Позитивні та негативні сторони глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

На сучасному етапі розвитку людства формується єдина цивілізація на всій планеті. Укорінення цієї ідеї в науці і суспільній свідомості сприяло усвідомленню глобалізації процесів в сучасному світі. Що ж таке глобалізація? Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної, соціальної та культурної інтеграції та уніфікації. Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція в масштабах всієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства.

Однак глобалізація процесів - це не тільки їх повсюдність, не тільки те, що вони охоплюють всю земну кулю. Глобалізація пов'язана, перш за все, з інтернаціоналізацією всієї суспільної діяльності на Землі. Ця інтернаціоналізація означає, що в сучасну епоху все людство входить в єдину систему соціальних, культурних, економічних, політичних та інших зв'язків, взаємодій і відносин.

Тим не менш, глобалізація соціальних, культурних, економічних і політичних процесів у сучасному світі, поряд з позитивними сторонами, породила ряд серйозних проблем, які отримали назву «глобальних проблем сучасності»: екологічних, демографічних, політичних і т.д. Всі ці проблеми дуже важливі для сьогодення і майбутнього людства, можливостей і перспектив виживання людства.

глобалізація позитивний негативний антиглобалізм

1. Поняття «глобалізація»: підходи і школи

Термін «глобалізація» став розроблятися в першій половині 1990-х років. Щоправда, близький йому за значенням французький термін «мондіалізація» (mondialisation) відноситься ще до початку 50-х років XX століття, однак як такий він обмежений кордонами Франції, звідки проник тільки до Іспанії. Поширеність термінів «глобалізація», «мондіалізація» у сучасних мовах країн світу підтверджує актуальний характер процесу, який вони позначають.

Сьогодні існує безліч трактовок глобалізації. Більша частина теоретичних робіт з проблем глобалізації належить англійським, американським і скандинавським ученим. Тут можна виділити декілька фундаментальних підходів:

· культурологічний, що розглядає глобалізацію у широкому цивілізаційному аспекті;

· економічний, що трактує глобалізацію в контексті розвитку світових ринків товарів, послуг, капіталу та праці;

· екологічний, що пов'язує глобалізацію із погіршенням екологічної ситуації на планеті;

· комплексний, що розглядає глобалізацію як у політичному, так і в інформаційному контексті, а також у контексті боротьби із міжнародною злочинністю та бідністю.[3]

Природа глобалізації в XX сторіччі кардинально змінилася. Під впливом обміну товарами, знаннями, культурними цінностями склався свого роду загальний «мегапростір глобалізації». Мегапростір розвивається за своїми власними законами, являючи собою, з одного боку, результат взаємодії локальних національних територій, а з іншого - визначаючи особливості розвитку останніх. Глобалізація - подвійний процес, що розвивається одночасно в міждержавних і транснаціональних формах.

У монографії «Глобалізація і безпека розвитку», над якою працював колектив авторів під керівництвом члена-кореспондента НАН України, доктора економічних наук, професора, провідного українського спеціаліста з проблем глобалістики Олега Білоруса наводиться наступне визначення глобалізації: це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур та навколишнього середовища. На думку авторів монографії, існують дві головні тенденції сучасного процесу глобалізації, а саме: безпрецедентно щільна взаємопов'язаність новітніх соціально-економічних явищ та процесів (глобалізація економічного розвитку, глобальний характер екологічних проблем) та національний (локальний) характер інших соціальних явищ і процесів (політичні системи, культурна специфічність) визначають характер глобальних трансформацій, породжують певні суперечності світового розвитку, усунення яких можливе лише за умови пізнання їхньої суті та за умови ефективного і справедливого використання великими і малими країнами всіх наявних у людства ресурсів. [5]

Російський дослідник Олександр Чумаков у монографії «Глобалізація. Контури цілісного світу» представив наступне визначення глобалізації: це процес універсалізації, становлення для всієї планети Земля структур, зв'язків та відносин у різних сферах суспільного життя. Глобалізація виступає також і як явище, і як феномен, коли вона сприймається в якості об'єктивної реальності, яка заявляє про себе замкнутістю глобального простору, єдиним світовим господарством, загальною екологічною взаємозалежністю, глобальними комунікаціями і тому подібне, й яка в такій якості ніким не може бути проігнорована.

Відомий представник трансформістів американський фінансист та філантроп Джордж Сорос у своїй книзі «Про глобалізацію» визначив глобалізацію як вільний рух капіталу та зростаючий вплив глобальних фінансових ринків та транснаціональних корпорацій на національні економіки. На думку Дж. Сороса, глобалізація має однобічний характер: міжнародні інститути не встигають за міжнародними фінансовими ринками, а політична глобалізація відстає від глобалізації економічної.

