США - лідер світової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Настання ХХІ ст. можна представити як звичайний перебіг часу, але в житті цивілізації цей період займає особливе місце. Саме до цього рубежу людство підійшло з такими досягненнями, протиріччями і проблемами, що не стільки роз'єднують народи і держави, скільки поєднують їх у різноманітному, неоднорідному, взаємозалежному світі. І якщо вирішення сучасних глобальних проблем неможливо без участі всіх народів землі, то вирішення проблем усередині кожної країни виявляється недосяжним без активної ролі держави.

Повною мірою цей висновок відноситься до США. США - лідер світової економіки, одна з найбільших по території і населенню країн світу. За рівнем розвитку продуктивних сил, масштабом свого господарства країна значно випереджає кожну з інших розвитих країн. США - одна із самих високоефективних господарств у світі.

Хід розвитку економічних процесів у самих США значно впливають на економіку усього світу, безпосередньо впливаючи на цикл і господарську обстановку в інших країнах, на структуру міжнародного економічного обсягу. Таким чином, дослідження особливості розвитку та ролі США у світовому господарстві (а особливо основних етапів становлення США як світового економічного лідеру) є вкрай актуальним для України. США накопичено унікальний досвід як виходу з економічних криз, так і сталого розвитку, даний досвід може бути використано вітчизняними науковцями та практиками при розробці стратегії економічного розвитку нашої держави.

Значна кількість вітчизняних та зарубіжних вчених приділяли свою увагу дослідженню пріоритетів двостороннього торгівельно-економічного співробітництва між Україною та США. Зокрема Мединська Т. І. у своїх наукових дослідженнях окреслювала торівельно-економічне співробітництво США в умовах економічної глобалізації , Штаней Н. М. здійсила аналіз співробітництва між Україною та США [37, с.24].

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні місця і ролі США у світовій економіці.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· визначити історичні передумови розвитку США

· розглянути основні етапи становлення США як світового лідера;

· дослідити роль та місце США у світовому господарстві;

· вивчити економіку США;

· розглянути вплив США на навколишній світ;

· вивчити особливості економічної співпраці України та США.

Предметом курсової роботи є теоретико-методологічні особливості дослідження ролі США у світовій економіці.

Об'єктом курсової роботи виступають США як світовий економічний лідер.

Дану тему розглядали такі відомі науковці: Василь Юрчишин, директор економічних програм центру Разумкова, О. Борисоглібська видатний економіст, Л. Довженкова письменник, А. В. Анакін економіст, Ю.В. Василенко відомий науковець, та інші відомі письменники і науковці, дана тема навіть зацікавила міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка.

У ході курсового дослідження використовувалися історичний метод, методи порівнянь, угруповань, спостереження.

Практична цінність роботи полягає в тому, що здійснено широке узагальнення матеріалу по історичному і економічному розвитку країни. З урахуванням світових тенденцій важливо визначити місце США між іншими економічними лідерами. Робота може використовуватись при написанні рефератів, доповідів, дипломних робіт.

Основними джерелами інформації при написанні роботи були праці видатних економістів, матеріали нормативних документів, наукові статті періодичних видань.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і додатків в яких послідовно аналізується поставлена проблема.

У першому розділі розглядається саме становлення США як економічного лідера, історичні аспекти цього процесу і чинники формування економіки країни.

У другому розділі характеризується економіка США, досліджується її динаміка і особливості, а також положення США як могутньої економічно розвиненої країни у світі.

У третьому розділі досліджуються українсько-американські відносини, особливості співпраці цих країн, а також перспективи та проблеми, які можуть виникнути.

1. Становлення США як світового економічного лідера

1.1 Історичні аспекти економічного розвитку США

До кінця XІХ ст. переваги індустріальної цивілізації, що затвердилася в ряді країн Європи й у США, ставали усе більш очевидними. Цей тип цивілізації гарантував суспільству не тільки відносно стабільний рівень життя, але і широкий комплекс прав, у тому числі право володіти і розпоряджатися приватною власністю. Це право зміцнювало віру людини в себе, у свої можливості, у визначеному змісті стаючи об'єктивним мірилом останніх.

Політика соціальних реформ, що усе активніше проводилася у провідних країнах (Англії, Німеччини, США й ін.), сприяла зм'якшенню напруженості в суспільстві. Держава і суспільство усе міцніше зв'язували взаємні інтереси, що забезпечувало еволюційний шлях розвитку провідних індустріальних країн і зводило до мінімуму небезпеку виникнення внутрішніх конфліктів. Суспільство поступово ставало громадянським, тобто створювало незалежну від державного апарата систему організацій і масових рухів, що відстоювали права й інтереси громадян . [3, с.28].

Перше місце у економічному розвитку до кінця XІХ ст. міцно закріпилося за США, темпи розвитку якої після Громадянської війни 1861-1865 р. постійно прискорювалися. Англійці, чия першість довгий час була незаперечною, відкотилися на третє місце. Вони явно не витримували таких високих темпів, не устигали впроваджувати у виробництво нові технології. Якщо, наприклад, до початку XX в. промисловість США, Німеччини і деяких інших країн значною мірою перейшла на використання електроенергії, то основною енергетичною силою британської промисловості як і раніше залишалася пара.

Англія програвала Німеччині і США й у боротьбі за ринки збуту. Англійці торгували по старинці, а німецькі й американські комерсанти уважно вивчали місцевий попит, потреби ринку, надавали оптовим покупцям пільгові і довгострокові кредити. Товари Німеччини і США по усьому світі тіснили англійські, у тому числі в самій Англії і її колоніях [3, с.34].

