Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Кафедра міжнародної економіки і світових фінансів

Курсова робота

на тему: «Теорії міжнародної торгівлі та їх реалізація у відносинах України з ЄС»

студента 3 курсу групи ВЕ-15-1 Фесенко М.М,

Керівник викладач кафедри міжнародної

економіки і світових фінансів Дзяд Е.В.

м. Дніпропетровськ 2018 рік



Зміст

інтеграція міжнародний торгівля конкурентний

Вступ

1. Теоретичні засади дослідження проявів реалізації теорій міжнародної торгівлі

1.1 Сутність та роль міжнародної торгівлі для цілей економічної інтеграції країн

1.2 Провідні теорії міжнародної торгівлі

1.3 Показники міжнародної торгівлі та методика їх розрахунку

2. Прояви теорій міжнародної торгівлі у відносинах України з ЄС

2.1 Загальна характеристика торгівлі України з ЄС

2.2 Структура торгівлі товарами та послугами України з ЄС

2.3 Особливості регіональної та галузевої торгівлі між країнами

3. Можливості та перспективи реалізації конкурентних переваг України на ринку ЄС

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Засади теорії міжнародної торгівлі були сформульовані представниками класичної теорії А. Смітом і Д. Рікардо. У своїй фундаментальній праці "Про причини багатства народів" Сміт висунув теорію абсолютних переваг, згідно з якою країна має абсолютну перевагу у виробництві певного виду продукції за умов, якщо вона здатна її виробляти з меншими витратами ресурсів, ніж інші країни. Тому кожна країна повинна спеціалізуватися на експорті тих товарів, щодо яких вона має абсолютну перевагу та імпортувати ті товари, які виробляються з меншими витратами в інших країнах.

Рікардо ж довів, що чинники, які лежать в основі теорії Сміта, обмежують кількість країн, яким зовнішня торгівля може бути вигідною. За Смітом, зовнішня торгівля є вигідною лише тоді, коли країна має абсолютну перевагу щодо виробництва одних видів товарів і абсолютно поступається щодо виробництва інших товарів. Але якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві всіх видів товарів, а інша не має абсолютної переваги у виробництві жодного з товарів, то, згідно з теорією Сміта, такі країни не можуть мати мотивацію до зовнішньої торгівлі. То ж у праці "Основи політичної економії" Рікардо висунув припущення про те, що країни вступають у міжнародні відносин, спираючись не на абсолютні, а на відносні (порівняльні) переваги. Згідно з теорією порівняльних переваг, кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які мають нижчу відносну ціну порівняно з іншими країнами. Усі країни матимуть вигоди від міжнародної торгівлі, якщо вони спеціалізуватимуться на виробництві тих товарів, відносно яких мають порівняльну перевагу. У підсумку це підвищує сукупну продуктивність ресурсів і максимізує сукупний обсяг виробництва та споживання товарів.

Предмет роботи - теорії міжнародної торгівлі.

Мета цієї роботи - проаналiзувати теорii мiжнародноi торгiвлi та визначити який вплив вони мають у вiдносинах Украiни та ЕС.

Об'єкт дослідження - реалізація теорій міжнародної торгівлі у відносинах України з ЄС.

Завдання:

1. Дослідити теорії міжнародної торгівлі.

2. Навести прояви теорій між Україною та ЄС.

3. Знайти перспективи реалізації конкурентних переваг України на ринку ЄС.

Методи яки використовувались при виконанні роботи: аналітичний, статистичний.



1. Теоритичні засади дослідження проявів реалізації теорій міжнародної торгівлі

1.1 Сутність та роль міжнародної торгівлі для цілей економічної інтеграції країн

Сьогодні Європейський Союз вступає в новий етап інтеграції. Відбуваються серйозні зміни в напрямках уніфікації податкових систем, зближення законодавств, введено єдину валюту - євро. В один ряд з економічними стають політичні, соціальні і екологічні проблеми, проблеми прав людини і проблеми безпеки. Йдеться про створення в найближчі роки не тільки економічного і валютного, але й політичного союзу цих країн. Тобто, сьогодні ми спостерігаємо багатофакторність розвитку Європейського Союзу, а разом із цим - і підвищення його ролі і місця в глобальній економіці.

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості - цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний господарський механізм).

Міжнародна економічна інтеграція - це процес зближення та взаємопереплетення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, та робочої сили через національні кордони.

Інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.

Основою міжнародної економічної інтеграції є глобалізація та інтернаціоналізація господарського життя.

