Принципи соматичних прав людини: формування універсальної моделі міжнародних та національних стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи соматичних прав людини: формування універсальної моделі міжнародних та національних стандартів

Тарасевич Тетяна Юріївна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічно-правових дисциплін, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

У статті проаналізовано принципи, що регулюють використання нових біотехнологій у життєдіяльності людини. Відзначаються тенденції розвитку цих принципів, серед яких розширення системи принципів біоюриспруденції, вплив на їх формування принципів біоетики; активне використання їх у судовій практиці. Наразі під егідою Ради Європи розроблено комплекс міжнародно-правових та рекомендаційних актів, що регулюють сферу біоетики, а також пов'язаних з нею питань. Конвенція Ов'єдо є єдиним міжнародним юридично обов'язковим документом про захист прав людини у біомедичній галузі. Ґрунтуючись на європейській системі захисту прав людини, у Конвенції закріплені такі ключові принципи, які стосуються права людини у сфері біомедицини: пріоритет людини, вільна та поінформована згода, захист права на повагу до приватного життя та право на інформацію. Зазначені положення корелюють з основною метою договору - гарантувати права та основні свободи кожного, зокрема, недоторканність, а також забезпечувати захист гідності та індивідуальної цілісності людини у зв'язку із застосуванням досягнень біології та медицини. Відповідно до Конвенції Ов'єдо держави-члени зобов'язані захищати гідність і недоторканність кожної людини без будь-якої дискримінації. Особливу роль у сфері біоетики покликані відіграти міжнародно-правові договори та акти Ради Європи, які стимулюють держави до розробки відповідного внутрішньодержавного законодавства та інших правових заходів щодо захисту прав людини. На національному рівні принципи соматичних прав людини закріплено в чинному законодавстві, зокрема, в Законах України "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині", "Про заборону репродуктивного клонування людини", "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові" та ін.

Ключові слова: права людини, соматичні права, принципи права, біоетика, біоюриспруденція, біотехнології, біомедицина, міжнародні стандарти. принцип біоетика життєдіяльність

Tarasevych Tetiana Yuryivna Doctor of Law, Associate Professor, Associate Professor of Public Law, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

PRINCIPLES OF SOMATIC HUMAN RIGHTS: FORMATION OF THE UNIVERSAL MODEL OF INTERNATIONAL AND NATIONAL STANDARDS

The article analyzes the principles governing the use of new biotechnologies in human life. The development trends of these principles are noted, including the expansion of the system of principles of biojurisprudence, the influence on their formation of the principles of bioethics; active use of them in judicial practice. Currently, under the auspices of the Council of Europe, a set of international legal and advisory acts regulating the field of bioethics, as well as related issues, has been developed. The Oviedo Convention is the only international legally binding document on the protection of human rights in the biomedical field. Based on the European system of human rights protection, the following key principles related to human rights in the field of biomedicine are enshrined in the Convention: the priority of the person, free and informed consent, protection of the right to respect for private life and the right to information. The specified provisions correlate with the main purpose of the agreement - to guarantee the rights and basic freedoms of everyone, in particular, inviolability, as well as to ensure the protection of human dignity and individual integrity in connection with the application of the achievements of biology and medicine. According to the Oviedo Convention, member states are obliged to protect the dignity and integrity of every person without any discrimination. International legal treaties and acts of the Council of Europe, which stimulate states to develop appropriate domestic legislation and other legal measures for the protection of human rights, are supposed to play a special role in the field of bioethics. At the national level, the principles of somatic human rights are enshrined in the current legislation, in particular, in the Laws of Ukraine "On the application of transplantation of anatomical materials to humans", "On the prohibition of human reproductive cloning", "On the safety and quality of donor blood and blood components", etc.

Keywords: human rights, somatic rights, principles of law, bioethics, biojurisprudence, biotechnology, biomedicine, international standards.

Постановка проблеми. Використання в життєдіяльності людини біомедичних технологій, що інтенсивно розвиваються в сучасний період, особливо в таких напрямах як синтетична біологія, геномна медицина і генна інженерія, мають істотний вплив на відхилення людини від заданих природою траєкторій.

