Просторово-секторальна локалізація механізму міжнародної спеціалізації в системі геоекономічних пріоритетів України

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія наук україни

інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 339.94 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПРОСТОРОВО-СЕКТОРАЛЬНА ЛОКАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ МІЖНАРОДНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ УКРАЇНИ

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Юзба Валерій Олександрович

КИЇВ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державному університеті фінансів і міжнародної торгівлі, на кафедрі світового господарства і міжнародної економічної інтеграції.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Мокій Анатолій Іванович проректор з міжнародних зв'язків Львівської комерційної академії , професор кафедри міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Бураковський Ігор Валентинович професор кафедри економічної теорії Національного університету "Києво-Могилянська академія”

кандидат економічних наук, доцент Москалик Роман Ярославович старший науковий співробітник кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка

Захист відбудеться 16 лютого 2010 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 15 січня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д.т.н. О.А.Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Активна структурна політика, результатом якої постає створення певного профілю міжнародної спеціалізації в системі глобальної торгівлі є безальтернативним інструментом регулювання економіки, фактором її ефективної перебудови, підвищення рівня конкурентоспроможності національного виробництва.

Світовий досвід доводить відсутність альтернативи послідовній інституційній стратегії, яка якщо не відкидає лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків як таку, ставить для неї достатньо жорсткі рамки.

У цьому зв'язку актуальним науковим завданням постає виявлення принципів та механізмів просторово-секторальної локалізації міжнародної спеціалізації України в системі її геоекономічних пріоритетів.

Саме така радикальна трансформація, яка базується на науково обґрунтованих принципах просторово-секторальної локалізації є умовою рівноправної інтеграції національної економіки у світове господарство, покращення параметрів конкуренції між національними та іноземними виробниками на відкритому національному ринку та на міжнародних ринках, інструментом необхідної реструктуризації виробництва.

Проблеми визначення чинників торгової політики України в Європі знайшли своє відображення у працях українських вчених В.Андрійчука, Н.Бойцун, В.Будкіна, І. Бураковського, А. Гальчинського, В.Гейця, А.Гончарука, А.Мокія, В.Новицького, В.Онищенка, В.Пятницького, Є.Савельєва А.Філіпенка, В.Чужикова, С.Сіденко. Дослідження формування торгової політики національних держав висвітлено у працях таких зарубіжних науковців, як Дж.Вінер, Р.Вернон, М.Емерсон, М.Кемп, П.Кругмен, С.Ліндер, Б.Олін, М.Познер, Д.Рікардо, П.Робсон, П.Самюельсон, А.Сміт, В. Столпер, Е. Хекшер та ін.

Утім, вагомі результати, одержані вітчизняними та зарубіжними вченими, не заперечують необхідності подальших теоретичних і прикладних досліджень, пов'язаних з обґрунтуванням стратегічних рішень і тактичних заходів щодо ведення ефективної політики просторово-секторальної локалізації та міжнародної торгівлі України, зокрема на європейському ринку та виявлення її основних детермінант.

Актуальність дослідження зростає внаслідок очевидної кризи геоекономічної моделі України, дедалі очевидніших проявах асиметрії і структурних диспропорцій, незбалансованості економічних інтересів у відносинах України як з країнами ЄС, так і з іншими країнами.

Зазначене передбачає систематизацію теоретико-методологічних засад формування державної політики просторово-секторальної локалізації та міжнародної торгівлі, формування основних детермінант зв'язків України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах наукової теми на кафедрі світового господарства та міжнародної економічної інтеграції Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі «Євроінтеграційні процеси та їх вплив на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України» (номер державної реєстрації 0107U002988) та у межах наукової теми Національного інституту стратегічних досліджень «Стратегічні пріоритети регіональної політики України» (номер державної реєстрації 0107U002508).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення системних характеристик механізму просторово-секторальної локалізації та відповідної міжнародної спеціалізації України з урахуванням її геоекономічних пріоритетів, тактичних цілей торговельної політики України.

Досягнення означеної мети передбачає постановку і вирішення таких завдань:

· виявити принципи просторово-секторальної локалізації національного виробництва;

· виявити тенденції геоекономічної реструктуризації системи міжнародного поділу праці та механізмів національної спеціалізації;

· з'ясувати економічну природу державного інституційного впливу на міжнародну торгівлю, визначивши її системний характер;

· обґрунтувати теоретичні засади формування регулятивної інституційної моделі, що є типовою для перехідних економік;

· визначити ключові фактори та чинники впливу торговельної політики на економічне зростання;

· розробити систему макроекономічних критеріїв і показників торговельної політики;

· розробити теоретично-методологічні підходи та практичні заходи щодо покращення торгової політики України в європейському економічному просторі, виявити вплив відповідних внутрішніх і зовнішніх чинників на торговельну політику України з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників її формування;

· систематизувати механізми та інструменти здійснення торговельної політики України з країнами СНД;

· провести оцінку та виявити базові характеристики інституціонально-економічної торговельної структури України з країнами Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС);

· обґрунтувати критерії оптимізації інституційної системи впливу на параметри національної спеціалізації України з урахуванням міжнародного досвіду;

· оцінити торговельний баланс України з країнами Європи, як сумарний результат реалізації раціонально доцільної торговельної політики;

· обґрунтувати перспективи оптимізації просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва в Україні.

