Офсетна політика в розрізі міжнародної військово-економічної діяльності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницького національного університету

Постановка проблеми. Сьогодні для України, яка перебуває в умовах антитерористичної операції та досить значимої загрози з боку Росії, актуалізується питання про фінансово-економічне забезпечення потреб безпеки й оборони України, насамперед для покриття видатків на переозброєння вітчизняної армії, розвитку національного оборонного комплексу, отримання валютних ресурсів від експорту озброєння та військової техніки для стабілізації гривні тощо. Найкращим варіантом вирішення цих питань є розвиток військово-технічного співробітництва України з іноземними державами [1].

Стан Збройних сил України сьогодні є досить суперечливим. Попри проведення часткових модернізацій, що дає змогу на певний час продовжити терміни експлуатації, не вирішується головне питання -- докорінне переоснащення

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Питання застосування офсетних угод під час закупівлі озброєння та військової техніки досліджували як вітчизняні, так і іноземні фахівці, серед яких: В. Артяков, В. Бадрак, С. Бондарчук, В. Бегма, В. Горбулін, В. Зубарєв, В. Коп- чак, О. Кутовий, Ю. Малишенко, О. Свергунов, С. Чемезов та ін. Однак чимало важливих питань, зокрема особливості економічної діяльності суб'єктів у системі військово-технічного співробітництва в умовах застосування цих угод, що є не менш значущими, розглянуто недостатньо.

Мета статті полягає у дослідженні проблем застосування офсетної політики в розрізі міжнародної військово-економічної діяльності України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Практика зустрічних вимог, або так званий офсет (від англ. offset -- відшкодування, зустрічна вимога) -- це компенсація експортером частини витрат імпортеру ОВТ та ПВП на їх закупівлю, яка здійснюється згідно із законодавчими та нормативними актами країни-імпортера, що регламентують офсетну діяльність. Доречно зауважити, що ідеї офсету не заохочуються на міжнародному рівні правилами ВТО й ЄС, однак для ОВТ та ПВП вони не забороняються. Основне призначення офсетів -- протекція національних інтересів (розвиток оборонної промисловості та економіки, залучення нових технологій, розвиток наукового потенціалу тощо) у разі відкриття внутрішнього ринку оборонної продукції для міжнародних тендерів [3].

З початком ХХІ ст. у світовій практиці військово-технічного співробітництва офсет став важливою ланкою переговорів та обов'язковим елементом майже кожної великої угоди вартістю більше десятків мільйонів доларів. США визначають офсет як «вимушену практику промислової компенсації, що є умовою укладання угод міждержавних або комерційних продажів товарів та/або послуг військового призначення».

Суб'єктами офсетної діяльності, як правило, є: уряд країни-імпортера, уряд країни-експор- тера (комплексна оцінка вигод і збитків, який несуть офсетні запити); фірми-спецекспортери; субпідрядники фірм-спецекспортерів (якщо замовникові передається виробництво ПВП та окремих його компонентів); цивільні фірми країни-експортера, наукові організації та підприємства країни-імпортера, які задіяні в офсетних програмах.

Для імпортерів використання офсету є способом компенсувати витрати на придбання продукції військового призначення й одержати певні економічні стимули для подальшого розвитку. Таким чином, вони можуть програти у ціні на конкретні озброєння та військову техніку (ОВТ), але виграти у цілому завдяки поліпшенню макроекономічних показників. Основними мотивами країн -- імпортерів ОВТ для розвитку офсетних програм є рівень платоспроможності, спрямованість заходів національної воєнної безпеки, військово-технічні можливості кінцевих користувачів успішно експлуатувати нові озброєння й військову техніку.

Для експортера офсетні угоди є умовою здійснення поставок ОВТ і мають однозначно витратний характер, оскільки покупець дістає можливість прив'язати до закупки ОВТ рішення про задоволення на вигідних для себе умовах низки інших потреб як у військовій, так і цивільній сферах.