Питання про їхнє подвійне призначення є одним із найбільш обговорюваних у науковій літературі [1]. Дослідники не тільки наголошують на позитивних перспективах їх використання, а висловлюють серйозні побоювання [2-5]. Особливо дискусійними є моменти, пов'язані з використанням інновацій, що спричиняють зміни в людському організмі, можуть заторкувати майбутні покоління і, як наслідок, впливати на людський розвиток та природу загалом [6-9].

Зокрема, акцентується на тому, що аморальне використання нових біотехнологій може призвести до соціальної нерівності та зловживання правом, порушити традиційно усталені цінності певних спільнот, серед них право на традиційну сім'ю, на сталий розвиток, на майбутнє, право на здоров'я, безпеку тощо. Також варто зазначити, що виникли неоднозначні питання, які потребують вирішення: які нові можливості, пов'язані із впровадженням біотехнології в життєдіяльність людини, мають бути закріплені в законодавстві як право, а які як заборона; чи є ембріони суб'єктами права, здоров'я - це благо людини чи благо суспільне, геном людини - це майно конкретної людини чи геном людини є власністю людства?

Враховуючи те, що неможливо охопити всі актуальні питання із заявленої теми, зупинімося лише на одному з них - які принципи є основою для формування універсальної моделі регулювання суспільних відносин, пов'язаних із використанням нових біотехнологій у житті людини, та які тенденції їх розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні, конституційно- правові та біомедичні проблеми соматичних прав людини розглядали у своїх працях О. Барабаш, В. Завальнюк, М. Лаврик, Т. Тарахонич, С. Стеценко, І. Сенюта, Я. Триньова та ін. Важливий внесок у розвиток біоюриспруденції та її принципів зробили такі вітчизняні вчені, як В. Вовк, М. Громовчук, К. Ксьонзик, М. Маринів, Т. Міхайліна, Ю. Турянський, Р. Хажинський та ін. Попри високу затребуваність у дослідженнях соматичних прав людини сьогодні привертають увагу авторів проблеми принципів їх закріплення в чинному законодавстві та міжнародних актах з огляду на відсутність чіткого правового регулювання.

Метою статті є розкрити сучасні теоретико-правові підходи до розуміння принципів біомедицини крізь призму закріплення соматичних прав людини в чинному законодавстві та міжнародних нормативно-правових актах задля їх універсального тлумачення.

Виклад основного матеріалу. Важливість формування універсальної моделі зумовлена, по-перше, потребою ефективного захисту фундаментальних прав людини, серед яких право на життя, на повагу до гідності особистості, до приватного життя людини та конфіденційність, право на охорону здоров'я і медичну допомогу; по-друге, необхідністю збереження балансу між автономією особистості та традиційно усталеними цінностями певних спільнот; по-третє, потребою недопущення зловживань під час реалізації досягнень біотехнології в життєдіяльності людини, оскільки аморальне їх використання може призвести до соціальної нерівності.

В останні десятиліття на міжнародному, європейському та національному рівні простежується сталий розвиток принципів, що визначають вектор реалізації досягнень біотехнології в життєдіяльності людини.

На міжнародному рівні прийнято низку значних правових документів, у яких закріплено і загальні, і спеціальні принципи.

У Декларації ЮНЕСКО про відповідальність нинішніх поколінь перед майбутніми поколіннями від 12.11.1997, визнаючи повну повагу прав людини та ідеалів демократії, встановлено обов'язок забезпечувати всебічний захист потреб та інтересів нинішніх і майбутніх поколінь, а також виділено такі принципи, як: принцип неприпустимості жодних посягань на людину та форми людського життя; принцип сталого розвитку; принцип неприпустимості згубних змін екосистем; принцип неприпустимості того, щоб науково-технічний прогрес у всіх галузях завдавав шкоди життю Землі; принцип обережності; принцип забезпечення цінності геному людини; принцип біологічного і культурного різноманіття; принцип солідарної відповідальності та низка інших [10].

