Основні напрямки та форми міжнародного співробітництва України в інформаційній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Впровадження інформаційних, комп'ютерних, електронних і комунікаційних технологій створило можливості для масового активного та ефективного розвитку знань людини та суспільства. Сьогодні інформація усвідомлюється суспільством як важливий чинник його існування. Наша держава знаходиться на новому етапі свого розвитку, коли стає край необхідно вирішувати важливі завдання стосовно приєднання України до Європейського Співтовариства, світової інформаційної цивілізації та культури, в якому активно розвивається інформаційне суспільство.

Європейський вектор розвитку українського суспільства потребує нових зважених політичних рішень. Зокрема, Україна усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційних процесах, пов'язаних із прискореною інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій. Одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному й особистому розвиткові та підвищуючи якість життя. Статтею 3 Закону України «Про інформацію» визначено основні напрями державної інформаційної політики серед яких є сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору. Забезпечення реалізації цього напряму є складним процесом, який відбувається одночасно зі становленням інформаційного суспільства в Україні.

Мета даної роботи є дослідження напрямків та форм міжнародного співробітництва України в інформаційній сфері.

1. Міжнародне співробітництво України в інформаційній сфері

Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Відповідно до законодавства України її громадяни мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо.

Правове становище і професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав в Україні регулюються законодавством України, відповідними міжнародними договорами, укладеними Україною.

В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною.

Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю.

Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством (ст. 20 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).

Відповідно до чинного законодавства Україні міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною.

Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав-партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування.

Відповідно до законодавства уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією (ст. 21 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).

Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст. 22 Закону «Про науково-технічну інформацію»).

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції. Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України (ст. 27 Закону України «Про Національну програму інформатизації»).

Міжнародне співробітництво у галузі зв'язку. Встановлення правових, організаційних, технологічних і фінансових відносин з міжнародними організаціями зв'язку, а також представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями зв'язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях в міжнародних і регіональних організаціях з питань телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України покладається на Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, яка відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» Адміністрації зв'язку та радіочастот України.

Адміністрація зв'язку України представляє Україну в Міжнародному союзі електрозв'язку (МСЕ), Всесвітньому поштовому союзі та залучає до цієї роботи інші організації, міністерства і відомства. Координує участь інших міністерств та відомств у роботі МСЕ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ).

Одним з головних напрямків міжнародної діяльності НКРЗІ є активна участь в роботі секторальних міжнародних та регіональних організацій, зокрема: Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕПТ), Регіональної співдружності в галузі зв'язку (РСЗ) та інших. Робота в цьому напрямку направлена на сприяння розвитку галузі зв'язку та інформатизації, забезпечення захисту державних інтересів і виконання завдань та функцій, які покладені на НКРЗІ.

НКРЗІ відповідно до покладених на неї завдань:

- забезпечує міжнародну координацію та міжнародний захист частотних присвоєнь України, бере участь у роботі Міжнародного союзу електрозв`язку та інших міжнародних організацій з питань, що належать до повноважень НКРЗІ, організовує в установленому порядку виконання їх рішень;

- здійснює співробітництво з відповідними міжнародними організаціями та органами регулювання у сфері телекомунікацій, електронних комунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв`язку іноземних держав;

- бере в установленому порядку участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, укладає відповідно до закону міжнародні договори міжвідомчого характеру;

Міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації». Врегулюванню цього питання присвячена Глава XIII зазначеного закону.

Мета і загальні принципи міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій:

1) метою міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій є інтеграція телекомунікацій України у глобальні телекомунікації з урахуванням політичних та економічних інтересів України;

2) міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій здійснюється шляхом:

- укладання міжнародних договорів;

- участі в роботі міжнародних організацій;

- участі в реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із створенням глобальної і регіональних телекомунікаційних мереж, з урахуванням інтересів національної безпеки України;

- гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються вимог до технічних засобів і телекомунікаційних мереж, взаємодії операторів телекомунікацій, використання обмежених ресурсів, якості і видів телекомунікаційних послуг;

- взаємодії операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав.

3) виконання функцій України як держави - члена Міжнародного союзу електрозв'язку, відповідальність за виконання зобов'язань України за Статутом Міжнародного союзу електрозв'язку та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв'язку і зобов'язань за адміністративними регламентами, а також взаємодія і співробітництво з органами, які виконують функції адміністрацій зв'язку іноземних держав, покладаються на Адміністрацію зв'язку і радіочастот України, яка в установленому порядку також представляє інтереси України в інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях телекомунікацій та у Світовій організації торгівлі з питань, що стосуються телекомунікацій.

