Членство України у Раді Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ВСП Технологічний коледж НУ «Львівська Політехніка»

Реферат

Участь України у Раді Європи

Виконала

студентка група ПРМ-32

Кокоць Оксана Сергіївна

Перевірила викладачка

Мамалига М.В.

Львів 2015

Зміст

рада європа полiтичний держава

Вступ

1. Процес вступу України до Ради Європи

2. Членство України у Раді Європи

3. Участь України у керівних органах РЄ

4. План дій РЄ щодо України на 2011-2014 рр.

5. Участь України у договорах Ради Європи

6. Внесок України у посилення ролі РЄ в загальноєвропейському контексті та співробітництво України з РЄ в різних сферах

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Тема участі України у Раді Європи є надзвичайно актуальною на теперішній час. Ми живемо в часи, коли відбуваються сильні зміни у свідомості громадян України, всі політичні та військові перепетії змусили нас змінити наш світогляд і переосмислити бачення, що стосується України. Ми змушені робити зараз те, що мали зробити 24 роки тому назад - побудувати нову країну для свого гідного життя та життя своїх нащадків. Перш ніж почати щось змінювати ми повинні дізнатися чого Україна вже досягнула, членом яких організацій вона є, вивчити її світових партнерів, які міжнародні договори ратифікувала та інше.

Багато дискусій проводиться, щодо євроінтеграції, своєю роботою я ознайомлю вас з тим чого ми досягнули своєю співпрацею з Європою за роки незалежності. Україна є членом багатьох міжнародних організацій ,однією з таких є Рада Європи. У своїй роботі я досліджуватиму роль України у діяльності Ради Європи, чого ми досягнули вступивши у цю організацію та які перспективи на нас чекають.

Сподіваюся своєю реферативною роботою я зможу комусь допомогти чи проінформувати надавши цікаву та достовірну інформацію.

1. Процес вступу України до Ради Європи

Оcновною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основнi свободи людини всiм особам, якi знаходяться пiд її юрисдикцiєю, та ефективно спiвпрацювати з iншими державами з метою досягнення цiлей РЄ. Вступ країни до РЄ свiдчить про її демократичний вибiр, послiдовнiсть у проведеннi реформ, спрямованих на захист прав людини та змiцнення демократичних iнститутiв. Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

16 вересня 1992 р. Верховнiй Радi України було надано статус "спецiально запрошеного гостя" в Парламентськiй асамблеї (ПА) РЄ. Резолюцiєю (92) 29 вiд 23 вересня 1992 р. Комiтет мiнiстрiв РЄ доручив ПА РЄ пiдготувати висновок стосовно ступеня готовностi України до вступу до РЄ вiдповiдно до положень Статутної Резолюцiї (51) 30 А.

З моменту проголошення Україною намiру набути членство в РЄ спiвробiтництво мiж нашою державою та цiєю мiжнародною органiзацiєю на урядовому та парламентському рiвнях значно активiзувалося. Депутати Верховної Ради України брали активну участь в роботi ПА РЄ. Основною формою спiвпрацi на урядовому рiвнi стала участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ. Експерти України залучалися до розробки Рамкової конвенцiї про захист нацiональних меншин та Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин.

До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декiлькох конвенцiй цiєї органiзацiї, зокрема Європейської культурної конвенцiї, Європейської рамкової конвенцiї про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями, Європейської конвенцiї про iнформацiю щодо iноземного законодавства. У вереснi 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцiй РЄ у галузi боротьби зi злочиннiстю. 15 вересня 1995 р. Україною була пiдписана Рамкова конвенцiя про захист нацiональних меншин.

В цей перiод РЄ, зокрема Європейською комiсiєю "За демократiю через право" (Венецiанською комiсiєю), було проведено правову експертизу проектiв окремих статтей нової Конституцiї України, проектiв Сiмейного та Адмiнiстративного кодексiв України, проекту Закону України про мiсцевi ради народних депутатiв.

