Інституції молодіжної політики Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституції молодіжної політики Європейського Союзу

Марина Найдич

Постановка наукової проблеми та її значення. Одна з характерних рис розвитку сучасного суспільства - визнання молоді та виокремлення молодіжної політики як самостійного напряму діяльності суб'єктів суспільних відносин. Молодіжна політика поступово перетворюється в один із ключових факторів і стає важливим показником соціального й людського розвитку. Важливими у розробці та впровадженні молодіжної політики є спеціалізовані інституції, які в межах своєї діяльності мають безпосередній вплив на розв'язання молодіжних проблем.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Окремі інституції Європейського Союзу або їхні структурні одиниці розглянуто в багатьох публікаціях науковців. Зокрема, у роботах О. Кузьміної, В. Георгієнко, А. Нікитенко, Т. Федорової, К. Кануннікова, А. Соколова та ін., проте глобального дослідження, яке б містило аналіз діяльності всіх основних інституцій, у зазначеній галузі ще не було.

Мета статті - проаналізувати діяльність інституцій молодіжної політики ЄС. Для досягнення мети поставлено такі завдання: з'ясувати основні інституції та їхні структурні підрозділи, що безпосередньо займаються молодіжними питаннями на загальноєвропейському рівні; дослідити основи роботи національних структур; визначити державні й недержавні організації, задіяні в реалізації молодіжної політики, висвітлити їхню діяльність.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У Європейському Союзі діє низка інституцій, що розробляють та впроваджують молодіжну політику. Серед них - загальноєвропейські й національні, які ділимо на державні та недержавні (громадські). На загальноєвропейському рівні виокремлюємо три головні інституції ЄС: Європейський парламент, Раду Європейського Союзу та Європейську комісію.

Європейський парламент -- це законотворчий орган ЄС. Його обирають безпосередньо населення ЄС кожні п'ять років. Останні вибори відбулись у травні 2014 р. У молодіжній галузі Європейський парламент завжди підтримував тісну співпрацю між державами-членами. Із 16 січня 2013 р. представниками інституції прийнято резолюцію «Молодіжні гарантії» [32], таким чином рішуче підтримуючи схеми молодіжних гарантій, підкреслюючи, що ефективність цих схем вимагає тісної співпраці між Комісією й державами - членами ЄС.

У структурі інституції є Комітет із питань культури й освіти - CULT (Committee on Culture and Education) [31], який несе відповідальність за такі культурні аспекти, як поширення культури, культурної спадщини, культурного та мовного різноманіття, а також для утворення, аудіовізуальної політики, культурних й освітніх аспектів інформаційного суспільства, молоді та спорту. Європейський парламент відіграє рівнозначну роль з урядами держав-членів у прийнятті нових законів і в контролі програм Європейського Союзу в цих сферах. У зв'язку з цим зазначений Комітет відповідає за реалізацію програм «Еразмус+», «Творча Європа» та «Європа для громадян». Крім того, Комітет регулярно проводить публічні слухання для збирання інформації від експертів у галузі своєї компетенції.

Рада Європейського Союзу - інституція ЄЄ, яка визначає загальний політичний напрям і пріоритети діяльності об'єднання. Вона складається з глав держав або урядів країн-членів. На сьогодні до складу Ради входить десять конфігурацій, одна з яких - Рада з питань освіти, молоді, культури та спорту - EYCS (Education, Youth, Culture and Sport Council configuration). Зазвичай Рада вживає заходів для заохочення та рекомендації. Проте, наприклад, узгоджені нею ініціативи, такі як програми «Еразмус+» або «Творча Європа», мають прямий вплив на громадян ЄЄ. У деяких випадках Рада також може приймати законодавчі акти, наприклад з аудіовізуальних питань і про взаємне визнання дипломів.

Європейська комісія представляє спільні інтереси ЄЄ та є рушійною силою в розробці законодавчих пропозицій, запровадженні й здійсненні політики ЄЄ, забезпеченні дотримання законодавства ЄЄ та проведенні переговорів на міжнародній арені. Комісія розділена на кілька служб і відділів, останні відомі ще як директорати, кожен із яких виокремлено відповідно до напряму діяльності. Молодіжне питання входить до компетенції Відділу з питань освіти й культури - DG EAC (Directorate General for Education and Culture) [27], який являє собою виконавчу гілку влади Європейського Союзу, відповідального за політику в галузі освіти, культури, молоді, багатомовності та спорту.

