Міжнародний туризм як інструмент підвищення ефективності функціонування економіки : досвід країн ЄС

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ : ДОСВІД КРАЇН ЄС

Бригілевич Галина Михайлівна

асистент кафедри туризму географічного факультету, Львівський Національний Університет імені І. Франка, вул. Дорошенка, 41, м. Львів

Анотація. У статті проаналізовано роль міжнародного туризму як невід'ємної частини світової економічної системи. Виокремлено статус міжнародного туризму як економічного феномену. Досліджено роль країн- членів ЄС у привабленні туристичних потоків. Окреслено тенденції притоку туристів до Європи за період 1950-2020 рр. Визначено основні види туризму ЄС, а також -- роль туризму Європи як частини господарського механізму. Здійснено компаративний аналіз привабливості окремих країн ЄС для туристичних відвідувань відповідно до наявної динаміки. Акцентовано увагу на ролі супутніх структур як інструменту забезпечення туристично-економічного добробуту ЄС.

Окреслено, що зростання туризм-індустрії Європи, в той же час, є причиною стійкого економічного становлення країн-членів Союзу -- зокрема, доходи від туризм-діяльності перетворюються у «валютно-урядові резерви».

Зазначено, що, наразі, не існує окремих специфічних прийомів визначення економічної привабливості туризм-політики ЄС. Враховуючи специфіку туризм-галузі, аспекти галузевого розвитку відображаються через ценз споживання та економічний аналіз, що виступає аналізатором соціально- економічного підґрунтя туризму. Основні статистичні показники щодо даного питання публікуються Євростатом.

Відмічено, що політику ЄС у сфері туризму побудовано на підході «економічного стимулювання. Так, доходи від туризм-діяльності залежать від ефективності пов'язаних господарсько-комерційних операцій -- продаж турів, надання туристичної інформації, віртуалізація онлайн-туризму тощо. На додаток, економічна ефективність туризму ЄС визначається за якістю, ефективністю «додаткових туристичних підприємств» -- готелів, ресторанів, дистриб'юторів туризм-послуг -- котрі підвищують загальний рівень привабливості основних туристичних пам'яток (пляжі, історичні місця, архітектурні світлини тощо).

Ключові слова: міжнародний туризм, економічна ефективність, туризм-політика.

Bryhilevych Halyna Mykhailivna Assistant of the Department of Tourism, Faculty of Geography, Ivan Franko National University of Lviv, Doroshenko St., 41, Lviv

INTERNATIONAL TOURISM AS A TOOL FOR IMPROVING THE EFFICIENCY OF THE ECONOMY: THE EXPERIENCE OF EU COUNTRIES

Постановка проблеми. В умовах загальносвітової глобалізації, міжнародний туризм (МТ) є не лише соціальним, проте й економічно- системним явищем. Швидкі темпи зростання та розвитку МТ дозволяють називати його «економічним феноменом сучасності». Туристичні дестинації ЄС та привабливість Союзу для мандрівників створюють прецедент глобальності туризм-економічної діяльності. Водночас, масштабність та всеохоплюваність туризм-руху в ЄС є структурно неоднорідною : кожне географічне місце є «індивідуально популярним». Європейський континент -- основний «центр приваблення» туризм-мандрівників. Через це, доцільним є аналіз позитивних туризм-зрушень ЄС як підсистемного чинника економіко-фінансової ефективізації Союзу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічне поле функціонування міжнародного туризму ЄС визначається вагомим науково-дискурсним «вашингтоном» сучасності. Застосовним вважаємо теоретичний доробок О. Тюріної, В. Ярового, С. Волкова, Г. Петровіч, М. Штек, Б. Філіпіак, Г. Зуруба та ін.

Мета статті -- концептуалізувати ключові риси туризму ЄС як інструменту підвищення ефективності функціонування економіки.

Виклад основного матеріалу. Туризм ЄС можна визначити координатором та спрямовувачем національних економік країн-членів. Політика привабливих дестинацій Європи -- системне явище, що включає економічний, культурний та загальний розвиток Союзу. Функціональне призначення туризм-діяльності передбачає прямий та опосередкований вплив на ВВП. Крім того, туристичний сектор ЄС -- інструмент забезпечення можливостей працевлаштування, розподільчо-дохідних статей бюджетування, туристичного оподаткування та створення додаткового товарно-послугового попиту. Зростання туризм-індустрії Європи, в той же час, є причиною стійкого економічного становлення країн-членів Союзу -- зокрема, доходи від туризм- діяльності перетворюються у «валютно-урядові резерви».