Предметом дослідження є процеси просторово-секторальної локалізації механізму міжнародної спеціалізації в контексті геоекономічних пріоритетів України.

Об'єктом дослідження є система удосконалення регуляторної та міжнародно-торговельної діяльності України щодо мегаінтеграційних об'єднань на етапі інформатизаційного та посттрансформаційного розвитку в умовах регіоналізації та глобалізації.

Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу дисертаційної роботи становлять наукові теорії міжнародного поділу праці, глобалізації, регіоналізації міжнародних економічних відносин, інституціоналізму, перехідних економічних систем, міжнародної торгівлі праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування торговельної політики в умовах глобалізації.

У дисертації використано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Так, при дослідженні методологічних засад міжнародного поділу праці, тенденцій просторово-секторальної локалізації систем міжнародної спеціалізації в умовах сучасної глобалізації використовувалися діалектичний та історичний методи пізнання, методи теоретичного узагальнення (підрозділи 1.1-1.2), методи системного аналізу, синтезу (підрозділ 1.3).

При дослідженні геоекономічних детермінант міжнародної спеціалізації економіки України використано методи кількісно-якісного, компаративного аналізу, економіко-математичної формалізації й моделювання (підрозділ 2.1), методи узагальнення емпіричного матеріалу, статистичного аналізу, графічного аналізу та експертного прогнозування (підрозділи 2.2-2.3).

Під час визначення особливостей інституційної оптимізації просторово-секторальної локалізації у відкритій економіці України застосовувалися системно-структурний метод, функціональний аналіз та системно-інтеграційний підхід, з використанням дескриптивного і каузального підходів (підрозділи 3.2-3.3).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та інші нормативно-правові акти України, матеріали Державного комітету статистики України, інших міністерств та відомств держави, статистичні розробки МВФ, ЮНКТАД, СОТ, ЄС та недержавних громадських організацій, періодичні видання, офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, матеріали вітчизняних і міжнародних конференцій, інформація Internet.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо ролі та місця інституційних інструментів у забезпеченні кращих параметрів просторово-секторальної локалізації механізму міжнародної спеціалізації в системі геоекономічних пріоритетів, а також стійкого економічного зростання на основі розробки та впровадження науково-практичних рекомендацій щодо оптимізації місця країни в системі міжнародного поділу праці.

Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають у тому, що в ній було:

вперше:

- обґрунтовано критерії та інструменти оптимізації механізму просторово-секторальної локалізації та відповідної міжнародної спеціалізації України з урахуванням її геоекономічних пріоритетів, тактичних цілей торговельної політики України та системних характеристик; зокрема доведено системний характер національного регулювання системи відкритої економіки, показано, що критеріями, або ключовими принципами її формування виступають єдність та взаємопов'язаність, ієрархія, функціональність, цільова орієнтація на досягнення економічного ефекту на різних рівнях ієрархії управління, а інструментами - концентрація на об'єктних територіях формування спеціалізованого виробництва інформаційного потенціалу у вигляді кадрових ресурсів та базових технологій програмно-цільового розвитку інноваційних проектів;

- доведено, що міжнародна інтеграція виступає фактором диверсифікації регулятивних інструментів та цілей економічної політики, у відповідності до чого оптимізація механізму просторово-секторальної локалізації, яка пов'язана із міжнародною спеціалізацією, потребує застосування програмно-цільових підходів при формулюванні торговельної політики та стратегії поглиблення економічної співпраці; зокрема йдеться про програми підвищення конкурентоспроможності країни шляхом цілеспрямованих, послідовних упродовж достатньо тривалого часу і ретельно змодельованих у національному масштабі реструктуризації виробництв, їх територіальної оптимізації, інвестицій в основні фактори сталого економічного зростання;

отримали подальший розвиток:

- підходи щодо виявлення внутрішніх та зовнішніх детермінант розвитку та регулювання відкритої економіки, згідно яких до детермінант внутрішніх відносяться пріоритети галузево-секторального, регіонального розвитку, логіка застосування інституційних методів впливу на параметри функціонування відкритих економік (здійснення закупівель технологічної продукції, формування нормативної бази міжнародно-коопераційних угод та ін.), а до детермінант зовнішніх - участь в регіональних та субрегіональних інтеграційних проектах, фактори географічної реструктуризації експортно-імпортних потоків маси товарів, послуг, капіталів, валютно-фінансових ресурсів;

- методи прогнозування інтегральних результатів торговельної політики та прогнозні оцінки наслідків поглиблення торговельного співробітництва у процесі мегарегіональної економічної інтеграції на основі удосконалення категоріального апарату торговельної політики, зокрема поняття «торговельної політики» з позицій системного підходу, який враховує об'єктивні закономірності та чинники, пов'язані з внутрішньою структурною побудовою економіки, географічним розміщенням, геополітичними та геоекономічними рисами світогосподарських зв'язків;

- концепція підвищення рівня глобальної конкурентоспроможності шляхом розвитку національної інноваційної системи на регіональному та галузевому рівнях, переходу на випуск високотехнологічної продукції, яка має ґрунтуватися на оновленій системі фінансування інноваційної діяльності (з використанням приватних та державних венчурних фондів, заснованого на міжнародному досвіді механізму фінансового стимулювання витрат на НДДКР, кредитування високотехнологічного сектору, патентування винаходів за кордоном та просування продуктів на міжнародні ринки, відповідних державних гарантій, стимулів реалізації технологічних процесів на початкових етапах їх життєвого циклу);

