Діяльність україністів Японії у 1990-х роках XX ст. у контексті наукової та культурної інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність україністів Японії у 1990-х роках XX ст. у контексті наукової та культурної інтеграції

Денисенко І.В.

Проблема культурної інтеграції для країн, що знаходяться далеко одна від одної, часто призводить до відсутності зв'язків, зниження інтересу, послаблення співробітництва. Така ситуація могла мати місце і у відносинах Японії та України, але існування спільних проблем у різних сферах розвитку суспільств та спільних інтересів дало новий шлях до взаємного зближення. Одним із таких шляхів стало створення Асоціації україністів Японії 11 червня 1994 р.

Історіографія вказаного питання представлена вузьким колом матеріалів мережі Шете присвячених україністиці в цілому та участі Японії в цьому процесі зокрема. Дана проблематика, на жаль, не розглядалася істориками, оскільки ця проблематика лежить у галузі інтересів більше культурологів, але варта уваги, оскільки свідчить про наявність цікавості японських наукових кіл до нашої держави, її культури та науки. Останні публікації присвячені кадровим змінам на офіційній сторінці Асоціації.

Проте у зарубіжній і вітчизняній японістиці відсутній аналіз культурного інтеграційного елементу в діяльності Асоціації україністів Японії. Варто відзначити праці О. Бондаря [1; 2], де автором аналізується культурна співпраця між Японією та Україною. Джерельна база нашої публікації представлена матеріалами Міжгалузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України, фонд ЗУ, (справи 23, 800).

Метою статті є виявлення і аналіз культурних зв'язків, які виникли і сформувалися у 90-х роках ХХ ст. внаслідок підвищення інтересу японської наукової спільноти до української культури та науки і як наслідок - створення Асоціації україністів Японії, що вела активну просвітницьку діяльність у галузі україністики.

Згідно досліджень українського науковця-японіста Івана Бондаренка, який зазначає, що ще у 1944 р. на території окупованої тоді японцями Манчжурії (нині КНР) було підготовлено і видано 1000 примірників "українсько-ніппонського словника" (автори Анатолій Діброва та Василь Одинець), який містив 11000 слів. В оригіналі, на думку вченого, цього словника, можливо, вже не існує. Більше того, цей словник зберігся лише завдяки фільмокопіям [7, арк. 28]. Але, зважаючи на факт створення такого розмовного посібника, варто сказати, що японська окупаційна адміністрація, навіть у військовий час, приділяла значну увагу розвитку стосунків з представниками різних народів, що населяли зайняті японцями території.

Японська окупаційна влада, що різко негативно ставилася до більшовиків, була досить лояльною до українських емігрантів та дозволила випускати окремий український журнал "Манчжурський вісник", а з 1935 р. облаштувала цілу українську колонію в Маньчжоу-го з певною культурною автономією [2, с. 69]. Саме цей час можна вважати зародженням руху україністів Японії. Але, основна діяльність україністів почалася з набуттям Україною незалежності у 1991 р. та встановленням формальних дипломатичних відносин між обома державами, що відбулося 26 січня 1992р.

Спорідненість японського та українського народів підкреслювалася спільними проблемами у галузі подолання наслідків ядерних катастроф, тому формальне встановлення дипломатичних зв'язків було сприйнято японською стороною зі значним ентузіазмом.

Оскільки політичні зв'язки розвивалися досить повільно, то аж до створення окремого посольства Японії в Україні 19 січня 1993 р. на міждержавному рівні наукове та культурне співробітництво практично не здійснювалося. Єдиним кроком культурної інтеграції можна вважати створення у 1991 р. провідним японським україністом, професором Токійського університету Кадзуо Накаї першого підручника української мови для японців. На протязі 90-х років це був єдиний подібний підручник, за яким студенти Токійського та інших університетів вивчали українську мову [7, арк. 29].

Наукові кола Японії у руслі підвищеного інтересу до нашої держави за власною ініціативою 11 червня 1994 року створили Асоціацію україністів Японії. Першим президентом Асоціації став уже згаданий Казуо Накаї. На початку створення нараховувала 20 членів - науковців-гуманітаріїв, аспірантів, журналістів, зусиллями яких у жовтні 1994 р. і травні 1995 р., під егідою Асоціації були проведені перші наукові українознавчі конференції.