15 вересня 1995 р. у Києвi було вiдкрито Центр iнформацiї та документацiї РЄ на базi Української Правничої Фундацiї. З нагоди офiцiйного вiдкриття Центру в Українi перебував Генеральний секретар РЄ Д.Таршис. Дiяльнiсть Центру iнформацiї та документацiї РЄ сприяє розповсюдженню серед населення нашої країни основних цiнностей Ради Європи.

26 вересня 1995 р. пiд час своєї вересневої частини сесiї 1995 р. ПА РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПА РЄ N 190 (1995). Одним з головних факторiв, що вплинув на ухвалення цього висновку, була пiдготовка вiдповiдей органiв державної влади України на запитальник Комiтету ПА РЄ з полiтичних питань, якi були надiсланi до Страсбурга спiльно Президентом України, Головою Верховної Ради України та Прем''єр-мiнiстром України. Вiдповiдi надавали вичерпну iнформацiю про стан та перспективи розвитку конституцiйно-правових перетворень в нашiй державi. Зазначений висновок ПА РЄ мiстить в собi низку зобов''язань нашої країни щодо впровадження в нацiональне законодавство норм та стандартiв РЄ. В Асамблеї нашiй країнi надано 12 мiсць. В роботi згаданої частини сесiї ПА РЄ взяла участь делегацiя Верховної Ради України на чолi з Головою Верховної Ради України.

Визначною подiєю з точки зору завершення складної i тривалої (понад три роки) процедури вступу України до РЄ стало засiдання Комiтету мiнiстрiв РЄ, яке вiдбулося 19 жовтня 1995 р. На пiдставi винесеного 26 вересня 1995 р. ПА РЄ висновку Комiтет мiнiстрiв РЄ одностайно ухвалив резолюцiю про запрошення України стати 37-м членом органiзацiї i приєднатися до її Статуту.

31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.

9 листопада 1995 р. вiдбулась урочиста церемонiя вступу України до РЄ, в якiй взяла участь делегацiя України на чолi з Прем"єр-мiнiстром України.

Вступ України до РЄ засвiдчив визнання з боку європейської спiльноти прогресивних полiтичних та економiчних реформ, здiйснених нашою державою за порiвняно короткий строк.

2. Членство України в Радi Європи

Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов"язань у сферi реформування чинного законодавства на основi норм та стандартiв РЄ, зокрема прийняти вiдповiднi закони та приєднатися до ряду конвенцiй. При цьому РЄ висловила готовнiсть надавати всебiчну експертну допомогу.

Так, 9 листопада 1995 р. Генеральний секретар РЄ Д. Таршис та член Європейської Комiсiї Х.ван дер Брук пiдписали Спiльну програму Комiсiї європейських спiвтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, мiсцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Українi. Лише у перiод з 1996 по 1997 рр. загальний обсяг фiнансування цього проекту з боку ЄС та РЄ становив близько 3 млн. дол. США. З метою проведення детального аналiзу стану виконання цiєї Спiльної програми та обговорення нових спiльних заходiв в її рамках в березнi 1996 р. i лютому 1997 р. в Києвi, червнi 1998 р. та квiтнi 1999 р. у Страсбурзi вiдбулися засiдання Керiвного комiтету з нагляду за виконанням згаданої Програми, до складу якого входять представники РЄ, ЄС та органiв виконавчої влади України. З огляду на ефективнiсть допомоги, що надається Українi в рамках зазначеної Спiльної програми у процесi приведення нацiонального законодавства у вiдповiднiсть до загальноєвропейських норм та стандартiв, Європейською Комiсiєю та РЄ було прийнято рiшення про її продовження до 31 жовтня 2000 р. На даному етапi вирiшується питання щодо продовження цiєї Програми ще на 2002 р.