Комітет регіонів - CoR (Committee of the Regions) є законодавчим органом регіональних і місцевих представників. Він складається з 350 членів - мерів чи обраних представників регіонів та міст із 28 країн ЄЄ. Організацію створено з метою наближення населення ЄЄ до процесу законотворчості, адже вважається, що 70 % законодавства ЄЄ має прямий регіональний і локальний вплив [30]. У складі цієї структури діє шість комісій, серед яких - Комісія з питань соціальної політики, освіти, зайнятості, наукових досліджень та культури - SEDEC (Commission for Social Policy, Education, Employment, Research and Culture). Комісія координує Комітет регіонів, зокрема в таких сферах:

політика зайнятості;

соціальна політика, соціальний захист;

мобільність;

рівні можливості;

освіта та навчання;

молоді та спорту;

багатомовність і просування мов меншин;

культура й культурне розмаїття.

Значну роль у реалізації окремих напрямів молодіжної політики відіграють агенції ЄЄ, серед них - Європейський центр розвитку професійного навчання - Cedefop (European Centre for the Development of Vocational Training) [29], Європейський фонд освіти (European Training Foundation) [33], Виконавче агентство з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури -- EACEA (Education, Audiovisual and Culture Executive Agency) [28], інформаційна мережа з питань освіти в Європі - EURYDICE [35] (information network on education in Europe).

Європейський центр розвитку професійного навчання - Cedefop є одним із децентралізованих агентств ЄС. Заснований у 1975 р. в Греції [2]. Із 1995 р. Cedefop підтримує розвиток європейської професійної освіти й професійної підготовки та сприяє їх реалізації. Агентство допомагає Європейській комісії, державам-членам ЄС і соціальним партнерам розробити правильну політику європейської професійної освіти та професійної підготовки.

Європейський фонд освіти - установа ЄС, яка допомагає країнам із перехідною економікою використовувати людський потенціал через реформу освіти, навчання й системи ринку праці, а також у контексті політики зовнішніх відносин ЄС. Агенція діє з 1994 р., розміщена в Турині (Італія).

Виконавче агентство з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури -- EACEA -- відповідає за управління окремими частинами програм фінансування ЄС у галузі освіти, культури, спорту, громадянства та волонтерства. Агентство несе відповідальність за більшість аспектів управління програмами, у тому числі складання умов і керівних принципів для фінансових можливостей; оцінку заявок, відбір проектів та підписання угод із проектів; фінансовий менеджмент; контакти з бенефіціарами; моніторинг проектів (проміжні й підсумкові звіти).

Виконавче агентство працює під керівництвом своїх чотирьох батьківських дирекцій Європейської комісії: Освіта й культура (DG ЕАС), Мережі зв'язку, контент і технології (DG CONNECT); Міграція та внутрішні справи (DG HOME); Гуманітарна допомога та цивільний захист (DG ECHO). Із 1 січня 2014 р. розпочато новий набір програм фінансування ЄС у галузі освіти, підготовки кадрів, молоді, спорту, аудіовізуальної культури, волонтерської допомоги.

EURYDICE - інформаційна мережа з питань освіти в Європі - агенція ЄС, яка підтримує й полегшує європейське співробітництво в галузі безперервного навчання за допомогою надання інформації про освітні політики та системи в тридцяти семи країнах. Мережа складається із:

сорока одного національного підрозділу, що базуються в тридцяти семи країнах, які беруть участь у програмі Еразмус+ (28 держав - членів ЄС, Боснія й Герцеговина, колишня Югославська Республіка Македонія, Ісландія, Ліхтенштейн, Чорногорія, Норвегія, Сербія, Туреччина та Швейцарія);

координуючого підрозділу, що розміщений у Брюсселі, у Виконавчому агентстві ЄС з питань освіти, аудіовізуальних засобів і з культури.

Інституції, що відповідають за різні напрями молодіжної політики, ділимо на державні та недержавні. До перших у різних країнах належать різні структури. Державним органом, що відповідає за молодіжний напрям, може бути спеціалізоване міністерство (Австрія [3], Болгарія [4], Люксембург [17], Німеччина [10], Румунія [21], Франція [9], Хорватія [5]), відділ у певному міністерстві (Латвія [15], Литва [16]), окремо визначений міністр (Шотландія [22], Великобританія [25]), департамент (Ірландія [13], Італія [14], Фінляндія [8]), секретаріат (Греція [11], Угорщина [12]), галузевий інститут (Іспанія [24], Словаччина [23]), управління, агентство, служба, офіс, рада, міжвідомча комісія тощо. Або молодіжна політика може мати міжсекторальний характер і належить до компетенції різних міністерств (Данія [6], Естонія [7], Мальта [18], Нідерланди [19], Польща [20]).