удосконалено:

- систему критеріїв ефективності торговельної політики у перехідних економіках, визначальними детермінантами якої є формування такого нового торговельного режиму в процесі трансформації, змістом якого є не тільки зростання відкритості економіки, лібералізація, посилення та взаємодія з основними інтеграційними об'єднаннями світу та відповідних регіонів на базі факторного методу спеціалізації, але й застосування інституційних інструментів підвищення ефективності експортно-імпортних операцій вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках, формулювання пріоритетів експортної спеціалізації у відповідності до детермінант науково-технічного та інформаційного розвитку;

- підходи щодо диференціації торговельної політики у геоекономічному вимірі в залежності від номенклатурних позицій національної спеціалізації, яка органічно включає концепцію формування поглибленої моделі співробітництва в контексті створення зони вільної торгівлі, активної реалізації програми Східноєвропейського партнерства, міжнародно-коопераційні проекти на пострадянському просторі, всебічний розвиток торговельних та спеціалізаційних моделей двостороннього партнерства; зокрема показано що бігравітаційний характер інтеграційної стратегії України має супроводжуватися формуванням інституційно-договірних рамок міжнародного економічного партнерства у відповідності до критеріїв максимізації інформаційно-знаннєвого ресурсу на національній території, завдань покращення експортно-імпортного профілю держави в системі міжнародного поділу праці.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, аналітичні висновки та прикладні рекомендації сприятимуть формуванню механізму ефективної реалізації потенціалу міжнародної спеціалізації України, підвищенню ефективності її торговельної політики, забезпеченню національних інтересів та безпеки в процесі поглиблення інтеграції з країнами ЄС, СНД, в рамках субрегіональних об'єднань. Наукові результати роботи можуть використовуватись при формуванні інституційно-організаційних засад зовнішньоекономічної діяльності, виробленні законодавчих ініціатив у сфері регулювання міжнародної економічної діяльності.

Практичні пропозиції автора використовувалися Міністерством економіки України (довідка від 16.12 2009 р. № 4803-24/368) при оптимізації стратегії просторово-секторальної локалізації експортного виробництва України та Міністерством промислової політики України (довідка від 15.12 2009 р. № 13/5-2-5025) при формулюванні пріоритетів розвитку міжнародних торговельно-коопераційних зв`язків відкритої економіки України.

Аналітичні матеріали, положення та рекомендації, що містяться в роботі, було використано при підготовці аналітичних матеріалів регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у м.Львові (довідка від 15 липня 2009 р. № 1/21-21), а також при виробленні теоретико-практичних рекомендацій Донецького національного університету щодо створення у країні сприятливого інвестиційного клімату (довідка від 27.01.2008 №31-01/7.9.7-134).

Результати дисертації було використано у навчальній діяльності Львівської комерційної академії при підготовці навчально-методичних матеріалів по дисциплінах «Міжнародні економічні відносини», «Міжнародні відносини і зовнішня політика», «Міжнародна торгівля» (довідка №1211/01-1.08 від 4.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, що є результатом власної роботи автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів» (м. Львів, 2008 р.), «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів» (м. Луцьк, 2008 р.). «Проблеми конкурентоспроможності економіки України: регіональні аспекти» (м. Запоріжжя, 2008 р.), «Державно-приватне партнерство: інвестиції та регіональний розвиток» (м. Запоріжжя, 2009 р.) та на засіданні круглого столу «Фінансові та інституційні аспекти в угодах ЄС про асоціації» (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 5,0 д.а., з них: 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, у тому числі 4 одноосібно, обсягом 3,5 д.а., а також 3 наукові праці в інших виданнях, у тому числі 2 одноосібно, обсягом 1,5 д.а.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Основний зміст дисертації викладено на 185 стор. Робота містить 6 таблиць та 30 рисунків, 11 додатків. Список використаної літератури включає 183 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми дисертації, розкривається ступінь наукової розробленості теми, визначено мету, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, охарактеризовано наукову новизну роботи й практичне значення одержаних результатів, представлено рівень їх апробації.

У першому розділі «Тенденції просторово-секторальної локалізації систем міжнародної спеціалізації в умовах сучасної глобалізації» досліджувалися тенденції та фактори формування систем національної спеціалізації країн в умовах сучасної глобалізації, геоекономічна реструктуризація глобальної системи поділу праці, інституційні системи впливу на параметри національної спеціалізації в контексті міжнародного досвіду.

Національна спеціалізація постає в центрі уваги як при виробленні моделей національного регулювання, так і при виявленні перспектив розвитку системи міжнародних економічних відносин, при постановці завдань оптимізації зовнішньоторговельних зв'язків.

Така спеціалізація, що традиційно зумовлювалася міжнародною торгівлею (обміном) товарами та послугами, дедалі більшою мірою постає наслідком цілеспрямованих, програмно-цільових зусиль щодо розвитку відкритих економік.

