що займаються рекламним друком - брошури, листівки, каталоги, плакати. До якості рекламної продукції, як правило, пред'являються високі вимоги, тому виробництво характеризується високим технологічним рівнем.

Специфіка виробництва пакування й етикеток полягає в тому, що друк в даному випадку представляє один з етапів виготовлення продукції, при цьому вимоги до етикеток і пакування залежать від характеру продукту і можуть бути досить різноманітними. Тому надзвичайно широким є і спектр друкованої продукції - від елегантного пакування для косметики до шухляди з гофрокартона.

Ще кілька років назад поліграфічний ринок переживав етап гострої невпевненості у власних силах. Швидкий розвиток електронних засобів інформації створив ілюзію скорого краху поліграфії. Численні експерти пророкували, що засоби електронної комунікації і дешеві цифрові носії витиснуть звичні усім газети, журнали і книги. Однак пройшов якийсь час і «електронну» ейфорію змінила твереза оцінка ситуації. Прибуток видавництв від продажу інформації в електронному виді виявився в багато разів нижче, ніж прибуток від реалізації друкованої продукції. Причому незначні зміни відбулися лише у видавничому секторі - інші частини ринку друкованої продукції фактично не були порушені «електронною революцією». Дійсно, навряд чи що-небудь може загрожувати рекламному друку, адже реклама на друкованих носіях відрізняється унікальною наочністю і доступністю. У сфері пакування знайти заміну друкованої продукції в доступному для огляду майбутньому взагалі навряд чи буде можливо.

У результаті, на зміну невпевненості знову прийшло усвідомлення власної конкурентноздатності, і після невеликого спаду інвестиції в поліграфічне устаткування знову досягли стабільного рівня.

В даний час річний оборот ринку друкованої продукції оцінюється приблизно в 300 млрд. євро в рік (з розрахунку витрат на виробництво). З них 144 млрд. євро приходиться на видавничий друк, 120 млрд. євро - на рекламний друк і 36 млрд. євро - на друк пакування.

По конкурентноздатності з електронними засобами інформації можна виділити чотири види друкованої продукції:

- замінна;

- що доповнюється;

- конкурентноздатна;

- незамінна.

«Замінні» види продукції поступово будуть витіснятися електронними засобами. Сюди відноситься продукція, що характеризується великим обсягом даних і незначним терміном актуальності. Частка подібних видів друкованої продукції в загальній її масі не перевищує 6%.

Види продукції, «Що доповнюються», будуть співіснувати з електронними засобами, доповнюючи і взаємно збагачуючи один одного. Прикладом можуть служити комп'ютерні книги і журнали, у які вкладаються диски CD-ROM.

«Конкурентноздатні» види продукції будуть розвиватися в умовах конкурентної боротьби з електронними засобами інформації. До цієї групи відносяться книги і журнали, газети, рекламна продукція.

Останнім часом відбувається зміна відносин споживачів до видавничої друкованої продукції: її читання стало сприйматися як задоволення на противагу виснажливій роботі за екраном монітора. Дослідження, проведені недавно в США, свідчать про те, що активне використання Інтернету йде на шкоду телебаченню, при цьому люди знову почали більше читати газети і журнали. Надлишок інформації, що обрушується щодня на сучасну людину, привів до того, що друковані видання стали сприйматися як джерело задоволення.

Обсяги рекламної друкованої продукції будуть, швидше за все, тільки збільшуватися. Уже зараз відбувається перерозподіл реклами між телебаченням і друкованими засобами інформації на користь останніх. Реклама в Інтернеті поки недостатньо ефективна, а розсилання рекламної інформації з електронної пошти зустрічає, як правило, ворожий прийом користувачів мереж. Таким чином, друкована продукція, будь то буклети, листівки або плакати, виявляється найбільш ефективним видом реклами з погляду співвідношення «витрати/результат».

«Незамінні» види продукції не можуть бути заміщені електронними засобами інформації, їхній просто неможливо перетворити в нематеріальну форму в силу їхньої специфіки. До цієї групи відноситься етикеткова і пакувальна продукція, так що поліграфічним підприємствам, що випускають етикетки й пакування, можна не побоюватися конкуренції з боку електронних засобів інформації.