Наукові конференції, організовані Асоціацією одразу перетворилися на щорічний захід, що почав збирати японських науковців з усієї країни. У ході конференцій значна увага приділялася зближенню між японським і українським народами, сприянню підтриманню інтересу до культури України в японському суспільстві, подальшому розвитку відносин між державами. Тематика доповідей на конференціях представлена широким колом питань, кожне з яких зазнало жвавого обговорення [4, арк. 20].

Основними учасниками конференцій крім членів Асоціації ставали викладачі та студенти японських університетів, журналісти, представники МЗС Японії та інших урядових структур, приватних фірм і компаній, які працюють чи мають намір працювати в Україні, співробітники посольства України та посольств інших держав. Серед учасників конференцій, варто окремо відзначити дослідників молодої японської україністики Ю. Івата, Р. Курода та колишнього Посла Японії в Україні С. Суедзави та тогочасного посла України в Японії М. Дашкевича.

Крім організації наукових конференцій, Асоціація україністів Японії активно брала участь у вивченні історії, мови, культури, літератури, мистецтва України. Значна увага приділялася розвитку гуманітарної сфери в суспільному житті нашої держави після проголошення незалежності України у 1991 р. Ряд членів Асоціації жваво цікавився проблематикою вищої освіти в Україні, становленню та реалізації реформуванню цієї галузі освіти [5, арк. 31].

У своїй діяльності Асоціація активно співпрацювала з посольством України в Японії. Посол України в Японії М. Дашкевич неодноразово зазначав важливість зближення між обома державами та важливість роботи, яку виконує Асоціація україністів Японії у цьому напрямку.

До діяльності Асоціації слід віднести сприяння розвитку наукових інтересів окремих її членів, зокрема, перекладачів з української мови. Серед них варто виділити Ецуко Фудзі, яка самостійно вивчила українську мову та вперше здійснила переклад десятків віршів Кобзаря японською з мови оригіналу. Перша збірка поезій Т Шевченка вийшла у світ у 1993 р. Також, варто відзначити експеримент Токійського університету, під час якого аспірантці з політології, що вивчала українську мову як факультатив, М. Суедзаві було запропоновано підготувати для Посольства огляд публікацій у місцевих ЗМІ про візит до Японії Президента України Л. Д. Кучми у березні 1995 р. Оцінки молодої вченої, як пізніше з'ясувалося, принципово співпали з підсумками результатів цієї історичної події, підведеними українською стороною [7, арк. 30].

Доказом успішності діяльності Асоціації можна вважати проведення у червні 1995 р. свята Дня України, яке проходило за участю Посла М. Дашкевича в м. Осака у приміщенні місцевого університету. Окрім україністів захід привернув увагу десятків уже далеко немолодих учених-русистів, зацікавлених у поглибленому вивченні України, представників адміністрації місцевої префектури та багатьох студентів. Проведене серед останніх анкетування переконливо засвідчило, що чимало японців хотіло б вивчати українську мову, якби для цього існувала можливість. Варто відзначити, що Осака є містом- побратимом української Одеси, тому захід, направлений на популяризацію України мав значно більший успіх, аніж очікувалося [8, с. 179].

За повідомленнями посла України в Японії М. Дашкевича, уряд України мав би приділяти більше уваги діяльності Асоціації та сприяти розвитку україністики в Японії, говорячи про взаємозв'язок між багатством сучасних розвинених країн світу та посиленню фінансування у галузі науки та освіти. За його словами, символічні кошти, які слід було б виділити для фінансування українсько-японських, японсько-українських словників, підручників та інших навчально-пропагандистських матеріалів, допомога з боку Української держави у підготовці викладачів української мови для японців та підтримка постійного контакту з об'єднаннями україністів мали закласти базу для майбутніх японсько-українських та українсько- японських відносин [7, арк. 31].

Варто сказати, що уряд нашої держави частково прислухався до побажання посла та частково виконав його прохання. З української сторони було зроблено кроки на підтримання зв'язку з керівництвом Асоціації україністів Японії, відбувалися постійні обміни ученими, літературою, новинами, запрошеннями на науково- практичні конференції та ін.

