Передумови виникнення та розвитку санітарного та фітосанітарного регулювання міжнародної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови виникнення та розвитку санітарного та фітосанітарного регулювання міжнародної торгівлі

Шиманська К.В. д.е.н., завідувач кафедри цифрової економіки та міжнародних економічних відносин; Колесник К.В. студентка IV курсу, спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини» Державний університет «Житомирська політехніка»

У статті розглянуто поняття санітарних та фітосанітарних заходів регулювання міжнародної торгівлі, зокрема передумов їх появи, розвитку та зростання значення.

Ключові слова: Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Світова організація торгівлі, торговельні суперечки. Угода про застосування СФЗ, міжнародна торгівля.

Key words: General Agreement on Tariffs and Trade, World Trade Organization, trade disputes. Agreement on the application of SPS, international trade.

Бурхливий розвиток міжнародної торгівлі та зростання частки імпорту у структурі споживання національних економік призвело до посилення потреби у споживанні безпечних продуктів.

Проте, забезпечити це на рівні постійного суцільного контролю кожної торгованої одиниці товарів - неможливо. Тому все більшого значення набувають санітарні та фітосанітарні стандарти. Це і зумовило актуальність даного дослідження.

Санітарні та фітосанітарні заходи призначені для захисту життя та здоров'я людей від неякісних продуктів харчування, домішок, токсинів та забруднювальних речовин, а також для попередження розповсюдження різних видів шкідників та відповідних хвороб. Саме ці заходи мають давню історію.

Функціонування цілісної системи СФЗ почало набувати критично важливого значення лише наприкінці ХІХ століття. Саме тоді було відкрито мікробіологічну природу більшості захворювань та винайдено методи лабораторної ідентифікації джерел хвороб та попередження епідемій [1].

Надалі в обіг харчової промисловості увійшли поняття «барвники», «замінники смаку», «штучні добавки» та розширив можливості обробки продуктів, що в результаті давали можливість триваліше зберігати та транспортувати продукцію. Це стимулювало розвиток зовнішньої торгівлі, адже так продовольство могло доставлятися більш тривало, виходячи з розвитку на той момент транспортного сполучення між країнами і регіонами. Але ці відкриття несли за собою й відповідну шкоду життю та здоров'ю людини, тому, як наслідок, почали виникати питання щодо жорсткого контролю безпеки та якості продукції.

Під дією цих чинників виникла потреба інституційного урегулювання питань безпечності продуктів, рослин і тварин, адже інтенсивний розвиток торгівлі призвів до розширення асортименту торгованих товарів рослинного і тваринного походження. Зокрема, актуалізувалися питання мінімізації ризиків проникнення шкідників, хвороб та інших організмів-паразитів при вирощенні культур та худоби, потрапляння домішок, токсинів або забруднювальних речовин в продукти харчування, корми та напої.

Найважливішою подією стало підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ГАТТ 30 жовтня 1947 року [10]. Нею передбачалось дотримання національних заходів щодо безпеки харчових продуктів та охорони здоров'я тварин і рослин, що відповідно мають вплив на торгівлю. Звичайно, застосування даних заходів можливе лише в тому випадку, якщо це не виправдовує дискримінації між країнами, з однаковими умовами або де не були розроблені заходи замаскованого обмеження торгівлі.

З 1948 року в рамках ГАТТ було проведено вісім раундів торгових переговорів. Перші шість раундів були зосереджені на знаходження взаємної вигоди щодо зниження тарифів на певні продукти. У 1973 році розпочався сьомий Токійський раунд багатосторонніх переговорів ГАТТ, одним із важливих результатів якого стала Угода про технічні бар'єри в торгівлі (Угода 1979 року про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ) або "Кодекс стандартів") [7]. Незважаючи на те, що ця угода не була розроблена спеціально з метою регулювання санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ), вона охоплювала технічні вимоги, що випливають із заходів щодо безпеки харчових продуктів та здоров'я тварин і рослин, включаючи обмеження залишків пестицидів, вимоги до контролю та маркування. Уряди, які підписали Угоду про ТБТ 1979 р., погодились використовувати відповідні міжнародні стандарти за винятком випадків, коли вони вважали, що ці стандарти не зможуть належним чином захистити здоров'я. Це поклало початок процесів гармонізації національних регуляторних актів.