За даними Всесвітньої туристичної організації (World Tourism Organization -- WTO), Європа є пріоритетним світовим туристичним напрямком із часткою ринку 50%. На часі, індустрія туризму генерує (прямо або опосередковано) 10,2 % загального ВВП ЄС (2021 р.). За прогнозами, до 2027 р. очікується зростання «туристичного ВВП» до 11,2 % [1].

Туризм відіграє значну роль в економіці ЄС. За даними Єврокомісії, за своєю «соціально-економічною розмірністю» дане ремесло займає третє місце в Союзі (після торговельно-розподільчої та будівельної галузей відповідно), позитивно впливаючи на аспекти економічного зростання та зайнятості населення. Культурна та природна спадщина Союзу підтримується у належному стані та розвивається завдяки ролі туризму ЄС як «розвиткового механізму регіону Європи» [2].

Окрім того, за даними WTO, ЄС охоплюється 40% міжнародних туристичних прибутків та 31% міжнародних туристичних доходів. Ключова причина -- населення ЄС у розмірі 509 млн. жителів (7% світового населення, третя після Китаю та Індії чисельність світової популяції [1].

Наразі не існує окремих специфічних прийомів визначення економічної привабливості туризм-політики ЄС. Враховуючи специфіку туризм-галузі, аспекти галузевого розвитку відображаються через ценз споживання та економічний аналіз, що виступає аналізатором соціально-економічного підґрунтя туризму. Основні статистичні показники щодо даного питання публікуються Євростатом.

Специфіка туристичної діяльності ЄС -- надання послуг для задоволення потреб мандрівника -- є сегментом «туристичної економіки». Члени ЄС, враховуючи популярність Європи як туризм-дестинації, відносять до «країн туристичного попиту». Світова туризм-нерівномірність, сукупно із дотаційно-розвитковими туризм-витратами ЄС, зумовлюють зональну привабливість Союзу як єдиноначального економічного об'єднання.

В свою чергу, дослідження Євростату на предмет економічної ефективності туризм-політики ЄС складаються із чотирьох незалежних напрямків : кількість туристично активних підприємств; кількість туризм- задіяних працівників; туристичний оборот, заснований на попиті та пропозиції; сегментарні показники доданої вартості за факторними туризм-витратами -- на рівні ЄС як економічної зони та країн-членів Союзу -- як складників економічного простору.

Дослідник Г. Петковіч слушно відмічає привілейований експортно- галузевий статус туризм-сфери ЄС. Туризм впливає на оплату праці в країнах - членах ЄС, а також -- визначає контекст мультифінансового впливу на бюджетно-дохідні ринки країн-членів Союзу. Окрім іншого, збільшений туристичний потік до країн Європи -- джерело залучення фахової «робочої сили» до туристичної галузі. За таких умов, кількість працівників «неділової діяльності», що обслуговує туристичну галузь ЄС, зростає. У період 2016-2021 р. надходження від туризм-сфери ЄС до загальноєвропейської економіки склали 10%, при цьому було задіяно 2,4 млн підприємств із сумарною кількістю зайнятих осіб у розмірі 13, 6 млн працівників. Пов'язані туристичні галузі -- як-от сфера послуг -- становили 21,7% бюджетно-фінансових надходжень до економіки Союзу. Найбільш туризм-економічно привабливими країнами ЄС є Німеччина, Італія та Іспанія (враховано показники цінової політики для туриста та оплати праці для виконавця туризм-завдань -- найманого працівника) [3].

Політику ЄС у сфері туризму побудовано на підході «економічного стимулювання. Так, доходи від туризм-діяльності залежать від ефективності пов'язаних господарсько-комерційних операцій -- продаж турів, надання туристичної інформації, віртуалізація онлайн-туризму тощо. На додаток, економічна ефективність туризму ЄС визначається за якістю, ефективністю «додаткових туристичних підприємств» -- готелів, ресторанів, дистриб'юторів туризм-послуг -- котрі підвищують загальний рівень привабливості основних туристичних пам'яток (пляжі, історичні місця, архітектурні світлини тощо).