Особливо уражали економічні успіхи США. По виплавці чавуна і сталі, видобутку кам'яного вугілля США до початку століття залишили далеко позаду держави Європи і продовжували збільшувати розрив. У країні стрімко росла довжина залізниць, США стали батьківщиною масового автомобілебудування. Знаменитий підприємець Г. Форд, удосконаливши винахід німецьких інженерів Г. Даймлера і К. Бенца, сконструював автомобіль і на початку століття налагодив серійне виробництво. Уже до 1915 р. з конвеєрів заводів Форда сходило до 250 тис. автомобілів у рік. Їхня вартість постійно знижувалася, і покупка автомобіля ставала доступною усе більш широким прошаркам населення. Розвиток мережі шосейних доріг зміцнювало єдиний внутрішній ринок США, що сприяло економічній і соціальній стабільності в країні. До кінця XІХ ст. середній заробіток американських робітників складав приблизно 700 доларів у рік при прожитковому мінімумі 150 доларів. Інтереси американських робітників з початку 1880-х рр. захищали сильні профспілкові об'єднання на чолі із самим великим з них - американською федерацією праці (АФП) [3, с.36].

Після закінчення Першої світової війни відбулася зміна статусу США у світі, логічним продовженням чого стає так називаний період "проспериті". Цей період став найбільш яскравим прикладом економічного відновлення і стабілізації індустріального суспільства. Але оптимістичні прогнози політиків і підприємців про безкризовий розвиток американського суспільства не виправдалися. Наступив період "Великої депресії".

Історичний парадокс полягає в тім, що в американській зовнішній політиці післявоєнного періоду панували так називані "ізоляціоністи", але, незважаючи на декларовану ізоляцію, етапи післявоєнного розвитку США з хронологічним допуском плюс-мінус два роки повторилися й у більшості країн Європи і світу [23, с. 4].

Великий вплив на розвиток економіки мала світова економічна криза 1929 - 1933 рр. та «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта.

Криза почалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі. Вона охопила банківську систему, промисловість, сільське господарство. За своїм характером вона являла собою циклічну кризу надвиробництва, коли внаслідок недостатньої купівельної спроможності населення вироблена маса товару не знайшла збуту і виявилася нереалізованою. У підсумку порушився процес суспільного відтворення, розорилися багато торгових і промислових підприємств, транспортні компанії, банки. До 1932 р. промислове виробництво в США скоротилося в цілому на 46%, а по окремих видах продукції значно більше: виробництво чавуна - на 79%, сталі - на 76%, автомобілів - на 80%. З 279 доменних печей у числі діючих залишалося тільки 44 печі. Криза викликала масову хвилю банкрутств. За 1929 - 1933 р. потерпіли крах 135 тис. торгових, промислових і фінансових фірм, розорилися 5760 банків. Збитки корпорацій тільки в 1932 р. склали 3,2 млрд. дол. Обороти зовнішньої торгівля скоротилися в 3,1 рази. Країна була відкинута до рівня 1911 р. [33, с.60]

Положення в країні погіршувалося - вона була охоплена масовими виступами, організовувалися походи голодних і безробітних до Вашингтону (у 1931-1932 р.), похід ветеранів першої світової війни (1932 р.); фермери Середнього Заходу бойкотували закупівлі сільськогосподарської продукції, противилися примусовому продажу ферм, брали участь у голодних походах. Була створена Національна Рада безробітних. У 1930 р. відбулася загальнонаціональна демонстрація, у якій брали участь 1,2 млн. безробітних. У гірській, текстильній, автомобільній, швацькій галузях розгорнувся страйковий рух. Він ставав усе більш масовим. У 1933 р. чисельність страйкарів перевищила мільйон чоловік.

У цих умовах з метою запобігання банкрутства Гувер з кінця 1931 р. почав спроби державного кредитування банків, промисловості, транспортних підприємств. Для цього була створена Національна кредитна корпорація з капіталом у 3,5 млрд. дол., що у січні 1932 р. була перетворена в Реконструктивну фінансову корпорацію. Для надання допомоги великим фермерам організоване урядове "Федеральне фермерське бюро". Задачі цього бюро полягали в підтримці рівня цін на сільськогосподарську продукцію. Діяльність бюро не увінчалася успіхом і в остаточному підсумку привела до дезорганізації ринку і подальшому руйнуванню фермерів. Соціальні протиріччя продовжували загострюватися. До березня 1933 р. число безробітних досягло 17 млн. чоловік [38, с.234].

У 1933 р. президентом США був обраний Франклін Делано Рузвельт (1882-1945). До цього моменту положення в країні було надзвичайним. Для виходу з нього були потрібні неординарні міри. Урядом Рузвельта були здійснені великомасштабні реформи, що ввійшли в історію за назвою "Новий курс Рузвельта".

Незважаючи на те, що "Новий курс" не був заздалегідь обміркованою системою нововведень, він представляє одну з найвідоміших і ефективних реформ у світовій історії. Рузвельт втілив в життя більше реформ, чим було обіцяно в передвиборній кампанії. Уже 9 березня була скликана спеціальна сесія Конгресу і протягом 100 днів (за 3 місяці) закладені основи політики "Нового курсу".

Основною метою реформ Рузвельта стало активне втручання держави в процес суспільного відтворення.

У здійсненні "Нового курсу" виділяють два етапи: первісний - з 1933 до 1935 р. і другий етап - з 1935 р.

Економічна політика Ф.Рузвельта оцінюється дуже суперечливо. Прихильники вільної конкуренції її нестримно критикують за порушення старих принципів вільного підприємництва. Захисники ідеї регульованого капіталізму настільки ж беззастережно її хвалять і критикують лише недостатньо рішучі дії в цьому напрямку. В роки президентства Ф. Рузвельта федеральний уряд вперше в умовах мирного часу став відігравати в економіці значну роль. Обмеженість проведених відповідно до "нового курсу" заходів не дозволила домогтися скільки-небудь відчутного господарського підйому США. Що ж стосується введення планового господарства, про що нерідко говорив Ф. Рузвельт, то реально мова могла йти лише про деякі обмежені регулюючі заходи. Заходи "нового курсу" були надалі поступово скасовані.

Ефективність політики "нового курсу" спостерігається в таблиці 1.1.

З таблиці 1.1. видно, що вирвавшись з тисків економічної кризи 1929 - 1933 р., американська економіка зуміла до 1939 р. знову досягти рівня 1929 р., понизити частку безробітних у робочій силі, збільшити реальний валовий національний продукт, а деякі показники навіть перевищували сподівання такі як індекс промислового виробництва, пропозиції грошей, зміна реального ВНП і т.д.

