Світовий ринок послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородський національний університет

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин

Курсова робота

З дисципліни: «Міжнародні економічні відносини»

На тему: «Світовий ринок послуг»

Автор: студентка 3 курсу

Білак Маріанни Олександрівни

Керівник викл. Цалан М.І.

м. Ужгород - 2016 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження світового ринку послуг

1.1 Сутність послуг та передумови його формування

1.2 Специфіка регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами

Розділ 2. Особливості міжнародної торгівлі послугами в сучасних умовах

2.1 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації

2.2 Місце України на світовому ринку послуг

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку світового ринку послуг

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Вагомою складовою міжнародних торговельних відносин, що останнім часом набуває все більшого значення, виступає світовий ринок послуг.

Актуальність дослідження. Зумовлена, по-перше, бурхливим розвитком сфери послуг у економічно-розвинутих країнах світу. Тут частка сфери послуг у ВВП сягає 70% і більше. По-друге, прискорене зростання міжнародної торгівлі послугами зумовлене інтенсифікацією інтеграційних та глобалізаційних процесів у світовому господарстві. По-третє, необхідно відмітити надзвичайно широку диверсифікацію послуг на міжнародному рівні, які все більше впливають на розвиток всіх галузей і сфер національного та інтернаціонального виробництва.

Наслідком зазначених чинників стало стрімке зростання темпів торгівлі послугами на світовому ринку. Зараз на них припадає більше п'ятої частини світових експортно-імпортних операцій. Все це викликає не тільки науковий і практичний інтерес до проблем розвитку світового ринку послуг, але передбачає розв'язання питань з раціонального використання його переваг країнами світу.

По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарських зв'язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. До того ж питання динамічних змін у розвитку ринку послуг є завжди актуальними, оскільки сфера послуг є однією з пріоритетних напрямків розвитку економіки країни. Важливим є науково обґрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв'язків і залежностей, комплексного, ширшого впливу сфери послуг та її структури, способу організації, управління, зокрема, марке- тингового, та фінансування на процес суспільного розвитку.

З іншого боку, було б серйозною помилкою не зазначити, що розвиток міжнародної торгівлі товарами залежить від ряду загальних глибинних, глобальних процесів, що відбуваються у світі.

Слід зазначити, що товари й послуги в міжнародній торгівлі тісно взаємозалежні й взаємодіють один з одним, і в цьому одна з причин включення послуг у коло ведення СОТ.

Об'єктом дослідження - світовий ринок послуг, як система відносин з приводу обміну за послугами в міжнародних відносинах.

Предметом дослідження - міжнародні економічні відносини в галузі торгівлі послугами, процеси формування, функціонування світового ринку послуг, регулювання торгівлі послугами.

Метою курсової роботи є визначення сутності світового ринку послуг, його структури, а також визначення закономірностей розвитку світового ринку послуг в умовах розвитку світової економіки.

Особливості становлення та розвитку світового ринку послуг досліджують у своїх наукових працях такі вчені, як Газман В., Горемикін В., Козик В., Панкова Л., Мазаракі А., Заблоцька Р. та інші.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків та списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми. У першому розділі розглядаються теоретичні основи, суть, специфіка формування та розвитку світового ринку послуг. У другому досліджуються тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації , а також аналізуються географічні напрями міжнародної торгівлі послугами. У третьому подано аналіз динаміки зовнішньої торгівлі послугами України. У висновках сформульовано основні підсумки дослідження.



Розділ 1. Теоретичні основи дослідження світового ринку послуг

1.1 Сутність послуг та передумови його формування

Поняття світового ринку є одним із найважливішим серед категорій міжнародної економіки. Для того, щоб зрозуміти економіко-теоретичний зміст понять світовий ринок та ринок послуг (як складова частина світового ринку), необхідно обгрунтувати їх взаємозв'язок за допомогою основних категорій міжнародної економіки.

Світовий ринок як економічна категорія являє собою систему взаємовідносин між країнами світу в різних сферах суспільного життя, які грунтуються на матеріальному інтересі. Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є міжнародна торгівля, тобто система відносин з приводу обміну товарами, технологіями, послугами між країнами.

На жаль, міжнародна торгівля послугами протягом довгого часу залишалася поза увагою представників економічної науки в світі. Обіг в цій сфері був незначним, і проблеми, пов'язані з його регулюванням, не були чимось серйозним. В структурі міжнародної торгівлі послугами переважали такі види діяльності, як транспортні послуги, банківські і страхові операції, поштовий і телеграфний зв'язок, туризм. Кожна держава визначала порядок функціонування сфери послуг у межах своїх кордонів, а зовнішньоекономічні зв'язки достатньо успішно регламентувалися спеціальними міжнародними правилами і конвенціями.

Світовий ринок розвивається на основі поділу праці, а поглиблення поділу праці, яким визначається сучасний етап розвитку виробництва, інтенсифікує ринкову діяльність. Саме міжнародний поділ праці, сутністю якого є спеціалізація національних економік на виробництві певних товарів та послуг і подальший обмін ними, є основою функціонування світового ринку. В результаті формується система відносин з приводу обміну між виробником та споживачем. Міжнародні економічні зв'язки охоплюють діяльність, пов'язану з реалізацією сировини, товарів, послуг, руху міжнародних інвестицій, грошового обігу, міграції трудових ресурсів. Відповідно формуються світові ринки ресурсів, товарів, послуг, капіталу та праці. Кожен з цих ринків є сферою товарно-грошового обміну між суб'єктами ринкових відносин (продавцем і покупцем) на основі розвитку між ними торговельних функцій [11].