РЄ проводить роботу щодо вивчення проблем, з якими зiткнулася Україна на шляху демократичних перетворень, розробки вiдповiдних рекомендацiй, а також намагається залучити європейськi країни до їх вирiшення. Так, 26 сiчня 1996 р. ПА РЄ прийняла Резолюцiю 1078 (1996) про економiчну ситуацiю в Бiлорусi, Росiї та Українi, в якiй мiститься звернення до держав Європи активiзувати торговельно-економiчнi вiдносини з цими країнами, уникати протекцiонiзму та адаптувати до нових реалiй програми надання їм допомоги. Резолюцiї ПА РЄ 1087 (1996) вiд 26 квiтня 1996 р. та 1127 (1997) вiд 24 червня 1997 р. були присвяченi проблемам лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС та уникненню подiбної трагедiї в майбутньому. Резолюцiя 1180 (1999) вiд 28 сiчня 1999 р. про економiчну ситуацiю в Росiї та Українi стосується наслiдкiв економiчної кризи в цих країнах в 1998 р. Рекомендацiя 1455 (2000) вiд 5 квiтня 2000 р. про репатрiацiю та iнтеграцiю кримських татар була присвячена вирiшенню питань повернення та облаштування в Українi кримськотатарського населення.

На сесiї ПА РЄ, яка проходила 23-27 вересня 1996 р., на посаду суддi вiд України до Європейського суду з прав людини було обрано В.Г.Буткевича. У вереснi 1998 р. його було переобрано до нового Європейського суду з прав людини.

На запрошення Голови ПА РЄ Л. Фiшер Президент України Л.Д. Кучма з 22 по 23 квiтня 1996 р. перебував у Страсбурзi з офiцiйним вiзитом, в ходi якого провiв зустрiчi з керiвниками Органiзацiї та виступив на сесiї ПА РЄ. Пiд час виступу Л.Д. Кучма ознайомив європейських парламентарiв з демократичними перетвореннями, соцiально-економiчним становищем в нашiй державi та баченням Україною подальших шляхiв розвитку спiвробiтництва з РЄ.

З нагоди 5-ї рiчницi незалежностi України Генеральний секретар РЄ Д.Таршис вiдвiдав нашу державу з офiцiйним вiзитом. 11-14 травня 1997 р. на запрошення Голови Верховної Ради України в Українi перебувала Голова ПА РЄ Л.Фiшер, яка зустрiлася з керiвниками нашої держави та вiдвiдала Чорнобильську атомну електростанцiю.

10-11 жовтня 1997 р. у Страсбурзi вiдбувся Другий саммiт глав держав та урядiв країн-членiв РЄ, в якому взяла участь делегацiя України на чолi з Президентом Л.Д.Кучмою. Пiд час цього мiжнародного форуму Л.Д.Кучма висунув пропозицiї щодо подальших шляхiв розвитку органiзацiї:

РЄ має пiдвищити свою роль у полiтичнiй сферi i сприяти запобiганню та усуненню конфлiктiв на континентi, оскiльки на даному етапi загрозу мiжнароднiй стабiльностi та безпецi у бiльшостi випадкiв становлять проблеми, якими безпосередньо займається Органiзацiя, зокрема, порушення прав людини, нацiональнi та мiжетнiчнi конфлiкти, недосконалiсть нацiональних правових систем, соцiальна нестабiльнiсть;

з огляду на здобутки РЄ у мiжнародно-правовiй сферi за пiввiковий перiод свого iснування та напрямки її дiяльностi доцiльно надати цiй органiзацiї статус своєрiдного правотворчого органу в системi європейських iнституцiй;

РЄ повинна й надалi розвивати спiвпрацю з провiдними європейськими iнституцiями - ЄС, ОБСЄ та НАТО;

з огляду на демократичнi та соцiально-економiчнi реформи, що вiдбуваються в країнах Центральної та Схiдної Європи i необхiднiсть залучення до цих процесiв РЄ, центрально-схiдноєвропейський напрям має бути визначений в майбутнiй стратегiї РЄ як прiоритетний.

На даному етапi Україна пiдписала i ратифiкувала майже всi мiжнародно-правовi документи, передбаченi Висновком ПА РЄ N 190 (1995).