Під час другої світової війни відбулися структурні зміни в промисловості США. Ті галузі, що зробили великий стрибок уперед (як наприклад, авіаційна і хімічна), збільшили свою питому вагу в промисловості країни.

В роки другої світової війни в США була створена могутня воєнна промисловість, що зберігається в значних розмірах і в мирний час і відіграє велику роль не тільки в економічному, але і в політичному житті країни. Створення і збереження великої воєнної промисловості в країні є одним з найважливіших підсумків другої світової війни в США.

У підсумку другої світової національне багатство США в невимірних цінах (у цінах 1929 р.) виросло незначно. Воно дорівнювало 445,8 млрд. дол. у 1929р., 424,8 млрд. дол. - 1939 р. і 435,6 млрд. дол. - у 1945 р. Абсолютно, і тим більше на населення, національне багатство країни в 1945 р. не досягло рівня 1929 р. Це порозумівається тим, що війна поглинала велику частину національної продукції, а також невідповідністю між ростом продукції і виробничого апарата. У 1942 - 1943 р. військове виробництво займало дві третини промислової продукції. Варто також врахувати величезну державну заборгованість США, яка збільшувалася [6, с.55].

Найголовніший результат американської участі у другій світовій війні полягав у тому, що США перетворилися в наймогутнішу країну капіталістичного світу, стали його економічним та фінансовим центром і незаперечним військово-політичним лідером. З 1941 по 1945 рік їхні виробничі потужності збільшилися удвоє, а експорт - у п'ять разів. Кількість найманих робітників зросла у промисловості за ці ж роки з 54 млн. до 64 млн. осіб. У роки війни американці працювали багато, інтенсивно і патріотично: робочий тиждень був збільшений до 45,2 години (з 37,5 годин). Профспілки впроваджували політику соціального партнерства, відмовлялися від страйків тощо. Середньорічні темпи промислового виробництва склали упродовж війни 9 відсотків. За американським доларом було закріплено статус світової резервної валюти, тобто головної грошової одиниці у міжнародних розрахунках та платежах (у Бреттон-Вудсі 1944 року). [33, с.55].

У перші повоєнні роки американська економіка продовжувала утримувати високі темпи розвитку. Вже на середину 1947 року США швидко й успішно здійснили реконверсію, тобто переорієнтацію свого господарства на випуск мирної продукції. У 1947-1948 роках на США припадало 54,6 відсотка світової промислової продукції (без СРСР); золотий фонд дорівнював 75 відсоткам запасу золота західного світу; промисловий експорт -32 відсоткам світового експорту; з 1946 по 1950 рік експорт товарів переважив імпорт на 25 млрд. доларів. Особливо потужними темпами зростали державні інвестиції США: з 2,1 млрд. у 1945 до 13,8 млрд. доларів у 1950 році [27, с.65]. Безумовно, що величезні зовнішні ринки стимулювали американську економіку, але і внутрішній ринок зазнав суттєвих змін. Під час війни сформувався потужний «відкладений індивідуальний попит»: особисті і родинні прибутки американців зросли за рахунок суцільної зайнятості, надурочних робочих годин, праці у вихідні дні тощо. Після війни в Штатах розпочався справжній купівельний бум: індивідуальні споживчі витрати американців зросли у 1950 році в порівнянні з 1939 роком утричі.

1.2 Визначальні чинники формування американської економіки

Швидкий розвиток економіки, який розпочався після закінчення Громадянської війни (1861--1865), наприкінці XIX ст. перетворив США в могутню індустріально-аграрну країну.

Основні чинники формування успішного економічного розвитку США були такі.

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861--1865 pp.

Внаслідок її зґявились такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, які не змогли забезпечити буржуазно-демократичні революції у жодній з європейських країн: звільнення рабів сприяло швидкому створенню ринку праці; масовий продаж землі державою невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство США.

2. Сприятливі природно-географічні умови для прискореного розвитку виробництва: наявність могутньої сировинної бази, величезні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, благодатний клімат.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика держави, яка забезпечила щорічне з 1861 р. перевищення доходів над державними витратами на 100 млн. дол. У 1890 р. за законом Маккінлі -- Олдріча, ухваленим Конгресом, мита було збільшено з 10 % (1861) до 49,5 %. Через 7 років вони зросли до 57 %. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювався пільговими умовами для розвитку промисловості, яка у 1883 р. взагалі не обкладалась податками. Митна політика сприяла підвищенню цін всередині країни і зростанню капіталістичного прибутку. Для припливу зарубіжних інвестицій не було перешкод, гарантувалась висока норма прибутку. [20, с.89].

4. Надзвичайно активне використання в економіці США досягнень другої технічної революції. У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. За рівнем виробництва і використання електроенергії США займали перше місце у світі. Змінилась енергетична база виробництва -- пара швидко витіснялась електрикою. У 90-х роках США посідали перше місце за результатами виплавки сталі, виробництва автомобілів, добування нафти та інших галузей, які відображали НТП.

У ході індустріалізації широко застосовувалися найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американської інженерної думки. Практично не було морально застарілого оснащення, а тому воно не гальмувало економічний розвиток. Це сприяло різкому зростанню продуктивності праці, яка була в 4,5 раза вищою, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва дав можливість здійснити перехід до масового випуску стандартизованої продукції навіть у старих, традиційних, галузях (взуття, одяг у легкій промисловості, напівфабрикати в харчовій). США також обігнали всі інші країни щодо застосування нових методів раціональної організації виробництва. У США було створено першу у світі промислову лабораторію -- лабораторію Т. Едісона (1876), яка стала центром винахідництва технічних новинок (щорічно давала до 40 винаходів).

5. Акумуляція у США найбільш, енергійної робочої сили з Європи. 1864 р. у США було ухвалено закон, який стимулював імміграцію. Тільки з 1870 по 1914 р. до США прибуло близько 30 млн. іммігрантів. У 70--80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих робітників та інженерів з Англії і Німеччини -- країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передаванню європейського науково-технічного досвіду і зменшувало витрати на підготовку кадрів. [17, с.165].