2 ТЕНДЕНЦІЇ ПОЛІГРАФІЧНОГО РИНКУ

Загальною тенденцією ринку друкованої продукції є його поступова переорієнтація на задоволення потреб невеликих цільових груп споживачів. Під цим мається на увазі падіння середнього тиражу усіх видів друкованої продукції, включаючи газети і журнали. У той же час зменшується час споживання друкованої продукції, що веде до скорочення термінів її випуску. Оперативність виявляється однаково важливою як при друці газет, так і у виробництві пакування. У сформованих умовах замовлення на друковану продукцію одержують тільки ті друкарні, що можуть виконати їх якісно й у заданий термін. Очевидно, що такі друкарні висувають підвищені вимоги до продуктивності поліграфічного устаткування, його технологічної гнучкості і до контролю якості продукції, що випускається.

Що стосується ринку виробників друкованої продукції, то тут спостерігається тенденція до спеціалізації друкарень за окремими видами продукції. Причому якщо протягом останніх ста років поліграфічні підприємства орієнтувалися на виробництво або видавничої, або рекламної, або пакувальної продукції, то наступним кроком стала більш вузька спеціалізація усередині кожного сектора. Це привело до того, що фірми, які випускають, наприклад, картонне пакування, конкурують винятково з підприємствами, що спеціалізуються на виготовленні аналогічної продукції.

Однак якщо в епоху великих тиражів подібна вузька спеціалізація являла собою ідеальний спосіб оптимізації витрат, то сьогодні вона вже не відповідає структурі попиту. Тому кількість підприємств, що розширюють сферу своєї діяльності і звертаються до суміжних сегментів ринку, останнім часом збільшується.

Вирішальним фактором для визначення позиції на ринку стає технічна оснащеність поліграфічного підприємства, що дозволяє випускати ті або інші види продукції. Тому, якщо в сформованих умовах підприємство прагне до успіху, воно повинно з особливою відповідальністю поставитися до вибору поліграфічного устаткування.

3 РИНОК ПОЛІГРАФІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ

Щорічно у світі здобувається друкувальне устаткування на суму близько 7,8 млрд. євро (не враховуючи запасних частин, додаткового устаткування і вартості сервісного обслуговування). Велика частина цих засобів (понад 5,9 млрд. євро) йде на закупівлю офсетних друкарських машин. У свою чергу, більш ніж половину цієї суми складають витрати на придбання листових офсетних машин. Продаж цифрових друкарських машин складає сьогодні приблизно 3% від загального обсягу. Обсяг ринку устаткування для до друкарських процесів (включаючи пристрої введення інформації, робочі станції, програмне забезпечення і вивідні пристрої) оцінюється на суму близько 10 млрд. євро, а ринок після друкарського устаткування - на суму близько 1,5 млрд. євро. Замовниками на ринку поліграфічного устаткування є приблизно 350 тис. друкарень різної величини, 55 тис. з яких знаходяться в США і 75 тис. - у Європі.

Найбільший попит на офсетні друкарські машини спостерігається на європейському ринку (за даними на 2007-2008 роки - 46%), друге місце займає ринок Східної Азії й Австралії (у сумі - 24%), третє - Північна Америка (22%). За ними з великим відривом випливають Центральна і Південна Америка, а також Африка, Ближній і Середній Схід. Якщо порівнювати окремі країни, то перше місце займають США, друге місце - Японія.

4 УМОВИ УСПІХУ ПОЛІГРАФІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

На думку фахівців фірми MAN Roland, перспективи поліграфічного підприємства на ринку визначаються двома факторами:

- портфелем його продукції;

- рівнем його компетентності.

Портфель продукції характеризує технічні можливості підприємства, широту спектра виробленої їм продукції. За цим параметром можна судити про ступінь спеціалізації поліграфічного підприємства. Останнім часом спостерігається тенденція малих друкарень - до розширення портфеля продукції і прагнення до універсальності, великих підприємств - до стабільного розміру портфеля продукції і прагнення до спеціалізації.