Як застарілі та такі, що вже не відповідають об'єктивній дійсності, слід трактувати підходи щодо зовнішньоекономічної політики в цілому, згідно яких у формуванні зовнішньоторговельної політики існує лише протекціоністсько-лібералізаційна регулятивна альтернатива.

Насправді в основі сучасної міжнародної торгівлі лежить просторово-секторальна локалізація, яка на сучасному етапі пов'язується із виникненням та прогресом систем комунікації між окремими господарськими системами.

Таку просторово-секторальну локалізацію слід трактувати як економічну категорію виміру ефективності національної економіки та водночас - формування передумов її міжнародної спеціалізації в системі глобальної торгівлі та конкурентної стратегії.

Сутність сприяння формуванню експортного потенціалу та торговельної політики полягає у забезпеченні реалізації економічних інтересів країни, а її економічна природа виражається у забезпеченні ефективного функціонування відкритої економічної системи.

Тому справедлива для лібералізаційної логіки, і здебільшого на до-інформаційному етапі модель (Рис. 1) потребує істотного коригування для умов постіндустріальної, інформаційної епохи.

Рис. 1. Традиційна модель трактування ефективності зовнішньої торгівлі (Джерело: складено автором)

Така оновлена модель, зокрема, повинна враховувати як сучасну логіку функціонування, так і параметри функціонування регулятивних моделей попередніх епох і в найбільш узагальненому вигляді представлена на Рис. 2.



Рис. 2. Історична модель розвитку систем регулювання зовнішньої торгівлі з урахуванням реалій доіндустріальної, індустріальної та інформаційної доби (Джерело: складено автором)

Фактично йдеться про те, що кількість та впливовість регулятивних інструментів у відкритій економіці спочатку є співнаціленими із функцією ефективності міжнародної торгівлі, хоча за умов поглиблення індустріальної спеціалізації, потенціал ринкового саморегулювання виявляється достатнім для ефективної участі в системі міжнародного поділу праці. Але реалії інформаційної доби зумовлюють необхідність у втручанні держави, яке долає обмеженості ринку, не знижуючи значення фактору підприємницької ініціативи, сприяє реалізації міжнародно-коопераційних контактів у різних напрямах науки, техніки, інформаційномістких відтворювальних підсистемах.

Реалізація стратегії просторово-секторальної локалізації відбувається у комплексі інструментів соціально-економічного регулювання в контексті формування суверенної торговельної політики, а також в умовах поглиблення процесу глобалізації.

Прикладами розвиненої, інституціонально-завершеної та самодостатньої політики просторово-секторальної локалізації часів пізньоіндустріальної доби є механізми розміщення продуктивних сил та спеціалізованого виробництва у США, Західній Європі. Водночас, навіть ці найбільш успішні учасники світової торгівлі видозмінюють систему локалізації спеціалізованого виробництва у відповідності до критеріїв інформаційної економіки.

Так, сучасна торговельна політика США, ЄС, Японії, Китаю, її інституціональне забезпечення та головні характеристики, які сформувалися за часів індустріальної доби, значною мірою модифікувалися, причому не стільки під впливом суто ринкових взаємозв'язків із іншими країнами, а згідно логіки інституційного регулювання, ефективність яких вимірюється здатністю забезпечити концентрацію на національній території інформаційних ресурсів.

У другому розділі «Геоекономічні детермінанти міжнародної спеціалізації економіки України» досліджуються сучасні інтеграційні детермінанти розвитку моделі міжнародної спеціалізації України, геоекономічні механізми стимулювання традиційних систем міжнародної спеціалізації України, зокрема субрегіональні проекти поглиблення міжнародної інтеграції.

У конкурентній боротьбі перемагають ті держави й організації, які мають найбільшу спроможність притягувати та ефективно використовувати ресурси своєї, а також інших країн, причому передусім йдеться про ресурси інформаційні.

Саме інтеграційні системи та геоекономічні пріоритети використовуються на практиці як інструменти оптимізації систем спеціалізації та досягнення глобальних конкурентних переваг.

Як регулятивні пріоритети реалізації регіональних та субрегіональних проектів визначаються оптимальні завдання, виходячи із геоекономічної та міжнародно-коопераційної конкретики. Зокрема у відносинах з ЄС визначаються такі важливі наслідки інституціонального характеру, які пов'язані із поглибленою угодою про вільну торгівлю:

· розширення принципу нульового тарифу, для охоплення вільного руху всіх товарів, послуг, капіталу та (із довшим перехідним періодом) трудових ресурсів;

· у торгівлі товарами суттєве зниження нетарифних бар'єрів через гармонізацію або взаємне визнання технічних стандартів ЄС (або обох сторін);

· у торгівлі послугами покриття усіх секторів та їх узгодження із внутрішніми ринковими регуляторними правилами ЄС або кращими міжнародними стандартами;

· жорсткі зобов'язання у політиці конкуренції, корпоративного управління та регулювання внутрішнього ринку, що пов'язане із практикою ЄС, а також окремих елементів стандартів захисту навколишнього середовища;

· застосування супутньої політики, у тому числі технічної підтримки, інфраструктурних інвестицій, освіти та підвищення кваліфікації.

Формування інтеграційних просторів не є простою сумою лібералізаційних зусиль. І справа не тільки в тому, що відкриття українського ринку товарів і послуг для компаній ЄС, як і конкурентів з інших країн, не може відбутися одразу після підписання угоди з огляду на неготовність українських виробників до жорсткої конкуренції.