6. Швидке створення інфраструктури, яка забезпечила єдність внутрішнього ринку, міжрайонну і міжгалузеву спеціалізацію. Створилися сприятливі умови для індустріалізації Півдня і Заходу. На початку XX ст. залізниці звґязали між собою всі штати. Було збудовано чотири трансконтинентальні магістралі, які втягнули в економічний обіг продукцію Заходу. На частку США припадало майже 50 % світової довжини залізниць. Зарубіжні капіталовкладення в залізниці США досягли майже 1/3 їхньої вартості. Залізниці, що потіснили всі інші види транспорту, перетворились у важливий фактор структурних змін в економіці. Вони сприяли зниженню витрат виробництва і зростанню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринку. Завдяки здешевленню товарів США збільшувалась їх конкурентоспроможність. Вже у 1896--1900 pp. США давали 30,1 % світового експорту промислових товарів, а у 1913 р. -- 35,8%.

7. Історико-географічні фактори: віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу. Використовуючи доктрину Монро (1823) та ідею панамериканізму, США у 1867 р. за 7,2 млн. дол. купили у Росії Аляску. У 1898 р. Конгрес США узаконив анексію Гавайських островів. У наступному році США захопили Кубу, Гуам, Пуерто-Ріко, Філіппіни і частину островів Самоа. США добились виключного права на будівництво Панамського каналу, відірвавши Панаму від Колумбії. США використовували й економічне закабаления, тобто економічне підкорення слабких держав, які при цьому залишались формально незалежними.

8. Процес концентрації і монополізації. В останній третині XIX ст. економічний розвиток США переривався рушійними кризами перевиробництва у 1882--1883 і 1893 pp. Лише у 1897 р. після тривалого застою економіка США знову відновила швидкі темпи розвитку. Зазначені економічні кризи були могутнім прискорювачем концентрації виробництва (у 1913 р. 85 % становили підприємства з кількістю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства у 1913 р. зосередили 80 % всіх робітників). Внаслідок криз у США виникли монополістичні обґєднання в промисловості та банківській справі. У 70-і роки XIX ст. монополії в промисловості були перехідним явищем (першою зґявилась у 1872 р. нафтова компанія "Стандарт ойл", організатор Дж. Рокфеллер, яка уже в 1879 р. контролювала 95 % нафтопереробки в країні). У 80-ті роки монополії помітно посилились і наприкінці 90-х років перетворились в одну з основ господарського життя країни. Найбільш поширена форма монополій в США -- трести, на частку яких у 1901 р. припадало 3/4 всієї промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні уже функціонувало 800 трестів, які обґєднували більше 5 тис. підприємств. [10, с.105].

Зрощення трестів з банківськими монополіями вело до створення фінансової олігархії. У ній провідні позиції зайняли дві банківські групи -- Моргана і Рокфеллера, навколо яких до 1903 р. обґєдналися 112 банків, залізничних, страхових та інших компаній, а їхній капітал перевищував 22 млрд. дол. (56 % акціонерного капіталу країни) [30, 492с.]

9. Процес накопичення грошової маси окремими особами. Одним із наслідків швидких темпів економічного розвитку США стало зосередження великих багатств в руках землевласників, промисловців, банкірів. На початку ХХ ст. в США нараховувалося 4 тис. мільйонерів. Вони мали великий вплив на економіку через концентрацію грошової маси в своїх підприємствах.

10. Політичні дії уряду та їх вплив на економіку.

Пасивна антициклічна бюджетна макрополітика (1945--1962 рр.), період президентів Г. Трумена та Д. Ейзенхауера. У цей період домінуючими були кейнсіанські заходи державного регулювання, які мали на меті прискорення темпів економічного зростання, скорочення безробіття, використання федерального бюджету для активізації інвестицій.

Бюджетний активізм (1962--1977 рр.) припадає на епоху президентства Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, Р. Ніксона та Дж. Форда. На цьому етапі економічної історії США прийшло розуміння того, що ресурси екстенсивного економічного зростання вичерпані, сприятливі чинники розвитку економіки замінилися несприятливими.

Кейнсіанський бюджетний консерватизм (1978--1980 рр.) припадає на період президента Дж. Картера. У цей період домінуючою стає ідея бездефіцитності бюджету, яка виявилася важливим інструментом боротьби з інфляцією.

Неоконсервативний етап розвитку (1981--1992 рр.) припадає на період президентства Р. Рейгана та Дж. Буша. Сукупність заходів, яку запропонувала адміністрація Р. Рейгана, мала всі ознаки консервативної моделі і здобула назву «рейганоміки». Ця політика передбачала розв'язання трьох основних завдань: а) зниження рівня інфляції; б) збільшення темпів економічного зростання; в) забезпечення збалансованості федерального бюджету.

Модернізована макроекономічна політика 1990-х рр. припадає на період президентства Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого. Особливістю дії адміністрації Б. Клінтона стало відновлення регулятивної ролі держави та забезпечення стійкого економічного зростання. Основними заходами щодо реалізації нових цілей макроекономічної політики стали:

1. підвищення основних федеральних податків (ставка індивідуального прибуткового податку у цей період зросла з 31 до 36,9 %);

2. скорочення федеральних видатків;

3. збереження доцільної соціальної інфраструктури, в якій чітко визначалася адресність цільової допомоги (у разі бідності, на період безробіття, догляду за дитиною після полог) тощо. При цьому забезпечувалося дотримання соціальних, федеральних та регіональних стандартів.

З даного розділу можна зробити висновок,що до кінця XІХ ст. переваги індустріальної цивілізації, що затвердилася в ряді країн Європи й у США, ставали усе більш очевидними. Перше місце у економічному розвитку до кінця XІХ ст. міцно закріпилося за США, темпи розвитку яких після Громадянської війни 1861-1865 р. постійно прискорювалися. Особливо уражали економічні успіхи США.

Після закінчення Першої світової війни відбулася зміна статусу США у світі, логічним продовженням чого стає так називаний період "проспериті", який став найбільш яскравим прикладом економічного відновлення і стабілізації індустріального суспільства.

Великий вплив на розвиток економіки мала світова економічна криза 1929 - 1933 рр. та «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта. Основною метою реформ Рузвельта стало активне втручання держави в процес суспільного відтворення, яка виявилась успішною і вже в 1939 р. деякі економічні показники перевищували до кризові.