У Загальній декларації про геном людини та права людини від 11.11.1997, виходячи з принципів, закріплених у Статуті ЮНЕСКО, а саме: принципу поваги до гідності людської особистості, принципу рівноправності та принципу взаємної поваги людей, вказано такі принципи: принцип неприпустимості зведення ідентичності людини до її генетичних характеристик; принцип поваги до людської унікальності та різноманіття; принцип громадської солідарності; принцип заборони отримання доходів на геномі людини; принцип обов'язкової згоди людини на дослідження, лікування чи діагностику, пов'язані з геномом; принцип заборони дискримінації за ознакою генетичних показників; принцип конфіденційності генетичних даних; принцип неприпустимості превалювання над повагою прав, основних свобод та гідності людини чи групи досліджень, що стосуються геному людини, так само як і результатів їх застосування; принцип заборони клонування тощо [11].

У Міжнародній декларації про генетичні дані людини від 16.10.2003 як загальні вказано принцип унікальності генетичної конституції людини та принцип ідентичності генетичної конституції [12].

У Загальній декларації про біоетику і права людини від 19.10.2005 встановлено: принцип повної поваги до людської гідності, прав людини та основних свобод; принцип пріоритету інтересів та добробуту окремої людини над інтересами власне науки чи суспільства; принцип мінімізації будь-якої можливої шкоди в процесі застосування та розвитку наукових знань, медичної практики і пов'язаних з ними технологій; принцип самостійності в ухваленні рішень та індивідуальної відповідальності; принцип обов'язкової попередньої, вільної та поінформованої згоди відповідної особи на основі належної інформації; принцип допустимості відкликання згоди на медичне втручання; принцип поваги до недоторканності особистості; принцип недоторканності приватного життя та конфіденційність; принцип рівності, справедливості і рівноправності; принцип неприпустимості дискримінації та стигматизації; принцип поваги до культурної різноманітності і плюралізму; принцип солідарності та соціальної співпраці; принцип сприяння зміцненню здоров'я та соціального розвитку; принцип громадської солідарності; принцип недопущення маргіналізації та відчуження осіб на будь-яких підставах; принцип стриманості відповідно до моральних установок, вироблених у суспільній свідомості медицини, наук про життя та пов'язаних з ними технологій стосовно людини; принцип соціальної відповідальності перед майбутніми поколіннями; принцип заохочення професіоналізму, чесності, сумлінності і транспарентності в ухваленні рішень та розгляді біоетичних проблем; принцип заборони зменшення прав людини [13].

У Декларації ООН про клонування людини від 08.03.2005 встановлено принцип заборони клонування людей у всіх його формах тією мірою, якою вони несумісні з людською гідністю та захистом людського життя, а також принцип заборони використання методів генної інженерії, які можуть суперечити людській гідності [14].

У європейському просторі діє Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину, яка набула чинності 1 грудня 1999 р. У науковій літературі найчастіше цей документ називають "Конвенція Ов'єдо" (Україна приєдналася до нього в березні 2002 р.). У цій Конвенції знайшли вираження дуже багато принципів, зокрема: принцип дотримання цілісності особистості при застосуванні досягнень біології та медицини; принцип пріоритету інтересу та блага людини над інтересами суспільства чи науки; принцип доступності медичної допомоги прийнятної якості; принцип медичного втручання, враховуючи втручання з дослідницькими цілями, відповідно до професійних вимог і стандартів; принцип добровільної згоди на медичне втручання; принцип обов'язкового інформування про мету й характер втручання, а також про його наслідки і ризики; принцип допустимості безперешкодного відкликання згоди на медичне втручання; принцип допустимого медичного втручання лише в безпосередніх інтересах людини; принцип допустимості в умовах надзвичайної ситуації медичного втручання, необхідного для покращення стану здоров'я без згоди особи та негайно; принцип згоди; принцип поваги до приватного життя, навіть тоді, коли це стосується відомостей про здоров'я; принцип поваги до бажання людини на поінформованість про стан свого здоров'я; принцип заборони дискримінації за ознакою генетичних характеристик; принцип допустимості прогностичного генетичного тестування; принцип допустимості втручання у геном людини; принцип неприпустимості зміни геному спадкоємців людини; принцип заборони на вибір статі під час використання допоміжних медичних технологій дітонародження; принцип обмеженої правом свободи наукових досліджень у галузі біології та медицини; принцип обмеженого правом, але допустимого дослідження на людях та ембріонах; принцип заборони створення ембріонів людини в дослідницьких цілях; принцип обмеженого правом, але допустимого вилучення органів і тканин у живих донорів для трансплантації; принцип заборони на отримання фінансової вигоди від тіла людини та її частин; принцип обмеженого правом, але допустимого використання вилучених частин тіла людини [15].