Глобалізація означає тісну взаємодію і взаємопереплетення економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, соціально-культурних та інших зв'язків між суб'єктами економічної діяльності всіх країн світу, формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин. Поняття глобалізація тісно пов'язане з інтернаціоналізацією господарського життя.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв"язків і взаємопереплатення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.

Перспективи:

І. Глобалізація світової економіки - розвиток, під впливом спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації. Основні риси глобалізації:

- змінюється форма виробництва, вона переходить у міжнародну форму в виді ТНК;

- зміна змісту виробництва і обміну під впливом спеціалізації, тобто орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;

- принципові зміни в господарському житті

- міжнародні центри керування, СП, міжнародні системи інформації, система міжнародних стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН і т.д.).

ІІ.Регіоналізація - історично сформована регіональна спільність з єдиними економіко-географічними, культурними і т.д. подібностями.

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості - цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний господарський механізм).

Ознаки інтеграції:

1. взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів;

2. на цій основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;

3. необхідність і цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів; виникнення міждержавних (наднаціональних чи наддержавних) структур (інституціональні структури).

Умови інтеграції:

- розвита інфраструктура;

- наявність політичних рішень уряду (створення умов для інтеграції - політична й економічна база);

Рівні інтеграції:

" макроекономічний (державний рівень);

" мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації.Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонська угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

Міжнародна інтеграція - це об"єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб"єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію.

Міжнародна економічна інтеграція - характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар"єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1.Поглиблення МПП.

2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

3.Розвиток НТП.

4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

5.Тісне переплетіння національних економіка мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні кордони і умови розвитку.

8.Розвиток комунікаційних можливостей.

9.Спільність культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.

11.Об"єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції.

У своєму розвитку міжнародна інтеграція проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі - це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць. (Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз - це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і втой же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок - це об"єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз - це об"єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

Повна економічна інтеграція - єдина економічна політика і, як наслідок, уніфікація законодавчої бази. Умови:

- загальна податкова система;

- наявність єдиних стандартів;

- єдине трудове законодавство;

Політичний союз - це об"єднання країн на основі укладання спільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя.

Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:

1.Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2.Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3.Насичення ринку товарами.

4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

" Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з малою ємністюнаціонального ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

" Зростає конкуренція між країнами.

" Забезпечення кращих умов торгівлі.

" Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

" Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

" Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

" Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

" Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації.

Ознаки інтеграції:

- усунення обмежень

- взаємопроникнення виробничих систем

- узгодження законодавств і стандартів

- міждержавні (наднаціональні) органи

- єдина валюта

- інфраструктура

- єдина зовнішньоторговельна політика

- узгодження внутрішньої політики (економ, соціальної і т.д)

Ключовими щодо економічних умов інтеграції є такі критерії:

- сучасна науково-технічна революція, що є матеріальною основою для розвитку міжнародної економічної інтеграції. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв'язку самого характеру і структури виробництва заходять у суперечність з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Сучасна науково-технічна революція об'єктивно зумовлює формування оптимального господарського простору, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробництва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн;

-соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближаються. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва і зовнішньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих країнах, спільність умов господарювання виробників;

-близькість рівнів економічного розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

-ступінь зрілості ринкових відносин

-географічна близькість країн, що інтегруються, тобто наявність у більшості випадків спільного кордону

-наявність історично сформованих економічних зв'язків;

-наявність досить тривалого періоду й досвіду взаємного економічного співробітництва групи країн. Інтеграція являє собою продовження господарської взаємодії країн, її новий стан, вищий рівень економічного співробітництва. Інтеграція виникає на основі і в результаті поглиблення та розширення економічної взаємодії різних країн;

-спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

Основними цілями інтеграції можуть бути наступні.

1. Використання переваг економіки масштабів, що забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2. Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.

3. Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

4. Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари.

5. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

Об'єктивний зміст інтеграції складає переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію між країнами. Таким чином, економічна інтеграція має ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін:

1. Інтеграційне співробітництво дає суб'єктам господарювання (товаровиробникам) більш широкий доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок.

2. Економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн.

3. Інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру.

1.2 Провідні теорії міжнародної торгівлі

Перша теорія міжнародної торгівлі (ТМТ) - теорія меркантилізму - була розроблена європейськими вченими Томасом Маном, Чарльзом Дейвіантом, Жаном Батістом Колбертом, сером Вільямом Петті. Меркантилізм - це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.