В роки другої світової війни в США була створена могутня воєнна промисловість, що зберігається в значних розмірах і в мирний час і відігравала велику роль не тільки в економічному, але і в політичному житті країни. Створення і збереження великої воєнної промисловості в країні є одним з найважливіших підсумків другої світової війни в США.

Найголовніший результат американської участі у другій світовій війні полягав у тому, що США перетворилися в наймогутнішу країну капіталістичного світу, стала його економічним та фінансовим центром і незаперечним військово-політичним лідером.

Після війни в Штатах розпочався справжній купівельний бум: індивідуальні споживчі витрати американців зросли у 1950 році в порівнянні з 1939 роком утричі.

Основні чинники формування успішного економічного розвитку США були такі: сприятливі природно-географічні умови , радикальний характер Громадянської війни 1861--1865 pp., успішна зовнішньоекономічна політика держави, надзвичайно активне використання в економіці США досягнень другої технічної революції, акумуляція у США найбільш, енергійної робочої сили з Європи, швидке створення інфраструктури, історико-географічні фактори, процес концентрації і монополізації, процес накопичення грошової маси окремими особами, політичні дії уряду та їх вплив на економіку. Отже, США маючи значні переваги і використовуючи їх стала економічним лідером світу і зберігає свою позицію і сьогодні.

2. Характеристика економіки США на сучасному етапі

2.1 Характерні риси і динаміка економічного розвитку США

Сьогодні США є - лідер світової економіки. ЇЇ територія складає 9,3 млн. км². Населення - 255 млн. чоловік. Випереджає за рівнем розвитку промислових сил, масштабам господарства кожну з промислово розвитих країн. На частку США приходиться 25% сукупного ВВП світу, однак по показниках на душу населення США помітно уступають деяким країнам: Швейцарії, Японії, Швеції. США займає 1 місце у світі по обсязі промислового виробництва, саме високоефективне сільське господарство у світі.

Початок економічного домінування США у світі приходиться на 50-і р. ХХ ст. США проводили політику допомоги країнам Європи, що потім переорієнтували на програми допомоги країнам, що розвиваються. В другій половині 80-х рр. обсяг бюджетного дефіциту понизився до 150 млрд. доларів у рік (до цього в окремі роки досягав 200 млрд. доларів). Однак за 1992 фінансовий рік відбулося стрімке зростання бюджетного дефіциту до 290 млрд. доларів. Крім того спостерігається тенденція до збільшення державного зовнішнього боргу, що вже перевищує 4 трлн. доларів. У 80-і рр. інфляція склала 5% у рік, до початку 90-х рр. вона знизилася до 3,5% - 4%. США відрізняються найвищою об'ємністю внутрішніх ринків. Найвищий рівень ВВП у світі. Промисловість США споживає 1/3 усієї сировини, що добувається у світі. У США найбільш ємний у світі ринок устаткування (40% реалізованої в промислово розвитих країнах продукції машинобудування). Саме розвите машинобудування у світі, крім того США є імпортером машинотехнічних виробів, на США приходить більш 1/4 світового експорту машин і устаткування. У структурі виробництва переважна питома вага сфери послуг: частка у ВВП - 60%, тоді як частка матеріального виробництва складає 37%, а сільського господарства - 2,5%. Величезну роль відіграє сфера послуг у зайнятості - 73% населення. США володіють самим великої у світі науково-технічним потенціалом. Витрати на НІОКР у 2003 р. склали 460 млрд. доларів: 44% - державні асигнування, 51% - частки корпорації. 1/2 державних витрат на НІОКР направляється у воєнну промисловість (для порівняння в Японії і ЄС переважає цивільний напрямок). Американські корпорації займають перше місце у світі по виробництву літаків і космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів, напівпровідників, лазерної техніки, засобів зв'язку. На США приходиться 50% усіх великих нововведень у промислово розвитому світі. США є найбільшим виробником продукції високих технологій (частка у світовому виробництві - 36%). У США зосереджено 75% банків даних у промислово розвитих країнах світу . На початку 2001 р. наукові кадри склали більше 8 млн. чоловік. Високий освітній рівень робочої сили: 38% - середня освіта, 21% - закінчена вища, 17% - незакінчена вища, 11% - нижче середнього. Багато країн борють за доступ на американський ринок. Експортна квота США складає 8-9% ВВП. Однак для деяких галузей економіки значення експорту значно вище. Так, на експорт направляється 1/4 усієї сільсько - господарської продукції, 1/4 машинобудування, 2/5 літаків. За винятком 88-90-х рр. США займають перше місце у світі по величині експорту й імпорту. Імпорт відіграє зростаючу роль у США. За рахунок імпорту задовольняється 20% потреб у текстилі, 30% щорічного обсягу продажів автомобілів у США. [15, с.6].

Частка імпорту в продажах верстатів і устаткування складає 50% у 2003р. , 80% - побутової електроніки і взуття. Великими торговими партнерами США є ФРН і Японія. На США приходиться 8-9% експорту ФРН і 29-31% експорту Японії. Характерна риса економіки США - стійкий дефіцит у торгівлі з цими країнами, для яких доступ на американський ринок є однією з головних умов розвитку. США є одним з ведучих споживачів експорту нових індустріальних країн (НІК): 91% всього експорту Мексики, 46% - Тайваню, 40 %- Філіппін, 38% - Південної Кореї. Обсяг торгівлі між США і НІК за 70-90-і рр. склав 22,5% зовнішньоторговельного обороту США, частка НІК - 2/3 зовнішньоторговельного обороту США з країнами, що розвиваються [32, с. 720].

США - найбільший експортер наукомісткої продукції, за їхніми межами тільки 9% ринку в 2000 р. Мережа міжнародного виробництва, створена за допомогою прямих закордонних інвестицій - "друга економіка". Вона займає особливе місце у світовій системі. Загальний обсяг продажів підприємств і фірм другої економіки склав 32% ВВП США.