Потрібними є дієві заходи з просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва у відповідності до практики країн ЄС, США, Китаю. Тому у відносинах з партнерами слід готуватися до обговорення перехідних періодів на рівні окремих товарних груп, послуг, сфер економічної діяльності та реформування регуляторного середовища (зокрема, державної підтримки) згідно з міжнародними стандартами.

Причому максимізацію експорту не слід розглядати як самоціль. Натомість пріоритетом просторово-секторальної локалізації та експортної діяльності має постати максимізація на національній території інформаційного ресурсу та здатності виробляти продукцію із високим рівнем наукомісткої доданої вартості.

Ефективна політика, спрямована на здійснення реформ, має розглядатися як засіб оптимізації відтворювальної системи, а не в контексті геоекономічних зобов'язань України. Саме дієвість регулятивних заходів підвищить довіру іноземних компаній до української економіки, а відтак збільшить приплив іноземних інвестицій і сприятиме інтеграції України у світову економіку.

У відносинах з країнами СНД особливо гостро відчувається виключна пасивність просторово-секторальної локалізації спеціалізованих на експорті виробництв, як і розміщення продуктивних сил взагалі. Оптимізація розміщення експортного виробництва має здійснюватися у відповідності як до логіки програмно-цільового розвитку української економіки, так і з використанням потенціалу міжнародно-коопераційних проектів у високотехнологічних галузях.

Водночас на міжнародні торговельно-коопераційні стосунки України гостро впливають якісний та ціновий аспекти структурних характеристик зовнішньої торгівлі. геоекономічний спеціалізація україна торговий

Так, надмірна залежність України не тільки від енергетичного імпорту, але й від цін на нього, зумовлює високу частку енергоносіїв у собівартості основних експортних товарних груп, передусім, металів, хімічної продукції, а останнім часом - і продукції сільського господарства, що, в свою чергу, погіршує умови маневрування коштами на справи оптимізації продуктивних сил та локалізації експортного виробництва.

У цьому контексті субрегіональні інтеграційно-коопераційні проекти, одним з яких є ОЧЕС, мають важливе значення як у плані ефекту об'єднання потенціалу країн Європи, Азії, Середземномор'я, географічно близьких до України держав, так і з точки зору створення умов диверсифікації експортного потенціалу.

Перспективними напрямками подальшої співпраці України в рамках даного субрегіонального проекту має бути розвиток та виробництво наукомісткої та високотехнологічної продукції, розробки інноваційних технологій, реалізація спільних дослідницьких проектів у таких пріоритетних сферах, як біотехнологія, генна інженерія, зв`язок та телекомунікації. Прикладом конкретних успішних інтеграційних кроків є реалізація програми INTAS у сфері молекулярної біології та генетики з Болгарією.

Можна відзначити плідну співпрацю у спільних проектах Міжнародного Центру Чорноморських досліджень (ISBSS) фахівців України та інших країн. Важливими напрямами, на яких концентруються зусилля, є вивчення та використання ресурсів Чорного моря, екології, координація рибогосподарської діяльності на Дунаї, обмін сучасними технологіями промислу та переробки риби.

У третьому розділі «Інституційна оптимізація просторово-секторальної локалізації у відкритій економіці України» формулювалися інформаційні та інноваційні пріоритети розвитку міжнародних торговельно-коопераційних зв`язків відкритої економіки України, вивчалися перспективи оптимізації просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва в державі.

Міжнародна практика та нагальні потреби розвитку вітчизняної економіки зумовлюють наголос на виробленні інституційних механізмів оптимізації просторово-секторальної локалізації у відкритій економіці України. Створення та реалізація програм розвитку інфраструктури, високих технологій у відповідності до регулятивних моделей безумовно пов'язані з ресурсним потенціалом нації, але й водночас постають функцією програмно-цільових підходів, змістом яких є просторово-секторальна локалізація спеціалізованого, експортного виробництва.

Відповідно до полігравітаційної концепції слід розглядати як пріоритетні тактичні завдання створення зон вільної торгівлі з країнами різних угруповань та географічної локалізації. В рамках ЄЕП слід орієнтуватися на усунення торговельних бар'єрів між учасниками угоди при збереженні власного торгового режиму у відносинах з третіми країнами, а в економічному співробітництві з країнами ЄС слід мати на меті створення преференційної зони, режим якої становить передінтеграційну фазу та передбачає надання партнерам певних пільг, зокрема квоти на експорт деяких видів продукції (текстиль, вироби металургійної промисловості), секторальне і транскордонне співробітництво (єврорегіони, європейські транспортні коридори тощо), надання технічної допомоги.

Таблиця 1

Вірогідний вплив створення розширеної зони вільної ЗВТ у відносинах з ЄС

Економічний показник	Характер впливу	Опис впливу
Рівень ВВП	Суперечливий вплив із здебільшого позитивними наслідками	Входження до зони безмитного товарообміну є фактором, що сприяє максимізації товарообігу. Водночас ключового значення набувають реальні домовленості по квотах виробництва та обміну
Надходження до бюджету	Суперечливий вплив із здебільшого позитивними наслідками	Максимізація товарообігу означає і максимізацію надходжень до бюджету. Водночас понижувальний ціновий тиск і загальний конкурентний програш можуть означати зменшення надходжень до бюджету
Баланс торгівлі товарами та послугами	Невизначений вплив	Лібералізація стимулює товарообіг, водночас існує небезпека конкурентного програшу і, відповідно, погіршення умов формування балансу

Джерело: складено автором.