Рівень компетентності характеризує, на якому ступені підприємство освоїло технологію виробництва визначеного виду продукції. Ще кілька років тому, більшість поліграфічних підприємств обмежувалася виконанням друку і після друкарською обробкою продукції і залишало до друкарську підготовку за рамками своєї компетенції. Останнім часом ситуація змінюється: усе більше підприємств не обмежується друком і брошуруванням або обробкою і починає пропонувати такі послуги, як дизайн і до друкарська підготовка.

Таким чином, можна констатувати, що більшість підприємств має у своєму арсеналі колосальні резерви розвитку як з погляду розширення портфеля продукції, так і з погляду підвищення компетентності. Рух у кожному з цих напрямків дозволить підприємству підвищити ступінь своєї конкурентноздатності на поліграфічному ринку.

Ефективним способом зміцнення ринкових позицій підприємства є розширення портфеля друкованої продукції. Першопрохідниками в цій галузі виступили підприємства, що виробляють видавничу продукцію. За рахунок оптимального використання технологічних можливостей свого устаткування багатьом з них вдалося вийти на ринок виробництва рекламної продукції.

У багатьох випадках розширити портфель продукції можна й у рамках традиційного для даного підприємства сегмента ринку. Кожен сегмент ринку характеризується своєю специфікою, наприклад, у видавничому друці росте попит на багатоколірну продукцію, у виробництві пакування високо цінується здатність якісно друкувати на різних матеріалах, у рекламному друці замовники усе більше значення надають якісній обробці продукції.

Перспективним шляхом розвитку багатьох видавництв є розширення портфеля продукції за рахунок випуску електронних носіїв інформації, наприклад мультимедійних CD-ROM. Таким чином, крок до перетворення поліграфічного підприємства в сучасний медіацентр часто не такий великий, як здається.

Мережні перспективи: розширенню кола наданих підприємством послуг сприяє все більш широке проникнення в поліграфію цифрових технологій, що дозволяє значно спростити технологічний процес і поліпшити контроль за ним.

У визначений момент з'являється необхідність створення цифрової системи керування на базі єдиного банку технічної й економічної інформації. За рахунок організації керування робочим процесом на основі подібного банку даних підприємство одержує реальну можливість оптимізації використання ресурсів, а також раціоналізації і підвищення рентабельності виробництва.

Подібні системи керування є вищою технологічною ланкою організації виробництва. Для їх успішної роботи потрібно відповідне апаратне і програмне забезпечення. Дуже важливо, щоб технологічне устаткування, зокрема друкарські машини, підтримували можливість працювати у подібній цифровій мережі, що дозволяє, наприклад, створювати децентралізовані друкарські системи.

Останнім часом як магістральний напрямок розвитку поліграфії досить часто розглядається переклад виробництва на цифрову базу. Причому під цим терміном розуміють два різних явища: переклад на цифрову основу усього виробництва і власне процесу друку.

Спробуємо розібратися в різних цифрових технологіях. Початковою ступінню переходу до цифрових до друкарських процесів є технологія «Computer-to-Film» - цифровий запис фотоформ. Наступна ступінь - технологія «Computer-to-Plate» - цифровий запис друкарської форми. Впровадження «Computer-to-Plate» поки зіштовхується з проблемами, пов'язаними з високою вартістю формних пластин і високою ціною допущених помилок.

Системи «Computer-to-Press» являють собою технологію «Computer-to-Plate», інтегровану в друкарську машину. При цьому вирішується проблема точності приводки фарб. Умовою для застосування даного методу є виготовлення друкарських форм, яким не потрібна проявка. Друкарська форма виготовляється всередині друкарської машини, при цьому її вартість у багато разів вище, ніж у традиційної офсетної форми. У результаті витрати на друк замовлення істотно зростають. Застосування «Computer-to-Press» найбільш доцільно при друці акцидентної продукції, тому що подібне устаткування дозволяє вирішувати проблему частої зміни замовлень. Усього в світі встановлено біля тисячі таких систем.