Розвиток міжнародної кооперації привів до того, що усе більш значна частина зовнішньої торгівлі являє собою внутріфірмову торгівлю. Якщо в 60-х рр. вартість закордонних прямих вкладень США склала 32 млрд. доларів, що перевищувало 1/2 вартості усіх світових закордонних інвестицій, то в 90-х рр. ця цифра склала 700 млрд. доларів, що значно перевищує показники для будь-якої іншої країни. США самі сталі великим реципієнтом прямих іноземних капіталовкладень. За даними на 2005 р. вартість інвестицій США за кордоном склала 802 млрд. доларів, а іноземні інвестиції в США - 654 млрд. доларів. США здобувають перемогу в конкурентній боротьбі за залучення фінансових ресурсів, що є свідченням її сили. Внутрішній ринок США здатний щорічно приймати і розміщати 100-150 млрд. доларів. Долар став своєрідним еталоном, на який дорівнюють усі валюти світу. Підвищення курсу долара приводить до зниження розміру експортної виручки в доларах, зниженню світових цін на сировину. Зниження курсу долара приводить до росту американського експорту, витисненню конкурентів США на зовнішніх ринках [7, с.56].

Частка США у світовому виробництві по поточним валютним курсам - 24%, по купівельній спроможності долара - 21%. Рівень розвитку ВВП на душу населення - 20 тис. доларів (країна уступає Швеції, Швейцарії, Японії).

Продуктивність праці: суспільна продуктивність праці = ВВП / зайняте населення, по цьому показнику США усіх випереджають.

Фактори розвитку: природні ресурси (близько 20% у національному багатстві США, що є високою роллю для промислово розвитих країн); високий розвиток науково-технічної сфери: витрати на наукові дослідження складають близько 40% усіх світових, що більше кожної з країн окремо. Частка наукомісткої продукції у виробництві складає близько 35-365, в експорті - 40%, що вище, ніж в інших країнах. США - єдиний чистий експортер науково-технічної продукції (2 місце займає Швейцарія). Рівень капіталовкладень: по масі перевищують усі країни, однак відстають по частці. Рівень підприємництва: гнучкість управління, прагнення до нововведень - одна з найефективніших у світі.

Аспекти впливу США: ємність національних внутрішніх ринків, експорт складає 10% ВВП, імпортна квота більше експортної квоти. Країна займає 1 місце у світі по обсязі експорту у світі, близько 10-12% всього обсягу світового експорту. США можуть обмежити доступ товарів тієї чи іншої країни на свій внутрішній ринок чи обмежити експорт у ту чи іншу країну.

На сьогодні успішність економіки США можна прослідкувати за даними BBC: 14.6 $ трлн. боргу при 1/5 об'ємі щорічного світового виробництва. У серпні 2001 р. 4,9% американців були безробітними, а у липні 2011 р. безробітність сягала 9,1% населення, із них 44% без роботи тривалий час 27 тижнів або довше. За 2001- 2011рр. економіка зросла з ВВП 10 трлн.$ до 15 трлн. $, тим не менше багато сімей стали біднішими - середній реальний дохід на сім'ю 58 тис. $ з 1990 р., 70 тис. $ у 2000р., 68 тис. $ у 2009р. Зростання зайнятості в США з 2001 по 2011 р. дорівнювало нулю. [35].

2.2 Світогосподарське положення США

Провідне положення США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабі і багатству ринку, рівню науково-технічного потенціалу, могутній і розгалуженій системі світогосподарських зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу. За кількістю вироблених товарів і послуг США перевершують будь-яка держава. В кінці 90-х рр.. ВВП США оцінювався в майже 8 трлн. дол, що становило 21% сукупного ВВП світу і значно перевищувало найбльші відповідні показники інших країн: Китай-12%, Японія-7%, ФРН-5%. ВВП на душу населення США перевершує показники інших розвинених країн з ринковою економікою і складає близько 30 тис. дол.

Надзвичайно висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці. Найвищий обсяг ВВП у світі означає, що США витрачають більше будь-якої іншої країни на поточне споживання й інвестиції. Важливим фактором, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів щодо інших країн. У США до початку 90-х років склалася стійка структура господарства, у якому переважна питома вага належить виробництву послуг, на сучасному етапі все більшу роль відіграє виробництво інформації, так як США вступило в еру постіндустріального суспільства. Їхня частка у ВВП складає більш 70%, частка матеріального виробництва - близько 30%, продукції сільського господарства - близько 2,0%. Ще більш значна роль сфери послуг у зайнятості [16, с. 405].

У число провідних галузей входять автомобілебудування, авіакосмічна, телекомунікаційна, хімічна, електротехнічна й електронна. Вони займають провідні позиції у світі. Країна володіє найбільш ємним у світі ринком машин і устаткування. На його частку приходиться понад 40% реалізованої в розвинутих країнах продукції машинобудування.

Концентрація виробництва в промисловості протікає в умовах сформованої монополістичної структури, що визначає характер організації господарської діяльності. Понад 150 промислові корпорації (2004 р.) входять у число 500 найбільших по капіталу компаній світу. Серед 27 галузей промисловості світу провідне місце займають 14 американських, 4 японських і 2 німецькі компанії. Серед 25 провідних виробників ЕОМ - 9 компаній США, з 19 фармацевтичних - 10 компаній США. США - найбільший виробник багатьох видів сільськогосподарської продукції. Вони роблять близько 12% світового обсягу пшениці, 46% - кукурудзи, 52% - соєвих бобів, 21% - бавовни, 18% - олійного насіння, 17% - м'яса [26, 88].

США володіють самим великим у світі науково-технічним потенціалом, що є в сучасних умовах вирішальним фактором розвитку економіки і конкурентноздатності у світовому господарстві. Щорічні асигнування на НІОКР у США перевищують подібні витрати Британії, Німеччини, Франції і Японії разом узятих. По їхньому обсязі американські корпорації домінують у багатьох галузях це спостерігається у Таблиці 2.2.

Таким чином з Таблиці 2.2. можна зробити висновок, що США є лідером майже в усіх галузях і випереджає інші країни разом у всіх галузях на 55,8%, а це забезпечує їй значні переваги.