Функціонування світового ринку та кожної його складової в складних динамічних умовах під дією різноманітних змінних чинників відображає кон'юнктура ринку. Ринкова кон'юнктура формується в конкретних умовах (соціально-економічних, політичних, регіональних) і відбиває співвідношення попиту/пропозиції в коливаннях цін. Ціна є грошовим виразом вартості товару. Ринкова вартість товару складається в результаті конкуренції на ринку продавця. За умовами конкуренції ринок продавця поділяється на монополістичний з домінуванням одного або групи продавців та атомістичний, що складається з багатьох постачальників і характеризується загостренням конкурентної боротьби.

Таким чином, ринок є сферою діяльності, яка поєднує в певну систему виробництво та споживання продукції, подібної за властивостями та призначенням.

Ринок послуг як складова світового ринку сформувався внаслідок виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу господарства - сферу послуг, що є об'єктивним процесом поглиблення суспільного поділу праці внаслідок розвитку продуктивних сил та диверсифікації суспільного виробництва.

Невиробнича діяльність або третинна сфера, виділена за ознакою глибини переробки первинного продукту, об'єднує галузі та види діяльності, призначені для створення умов функціонування господарства та забезпечення життєдіяльності населення.

Головне призначення послуги - задоволення потреб людини. Потреби людини, в принципі, безмежні, але жорстко детерміновані рівнем соціально-економічного розвитку певного суспільства. Нижню межу особистих потреб складають фізіологічні (потреби в їжі, житлі, одязі, гігієнічні тощо), верхня межа визначається як об'єктивними умовами (рівень розвитку країни, рівень урбанізації, структура зайнятості та загальний рівень життя населення тощо), так і суб'єктивними (вік, стать, рівень освіти, рівень та умови життя, приналежність до певного соціального прошарку населення, релігійність та інші). Тому потреби населення в товарах та послугах диференційовані в просторі та часі та стратифіковані в залежності від конкретних об'єктивних та суб'єктивних ознак [14].

Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: суспільні, виробничі, особисті. Відповідно до різнобічного характеру задоволення потреб та особливостей функціонування послуги класифікуються за різними ознаками: за характером праці, направленістю, економічною основою функціонування, формою організації та частотою попиту, місцем та характером споживання тощо.

Що ж об'єднує такі різнорідні за характером види діяльності? Або, іншими словами, в чому полягають специфічні ознаки послуги?

Ці специфічні ознаки можна звести до чотирьох «НЕ»:

-невідчутність (недотиковість, невидимість);

-нерозривність виробництва та споживання;

неможливість накопичення та зберігання;

неоднорідність та мінливість якості.

Невідчутність випливає з самої сутності послуги як переважно діяльності, яка, за висловом Ф. Котлера «здебільшого не має матеріального виразу і не призводить до заволодіння будь-чим», але надає певні переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона почасти невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання, оскільки діяльність в сфері послуг передбачає в більшості випадків одночасність процесу виробництва та споживання послуг, тобто реалізація та споживання співпадають в часі та просторі. Звідси випливає така особливість організації обслуговування: кількість, номенклатура та якість послуг в даному місці в даний час повинна відповідати аналогічному попиту на ці послуги. Наслідком одночасності процесу виробництва/споживання є неоднорідність та мінливість якості послуги. Переважна більшість послуг не має масового характеру, вона завжди несе в собі риси індивідуалізації, а це позначається як на виробництві, так і на споживанні послуг. На якість послуги впливають час і місце надання, кадровий склад, рівень кваліфікації, психологічні особливості, навіть стан здоров'я та настрій виробника послуги. Особисті властивості споживача також впливають на оцінку якості отриманої послуги[1].

Зазначені відмінності послуги від товару значною мірою впливають на характер функціонування ринку послуг. На ринку послуг великого значення набуває певний «кредит довіри» споживача до виробника, оскільки споживачу почасти важко оцінити що саме він придбає, які переваги в результаті отримає, якої якості буде цей продукт. Тобто, з боку споживача присутній обов'язково елемент надії та довіри до виробника, що ускладнює роботу виробника на ринку послуг, оскільки він працює в умовах постійної мінливості та невизначеності споживацької поведінки. Щоб стабілізувати ринок, виробники намагаються візуалізувати свою продукцію, підвищити її «матеріальність», підкреслити її значимість та корисність (цінність). Саме цій меті служить рекламна діяльність: випуск буклетів, брошур, каталогів, фільмів та іншої аудіовізуальної продукції, проведення конкурсів, шоу тощо.

1.2 Специфіка регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами

Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікація світового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфери міжнародної економічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різних рівнях, як зусиллями окремих урядів, так і в міжнародному масштабі.

Суттєву роль відіграють двосторонні угоди, як галузеві (частіше за все про транспортне сполучення, перевезення, та комунікації), так і торгово-економічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами і капіталовкладень у цю сферу [3].

Іншою формою є багатостороннє регулювання торгівлі послугами в рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаються спеціалізовані міжурядові організації, наприклад ІКАО (Організація міжнародної цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВОТ (Всесвітня організація з туризму) та ін. Усе більш важливе місце питанням регулювання ринку послуг відводиться у роботі такої найвідомішої організації, як ООН (Організація Об'єднаних Націй) і спеціалізованих структурних підрозділів, що входять до її складу, таких як ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з прав Міжнародної торгівлі) та ін. Важливий внесок у регулювання вищезгаданої сфери вносять також Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку та велика кількість інших організацій. Однак найбільш потужною і широкою за сферою системою глобального регулювання торгівлі послугами є ГАТС/СОТ (Генеральна угода з торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі).