Уряди, що вели переговори щодо Угоди про ТБТ, також створили через Секретаріат ГАТТ положення для повідомлення інших урядів про будь -які технічні регламенти, які не базувалися на міжнародних стандартах, тим самим ініціюючи розвиток принципу прозорості. Угода про ТБТ також включала положення щодо врегулювання торгових суперечок, що виникають внаслідок використання харчових продуктів та інших технічних обмежень. Оскільки ГАТТ не мав механізму правозастосування, щоб забезпечити виконання членами своїх зобов'язань за угодами, було встановлено процедуру врегулювання суперечок, яка могла б мати відношення до заходів СФЗ та надала б значну силу ТБТ.

Однак, Токійський раунд не привів до згоди з основних питань, що впливають на торгівлю сільськогосподарською продукцією, і до 1980 -х років зростав інтерес щодо розширення переговорів щодо охоплення нетарифних бар'єрів та включення положень про сільське господарство. У вересні 1986 р. було розпочато Уругвайський раунд, що мав на меті розроблення багатосторонньої системи, яка дозволила б спростити та гармонізувати заходи СФЗ, а також усунути всі обмеження, які не мають жодної вагомої наукової бази.

У грудні 1988 р. на середньостроковому огляді Уругвайського раунду було домовлено, що пріоритетами у сфері СФЗ є: міжнародна гармонізація на основі стандартів, розроблених міжнародними організаціями; розробка ефективного процесу повідомлення про національні нормативні акти; створення системи двостороннього вирішення суперечок та вдосконалення процесу їх врегулювання; положення щодо науково обґрунтованості СФЗ.

У 1988 році було сформовано робочу групу з санітарних та фітосанітарних правил, а вже в 1990 році підготовлено проект тексту, в якому сторони досягли консенсусу щодо таких пунктів [7]: заходи СФЗ не повинні створювати приховані торгові бар'єри; гармонізація має базуватись на загальновизнаних наукових принципах; особлива увага приділена країнам, що розвиваються; прозорість у встановленні нормативних актів та вирішенні суперечок; створення міжнародного комітету, який надаватиме консультації щодо стандартів.

Зростання розбіжностей між США та Європейським Союзом призвело до врегулювання лише у 1992 році більшості розбіжностей за угодою, відомою як «Blair House Agreement», що стосувалася торгівлі сільськогосподарською продукцією та експортних субсидій.

Угода про СФЗ набула чинності 1 січня 1995 р. та стала одним з її основних документів [1]. Відповідно до положень ст. 14 Угоди про СФЗ, найменш розвиненим країнам-членам було дозволено відкласти виконання на п'ять років. Зокрема, після набуття Угодою чинності було створено механізм, що надавав змогу повідомляти про запропоновані й прийняті санітарні та фітосанітарні заходи. Було створено регулярні консультації в рамках Комітету із СФЗ та для забезпечення дотримання угоди почали використовувати механізми врегулювання суперечок СОТ.

Проте, імплементація положень вказаної угоди у національні правові системи з питань зовнішньої торгівлі спровокували ряд торгових суперечок уже в перші роки. Так, за даними СОТ уже у 1995 році з моменту створення нового механізму врегулювання суперечок, виникло три справи, що стосуються порушення Угоди про застосування СФЗ [6]. Одна із трьох справ, яка досягла вирішення, стосувалася конфлікту інтересів з однієї сторони США та Канади, а з іншої - Європейської комісії (ЄК). Зокрема ЄК ввела заходи щодо заборони імпорту м'яса та м'ясних продуктів великої рогатої худоби, що оброблювалися шістьма гормонами росту. Такі гормони були заборонені на всій території ЄК, оскільки вважалося, що оброблена гормонами яловичина загрожує життю та здоров'ю людей. З іншої сторони, на думку Канади та США, використання гормонів росту великої рогатої худоби є цілком безпечним та не становить ніякої загрози. Комісія з питань СФЗ дійшла висновку, що заходи ЄК не є науково обґрунтованими, не мають достатньої оцінки ризику життя або здоров'я людини та були створені для захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, що суперечить статтям 3.1, 3.3 та 5 Угоди про застосування СФЗ.

Близько 36% (170) проблем стосувалися здоров'я тварин та зоонозних захворювань, зокрема у 2019 році найбільше всього скаржились на розповсюдження пташиного грипу, класичної та африканської чуми свиней, губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби, ящура; ще 33% (155) - безпеки харчових продуктів, 24% (111) - охорони здоров'я рослин, інші 7% (33) - питань щодо сертифікації, процедури контролю або інспекції СФЗ (рис. 2).