Згідно з теорією меркантилізму багатство країни полягає у володінні нею золотом та сріблом, якими вона володіє. Основні висновки даної теорії:

· Меркантилісти вперше запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі. Вони вважали, що багатство країни полягає у володінні нею золотом та сріблом, і для досягнення цієї мети держави повинні: експортувати товарів та послуг більше, ніж імпортувати; регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту; заборонити або обмежити експорт сировини і дозволити безмитний імпорт сировини; заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами.

· Провісники класичної школи економіки показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі із внутрішньо економічним розвитком країни.

· Неомеркантилісти пояснюють прагнення деяких країн мати активний торговий баланс їх соціальною або політичною метою.

· Частина термінології часів меркантилізму збереглася до наших днів і часто вживається, за суттю неправильно: пасивний торговий баланс (несприятливий) не обов'язково є збитковим; активний торговий баланс (сприятливий) може бути невигідним.

Теорія абсолютних переваг

Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт, який піддав критиці твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або дорогоцінних каменів. які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом.

Він проголосив замість того, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві товарів, де вони мають абсолютні переваги.

Суть теорії торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам).

Відповідно до поглядів А. Сміта:

· урядам не слід втручатись у зовнішню торгівлю: вони повинні підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;

· нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, та торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші нації;

· зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці і шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;

· експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

· субсидії на експорт є податком на населення та призводить до підвищення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані.

Позитивною стороною теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих, чи інших товарів, тобто, коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давід Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно більш низькими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій.

· вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках;

· вона довела існування виграшу від спеціалізації та торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат;

· вона дозволяє здійснювати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому при застосуванні теорії порівняльних переваг для аналізу зовнішньоекономічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона:

· не враховує транспортних витрат;

· ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу;

· виходить з існування одного фактора виробництва (праці);

· ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у наділеності країн факторами виробництва;

· виходить із передумови повної зайнятості, тобто, робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій більш продуктивній. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати, і таким чином, ігнорується закон зростаючих витрат;

· не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

Теорія розміру країни

Суть теорії розміру країни: через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни. Основні складові теорії:

· великі країни порівняно з малими експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів;

· великі країни, на відміну від малих, мають більш різноманітні ресурси;

· великі країни порівняно з малими мають більш високі транспортні витрати у міжнародній торгівлі;

· великі країни, на відміну від малих, зазвичай можуть здійснювати велико серійне виробництво.

Теорія співвідношення факторів виробництва

У середині 20-х років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву Хекшера-Оліна.

Зміст теорії Хекшера-ОЛіна полягає, за словами Оліна, у наступному: "Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропозиції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортують дефіцитні фактори виробництва".

Або інакше: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї вище, ніж у решти світу.

Продукт вважається трудомістким, якщо частка затрат на робочу силу у його вартості інших продуктів.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва, яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона - міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у торгуючих країнах.

Гомогенний капітал - це капітал, який має однакову продуктивність та ризикованість; гомогенна праця це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля - це земля з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо. Основні висновки теорії:

· згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори;

· згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона у міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання "факторних цін";

· теорії факторів виробництва пояснює виробництва пояснює виробництво товарів як результат використання первісних елементів - факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основних фактори: працю, землю та капітал;

· експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва;

· під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці - це заробітна плата, для капіталу - процентна ставка, для землі - рента.

Парадокс Леонтьєва - теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені - трудомістку.

Він не дає відповіді на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили та інші фактори, охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера-Оліна.

Даний парадокс застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна у практиці міжнародної торгівлі. Разом з тим, теорія Хекшера-Оліна разом з доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл та перерозподіл доходів.

Теорія життєвого циклу товару

Основні постулати даної теорії полягають в наступному:

· теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що багато нових виробів спочатку будуть вироблятися у країнах, де ці товари були вивчені та розроблені. Це майже завжди промислово розвинуті країни, причому на США останнім часом припадала значна частка, хоча Японія та Німеччина змогли перегнати США, спеціалізуючись на певних видах продукції;

· протягом життєвого циклу товару, який складається із чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад), виробництво прямує до більшої капіталомісткості та переміщується до інших країн;

· теорія не поширюється на деякі групи товарів та майже на всі вироби транснаціональних корпорацій;

· теорія міжнародного життєвого циклу продукту лише стверджує, що коли та якщо наукові дослідження та розробки перестають бути вирішальним фактором порівняльної переваги, виробництво переміститься у країни, які мають порівняльну перевагу по інших елементах затрат, наприклад, некваліфікованої праці.

Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту

Основні постулати теорії:

· згідно теорії подібності країн, значна частка обсягу міжнародної торгівлі у наш час припадає на торгівлю виробами між промислово розвинутими країнами, тому що у них є подібні сегменти ринку;

· теорія подібності країн пояснює міжнародну торгівлю не з боку пропозиції товарів, а з боку попиту на них;

· торгівля між двома країнами буде здійснюватись тими товарами, якість яких приблизно однакова;

· чим більше людей у торгуючих країнах мають однакові доходи, тим вищий рівень торгівлі.

Теорія конкурентних переваг М. Портера

Згідно цієї теорії відповідь на запитання: "Чому країна добивається міжнародного успіху у тій чи іншій галузі?" полягає у чотирьох властивостях країни, які носять загальний характер та формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти утворенню конкурентної переваги, а може і перешкодити цьому.

Основні постулати даної теорії:

· чотирма головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є такі фактори і умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі, стратегія фірми та конкуренція;

· теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінантів, об'єднаних у національний "ромб", від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках;

· детермінанти національної конкурентоспроможності представляють собою комплексну систему, яка перебуває у стані розвитку. Детермінанти постійно впливають одна на одну;

· підтримка конкурентоспроможності у галузі на високому рівні є результатом "самопідсилюючої" взаємодії переваг відразу у декількох сферах, що визначає середовище, яке іноземним конкурентам важко відтворити.

1.3 Показники міжнародної торгівлі та методика їх розрахунку

Основні показники міжнародної торгівлі:

Показники обсягу міжнародних торговельних відносин (МТВ):

1. Експорт - вивіз товару із країни.

2. Імпорт - ввіз товару в країну.

3. Зовнішньоторговельний обіг - сукупний обсяг експорту та імпорту за певний період часу.

4. Фізичний обсяг МТВ - оцінка обсягу експорту та імпорту в постійних цінах в рамках одного періоду.

5. Генеральна торгівля - вартість зовнішньоторговельного обігу і транзитних товарів.

6. Спеціальна торгівля - чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, яку вивезли або ввезли в країну.

7. Реекспорт - вивіз раніше ввезеного товару, що не підлягав обробці.

8. Реімпорт - ввезення, раніше вивезених товарів, що не підлягали обробці.

Результуючі показники:

1. Сальдо торговельного балансу.

2. Баланс послуг.

3. Баланс поточних операцій.

4. Індекси стану балансу.

5. Індекс "умови торгівлі".

6. Індекс концентрації експорту.

7. Коефіцієнт імпортної залежності.

8. Індекс чистої торгівлі.

Структурні показники:

1. Товарна структура експорту та імпорту.

2. Індекс диверсифікації.

3. Регіональна структура експорту та імпорту.

4. Індекс географічної концентрації експорту та імпорту.

Показники інтенсивності:

1. Обсяг експорту та імпорту.

2. Зовнішньоторговельний оборот на душу населення.

3. Експортні та імпортні квоти.

4. Інтенсивність і рівень внутрішньогалузевого обміну.

Показники ефективності:

1. Ефективність зовнішньоторговельного обороту.

2. Ефективність експорту та імпорту.

3. Ефект експорту та імпорту.

4. Рентабельність експорту та імпорту.

Показники за критерієм структури МТВ:

1. Товарній - показники поділу експорту та імпорту за основними товарними позиціями.

2. Географічній - розподіл обігу за групами країн і регіонами.

3. Інституційній - розподіл обігу за суб'єктами. Показники динаміки МТВ:

1. Темпи росту МТВ:

- темпи росту експорту:

де Т р.е. - темпи росту експорту; Ез.р. - обсяг експорту у звітному році; Еб.р. - обсяг експорту у базисному році. - темпи росту імпорту:

де Тр.і. - темпи росту імпорту;

Із.р. - обсяг імпорту у звітному році;

іб.р. - обсяг імпорту у базисному році.