Розглянемо і охарактеризуємо найбільш впливові з перелічених вище міжнародних організацій, які беруть участь у регулюванні послуг та окремих її секторів на національному, галузевому, регіональному та міжнародному рівнях.

У сфері транспортних перевезень велику роль у вирішенні багатьох технічних питань міжнародного морського транспорту відіграє Міжнародна морська організація (ІМО), яка була заснована в 1958 р. ІМО входить до числа спеціалізованих установ ООН і знаходиться в Лондоні. Основні завдання ІМО - розвиток співпраці між усіма країнами з питань морського судноплавства, розробка міжнародного права в цій сфері, зміцнення безпеки судноплавства на морі та захист морського середовища [14].

ІКАО була заснована у 1944 р. у Чикаго. Її членами є більш ніж 180 держав. Вона є міждержавним утворенням, яке здійснює розробку питань, пов'язаних юридичними, економічними і технічними аспектами регулювання процесів функціонування систем повітряного транспорту (СПТ), а також бере участь у розробці міжнародних стандартів у даній сфері і забезпечує їх виконання. ІАТА (Міжнародна асоціація повітряного транспорту) є асоціацією авіаперевізників, яка була заснована у 1945 р. у Гавані. Вона визначає міжнародну тарифну політику, бере участь у створенні повітряної торгівлі і вирішенні пов'язаних із цим проблем, представляє інтереси авіакомпаній в різних міжнародних організаціях тощо.

Серед туристичних організацій найбільш впливовою є Всесвітня організація з туризму (ВОТ), яку створено в 1975 р. Протягом багатьох років ця організація була відома як Міжнародний союз офіційних туристичних організацій, який не входив до системи спеціалізованих органів ООН, але з ініціативи Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 2 січня 1975 р. ВОТ отримала офіційний статус спеціалізованого органу ООН і своє нинішнє найменування.

Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі послугами містить широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються різноманітними міжнародними організаціями.

ООН є типовою глобальною системою. Вона є однією з найвідоміших міжнародних організацій сучасності, яка функціонує понад півстоліття. Останнім часом, поряд із головними політичними проблемами, все більше місця в її діяльності відводиться вирішенню економічних, соціальних та фінансових питань.

Виділяють три рівня регулювання: національний, двосторонній, багатосторонній. Багатосторонні відносини на ринку послуг регулюються угодами в межах міжнародної організацій ГАТТ/СОТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю/Світова організація торгівлі), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) та спеціалізованих міжурядових організацій, таких як, наприклад, ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВТО (Всесвітня туристична організація) та інших [17].

Головними завданнями СОТ є: лібералізація міжнародної торгівлі шляхом її регулювання переважними тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, усуненні кількісних та інших нетарифних бар'єрів у торгівлі, а також підтримка справедливої конкуренції в національному та міжнародному економічному просторі.

В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів послуг. Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на послуги, що надаються на комерційних засадах як компаніями приватного сектору економіки, так і фірмами, що перебувають у власності урядів або контролюються ними. ГАТС не поширюється на послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов'язаних з цим прав.

Право на надання послуг виникає на підставі сертифікатів, ліцензій та інших документів. ГАТС заохочує країн-учасниць укладати двосторонні та багатосторонні угоди щодо взаємного визнання (mutnalrecognition) кваліфікацій, необхідних для отримання документів, що підтверджують право на надання послуг. Такі системи взаємного визнання слід тримати відкритими для приєднання до них (accession) інших країн-учасниць, якщо вони доведуть, що їх національні стандарти і вимоги відповідають міжнародним.

Захист національного надавача послуг відбувається не за допомогою заходів, що вживаються на кордоні, а в результаті законодавчого регулювання зарубіжних прямих інвестицій.

Принцип національного режиму повинен надаватися країнами у результаті переговорів з іншими країнами-партнерами, при цьому мають визначатися сектори, підсектори, умови (conditions) і кваліфікаційні вимоги (qualifications) для застосування зазначеного принципу.

Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється жорсткіше застосовувати протекціонізм національної індустрії послуг, зокрема, допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а також вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підприємства з національними надавачами послуг і надавати національним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх каналів збуту.

У ГАТС містяться положення, що регулюють винятки із загальних правил цієї угоди (у зв'язку з економічною інтеграцією, платіжним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров'я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).

Обмеження у наданні доступу до ринку або у дотриманні принципу національного режиму поділяються на горизонтальні, тобто такі, що стосуються всього комплексу послуг (entire range of services), і специфічні, які охоплюють відповідний сектор або вид послуг.

Практично всі обмеження так званих горизонтальних зобов'язань (horizontal commitments) стосуються послуг, для надання яких необхідна комерційна присутність у країні-імпортері, а також пересування фізичних осіб. Економічно розвинені країни мають небагато горизонтальних обмежень щодо комерційної присутності (commercial presence) іноземних постачальників послуг. Горизонтальні зобов'язання у зв'язку з рухом фізичних осіб стосуються переважно внутрішніх пересувань у компаніях "ключового персоналу" (essential personnel) - менеджерів і технічних працівників, а також нетривалих візитів ділових відвідувачів (business visitors)[9].

Країни, що розвиваються, виступають за те, щоб незалежні професіонали могли працювати за кордоном без утворення ними компанії або іншої форми комерційної присутності. Не всі економічно розвинені країни погоджуються з такою точкою зору.

