Тенденції системної кризи: порівняльний аналіз економік й фондових ринків Південної Кореї та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.1

Тенденції системної кризи: порівняльний аналіз економік й фондових ринків Південної Кореї та України

О.П. Корнійчук

Проведено порівняльний аналіз періодів розвитку економіки Південної Кореї та України, в ході якого було виділено тенденції системної кризи. Висвітлено досвід Південної Кореї в розбудові конкурентоспроможної моделі розвитку на основі узгодженого реформування економіки і фондового ринку та його практичне значення для України.

конкурентоспроможний фондовий ринок

Проведен сравнительный анализ периодов развития экономики Южной Кореи и Украины, в ходе которого были выделены тенденции системного кризиса. Отражен опыт Южной Кореи в перестройке конкурентоспособной модели развития на основе согласованного реформирования экономики и фондового рынка и его практическое значение для Украины.

У глобалізованому фінансово-економічному середовищі успіху досягають ті країни, які своєчасно переймають і вдало адаптують до національних особливостей конкурентоспроможні моделі. Особливої цінності набувають ті з них, які вдало синхронізують реформування економіки та фондового ринку.

Питання аналізу й розроблення конкурентоспроможних моделей у широкому контексті макроекономічного регулювання розглядались у працях А. Маршалла, Дж. Кейса, У. Портера, М. Фрідмана з подальшою деталізацією Дж. Соросом, В. Шарпом, Г. Марковіцем та іншими.

Концептуальним питанням розроблення окремих аспектів фінансово-економічної моделі присвячені праці В. Геєця, М. Данилишина, О. Мозгового, О. Барановського, В. Корнєєва, Л. Мусіної та інших вчених.

Незважаючи на певну кількість наукових досліджень, можна говорити про певну формалізованість економічної та фінансової складових, а не про розроблення ефективної фінансово-економічної моделі на базі дієвого фондового ринку.

Практично для всіх країн актуальною проблемою є розроблення ефективної стратегії синхронного реформування економічного та фінансового секторів.

В умовах інноваційної глобалізації з її домінуючим спекулятивним характером фінансових операцій, що спровокувало фінансову кризу 1997 р. в Південно-Східній Азії, необхідною для України є розроблення конкурентоспроможної фінансово-економічної моделі розвитку.

Кризовий досвід Південної Кореї свідчить, що негативний вплив на економіку посилюється за відсутності ефективного регулювання корпоративного сектору, операцій з цінними паперами та доходів з них.

Метою статті є узагальнення практики синхронного реформування економіки та фондового ринку Південної Кореї для подальшого використання при розробленні Стратегії та конкурентоспроможної фінансово-економічної моделі розвитку України на 2006 - 2026 рр. Це дозволить передбачити особливості вірогідних кризових тенденцій, в першу чергу для регіонів України, де сконцентрована металургійна та хімічна промисловості, і вжити комплексних заходів з мінімізації негативних наслідків в глобалізованих умовах економічного розвитку.

Порівняльний аналіз періодів розвитку економіки Південної Кореї та України

Для обох країн характерна певна подібність суттєвої незбалансованості внутрішнього і зовнішнього економічного середовища. Основні недоліки у розвитку економіки Південної Кореї проявилися під тиском зовнішніх чинників у ході кризи 1997р., у першу чергу у валютно-фінансовій сфері. Під впливом цінових чинників в енергетичній сфері - вірогідний прояв кризових явищ в Україні в 2006 - 2007 роках. Головна причина цих процесів полягає у структурній слабкості економіки і необхідності кардинальної перебудови фінансового, корпоративного і державного секторів.

Разом з тим ця схожість фактично відсутня при порівнянні динаміки розвитку фондових ринків країн, оскільки український фондовий ринок суттєво тінізований і недієвий.

На різних етапах розвитку економік Південної Кореї та України характерною була політика:

* стимулювання експорту ( до 1970 р.) - в Південній Кореї, а в Україні - до 2006 р.;

* підтримка важкої та хімічної промисловості - відповідно до 1980 р. і до 2006 р.;

* лібералізація торгівлі і активне включення ринкових механізмів - відповідно 1990 р. і 1998 р.;

* реагування на вимоги глобалізації - приєднання до СОТ, ОЄСР в 1997р. - Україна планує в 2006р.;

* в післякризовий період (після 1997р.) в Південній Кореї здійснена підтримка малих і середніх підприємств, проведені системні реформи фінансового та корпоративного секторів. Поновлення від фінансової кризи пройшло через 4 роки [1; с. 81].

Для обох країн актуальною була:

* необхідність переходу від адміністративно-планової до ринкової економіки (Південна Корея - середина 50 років ХХ ст., Україна - з 1991р.;

* вирішальна роль держави в контролі над економікою і вибіркова підтримка окремих галузей.;

* розбудова експортного бізнесу і надання податкових преференцій експортно-імпортним операціям;

* політична, а в Україні ще й конфесійна розмежованість.

