Особливості та потенціал співпраці України з країнами АСЕАН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

Кафедра політології та міжнародних відносин

The main peculiarities, as well as the most promising areas of interest of Kyiv in cooperation with the Association of Southeast Asian Nations (ASEAN) in the context of current foreign economic priorities of Ukraine have been outlined and analyzed. It provides for the expansion of political, scientific, technical and humanitarian dialogue. In order to disclose the topic such research methods as systematic, structural, functional, comparative, chronological and the method of studying the documents have been applied. It has been concluded that there is the necessity of the improvement of existing mechanisms for bilateral cooperation with the ASEAN member states (political consultations, Business Councils, Interparlamentary Commissions), as well as the introduction of new ones (visa-free regime with ASEAN members states, the creation of free trade areas with some of them, the acquiring by Ukraine the status of a partner of the Association in the dialogue, etc.).

Keywords: Ukraine, Southeast Asia states, the Association of Southeast Asian Nations (ASEAN), cooperation, priorities.

На сучасному етапі розвитку зовнішня політика України характеризується багатовекторністю, спрямованістю на налагодження системних відносин з ключовими гравцями міжнародної взаємодії. Різносторонність зовнішньополітичного курсу значною мірою можна пояснити довготривалістю і невизначеністю євроінтеграційного руху, а також надмірною залежністю економіки України від російського ринку, що призводить до напруженості і непрогнозованості українсько-російських взаємин. Паралельно констатується наявність нових центрів економічного та політичного зростання, більшість з котрих знаходяться і формуються саме в Азії. З цих позицій перспективним напрямом зовнішньої політики Києва є азійський, який передбачає входження української держави в нові індустріальні країни Південно-Східної Азії (ПСА), у тому числі й місцеві регіональні об'єднання. Так, Президент України В. Янукович під час зустрічі зі студентами Кіотського університету заявив про те, що прагненням України є “посилити співпрацю з регіональними організаціями Азійсько-Тихоокеанського регіону, такими як АТЕС і АСЕАН” [4]. Хоча Україна й надалі позиціонує себе як європейська держава, проте це не є перепоною для реалізації економічних інтересів в Азії, країни котрої набувають все більшої політичної та інвестиційної привабливості для Києва.

Особливості і перспективи розвитку азійських країн та їх регіональних структур знайшли своє відображення у наукових працях Б. Гончара, Л.Чекаленко, С. Шергіна, Є. Шаповалова, І. Погорєлова, М. Комарницького, Ю. Курнишової, О. Шевчука, В. Майка,

К. Спиридонової та ін. Одночасно підходи до визначення оптимального формату співпраці України з країнами Південно-Східної Азії та їх регіональними структурами, у тому числі АСЕАН, сьогодні набувають актуальності з огляду на активізацію Києвом азійського напряму зовнішньої політики. Тому метою публікації є виокремлення особливостей, а також найбільш перспективних сфер інтересів України у співпраці з Асоціацією в контексті нинішніх зовнішньоекономічних пріоритетів нашої держави, що також передбачає розширення політичного діалогу, науково-технічного і гуманітарного співробітництва.

Насамперед, слід відзначити, що головна риса країн ПСА - високий ступінь регіональної інтеграції, організаційною формою якої є Асоціація держав Південно-Східної Азії. АСЕАН є міжурядовою політичною та економічною структурою, до складу якої входять десять держав - Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Бруней-Дарессалам, В'єтнам, Лаос, М'янма та Камбоджа. Країни Асоціації займають площу 4,5 млн. кв. км. з населенням понад 600 млн. чоловік [1, с. 10]. Юридичною підставою для існування АСЕАН є договір “Про дружбу та співпрацю в Південно-Східній Азії”, Бангкокська Декларація АСЕАН (1967 р.), Декларація “Про зону миру, свободи та нейтралітету в Південно-Східній Азії” (Куала-Лумпурська декларація, 1971 р.), “Договір про дружбу та співробітництво в АСЕАН” (1976 р.), Манільська Декларація (1992 р.), Статут АСЕАН (2007 р.) і Хартія АСЕАН (2007 р.), яка фактично становить собою Конституцію Асоціації. Діяльність цієї регіональної структури базується на декількох вирішальних принципах, як-от: провідної ролі Асоціації в регіональній співпраці; поваги до територіальної цілісності, суверенітету, невтручання у внутрішні справи та національну самоідентифікацію держав-учасниць; дотримання міжнародних норм та вимог у питаннях прав людини, соціальної справедливості та міжнародної торгівлі; підтримка регіональної інтеграції та торгівлі; сприяння збереженню миру в регіоні та мирному вирішенню спірних питань [6, с. 18-19].