Більш 2/3 наукових витрат промисловості США приходиться на програми річною вартістю понад 100 млн. дол. (в інших країнах аналогічні по обсязі програми нараховуються одиницями), що дозволяє вести наукові дослідження по широкому фронту і домагатися швидкого перетворення результатів фундаментальних досліджень у прикладні розробки і технічні нововведення. Досягнення фундаментальної науки США загальновизнані. На долю американських дослідників приходиться близько 2/3 наукових і технічних статей у великих журналах, 35% наукових публікацій у найбільш престижних журналах світу. Американські вчені одержали найбільше число престижних нагород.

Американські корпорації міцно утримують першість у світі по таких напрямках НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів і їхнього програмного забезпечення, виробництво напівпровідників і новітніх могутніх інтеграційних схем, виробництво лазерної техніки, засобів зв'язку, біотехнології. У головних нововведеннях США випереджають конкурентів у середньому на десять років.

США продовжують залишатися найбільшим у світі виробником продукції високих технологій, чи, як її прийнято називати, наукомісткої продукції: їхня частка у світовому виробництві цієї продукції складала на кінець 2000 р. понад 36%, (частка Японії - понад 20%, ФРН - близько 9,0%) [28, с. 587].

Ще однією сферою, де американці утримують дуже міцні позиції, є обробка накопичених масивів знань і надання інформаційних послуг. Цей фактор відіграє дуже істотну роль, тому що швидке і якісне інформаційне забезпечення стало в усе зростаючій ступені визначати ефективність роботи усього виробничого апарата. В даний час у США зосереджено 75% банків даних, що існують в розвитих країнах.

Ядро науково-технічного потенціалу США складають кадри висококваліфікованих вчених і інженерів, зайнятих у проведенні наукових досліджень і розробок.

США належить особлива роль у функціонуванні світового господарського комплексу, особливо в другій половині XX ст. Відносини домінування і партнерства в області світової торгівлі, інвестицій, що складаються між США, Західною Європою, Японією, новими індустріальними країнами, пройшли ряд етапів у своєму розвитку. Спочатку була абсолютна перевага США, а потім, у міру посилення економіки інших країн, відносини між ними поступово переходили в конкурентне співробітництво, у якому США змушені частково уступати свою частку впливу суперникам, переміщаючи свій вплив на більш високий технічний рівень. Дотепер американські компанії переважають на багатьох ринках у світовій торгівлі, позичкового і підприємницького капіталу.

2.3 Особливості зовнішньої економічної політики США

Будучи найбільшим експортером капіталу у формі прямих інвестицій, США активно домагаються створення необхідного інвестиційного клімату для своїх корпорацій за рубежем, роблячи їм усебічну підтримку, включаючи військовий тиск. Основні зусилля в цій області спрямовані на створення ліберальної інвестиційної системи для американських інвесторів і захисту їхньої власності.

Сприяння експорту приватного капіталу виявляється через державну корпорацію приватних капіталовкладень за кордоном. Вона надає інвестиційні гарантії, здійснює безпосереднє фінансування, проводить підготовчу роботу по здійсненню закордонних інвестиційних проектів. Фінансові умови надання позикових засобів носять пільговий характер. Новим напрямком стало розширення діяльності даної організації на Центральну і Східну Європу, а також на країни СНД. Проводячи політику стимулювання експорту капіталу, США вживають заходів по створенню механізму захисту інвестицій, у якому важливе місце приділяється двостороннім і багатостороннім угодам. З 80-х років підсилилася тенденція до співробітництва американських ТНК із місцевим капіталом. Починаючи з 1977 р. біля половини американських прямих інвестицій здійснюються у формі змішаних підприємств із місцевими партнерами [34, с. 55].

Для іноземних прямих капіталовкладень у США встановлений національний режим. Офіційно вони обмежуються тільки виходячи з інтересів національної безпеки в ряді галузей видобувної й обробної промисловості, у тому числі авіаційній, суднобудівній, в атомній енергетиці, морському судноплавстві, авіаційному транспорті, радіомовленні і космічних комунікаціях. У цих випадках на іноземних інвесторів поширюється режим найбільшого сприяння. Одночасно американська адміністрація підсилила спостереження і контроль над процесами припливу і функціонування іноземного капіталу. У зв'язку з цим був прийнятий ряд законодавчих актів.

Важливим засобом сприяння закордонній діяльності американських компаній виступають програми економічної допомоги США іноземним державам. Угоди про надання допомоги нерідко визначаються зобов'язаннями країн-одержувачів створити інвестиційний клімат для діяльності американського капіталу, гарантувати його від націоналізації. Прийнято виправлення до законів про допомогу іноземним державам, що уповноважували президента припиняти економічну допомогу країнам, які націоналізували майно американських компаній чи громадян і не надали чи не прийняли заходи для компенсації. Вони уповноважили і представників США в міжнародних організаціях виступати проти надання багатобічної допомоги тим країнам, що експропріювали американську власність. [2, с. 135].

У сфері постійної уваги адміністрації знаходяться зовнішньоторговельні позиції країни. В області зовнішньої торгівлі здійснюється двоїстий курс, спрямований на забезпечення свободи торгівлі у світі і захист свого ринку. Адміністрація обгороджує інтереси окремих соціальних шарів і груп від зайвого іноземного впливу, з огляду на погляди прихильників своєї партії. Масштаби протекціонізму в США дуже значні. У число товарів, оподатковуваних високими митними тарифами, входять одяг, взуття, тютюн і тютюнові вироби, овочі і продукти з них. Особливо сильний збиток наноситься експорту продукції обробної промисловості з країн, що розвиваються. Протекціоністська політика проводиться на вибірній основі.

У відношенні цілого ряду країн, курс яких неугодний США, проводиться політика заборони економічних зв'язків. До країн, у відношенні яких проводяться торгові заборони, висуваються обвинувачення в тероризмі чи порушенні режиму нерозповсюдження, порушенні прав людини, відносяться Іран, Сирія, КНДР, В'єтнам, Куба, Лівія.

Імпортна політика відбиває структурні зрушення в економіці і сприяє їх здійсненню. Звичайно більш високе проникнення імпорту відзначається в менш перспективних галузях, що дозволяє знижувати витрати виробництва за рахунок використання більш дешевих імпортних товарів.