2. Темпи росту зовнішньоторговельного обігу:

де Трзто. - темпи росту зовнішньоторговельного обігу; ЗТОЗР, - обсяг ЗТО у звітному році; ЗТОБР. - обсяг ЗТО у базисному році. 3. Темпи приросту МТВ: - темпи приросту експорту:

де Тпр.е. - темпи приросту експорту;

Тр.Е.з.р. - темпи росту експорту у звітному році; Тр.Е.Б.р. - темпи росту експорту у базисному році. 4. Темпи приросту імпорту:

де ТпР.I. - темпи приросту імпорту;

ТР - темпи росту імпорту у звітному році; ТР ІБі - темпи росту імпорту у базисному році. 5. Темпи приросту зовнішньоторговельного обігу:

де Тпр.зто. - темпи приросту зовнішньоторговельного обігу; Тр.зто.з.р. - темпи росту ЗТО у звітному році; Тр зто. б. р. - темпи росту ЗТО у базисному році.

Показники результативності МТВ

1. Сальдо торговельного балансу - різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів однієї країни. Якщо експорт більший за імпорт, то сальдо позитивне, а якщо імпорт перевищує експорт, то сальдо буде від'ємним.

2. Сальдо балансу послуг - це різниця між вартістю послуг, які надано державою, і послуг, які вона імпортує. Розрізняють позитивне і від'ємне сальдо балансу послуг.

3. Сальдо некомерційних операцій - це різниця між доходами від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових коштів у спадок, при вирішенні сімейних проблем. За кожним напрямком руху грошових коштів складають баланс і розраховують сальдо.

4. Сальдо балансу поточних операцій - це сума сальдо торговельного балансу, балансу послуг і некомерційних операцій.

5. Експорт на душу населення:

де Ед.н. - обсяг експорту на душу населення у звітному році Ез.р. - обсяг експорту у звітному році 6. Імпорт на душу населення:

де ід.н. - обсяг імпорту на душу населення у звітному році із.р. - обсяг імпорту у звітному році 7. Зовнішньоторговельний обіг на душу населення:

де ЗТОдн - обсяг зовнішньоторговельного обігу на душу населення у звітному році

ЗТОзрр - обсяг зовнішньоторговельного обігу у звітному році 8. Експортна квота:

де Екв - експортна квота,

ЕаР - обсяг експорту у звітному році, ВНП - валовий національний продукт. 9. Імпортна квота:

де Ікв - імпортна квота,

ІаР - обсяг імпорту у звітному році, ВНП - валовий національний продукт. 10. Квота зовнішньоторговельного обігу:

де ЗТОКВ - квота зовнішньоторговельного обігу,

ЗТОЗ^ - обсяг зовнішньоторговельного обігу звітному році, ВНП - валовий національний продукт.

Показники динаміки розвитку МТВ - це будь-який показник, зміни якого розглядають на протязі часу.

Показники зіставлення - це будь-який показник, який порівнюють з аналогічним показником іншої країни (регіону).



2. Прояви теорій міжнародної торгівлі у відносинах України з ЄС

2.1 Загальна характеристика торгівлі України з ЄС

Відповідно до наявних статистичних даних (дані Держстату України)) за 11 місяців (січня-листопада) 2017 року Європейський Союз продовжував зміцнювати свої позиції ключового торговельного партнера України. За цей період загальний обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС склав 34745,969 млн. дол. США. У січні-листопаді 2017 р. експорт товарів до країн ЄС (28 країн) становив 15914,388 млн. дол. США, що на 30.4% перевищило показник за відповідний період попереднього року. Імпорт товарів з країн ЄС (28 країн) в січні-листопаді 2017 р. дорівнював 18831,581 млн. дол. США, що на 22,8% перевищило показник за відповідний період попереднього року. У двосторонній торгівлі зберігалося негативне сальдо у розмірі 2917,193 млн. дол. США.

Торгівля товарами України з ЄС в січні-листопаді 2017 р.

	Січень-листопад 2016 р. (млн. дол. США)	Січень-листопад 2017 р. (млн. дол. США)	Зміни, січень-листопад 2017/2016
			млн. дол. США	%
ЗТО з ЄС	27535,318	34745,969	7210,651	122.8
Експорт до ЄС	12201,262	15914,388	3713,127	130.4
Імпорт з ЄС	15334,056	18831,581	1 794,2	122,8
Сальдо з ЄС	-3132,794	-2917,193	-215,601	93,1

Найбільше зростання українського експорту до ЄС протягом січня-листопада 2017 року спостерігалося по таких окремих категоріях товарів (у порівнянні з показниками за відповідний період 2016 року):

- живi тварини - 190,6%;

- риба i ракоподібні - 220%;

- насiння і плоди олійних рослин - 179,3%;

- готові продукти із зерна - 225,3%;

- органiчнi хiмiчнi сполуки - 199,8%;

- ефiрнi олії - 243%;

- вироби із соломи - 203,1%;

- маса з деревини - 234,7%;

- килими - 217%;

- нiкель i вироби з нього - 1343%;

- цинк i вироби з нього - 900,9%;

- олово і вироби з нього - 6510,3%;

- літальні апарати - 192,5%;

- судна - 222,9%;

- твори мистецтва - 177,6%.

