Нестабільність міжнародних розрахунків і основні проблеми платіжних балансів країн світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА:

Нестабільність міжнародних розрахунків і основні проблеми платіжних балансів країн світу

Зміст

Вступ

1. Міжнародні розрахунки та чинники, що впливають на стан платіжних розрахунків

2. Фактори, що впливають на платіжний баланс

3. Валютні резерви

4. Концепції та моделі регулювання платіжного балансу

Висновок

Література

Вступ

баланс платіжний розрахунок міжнародний

Платіжний баланс здавна є одним з об'єктів державного регулювання. Це обумовлено наступними причинами: 

По-перше, платіжним балансам властива неврівноваженість, що виявляється в тривалому й великому дефіциті в одних країн і надмірному активному сальдо в інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків впливає на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки. Наприклад, покриваючи дефіцит поточних операцій платіжного балансу національною валютою, США сприяли експорту інфляції в інші країни, створенню надлишку доларів в міжнародному обороті, що підірвало Бреттон-вудську систему в середині 70-х років. 

По-друге, після скасування золотого стандарту в 30-х роках ХХ ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу вимагає цілеспрямованих державних заходів. 

По-третє, в умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків підвищилося значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки. Завдання його зрівноважування входить у коло основних завдань економічної політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного росту, стримуванням інфляції та безробіття. 

1. Міжнародні розрахунки та чинники, що впливають на стан платіжних розрахунків

Платіжний баланс являє собою кількісне і якісне вираження масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних зв'язків держави. Платіжний баланс - це співвідношення фактичних платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу. 

Розрізняють платіжний баланс за певний період (рік, місяць, квартал) і платіжний баланс на певну дату. 

Основною формою валютних відносин є міжнародні розрахунки, які проводяться з міжнародних операцій (комерційних і некомерційних платежів) і відображаються в узагальненому вигляді в платіжних балансах усіх країн світу.

Міжнародні розрахунки - це: а) комерційні платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов'язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями; б) некомерційні платежі, пов'язані з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

На стан платіжних розрахунків комплексно впливають численні чинники:

· економічні та політичні відносини між країнами;

· становище країни на товарних і грошових ринках;

· ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

· міжнародні торговельні правила та звичаї;

· регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

· відмінності в темпах інфляції в різних країнах;

· стан платіжного балансу;

· банківська практика;

· умови зовнішньоторговельних контрактів та кредитних угод;

· конвертованість валют тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, котрі підтримують взаємні кореспондентські зв'язки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності. Платежі готівкою з міжнародних розрахунків виконуються в основному під час подорожей за кордон делегацій, туристів або приватних осіб, котрі обмінюють у банках валюту своєї країни на відповідну іноземну валюту.

Особливістю платежів з міжнародних розрахунків є необхідність обміну, тобто продажу-купівлі одних валют на інші, незалежно від того, в якій валюті і в якій формі виконується платіж. Валютний курс, за яким відбувається продаж-купівля валют, відіграє істотну роль у міжнародних розрахунках: від його рівня багато в чому залежать результати господарської діяльності міжнародних фірм.

Основними формами міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі є товарний акредитив і акцепт документів, переданих банку на інкасо.

Акредитив - це розрахунковий або грошовий документ, який являє собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або сплатити пред'явникові акредитива певну суму грошей. Акредитив завіряє експортера, що банк оплатить перевезену продукцію. Він також завіряє імпортера, що оплата експортера не буде виконана без перевірки того, що вся документація відповідає строкам і умовам акредитива.

Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів грошові кошти, що належать клієнту, від платника (імпортера) за відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок у банку.

2. Фактори, що впливають на платіжний баланс

На стан платіжного балансу впливає ряд чинників: 

· Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція. 

·  Циклічні коливання економіки. У платіжних балансах знаходять вираз коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, оскільки від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньоекономічні операції. Коливання платіжного балансу, обумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. 

· Мілітаризація економіки і військові витрати. Непряме вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень, зокрема в експортні галузі. 

· Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. Це зумовлено збільшенням масштабів вивезення капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринки, фінансові ринки, в умовах лібералізації умов угод. Важливим чинником руху капіталів стали посилення рівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позикових коштів для покриття його пасивного сальдо. У підсумку фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитні ризики, в першу чергу ризик неплатоспроможності позичальника. 

· Двоїсте вплив вивозу капіталу на платіжний баланс країни-експортера полягає в тому, що він збільшує його пасив, але служить базою для припливу в країну відсотків і дивідендів через певний період. Однак приплив відсотків і дивідендів зменшується при реінвестиції частини прибутків в країні додатка капіталу. 

· Зростання закордонних державних витрат. Найбільш важким для платіжного балансу є зовнішні урядові витрати, які переслідують різноманітні економічні та політичні цілі. 

· Зміни в міжнародній торгівлі. НТР, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну базу викликають структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Більш інтенсивної стала торгівля готовими виробами, у тому числі наукомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. 