Загалом, варто зазначити, що всі трансформісти визнають глобалізацію ключовим феноменом сучасного світу, який лежить у основі провідних радикальних трансформацій у всіх сферах розвитку сучасного суспільства - економіці, політиці, культурі, управлінні тощо. Трансформісти не формують єдину логіку розвитку глобалізаційних процесів, що ведуть до становлення єдиного глобального ринку або глобальної цивілізації. Вони доводять, що глобалізація - суперечливий і неоднозначний процес. При цьому даний процес є довгостроковим і на його розвиток впливає достатньо велика група дуже суперечливих чинників. Багато хто з трансформістів сходиться в тому, що глобалізація, незважаючи на свій безпрецедентний характер, має давнє історичне коріння і тенденції становлення. І навіть вже в ході розвитку цих тенденцій глобалізація вважалася дуже суперечливим і непередбачуваним за наслідками процесом. Констатуючи безпрецедентний характер глобальних потоків товарів, фінансів, іміджів, мігрантів, туристів, інформації, які кардинальним чином трансформують сучасне суспільство, трансформісти розглядають сучасний світ як глобальну систему. [7]

2. Позитивні сторони глобалізації

Сьогодні світовий простір переповнений розмовами про таке поняття, як глобалізація. Позитивні наслідки даного процесу важко переоцінити. Проте це явище настільки всеохоплююче, що не може викликати лише однозначну реакцію. До головних результатів глобалізаційних процесів слід віднести встановлення нової системи політичних і економічних міжнародних відносин. Зокрема, це пов'язано з відходом у минуле системи, що характеризується протистоянням США і СРСР. Хоча критики і виділяють деякі негативні моменти, позитивні наслідки глобалізації все ж їх переважують.

Спочатку слід зазначити, що міжнародні відносини стали регулюватися ринковими процесами замість політико-ідеологічних. Це перше, чим характеризується глобалізація. Позитивні наслідки такої зміни полягають у невимірному зростанні можливостей людства. В першу чергу це проявляється в отриманні небувалого доступу до інформації, відомостей і знань. Сталося бурхливий розвиток технологій, Інтернет - дитя прогресу. Завдяки цьому люди всього світу перестали бути ізольованими один від одного. Інші позитивні наслідки процесу глобалізації можна позначити в наступних пунктах:

· посилення конкуренції. Продуктивність праці зростає, збільшується число наукових розробок. Країни, що характеризуються як соціально стабільні зони, стають привабливими для припливу капіталу.

· конкуренція на міжнародному рівні сприяє зниженню цін на товари і збільшенню вибору.

· переваги, які дала глобалізація, позитивні наслідки цього процесу виявляються в тих виграші, які отримують сторони від вільної торгівлі на взаємовигідних умовах.

· спеціалізація та міжнародний поділ праці . Ресурси і кошти розподіляються максимально ефективно. Це сприяє поліпшенню рівня життя населення в середньому, збільшенню перспектив населення при зниженні грошових витрат.

· Стійке економічне зростання внаслідок економії на масштабах виробництва (скорочення витрат, зниження цін).

· Продуктивність праці підвищується на міжнародному рівні внаслідок поширення новітніх технологій, раціоналізації виробництва, а також посилення конкуренції на користь впровадження інновацій.

У результаті об'єднання сил світового співтовариства стає простіше вирішувати екологічні та інші загальносвітові проблеми. На боротьбу з такими проблемами направляються спільні ресурси та скоординовані дії. Країни отримують можливість мобілізувати фінансові ресурси в набагато більшому обсязі в результаті сильно збільшеного числа ринків.

Позитивні наслідки цього загальносвітового процесу можна охарактеризувати одним словом -- можливість. Це можливість країн, що розвиваються наздогнати більш просунуті. Населення цих країн отримує можливість жити краще, стаючи більш зайнятим у трудовій сфері. Технічні досягнення як продукт глобалізації також сприяють цим цілям.[2]

3. Негативні наслідки глобалізації та антиглобалізм.

Сучасні глобалізаційні процеси поширюються передусім між промислово розвинутими країнами, зміцнюючи їхні позиції і надаючи їм додаткові переваги, а тим часом країни, що розвиваються, опиняються на другому плані. Тобто ступінь позитивного впливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця, яке вони посідають у світовій економіці, а фактично основну частину переваг отримують багаті країни.