Характерною рисою інтеграційних процесів у східноазійському регіоні є радше їх ринковий, аніж політичний характер, що, на відміну від ЄС, не передбачає “десуверенізації” учасників. Безперечно, що АСЕАН є ядром регіональної співпраці в Азії. Суб'єктами Асоціації вже створено зону вільної торгівлі, а також ведуться перемовини про її розширення у спосіб залучення найбільших азійських економік - Китаю, Японії, Індії, Південної Кореї, а також країн ЄС [4]. У жовтні 2013 р. у Брунеї стартував 23-й саміт Асоціації, де було прийнято спільну заяву щодо можливого формату існування співтовариства АСЕАН після 2015 р. Не менш важливим кроком на шляху економічної інтеграції може стати створення за участі АСЕАН Всеосяжного регіонального економічного партнерства (ВРЕП) спільно з Австралією, Індією, Китаєм, Новою Зеландією, Південною Кореєю і Японією. На підтримку цієї пропозиції під час зустрічі у Бандар-Сері-Бегавані спеціальний посланець Міністерства закордонних справ і торгівлі Австралії Майкл Маглістон заявив, що “ВРЕП є воістину новаторською ініціативою для усіх 16 країн, що беруть участь у ньому, на які в сукупності припадає майже половина населення світу і 30% глобального ВВП” [3]. Важливо, що АСЕАН є не лише найбільш вагомою інституцією в азійському регіоні, а й центом, навколо якого відбувається створення інших регіональних структур, як от: АСЕАН+1, АСЕАН+3, АсЕАН+6, Регіональний Форум АСЕАН.

Хоча АСЕАН була заснована з ідеологічних міркувань як протидія комунізму (особливо у його В'єтнамському варіанті), але ідейною основою її функціонування стала економічна складова. Політико-безпекові питання тривалий час узагалі не входили до порядку денного діяльності Асоціації і сьогодні їх розглядають через призму загального політичного стану країн ПСА. На думку вітчизняних аналітиків, у безпековому вимірі цей регіон характеризується відсутністю спільної інституції з питань політичного співробітництва і безпеки субрегіону, необхідністю підтримки стабільності у тутешніх країнах. Також все більшою мірою проявляється конкуренція з боку США, КНР, Японії та Індії за вплив на країни ПСА. Якщо М'янма тісно співпрацює у військовій сфері з Китаєм, то Таїланд, Малайзія, Індонезія, Сінгапур - з Індією. Напруженості додає й присутність у субрегіоні США через підтримку досить близьких двосторонніх безпекових відносин з окремими країнами АСЕАН, розміщення тут військових баз та проведення спільних військових навчань із членами Асоціації [1, с. 10].

Україна з країнами АСЕАН встановила дипломатичні відносини ще у другій половині 90-х рр., у 1997 р. відкрила свої посольства у В'єтнамі та Індонезії, а у 2005 р. - Малайзії, Сінгапурі та Таїланді. З іншими суб'єктами Асоціації вона підтримує дипломатичний діалог через свої посольства, акредитовані в інших країнах АСЕАН. Зорієнтованість Києва на співпрацю з країнами ПСА є важливою компонентою зовнішньополітичної стратегії України, спрямованої на ефективне використання зростаючих інвестиційних можливостей та торговельно-економічного потенціалу країн зазначеного регіону. інтерес зовнішньоекономічний гуманітарний асоціація

