Особливості інфраструктурного середовища міжнародної економічної діяльності в умовах глобалізації

Окрім, цього змінюється галузева структура експортованих транспортних послуг. Частка послуг, що пов'язані з діяльністю трубопровідного транспорту, зростає, а частка послуг повітряного, морського транспорту і залізничного транспорту скорочується, що пов'язано, насамперед, з підвищенням тарифів на перевезення [3].

Упродовж аналізованого періоду спостерігаємо й певні трансформації у географічному розміщенні транспортних послуг України. Поступово зменшується частка країн СНД (насамперед РФ) та збільшується частка інших країн. Зростає кількість країн світу, з якими Україна співпрацює на ринку транспортних послуг. Якщо 2015 р. Україна співпрацювала з близько 150 країнами, то 2019 р. їх було вже понад 160 [11].

Статистичні дані 2019 р. свідчать про зростання від'ємного сальдо в експортно-імпортних відносинах щодо надання Україною транспортних послуг Бельгії, Грузії, Йорданії, Люксембургу, Німеччині, Португалії, Саудівській Аравії, Словаччині, Туркменістану. Це можна пояснити перевищенням обсягів вантажів, що надаються для перевезення цим країнам для України, над обсягами перевезень вантажів, які надаються для перевезення Україні для зазначених держав, а також непаритетним наданням порожнього рухомого складу колії 1520 мм до цих країн під завантаження, за що Україні доводиться платити в разі експортного спрямування вантажів до країн СНД через територію України. Вважаємо, що виправити ситуацію можливо тільки шляхом проведення дво- або багатосторонніх переговорів із зазначеними європейськими державами та погодженням із ними обсягів перевантаження імпортних і транзитних вантажів, як для України, так і для згаданих країн, відповідне переоформлення ЦІМ- накладної на СМГ, зокрема й на українській території в межах дотримання норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) [7].

Упродовж зазначеного періоду в Україні спостерігаємо також зниження участі на ринку автотранспортних послуг ЄС. Така ситуація пов'язана, на нашу думку, насамперед з проблемами придбання необхідної кількості автотранспортних засобів (передусім сідельних тягачів (контейнеровозів) та їхньою відповідністю сучасним європейським вимогам за енергетичною ефективністю та екологічними параметрами експлуатації (євро-3; євро-4 та євро-5). На жаль, вітчизняна промисловість не виробляє таких транспортних засобів, і їхнє надходження до перевізників обумовлено лише імпортом. Роль держави тут вбачаємо в підтриманні процесу лізингового придбання автотранспорту, причепів до нього на сприятливіших умовах, ніж ті, що діють. Крім того, потрібна реалізація політичних рішень щодо спрощення процедури отримання багаторазових віз для вітчизняних водіїв автотранспортних організацій за спрощеною процедурою. Водночас слід ураховувати те, що водіям іноземних перевізників, зокрема з ЄС, взагалі не потрібні візи України для в'їзду на її територію, а під час здійснення перевезень транзитних вантажів із/в треті країни не потрібен дозвіл.

Також Україна має суттєвий потенціал для прискорення інтеграції до європейського ринку послуг пасажирського річкового флоту. 2019 р., наприклад, обсяг наданих країнам ЄС (тільки круїзного виконання для пасажирів Німеччини) послуг цього виду транспорту у 2,7 раза перевищив послуги морського пасажирського транспорту (надано пасажирам 49 країн) і досяг 10,7 млн дол США. Круїзні перевезення по Дунаю з відвіданням української частини дельти здійснює Українське дунайське пароплавство (УДП) чотирма теплоходами австрійського виробництва: "Україна", "Молдова" пасажиромісткістю по 150 та "Волга" і "Дніпро" пасажиромісткістю по 140 осіб [7].

Отже, аналіз функціонування транспортної системи України свідчить, що вона значно відстає від середнього рівня розвитку транспортної інфраструктури та все ще не відповідає стандартам і вимогам світового рівня.