Офсет як специфічний вид економічної діяльності характеризується низкою особливостей, а саме [4]:

— усі витрати на виконання робіт у рамках офсету сплачуються експортерами продукції військового призначення, при цьому такі витрати можуть досягати 20--25% ціни головних контрактів на постачання;

— кожна країна, що застосовує офсет під час закупівлі продукції військового призначення, висуває свої, особливі офсетні вимоги;

— відмова експортера від виконання офсету в будь-якій країні, що застосовує офсетну практику, призводить до втрати контракту на постачання продукції військового призначення і фактично унеможливлює подальше військово-технічне співробітництво із цією країною. У деяких країнах прийнято спеціальні нормативні документи, відповідно до яких постачальник, що створює серйозні труднощі під час реалізації офсетних проектів та не виконує своїх зобов'язань, утрачає право поставки продукції військового призначення у ці країни;

-- розроблення офсетних програм і виконання офсету вимагають залучення спеціально підготовлених співробітників.

Сукупна вартість офсетних угод за контрактами з імпорту ОВТ, підписаних у всьому світі в 2013 р., становила близько 290 млрд. дол. США. У 2014 р. цей показник збільшився до 320 млрд. дол. США, у 2015 р. -- до 380, а в 2016 р. перевищив оцінку в 430 млрд. дол. США [5].

В Україні з 2010 р. розпочалася робота з формування нормативно-правової бази документів, які регламентують національну офсетну діяльність. У Законі України «Про державне оборонне замовлення» введено поняття «компенсаційні (офсетні) договори при імпорті ОВТ». Прийнято постанову КМУ від 20 квітня 2011 р. № 432 «Про затвердження Порядку укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами» [6].

Нині триває розроблення проекту положення про офсетну комісію, що утворюється при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України й на яку покладатимуться завдання здійснення координування діяльності замовників щодо укладання, виконання та здійснення контролю над виконанням офсетних договорів.

Разом із тим необхідно відзначити, що практичний досвід укладання офсетних договорів в Україні відсутній, так само як і практика пошуку та залучення постачальників підофсетної продукції.

Отже, аналіз нормативно-правої бази формування та реалізації офсетної політики в Україні показує, що на системному рівні ці недоліки можна визначити так:

1) політичні -- відсутність реальної, а не декларативної державної підтримки забезпечення економічної безпеки та оборонної безпеки на рівні, який відповідає сучасним загрозам і викликам;

2) законодавчі -- відсутність нормативних документів, які визначають напрями ВТС України з іноземними країнами; систему управління та контролю над цією сферою діяльності; обов'язки і порядок взаємодії суб'єктів ВТС та офсетної діяльності;

3) організаційні -- відсутність ефективної вертикальної структури державного управління формування та реалізації політики ВТС України з іноземними країнами з використанням офсетних програм. Механізми формування офсетної політики, перелік документів, якими визначаються основні їх завдання та напрями на довгострокову перспективу, а також порядок їх коригування -- відсутні;

4) фінансові -- хронічне недофінансування оборонних потреб, що негативно відображалося на реалізації державних цільових програм реформування та розвитку збройних сил, оборонно-промислового комплексу та переозброєння; офсет компенсація витрати військовий

5) інформаційні -- відсутні вивчення та застосування іноземного досвіду офсетної практики в державі.

Останніми роками багато країн (ОАЕ, Індія, Саудівська Аравія, КНР тощо) зацікавлені в налагодження військово-технічного співробітництва (ВТС) з Україною в галузі воєнної промисловості, зокрема в авіапромисловості, з використанням офсетних угод із передачею технологій виробництва авіатехніки. Наприклад, у березні 2015 р. Україна та ОАЕ підписали угоду про співробітництво у сфері авіабудування.