Аналіз факторів формування конкурентоспроможності у вигляді матриці результатів проведеного SWOT - аналізу свідчить про важливість стимулювання зовнішньоторговельної співпраці на базі високотехнологічної продукції, що виробляється в Україні.

В плані застосовуваних регулятивних заходів слід звернути увагу на виявлення таких товарних груп, експорт та імпорт яких є найбільш ефективним як з точки зору держави, так і з точки зору окремих підприємств.

Саме операції з цими товарними групами повинні стати об'єктом державної підтримки та стимулювання. Відповідні розрахунки доцільно проводити і на рівні окремих регіонів, для чого необхідно залучати служби управлінь економіки облдержадміністрацій та інших рівнів.

В рамках реалізації програмно-цільових засад регулювання слід перейти до прогнозування і обґрунтування сценаріїв торговельного співробітництва.

Такі заходи дозволятимуть передбачати на основі аналізу показників ефективності можливі зміни у результативності зовнішньоторговельних відносин, формувати різноманітні сценарії розвитку подій, і, відповідно, приймати управлінські рішення з метою уникнення можливих структурних диспропорцій в обсягах експорту та імпорту.

Слід перейти до управління конкурентними перевагами України на ринках зарубіжних країн, для чого доцільно щомісячно збирати статистичну інформацію про обсяги експорту та імпорту України і на їх основі розраховувати показники відносних і абсолютних порівняльних переваг.

Такий моніторинг доцільно доповнювати розрахунками традиційних показників ефективності зовнішньоторговельної діяльності за найважливішими товарними групами експорту та імпорту шляхом збору додаткової статистичної та оперативної інформації по операціях з вказаними товарними групами (трансакційні витрати та витрати виробництва, величина митних та податкових платежів, вартість експортних кредитів тощо).

Інституційне регулювання міжнародної торгівлі та вплив на просторово-секторальну локалізацію механізму міжнародної спеціалізації в системі геоекономічних пріоритетів держави має включати елементи державного маркетингу:

· ведення оперативного моніторингу конкурентоспроможності вітчизняних галузей на зарубіжних ринках;

· ранжирування галузей української економіки за показниками порівняльних конкурентних переваг на зовнішньому ринку;

· виявлення потенційних конкурентних переваг вітчизняних галузей на зовнішньому ринку.

Прогнозування і обґрунтування сценаріїв торговельного співробітництва між Україною та зарубіжними країнами дозволить виявити по конкретних зарубіжних ринках товари і послуги, які мають значні потенційні конкурентні переваги, але на даний момент не використовуються. Це дозволить усунути структурні диспропорції у вітчизняному експорті та імпорті та диверсифікувати діяльність вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку, стимулювати підвищення технологічного рівня економіки.

ВИСНОВКИ

За результатами теоретичного аналізу автором узагальнено основні теорії, які дозволяють виявити особливості розвитку та функціонування торговельних відносин між країнами та зробити такі висновки:

1. Ключовими принципами формування системи ефективної відкритої економіки на базі науково обґрунтованої просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва виступають єдність та взаємопов'язаність, ієрархія, функціональність, цільова орієнтація на досягнення економічного ефекту на різних рівнях ієрархії управління. Враховуючи, що створення глобальної економічної системи, як прояв інтенсифікації процесів економічної інтеграції, об'єктивно обмежує національний суверенітет регулятивної, торговельно-економічної політики, а формування багатосторонньої системи державного регулювання відбувається у відповідності до інтересів країн-лідерів світової економіки, реалізація державного економічного управління в умовах сучасних викликів повинна базуватись на концепції зростання ролі інститутів, а також на теоріях, що пояснюють функціонування економічної системи як взаємодії певних інститутів та організацій.

2. Поглиблення процесу глобалізації зумовлює нові реалії міжнародної економічної конкуренції, які пов'язані з диверсифікацією регулятивних інструментів та цілей економічної політики, у відповідності до чого оптимізація механізму просторово-секторальної локалізації, потребує застосування програмно-цільових підходів при формулюванні торговельної політики та стратегії поглиблення економічної співпраці. Такі підходи реалізуються на базі програм підвищення конкурентоспроможності країни, що передбачають цілеспрямовані, послідовні зусилля, які реалізуються упродовж достатньо тривалого часу і ретельно моделюються у національному масштабі з метою реструктуризації виробництв, їх територіальної оптимізації, інвестування в основні фактори сталого економічного зростання.

3. Регулювання відкритої економіки здійснюється у відповідності до внутрішніх та зовнішніх детермінант розвитку. До детермінант внутрішніх відносяться пріоритети галузево-секторального, регіонального розвитку, логіка застосування інституційних методів впливу на параметри функціонування відкритих економік (здійснення закупівель технологічної продукції, формування нормативної бази міжнародно-коопераційних угод та ін.), а до детермінант зовнішніх - участь в регіональних та субрегіональних інтеграційних проектах, фактори географічної реструктуризації експортно-імпортних потоків маси товарів, послуг, капіталів, валютно-фінансових ресурсів.