До основних чинників зменшення ролі України як транзитера, на нашу думку, належать:

• цілеспрямована політика Росії щодо вилучення України із транзитних потоків;

• недостатність темпів й обсягів розбудови транспортної інфраструктури, техніко-технологічне відставання якої суттєво здорожує процес доставки товару та призводить до переорієнтації транспортних потоків в обхід території України;

• незадовільний транспортно-експлуатаційний стан доріг, 90 % яких потребує реконструкції або ремонту, середня швидкість руху на автодорогах України у 2-3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах, на вітчизняних дорогах стає економічно невигідною експлуатація сучасних автомобілів з поліпшеними технічними й екологічними характеристиками. Також незадовільним є стан залізничних колій, ділянки яких перебувають у незадовільному стані та підлягають заміні через вік та тривалу експлуатацію;

• брак належного сервісу й уваги до нагальних потреб клієнтів з боку державних транспортних монополій і державних контролюючих органів та служб;

• неузгодженість тарифної політики Укрзалізниці та морських торговельних портів України, пряме лобіювання ними інтересів окремих комерційних структур. Надмірна складність і тривалість процедур перетину кордону, а також недостатня пропускна спроможність пунктів перетину кордонів;

• відсутність послідовної державної політики щодо розвитку транзитного потенціалу України та розбудови пріоритетної транспортної мережі [8, с. 62].

З огляду на все це для зміцнення позицій України на світовому ринку необхідне створення сучасної транспортної інфраструктури і корінна організаційна перебудова всієї транспортної системи нашої країни.

Пріоритетні напрями підвищення конкурентоспроможності транспортної інфраструктури України на світовому ринку. Транспортна політика розвинених і більшості країн, що розвиваються, спрямована на підвищення конкурентоспроможності національних транспортних операторів на міжнародних ринках і просування їхніх інтересів у межах дво- та багатосторонніх переговорних процесів у сфері транспорту. Зусилля більшості країн у сфері розвитку експорту транспортних і транзитних послуг спрямовані на підвищення ефективності логістики, що передбачає цифровізацію транспортних коридорів і вузлів, спрощення адміністративних процедур під час здійснення експорту, імпорту та транзиту, зокрема й у форматі "єдиного вікна", гармонізацію транспортного законодавства, а також на формування і реалізацію довготермінових планів розвитку транспортної інфраструктури, формування спеціального законодавства у сфері державно-приватного партнерства та спеціальних фінансових інструментів для залучення приватних інвесторів до реалізації великих інвестиційних проєктів.

Основні тенденції розвитку світового ринку логістичного сервісу визначає перехід від надання спеціалізованих послуг до надання комплексних логістичних рішень у сфері поставок за допомогою підвищення ролі інформаційних технологій у логістиці, розвитку мультимодальних перевезень та збільшення частки транспортно-логістичного аутсорсингу.

Сучасний стан і майбутнє світового ринку авіаційних перевезень пов'язане із формуванням альянсів авіакомпаній і посиленням конкуренції між ними. Основними операційними моделями авіаційних перевезень стають прямі перельоти між пунктами вильоту та призначення з використанням авіаперевізників з низькими витратами і перельоти з пересадкою у вузловому аеропорту з використанням традиційних авіакомпаній.

З метою отримання конкурентних переваг на ринку морських вантажоперевезень також створюють альянси провідних операторів, великий вплив на кон'юнктуру ринку і рівень фрахтових поставок має зміна співвідношення між пропозицією потужностей судів і динамікою попиту на них. У структурі контейнерних перевезень протягом 2016-2019 рр. відбувалося зростання попиту на судна-контейнеровози, що помітно випереджало пропозицію відповідних потужностей.

За оцінками Міжнародного транспортного форуму, найінтенсивніше в найближчі десятиліття морські вантажоперевезення в тонн-кілометрах будуть розвиватися на внутрішньоазіатських і північно-тихоокеанських маршрутах, маршрутах через Індійський океан, а також середземноморських і каспійських маршрутах. Важливою довготерміновою тенденцією є також посилення конкуренції між високошвидкісними залізничними магістралями і регіональними авіалініями, а також перехід на високошвидкісні магістралі пасажиропотоків із традиційного залізничного транспорту й особистого автомобільного транспорту. Розвиток високошвидкісних магістралей дозволяє сформувати додатковий попит на перевезення, на підставі чого зростає потенціал експорту транспортних послуг.