Координація подібної політики потребує фахового економіко-правового регулювання, що забезпечується Єврокомісією та ї структурними фондами -- Європейським фондом регіонального розвитку, Європейським соціальним фондом, Європейським фондом управління сільським господарством та Європейською комісією подорожей [4].

Таким чином, Єврокомісія реалізовує основоположну функцію економічного спрямування туризм-діяльності ЄС як вищий орган виконавчої влади Союзу. Задля даних цілей використовуються структурні фонди ЄК -- наймасштабніше джерело інвестування в туристичну індустрію Союзу.

Європейським фондом регіонального розвитку -- European Regional Development Fund -- ERDF (ЄФРР) здійснюється фінансування інфраструктурних проєктів, інвестиційні вклади щодо питань створення робочих туризм-місць, реалізація проєктів розвитку окремих територій, а також -- фінансова допомога малим та середнім підприємствам туризм-галузі (МСП). Діяльність фонду охоплює транспортну, комунікаційно-технологічну, дослідницько-інноваційну, соціально-інфраструктурну, професійно-підготовчу та структурно-перепрофілювальну економічні площини.

Водночас, Європейський соціальний фонд -- European Social Fund -- ESF (ЄСФ) виконує функцію сприяння реалізації політики зайнятості населення в туризм-сфері. Орган фінансує проєкти, спрямовані на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів з метою зростання цензу трудової ефективності. До компетенції ЄСФ також віднесено стимулювання діяльності малих та середніх туристичних підприємств (МСП) в країнах ЄС як елемент економічного стимулювання.

Європейський фонд управління сільським господарством (European Agricultural fund for rural development -- EAFRD) спрямовує грошові суми на розвиток сільської місцевості та здійснює допомогу населенню, зайнятому у галузі «натурального» виробництва, паралельно розвиваючи структури агрота екотуризму ЄС.

Європейська комісія подорожей (European Travel Commission -- ETC) відповідальна за розвиток туризму у окремих регіонах ЄС та Союзі (27 країнах- членах) загалом. За своїм статусом це -- некомерційне об'єднання, що складається із 39-ти національних туризм-організацій країн-членів ЄС.

Актуально-дискурсним, водночас, автору видається питання щодо впливу туризму ЄС на зростання ВВП. Так, Дж. Лі вважає, що кооперація туризм- політики та економічного розвитку створили концепцію «туризм-орієнтований розвиток» («tourism-driven development). Як результат -- роль туристичної галузі як ключового системного елементу економіки ЄС [5]. Продовжуючи дану сентенцію, М. Роман акцентує увагу на вагомому внескові туризму ЄС у валовий інтернаціональний (Союз загалом) та національний (окремі країни-члени ЄС) продукт та зайнятість завдяки масштабній соціально-економічній природі [6].

Важливість туризму ЄС як елементу ВВП, зайнятості та зовнішньої торгівлі підтверджується аналітичним матеріалом Євростату. Так, загальна частка туристичного сектору ЄС у світовому ВВП за 2019 рік -- 9,4%, прямий вплив туризму на світовий ринок ВВП -- 3,7% (врахуємо, що розрахунок зазначених показників за 2020-2022 роки є неоднорідним та неінформативним через спалах COVID-19 на початку 2020 р.). Окрім того, варто враховувати поняття «розміру туризму», його якості та аспект туристичного потенціалу. Також зазначимо, що туризм ЄС пов'язаний із супутніми підвидами туристичної промисловості -- це, відповідно, додаткова причина його впливу на ВВП [7].

Таким чином, непрямий (супутній) внесок туризму ЄС до ВВП демонструє партикулярний туризм-економічний потенціал. Питання реалізації останнього, в свою чергу, залежить від політики туризм-сприяння, обраного кожного країною-членом ЄС. Загалом, туризм-розвиток ЄС будується на концепції «значного інвестиційного залучення» (державна та приватна площини), інфраструктурного забезпечення (будівництво дорожніх, транспортних мереж, доступ до електричних мереж, розподіл питної води та водно-земельних ресурсів та ін.).