До недержавних національних інституцій належать різноманітні молодіжні організації й об'єднання. Яскравим прикладом може слугувати Національна рада з питань молоді - NYC (National Youth Council, яка є представницьким органом, що складається з молодіжних організацій і молодих людей у певній країні. Рушійною силою парасолькової молодіжної організації є її членські організації. Члени кожної Національної молодіжної ради можуть відрізнятися, зокрема, за різними сферами роботи, наприклад, це можуть бути організації для молоді з обмеженими можливостями, молодіжні релігійні організації, молодіжні культурні організації, студентські молодіжні організації, молодіжні організації політичного / ідеологічного спрямування, молодіжні освітні організації тощо.

Критерії членства в національній парасольковій організації можуть уключати названі нижче аспекти, а саме таких, як:

рівень географічного;

мінімальна кількість членів (наприклад організацій, які мають щонайменше 100 або 5000 членів. Цей критерій, зазвичай, установлюється відповідно до реалій країни);

організації повинні бути юридично зареєстровані відповідно до правил, установлених урядом країни;

керівниками організацій повинні бути молоді особи;

вимоги до керівництва та керівних органів (частка молодих людей має бути не меншою за визначений відсоток);

інші вимоги відповідно до реалій країни [36].

Наприклад, Національна рада з питань молоді Фінляндії - Allianssi [1] складається зі ста дванадцяти молодіжних організацій, які варіюються від церковних молодіжних об'єднань до молодіжних політичних організацій. Відповідно до критеріїв членства цієї парасолькової організації, члени повинні бути офіційно зареєстрованими організаціями або фондами, як мінімум, протягом одного року. їхня діяльність повинна бути спрямована на молодь, молодіжну роботу або послуги для молоді. Також організація повинна діяти на загальнодержавному рівні.

Такі національні ради наявні практично в усіх країнах ЄС. Винятками є Польща, Болгарія, Франція та Люксембург, де така Рада не створена, проте функціонують інші репрезентативні органи. А от у Болгарії не функціонує жодної репрезентативної молодіжної організації. Відповідно до інформації, наданої цією країною у Брошурі [37] щодо молодіжного питання, діалог із молодими людьми на національному, регіональному, районному та місцевому рівнях із питань, що стосуються їх, ще не структурований.

Відомою платформою для співробітництва як державних, так і недержаних молодіжних організацій, є Європейський молодіжний форум - YFJ (European Youth Forum) [34] До складу платформи входить сто молодіжних організацій. Молодіжний форум об'єднує десятки мільйонів молодих людей з усієї Європи, скооперованих із метою представлення спільних інтересів.

Для забезпечення успіху державної стратегії й політики, орієнтованої на молодь, дуже важливо, щоб вони ґрунтувалися на достовірних знаннях про цю вікову категорію суспільства. Саме тому важливу роль у реалізації молодіжної політики ЄС відіграють науково-дослідні інституції, такі як Європейський центр знань із молодіжної політики - EKCYP (The European Knowledge Centre for Youth Policy) та Басейн європейських дослідників молоді - PEYR (Pool of European Youth Researchers).

Існує також безліч інституцій на рівні держав, зокрема одним із найпопулярніших засобів поширення інформації про можливості для молоді є молодіжні інформаційні центри. Такі існують майже в усіх країнах європейської співдружності. Наприклад, в Ірландії близько двадцяти молодіжних інформаційних центрів [38] розміщено по всіх території країни. У закладах надають безкоштовну конфіденційну інформацію як для молодих людей, так і для тих, які працюють із молоддю. Вони акумулюють інформацію щодо освіти, зайнятості, кар'єри, прав і пільг, спорту, відпочинку, подорожей та можливостей для європейської молоді. Мережа молодіжних інформаційних центрів фінансується Департаментом з питань дітей і молоді [26].