Одним зі стимулюючих факторів розвитку ринку транспортних послуг і транзитних вантажоперевезень є створення міжнародної правової основи для здійснення мультимодальних перевезень на основі Конвенції про міжнародні змішані перевезення.

Важливу роль у розвитку експорту транспортних послуг відіграють також ключові багатосторонні правові інструменти:

• Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення;

• уніфікована залізнична накладна до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) між Європою і Азією;

• Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 р.;

• додатковий протокол до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ);

• міжнародні правові акти Організації співробітництва залізниць.

Зростанню торгівлі послугами міжнародного транзиту сприятиме повномасштабна реалізація великих інфраструктурних проєктів e Євразійському регіоні, які охоплюють транспортні маршрути китайської ініціативи "Один пояс - один шлях" в напрямках Схід - Захід, міжнародні автомобільні коридори Шанхайської організації співробітництва та транспортні коридори Програми центрально-азіатського економічного співробітництва (ЦАРЕС), "Європа - Кавказ - Азія" (ТРАСЕКА), "Північ - Південь". Розвиток мережі євразійських транспортних коридорів різної спрямованості створює сприятливі можливості Україні для значного збільшення обсягу послуг у галузі міжнародного транзиту.

Окрім того, у майбутній перспективі на світовому ринку транспортних послуг очікуємо динамічний розвиток зростання ринку експрес-доставки малогабаритних вантажів за рахунок зростання популярності й обсягів інтернет-торгівлі, підвищення ефективності логістики й упровадження нових технологій (розвиток мереж постамат, дронів і безпілотних "візків", здатних забезпечити доставку від дверей до дверей), а також посилення конкуренції в цьому сегменті.

У довготерміновій перспективі зміна технологій та конфігурації виробництва, поява і поширення нових бізнес-моделей, що з високою ймовірністю приведуть до скорочення темпів транскордонної діяльності, пов'язаної з переміщенням вантажів і фізичних осіб. Цьому сприятимуть тенденції до обмеження потоків промислової сировини і напівфабрикатів, що заміняться альтернативними місцевими ресурсами, інноваційними продуктами, масштабним повторним використанням матеріалів, формуванням мереж розподіленого виробництва, наближеного до місця знаходження клієнтів, а, отже, трансформації ланцюжків поставок, де фізичні ланцюжки поставок в основному замінять електронний обмін даними, швидкого поширенню цифрових рішень, технологій доповненої реальності, які скасовують необхідність виїзду фізичних осіб за кордон для надання або споживання послуг.

Водночас прогнозні дані розвитку світової економіки в середньотерміновій перспективі вказують на те, що обсяги міжнародної торгівлі транспортними послугами будуть зростати, хоч і невисокими темпами (середньорічний приріст протягом 2021-2025 рр. очікують на рівні 1,5 %). Абсолютна величина світового експорту транспортних послуг досягне 2025 р. приблизно 1-1,1 трлн дол США, частка транспорту в глобальному експорті послуг скоротиться до 13,8 % (18 % у 2021 р.).

Отже, світові тенденції та загострення конкуренції на ринку міжнародних транспортних послуг диктують нові умови розвитку транспортного комплексу України, що перебувають під впливом сформованих тенденцій розвитку транспортної галузі в Європейському регіоні, які нашій країні все більше необхідно буде враховувати, серед них:

* Посилення ролі логістики та експедиторської діяльності у транспортному процесі. Організовуючи перевезення експортних, імпортних, а також транзитних вантажів, експедиторські та логістичні компанії залучають власні й оборотні кошти клієнтів у платоспроможний баланс країни, а їхній професійний рівень позитивно позначається на діяльності всього транспортного ринку України [13]. Проте нині небагато експедиторських компаній (які називають себе останнім часом логістичними) надають той комплекс послуг, що властивий західним транспортним компаніям натепер. Недостатній розвиток в Україні логістичних прогресивних транспортних систем призводить до збільшення транспортних витрат, а отже, і до втрати ринку українськими перевізниками. Для підвищення ефективності своєї діяльності транспортно-експедиторські компанії беруть на себе реалізацію додаткових послуг, які раніше клієнт виконував самостійно. Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця"), наприклад, у січні 2012 р. підписала угоду про співпрацю у сфері транспортно-експедиторської діяльності, пов'язаної з організацією та виконанням перевезень вантажів у міжнародному залізничному сполученні. Учасниками угоди стали Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ), Асоціація транспортно-експедиторських організацій ("Укрзовніштранс") й Асоціація "Оператори залізничного транспорту України". Угода має на меті координацію сторін зі створення сприятливих умов для розвитку ринку транспортно-експедиторських послуг, залучення додаткових вантажопотоків, подолання дефіциту рухомого складу, поліпшення транспортного сервісу. Документом визначено, що учасники беруть на себе зобов'язання обмінюватися інформацією щодо можливостей та умов роботи експедиторського й операторського ринків, будуть спільно здійснювати моніторинг ринку міжнародних вантажних перевезень.

• Комплексний підхід в організації перевезень, розвиток транспортно-логістичних центрів (ТЛЦ). Вони є центрами, де поєднано транспортні, промислові, торговельні, фінансові й інформаційні потоки, а також відбувається переробка вантажів, взаємодія різних видів транспорту. Вважаємо, що ТЛЦ повинні бути до того ж центрами, інтегрованими в міжнародні транспортні коридори. В Україні для роботи з вантажовідправниками Укрзалізницею створено нове держпідприємство "Український транспортно-логістичний центр". Зазначена структура покликана поліпшити сервіс для клієнтів "Укрзалізниці". Місія логістичного центру також у залученні нових вантажопотоків і збільшенні обсягів перевезень залізничним транспортом у країні, адже не секрет, що багато вантажів пішло від залізниці на автомобільний та інші види транспорту. Особливо це стосується невеликих відправлень. Відтепер для здійснення перевезень по всій території Україні клієнту достатньо лише укласти угоду з державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр". Досвід використання логістичних систем у країнах ЄС свідчить, що використання логістичних центрів дозволяє скоротити транспортні витрати на 5-20 %, зменшити витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання матеріальних ресурсів і готової продукції на 10-30 %, знизити загальні логістичні витрати на 1535 %. Зміна співвідношення між різними видами транспорту, розвиток взаємодії між ними, використання інтермодальних перевезень - найважливіші завдання, передбачені Європейською транспортною політикою країн ЄС [6].

• Використання різних видів транспорту в доставці однієї партії товару.

• Контейнеризація вантажів та збільшення обсягів контрейлерних перевезень.

Окрім того, необхідним є вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, яка забезпечує роботу транспортної інфраструктури в Україні, що має здійснюватися в таких напрямах:

• приведення діючих в Україні перевезень вантажів, пасажирів і багажу в міждержавному сполученні універсальними видами транспорту у відповідність до міжнародних норм, з урахуванням сучасних транспортних технологій;

• визначення й узгодження правових умов здійснення транзитних перевезень ділянками міжнародних транспортних коридорів на території України й інших держав-учасників;

• розвиток системи транспортно-експедиційного обслуговування, головним чином, шляхом формування операторських компаній, які обслуговують перевезення усіма універсальними видами транспорту, і створення на цьому ринку послуг необхідного конкурентного середовища з метою підвищення якості їхньої роботи і скорочення вартості операторських послуг;

• стимулювання транзитних перевезень територією країни, захист інтересів України під час здійснення перевезень вантажів у міжнародному сполученні, підвищення конкурентоспроможності та розширення вантажної бази вітчизняних транспортних й операторських компаній;

• удосконалення організації перевезень вантажів у прямому і непрямому змішаному сполученнях за участю декількох видів транспорту;

• підвищення координації дій державних органів управління транспортом, митних, прикордонних та інших державних контрольних служб, транспортних та операторських компаній під час перетину транспортними засобами кордону України;

• підвищення безпеки транспортного процесу, ураховуючи зниження аварійності та ймовірності техногенних катастроф, пов'язаних з технічними характеристиками транспорту і впливом форс-мажорних обставин природного характеру, а також запобігання протиправних дій щодо пасажирів, об'єктів і персоналу транспорту;

• зниження шкідливого впливу транспорту на довкілля;

• залучення українських транспортних й операторських компаній у міжнародну систему електронного документообігу й інформаційного поля під час здійснення міжнародних перевезень.