Інституційною основою взаємодії України з країнами-членами АСЕАН є Постанова ВРУ “Про основні напрями зовнішньої політики України” (1993 р.), а також концепції українсько-азійської співпраці, розроблені Міністерством закордонних справ України. Доцільність посилення співробітництва української держави і АСЕАН визначається насамперед економічними чинниками. Адже при чисельності населення майже 600 млн. осіб Асоціація приносить 3,120 трлн. дол. до світового ВВП, і є п'ятим після США, ЄС, Японії та КНР світовим фінансовим центром. У минулому за обсягами і розмаїттям природних копалин і мінеральної сировини країни ПСА поступались лише Радянському Союзові. Регіон є привабливим з позиції наявності енергоресурсів - нафти, газу та вугілля, потужного агропромислового потенціалу, містких ринків збуту, порівняно дешевої кваліфікованої робочої сили тощо. Іншою важливою характеристикою, яка сприяє налагодженню різносторонньої співпраці між Україною та Асоціацією, є неоднаковий рівень розвитку країн АСЕАН. Якщо економічні системи Індонезії та В'єтнаму розвиваються доволі швидкими темпами, і за прогнозами експертів до 2020 р. можуть увійти до групи держав G-20, то економічний прогрес Філіппін, М'янми, Лаосу і Камбоджі значно поступається вищезазначеним показникам. Проте, їх природні ресурси і сировинний потенціал обумовлюють доцільність взаємної торгівлі та експлуатації [8, с. 121].

Отже, співпраця між Україною та країнами АСЕАН є взаємовигідною для обох сторін. Можна стверджувати, що низка країн-членів АСЕАН зацікавлені в розширенні імпорту дешевої продукції окремих вітчизняних галузей, а відтак є потенційними ринками збуту для української продукції. Для України держави Асоціації можуть стати потужними інвесторами в сировинні та промислові сектори, адже, на відміну від європейських, східноазійські країни не приділяють особливої уваги питанням внутрішньополітичної стабільності та інвестиційного клімату загалом [5].

Як бачимо, інтереси України у розвитку співробітництва з АСЕАН, насамперед, перебувають у торговельно-економічній площині. З-поміж перспективних напрямів двосторонньої співпраці виокремлюють машино-, судно- та авіабудування, участь українських компаній у проектах з розвитку інфраструктури країн згаданого регіону, військово-технічне співробітництво, енергетику, інформатику і телекомунікацію, медицину та фармацевтику тощо. На думку аналітиків світового ринку, для українських компаній і підприємств привабливою є Програма промислового співробітництва в рамках АСЕАН (АІСО), яка створює можливості надання компаніям з іноземним капіталом тарифних та інших пільг у межах зони вільної торгівлі Асоціації (AFTA) за умови, що частка національного капіталу в них становитиме не менше ніж 30% [1, с. 39-40]. Вітчизняні спеціалісти можуть приєднатися до модернізації енергетичних об'єктів у В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі, співробітництва у сфері геологічної розвідки корисних копалин (В'єтнам, Індонезія, М'янма). Щодо позитивного вирішення питання про залучення азійських інвестицій, то слід зазначити, що жодна з держав Азії, у тому числі країни-члени АСЕАН, не входить до першої десятки найбільших інвесторів в економіку України. Практично відсутні й прямі інвестиції з боку української держави до азійських держав. Тому активізація співпраці у цій сфері потребує вироблення дієвої концепції, покрокової державної політики, спрямованої на посилення інвестиційної привабливості України для членів АСЕАН.