Основними категоріями товарів, які імпортувалися з ЄС протягом січня-листопада 2017 року, були: палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки, фармацевтична продукція, пластмаси, полімерні матеріали, реактори ядерні, котли, машини, засоби наземного транспорту крім залізничного.

Торгівля послугами України з ЄС протягом січня-листопада 2017 р.

Обсяг торгівлі послугами між Україною та ЄС протягом січня-листопада 2017 року становив 5832,6 млн. дол. США. Протягом звітного періоду обсяг експорту українських послуг у країни-члени ЄС становив 3329.6 млн. дол. США. У той самий час обсяг імпорту послуг з ЄС становив 2503 млн. дол. США. Позитивне сальдо становило 826.6 млн. дол. США.

Основними партнерами України в Європейському Союзі у торгівлі послугами протягом січня-листопада 2017 р. стали такі країни, як Великобританія (здійснено торгівлю послугами з Україною на суму 1072,1 млн. дол. США), Німеччина (892.6 млн. дол. США), Кіпр (493,3 млн. дол. США), Польща (420,1 млн. дол. США) та Нідерланди (279,4 млн. дол. США).

Головними імпортерами українських послуг протягом січня-листопада 2017 р. стали Великобританія (на суму 572,8 млн. дол. США), Німеччина (522,6 млн. дол. США), Кіпр (267,8 млн. дол. США) та Польща (275 млн. дол. США).

Основними європейськими експортерами послуг в Україну були Німеччина (479,8 млн. дол. США), Великобританія (499,3 млн. дол. США), Кіпр (225,5 млн. дол. США) та Польща (145,1 млн. дол. США).

2.2 Структура торгівлі товарами та послугами України з ЄС

Сучасні зовнішньоторговельні відносини між Україною та ЄС розвиваються в умовах набуття чинності Угоди про асоціацію. Відповідно до її положень сторони зобов'язались скасувати більшість ввізних мит у двосторонній торгівлі впродовж перехідного періоду, який триватиме для ЄС протягом семи років (до 2023 р.), а для України - впродовж десяти (до 2026 р.). По закінченні перехідного періоду ЄС скасує для українських виробників мита для 95,8% товарних груп. Українською стороною в підсумку буде скасовано мита для 96,5% товарних груп.

Процес взаємного відкриття ринків відбувався асиметрично: зі сторони ЄС було негайно скасовано мита для 94,7% тарифних ліній промислової продукції і 82,2% тарифних ліній продукції сільського господарства, в той час як Україна у поки запровадила преференційний режим лише для 49,2% продукції за всією товарною номенклатурою. Відповідним чином зазнали змін і пропорції у рівні тарифного захисту між сторонами: середньоарифметична ставка ввізного мита на європейську продукцію в Україні знизилась з 4,95% до 2,42%, тоді як зі сторони ЄС - з 7,6% до 0,5%. По закінченні 10-річного перехідного періоду Україна збереже за собою залишкові рівні ввізних мит для 8,7% сільгосппродукції, що у підсумку надасть їй дещо вищий рівень тарифного захисту.

Динаміка лібералізації зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС відповідно до положень поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі:

Зазначені зміни у режимі тарифного регулювання двосторонньої торгівлі України з ЄС безпосередньо вплинули на динаміку потоків товарів і послуг між ними. Частка країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України зросла з 37,5% у 2015 р. до 39,7% у 2016 р. та до 39,2% за підсумками І кварталу 2017 р. Водночас простежується тенденція до скорочення розриву між експортними й імпортними поставками - коефіцієнт покриття імпорту експортом зріс з 0,67 у 2013 р. до 0,88 у 2015 р. та до 0,91 за підсумками І кварталу 2017 р.

Динаміка зовнішньої торгівлі України з ЄС у 2011-2016 рр.

В структурі експорту українських товарів до ЄС переважають чорні метали (22,9%), зернові культури (11,2%), електричне обладнання (9,2%); натомість імпорт товарів з ЄС в Україну є значною мірою диверсифікованим, у ньому переважають транспортні засоби, обладнання і хімічна продукція.