Значний вплив на формування міжнародної системи принципів, які регулюють сферу реалізації досягнень біотехнології в життєдіяльності людини, мали так звані "Бельмонтські принципи". Ідеться про Звіт Бельмонта, опублікований 30 вересня 1978 року Міністерством охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення США [16]. У Звіті були сформульовані основні етичні установки щодо проведення медичних досліджень на людині, закріплені такі принципи як повага особистості, благо (благодіяння) та справедливість. Окрім того, вагомий вплив на розвиток розглядуваних принципів мали міжнародні нормативно-правові акти, які закріпили фундаментальні права людини.

Тож очевидно, що відбувається бінарний розвиток системи принципів, пов'язаних із використанням нових біотехнологій у життєдіяльності людини, тобто до їх різновидів зараховують принципи, що формуються на основі принципів біоетики.

Тенденцією розвитку цих принципів є активне їх застосування у практиці Європейського суду з прав людини. У цьому контексті варто згадати рішення ЄСПЛ у таких справах: Glass v. The United Kingdom [17]; Evans v. The United Kingdom [18]; Petrova v. Latvia [19]; S. and Marper v. The United Kingdom [20];

V.C. v. Slovakia [21]; Mennesson v. France [22]; Labassee v. France [23]; Parrillo v. Italy [24]; Elberte v. Latvia [25]; Paradiso and Campanelli v. Italy [26] та ін.

У сучасний період затребуваність у цих принципах об'єктивно виправдана низкою причин.

По-перше, немає однозначної відповіді на питання, чи сприятимуть досягнення сучасної біотехнології поліпшенню життя людини, чи можуть призвести до її загибелі.

По-друге, реалізація інновацій біотехнології здебільшого заторкує багатогранну сферу приватного життя, що постійно розширюється і не піддається вичерпному визначенню.

В Україні також активно розвивається система принципів у сфері реалізації досягнень сучасної біотехнології. Так, Закон України "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині" у ст. 4 встановив, що трансплантація здійснюється на таких принципах: добровільності; гуманності; анонімності; надання донорських органів потенційним реципієнтам за медичними показаннями; безоплатності трансплантації за кошти державного бюджету для донора та реципієнта; врахування черговості (крім родинного і перехресного донорства); достойного ставлення до тіла людини в разі посмертного донорства; безперервності отримання медичної допомоги особами, яким трансплантовано анатомічні матеріали [27].

У законопроекті про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки знайшли своє вираження принцип безпеки громадян (фізичних осіб) та навколишнього середовища; принцип безпеки клінічних випробувань методів генодіагностики та генної терапії (генотерапії) на рівні соматичних клітин; принцип загальнодоступності відомостей про безпеку генно-інженерної діяльності; принцип обов'язкового підтвердження відповідності продукції, що містить результати генно-інженерної діяльності, із зазначенням повної інформації про методи отримання та властивості цього продукту; принцип державної реєстрації генетично модифікованих організмів, призначених для випуску в довкілля, а також продукції, отриманої із застосуванням таких організмів або яка містить такі організми, включаючи зазначену продукцію, що ввозиться на територію країни [28].

У Законі "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" закріплено принцип верховенства права, зокрема законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, зокрема захищеності персональних даних (ст. 3) [29].

У Законі "Основи законодавства України про охорону здоров'я" серед основних принципів у сфері охорони здоров'я відзначено такі принципи: принцип дотримання прав громадян у сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних із цими правами державних гарантій; принцип пріоритету інтересів пацієнта під час надання медичної допомоги; принцип пріоритету охорони здоров'я дітей; принцип соціальної захищеності громадян, у разі втрати здоров'я; принцип відповідальності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб організацій за забезпечення прав громадян у сфері охорони здоров'я; принцип доступності та якісної медичної допомоги; принцип неприпустимості відмови у наданні медичної допомоги; принцип пріоритету профілактики у сфері охорони здоров'я; принцип дотримання лікарської таємниці [30].