· Вплив валютно-фінансових чинників на платіжний баланс. Девальвація зазвичай заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших рівних умовах. Нестабільність світової валютної системи погіршує умови міжнародної торгівлі і розрахунків. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув термінів платежів по експорту і імпорту: імпортери прагнуть прискорити платежі, а експортери, навпаки затримують отримання вирученої іноземної валюти. Достатній невеликий розрив у термінах міжнародних розрахунків, щоб викликати значний відплив капіталів з країни. 

· Негативний вплив інфляції на платіжний баланс. Це відбувається в тому випадку, якщо підвищення цін знижує конкурентоспроможність національних товарів, утрудняючи їх експорт, заохочує імпорт товарів і сприяє відтоку капіталів за кордон. 

· Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс. 

3. Валютні резерви

Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами фіксує рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг, і поділяється на рахунок операцій з капіталу і фінансовий рахунок. Рахунок операцій з капіталом відображає капітальні трансферти і придбання / продаж нематеріальних нефінансових активів. Капітальні трансферти - це трансферти, які передбачають передавання права власності на основний капітал.

У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, тобто виникнення та погашення фінансових зобов`язонь між резидентами та нерезидентами.

Фінансовий рахунок поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фінансовими активами (активи) та операції з фінансовими зобов`язаннями (пасиви).

Найважливішою частиною фінансового рахунку є резервні активи, які включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або для здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти.

Резервні активи включають:

· монетарне золото, котре знаходиться в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту;

· спеціальні права запозичення (СДР) - резервний актив, що випускається МВФ, котрий розподіляється між країнами-членами у відповідності з їх квотами. Він використовується для придбання іноземної валюти, надання кредитів і здійснення платежів;

· резервну позицію в МВФ, тобто суму резервної частки країни в капіталі МВФ (складає 25% квоти країни в капіталі фонду);

· валютні активи, які складаються з іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, акцій підприємств, фінансових деривативів. Валютні активи в структурі резервних активів мають найбільшу питому вагу; 207

· інші вимоги, котрі включають решту вимог в іноземній валюті.

Валютні резерви визначають масштаби платоспроможності даної країни.

На платіжний баланс країни впливають чотири економічні сили: темп інфляції, реальний рівень зростання ВВП, відсоткові ставки, валютний курс “спот”.

Порівняльне підвищення рівня цін в країні позначається на конкурентоспроможності її товарів і послуг. Товари і послуги, які виробляються всередині країни, виявляються дорогими для покупців зарубіжжя. Внаслідок цього відбувається скорочення експорту. Водночас збільшується імпорт через підвищення рівня цін на вітчизняні товари. Це означає зменшення припливу і збільшення відпливу валюти.

Високі темпи ВВП також призводять до збільшення імпорту товарів і послуг. Це пояснюється тим, що високі темпи зростання ВВП означають підвищення рівня доходів всередині країни, частина яких витрачатиметься на імпорт. Рівні відсоткових ставок впливають на рух капіталу. Підвищення відсоткових ставок може потягти за собою приплив капіталів, зниження - відплив.

В умовах плаваючих валютних курсів високий поточний курс “спот” іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій і сприяє проведенню експортних. Низький валютний курс сприяє імпорту і перешкоджає експорту.

4. Концепції та моделі регулювання платіжного балансу

Основною метою теорії платіжного балансу є розробка методів регулювання зовнішніх розрахунків. 

Теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу панувала майже 200 років до 30-х років XX століття. Відповідно до цієї теорії при пасивному платіжному балансі, наприклад, країни А по відношенню до країни В в результаті відпливу золота в В зменшувалася кількість золотих грошей в обігу, і знижувалися ціни в А, що сприяло підвищенню конкурентоспроможності товарів країни А, збільшенню їх експорту і тим самим активізації балансу міжнародних розрахунків країни. Одночасно відбувався зворотний процес вирівнювання активного платіжного балансу країни В.. Приплив золота в країну збільшував грошову масу в обігу, що призводило до зростання цін, і стимулювало імпорт більш дешевих імпортних товарів. У результаті стихійного переміщення золота і змін цін активний платіжний баланс ставав пасивним. 

Кейнсіанські теорії регулювання платіжного балансу: 

Кейнс рекомендував врівноважувати платіжний баланс державним регулюванням. Кейнсіанці ввели таке поняття, як хронічна неврівноваженість платіжних балансів, яка, на їхню думку, не може бути автоматично скоректована з допомогою вільної гри ринкових сил, а вимагає активного державного регулювання різними методами. 

Теорія внутрішньої і зовнішньої рівноваги розроблена Р. Харродом, Т. Сцітовскім, Р. Мандела і ін Під внутрішньою рівновагою мається на увазі такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, під зовнішнім рівновагою - сталий довгострокове рівновагу платіжного балансу. Прихильники цієї концепції прагнули виробити методи досягнення цієї рівноваги, використовуючи в ряді випадків економетричні моделі. Інструментально-цільовий метод регулювання платіжного балансу. Представники цієї концепції обмежують свій аналіз шляхом пошуку причинних взаємозв'язків між неврівноваженістю міжнародних розрахунків країни і зміною відповідних методів грошово-кредитного, бюджетного та валютного регулювання. Рекомендований інструмент регулювання платіжного балансу обмежений соціальними, економічними, технічними межами. Так, підвищення процентної ставки не завжди залучає іноземні капітали, а у відповідь підвищення процентних ставок в інших країнах може нейтралізувати ефект такої політики. 