Товарна структура експорту з України до ЄС у 2016 р.

Ефект від довгострокового скасування Україною мит на інноваційне обладнання з країн ЄС

Поряд з існуючими перешкодами тарифного і нетарифного характеру вихід вітчизняних виробників на ринки ЄС значно ускладнюють обмеження пов'язані з доступом до фінансових ресурсів. Відсотки за експортними кредитами, а також вартість страхування експорту в Україні є значно вищими, ніж в країнах ЄС, що ставить багатьох українських виробників у завідомо неконкурентні умови порівняно з європейськими. Більше того, в країнах ЄС діють національні державні агенції, які забезпечують пільгові умови одержання експортних кредитів, страхування і гарантування експорту - Експортно-кредитні агентства (ЕКА). Це, зокрема, Euler Hermes у Німеччині, COFACE у Франції, ECGD - у Великобританії. Відповідні установи створені й у країнах Східної Європи, приміром, у Чехії, Польщі, Угорщині, Болгарії, Литві, Естонії.

Роль, яку відіграють ЕКА в розвитку міжнародної торгівлі, постійно зростає, про що свідчить активне зростання прибутків і масштабів діяльності провідних ЕКА. Так, Euler Hermes охоплює процеси управління ризиками на п'яти континентах, має філії і представників у 54 країнах. Укладені договори страхування кредитних ризиків забезпечують покриття поставок товарів і послуг в 245 країн. В ЕКА працює більше 6 000 співробітників, обслуговуючи близько 52 тис. клієнтів. Чистий прибуток компанії постійно зростає і наразі сягає близько 500 млн. євро на рік, а власний капітал - 2,5 млрд. євро.

Зважаючи на відсутність належних механізмів державної підтримки страхування і фінансування експорту в Україні, вітчизняні експортери працюють в умовах нерівноправної конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів і послуг. А враховуючи особливості сучасного стану економіки України, де внаслідок обмеженого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку поставки товарів і послуг на експорт є чи не єдиним засобом розвитку українських підприємств, необхідність створення відповідної інституціональної і фінансової державної підтримки для ефективної реалізації експортного потенціалу України через запуск ефективно діючого ЕКА набуває все більшої актуальності.

Зазначене підтверджується розрахунками в системі GTAP, відповідно до результатів яких запуск роботи в Україні власного ЕКА згідно з положеннями Закону України «Про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту» № 1792-VIII від 20.12.2016 р. сприятиме зростанню вітчизняного ВВП на 0,91%. Це відбудеться насамперед завдяки збільшенню загальних обсягів експорту на 9,64% та промислового виробництва - на 2,77%. Очікуваний приплив інвестицій у розширення промислового виробництва складе 1,97 млрд. дол. США. Розвиток промислового сектору призведе до загального зростання добробуту, внаслідок чого збільшиться внутрішній ринок. Завдяки цьому продаж продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку зросте на 1,31%.

Вплив від запуску ЕКА в Україні на вітчизняне виробництво й експорт за товарними групами

Не менш важливою проблемою у розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС залишається надмірна складність та обтяжливість митних процедур у вітчизняній практиці. В Україні існує маса гострих питань щодо здійснення експортно-імпортних операцій, а сучасна практика їх організації з боку уповноважених державних органів є надзвичайно далекою від досвіду розвинутих країн. За результатами “Doing Business 2017”, тривалість експортних операцій в Україні сягає 122 годин, а вартість оформлення документів на експорт 367 дол. США. З імпортними операціями ситуація ще більш ускладнена - вони тривають близько 240 годин і потребують оформлення документів на 312 дол. США.

Відтак ефективність держорганів, що регулюють процедури експорту та імпорту чинить прямий вплив на обсяги експорту. Складна державна дозвільна система і непрозора структура державного контролю за експортно-імпортними операціями в значній мірі діє як обмежувальний чинник розвитку міжнародної торгівлі. Надмірна бюрократія у сфері ЗЕД призводить до стрімкого зростання транзакційних витрат при зовнішній торгівлі. Як наслідок, в Україні транзакціні витрати сягають 40% вартості зовнішньоторговельних операцій, тоді як країнах ЄС вони становлять 3-5%. Зависокі транзакційні витрати в міжнародній торгівлі внаслідок неефективної роботи митних органів, надмірної бюрократизації процедури митного очищення товарів, затримок у поставках продукції закордон чи значної корупційної складової, призводять до безповоротних втрат для національної економіки країни, зменшуючи доходи та міжнародну конкурентоспроможність бізнесу і збільшуючи витрати кінцевих споживачів.