4. Формуванню ефективної моделі просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва та відповідної зовнішньоторговельної політики за сучасних умов притаманні політичні, соціальні та економічні ознаки, що утворюють елементи складної системи із слабко-структурованими зв'язками. Вагомим чинником формування торговельної політики є інтеграція в глобальні і регіональні господарські зв'язки. Торговельна політика включає сукупність організаційно-економічних засад, механізмів та чинників регулювання торговельних операцій в межах інтеграційних процесів. Системний характер стратегії формування ефективної моделі міжнародної спеціалізації передбачає відповідність загальним принципам, що встановлюють конкретні вимоги до системи: принцип остаточної мети, єдності, зв'язаності, модульності, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації та невизначеності.

5. Підвищення рівня глобальної конкурентоспроможності може відбуватися виключно шляхом розвитку національної інноваційної системи на регіональному та галузевому рівнях, переходу на випуск високотехнологічної продукції. Вирішення цих завдань має ґрунтуватися на оновленій системі фінансування інноваційної діяльності (з використанням приватних та державних венчурних фондів), заснованій на міжнародному досвіді формування механізму фінансового стимулювання витрат на НДДКР, кредитування високотехнологічного сектора, патентування винаходів за кордоном та просування продуктів на міжнародні ринки, відповідних державних гарантій, стимулів реалізації технологічних процесів на початкових етапах їх життєвого циклу.

6. Для формування вітчизняної зовнішньоторговельної політики доцільним є запозичення принципу кодифікації нормативно-правових актів, що визначає основні засади торговельної політики і відображає значення торгівлі у політиці країни (пропонованими прикладами розвиненої, інституціонально-завершеної та самодостатньої торговельної політики є моделі США та Німеччини). Слід виробити механізми використання специфічних процедур прийняття рішень торговельної політики органами державної влади, зокрема процедури «фаст-трек».

7. Враховуючи домінування продукції низького рівня обробки ІІ-IV технологічних укладів, слід використовувати механізми оптимізації міжнародної торгівлі, зокрема в рамках товарообороту з ЄС, СНД та ОЧЕС, з метою зниження в товарній структурі частки чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, руд, шлаків, деревини та виробів з деревини, виробів з чорних металів тощо на користь інформаційно місткої продукції, товарів та послуг з високим вмістом доданої вартості. Слід враховувати, що найбільш сильний позитивний вплив на зростання ВВП має зростання частки зовнішньої торгівлі України та ЄС. В інституційному плані стрижнем міжнародно-економічної стратегії України має постати програмно-цільова оптимізація експортно-імпортної структури як в рамках традиційних моделей спеціалізації, так і при формуванні нових пріоритетів національної участі в системі міжнародного поділу праці.

8. Змістом нового торговельного режиму в процесі трансформації має постати застосування інституційних інструментів підвищення ефективності експортно-імпортних операцій вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках, формулювання пріоритетів експортної спеціалізації у відповідності до детермінант науково-технічного та інформаційного розвитку, на базі чого тільки й може відбуватися збільшення відкритості економіки, посилення та взаємодія з основними інтеграційними об'єднаннями світу та відповідними регіонами на базі факторного методу спеціалізації. Важливими напрямами інституційної оптимізації інтеграційної політики залишаються розвиток правової й інституційної бази інтеграції, сприяння інвестиційній діяльності з метою прискорення НТП та поліпшення якості економічного простору, орієнтація економічних регуляторів на посилення однорідності та інтегрованості економічного простору.

9. Головною компонентою формування зовнішньоторговельних відносин є показники, які виражають рівень товарної збалансованості експорту та імпорту (характерної для технологічно розвинутих країн). Має місце взаємний вплив таких функцій як: експорт у промислово розвинуті країни, імпорт з промислово розвинутих країн, частка продукції с/г у товарній структурі експорту та частка продукції с/г у товарній структурі імпорту, рівень географічної збалансованості експорту та імпорту і вплив частки с/г продукції на розвиток торговельних відносин.

10. Важливими чинниками підвищення технологічного рівня економіки, що пов'язаний із реалізацією зовнішньо-економічної політики країни є перехід до обґрунтованої відкритості зовнішньої торгівлі товарами та послугами, міжнародний трансфер технологій та захист прав інтелектуальної власності. Мета торговельної політики України повинна реалізовуватися передусім шляхом підтримки внутрішніх інноваційних процесів через просування продукції вітчизняних наукоінтенсивних галузей до світових ринків, що посилить спеціалізацію нашої країни у цих галузях. Інструментом реалізації цього завдання є сприяння економічному зростанню через абсорбцію та використання передових технологій шляхом сприяння вибірковому імпорту проміжних технологічномістких товарів і послуг.

11. З метою підвищення конкурентоздатності вітчизняних виробництв слід проводити постійний моніторинг конкурентного середовища країни та запобігати монопольному ціноутворенню на ринку технологічних товарів, встановлюючи довідкові ціни чи адміністративно визначені максимальні ціни, а також застосовуючи практику паралельного імпорту технологічномісткої продукції тощо. Серед товарних пропозицій для підвищення конкурентоздатності продукції України на ринку країн-членів СНД необхідно виділити: вироби хімічної промисловості, металургії, машинобудування; автомобілі, автобуси, сільськогосподарські машини, електрообладнання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Юзба В.О. Питання просторово-секторальної локалізації спеціалізованого виробництва в Україні в контексті глобальної конкуренції / В.О. Юзба // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П.Степанов. - К., 2008. - №7. - С. 114-122.