Упродовж останнього часу спостерігається позитивна динаміка в активізації відносин України з окремими країнами-членами АСЕАН. Насамперед мова йде про візити на найвищому рівні. Так, упродовж 2011 р. Президент України В. Янукович здійснив офіційний візит до Соціалістичної Республіки В'єтнам, а також державні візити до Республіки Сінгапур і Брунею-Даруссаламу, спрямовані на подолання певної паузи у відносинах між Києвом і країнам ПСА. Під час візиту державної та бізнесової делегації до Брунею було визначено перспективи воєнно-технічної співпраці, а також підписано угоду про запровадження безвізового режиму між обома країнами. Стратегічним з позиції посилення азійського напряму зовнішньої політики для України є співробітництво з Сінгапуром, де розташовано Азійський банк розвитку, філії багатьох провідних банків і ТНК світу, а також представництва міжнародних організацій. Під час зустрічей В. Януковича з Президентом Сінгапуру Селлапаном Раманатаном, Прем'єр-міністром Лі Сьєн Лунгом, Старшим Міністром Го Чок Тонгом обговорювались питання щодо експорту продукції ВПК, космічних технологій та металургії, створення сучасної транспортної інфраструктури в рамках проекту каналу “Дунай - Чорне море”, розвитку туристичної галузі. Візит Президента України до В'єтнаму призвів до підписання угоди про співпрацю у сфері авіа- та суднобудівництва, а також атомної промисловості [5]. Не менш важливою подією у розвитку двосторонньої співпраці стала зустріч Посла України в Республіці Індонезія В. Пахіль з Генеральним секретарем АСЕАН Ле Луонг Міном у червні 2013 р., яка зафіксувала перспективні напрями взаємодії України як з Асоціацією загалом, так і окремими країнами-членами АСЕАН [7].

Очевидно, що безсумнівним пріоритетом у реалізації зовнішньополітичних інтересів України є ініціювання, підтримка та розвиток діалогу на найвищому рівні як з потужними торгово-економічними партнерами (Сінгапуром, Індонезією), так і азійськими державами, взаємодія з якими практично не відбувалась упродовж останніх років - Філіппінами, Шрі-Ланкою, Багладешом. Особливу увагу слід акцентувати на підтримці двосторонніх відносини з В'єтнамом і Брунеєм, позаяк ці країни мають потужний економічний потенціал та зацікавлені у диверсифікації своїх економічних зв'язків. Так, С. Шергін навів принаймні декілька вагомих причин, відповідно до яких В'єтнам цілком обґрунтовано став об'єктом підвищеної зацікавленості з боку України. Насамперед, це багаторічний позитивний досвід двосторонньої співпраці ще до встановлення офіційних дипломатичних відносин між обома країнами у 1992 р., наявність у В'єтнамі десятків великих промислових об'єктів, збудованих за участю українських спеціалістів. В економічній сфері відзначено певну сумісність господарських систем ринкового типу та участь двох країн у СОТ, фактичну присутність взаємодоповнюваних елементів національних економік з урахуванням значного промислового та науково-технічного потенціалу України [8, с. 121]. Особливістю відносин між обома країнами є доволі широка договірна база, яка охоплює як загальні, так і галузеві угоди, а регулярні міждержавні контакти здійснюються в рамках засідань Міжурядової українсько-в'єтнамської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Саме В'єтнам, на думку аналітиків, може стати для України своєрідним каналом доступу до АСЕАН та Азійсько-Тихоокеанського регіону в цілому, стартовим майданчиком для виходу на ринки інших держав ПСА із залученням українських технологій, розвитку енергетичної, транспортної та промислової інфраструктури [1, с. 26]. Натомість Бруней для України насамперед становить інтерес як експортер нафти і скрапленого газу, а також споживач продукції вітчизняного суднобудування. Разом з тим Бруней зацікавлений у розвиткові військово-технічної співпраці та відносин у сфері освіти [8, с. 124].