Зважаючи на зазначені проблеми доцільно виділити наступні пріоритети розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС:

· впровадження всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фіто- санітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

· створення системи фінансової підтримки українського експорту до країн ЄС, включаючи запуск роботи ЕКА для забезпечення пільгового кредитування, страхування і гарантування експортних поставок на європейські ринки;

· створення механізмів для підвищення ефективності та прозорості митного оформлення та інших процедур у сфері митного контролю, відповідно до зобов'язань України за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі;

· відкриття торговельних представництв України в країнах ЄС з метою активізації тривалих торговельно-економічних відносин між представниками українського і європейського бізнесу;

· стимулювання розвитку сфери інновацій в рамках реалізації міжнародних програм «Горизонт-2020» (Horizon 2020), COSME/EEN та організації Європейської Грід-інфраструктури (European Grid Infrastructure).

2.3 Особливості регіональної та галузевої торгівлі між країнами.

Вивчення особливостей територіальної організації галузевої структури економіки передбачає глибокий аналіз спеціалізації комплексного розвитку господарства економічних районів на основі всебічного знання природних умов, розселення, трудових ресурсів. Структура господарства країни, регіону, району характеризується за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності, а також за співвідношенням об'єктів різних видів, їх системних інтеграцій, за співвідношенням суб'єктів господарювання, форм власності на засоби виробництва, обсягом виробництва продукції галузями. Це складне багатовекторне поняття характеризує загальну побудову господарського комплексу, його позитивні і негативні особливості.

Галузева регіональна структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, порівнюються показники економічної ефективності виробництва. Пропорції і виробничі зв'язки між галузями утворюють галузеву структуру економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і, разом з тим, його кооперацію.

Зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва, господарства і зростання продуктивності праці.

Спеціалізовані галузі поділяються за основними ознаками однорідності, коли галузі випускають ідентичну продукцію (наприклад, галузі паливно-енергетичної промисловості), спільності у використанні сировини (галузі машинобудування, лісової та харчової промисловості), за характером технології (галузі хімічної промисловості).

За економічним змістом і за формою, а також за організацією виробництва, галузі економіки можуть бути різними. Коли ми візьмемо окрему галузь промисловості, то навіть в ній виявляються не порівнювані фактори: наприклад харчова і паливна промисловість виділяються за цільовим призначенням продукції, а інші - за вихідною сировиною чи матеріалами (машинобудування, металообробка; лісова деревообробка й целюлозно-паперова промисловість); треті - за єдиною технологією (на підприємствах хімічної індустрії вихідна сировина обов'язково змінює свій хімічний склад).

Як ми уже знаємо, народногосподарський комплекс поділений на дві сфери господарства: виробничу і сферу послуг. До сфери матеріального виробництва належать галузі, в яких результат затраченої праці втілений в певні матеріальні блага, тобто виготовлення необхідної продукції для споживання. Вони також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції, без чого завершені виробничо-технологічні цикли існувати не можуть. Підприємства безпосередньо виробничої сфери виробляють матеріальну продукцію та енергію (промисловість, будівництво, сільське господарство, лісовиробничий комплекс, рибна промисловість). Опосередковано виробничі сфери забезпечують нормальне функціонування виробництва (транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, збут, заготівля).

У галузях сфери послуг корисна діяльність виражається не у виробництві матеріальних благ, а у виробництві послуг населенню чи суспільству в цілому Послуги, що зорієнтовані на індивідуальні запити людини, включено до підсфери обслуговування населення, а ті галузі, що обслуговують суспільство в цілому, утворюють підсферу обслуговування суспільства

Як було уже сказано, у промисловості використовується дуже велика кількість галузей і окремих видів виробництв. Тому галузі народного господарства прийнято поділяти на укрупнені (комплексні галузі). За кваліфікацією Держкомстату України, до промисловості належать 17укрупнених (комплексних) галузей, які складаються з простих галузей. Так, наприклад, машинобудування і металообробка включає близько 60 галузей, хімічна і нафтохімічна -15, будівельних матеріалів - 15 тощо. В більшості, галузі поділяють на підгалузі. Так, у машинобудуванні і металообробці розрізняють понад 100 підгалузей виробництва. У вугільній промисловості розрізняють кам'яновугільну і буровугільну.