В умовах динамічної інтеграції до світового господарства обидві країни (Пд. Корея до 1997, Україна в даний час) вирізняють:

* неефективну систему корпоративного управління;

* непрозорість фінансового сектору; для України - ще й фондового ринку.

Структурні проблеми економік обох країн також пов'язані з:

* різким зменшенням експорту Південної Кореї в 1996р. В Україні, вірогідно, з 2006 по 2007 рік - металургійної та хімічної продукції у зв'язку із зростанням цін на енергоносії та світовою кон'юнктурою цін;

* недосконалістю системи корпоративного сектора економіки, надто слабкими фінансовими балансами банківського і корпоративного секторів;

* суттєвим переважанням короткострокових боргів у структурі зовнішнього боргу (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка і структура зовнішнього боргу в Південній Кореї 1992-1998 рр., млн дол.

Після виходу з Південної Кореї портфельних інвесторів це стало однією з причин банкрутства банківської системи.

Вищезазначені передумови на фоні міжнародних валютних проблем призвели до фінансової кризи в Пд. Кореї.

Аналогічний відхід іноземних інвесторів і згортання кредитування міжнародними фінансовими інституціями України спостерігалися в 1998-2001 рр. Кризові явища фінансової системи України пояснюються недосконалою інституційною структурою (інтерес до короткострокових операцій), неефективним використанням кредитних ресурсів (відсоткові ставки вищі за продуктивність використання коштів), а також негативними зовнішніми факторами (зменшення українського експорту; збільшення відсоткових ставок на світових ринках).

Україна потребує розроблення боргової стратегії і концепції управління зовнішнім боргом для недопущення повторення фактичної неплатоспроможності України в 1998 році.

До особливостей розвитку обох країн слід віднести:

* постійне перебування України в зоні політичних ризиків, пов'язаних з наявністю на її економічному, політичному, інформаційному просторах дестабілізуючих чинників сусідньої держави. Це відбувається на фоні постійного політичного протистояння в ході виборчих компаній;

* патріотизм керівництва і великого бізнесу Пд. Кореї - максимально можливе повернення валюти від експорту в країну і виконання програм соціального захисту. В Україні ж політика керівництва в державі ставила корпоративні інтереси окремих фінансово-промислових груп вище за національні. Не вирішена проблема енергетичної безпеки держави та відсутні достатні конкурентні умови для бізнесу;

* Україна більш сировинно багатша, ніж Пд. Корея. Низькі ціни на газ, вірогідно, будуть економічною платою у вигляді можливої тривалої системної кризи. Газовий фактор став політичною платою і геополітичним гальмом при вступі України до СОТ.

На відміну від непрозорого фондового ринку в Україні фондовий ринок Південної Кореї пройшов динамічний процес адаптації до міжнародних стандартів і ефективного залучення міжнародного капіталу. Він став реальним фінансовим локомотивом розвитку південнокорейської економіки.

Характерно, що через рік після приєднання до Організації з економічного співробітництва і розвитку Пд. Корея пережила жорстку фінансову кризу. Незважаючи на підтримку МВФ Пд. Кореї у розмірі 57 млрд дол. США, вартість корейської валюти знизилася в 1997 р. вдвічі (з 950 вон до 2000 вон ). Капіталізація Корейської фондової біржі впала на 30 %, порівнюючи з 1996р. Але економіка ж зберегла рівень зростання 6% [2; с. 42].

Таким чином, криза викрила заборгований корпоративний сектор зі слабкою фінансовою сферою.

Практичне значення для України досвіду корейського уряду з мінімізації наслідків фінансової кризи та ефективного проведення структурних реформ

Першочергові заходи уряду Південної Кореї стосувалися закриття чи реструктуризації неефективних фінансових інститутів, створення державної наглядової фінансової комісії, залучення коштів держави для викупу проблемних боргів і допуску іноземних компаній на ринок.

Наступні кроки забезпечили суттєве реформування державного, фінансового та корпоративного секторів, а також соціальної сфери. В державному секторі проведені адміністративна реформа, приватизація та розукрупнення підприємств. У корпоративному - здійснено сприяння венчурному бізнесу та галузі інформаційних технологій, покращена структура капіталу за рахунок впровадження вимог корпоративного управління, особливо стосовно захисту міноритарних акціонерів, введення обмеження на додаткові позичкові операції та отримання дозволів на злиття і придбання підприємств. У фінансовому - зведення до вимог міжнародних стандартів регулюючих законів, припинення існування і закриття безнадійних фінансових інституцій, лібералізація умов для іноземного капіталу, скорочення позичкових гарантій і вдосконалення критеріїв кредитоспроможності. В секторі фондового ринку - повна лібералізація іноземного інвестування в цінні папери, а корейських інвесторів - в закордонні; призначення в компанії сторонніх директорів і аудиторів та підготовка об'єднаних фінансових звітів.