Отже, взяті країнами зобов'язання слід розглядати як перший крок у напрямі лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Розвиток ефективної індустрії послуг є пріоритетним для багатьох країн. Третинний сектор відставав у своєму розвитку від вторинного сектору економіки країн, що розвиваються. Ці країни надалі можуть скористатися вигодами від співпраці з іноземними постачальниками послуг.

Лібералізаційні заходи сприяють зростанню торгівлі послугами між країнами, що розвиваються. Спільні підприємства, утворені юридичними та/або фізичними особами цих країн, можуть успішно конкурувати з фірмами економічно розвинених країн, особливо у наданні послуг країнам, що розвиваються.

міжнародний торгівля глобалізація ринок



Розділ 2. Особливості міжнародної торгівлі послугами в сучасних умовах

2.1 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації

У Ринок послуг значною мірою є динамізатором світового виробництва, науково-технічного прогресу та всієї системи міжнародних економічних відносин, які формуються під впливом сучасних інформаційно-технологічних та глобалізаційних тенденцій. В результаті міжнародна торгівля послугами розвивається більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля загалом, під впливом розвитку комп'ютеризації, інформаційних технологій, лібералізації ринку фінансових і страхових послуг тощо, що потребує постійного моніторингу світового ринку послуг.

Послуги можуть бути і самостійним об'єктом торгівлі і „супроводом” товару, що продається. Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної

торгівлі послугами, їх диверсифікації стали поширення інформаційних технологій і попит на продукти комп'ютерного виробництва та взагалі на послуги, які не прив'язані до матеріальних носіїв тощо[5].

Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов'язані з виникненням різного роду зобов'язань або перспектив щодо подальшого співробітництва мультинаціональних контрагентів. Подібні наслідки як ознаки міжнародних послуг залежно від їх характеру можуть бути обов'язковими або мати фрагментарний характер.

Надання послуг є найбільш динамічною статтею зовнішньої торгівлі. Дедалі більше число видів послуг стає ринковим товаром і реєструється на рахунках поточних операцій платіжного балансу країни.

Експорт послуг складає приблизно 1,5 трлн. дол. США або понад 20% всієї світової торгівлі. При цьому торгівля комерційними послугами постійно зростає.

Зростання торгівлі послугами обумовлене наступними фактами:

1.революційно технічні зміни;

2.підвищення темпів розвитку технологічних програм в галузі телекомунікацій та інформації;

3.збільшення попиту на фінансові, страхові, банківські послуги.

Близько 75% обсягу послуг експортується розвинутими країнами, 24% - країнами, що розвиваються та країнами з перехідною економікою і 1 % - міжнародними організаціями [16].

Стосовно 2011 року, то усі сектори комерційних послуг були уражені світовою кризою, але не в однаковій мірі. В Азійському регіоні, який являється достатньо стабільним експортером, експорт транспортних послуг понизився на 26%. У США, які займають 2 місце за експортом фінансових послуг, спад був на 7%. Але на початку 2012 року ми можемо спостерігати стабілізацію експорту майже всіх послуг.

Якщо розглянути більш детально торгівлю послугами за країнами, то можна виокремити явних лідерів. Почнемо з експорту послуг:

1)США: у дані роки розмір торгівлі послуги скоротився у 2011 році до 504 млрд, в порівнянні з 2010 р. - 545 млрд. доларів, але на 2012 рік пропозиція стабілізувалась і склала 540 млрд. доларів. Торгівля сфокусована більшої мірою на послугах бізнесу, туризму, та не класифікованих послугах.

2)Велика Британія: загальна тенденція торгівлі послугами йде до спаду від 289 млрд. до 238 і 237 млрд. доларів у 2010, 2011, 2012 роках, відповідно. Переважають також послуги бізнесу та некласифіковані послуги.

3)Німеччина: знижує обсяги експорту послуг від 261 млрд. доларів у 2010 р. до 237 млрд. доларів у 2012 р. . Переважно, це транспорті, некласифіковані послуги, а також послуги бізнесу.

4)Китай: спостерігається постійно зростаючий обсяг експорту від 147 млрд. доларів до 157 млрд. доларів у 2010-2012 роках.

5)Франція: обсяг експорту цієї країни на даному етапі зменшується від 167 млрд. доларів у 2010 р. до 143 млрд. доларів у 2011-2012 роках. Питома вага належить туристичним та некласифікованим послугам.

6)Японія: сума всіх експортних послуг залишається майже сталою у 2010 та 2012 роках - 145 млрд. доларів, а ось у 2011 р. відбувся спад до 128 млрд. доларів. Більшість з них це не класифіковані та бізнес послуги.

7)Іспанія: має тенденцію до спаду обсягів експорту від 143 млрд. доларів у 2010 р. до 123 млрд. доларів у 2012 р. . Більшість припадає на туризм.

8)Індія: намагається відновити та випередити свої досягнення у 2010 р., що склали 104 млрд. доларів, а потім впали до 90 млрд. доларів у 2011 р., зараз стоїть на межі 116 млрд. доларів. Здебільшого це комп'ютерні та інформаційні послуги.

Отже, можна простежити загальну тенденцію спаду серед обсягів експорту провідних експортерів послуг на світовому ринку через певні ураження секторів світовою кризою [6].

Стосовно імпорту послуг, лідируюча позиція знову належить США:

1)США: йде чіткий спад в імпорті послуг від 405 млрд. доларів у 2010 році до 370 млрд. доларів у 2011 році. Імпортує країна здебільшого некласифіковані, транспортні та туристичні послуги.