Наступним ступенем є цифрові друкарські системи. В даний час цей ринок характеризується великим розмаїттям рішень, у яких нелегко розібратися. Нові системи з'являються, як гриби після дощу. Причому відсутнє чітке розмежування задач цифрових друкарських систем: цифрової кольоропроби, офісних принтерів і друкарських машин. Електронні друкарські системи, наприклад електрофотографічні пристрої або струменеві принтери, працюють за принципом IOPO (Image One, Print One), тобто друкарська форма існує тільки віртуально. Такі системи переносять дані з комп'ютера безпосередньо на папір - технологія «Computer-to-Paper». Ці пристрої орієнтовані в основному на друк малих тиражів (від одного екземпляра), причому вони забезпечують можливість друку змінних даних. Однак швидкість і якість друку подібних систем трохи нижче того рівня, що сьогодні характерний для офсетних машин. Вартість відбитка не залежить від тиражу і визначається вартістю паперу і матеріалів. Тому цифрові друкарські машини є ідеальним рішенням для мінімальних тиражів.

У 1996-1997 роках аналіз ринку, виконаний незалежними експертами, прогнозував, що цифровий друк буде розвиватися бурхливими темпами. Планувалося, що протягом десятиліття цифровий друк буде займати 85-90% усього друкарського виробництва: від 5-6% у 1996 році до 85-90% у 2006 році! Причому цей аналіз проводився для світової поліграфії, ці дані були офіційно поширені повсюдно, ними користувалися усі. І, природно, кожна фірма-виробник спробувала щось зробити в цьому сегменті ринку. Аналіз 2003-2004 років показує, що цифровий друк в цілому розвивається, але не так бурхливо, як було задекларовано, і на сьогоднішній день його частка піднялася до 10-12%. Але це ніяк не ті цифри, що прогнозувалися. Цієї оцінки - 85-90% ринку - цифровий друк, природно, не досягне навіть у 2020 році.

Проблеми впровадження цифрових технологій можна розділити на економічні і технологічні. Економічні проблеми обумовлені цілим комплексом причин, зокрема високою вартістю видаткових матеріалів для CTP. Технологічні проблеми пов'язані з несумісністю форматів даних, незадовільною якістю керування кольором і кольоропробою. Потік цифрової інформації на шляху від оригіналу до відбитка досі відрізняється дуже великою чутливістю до збоїв, що негативно впливає на якість продукції.

видавничий продукція поліграфічний устаткування

5 ДРУКАРСЬКІ СИСТЕМИ МАЙБУТНЬОГО

Отже, на всіх сегментах ринку друкарської продукції існують тенденції зниження тиражу, підвищення вимог до оперативності виконання замовлень і якості продукції. Для того, щоб щонайкраще відповідати цим вимогам, поліграфічним підприємствам треба звернутися до створення комплексних виробничих систем, що поєднують до друкарську стадію друку і після друкарську стадію виробництва, а також менеджмент. Сьогодні подібні системи вже пропонуються виробниками поліграфічного устаткування. Вибір системи - це принципове рішення, сполучене з ризиком, у процесі прийняття якого необхідно зробити вибір між системами з відкритою або закритою архітектурою.

Закрита архітектура обмежує можливості зміни параметрів системи користувачем. Тим самим майбутні рішення фактично запрограмовані заздалегідь. Навіть якщо подібні системи засновані на інтеграції компонентів або підсистем відповідно до індивідуального проекту або специфікації замовника, у кінцевому рахунку вони стають «золотою кліткою», з якої неможливо вибратися, тому що замовник виявляється прив'язаним до визначеного постачальника і пропонованого ним рішенням.

Варто також враховувати різні темпи розвитку механічного устаткування й електронного устаткування, а також програмного забезпечення. Цикл зміни механічної бази друкарської машини складає, як правило, десять років, у той час як у галузі електроніки і програмного забезпечення нові розробки з'являються з набагато більшою періодичністю. Ці проблеми можна продемонструвати на прикладі цифрового друку. Той, хто сьогодні робить вибір на користь цифрової друкарської машини, змушений протягом усього терміну її експлуатації задовольнятися наявними на момент її покупки технологічними можливостями через закритий характер її архітектури. За п'ять років електроніка робить не менш двох технологічних стрибків, а користувач не в змозі впровадити нові рішення в машину. Побудова цифрових друкарських машин за принципом «спагеті» (тобто у виді вкрай заплутаного клубка з електроніки, оптичного і механічного устаткування) перешкоджає переорієнтації підприємств на цифрові технології.