Наприклад, індійська компанія Reliance Defence і українське ДП «Антонов» у березні 2016 р. домовилися про співробітництво у сфері виробництва військово-транспортних літаків (ВТЛ) та літаків подвійного призначення для військового і комерційного використання в Індії. Партнерство Reliance Defence і ДП «Антонов» передбачає розроблення військового літака з нерухливим крилом у конфігураціях для тактичних і стратегічних завдань [7].

У квітні 2015 р. ДП «Антонов» уклало із саудівською компанією Taqnia Aeronautics, дочірньою організацією саудівської компанії з питань розвитку та інвестицій Taqnia, угоду про співробітництво зі спільного розроблення та організації виробництва літака Ан-132 вантажопідйомністю 9,2 т у Саудівській Аравії [8].

Ретельно продумані й професійно складені офсетні вимоги до закордонних учасників тендерів на постачання ОВТ для Збройних сил України стануть важливим чинником розвитку не тільки національного ОПК, а й української економіки загалом. Зокрема, застосування прямого офсету дасть змогу здійснювати проекти з організації спільних підприємств в ОПК, складальних виробництв продукції, яка постачається, або окремих компонентів до неї, передачі технологій і «ноу-хау». Застосування непрямого офсету, своєю чергою, дасть змогу залучати прямі іноземні інвестиції не тільки в оборонну промисловість, а й у цивільні галузі, розвивати сучасну інфраструктуру.

Висновки

Таким чином, увпровадження офсетних технологій в оборонну промисловість дасть змогу реалізувати воєнно-економічну, військово-промислову та військово-технічну політику, напрями розвитку яких визначені у Воєнній доктрині України. Основними проблемами проведення ефективної воєнно-економічної, військово-промислової та військово- технічної політики в напрямі вдосконалення військово-технічного співробітництва з використанням офсетних схем для розвитку національної оборонної промисловості та всебічного оснащення Збройних сил України сучасними зразками озброєння та військової техніки залишаються нерозвинута законодавча база та відсутність базових документів з основ проведення військово-технічної політики.

Бібліографічний список

1. Шемаєв В.М. Офсетна політика у сфері міжнародного воєнно-економічного співробітництва України. Финансы, учет, банки. 2014. Вып. 1. С. 277-284.

2. Офсетна діяльність як спосіб отримання необхідних технологій для вітчизняної військової промисловості та продукції військового призначення для потреб Збройних сил України / О.П. Кутовий, С.М., Чумаченко, А.В. Фатальчук. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2014. № 1. С. 58-64.

3. Офсетна політика держав в умовах глобалізації. Оцінки та прогнози: монографія / В.М. Бегма, С.П. Мокляк, О.О. Свергунов, Ю.В. Толочний; за заг. ред. В.М. Бегми. К.: НІСД, 2011. 352 с.

4. Артяков В.В. Офсет у системі військово-технічного співробітництва: економічні й державно-правові аспекти. М., 2003. 255 с.

5. Про затвердження Порядку укладання компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами: Постанова КМУ від 20 квітня 2011 р.

Анотація

Ключові слова: офсет, офсетна політика, міжнародна воєнно-економічна діяльність, військово-технічне співробітництво, прямий та непрямий офсети.

В статье определены сущность и назначение офсетов. Исследована мировая практика применения офсета в военнотехническом сотрудничестве. Рассмотрены особенности, характеризующие офсет как специфический вид экономической деятельности. Выделены недостатки реализации офсетной политики в Украине. Охарактеризовано применение прямого и косвенного офсетов.

Ключевые слова: офсет, офсетная политика, международная военно-экономическая деятельность, военно-техническое сотрудничество, прямой и косвенный офсеты.

The article defines the essence and purpose of offset. There is investigated the world practice of use offset in military-technical cooperation. There are considered features characterizing offset as a specific type of economic activity. The disadvantages of offset policy implementation in Ukraine are highlighted. There is described the use of direct and indirect offset.

Keywords: offset, offset policy, international military-economic activity, military-technical cooperation, direct and indirect offset.

Размещено на Allbest.ru