2)Німеччина: спостерігається спад в обсягах від 291 млрд. доларів у 2010 р. до 263 млрд. доларів у 2012 році. Переважають туристичні та некласифіковані послуги.

3)Китай: обсяг експорту послуг даної країни поступово зростає від 158 млрд. доларів у 2010-2011 рр. до 182 млн. доларів у 2012 році. Питома вага належить некласифікованим, туристичним та транспортним послугам.

4)Велика Британія: значно зменшили обсяги імпорту послуг від 204 млрд. доларів до 167 млрд. доларів у 2010-2012 роках. Більшість припадає на бізнес-послуги та не класифіковані послуги.

5)Японія:відчутний спад відбувся продовж 2011 р. до 147 млрд. доларів, зі 169 млрд. доларів, а зараз країна намагається відновити свої результати і має обсяг у 157 млрд. доларів. Питому вагу складають транспортні та некласифіковані послуги [2].

6)Італія: кількість імпортованих товарів цієї країни також поступово знижується від 130 млрд. доларів у 2010 р. до 110 млрд. доларів у 2012 році. Здебільшого імпортує бізнес-послуги та не класифіковані послуги.

Розглянувши обсяги імпорту послуг провідних імпортерів світу, ми можемо зробити висновок, що криза істотно вплинула у 2011 році і на обсяги імпорту провідних країн [18].

Країни, що розвиваються, на ринку послуг пропонують послуги з тих секторів, у яких є потенціал розвитку експортної торгівлі. Наприклад, фінансові, телекомунікаційні, будівельні, медичні й інші сектори. Велика кількість цих країн великою мірою залежить від імпорту послуг, від лібералізації якого отримують переваги. Їх імпорт послуг постійно зростає, оскільки продуктивність промисловості тісно пов'язана з допустимими і недорогими фінансовими та інформаційними послугами. Підприємства в пошуках іноземних ринків мають витрачати значно, більше, ніж раніше, на маркетингові та наукові дослідження, рекламу тощо.

На сьогодні десятку країн-лідерів у сфері комерційних послуг очолюють країни Європейського Союзу та США, що разом займають понад 70% світових обсягів експорту та імпорту. У сфері комунікаційних послуг до них приєднуються такі експортери як Кувейт та Індія, та імпортери - Канада, Росія та Китай; у сфері будівельних послуг - Японія, Китай та Росія; страхових послуг - Канада, Мексика та Швейцарія; фінансових послуг - Швейцарія, Японія, Китай; приватних, культурних та рекреаційних - Канада, Туреччина, Індія; комп'ютерних та інформаційних - Індія, Китай та Японія; роялті та ліцензійних послуг - Японія, Швейцарія та Канада; а також інші бізнес-послуг - Китай, Японія та Корея[15].

Світовий банк знизив прогноз зростання світової економіки у 2012 році до 2,5% - у порівнянні з 3,6%, що очікувалися експертами банку влітку 2011 року, вказавши на високі ризики для світової економіки у зв'язку з рецесією в єврозоні.

Відповідно до останнього звіту Global Economic Prospects, ВВП єврозони скоротиться цього року на 0,3%.

Країни, що розвиваються, у цій ситуації повинні бути готовими до ризиків уповільнення економічного зростання, йдеться у доповіді.

Світовий банк в цілому знизив прогноз економічного зростання на 2012 рік для країн, що розвиваються, до 5,4% - проти попередніх 6,2%.

Уповільнення економічного зростання вже проявляється в послабленні світової торгівлі та зниженні цін на сировинні товари, відзначають експерти.

У 2011 році світовий експорт товарів і послуг збільшився, за оцінками, на 6,6% (зниження у порівнянні зі зростанням на 12,4% у 2010 році), а у 2012 році прогнозується його зростання лише на 4,7%.

Світові ціни на енергоресурси, метали і мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію вже знизилися на 10%, 25% і 19% відповідно у порівнянні з останніми максимальними значеннями 2011 року [3].

2.2 Місце України на світовому ринку послуг

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави, на зовнішньоекономічну діяльність, основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками з гори [4].

Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера.

Рис. 2.1 Експорт та імпорт в Україні[4]

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 209 країнами світу. Помітною є позитивна динаміка в розвитку українського ринку послуг. Протягом останніх 7 років спостерігається значний спад усіх показників у 2009 році, що пояснюється економічною кризою України 2008-2009 рр. Починаючи з 2010 року експортно-імпортні операції набирають обертів та збільшуються. При цьому найвищий темп зростання після кризи спостерігається у 2011 році - на 30,06 % за експортом, на 34,23 % за імпортом та на 21,13 % - ВВП. В інші роки спостерігається дещо повільніше зростання, а у 2013 р. - спад на 5,09 % за експортом та 7,43 % за імпортом, при цьому розмір ВВП країни має майже нульовий приріст (Рис. 2.1).

Розглянемо географічну структуру міжнародних операцій. Експорт товарів на послуг протягом 2007-2013 років має такий розподіл (Рис. 2.2).

Рис. 2.2 Географічна структура експорту товарів та послуг України протягом 2007-2013 рр.[7]

З рис. 2 бачимо, що основний експорт українських товарів та послуг здійснюється до країн СНД, Європи та Азії. Протягом 2013 року в експорті товарів та послуг переважали ті ж країни, на які припадало 35,98, 28,20 та 23,43 %. Порівнюючи ці показники з попереднім роком, можемо стверджувати, що експорт товарів та послуг України збільшився лише у країни Європи на 2,73 % від 2012 року. Що стосується інших країн, то всі вони експортували менше товарів та послуг України у 2013 році. Так, до країн СНД було експортовано на 10,27 % менше, ніж за попередній рік, у країни Азії - на 3,66 %, Африки - на 9,53 %, Австралії та Океанії - на 56,90 % та у невизначені країни - на 24,74 %.