При виробленні стратегії співпраці з країнами АСЕАН слід взяти до уваги деякі особливості. По-перше, Україні з метою повноцінного входження на азійські ринки збуту варто модернізувати застарілі промислові технології, що забезпечить якість експертно-орієнтованої продукції. По-друге, слід врахувати і той факт, що конкурентом України в азійському просторі є Російська Федерація, яка намагається монополізувати перш за все ринки збуту авіабудівництва та ВПК. Самостійним і достатнім гравцем тут виступає Китай, який вже перетворився на потужного конкурента, створюючи суттєві ризики для вітчизняної економіки, яка має чітко виражений експортно-орієнтований характер. По-третє, існують певні внутрішні протистояння між азійськими країнами, тому інтенсифікація співпраці з одним із суб'єктів регіону може призвести до її зниження з іншим [5]. Однозначним є висновок про те, що активізація торгово-економічної співпраці з такими державами як Індонезія, Таїланд, В'єтнам, Малайзія, Пакистан, Бангладеш має значний потенціал збільшення українського експорту [1, с. 46]. Натомість Україна повинна посилити співпрацю з країнами АСЕАН, перевести наразі декларативні наміри у формат стратегічного партнерства.

На жаль, потенціал розвитку торговельно-економічної співпраці між Україною та країнами-членами АСЕАН використовується далеко не повною мірою. Це обумовлюється низкою причин, головно, гострою конкуренцією на регіональному ринку, традиційними зв'язками між суб'єктами АСЕАН та японськими, американськими, європейськими та китайськими компаніями, обмеженістю експертних ресурсів України тощо. Вдосконалення потребують й існуючі механізми двосторонньої співпраці з країнами АСЕАН, як-от: політичні консультації, ділові ради, міжпарламентські комісії, а також здійснення контролю за виконанням досягнутих домовленостей. Суттєво актуалізується питання щодо можливостей запровадження безвізового режиму з країнами-учасниками АСЕАН і створення з окремими з них зон вільної торгівлі [1, с. 24-25]. На думку Ю. Курнишової, Україні слід вивчити можливість підписання Договору про дружбу і співпрацю з країнами Південно-Східної Азії, що створить основу для більш тісної взаємодії з АСЕАН, а також посилити представництво України у секретаріаті організації, розглянути доцільність і можливість набуття статусу партнера по діалогу. Це дозволить не лише виробити довгострокові плани співробітництва, а й вчасно реагувати на економічні потреби й можливості регіону, корегувати систему зовнішньополітичних пріоритетів, відповідно до обставин [4]. Розвиток відносин України з країнами АСЕАН вимагає формування цілісної концепції, заснованої на принципах поступовості та послідовності, посилення інформаційного та кадрового забезпечення східноазійського вектора зовнішньої політики. Разом з тим східноазійський напрям зовнішньої політики України не варто трактувати як альтернативу євроінтеграційного курсу України, а радше як форму участі нашої держави в євроінтеграційних процесах під впливом регіоналізації та глобалізації.

Список використаних джерел

1. Гончарук А. З. Пріоритети політики України щодо політики Азії: аналітична доповідь / А. З. Гончарук, А. М. Кобзаренко, О. К. Микал. - К. : НІСД, 2011. - 63 с.

2. Комарницький М. Україна та Південно-Східна Азія: перспективи співпраці в ХХІ сторіччі / М. Комарницький // Гуманітарні та соціальні науки: Матеріали І Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2009. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. - С.147- 149.

3. Країни АСЕАН обговорюють створення найбільшого у світі торгового блоку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/kraiini_asean_obgovoryuyut_stvor ennya_naybilshogo_u_sviti_torgovogo_bloku_1824975

4. Курнишова Ю. Сучасні тенденції регіоналізму в Східній Азії: можливості для України. Аналітична записка / Ю. Курнишова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/399/

5. Кухалейшвили Г. Азиатский вектор Украины / Г. Кухалейшвили [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sd.net.ua/2012/06/18/aziatskij-vektor-ukrainy.html

6. Теорія міжнародних відносин. Термінологічний словник / За заг. ред. М. П. Гетьманчука - Львів: Тріада плюс, 2011. - 318 с.

7. Украина налаживает сотрудничество с АСЕАН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vestiua.com/ru/news /20130709/32284.html

8. Шергін С. О. Східноазійський вектор зовнішньої політики України (за результатами візиту Президента України у В'єтнам, Сінгапур і Бруней) / С. О. Шергін, Є. Л. Шаповалов // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - К., 2022. - Вип. 17. - С.119-125.

Размещено на Allbest.ru