Рис. 1. Кількість специфічних торговельних занепокоєнь щодо питання санітарного та фітосанітарного регулювання [5].

Протягом 25 років (1995-2019) було винесено на розгляд 469 специфічних торговельних занепокоєнь (рис. 1) [5].

Рис. 2. Структура предмет специфічних торговельних занепокоєнь [5].

Уряд України вів переговори щодо вступу до СОТ протягом 14 років. І лише 16 травня 2008 року країна стала повноправним членом цієї організації [9]. Саме відтоді, країна почала підпорядковуватись основним правилам та принципам даної організації, зокрема вимогам Угоди про застосування СФЗ.

Рис. 3. Основні принципи Угоди про СФЗ

Новий раунд переговорів відбувся в м. Доха (Катар) 14 листопада 2001 року, на IV Конференції Міністрів СОТ [2]. Основними питаннями стали: лібералізація торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, послугами; зниження тарифних ставок; боротьба з недобросовісною конкуренцією (компенсаційні заходи, антидемпінгові). Не оминуло й обговорення питань санітарних та фітосанітарних заходів, зокрема допомога країнам, що розвиваються та уточнення й доповнення деяких положень Угоди про застосування СФЗ.

На порядку денному Дохійського раунду було розглянуто та регламентовано такі поняття щодо СФЗ [4]:

1) «розумний інтервал» часу між оприлюдненням СФЗ та набранням ними чинності. Даний інтервал повинен становити не менше 6 місяців, але при цьому враховуються певні обставини та дії, необхідні для здійснення даного заходу. Введення в дію заходів, що сприяють лібералізації торгівлі, не слід безпідставно відкладати;

2) «довші терміни» надані країнам, що розвиваються для досягнення нових прийнятих заходів та вдалого пристосування до них. Розвиненим країнам-імпортерам дозволено відкладати запровадження СФЗ не менше, ніж на 6 місяців;

3) впровадження положень щодо визнання еквівалентності. Відповідно до статті 4 Угоди про СФЗ - «члени повинні визнавати санітарні й фітосанітарні заходи інших членів еквівалентними, навіть якщо ці заходи відрізняються від їхніх заходів чи від заходів, які використовуються іншими членами, що торгують цим самим товаром, якщо член-експортер об'єктивно продемонструє члену-імпортеру, що його заходи досягають належного рівня санітарного чи фітосанітарного захисту, установленого членом-імпортером»;

4) фінансова та технічна допомога наймеш розвиненим країнам, зокрема в імплементації Угоди про застосування СФЗ та адекватній реакції на їх запровадження, що може мати негативний вплив на їх торгівлю.

Отже, створення санітарних та фітосанітарних заходів безумно було необхідним, оскільки вони стали стимулом для забезпечення добробуту населення, безпечної торгівлі, покращення виробництва та зменшення можливих витрат, спричинених поширенням шкідників та хвороботворних організмів.

фітосанітарний міжнародний торгівля занепокоєння

Список використаних джерел

1. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Технічні барєри і санітарні та фітосанітарні заходи в міжнародній торгівлі: види, тенденції розвитку, регулювання - 2005.

2. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Санітарні та фітосанітарні заходи: регулювання та вирішення спорів у рамках СОТ - 2014

3. Gretchen H. Stanton. Understanding the GATT agreement on the application of sanitary and phytosanitary measures / H. Stanton Gretchen.

4. Офіційний сайт Світової організації торгівлі. Understanding the WTO Agreement on Sanitary and Phytosanitary Measures

5. Комітет СФЗ Світової організації торгівлі «Specific trade concerns», G/SPS/GEN/204/Rev.20 (20-1723). - 2020.

6. Zarrilli S. UNCTAD Secretariat. WTQ Agreement on Sanitary and Phytosanitary Measures: Issues for Developing Countries.

7. Griffin R. Plant Protection and Production Division - «History of the Development of the SPS Agreement».

8. Іваницька О.М. Роль СОТ в регулюванні світової торгівлі товарами та послугами

9. Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України. «Світова організація торгівлі (СОТ)» від 23 жовтня 2019 року

10. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947)

Размещено на Allbest.ru