Відкрита архітектура визначає для користувача тільки стандарт інтерфейсів системи. При дотриманні цих стандартів компоненти або підсистеми можна розширювати або модернізувати відповідно до нестатків замовника. Чим більш відкритий характер в архітектурі системи, тим більше є можливостей для її розширення або модернізації. З огляду на різнорідність устаткування і технологій, використовуваних у поліграфії, доцільно вибирати системи з відкритою модульною архітектурою.

6 РОЗВИТОК ПОЛІГРАФІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні безпосередньо пов'язаний із розвитком цієї галузі в Росії і колишньому СРСР. Поліграфічна промисловість Росії на початку ХХ ст. являла собою галузь, що складалася в основному з дрібних підприємств. Найбільші підприємства того часу були зосереджені в Москві, Петрограді і Києві. Поліграфічне устаткування і значна частина матеріалів привозилася із-за кордону. Рівень механізації виробництва, особливо складальних і брошурувальних процесів, був дуже низьким.

У 1913 р. у Росії було видано 30 тис. назв книг і брошур загальним тиражем 99 млн. екземплярів, разовий тираж газет складав 2,7 млн. екземплярів.

Після громадянської війни поліграфічна промисловість країни опинилася в більш тяжких умовах, чим у 1913 р. До початку 1921 р. 40% наявного поліграфічного устаткування не працювало. Впроваджувалися заходи щодо концентрації і розвитку поліграфії на базі нової техніки і технології. Особлива увага приділялася розвитку поліграфічної бази в національних республіках, у першу чергу в Україні, а також розвитку паперової промисловості і вітчизняного поліграфічного машинобудування.

У 1926-27 р. московський завод «Самоточка» освоїв випуск тигельних і різальних машин та іншого поліграфічного устаткування, в 1930 р. була організована окрема галузь поліграфічного машинобудування. У 1931 р. була зроблена перша вітчизняна плоскодрукувальна машина високого друку, у 1932 р. - перша строковідливна складальна машина, у 1933 р. - перший газетний агрегат високого друку. Уже до 1940 р. заводи в Ленінграді, Рибінську, Києві й інших містах випускали 70 типів поліграфічних машин. До 1941 року в Росії й Україні випускали поліграфічне устаткування 26 підприємств.

Післявоєнний період характеризується інтенсивним відновленням і удосконалюванням поліграфічної промисловості, яка у 1948 р. досягла рівня довоєнного 1940 р. Вже в 1955 р. річний тираж книг і брошур складав у порівнянні з 1940 р. 219%, журналів - 147% і газет - 136%.

У поліграфії стали використовуватися більш прогресивні технологічні процеси: електронно-механічне гравіювання форм, електронний фотонабір, використання фотоскладальних форм і т.д. Поліграфічне машинобудування мало широкий асортимент устаткування - до 200 назв, модернізувалися існуючі і розроблялися нові машини.

Розвиток поліграфічної промисловості добре ілюструється безперервним ростом видань, наприклад, книжкових. У 1970 р. було випущено книг і брошур 1,3 млрд. прим., у 1975 р. - 1,67 млрд. прим., у 1980 р. - 1,76 млрд. прим., а в 1990 р. - 2,6 млрд. прим. Треба відзначити значний ріст випуску журналів, газет і образотворчої продукції.

З розпадом СРСР ситуація у поліграфічному машинобудуванні значно погіршилася - єдиної структури, загального керування галуззю більше не існувало. В даний час станом на 1.01.2010 р у Росії й в Україні нормально функціонують 15 заводів, з них 6 - в Україні (Київський, Роменський, Одеський, Харківський, Олександровський, Ходоровський). Зараз в Україні виготовляється близько 150 найменувань устаткування. Розробкою нових зразків поліграфічного устаткування в Україні займаються три спеціальних конструкторських бюро (Одеса, Харків, Ходор). Багато зразків поліграфічного устаткування за своїми експлуатаційними і іншими показниками поки що поступаються аналогічному устаткуванню інших країн.

Размещено на Allbest.ru