Iншим аспектом, який зараз знаходиться в центрi уваги РЄ, є розвиток мiсцевого самоврядування в Українi.

За останнi роки в цьому напрямi намiтився суттєвий прогрес. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ", який вiдповiдає нормам та стандартам РЄ. В контекстi забезпечення iмплементацiї цього закону 30 травня 1999 р. проведено вибори мера Києва, якi визнанi демократичними та чесними. На розглядi у Верховнiй Радi України знаходиться цiла низка законопроектiв у сферi мiсцевого самоврядування, спрямованi на приведення законодавства України у вiдповiднiсть до положень Європейської хартiї мiсцевого самоврядування, стороною якої з 1998 р. є Україна.

На своїй черговiй сесiї у травнi 1999 р. Конгрес мiсцевих та регiональних влад Європи визнав цi заходи як значний прогрес у виконаннi Україною рекомендацiй Конгресу у сферi мiсцевого самоврядування.

Подальшi iнспекцiйнi поїздки в Україну депутатiв та експертiв КМРВЄ (останнiй у груднi 2000 р.) пiдтвердили, що розвиток мiсцевого самоврядування в Українi вiдбувається демократичним шляхом та вiдповiдно до норм та стандартiв РЄ.

3. Участь України у керівних органах РЄ

Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ. Міністр закордонних справ нашої країни Л.О.Кожара представляє нашу державу у Комітеті міністрів Ради Європи (КМ РЄ) - керівному органі цієї Організації.

Постійне представництво України при Раді Європи на чолі з Надзвичайним та Повноважним Послом України М.С. Точицьким забезпечує представництво нашої держави у повсякденній роботі КМ РЄ, його комітетів та робочих груп.

Під час свого головування в Комітеті міністрів РЄ у травні-листопаді 2011 року Україна виконала важливу місію спрямування діяльності Ради Європи на вирішення пріоритетних питань загальноєвропейського розвитку.

У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПА РЄ), яка визначає основні напрямки діяльності Організації та має консультативний статус, наша держава представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників). Очолює делегацію народний депутат України І.В. Попеску.

ПА РЄ є форумом, де українські парламентарі мають можливість брати участь у розробці концептуальних основ діяльності РЄ шляхом підготовки відповідних доповідей.

Рада Європи завжди визнавала значимість демократичних засад на місцевому і регіональному рівнях. Захист та зміцнення органів місцевої і регіональної влади є одним з ключових пріоритетів діяльності Організації і, зокрема її Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ). Конгрес є консультативним органом. Згідно з Статутом, він представляє місцеві і регіональні органи влади країн-членів Ради Європи. 24 представники України на чолі із Дніпропетровським міським головою І. Куліченком входять до складу делегації України у КМРВ РЄ. Завдяки участі у роботі Конгресу, делегація України бере участь в обговоренні спільних проблем та обміні досвідом на рівні представників органів місцевої і регіональної влади європейських країн та своєю діяльністю забезпечує вплив України на розвиток місцевої демократії на загальноєвропейському рівні. На посаду віце-президента Палати регіонів Конгресу обрано голову Чернігівської обласної ради Н.Романову.

У рамках РЄ діє одна із найефективніших міжнародних інституцій із захисту прав людини - Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). До компетенції Суду належить розгляд справ на основі індивідуальних звернень фізичних осіб, груп осіб або недержавних організацій про порушення державою-учасницею Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) їх прав, гарантованих цією Конвенцією.

Україна підписала ЄКПЛ 9 листопада 1995 року. Після її ратифікації Верховною Радою України 17 липня 1997 року та з набранням нею чинності для України наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію ЄСПЛ. Представництво України в ЄСПЛ здійснює Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (Н.С.Кульчицький, Мін'юст). Суддею від України у рамках квітневої сесії ПА РЄ 2010 року було обрано Г. Юдківську.