Реформа фінансової системи нагляду. У квітні 1998р. заснована комісія з фінансового контролю, яка охоплює ринок цінних паперів, банківську і страхову справи. В Україні функціонують три основні регуляторні органи, які створені відповідно в 1996, 1991, 2004 роках.

Для відкриття ринку капіталу скасовані всі обмеження на іноземне портфельне інвестування (раніше - обмеження до 55% випущених в обіг акцій). Проведено зміцнення прав міноритарних власників (достатньо - 0.1% власності, раніше 1%). Особам, які мають 1% акцій (раніше 3%) та власнику 0.5% від власності (раніше 1%) дано право перевірки корпоративних рахункових книг та на звільнення директора (Україна - 50% + 1 акція) чи аудитора за незаконну дію. Вдосконалена структура злиття і придбання та підготовки сертифікованих фінансових звітів об'єднаних компаній. Покращена корпоративна прозорість менеджменту і усунуті обмеження на перевикуп акцій (була 1/3 від загальної кількості акцій, випущених в обіг) [2; с. 22, 44]. Посилені вимоги до викриття, крім щорічних і піврічних звітів, корпорації подають квартальні звіти протягом 45 днів. Фінансово-наглядова служба ввела півмільйонні штрафи в дол. США за неправдиві відомості (Україна - до 17 тис. грн). Переглянуті делістингові правила для збільшення ринкової прозорості. Були знижені вимоги вступного бар'єра для брокерства (в Україні збільшені до 300 тис. грн) і введено відкритий тип спільних фондів, які звільнені від оподаткування прибутку на капітал. Створена корейська ф'ючерсна біржа.

У цілому генеральною лінією Південнокорейського уряду стосовно розбудови фондового ринку від моменту його заснування було вжиття заходів щодо публічних дій приватних компаній, сприяючи зареєстрованим компаніям банковими позиками і оподаткуванням. Публічні корпорації в 1970-х роках ХХ ст. повинні були мати 30% від своїх несплачених акцій в публічному обігу, а великі власники повинні зменшувати свої запаси від 51% до 30%.

Вдосконалення (з 1974 р.) торговельної системи стосувалося створення Корейського депозитарію цінних паперів (КДЦП) і Корейської комп'ютерної корпорації цінних паперів.

Для усунення короткотермінового позичкового капіталу уряд вимагав, щоб усі борги і кредити приватних підприємств, які діють поза організованим фінансовим ринком, були підзвітні уряду.

Власникам акцій було дозволено приєднуватися до 10% підняття ціни первісної публічної пропозиції [2; с. 38]. Це привело до буму на первинному і вторинному ринках акцій (зростання більш ніж у 9 разів), а також облігацій. Це, у свою чергу, сприяло зростанню у 6 разів вартості інвестиційних трастових фондів. Наступний бум пережили акції, пов'язані з будівництвом.

На цьому фоні у 1977 р. проведені значні регуляторні реформи, які привели до реорганізації оглядової системи, чого тривалий час потребує Україна.

Це дозволило покращити ефективність нагляду за ринком цінних паперів за рахунок:

* тривалого контролю за засновниками та менеджментом корпорації, які володіють майном у 30% чи менше. В Україні діють вимоги щодо інформування, але не надання звітів в ДКЦПФР юридичними особами, які володіють 20 % акцій;

* нагляду за структурою капіталу зареєстрованих корпорацій;

* вдосконалення викривальної системи;

* реформи в оподаткуванні, щоб сприяти розповсюдженню акцій (фірми, чиї власники володіли 35% чи більше випущених в обіг акцій бірж, платили вищі податки).

Цінним для досвіду України є закон про оподаткування трансакцій цінних паперів (1979р.), який зрушив торгівлю цінними паперами до більшого ігрового поля.

Зазначені заходи привели в кінці 1970-х років ХХ ст. до суттєвого зростання державних пропозицій та зареєстрованих корпорацій (за 5 років у 5 разів) [2; с. 40].

Ще в 1981 р. корейський уряд оголосив довгостроковий План інтернаціоналізації ринку капіталу. Він дозволяв взаємний з іноземцями вихід на міжнародні ринки капіталу. Були засновані Корейський міжнародний траст та розміщення облігацій на Європейському ринку облігацій (1985 р.).

Обмежувальні заходи для сукупної і розрізненої іноземної власності (відповідно 10% і 3%) були повністю лібералізовані в травні 1998 р.

В Україні решта позицій не врегульована, що створило реальну тінізацію фондового ринку.