Відповідно даних Всесвітньої ради подорожей і туризму (World Travel and Tourism Council -- WTTC), стабільний внесок туризму у валовий внутрішній продукт (ВВП) ЄС складає понад 9%. У дослідженні вказано, що туризм має економічний та соціальний контексти функціонування, адже сприяє зменшенню рівня безробіття та боротьбі із негативним економічними спадами. Туризм ЄС також відносять до «галузей, що розвиваються». Так, за період 2010 р. -- дотепер частка туризму Союзу у ВВП коливається від 8,6% до 9,4% відповідно (тенденція зростання). Аналогічними є показники щодо прямого впливу туризму на ВВП -- 3,3% у 2010 р. та 3,7% в умовах сьогодення (20192022 р.) відповідно [8].

Водночас, викликом для туризм-економіки ЄС є COVID-19. За статистичними прогнозами, до закінчення 2023 року передбачається падіння показників європейського туризму нижче рівня 2019 р. Крім того, у 2020 р. спостерігалося зниження туризм-потоку ЄС на 44% порівняно із 2019 р.

Сумарні втрати робочих місць туризм-сфери за зазначений період склали 29,5 млн. [2].

Отже, доцільно звернути увагу на інструменти, застосовані для подолання економіко-туристичної кризи ЄС. Спочатку Єврокомісією було прийнято Інструкцію (C(2020)1830) [9] щодо прав пасажирів ЄС в умовах розповсюдження COVID-19, після чого Рада ЄС опублікувала концептуальні основи прикордонних перевірок під час COVID-19 (C(2020)1753) [10] задля мінімізації негативного впливу на туризм-привабливість.

У травні 2020 р. Єврокомісією було представлено Повідомлення (COM (2020)550) під назвою «Туризм та транспорт у 2020 році та далі». У документі було об'єднано вказівки та рекомендації відносно безпечного відновлення необмеженого вільного пересування туристів, правил перетину кордону, відновлення оперативного транспортно-туристичного сполучення, вирішення проблеми економічної туризм-ліквідності та відновлення туризм-довіри за умови гарантування безпечного пересування, перебування та розміщення [11].

В той же час, Європарламент, обговорюючи аспекти негативного впливу COVID-19 з точки зору його економічної сутності, ухвалив наступні ініціативи : (P9_TA(2020)0042) щодо нарощування інвестиційних обсягів у відповідь на COVID-19 (Coronavirus Response Investment Initiative) від 26.03.2020 р. та (P9_TA(2020)0043) щодо розширення Фонду солідарності ЄС для покриття надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров'я (EU Solidarity Fund to cover public health emergencies). Окрім іншого, на пленарному засіданні від 19.06.2020 р. Європарламент прийняв Резолюцію про туризм і транспорт у 2020 р. та в подальшому, закликаючи до короткострокової та довгострокової підтримки транспортного та туристичного секторів для забезпечення їх виживання та конкурентоспроможності, а також -- модернізації туризму ЄС в економічному розрізі [2].

У 2021 році Європарламент розробив ініціативу під назвою «Створення стратегії ЄС для сталого туризму» (P9_TA(2021)0109), де країни-члени ЄС було закликано запровадити спільні та скоординовані ініціативи щодо формування безпечного туризму в умовах COVID-19. Одним із елементів даного підходу є цифровізація -- як елемент відповіді на глобальні, в тому числі економічні, туризм-перетворення Європи [2].

Крім того, Європарламент ініціював створення узагальнено-недискримінаційного Протоколу ЄС з питань безпеки здоров'я (EU Health Safety Protocol), що, окрім іншого, включає технології швидкого тестування під час подорожей у COVID-еру задля підвищення привабливості туризму та рівня пасажиропотоку в умовах пандемії.

Європарламентом також акцентовано увагу на відсутності бюджетно- фінансової допомоги країнам-членам ЄС. Як наслідок, на період 2020-2024 рр.

було встановлено знижені ставки ПДВ (єдині) разом зі спеціальним «стимуляційним пакетом» для малих та середніх підприємств (МСП).