У наказі МОЗ України "Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики" вказано: принцип дотримання лікарської таємниці та іншої таємниці, що охороняється законом; принцип неприпустимості купівлі-продажу біологічного матеріалу; принцип неприпустимості створення ембріона людини для виробництва біомедичних клітинних продуктів; принцип неприпустимості використання для розробки, виробництва й застосування біомедичних клітинних продуктів біологічного матеріалу, отриманого шляхом переривання процесу розвитку ембріона або плоду людини, або порушення такого процесу; принцип дотримання вимог біологічної безпеки з метою захисту здоров'я донорів біологічного матеріалу, працівників, зайнятих на виробництві біомедичних клітинних продуктів, медичних працівників, пацієнтів та навколишнього середовища [31].

У Законі України "Про заборону репродуктивного клонування людини" з огляду на те, що недостатньо вивчено біологічні і соціальні наслідки клонування людини, встановлено заборону на клонування людини, виходячи з принципів поваги людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свободи людини [32].

У Законі "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові" встановлено таку систему принципів: принцип добровільності; принцип людської солідарності; принцип гуманності та співчуття; принцип пріоритету інтересів людини над інтересами суспільства і науки; принцип гідного ставлення до тіла людини за посмертного донорства; принцип анонімності донора для реципієнта і його родичів та анонімність реципієнта для родичів донора при посмертному донорстві; принцип надання донорських органів потенційним реципієнтам за медичними показаннями, а не з урахуванням грошової чи іншої винагороди [33].

У зазначених нормативно-правових актах, як і на міжнародному рівні, закріплено і загальні, і спеціальні принципи, пов'язані з реалізацією досягнень біотехнології в життєдіяльності людини. Проте вони мають низку особливостей. До їх системи не увійшли всі принципи, сформовані на міжнародному та європейському рівні, але увійшли основні класичні принципи біоетики [34]. Водночас очевидна тенденція суттєвого і постійного розширення системи принципів, що регулюють порядок користування нових біотехнологій у житті людини.

Узагальнивши всі зазначені вище принципи, а також вивчивши наукову літературу, вважаємо за можливе виділити загальні і спеціальні принципи, що регулюють використання нових біотехнологій у життєдіяльності людини. До загальних зараховуємо: принцип неприпустимості жодних посягань на людину та форми людського життя; принцип обережності; принцип гуманізму; принцип розумної стриманості під час впровадження у життєдіяльність досягнень біотехнології; принцип громадської солідарності; принцип збереження біологічної та генетичної автономії, а також ідентичності людини; принцип загальної поваги до біологічної і генетичної конфіденційності людини; принцип добровільної та поінформованої згоди на здійснення біологічної і генетичної модифікації; принцип соціальної відповідальності перед нинішніми й майбутніми поколіннями; принцип неприпустимості дискримінації та стигматизації; принцип збереження біологічної і генетичної різноманітності; принцип доступності якісної, своєчасної та інноваційної медичної допомоги для всіх верств населення; принцип неприпустимості завдання шкоди людині; принцип дбайливого ставлення до здоров'я, геному та біологічної сутності людини.

Серед спеціальних принципів варто виділяти ті, які спрямовані на регулювання конкретної сфери використання біотехнологій, зокрема в таких напрямах як обробка генетичної інформації, трансплантація органів та (або) тканин, геномних досліджень тощо. Створення системи принципів, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з використанням нових біотехнологій у життєдіяльності людини, можна вважати передумовою створення нової галузі права - біоправа.

Висновки

З огляду на те, що принципи як регулятори суспільних відносин взаємопов'язані між собою та взаємодоповнюють один одного, а також керуючись тим, що кожен принцип повинен розглядатися в контексті інших принципів, вважаємо, що в цілому сформувалася універсальна модель регулювання суспільних відносин, пов'язаних із використанням нових біотехнологій у життєдіяльності людини. Однак, враховуючи, що нові біотехнології дозволяють вирішувати важливі питання, зокрема пов'язані з досягненням високого рівня здоров'я, не варто недооцінювати можливі ризики. Тож саме інтегративний підхід має бути покладено в основу регулювання відносин, що виникають у сфері реалізації досягнень біотехнології в життєдіяльності людини, а подальший розвиток системи принципів біоправа має здійснюватися на основі бінарності принципів права і принципів біоетики, діалектичного їх взаємозв'язку і враховувати аксіологічний та превентивний аспект. Адже функціональна спрямованість аналізованих принципів полягає в забезпеченні балансу приватних і публічних інтересів, а також в оперативному регулюванні нових суспільних відносин, зумовлених інтенсивним розвитком біотехнологій.