Серед основних питань, що є причиною звернень українських громадян до ЄСПЛ є такі:

- невиконання або тривале виконання рішень національних судів;

- надмірна тривалість провадження досудового слідства у кримінальних справах і судового розгляду цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ;

- незабезпечення права на належний судовий захист, неефективність розслідування кримінальних справ правоохоронними органами за скаргами на неналежне поводження з боку представників органів держави;

порушення майнових прав;

неналежні умови тримання та лікування осіб, які перебувають під вартою.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМ РЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію. Венеціанська комісія є загальновизнаним Європейським та світовим консультативним юридичним форумом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів. Відповідно до Статті 2 Статуту до складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук. Члени комісії діють в індивідуальній якості та не отримують від будь-кого жодних інструкцій. Членом Комісії від України є С.В. Ківалов.

Іншим практичним внеском у підтримання та розвиток співпраці України і РЄ та забезпечення активної ролі нашої держави у стандартотворчій діяльності Організації роблять українські фахівці, які представляють Україну у численних профільних міжурядових експертних комітетах РЄ.

1 січня 1996 року Україна приєдналася до Групи держав проти корупції (ГРЕКО), ратифікувавши Цивільну Конвенцію про боротьбу з корупцією. У березні 2007 року на 32-му пленарному засіданні ГРЕКО затверджено Звіт щодо України, який містить 25 рекомендацій загального та спеціального характеру.

4. План дій РЄ щодо України на 2011-2014 рр.

Рада Європи надає підтримку Україні у процесі виконання її статутних і специфічних зобов'язань, у консолідації успіхів, досягнутих країною після її вступу до Організації в 1995 році, а також у вирішенні нових завдань, що постають перед нею як державою-членом Ради Європи, зокрема щодо реалізації Україною внутрішніх реформ у ключових галузях компетенції Ради Європи, таких, як права людини, верховенство права та демократія.

6 липня 2011 року Комітет міністрів РЄ ухвалив План дій РЄ для України на 2011-2014 роки.

Загальний бюджет Плану дій на 2011-2014 рр. складає 23991375 євро. Більшість проектів фінансуються Європейським Союзом.

План дій спрямований на надання Україні підтримки у виконанні її статутних та індивідуальних зобов'язань як держави-члена Ради Європи, передбачаючи пакет пріоритетних заходів, покликаних допомогти в адаптації українського законодавства, інститутів та практики у відповідності до європейських стандартів щодо прав людини, верховенства права і демократії. Це включає, зокрема, забезпечення вільних і справедливих виборів, реформування судової влади, боротьбу з корупцією, протидію легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, а також свободу вираження поглядів та посилення соціальних гарантій.

5. Участь України у договорах Ради Європи

Одним з важливих напрямків сприяння Ради Європи соціально-правовому розвитку нашої держави є наближення правових стандартів в Україні до стандартів Ради Європи у галузі прав людини та верховенства права шляхом приєднання України до конвенцій, які складають договірну базу Ради Європи.

Наша країна є стороною 83 юридично-зобов'язуючих інструментів РЄ (станом на серпень 2014 року).

Ще 20 підписаних, але нератифікованих документів очікують на завершення відповідних внутрішньодержавних процедур.

6. Внесок України у посилення ролі РЄ в загальноєвропейському контексті та співробітництво України з РЄ в різних сферах

Україна є активним учасником діяльності Ради Європи. Важливим напрямком в рамках участі України у діяльності РЄ є залучення нашої держави як країни-члена Організації до процесу інституційного реформування РЄ, а також зміцнення співробітництва між Радою Європи та Європейським Союзом. Основні пріоритети та ключові галузі співробітництва двох структур визначені у Меморандумі про взаєморозуміння між РЄ та ЄС (2007 р.), метою якого є посилення співпраці РЄ та ЄС у сферах, що становлять спільний інтерес, зокрема, таких як забезпечення прав людини та основних свобод, демократичний розвиток, міжкультурний діалог, освіта, соціальна сфера, молодіжна політика.