В рамках COVID-туристичної політики, 17.03.2021 р. Єврокомісією було опубліковано Повідомлення (COM (2021) 0129) під назвою «Загальний шлях до безпечного повторного відкриття» («A common path to safe and sustained reopening») [12], що, сукупно із пропозиціями щодо регламентації використання сертифікатів про вакцинацію, одужання та ПЛР-тестів на COVID-19, складають сутнісну основу туризм-політики ЄС в умовах пандемії -- зі збереженням економіко-фінансового інтересу країн-членів ЄС та концепції «свободи пересування» як ключового права громадянина Союзу.

На Рис. 1 представлено ключові, на нашу думку автора, положення щодо ефективного функціонування туризм-економіки у країнах-членах ЄС.

Таким чином, говоримо про багатовимірний характер сучасної туризм-політики ЄС : економічна привабливість останньої забезпечується соціально-управлінськими, комплексними та нормативно-регулятивними аспектами (Європарламент, Єврокомісія, Рада Європи).

Висновки. Дослідження аспектів міжнародного туризму як системного елемента підвищення економічної ефективності (на прикладі країн ЄС) дозволило дійти наступних умовиводів.

По-перше, туризм ЄС є економічною галуззю, що розвивається. Відтак, тенденції 2010-2019 рр. (за основу взято статистику, що передувала COVID-19) демонструють підвищення рівня «туристичного ВВП» та прямої частки туристичної дохідності у бюджетах країн-членів ЄС та Союзу загалом.

По-друге, на виконання цілей сталого туристично-економічного розвитку, Єврокомісією було створено структурні підрозділи (фонди) -- Європейський фонд регіонального розвитку, Європейський соціальний фонд, Європейський фонд управління сільським господарством та Європейську комісію подорожей, що виконують власні функції відповідно до означеної компетенції.

По-третє, заслуговує на увагу політика ЄС протидії COVID-19 у контексті розвитку туризму. Задля цього Єврокомісія, Європарламент та Рада Європи створили законодавчий масив (базис) : метою нормативно-правових актів є створення безбар'єрного, привабливого та «швидкого» туризму задля підтримання тенденції економічного зростання туризм-сфери ЄС.

Література:

1. UNWTO (United Nations World Tourism Organization) : Reports // UNWTO official website // Режим доступу : https://www.unwto.org/sustainable-development/reports-oneplanet-stp

2. EP : Tourism (Fact Sheets on the EU) // EP official website // Режим доступу : https://www.europarl .europa.eu/factsheets/en/ sheet/ 126/tourism

3. Petkovic, G., Pindzo, R. Tourism and new economic challenges : Journal of the Serbian Association of Economists, 2012. -- № 60 (1-2). -- p. 117-126.

4. Волков, С. Европейский туризм как эффективная отрасль экономики : «Сфера Экономики», Волгоград, 2010. -- с. 79-94.

5. Lee, J. W., Brahmasrene, T. Investigating the in influence of tourism on economic growth and carbon emissions: Evidence from panel analysis of the European Union : Tourism management, 2013. -- № 38. -- p. 69-76.

6. Roman, M., Roman, M., Niedziolka, A. Spatial Diversity of Tourism in the Countries of the EU : Sustainability, 2020. -- № 12 (7). -- p. 2713-2729.

7. Eurostat : Tourism statistics // EC official website // Режим доступу :

https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=Tourism_statistics

8. World Travel and Tourism Council (WTTC) : Economic Impact Reports // WTTC official website // Режим доступу : https://wttc.org/Research/Economic-Impact

9. Commission Notice Interpretative Guidelines on EU passenger rights regulations in the context of the developing situation with Covid-19 2020/C 89 I/01 from 18.03.2020 : EurLex (EU Law) // Режим доступу : https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:52020XC0318(04)

10. Council of the EU : COVID-19 Guidelines for border management measures (C(2020)1753) from 16.03.2020 // EU official website // Режим доступу : https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST-6842-2020-INIT/en/pdf

11. EC Communication COM/2020/550 final from 13.05.2020 : EurLex (EU Law) // Режим доступу : https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXTUurUCELEX%3A52020DC0550

12. EC Communication COM/2021/129 final from 17.03.2021 : EurLex (EU Law) // Режим доступу : https://eur-lex.europa.eu/legal-content/GA/TXT/?uri=CELEX:52021DC0129

Размещено на Allbest.ru