Література

1. Miller S., Selgelid M. J. Ethical and Philosophical Consideration of the Dual-use Dilemma in the Biological Sciences. Science and Engineering Ethics. 2007. No. 13. P. 523-580.

2. Rogers A., De Bousingen D. D. Bioethics in Europe. Council of Europe Press, 1995.

3. Evans J. H. The History and Future of Bioethics: A sociological view. Oxford, OUC, 2012.

4. Joas H. The Sacredness of the Person: A new genealogy of human rights. Georgetown UP, 2013.

5. Le Page M. Gene editing has saved the lives of two children with leukaemia. New Scientist. 2017. 15 January. URL: https://www.newscientist.com/article/2119252-gene-editing- has-saved-the-lives-of-two-children-with-leukaemia (viewed on 25.02.2023).

6. Nordberg A. Cutting edges and weaving threads in the gene editing (E)evolution: reconciling scientific progress with legal, ethical, and social concerns. Journal of Law and the Biosciences. 2018. P. 35-83. DOI: 10.1093/jlb/lsx043.

7. Ashcroft R. E. Could Human Rights Supersede Bioethics? Human Rights Law Review. 2010. Vol. 10, no. 4. DOI: 10.1093/hrlr/ngq037.

8. Ashcroft R. E. Euthanasia and the nature of suffering in addiction. Addiction. 2018. Vol. 113, no. 7. P. 1183-1184. DOI: 10.1111/add.14130.

9. Ashcroft R. E. Law and the perils of philosophical grafts. Journal ofmedicalethics. 2018. Vol. 44, no. 1. P. 72-72. DOI: 10.1136/medethics-2017-104319.

10. Declaration on the Responsibilities of the Present Generations Towards Future Generations 12 November 1997. URL: https://www.unesco.org/en/legal-affairs/declaration- responsibilities-present-generations-towards-future-generations (viewed on 25.02.2023).

11. Загальна декларація про геном людини та права людини від 11.11.1997. URL:

12. https://zakononline.com.ua/documents/show/199095 199160 (дата звернення: 25.02.2023).

13. Декларація Організації Об'єднаних Націй про клонування людини ООН; Декларація, Міжнародний документ від 08.03.2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_d57 (дата звернення: 25.02.2023).

14. Конвенція про права людини та біомедицину. URL: https://www.coe.int/en/web/ conventions/full-list/-/conventions/treaty/164 (дата звернення: 25.02.2023).

15. Декларація ООН про клонування людини від 08.03.2005. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/995_d57/card6#Public (дата звернення: 25.02.2023).

16. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 04.04.1997 / Рада Європи. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_334#Text (дата звернення: 25.02.2023).

17. Звіт Бельмонта. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звернення: 25.02.2023).

18. Case of Glass v. The United Kingdom (Application no. 61827/00), ECHR 9 March 2004. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-61663 (viewed on 25.02.2023).

19. Case of Evans v. The United Kingdom (Application no. 6339/05), ECHR 10 April 2007. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-80046 (viewed on 25.02.2023).

20. Case of Petrova v. Latvia (Application no. 4605/05), ECHR 24 June 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-144997 (viewed on 25.02.2023).

21. Case of S. and Marper v. The United Kingdom (Applications nos. 30562/04 and 30566/04), ECHR 4 December 2008. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-90051 (viewed on 25.02.2023).

22. Case of V.C. v. Slovakia (Application no. 18968/07), ECHR 8 November 2011. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-107364 (viewed on 25.02.2023).

23. Affaire Mennesson c. France (Requete no 65192/11), ECHR 26 juin 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-145179 (viewed on 25.02.2023).

24. Affaire Labassee c. France (Requete no 65941/11), ECHR 26 juin 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-145180 (viewed on 25.02.2023).