У рамках імплементації цього документа наша держава у співпраці з РЄ провела у 2008 р. дві Європейські міністерські конференції - з питань міграції (Київ, 4-5 вересня 2008 р.) та з питань молодіжної політики (Київ, 8-10 жовтня 2008 р.). У ході зазначених заходів були ухвалені програмні документи, які визначають політику та пріоритети діяльності РЄ у зазначених галузях на наступні роки.

21-23 жовтня 2009 р. у Києві відбулась 5-та сесія Форуму Ради Європи «За майбутнє демократії», присвячена темі «Виборчі системи: зміцнення демократії у XXI-му столітті». Висновки Форуму дозволили започаткувати роботу всіх інституцій РЄ для вироблення рекомендацій з поширення досвіду найкращих європейських виборчих практик та їх оптимізації. Саме тому київський Форум може розглядатися як важливий етап у контексті універсалізації демократичних стандартів РЄ у сфері виборчих систем.

Україна також бере активну участь у реалізації програм та проектів РЄ у сфері освіти та культури. На постійній основі проводиться робота з просування інтересів України в культурно-гуманітарній сфері делегаціями України в КМ РЄ, ПА РЄ та КМРВ РЄ.

Основною платформою взаємодії у сфері культури є започаткована у 2006 р. регіональна програма Ради Європи «Київська ініціатива за демократичний розвиток через культуру в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні». Метою програми є розвиток міжкультурного діалогу, як важливого інструменту забезпечення толерантності, примирення і демократичної стабільності на європейському просторі. «Київська ініціатива» одразу здобула широку підтримку з боку держав-членів Організації. Країнами-партнерами є Австрія, Болгарія, Греція, Італія, Франція, Румунія та Туреччина. Реалізація «Київської ініціативи» має такі практичні результати для України як популяризація своєї культури, забезпечення позитивного міжнародного іміджу України, як країни-медіатора між Європою та її проблемними регіонами, отримання експертної та фінансової підтримки від Ради Європи з залученням Європейської Комісії, інших міжнародних інституцій.

Двостороннє співробітництво Організації з Україною у сфері освіти було включено до пріоритетних напрямків діяльності РЄ. З 2007 р. здійснювалася імплементація ухваленої Міністерством освіти і науки України та Директоратом з питань освіти РЄ «Рамкової програми співпраці Ради Європи з Україною на 2007-2010 рр. у галузі освіти». У рамках багатосторонніх проектів РЄ у центрі взаємодії знаходиться програма «Європейський вимір вищої освіти: заохочення гуманістичних цінностей та оптимізація структур», відповідно до якої Організація надає сприяння реалізації норм РЄ щодо визнання кваліфікацій, а також реформуванню систем вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу.

Україна є учасником спільного проекту Європейської Комісії і Ради Європи - Дні європейської спадщини. Щороку у вересні на загальнонаціональному рівні історичні монументи і будівлі, зазвичай закриті для широкого загалу, безкоштовно відкриваються для відвідувачів. Проводяться екскурсії, виставки, концерти та інші акції, які демонстрували місцеві традиції і промисли, архітектуру і витвори мистецтва. Дні європейської спадщини покликані привернути увагу до культурної спадщини та її ролі у розвитку сучасного суспільства.

Висновок

В результати виконаної мною роботи можна зробити такі висновки:

Рада Європи - це мажнародна організація 47 європейських країн. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Метою Ради Європи - є досягти більшої єдності між державами- учасниками організації їх співробітництва, досягнення миру на засадах справедливості ,особисте надбання особистої свободи,політичної свободи,верховенство права.

