Вплив глобалізації на соціально-економічний стан України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН УКРАЇНИ

1. Суперечливий вплив глобалізації на розвиток України

Глобалізація помітно впливає на економіку всіх країн, і цей вплив має багатоаспектний характер. Вона торкається виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, інвестицій в «фізичний» і людський капітал, технології і їх переплив з одних країн в інші. Все це кінець кінцем впливає на ефективність виробництва, продуктивність праці і конкурентоспроможність.

Процес глобалізації розгортається суперечливо за характером впливу як на національні економіки, так і на весь хід сучасного світового господарського розвитку. З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їх більш глибокої і всебічної участі у системі міжнародного поділу праці, з іншого - глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами, які становлять реальну загрозу для країн з низькими і середніми прибутками, бо саме вони відчувають гостру нестачу людського капіталу, інституцій, господарської інфраструктури, економічно вмотивованих рішень щодо реалізації наявних можливостей [16].

Прояви глобалізації в Україні можна спостерігати в політиці, культурі та економіці.

У політиці глобалізація проявляється в делегуванні державами все більших повноважень впливом міжнародним організаціям, і як результат - неможливість проведення самостійної політики у багатьох сферах політичного життя держави. Як один з негативних, така ситуація можлива в разі вступу України до НАТО й інших міжнародних організацій, де передбачена тісна співпраця з країнами-членами і можливість їх втручання у внутрішню політику держави. Становлення незалежної України стимулювало глобалізаційні процеси, зокрема цьому сприяв вступ до таких міжнародних організацій, як ООН (як правонаступниця Української Радянської Соціалістичної Республіки з 1945 р.), МВФ (з 1992 р.) та СОТ (з 2008 р.). Ведеться тісна співпраця та дискусії з НАТО (з 1991 р.), ЄС та іншими впливовими міжнародними організаціями.

Для культурної глобалізації характерне зближення ділової і споживчої культур між різними країнами світу, широке використання англійської мови для міжнародного спілкування, використання Internet для отримання інформації та спілкування, розповсюдження по всьому світу американських філіалів, телепередач і програмного забезпечення, а також зростання міжнародного туризму. Таким чином, глобалізація в культурі тісно повязана з американізацією. Наприклад, прояв культурної глобалізації в Україні - це мережа ресторанів швидкого харчування «McDonalds», які вже давно стали одним з універсальних символів культурної глобалізації суспільства.

Для економічних аспектів глобалізації характерні вільна торгівля, вільний рух капіталу, простота переміщення галузей промисловості між різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси. Також країни, що розвиваються, намагаються досягти такого рівня зарплат і цін на товари, як у високорозвинених країнах. Ще однією ознакою розширення зовнішньоекономічної політики для країн, що розвиваються, є їх приєднання до світових організацій.

Узагальнимо переваги глобалізації:

-нові можливості більш ефективного розміщення світових ресурсів;

-вільний доступ до світових ресурсів;

-загальне зростання світового виробництва і доходу;

-стимулювання експортних операцій через розширення ринків збуту;

-стабілізація інвестиційних процесів, що зумовить оздоровлення «проблемних» галузей економік країн, що розвиваються [4].

Крім того, передові технології різко скорочують транспортні, телекомунікаційні і розрахункові витрати, полегшуючи глобальну інтеграцію національних ринків. Глобалізація дає країнам можливість мобілізувати більш значний обсяг фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використовувати широкий фінансовий інструментарій на обмеженій кількості ринків [1].

Однак глобалізація несе за собою не тільки переваги, а й негативні наслідки, породжуючи ряд потенційних проблем.

Одна з основних проблем повязана з питанням, хто саме виграє від глобалізації. Фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Несправедливий розподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному, національному та інтернаціональному рівнях. Питання розподілу переваг є одним із найважливіших у процесі глобалізації світової економіки.

У короткостроковій перспективі зміни в обробній промисловості, сфері послуг приводить до того, що галузі, які одержують вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, повязані з експортом, одержують більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили. У той же час ряд галузей значно програє від глобалізацій них процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги через зростаючу відкритість ринку. Для країн необхідна розробка механізму пристосування до господарських умов, які змінилися не на їхню користь. Друге коло проблем звязане з потенційною регіональною або глобальною нестабільністю через глибоку взаємозалежність національних економік на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки. Така можливість носить не тільки теоретичний характер, а є цілком реальною, підтверджує глобальна фінансова криза. Подібні явища свідчать про велику вразливість взаємозалежних економік.