25. Case of Parrillo v. Italy (Application no. 46470/11), ECHR 27 August 2015. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-157263 (viewed on 25.02.2023).

26. Case of Elberte v. Latvia (Application no. 61243/08), ECHR 13 January 2015. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-150234 (viewed on 25.02.2023).

27. Case of Paradiso and Campanelli v. Italy (Application no. 25358/12), ECHR 24 January 2017. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-170359 (viewed on 25.02.2023).

28. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині: Закон України від 17.05.2018 № 2427-VIII. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n306 (дата звернення: 25.02.2023).

29. Парламент прийняв за основу законопроект щодо врегулювання у сфері ГМО. Офіц. вебсайт Міністерства аграрної політики та продовольства України. 2022. 16 листоп. URL: https://minagro.gov.ua/news/parlament-prijnyav-za-osnovu-zakonoproekt- shchodo-vregulyuvannya-u-sferi-gmo (дата звернення: 25.02.2023).

30. Про державну реєстрацію геномної інформації людини: Закон України від 09.07.2022 № 2391-IX. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2391-20?find=1&text=%D0%B3%D1%83%D0%BC% D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC#w1_1 (дата звернення: 25.02.2023).

31. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2801-12#Text (дата звернення: 25.02.2023).

32. Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.09.2009 № 690. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010- 09#Text (дата звернення: 25.02.2023).

33. Про заборону репродуктивного клонування людини: Закон України від 14.12.2004 № 2231-IV. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2231-IV#Text (дата звернення: 25.02.2023).

34. Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові: Закон України від 30.09.2020 № 931-IX. База даних "Законодавство України" / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-20#Text (дата звернення: 25.02.2023).

35. References:

36. Miller, S., Selgelid, M. J. (2007). Ethical and Philosophical Consideration of the Dualuse Dilemma in the Biological Sciences. Science and Engineering Ethics, 13 (in English).

37. Rogers, A., De Bousingen, D. D. (1995). Bioethics in Europe. Council of Europe Press (in English).

38. Evans, J. H. (2012). The History and Future of Bioethics: A sociological view. Oxford, OUC (in English).

39. Joas, H. (2013). The Sacredness of the Person: A new genealogy of human rights. Georgetown UP (in English).

40. Le Page, M. (2017). Gene editing has saved the lives of two children with leukaemia. New Scientist, 15 January. URL: https://www.newscientist.com/article/2119252-gene-editing- has-saved-the-lives-of-two-children-with-leukaemia (in English).

41. Nordberg, A. (2018). Cutting edges and weaving threads in the gene editing (E)evolution: reconciling scientific progress with legal, ethical, and social concerns. Journal of Law and the Biosciences. DOI: 10.1093/jlb/lsx043 (in English).

42. Ashcroft, R. E. (2010). Could Human Rights Supersede Bioethics? Human Rights Law Review, 10, 4. DOI: 10.1093/hrlr/ngq037 (in English).

43. Ashcroft, R. E. (2018). Euthanasia and the nature of suffering in addiction. Addiction, 113, 7. DOI: 10.1111/add.14130 (in English).

44. Ashcroft, R. E. (2018). Law and the perils of philosophical grafts. Journal of medical ethics, 44, 1. DOI: 10.1136/medethics-2017-104319 (in English).

45. Declaration on the Responsibilities of the Present Generations Towards Future Generations 12 November 1997. URL: https://www.unesco.org/en/legal-affairs/declaration- responsibilities-present-generations-towards-future-generations (in English).

46. Zahalna deklaratsiia pro henom liudyny ta prava liudyny [Universal Declaration on the

47. Human Genome and Human Rights] vid 11.11.1997. URL: https://zakononline.com.ua/ documents/show/199095 199160 (in Ukrainian).

48. Mezhdunarodnaya deklaraciya o geneticheskih dannyh cheloveka [International

49. Declaration on Human Genetic Data] ot 16.10.2003. URL: https://zakononline.com.ua/documents/ show/199095 199160 (in Ukrainian).

50. Vseobshchaya deklaraciya o bioetike i pravah cheloveka [Universal Declaration on Bioethics and Human Rights] ot 19.10.2005. URL: https://www.coe.int/en/web/conventions/full- list/-/conventions/treaty/164 (in Ukrainian).