Результатами такого співробітництва стало продовження конференцій українознавства, остання з яких відбулася 17 листопада 2015 року у конференц- залі університету Васеда. Чергове засідання Асоціації україністів Японії проводилося під головуванням нового Президента Асоціації, професора Міжнародного університету Хейсей пані Мегумі Суедзава. Участь у засіданні взяли професори та студенти провідних японських університетів та наукових установ, МЗС Японії, представники Посольства України в Японії, а також експерти-оглядачі японської та міжнародної спільноти, що цікавляться культурою, історією та сучасністю України. В рамках цієї події проведено міні-симпозіум на тему "Викладання української мови в Японії". На засіданні були представлені доповіді викладачів від університетів, в яких викладають українську мову як іноземну, а також представників університетів, які мають угоди з українськими партнерськими ВНЗ для обміну студентів. На засіданні була представлена доповідь Посольства України на тему "Політика Уряду України щодо підтримки вивчення української мови за кордоном" [3]. Таким чином, діяльність асоціації є надзвичайно важливим інтеграційним елементом, що взаємно збагачує культури України та Японії.

Узагальнюючи проаналізований матеріал, слід зауважити, що японська наукова спільнота надзвичайно уважно слідкувало за розвитком японсько-українських відносин та культурної інтеграції, оскільки вона встановлювала зв'язки українців з японцями не лише у контексті проблеми подолання наслідків ядерних катастроф, а і як держави, що мають багато спільного і можуть взаємно збагатити одна одну у галузях культури, науки та освіти. Слід зазначити, що інтерес до України в японському суспільстві в цілому у 90-х роках ХХ століття був надзвичайно високим. І якщо широкі верстви населення приділяли увагу більше Чорнобильській проблемі, то кола, пов'язані з наукою та освітою (науковці, студенти, політичні діячі) приділяли дуже велику увагу саме культурній складовій міждержавних відносин.

Значною в цій галузі була роль Асоціації україністів Японії, яка мала на меті покращити імідж України серед японців і зробити її привабливішою для студентів, учених та учнів. Загалом слід зробити висновок про те, що проблема недостатньої інформованості японського суспільства про нашу державу значною мірою вирішувалася завдяки щорічним конференціям Асоціації та діяльності окремих її членів.

Завдяки науковим доробкам японських науковців-членів Асоціації українці та українська культура сприймалися японцями як нове, неординарне явище, варте значно більшої уваги. Перспективами подальших досліджень слід назвати аналіз публікацій японської та української преси, які стосуватимуться проблеми діяльності Асоціації україністів Японії, інших організацій, зацікавлених в Україні та елементів культурної інтеграції між державами у даній галузі.

культурний інтеграційний україністика

Список використаних джерел

1. Бондар О. І. Україністика в сучасній Японії / О. Бондар,

2. І. Бондаренко // Зарубіжна література. - 2009. - №9. - С.18-21.

3. Бондарь А. И. Все о Японии. - Х.: Фолио, 2007.

4. Відбулося чергове засідання Асоціації україністів Японії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://japan.mfa.gov.ua/ua/ press-center/news/8524-vidbulosya-chergove-zasidannya-asociaciji- ukrajinistiv-japoniji. Доступ - 10.10.2015.

5. Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. - Ф. ЗУ Посольство України в Японії. 1995 р. - Оп.209. - Спр.23. Огляди преси та інші інформаційні матеріали, отримані від закордонних установ України, 1995 р.

6. Там само. - Ф. ЗУ Посольство України в Японії. 1997 р. - Оп.209. - Спр.23. Огляди преси та інші інформаційні матеріали, отримані від закордонних установ України, 1997 р.

7. Там само. - Ф. ЗУ Посольство України в Японії. 1998 р. - Оп.209. - Спр.23. Огляди преси та інші інформаційні матеріали, отримані від закордонних установ України, 1998 р.

8. Там само. - Ф. ЗУ Посольство України в Японії. 1994 р. - Оп.209. - Спр.800. Питання культурних зв'язків, 1995 р.

9. Мурата Сіньїті. Сьогодні слов'янські літератури для японців - уже не чужі / С. Мурата // Всесвіт: Журнал іноземної літератури. - 2012. - №11/12. - С.177-181.

Размещено на Allbest.ru