Істотною проблемою є те, що нерівномірність розподілу переваг від глобалізації спостерігається не тільки в окремих країнах, а і в окремих галузях. Галузі, що отримують вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов'язані з експортом, зазнають більшого надходження капіталу і кваліфікованої робочої сили порівняно з галузями, які значно програють від глобалізаційних процесів (чорна металургія, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування тощо). Такі галузі змушені докладати додаткові зусилля, щоб пристосуватися до умов, що змінилися не на їхню користь, тут спостерігається відтік капіталів, скорочення робочих місць. Люди втрачають роботу, вони змушені шукати нові робочі місця, іноді потрібна їхня перекваліфікація. А все це призводить до величезних соціальних витрат.

Однією з найбільших загроз глобалізаційних процесів може стати масове безробіття. Так, уже нині потенційне зростання безробіття пов'язане з тим, що ряд ТНК високорозвинених країн переносять свої підприємства та філії до країн з низькою оплатою праці. Крім того, компанії провідних країн світу припиняють випуск збиткової продукції і переходять до виробництва товарів, що потребують використання висококваліфікованого персоналу. Наступна загроза пов'язана з мобільністю робочої сили. Масова міграція населення, що набуває глобальних рис, перетворюється на серйозне джерело загострення соціально-економічної ситуації в світі. За даними ООН, щороку в пошуках роботи і ліпших умов життя емігрує до 20 млн осіб і загалом кількість мігрантів у світі становить уже близько 175 млн осіб. Велика кількість висококваліфікованих кадрів мігрує до США, Канади, Великої Британії, Франції, ПАР, Австралії, де частка фахівців серед іммігрантів становить до 20 %. [6]

Дехто також вбачає зростаючу загрозу у впливі глобалізації на культуру. Рівнобіжно з глобалізацією економіки та торгівлі, культура імпортується та експортується також. Проблема в тому, що більші й потужніші держави, такі як США, можуть підбити культури слабших, призводячи до того, що їхні традиції та цінності зникнуть. Цей процес також інколи відносять до американізації або Макдональдизації.

У сучасному суспільстві, поняття МакДональдизації привертає щоразу більше уваги у різних сферах, наприклад культурі. Теза МакДональдизації у її культурологічній версії є достатньо свіжою ідеєю всесвітньої гомогенізації культур.

Збільшення підприємств ТНК приводять до забруднення природи, тим самим породжуючи екологічні проблеми. Одна з таких проблем є глобальне потепління. В першу чергу це є наслідком надзвичайного навантаження на природне середовище внаслідок діяльності людини. В атмосферне повітря потрапляють викиди підприємств, теплових станцій, сміттєзвалищ і т.д. Недавно в Парижі відбувся кліматичний саміт, де учасники форуму намітили конкретні, абсолютно реальні кроки для подолання цих глобальних змін клімату. І ці аномально аномально холодні в теплу пору року є наслідком глобальних кліматичних змін. І все це дуже негативно впливає на довкілля та здоров'я людини.

Такі аномально теплі періоди в зимовий час призводять до змін в природних екосистемах. Наприклад, в деревах через це тепло починають рухатися соки по всьому стовбуру, починають розкриватися бруньки, і ті морози, які безперечно ще будуть у лютому, перекреслять це пробудження. Тварини, які в зимовий період впадають в сплячку, також прокидаються під впливом цього тепла, а потім частина з них загине в наступні морози. Ці зміни не просто знищують якісь окремі види тварин чи рослин, вони змінюють природну екосистему і руйнують її. Такі перепади температури дуже серйозно впливають на стан здоров'я людей, які страждають на захворювання серцево-судинної системи. І якщо вона знаходиться в кризовому стані, то можуть бути навіть летальні випадки. Крім того, такі потепління призводять до початку раннього танення снігів, а потім від заморозків страждають посіви, зменшуються врожаї.[1]

Сучасний світ розвивається в умовах зростаючої інтеграції технологій, економік і культур. Одночасно загостюються ризики й протиріччя, які супроводжують такі перетворення. Це насамперед сприяє збільшенню вагомості соціальних рухів, котрі прагнуть вплинути на подібні процеси, пропонуючи альтернативу такому розвитку. Одним із яскравих прикладів є антиглобалістський рух, котрий належить до категорії нових соціальних рухів. Сам феномен нових соціальних рухів став предметом наукових пошуків і дискусій порівняно нещодавно. Найширше визначення цього явища постає з окреслення його як форми колективної дії, що реалізується позаінституціональними каналами та спрямована на заперечення або захист існуючих владних позицій у сфері політики, культури, економіки.