Взаємодія операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав, розподіл між ними доходів від надання послуг міжнародного зв'язку, взаємоз'єднання мереж телекомунікацій загального користування тощо здійснюються відповідно до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку на підставі міжнародних договорів України з відповідними державами та/або договорів операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших країн.

2. Участь України у міжнародних інформаційних відносинах

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами і мають суб'єкти і об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

Міжнародна інформація - це інформація пов'язана із інформаційно-аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав.

Міжнародний інформаційний обмін - це глобальний інформаційний процес який впливає на зовнішню політику міжнародного співтовариства, виступає каталізатором суспільства, стимулює розвиток економіки і обмін надбаннями.

Міжнародні інформаційні відносини - це підгалузь міжнародних відносин яка розглядає співробітництво суб'єктів міжнародного права в галузі інформації. Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

Суб'єктами міжнародних інформаційних відносин виступають: міжнародні організації (універсальні, регіональні, субрегіональні), країни учасниці міжнародних співтовариств, транснаціональні компанії.

Об'єктами міжнародних інформаційних відносин виступають фізичні та юридичні особи (установи, організації, підприємства, фірми, вищі посадові особи держави), які впливають на прийняття рішень в міжнародній політиці.

Законодавством України передбачено низку норм щодо дії міжнародних договорів на території держави.

У сфері реалізації Національної програми інформатизації законодавством передбачено, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі України «Про Національну програму інформатизації», то застосовуються правила міжнародних договорів (ст. 28 Закону України «Про Національну програму інформатизації»).

Щодо застосування норм міжнародних правових актів у сфері Національного архівного фонду і архівних установ передбачено, якщо в міжнародних правових актах, в яких бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в ст. 2 Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи», то діє норма міжнародного правового акта.

Щодо застосування правил міжнародного договору у сфері авторського права і суміжних прав передбачено, якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права») [10].

У сфері міжнародних відносин щодо державної таємниці законодавством України визначено, що передані Україні відомості, які становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну таємницю». У разі, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України (ст. 3 Закону України «Про державну таємницю»).

Щодо формування українського сегмента глобальної інформаційної інфраструктури, у тому числі Інтернету, Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» передбачено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про телекомунікації, застосовуються правила міжнародного договору.

Окремі види такої діяльності здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії), що видається уповноваженим на це органом.

Участь України у міжнародних інформаційних відносинах визначається й іншими законодавчими актами, зокрема такими:

- «Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв'язку» (від 15 липня 1994 p.);

- «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав» (від 27 січня 1995р.);

- «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 p., зміненого 2 жовтня 1979 p.)» (від 31 травня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Четвертого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу» (від 2 червня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» (від 13 жовтня 1995 p.);

- «Про приєднання України до Статуту Ради Європи» (від 31 жовтня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (від 17 липня 1997 p.);

- «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.» (від 17 грудня 1997 p.);

- «Про ратифікацію Угоди щодо співробітництва у розвитку та використанні систем стільникового рухомого зв'язку» (від 3 березня 1998 p.).

В окремих сферах інформаційних відносин на міжнародному рівні прийнято спеціальні нормативні акти, які є міжнародними стандартами суспільних інформаційних відносин. Як приклад назвемо нормативні акти щодо захисту персональних даних:

- Конвенція № 108 Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці даних» (від 28 січня 1981 p.);

- Директива 95/46/ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільного обігу цих даних» (від 24 жовтня 1995 p.);

- Директива 97/66/ЄС «Про обробку персональних даних і захист privacy (приватності) у телекомунікаційному секторі та рекомендації щодо захисту даних в інформаційних супермагістралях».

3. Міжнародна діяльність у сфері інформатизації

Під інформаційним простором України розуміють весь простір, на який поширюється її юрисдикція. Взаємини і взаємодія України у світовому інформаційному просторі базуються на законодавстві і визнаних Україною міжнародних актах. Ця взаємодія здійснюється з урахуванням національних інтересів і економічної доцільності, забезпечення належного рівня інформаційної безпеки і захисту екології.

Україна підтримує міжнародні ініціативи, що спрямовані на розвиток і ефективне використання світової інформаційної інфраструктури, проведення погодженої науково-технічної політики, раціональне використання природних ресурсів і збереження навколишнього середовища.