Що стосується країн СНД, то значна частка їх експорту припадає на Російську Федерацію - 73,06 %. Наступними за значущістю є Казахстан та Білорусь, у яких частка експорту країн СНД становить 8,05 та 7,50 % відповідно. Наступними в рейтингу є Молдова та Азербайджан - 3,47 та 3,21 % відповідно. При цьому експорт української продукції та послуг у порівнянні з 2012 роком по країнам СНД зріс у Азербайджан, Киргизстан, Молдову та Вірменію - на 11,88, 11,58, 8,84 та 1,30 % відповідно. А показники експорту до Російської Федерації знизились на 10,72 %[7].

Більш детально розглянемо географічну структуру імпорту товарів та послуг України за 2007-2013 роки(Рис. 2.3).

Рис. 2.3 Географічна структура імпорту товарів та послуг України протягом 2007-2013 рр.[8]

Розглядаючи географічну структуру імпорту товарів та послуг, бачимо, що для України основними імпортерами є країни Європи та СНД. У загальній сумі імпорту протягом 2013 року вони займають 37,97 та 34,79 % відповідно. З Азії імпортується 19,92 % товарів та послуг на кінець 2013 року. У порівнянні з 2012 роком імпорт товарів та послуг зріс з країн Європи на 4,91 %. З інших країн до України було імпортовано меншу кількість товарів та послуг у порівнянні з попереднім роком: з країн СНД імпортовано на 7,60 % менше, з Азії - на 9,94 %, з Африки - на 11,69 %, з Америки - на 0,78 %, з Австралії та Океанії - на 51,59 %.

Аналізуючи питому вагу структури імпорту товарів та послуг з країн Європи, можемо виділити основних лідерів у цій категорії - це Німеччина та Польща. У загальній сумі імпорту з європейських країн протягом 2013 року ці країни становлять 23,03 та 13,20 % відповідно. Наступними країнами, що займають менше 7 % імпорту з Європи, є Велика Британія, Італія, Франція та Угорщина - їх показники становлять 6,84, 6,68, 5,89 та 4,64 % відповідно. Далі від 3 до 4 % імпорту з Європи до України надходить з Нідерланди, Швейцарії, Австрії, Чехії та Литви. Близько 2-3 % становлять такі країни, як Бельгія, Іспанія, Румунія та Словаччина[8].

Отже, економічне зростання України залишається дуже вразливим до зовнішньоекономічних чинників. України потрібно адаптуватися до умов світового ринку та оптимізувати зовнішньоекономічну діяльність, змінивши структуру експорту та імпорту, розширяючи географічну структуру міжнародних операцій та вирішити проблеми вітчизняних підприємств, що впливають на стан їх технологій та матеріального забезпечення у порівнянні з суб'єктами міжнародного ринку. Вирішення перелічених чинників впливу зумовить успішне включення України у Світове економічне співтовариство.



Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку світового ринку послуг

Як зазначають науковці, вітчизняний ринок послуг складається із чотирьох сфер, а саме: комунально-побутового обслуговування (житлово-комунальний ринок, ринок громадського харчування, ринок побутових послуг), зберігання та відновлення здоров'я людини (ринок послуг охорони здоров'я, ринок послуг у галузі фізкультури та спорту), культурно- просвітньої сфери (ринок послуг освіти, ринок послуг сфери культурного обслуговування, ринок послуг засобів масової інформації), сфери управління, регулювання та обміну (ринок послуг у галузі управління, фінансово-кредитний і страховий ринок, ринок послуг з охорони громадського порядку) [10].

Отже, ринок послуг складається з окремих ринків, кожен з яких функціонує і розвивається з певними особливостями. Загалом же дослідники сфери послуг розробили понад 16 класифікацій. В усіх них переважно використані такі критерії, як: відчутність, характер попиту, обсяг послуг, складність, рівень кваліфікації, трудомісткість, економічна та соціальна орієнтація, ступінь контактності зі споживачем. Саме з багатогранною класифікацію видів послуг, відсутністю єдиних стандартів поділу послуг за різними складовими економічної діяльності пов'язана складність аналізу ринку послуг. Так, наприклад, Держкомстат України здійснює групування статистичної інформації підприємств сфери послуг за такими секціями:

– секція G “Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку”;

– секція Н “Діяльність готелів та ресторанів”;

– секція І “Діяльність транспорту та зв'язку”;

– секція К “Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям”;

– секція М “Освіта”;

– секція N “Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги”;

– секція О “Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту” [12].

У Класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009:2010, чинному від 01.01.2012 р. виділено вже інші секції сфери послуг, зокрема:

– секція G “Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів та мотоциклів”;

– секція Н “Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність”;

– секція І “Тимчасове розміщування й організація харчування”;

– секція J “Інформація та телекомунікації”;

– секція К “Фінансова та страхова діяльність”;

– секція L “Операції з нерухомим майном”;

– секція М “Професійна, наукова та технічна діяльність”;

– секція N “Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування”;

– секція О “Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування”;

– секція Р “Освіта”;

– секція Q “Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги”;

– секція R “Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок”;

– секція S “Надання інших видів послуг”;

– секція Т “Діяльність домашніх господарств”;

– секція U “Діяльність екстериторіальних організацій і органів” [20].