Порівняння зазначених регуляторних дій уряду Пд. Кореї та України в економічному, фінансовому та у секторі фондового ринку свідчить, що реальних кроків з фактичного покращання прозорості, захисту прав міноритарних акціонерів, якості викривальної системи в нашій державі не здійснено. Головний висновок дослідження полягає в тому, що уряд Кореї створив систему ефективної поточної фінансово-економічної оцінки стану справ, вдалого прогнозування процесів та вжиття рішучих дії. За 30 років - з 1962 по 1996 рік ВВП Пд. Кореї зріс із 2,3 млрд дол. США до 480,2 млрд дол. США, а ВНП на душу населення - із 87 дол. США до 11 380 дол. США [2; с. 14] (рис. 1 та рис. 2).

Корея займає високий рівень рейтингу конкурентоспроможності. За рейтингом Світового економічного форуму СЕФ в 2004 р. вона посідала 29-те місце, а за рейтингом Міжнародного інституту розвитку менеджменту (МІРМ) у 2003р. - займала 15-те місце.

При цьому особлива увага урядом Пд. Кореї приділялася розвитку великих підприємств, окремі з яких стали транснаціональними компаніями і проводять ефективні НДДКР, в першу чергу в наукомісткі високотехнологічні товари. За рахунок протекціоністської політики щодо прямих іноземних інвестицій на технопарки в Кореї (ТНК) припадає близько 67% НДДКР, а 33% - на філії ТНК [3; с. 202]. Для економіки характерне залучення ТНК.

Рисунок 1 - Зростання ВВП на душу населення в Південній Кореї та Україні в 1992-2003 рр.

Рисунок 2 - Зростання ВВП в Південній Кореї і Україні у 1992-2003 рр.

Пд. Корея пізніше, ніж Сінгапур і Тайвань, пустила в свою економіку ТНК, створивши відомі світові бренди. За даними World Investment Report 2004, кількість материнських компаній ТНК, розташованих в економіці країни, складає 7460. Іноземні філії ТНК, які розташовані в економіці країни, нараховують 12909. Україна також має відомі бренди - «Антонова», «Малишева», «Південномаш» та ін.

Важливим чинником розвитку корейської економіки є співвідношення 2:1 працюючого і непрацюючого населення. Україна рухається зі зворотною тенденцією. Якщо суттєва американська допомога Пд. Кореї з 1945 по 1965 рік в сумі 6,165 млрд дол. США була використана на придбання сучасних технологій, то в Україні використання коштів та залучення інвестицій бажано залишатися помітно кращим.

Висновки

Україна достатньо вірогідно перебуває в зоні активного входження до системної кризи.

Успіх реформування української економічно-фінансової системи залежить від залучення до цього процесу професіоналів, які своїми особистими якостями здатні розробити Стратегію та розбудувати конкурентоспроможну економічну та фінансову модель розвитку України на 2006-2026 рр. з максимальним врахуванням регіональних особливостей.

При цьому важливо своєчасно виділити та врахувати ознаки можливої системної кризи і вжити заходів зі зменшення негативних наслідків.

Причини і наслідки кризових тенденцій в металургійній і хімічній галузях Південної Кореї актуальні для прогнозування розвитку соціально-економічної ситуації в промислово розвинутих районах, в першу чергу сходу і півдня України.

Розроблення стратегічних планів у реалізації спільних з ЄС, США, РФ, країнами Близького та Середнього Сходу, Південно-Східної Азії, в першу чергу з Китаєм, проектів в авіакосмічній, танко- і суднобудівній галузях, машинобудуванні, енергетичній сфері та інформаційних технологій, розбудові трансєвропейських транспортних коридорів та трубопроводів дозволить забезпечити поступальний рух країни.

Патріотизм влади та бізнесу, розвинутий корпоративний сектор і фондовий ринок, прозора приватизація, своєчасні структурні реформи є умовою забезпечення належного конкурентоспроможного рівня розвитку країни, суттєвого зменшення корупції, детінізації економіки та реального зростання рівня життя населення.

Джерела

1. Мусіна Л. Економічна політика і розвиток реформ Пд. Кореї - досвід для України // Фінанси України, 2005. - № 6. - С. 79 - 82.

2. Ho-Soo Oh. Securities market in Korea. - Seoul: The Korea securities dealers association, 2003. - 293 p.

3. Prasada Reddy. Globalization of Corporate R&D: Implications for innovation systems in host countries. Routledge Studies in International Business and the World Economy. - London: New York Taylor & Francis, 2000.

4. Самченко В.В. Статистичний щорічник України 1995 р. - К.: Техніка, 1996. - 575 с.

5. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України 1999 р. - К.: Техніка, 2000. - 645 с.

6. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України 2004 р. - К.: Консультант, 2005. - 588 с.

Размещено на Allbest.ru