Світовий спад або депресія здатні розірвати взаємні звязки і залежності, створені в ході глобалізації, як це відбувалося в часи Великої депресії 30-х років у США. Результатом може стати економічний конфлікт з загрозою перетворення в економічну війну або навіть військову сутичку [2].

Третє коло породжуваних глобалізацією проблем викликане побоюванням, що контроль над економікою окремих країн може перейти від суверенних урядів, зокрема, до найбільш сильних держав, багатонаціональних або глобальних корпорацій і міжнародних організацій. Саме через це деякі дослідники вбачають у глобалізації спробу підриву національного суверенітету [5].

Четверте коло проблем повязане з помітним збільшенням розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих працівників, а також з ростом безробіття серед останніх. Проте слід відмітити, що підвищується попит на кваліфіковані кадри в ряді країн, галузей, підприємств. Це викликано тим, що конкуренція з боку трудомістких товарів, випущених у країнах із низьким рівнем заробітної плати і невисокою кваліфікацію працівників, тягне за собою зниження цін на аналогічну продукцію європейських фірм і скорочення їх прибутків.

Пяте коло проблем - деіндустріалізація економіки, оскільки глобальна відкритість асоціюється із зниженням зайнятості в обробних галузях як у Європі, так і в США. Насправді, цей процес не є наслідком глобалізації, хоча і розвивається паралельно з ним. Деіндустріалізація - нормальне явище, породжуване технологічним прогресом і економічним розвитком. Дійсно, частка обробних галузей в економіці промислово розвинутих країн різко знижується, але це зниження балансується швидким зростанням питомої ваги сфери послуг, включаючи фінансовий сектор. У звязку із зниженням зайнятості в обробних галузях у зіставленні з сферою послуг продуктивність праці буде в першу чергу залежати від сфери, яка традиційно відрізняється більш низьким рівнем [20].

Шосту погрозу звязують із мобільність робочої сили. Сьогодні багато говориться про вільний обмін товарами, послугами і капіталом і значно менше - про свободу переміщення робочої сили. Негативні наслідки її вже давно визначалися як потенційна небезпека, а сьогодні в багатьох країнах вона стала реальністю. Тому майже всі держави ввели ті чи інші форми контролю над вільним переміщенням робочої сили, тим більш, що це здійснюється найрізноманітнішими різними способами. Слід зазначити, що найбільш підготовлена робоча сила відрізняється більшою мобільністю і здатна ефективно відшукати свою ринкову нішу [3].

Процес глобалізації несе країнам значні потенційні переваги, якщо вони проводять адекватну політику і мають у своєму розпорядженні необхідні інститути на макро- і мікрорівнях, здійснюють додаткові внутрішні заходи, спрямовані, зокрема, на підвищення гнучкості ринку праці, ефективне регулювання фінансового сектору, корпоративний контроль, дотримання екологічних умов і цілеспрямоване створення системи соціальної безпеки. Альтернативи глобалізації фактично немає. Спроби обмежити або відтягнути на більш пізні терміни ефект глобалізації призведуть лише до зменшення вигод від неї і збільшення витрат. Швидше за все країни, яким не вдасться пристосуватися до умов глобалізації торгівлі, відстань від держав, які це зроблять. Адекватна реакція повинна полягати в тому, щоб адаптуватися до нових умов і скористатися шансами, що дає глобалізація [12].

Завдяки послідовній та виваженій позиції України в ООН та інших міжнародних організаціях, наша країна отримує значну технічну допомогу з боку спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм.

Діяльність України в ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні Організації. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ - зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ.

Переваги глобалізації:

-нові можливості більш ефективного розміщення світових ресурсів;

-вільний доступ до світових ресурсів;

-загальне зростання світового виробництва і доходу;

-стимулювання експортних операцій через розширення ринків збуту;

-стабілізація інвестиційних процесів, що зумовить оздоровлення «проблемних» галузей економік країн, що розвиваються.

Негативні наслідки глобалізації:

-нерівномірний розподіл зростання світового доходу між різними країнами, в якому значну перевагу мають високорозвинені країни;

-зростання залежності слаборозвинених країн від стратегічних партнерів;

-економічна, фінансова та політична експансія розвинених країн;

-зростання безробіття некваліфікованого персоналу;

-деіндустріалізація економіки;

-свобода переміщення робочої сили.

Розглядається дві позиції щодо впливу глобалізації на держави.