Отже, збільшення кількості секцій окремих видів економічної діяльності сфери послуг підтверджує, що ринок послуг України динамічно розвивається, постійно з'являються нові види послуг, розширюється асортимент. Це насамперед пояснюється тим, що послуги як специфічний вид продукції, стають частиною життя населення з дуже великою швидкістю, незважаючи на спад виробництва в усьому світі, економічно розвинені країни збільшують обсяг послуг, оскільки виробники продукції все менше і менше задовольняються лише продажем своїх товарів, а й одночасно допомагають вирішенню різних потреб своїх організацій.

Аналіз ринку послуг України автор здійснює на підставі основних секцій, представлених Державним комітетом статистики України.

За даними Держкомстату України, частка різних видів економічної діяльності у виробництві валового внутрішнього продукту протягом останнього десятиріччя має структурну зміну (Рис. 3.1).

Рис. 3.1 Частка основних видів економічної діяльності у виробництві ВВП України у 2001-2011 рр.[13]

Спостерігається тенденція до збільшення частки послуг у ВВП країни (42,58 % у 2001 р., порів- няно з 32,96 % 2011 р.). У розвинених країнах частка сфери послуг сягає 60-70 % у ВВП країни.

Аналіз структурних зрушень у розподілі обсягів реалізованої продукції за видами економічної діяльності (Рис. 3.2) показав, що загалом протягом десяти років відбулися істотні структурні зрушення стосовно таких видів економічної діяльності, як “Діяльність транспорту та зв'язку” та “Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям”. Питому вагу в обсязі реалізованих послуг у 2002 р. 74 % від загального обсягу наданих послуг займала така секція економічної діяльності, як “Діяльність транспорту та зв'язку”, то у 2011 р. цей показник становив лише 58,51 %. Варто відзначити зростання таких видів послуг, як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Частка цих послуг збільшилася з 13,90 % у 2002 р. до 30,31 % - у 2011 р. Найменшу частку від 0,68 % у 2002 р. до 0,60 % - у 2011 р. в обсязі реалізованих послуг займає торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку[13].

Рис. 3.2 Частка основних видів економічної діяльності у загальному обсязі реалізованих послуг у 2002-2011 рр.[21]

Якщо розглядати Львівську область, то можна відзначити, що загалом спостерігаються тенденції такі ж, як і загалом по Україні. Питому вагу в обсязі наданих послуг займає “Діяльність транспорту та зв'язку” та “Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям”, які становили у 2011 р. 58,3 та 23,8 % відповідно [21]. Відмінністю є те, що загалом по Україні третє місце за обсягом наданих послуг посідає секція “Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту”, то у Львівський області третє місце займає секція “Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги”.

У Львівській області у 2011 р. підприємства сфери послуг реалізували споживачам послуг на суму 13,3 млрд. грн. Щодо 2010 р., то обсяг реалізованих послуг збільшився з урахуванням зміни цін на 16,3 %. Майже половину від загального обсягу послуг припало на послуги транспорту, 13,1 % - на послуги пошти та зв'язку. У 2011 р. частка послуг, реалізованих населенню, у загальному обсязі реалізованих послуг становила 19,5 %. В обсязі послуг, реалізованих населенню, 21,1 % становили послуги пошти та зв'язку, на транспортні послуги припадало 19 %, охорону здоров'я - 17,3 %, сферу операцій з нерухомим майном - 15,1 % [22].

У 2011 р. частка доходів від сфери послуг у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності за видами економічної діяльності у Львівській області становила 63,7 %, що є менше на 7,8 проц. пунктів порівняно з 2001 р. Це пов'язано насамперед зі збільшенням частки промисловості майже на 7 проц. пунктів.

Загалом по Україні середньорічний темп приросту обсягу наданих послуг становив за 2009-2011 рр. 8,23 % (Рис. 3.3). У 2011 р. підприємства сфери послуг реалізували робіт на суму 308,106 млрд. грн.[19]



Рис. 3.3 Середньорічні темпи приросту за видами економічної діяльності сфери послуг у 2009-2011 рр.[6]

Найбільші середньорічні темпи приросту спостерігалися у таких секторах послуг, як “Діяльність готелів та ресторанів”, - 10,30 % та “Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту” - 10,24 %, що пов'язано з підготовкою до “Євро-2912”. Найменші темпи приросту спостерігалися у секторі “Освіта”, а саме: 2,60 %, що спричинено зменшенням дотацій у цю сферу послуг, зменшенням кількості вступників в українські ВНЗ.

Аналізуючи темпи приросту обсягів наданих послуг у Львівській області, встановлено, що протягом 2009-2011 рр. середньорічний темп приросту загалом за усіма видами послуг становив 18,50 %, що на 10,27 проц. пунктів більше ніж загалом по Україні. Найстрімкішими темпами розвивався сектор “Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям” - 26,18 %. На другому місці “Діяльність готелів та ресторанів” - 23,00 %, далі секції розташовані у такому порядку: “Діяльність транспорту та зв'язку”, “Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку”, “Освіта”, “Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги”, “Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту”, а саме: 19,27, 13,20, 12,78, 5,29 та 0,14 % відповідно[6].

Отже, можна стверджувати, що різні види послуг розвиваються нерівномірно у різних регіонах країни. Обсяг послуг, реалізованих підприємствами м. Києва, Одеської та Донецької областей, становив більше половини (53,7 %) від загального обсягу реалізованих послуг. Причому серед- ньорічний темп приросту за 2002-2011 рр. загалом по Україні становить 10,63 %. Найбільші середньорічні темпи приросту за останні десять років спостерігаються у м. Києві, м. Севастополі, Київській та Дніпропетровській областях, а саме: 18,00, 12,17, 15,79 та 11,44 % відповідно [6].