Серед ресурсів, які надають молодіжні інформаційні центри - газети, проспекти, відео, дошка оголошень, комп'ютерні бази даних, путівники, буклети. Зазвичай, молодіжні інформаційні центри не виробляють власної друкованої продукції, більшість матеріалу надходить із держаних структур і добровільних організацій. Молодіжні інформаційні центри також забезпечують широкий спектр інформаційно-пропагандистських заходів, спрямованих на забезпечення молоді відомостями через інформаційні пункти, публікації, семінари, виставки, семінари, школи та молодіжні клуби, а також через місцеве радіо й пресу.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Отже, у формуванні та реалізації молодіжної політики важливу роль відіграють інституції як загальноєвропейського рівня (Європейський парламент, Рада Європейського Союзу, та Європейська комісш), так і національного (Національна рада з питань молоді). Не менш важливе значення мають організації, створені в результаті співробітництва Європейського Союзу та Ради Європи, зокрема науково-дослідні інституції -- Європейський центр знань із молодіжної політики й Басейн європейських дослідників молоді. Завдяки діяльності останніх можемо отримати знання про реальні потреби європейської молоді. Уважаємо за потрібне проведення подальших досліджень за обраною тематикою, щоб виокремити найкращі практики країн ЄС.

Джерела та література

молодіжний політика інституція

1. Allianssi. [Electronic resource]. -- Mode of access: http://www.alli.fi/english/.

2. Council of the European Union. Council Regulation of 10 February 1975 establishing the European Centre for the Development of Vocational Training (Cedefop) EEC No 337/75, Official Journal of the European Communities, L 39, 13.2.1975 as last amended by Council Regulation EC No 2051/2004.

3. Country sheet on youth policy in Austria.

4. Country sheet on youth policy in Bulgaria.

5. Country sheet on youth policy in Croatia.

6. Country sheet on youth policy in Denmark.

7. Country sheet on youth policy in Estonia.

8. Country sheet on youth policy in Finland.

9. Country sheet on youth policy in France.

10. Country sheet on youth policy in Germany

11. Country sheet on youth policy in Greece.

12. Country sheet on youth policy in Hungary.

13. Country sheet on youth policy in Ireland.

14. Country sheet on youth policy in Italy.

15. Country sheet on youth policy in Latvia.

16. Country sheet on youth policy in Lithuania.

17. Country sheet on youth policy in Luxembourg.

18. Country sheet on youth policy in Malta.

19. Country sheet on youth policy in Netherlands.

20. Country sheet on youth policy in Poland.

21. Country sheet on youth policy in Romania.

22. Country sheet on youth policy in Scotland.

23. Country sheet on youth policy in Slovakia.

24. Country sheet on youth policy in Spain.

25. Country sheet on youth policy in United Kingdom.

26. Department of Children and Youth Affairs [Electronic resource]. -- Mode of access: http://www.dcya.gov.ie/viewdoc.asp?DocID=120.

27. Directorate General for Education and Culture [Electronic resource]. -- Mode of access: http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/index_en.htm.

28. Education, Audiovisual and Culture Executive Agency [Electronic resource]. -- Mode of access: http://eacea. ec. europ a. eu/index_en. php.

29. European Centre for the Development of Vocational Training [Electronic resource]. -- Mode of access: http://www.cedefop.europa.eu/en.

30. European Committee of the Region [Electronic resource]. -- Mode of access: http://cor. europa. eu/en/about/Pages/key-facts.aspx.

31. European Parliament Committee on culture and education [Electronic resource]. -- Mode of access: https://www.google.ru/#newwindow=1&q=European+Parliament+Committee+on+culture+and+education.

32. European Parliament resolution of 16 January 2013 on a Youth Guarantee (2012/2901(RSP)).

33. European Training Foundation. [Electronic resource] -- Mode of access : http://www.etf.europa.eu/ web.nsf/pages/home.

34. European Youth Forum. [Electronic resource]. -- Mode of access : http://www.youthforum.org/european- youth-forum/.

35. EURYDICE [Electronic resource]. -- Mode of access: http://eacea.ec.europa.eu/education/eurydice/ index_en.php.

36. Everything you always wanted to know about national youth councils but were afraid to ask // European Youth Forum 2014.

37. Factsheet. -- Bulgaria, 23 October 2014.

38. Youth Information Centres [Electronic resource]. -- Mode of access: http://www.citizensinformation.ie/en/birth_family_relationships/services_and_supports _for_children/youth_information_centres.html.

Размещено на Allbest.ru