51. Deklaraciya OON o klonirovanii cheloveka [United Nations Declaration on Human Cloning] ot 08.03.2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d57 (in Ukrainian).

52. Konventsiia pro zakhyst prav i hidnosti liudyny shchodo zastosuvannia biolohii ta medytsyny: Konventsiia pro prava liudyny ta biomedytsynu [Convention on Human Rights and Biomedicine] vid 04.04.1997 / Rada Yevropy. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334#Text (in Ukrainian).

53. Zvit Belmonta [The Belmont Report]. Vikipediia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (in Ukrainian).

54. Case of Glass v. The United Kingdom (Application no. 61827/00), ECHR 9 March 2004. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-61663 (in English).

55. Case of Evans v. The United Kingdom (Application no. 6339/05), ECHR 10 April 2007. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-80046 (in English).

56. Case of Petrova v. Latvia (Application no. 4605/05), ECHR 24 June 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-144997 (in English).

57. Case of S. and Marper v. The United Kingdom (Applications nos. 30562/04 and 30566/04), ECHR 4 December 2008. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-90051 (in English).

58. Case of V.C. v. Slovakia (Application no. 18968/07), ECHR 8 November 2011. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-107364 (in English).

59. Affaire Mennesson c. France (Requete no 65192/11), ECHR 26 juin 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-145179 (in English).

60. Affaire Labassee c. France (Requete no 65941/11), ECHR 26 juin 2014. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-145180 (in English).

61. Case of Parrillo v. Italy (Application no. 46470/11), ECHR 27 August 2015. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-157263 (in English).

62. Case of Elberte v. Latvia (Application no. 61243/08), ECHR 13 January 2015. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-150234 (in English).

63. Case of Paradiso and Campanelli v. Italy (Application no. 25358/12), ECHR 24 January 2017. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-170359 (in English).

64. Pro zastosuvannia transplantatsii anatomichnykh materialiv liudyni: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine on the application of transplantation of anatomical materials to humans] vid 17.05.2018 № 2427-VIII. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n306 (in Ukrainian).

65. Parlament pryiniav za osnovu zakonoproekt shchodo vrehuliuvannia u sferi HMO [The

66. Parliament adopted as a basis the draft law on regulation in the field of GMOs]. Ofits. vebsait Ministerstva ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy. 2022. 16 lystop. URL:

67. https://minagro.gov.ua/news/parlament-prijnyav-za-osnovu-zakonoproekt-shchodo- vregulyuvannya-u-sferi-gmo (in Ukrainian).

68. Pro derzhavnu reiestratsiiu henomnoi informatsii liudyny: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine on state registration of human genomic information] vid 09.07.2022 № 2391-IX. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2391- 20?find=1&text=%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B C#w1_1 (in Ukrainian).

69. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia [Fundamentals of Ukrainian legislation on health care]: Zakon Ukrainy vid 19.11.1992 № 2801-XII. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text (in Ukrainian).

70. Pro zatverdzhennia Poriadku provedennia klinichnykh vyprobuvan likarskykh zasobiv ta ekspertyzy materialiv klinichnykh vyprobuvan i Typovoho polozhennia pro komisii z pytan etyky [On the approval of the Procedure for conducting clinical trials of medicinal products and examination of materials of clinical trials and the Standard Regulation on ethics commissions]: nakaz Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy vid 23.09.2009 № 690. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-09#Text (in Ukrainian).

71. Pro zaboronu reproduktyvnoho klonuvannia liudyny: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine on Prohibition of Human Reproductive Cloning] vid 14.12.2004 № 2231-IV. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2231- IV#Text (in Ukrainian).

72. Pro bezpeku ta yakist donorskoi krovi ta komponentiv krovi: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine on the safety and quality of donated blood and blood components] vid 30.09.2020 № 931-IX. Baza danykh "Zakonodavstvo Ukrainy" / VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/931-20#Text (in Ukrainian).

73. Beauchamp, T. L., Childress, J. F. (1994). Principles of biomedical ethics. 4th ed. Oxford (in English).

Размещено на Allbest.ru