В одній позиції стверджується, що глобалізація послаблює національну державу. Друга - що глобалізація не послаблює державу, проте кидає їй виклик, змушує пристосовувати її політику до вимог глобальних ринків, змінюючи в такий спосіб рамкові умови державної діяльності, й, отже, - посилювати свою конкурентоспроможність і розвиватися

2. Економічний патріотизм - основа стратегії в умовах глобалізації

Проблема інтеграції України до світового господарського простору на паритетних підставах ставить перед вітчизняною економічною наукою низку надзвичайно актуальних завдань, зокрема опрацювання діалектичних та історико-логічних за змістом засад дослідження умов і наслідків поєднання національних та інтернаціональних інтересів. Необхідність застосування у теоретичних дослідженнях підходів, альтернативних класичним, зумовлена різноманітністю проявів закономірностей, притаманних світогосподарським процесам, що формуються під впливом стійкої тенденції до зростаючої єдності світу на базі національно-державної специфіки розвитку країн, яка сьогодні й визначає загальні обриси глобальної картини світу: від всебічності, багатогранності використовуваних засад характеристики сучасного глобального світу залежить рівень адекватності національної інтеграційної моделі її власним економічним та політичним інтересам, вирішення проблеми економічної відкритості.

Умови, в яких Україна переходить до ринку, є специфічними. В ідеалі для ринкових трансформацій необхідне здорове суспільство з досконалою матеріальною і правовою базою, раціональною економічною та інституціональною структурами, достатнім економічним потенціалом, кваліфікованою законодавчою і авторитетною виконавчою владою, соціальною стабільністю, такими компонентами, які здатні забезпечити національну визначеність, суверенітет і самостійність у прийнятті рішень зовнішньоекономічного порядку. Жодного з цих компонентів Україна не має.

Тому слід зважено поставитися до проблеми відкритості, оскільки, як застерігає, зокрема, професор Гарвардського університету Д. Родрік: «не існує жодних доказів того, що інтеграція до світового господарського простору сама по собі приводить до покращення економічної ситуації. Навпаки існує багато переконливих доказів того, що відкритість, трактована як зменшення перешкод на шляху потоків капіталів і товарів, прямо не повязана з економічним зростанням: скоріше воно залежить від наявності ефективної внутрішньої стратегії щодо всіх прошарків населення, яка помякшує внутрішню конфліктність розвитку. За відсутності цих обовязкових компонентів стратегії зовнішньої лібералізації відкритість нічого не дасть». глобалізація національний економіка світовий

Таким чином, для забезпечення гармонізації національної та глобальної економіки держава вже тепер повинна розробити стратегію ефективного входження України в глобальний світ, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку, аналізі державних, регіональних та галузевих концепцій і програм соціально-економічного розвитку у співставленні із загальною ситуацією на світовому ринку і перспективами інтеграції України у світову економіку, гармонізації норм законодавства України з міжнародними нормами та правилами.

В основу цієї стратегії має бути покладена політика економічного патріотизму, яка абсолютно не суперечить ні принципам сучасного глобалізованого співжиття, ні інтеграційним намірам України. Це означає, що ми будуємо свою економічну політику передусім з врахуванням інтересів української економіки, наших товаровиробників і наших громадян - споживачів благ сучасної цивілізації. Крім того, сприяти позитивному впливу глобалізації на економіку України має розвиток законодавства з врахуванням стратегічних і тактичних цілей інтеграції України у світове співтовариство та пріоритетів української економіки, захисту українського ринку [8].

Концептуально існує дві парадигми поведінки національних держав у глобальному середовищі, що спираються на дві доктрини - класичного космополітизму й автаркії (причому у межах кожної з них передбачається застосування дієвого інструменту - протекціонізму, що у жодному разі не є результатом їхнього синтезу, як то прийнято вважати).

В основі класичного космополітизму лежить принцип обєднання та відкритості, при якому має бути однаковий соціально-економічний рівень розвитку країн, щоб жодна нація не потрапила в залежність до іншої.

Автаркія заснована на принципі індивідуалізму в міждержавних відносинах, що реалізується через самоізоляцію.

Для пристосовані до умов глобалізації, Україна повинна розробити стратегію, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку. В основу цієї стратегії має бути покладена політика економічного патріотизму, яка абсолютно не суперечить ні принципам сучасного глобалізованого співжиття, ні інтеграційним намірам України.

Размещено на Allbest.ru