Висновки

В умовах глобалізації економіки світовий ринок послуг розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що пов'язано з прискореним ростом сфери послуг у більшості країн світу, а також процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, зростанням інтенсивності потоків інвестицій. В умовах глобалізації економіки діюча система регулювання ринку послуг функціонує на декількох рівнях, а саме на національному, галузевому, регіональному і глобальному, для кожного з яких характерна наявність ряду специфічних організацій.

Український ринок послуг ще не набув достатнього розвитку. Найбільшого розвитку набув сектор транспортних послуг у загальній структурі вітчизняного експорту послуг. Пріоритетного значення набувають: логістичні послуги, фінансові послуги, інформаційно-комунікаційні послуги, лізингові послуги.

Розвиток сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу інвестицій, в т.ч. іноземних. Залучення іноземного капіталу в українську економіку буде сприяти надходженню не тільки необхідних фінансових ресурсів, але й передових, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості й доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку - підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг та значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами.

Після вступу України в СОТ саме відкритість економіки є стимулом до структурного реформування економіки та галузей. Структурні перетворення, незважаючи на короткострокові втрати, у довгостроковій перспективі ведуть до економічного зростання та покращення національного добробуту. До того ж більшість експертів дотримується думки, що після вступу в СОТ та лібералізації доступу на ринки України не викличе значних негативних наслідків для українських галузей, оскільки рівень реального тарифного захисту внутрішніх ринків для багатьох із них не змінився суттєво. Баланс позитивних та негативних наслідків залежить насамперед від готовності виробників працювати в умовах міжнародної конкуренції, а саме від рівня їх ефективності та конкурентоспроможності, який вони повинні підвищувати.

Отже, можна зазначити для сучасного стану та розвитку ринку послуг в Україні характерні: динамічний розвиток за наявності великих резервів щодо розширення його видової структури, нарощування обсягів реалізації послуг; ефективне функціонування в його структурі малих господарських утворень; досягнення підприємствами колективної форми власності найкращих показників діяльності за обсягами, видовою структурою; залежність розвитку малого підприємництва на ринку послуг від загальних тенденцій, фінансової підтримки держави. Однак проблеми економічного розвитку, наповнення державного і місцевих бюджетів унеможливлюють оптимальну його фінансову підтримку.



Список використаних джерел

1. Головне управління статистики у Львівській області. Повідомлення про соціально-економічне становище Львівщини у 2011 році. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/.

2. Державна служба статистики України. Статистичний щорічник України за 2011 рік. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Експрес-випуск: Діяльність підприємств сфери послуг у І півріччі 2012 року від 30.07.2012 р. № 05/1-40/72 // Державна служба статистики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: httpHYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/"://HYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/“wwwHYPERLINK “http://www. ukrstat.gov.ua/".HYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/“ukrstatHYPERLINK “http://www. ukrstat.gov.ua/ ".HYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/“govHYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/". HYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/“uaHYPERLINK “http://www.ukrstat.gov.ua/"/.

4. Экспорт и импорт Украины // Финансовий портал Минфин . - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://index.minfin.com.ua/index/gdp/eximp.php.

5. Зовнішньоекономічна діяльність // Державна служба статистики України. -[Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

6. Зовнішня торгівля України транспортними послугами у 2010 р./ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

7. Іванечко Н.Р. Становлення ринку послуг дозвілля в Україні: аналіз категорійного апарата. - [Електронний ресурс] / Н.Р. Іванечко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ ejournals/PSPE/ 2011_1/Ivanechko_111.htm.

8. Кремінь М. В. Фінансова статистика : навч. посіб. / В. М. Кремінь, О. І. Кремінь. - К. : Центр навчальної літератури, 2014.

9. Кузьминський Ю.А. Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2011.

10. Левада А.Н. Експорт-імпорт промислових товарів України у І півріччі 2010 р.// Діловий вісник.- 2010.

11. Левковець П.Р. Міжнародні перевезення і транспортне право. - К.: „Арістей”, 2009.

12. Левченко З. Плюси і мінуси членства в СОТ // Цінні папери України - 2010.

13. Левада А.Н. Експорт-імпорт промислових товарів України у І півріччі 2010 р.// Діловий вісник.- 2010.

14. Лугінін О.Є. Статистика національної економіки та світового господарства: Навч. посіб./ Лугінін О.Є., Фомішин С.В. - К.: ЦНЛ, 2009.

15. Осика С.Г. Універсальні міжнародно-правові засади регулювання демпінгового імпорту: Монографія. - К.: Центр дослідження СОТ, розвитку, 2011.

16. Савко Н. - Торговельний потенціал України // Журнал “Бізнес” - 2010.

17. Сергієнко О. М. Вступ до Світової організації торгівлі // Формування ринкових відносин в Україні, 2009.

18. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання : аналіт. доп. / Я. А. Жаліло, К. А. Кононенко, В. М. Яблонський [та ін.] ; за заг. ред. Я. А. Жаліла. - К. : НІСД, 2014.

19. Статистичні дані про обсяги зовнішньої торгівлі / - офіційний сайт Eurostats [Електонний ресурс] - Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/

20. Торговельний потенціал України / Савко Н./ Журнал «Бізнес». - 2009.

21. Фомін І.В. До питання вдосконалення системи тарифного регулювання імпорту в Україні // Економіка України. - 2012.

22. Щербина Л.В. Експорт та імпорт товарів: особливості податкового і бухгалтерського обліку // Баланс. - 2010.

Размещено на Allbest.ru