Країни колишнього соціалістичного табору вступали до Ради Європи якраз упродовж останніх 15 років. Цьому слугував крах радянської ідеї глобальної комунізації світу і, як результат, - розвал "єдиного і могутнього" СРСР. Україна стала членом РЄ майже 10 років тому - 9 листопада 1995-го. Відтоді вона представлена в усіх керівних органах організації. Нинішній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк презентує нашу державу в Комітеті міністрів Ради Європи, її керівному і директивному органі. У Парламентській асамблеї РЄ, органі дорадчому, Україну представляють 12 постійних членів - народних депутатів України, які репрезентують широкий спектр парламентських фракцій і депутатських груп Верховної Ради. Незмінним керманичем нашої постійної парламентської делегації в ПАРЄ є народний депутат Борис Олійник, його заступником - Анатолій Раханський. 12 представників від України під керівництвом Івана Куліченка з Дніпропетровська презентують нашу державу в Європейському конгресі місцевих і регіональних влад, органі консультативному. Тож зовнішньополітичні відомства держав, національні парламенти, місцева та регіональна влада тієї чи іншої країни представлені в Раді Європи виразно й окреслено. Безумовно, Україна має свого представника і в Європейському суді з прав людини - суддю Володимира Буткевича. У самій же Україні, в Києві, діє Бюро інформації Ради Європи, яке очолює справжній знавець європейської проблематики Олександр Павліченко.

Рада Європи - організація ,яка несе багато перспектив для України.

Дуже шкода, шкода що про це так мало говориться у повсякденному житті, бо тема є корисна та актувальна на теперішній час, дякуючи тому що я юрист і проходжу курс «Права людини» я знаю багато чого необхідного.

Сподіваюся у своїй реферативній роботі ви можете знайти багато чого цікавого та нового для себе.

Список використаних джерел

1. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws.

2. План дій Ради Європи для України 2015-2017 [Електронний режим].- Режим доступу http://www.coe.int/uk/web/kyiv/documents.

3. Висновок ПА РЄ № 190 (1995) [Електронний режим].- Режим доступу http://www.coe.int/uk/web/kyiv/documents.

4. «Рамкові програми співпраці Ради Європи з Україною на 2007-2010 рр. у галузі освіти». [Електронний режим]. - Режим доступу http://www.coe.int/uk/web/kyiv/documents.

5. Статут Ради Європи [Електронний режим].- Режим доступу http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_001.

6. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи щодо створення в Україні Бюро інформації Ради Європи та його правового статусу. [Електронний режим]. - Режим доступу zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_155.

7. Господарський кодекс України // Офіційний сайт ВР України // http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=19&user=o1y2003.

8. Господарський процесуальний кодекс України // Офіційний сайт ВР України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2 &user=o1y1991.

9. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» № 987-ХІІ від 23 квітня 1991 р. // Офіційний сайт ВР України // http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&user=o600.

10. Засади державної політики в галузі прав людини. Постанова ВРУ № 575-XIV від 17.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 35.

11. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40-44, ст. 356 (із змінами).

12. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 25, ст. 283 (із змінами).

13. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19-20, ст. 179 (із змінами).

14. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 23, ст. 118 (із змінами).

15. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 15, ст. 232 (із змінами).

16. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 58, ст. 650 (із змінами).

17. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 13, ст. 64 (із змінами).

18. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Теорія і практика. - К., 2007.

19. Конституційне право України. Навч. пос. / За заг. ред. Погорілка В.Ф. - К., 2012.

20. Основи правознавства: Навч.посіб./ П.І. Гнатенко, В.М. Калашников, К.А. Марков та ін.; За заг. Ред. П.І. Гнатенка. - К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2013.

21. Погорілко В.Ф., Сірий М.І. Права та свободи людини та громадянина в Україні. - К.: Ін Юре, 2004.

22. Права людини й оновлення Конституції України : Колективна монографія / Праці лабораторії дослідження теоретичних проблем прав людини юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. - Вип. 5. - 184 с.

23. Рабінович П.М. Права людини. Підручник для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій. - К., 1997.

24. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2004.

25. Ремех Тетяна Олексіївна. Права людини в Україні. - Київ.: Інститут педагогіки НАПН України, 2011. - 162 с.

26. Л.Д.Тимченко. Международное право.Учебник.-Харьков: Консум1.

27. Права людини і громадянина: можливості удосконалення конституційних гарантій // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. - Серія І. Дослідження і реферати. - Вип. 18. - Львів: Край, 2008. - 70 с.

Размещено на Allbest.ru