У сучасному суспільстві інформаційні ресурси, які є основою майже усіх управлінських, економічних та соціальних процесів, набувають домінуючого значення. Постає завдання практичного створення та впровадження реальних механізмів міждержавної координації та кооперації, комплексу заходів раціонального впровадження сучасних інформаційних технологій, систем та побудови на їх основі міждержавної взаємодії у світовому інформаційному просторі.

Для забезпечення рівноправного та скоординованого включення України до світового інформаційного простору необхідно визначити головні принципи міжнародної взаємодії :

- використання світового досвіду з інтеграції правового, організаційного і технічно-технологічного змісту;

- створення нормативно-правової бази інформатизації різних суб'єктів на основі системи дво- і багатобічних міжнародних договорів і угод;

- правове і технологічне забезпечення доступу різних суб'єктів до закордонних інформаційних ресурсів;

- впровадження міжнародних стандартів для забезпечення пошуку, збору, збереження і використання інформації;

- активне використання закордонних інформаційних продуктів для формування власних інформаційних ресурсів України;

- придбання ліцензій, створення спільних підприємств у сфері інформатизації;

- експорт інформаційних ресурсів України і збільшення національної присутності у світовому інформаційному просторі;

- участь України як повноправного члена міжнародних програм і проектів щодо формування світового інформаційного простору, створення нових інформаційних технологій;

- моніторинг форм і методів впливу міжнародних засобів комунікацій на процеси формування суспільної свідомості в Україні.

Інформаційний простір України повинен формуватись як органічна складова світового та європейського інформаційних просторів із урахуванням національних інтересів України та забезпечення її інформаційної безпеки.

4. Міжнародна діяльність України в сфері захисту технологій та комерційної таємниці

Міжнародний захист технологій, особливо щодо спільного використання їх, здійснюється переважно на рівні двосторонніх міждержавних угод.

Україна також підписала двосторонні міжнародні угоди з певними країнами. Як приклад можна назвати законодавчий акт «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про захист технологій, пов'язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів» (від 4 грудня 1998 p.).

Розвиток транскордонних економічних відносин зумовив потребу захисту на міжнародному рівні комерційної таємниці. Зазначений сегмент транснаціональних інформаційних відносин входить до сфери міжнародного права інтелектуальної власності. Провідну роль у цьому сьогодні відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) та Світова організація торгівлі (COT).

Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Висновок

міжнародний співробітництво інформатизація

У даній роботі здійснено дослідження напрямів та форм міжнародного співробітництва України в інформаційній сфері.

Отже, основними напрямами міжнародного співробітництва України в інформаційній сфері є співробітництво у сферах науково-технічної інформації, інформатизації, галузі зв'язку, захисту технологій та комерційної таємниці, участь у міжнародних інформаційних відносинах, створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян; професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав.

Основними формами співробітництва є укладання міжнародних договорів, участь в роботі міжнародних організацій, участь в реалізації міжнародних проектів, гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються діяльності в інформаційній сфері.

На мою думку, ефективність діяльності державної влади, реалізація національних інтересів безпосередньо залежить від розвитку та ефективності інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури та інформаційно-телекомунікаційних технологій. У зв'язку з цим, головними принципами діяльності держави в інформаційній сфері, має бути захист внутрішньополітичних і зовнішньополітичних інтересів держави; реформування засобів масової інформації відповідно до рекомендацій Ради Європи; ефективний контроль за дотриманням законодавства про інформацію та національного законодавства; розвиток інформаційної культури.

Література

1. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. Х., 2000.

2. Основи інформаційного права України: Навч. посіб./О-72 B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника. - К.: Знання, 2004. - 274с.

3. Інформаційна культура: навч. посібник; за ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. - Ірпінь: Нац. університет ДПС України, 2007. - 254с.

4. Формування єдиного інформаційного простору України: проект Концепції від 07.1996 р.: матеріали Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України / Авт. кол. Ю.В. Грабовецький, В.Л. Женжера, А.В., Пілецький, О.В. Рекун, А.В. Таран, С.М. Яковлєв. - К., 1996. - 35с.

5. Методологічні та правові засади упорядкування інформаційних відносин: монографія. / В.М. Брижко. - К.: ТОВ “ПанТот”, 2009 р. - 418с.

Размещено на Allbest.ru