Головний постулат філософії антиглобалізму постає із необхідності привнесення справедливості в основні суспільно-політичні й економічні процеси, що мають місце у світі. Основний документ, в якому містяться ціннісно-програмні орієнтації, - Хартія принципів, прийнята на Другому Всесвітньому соціальному форумі в Порту-Алегрі (2002 р.). Названий документ визначає цінності, цілі й основні напрями діяльності руху. Підзаголовок Хартії є своєрідним кредо антиглобалістських організацій: «Проти неолібералізму, війни та мілітаризму: за мир і соціальну справедливість».[8]

Отже, серед головних ідейних засад антиглобалізму можемо виокремити:

· неприйняття неолібералізму як сценарію глобального економічного розвитку;

· заперечення війни як спроби вирішення конфліктів і встановлення демократії за допомогою зброї,

систематичної ескалації насилля;

· боротьба проти бідності, дискримінації, експлуатації дитячої праці (причому питання бідності розглядається у ключі прямо пропорційної залежності цієї проблеми від збагачення провідних країн світу).

Серед загальних цільових вимог фігурує: відміна зовнішнього боргу країн, що розвиваються;збереження біорізноманітності; доступ до безпечних продуктів харчування, вільних від генномодифікованих організмів; забезпечення реалізації права на інформацію; гарантування принципів демократії з акцентом на підтримку інституту виборної та партисипаторної демократії в усьому світі; право жінок на свободу та захист від насилля; відміна обов'язкової військової служби; право молоді на безкоштовну суспільну освіту; право на самовизначення всіх народів; боротьба проти концентрації багатства та поширення бідності, сексизму та расизму; «партисипаторний бюджет» (прямий механізм участі населення у виробленні бюджетної політики); боротьба проти корупції в світових транснаціональних мережах. [4]

Висновки

Процеси глобалізації є незаперечним фактом, що змінює обличчя сучасного світу. Вони відкривають нові перспективи, але й таять серйозні небезпеки. Це справедливо зазначає С.М. Рогов: «Не доводиться сумніватися в тому, що глобалізація відкриває перед людством величезні можливості, пов'язані зі стрімким розширенням обміну товарами, послугами та інформацією і появою принципово більш широкого, ніж раніше, поля взаємодії між людьми. Проте слід мати на увазі й те, що глобалізація породжує нові соціально-економічні феномени, які можуть бути негативними за своєю природою або вимагати болючою адаптації суспільства до них шляхом зміни суспільних інститутів, культури, свідомості і стереотипів економічної поведінки ».

Яке вирішення головних питань, що передують в світі глобальних інтересів? В першу чергу, позбавитись "кореня" проблеми, а вже потім вирішувати наслідки. В ідеальному варіанті, глобалізація має принести позитивні результати для всього людства, але тільки в тому випадку якщо швидко і надійно вирішиту проблему "мінусів". Основна проблема стоїть в тому, що усунення недоліків потрібно вирішувати зараз. Але це не знаходить чинного місця в списку проблем, яке вирішує людство. Люди повинні, ще в зародку вирішити проблему мінусів глобалізації. Людство намагається прибрати вже результат, в тей час як повинно усунути саму проблему.

Список використаних джерел

1. Аномальне потепління стало наслідком глобальних змін клімату - Тимочко/ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://newsradio.com.ua/2016_01_29/Anomalne-potepl-nnja-stalo-nasl-dkom-globalnih-zm-n-kl-matu-Timochko-4291

2. Глобалізація: позитивні наслідки загальносвітового процесу/ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.olympico.com.ua/558190-globalizaciya-pozitivni-naslidki-zagalnosvitovogo-procesu.html

3. Денчев К. Феномен антиглобализма : учеб. пособие для вузов / Камен Денчев. - М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2005. - 218 с. (Гос. ун-т - Высшая школа экономики).

4. Корнієнко О. Антиглобалізм як новий соціальний / Вісник Львівського Університету «Серія філософсько-політологічні студії»,Випуск 3, 2013

5. О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін. ; керівник авт. Колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. Глобалізація і безпека розвитку : монографія / - К. : КНЕУ, 2001. - 733 с.

6. Паламарчук Л.Б., Гільберг Т.Г., Безуглий В.В. Профільний підручник «Географія 10 клас» - Видавництво «Генеза» - 2010. - 137 с.

7. Трофименко М. В., Глобалізація: підходи, школи, вивчення. / Тенденції розвитку сучасної системи міжнародних відносин та світового політичного процесу: Збірник матеріалів Другої Інтернет-конференції (16 березня 2012 р.) / Під заг. ред. К. В. Балабанова. - Маріуполь, 2012. - 49 с.

8. McCaughan M. Millions back Mexican rebels in referendum / M. McCaughan [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/international/story/0,3604,30887l,00.html

Размещено на Allbest.ru