Висновки

Отже, у сучасних умовах для розвитку транспортної галузі велике значення має глобалізація світової економіки. Під її впливом визначаються нові тенденції розвитку міжнародних перевезень вантажів, серед яких виділяють: посилення ролі експедиторської та логістичної діяльності у транспортному процесі; формування мультимодальних логістичних центрів, розвиток контейнерних і контрейлерних систем транспортування тощо. До того ж необхідна реструктуризація транспортного комплексу України, його поетапна інтеграція в загальноєвропейську та світову транспортну систему шляхом розвитку міжнародних транспортних коридорів, яка, крім отримання додаткових прямих доходів, стимулюватиме надходження іноземного капіталу, удосконалення транспортних технологій, загальне поліпшення національної транспортної інфраструктури. Транзитні проєкти дадуть стимул економічному розвитку регіонів, зокрема й створенню тисячі нових робочих місць. Широке використання транзитного потенціалу - це одне із центральних питань державної транспортної політики і важливий фактор вибору позиції України у світовій економічній системі.

Список використаних джерел

1. Дмитрієва (Стогул) О.І. Впровадження системи управління якістю обслуговування пасажирів на автобусних станціях. Економіка транспортного комплексу. 2018. Вип. 18. С. 110-120.

2. Додаток ХХХІІ до глави 7 "Транспорт" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" / Євроінтеграційний портал: вебсайт. URL: https://eu-ua.org/tekst-uhody-pro-asotsiatsiiu/dodatky-rozdil-v/transport.

3. Дорофєєва Х.М. Конкурентоспроможність транспортної інфраструктури України в умовах інтеграції до ЄС. Економіка і суспільство. 2016. № 7. С. 30-35.

4. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира: учеб. СПб.: Изд- во Михайлова В.А., 2020. С. 97-126.

5. Литвин О. Україна в системі міжнародних економічних відносин в умовах інституціоналізації та глобальної конвергенції. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ: Київський університет. Вип. 1(49). 2019. С. 36-40.

6. Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

7. Перспективні шляхи та механізми інтеграції ринку транспортних послуг України до країн ЄС: аналіт. зап. URL: https://niss.gov.ua/ doslidzhennya/ekonomika/perspektivni-shlyakhi-ta-mekhanizmi-integracii- rinku-transportnikh-poslug.

8. Попова Н.В. Транспортно-логістична система: дефініція та складові. Бізнес Інформ. 2018. № 1. С. 169-174.

9. Позиція України в рейтингу країн світу за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2017-2018 / Економічний дискусійний клуб: вебсайт. URL: htt p://ed cl u b. co m. u a/a n a l ity ka/pozyciya-ukray iny-v-reyty ngu- krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-2.

10. Русскова Е.Г. Международная инфраструктура как фактор трансформации национальной экономики в условиях глобализации. Финансы и кредит: научно-практ. и теорет. журн. 2018. №11. С. 86-91.

11. Транспорт України: статист. збірник. К.: Державна служба статистики України, 2020. 115 с.

12. Україна в системі міжнародних транспортних комунікацій. URL: https://studall.org/all4-24367.html.

13. Хумаров О.А. Підвищення конкурентоспроможності України: мобілізація транзитного потенціалу. URL: http://old.niss.gov.ua/book /StrPryor/11 2019/23.pdf.

14. Чайка І.В., Крикун В.О. Важливість участі України у формуванні міжнародних транспортних коридорів. URL: http://www.rusnauka.com/36_ PVMN_2018/Economics/2_121461.doc.htm/.

15. Шталь Т.В., Козуб В.О., Артеменко В.С., Бубенець І.Г., Артеменко С.В. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: навч. посіб. Харків: Форт, 2018. 364 с.

16. Яцюта О. Транспортно-логістична система України в умовах європейської інтеграції. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2019. № 3. C. 89-99.

17. The Global Competitiveness Report 2019. Geneva, Switzerland. 648 p.

Размещено на Allbest.ru