Правлячими колами широко використовується гасло "свободи торгівлі", як би символізуючи вірність ідеалам американського капіталізму. У 80-90-і роки він постійно присутній у виступі всіх президентів. Курс на вільну торгівлю прямо ув'язаний з головною стратегічною задачею забезпечення американського лідерства у світі, що одночасно викликає прагнення США установити контроль над усіма міжнародними передачами новітньої технології.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі насамперед спрямовано на форсування експорту. Такий підхід порозумівається тим, що експорт у цілому ряді країн виступає важливим фактором їхнього росту, особливо в наукомістких і сільськогосподарських виробництвах. Незважаючи на відносно скромну роль експорту у внутрішнім виробництві (7%), за 1996-2004 р. він забезпечував більш третини збільшення ВВП країни [21, с.245].

Головна роль у системі державного стимулювання експорту належить Експортно-імпортному банку (ЕІБ), що видає і гарантує експортні кредити, проводить програми пільгового середньострокового кредитування, робить переоблік векселів приватних комерційних банків з метою зниження процентної ставки по їх експортних кредитах, видає спільні з приватними банками кредити в розмірі 50% загальної суми кредиту. Сприяння експорту здійснюється також за допомогою державного фінансування постачань по програмах допомоги. Проходить це через "зв'язану допомогу".

Підтримка експортної діяльності здійснюється на регіональному рівні і рівні штатів, а також великих міст. Місцеві органи влади надають позики і кредити, здійснюють випуск облігацій, гарантування позик, податкові знижки й інші стимули. У країні створено понад 1300 підприємницькі зони.

На міжнародній арені зміцненню експортних позицій американських ТНК служить сприяння лібералізації міжнародної торгівлі, у тому числі в рамках підтримки інститутів світового і регіонального, міжнародного економічного співробітництва (СОТ, Північноамериканська зона вільної торгівлі й ін.) і забезпечення провідних позицій у них.

В зовнішньоекономічній політиці став відверто виявлятися північноамериканський і тихоокеанський регіоналізм. Країни Північної і Південної Америки, Тихоокеанського району розглядаються в якості пріоритетних регіональних ринків. В зовнішній торгівлі відбулося зменшення частки західноєвропейських країн, Австралії, ПАР і збільшення питомої ваги Канади, а також розвиваються країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. [21, с.298].

Торгові відносини США і незалежних індустріальних країн - одне з найбільш динамічних ланок світових господарських зв'язків. Це викликається особливостями розподілу природних і трудових ресурсів і умов їхньої експлуатації, спрямованістю соціально-економічної політики країн регіону. Використання цих факторів і умов забезпечують американським ТНК одержання більш високих прибутків, ніж в інших районах.

Найбільшими торговими партнерами є Канада, Японія, Мексика, КНР. До 90-х років США вирішували зовнішньоторговельні і зовнішньоекономічні проблеми на двосторонньому рівні, а також у рамках міждержавних організацій. Вони не зв'язували себе членством у національних економічних угрупованнях.

Проаналізувавши Таблицю 2.3. можна помітити, що США дедалі більше експортує в розвинені і багаті країни. Це пов'язано з їх платеже - спроможністю.

На початку 90-х років був проведений цілий ряд заходів, включаючи інтенсивні переговори, що підготували ґрунт для прийняття тристороннього Північноамериканського договору про вільну торгівлю - НАФТА. У США розраховують, що створення на континенті загального ринку приведе до активізації ділової активності, значному збільшенню робочих місць, підвищенню темпів економічного росту. Активізуються винос у Мексику таких виробництв, що завдяки застосуванню дешевої робочої сили дозволять північноамериканської продукції ефективніше конкурувати з товарами з Японії, Західної Європи і Південно-Східної Азії. Це може сильно змінити потоки міжнародної торгівлі. Разом з тим такий хід подій значною мірою стане альтернативою відновленню технології й устаткування, тобто сповільнить темпи науково-технічного прогресу в США. Утворення північноамериканського загального ринку відкриває нові обрії економічної взаємодії США і Канади з країнами Латинської Америки.

Економічне становище США у світі в наступні десятиліття в значній мірі буде визначатися характером інтеграційних процесів, у які залучені не тільки США, але і всі їхній провідні партнери [31, с.64].

У внутрішній сфері американська адміністрація ключем до пожвавлення економіки вважає створення умов, при яких підприємці сприяли б збільшенню робочих місць, посиленню ділової активності. З цією метою розширюються програми широкомасштабних суспільних робіт, надаються підприємцям податкові знижки, що заохочують капіталовкладення, розширюються програми навчання і перекваліфікації робітників.

Отже, сьогодні США є - лідер світової економіки. ЇЇ територія складає 9,3 млн. км². Населення - 255 млн. чоловік. Випереджає за рівнем розвитку промислових сил, масштабам господарства кожну з промислово розвитих країн. На частку США приходиться 25% сукупного ВВП світу, однак по показниках на душу населення США помітно уступають деяким країнам: Швейцарії, Японії, Швеції. США займає 1 місце у світі по обсязі промислового виробництва, саме високоефективне сільське господарство у світі. Країна займає 1 місце у світі по обсязі експорту у світі, близько 10-12% всього обсягу світового експорту. США можуть обмежити доступ товарів тієї чи іншої країни на свій внутрішній ринок чи обмежити експорт у ту чи іншу країну.

На сьогодні успішність економіки США можна прослідкувати за даними BBC: 14.6 $ трлн. боргу при 1/5 об'ємі щорічного світового виробництва. У серпні 2001 р. 4,9% американців були безробітними, а у липні 2011 р. безробітність сягала 9,1% населення, із них 44% без роботи тривалий час 27 тижнів або довше. За 2001- 2011рр. економіка зросла з ВВП 10 трлн.$ до 15 трлн. $, тим не менше багато сімей стали біднішими - середній реальний дохід на сім'ю 58 тис. $ з 1990 р., 70 тис. $ у 2000р., 68 тис. $ у 2009р. Зростання зайнятості в США з 2001 по 2011 р. дорівнювало нулю. [35]. Спостерігається деякий спад в успішності економіки, тим не менше США залишається лідером в порівнянні з іншими країнами.