Теорія нормативного регулювання платіжного балансу. Особливості цієї теорії: об'єднання антициклічного і антиінфляційного регулювання з його регулюванням міжнародних розрахунків; введення в дослідження проблеми інфляції, її вплив на платіжний баланс; необхідність міждержавного регулювання платіжного балансу та інфляції. Монетарні теорії регулювання платіжного балансу. Ці теорії дістали розвиток у 70-80-і роки. Монетаризм розглядає платіжний баланс як результат нерівноваги всього грошового господарства, що спотворюють структуру внутрішніх цін і перешкоджають встановленню рівноваги між попитом і пропозицією. Ідеал монетаристської концепції платіжного балансу - «відкрита» економіка, мінімальне обмеження руху товарів, робочої сили, капіталів, забезпечення свободи дій ринковому механізму в національній та світовій економіці. 

Теорії міждержавного регулювання платіжного балансу, що базуються на поєднанні кейнсіанства, неокейнсіанства та монетаризму. Знайшли відображення в проектах реформи світової валютної системи. 

У рамках Бреттон-Вудської системи був передбачений принцип симетричного регулювання платіжного балансу країнами як з активним, так і з пасивним сальдо, але в різних напрямках, шляхом впливу на внутрішній попит, рух капіталів і кредитів, а також курс національної валюти. 

Ямайська валютна реформа намічає принципи міждержавного регулювання платіжного балансу. Вони включають: критерії незбалансованості платіжного балансу і методи його вирівнювання, регулювання платіжного балансу, санкції проти порушень міжнародної угоди. 

У відповідності з пануючими монетаристскими концепціями платіжного балансу МВФ розробляє стандартні програми «стабілізації» у вигляді макроекономічних агрегатів, кількісних орієнтирів з поквартальною розбивкою. 

Висновок

Можна зробити висновок, що платіжний баланс служить джерелом інформації, яка розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами та капіталом. Він потрібен для того, щоб була можливість постійно спостерігати і оцінювати обсяг і якість участі країни у світових зв'язках. Не випадково проблеми платіжного балансу, активного чи пасивного сальдо торгового балансу викликають активний громадський інтерес і позначаються на прийнятті політичних рішень. 

У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік усіх операцій з грошовими коштами, які опосередковує зовнішньоекономічні зв'язки. У ньому відображаються не індивідуальні, а сумарні угоди між даною країною та іншими державами і підбиваються підсумки зовнішньоекономічної діяльності країни. На його основі можна проводити аналіз цієї діяльності, давати оцінку валютно-фінансовому становищу країни, визначати за «коштах» чи живе та чи інша країна з точки зору її зовнішньоекономічних зв'язків. 

Слід зазначити, що платіжний баланс відображає фактичний стан платежів. Поряд з ним, складається розрахунковий баланс, де відображають не тільки фактичні платежі, але і не оплачувані зараз вимоги і зобов'язання даної країни, незалежно від термінів настання платежів. 

Література

1. Амеліна І.В., Попова Т.Л., Владимиров С.В. Міжнародні економічні відносини. Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2013. -124 с.

2. Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. - К.: НАН України, 1998. -416 с.

3. Боринець С. Я., Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 583 с.

4. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -442 с.

5. Бастун Л. Стан платіжного балансу України за 2004 // Вісник Національного банку України. -2005. -№ 7. - 26-35с.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 606 с.

7. Гальчинський Т.А., Чепурнова Н.І., Березок Н.О., Авторський колектив. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Платіжний баланс та зовнішній борг України 2007 рік», ст. 3-31

8.  Горбач Л. Плотніков О., Міжнародні економічні відносини : Підручник -К.: Кондор, 2005. -263 с.

9. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. Посіб. Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.

10.  Жаліло Я.А., Покришка Д.С., Головач В.Б, Молдован О.О. Аналітична доповідь. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 році- К.: НІСД. 2008. - 41 с.

11. Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Захарченко О.В., Кравченко Є.В., Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - с.199-212

12. Корнієнко Є. Платіжний баланс України: основні тенденції та їх економічне значення // Вісник Національного банку України. -2005. -№ 1. - 28-33с.

13. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник. -К.: Знання , 2005. -397 с.

14. Тарасевич В. М., Білоцерківець В. В., Горо-бець С. П., Давидов О. В. та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . Економічна теорія : Підручник -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

15. Філіпенко А. С. та ін.. -К.: Либідь, Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак. 1992. -256 с.

16. Філіпенко А. С., Будкін В. С., Бутенко О. В. та ін.. -К.: Либідь, Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак. 1992. -190 с.

17. Шевчук В. О., Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник - 2-ге вид., перероблене. і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 664 с.

Размещено на Allbest.ru