2. Юзба В.О. Міжнародний досвід інституційного впливу на параметри національної спеціалізації / В.О. Юзба // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П.Степанов. - К., 2009. - №3. - С. 119-126.

3. Юзба В.О. Теоретичні підходи до оцінки ролі мегарегіональних утворень у торговельній політиці України / В.О. Юзба, О.Т. Чорний // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: [Сб. науч. труд.]. - Ливадия-Донецк: ДонНУ, 2007. - С. 327-330 (Особистий внесок: обґрунтовано принципи формування та оцінювання ефективності мегарегіональних утворень в Україні).

4. Юзба В.О. Особливості формування зовнішньоторговельної політики України в межах мегарегіональних утворень / В.О. Юзба, А.І. Мокій, О.Т. Чорний // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - [Сб. науч. труд.]. Донецк: ДонНУ, 2008. - С. 57-64 (Особистий внесок: визначено критерії міжнародної спеціалізації України в контексті формування мегарегіональних утворень).

5. Юзба В.О. Торговельний баланс України з країнами Європи як результат торгової політики / В.О. Юзба // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: [Сб. науч. труд.] - Вып. 1. Т.1. / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности. - Донецк, 2006. - С. 57-64.

6. Юзба В.О. Проблема ефективності торговельної політики України у європейському вимірі / В.О. Юзба // Соціально економічні проблеми сучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів: [Зб. наук. праць]. - Львів, НАН України. Інститут регіональних досліджень, 2008. - Вип. 3 . - C. 112-120.

7. Юзба В.О. Детермінанти формування торгової політики України: регіональний аспект / Андрійчук В.Г., Юзба В.О., Радіца О.А. // Вісник Луцького національного технічного університету: [Зб. наук. праць]. - Луцьк, 2008. - Вип. 5(19). Ч. 1. - с. 23-31 (Особистий внесок: обґрунтовано механізми регіоналізації у стратегії міжнародної спеціалізації в Україні).

В інших виданнях:

8. Юзба В.О. Зростання зовнішньоторговельного товарообороту як чинник економічного зростання України / В.О. Юзба, О.Т. Чорний // Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів: Матеріали XVII Міжнародної науково-практичної конференції, 7-8 травня 2008 року. - Чернівці, 2008. - С. 286-288 (Особистий внесок: показано роль зовнішньоторг. товарообороту у процесах економічного зростання в Україні).

9. Юзба В.О. Торговельний баланс України з країнами Європи як результат торговельної політики / В.О. Юзба // Рекомендації І Міжнародного науково-практичного семінару «Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональні аспекти». - Запоріжжя, 2008 р. С. 3-19.

10. Юзба В.О. Засади посилення конкурентних переваг зовнішньоторговельної політики України в умовах світової фінансово-економічної кризи / В.О. Юзба // Постсоціалістичні країни в умовах світової фінансово-економічної кризи: [Зб. наук. праць]. - Одеса: Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, 2009. - Частина ІІ: матеріали аспірантів та студентів. - С. 6-11.

АНОТАЦІЯ

Юзба В.О. Просторово-секторальна локалізація механізму міжнародної спеціалізації в системі геоекономічних пріоритетів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2010.

Досліджуються особливості просторово-секторальної локалізації відкритої економіки у відповідності до геоекономічних пріоритетів на етапі формування економіки інформаційного типу, відповідні стратегії держав та фірм, ТНК в контексті цілей підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

Обґрунтовано критерії та інструменти оптимізації механізму просторово-секторальної локалізації та відповідної міжнародної спеціалізації України з урахуванням її геоекономічних пріоритетів, тактичних цілей торговельної політики України та системних характеристик.

Зазначаються параметри системи фінансування інноваційної діяльності з диверсифікованих джерел, як приватних, так і державних, із залученням міжнародних ресурсів для проведення науково-технічних робіт, досліджень, а також при забезпеченні законодавчого врегулювання нормативного поля та фінансового стимулювання витрат на НДДКР.

Виявляються підходи щодо наслідування внутрішніх та зовнішніх детермінант розвитку та регулювання відкритої економіки.

Показано, що до детермінант внутрішніх відносяться пріоритети галузево-секторального, регіонального розвитку, логіка застосування інституційних методів впливу на параметри функціонування відкритих економік (здійснення закупівель технологічної продукції, формування нормативної бази міжнародно-коопераційних угод та ін.), а до детермінант зовнішніх - участь в регіональних та субрегіональних інтеграційних проектах, фактори географічної реструктуризації експортно-імпортних потоків маси товарів, послуг, капіталів, валютно-фінансових ресурсів.

Ключові слова: просторово-секторальна локалізація, міжнародна спеціалізація, кооперація, конкурентоспроможність, міжнародна торгівля, прямі інвестиції, інновації, інституціоналізм, глобалізація, регіоналізація, міжнародні економічні відносини.

АННОТАЦИЯ

Юзба В.А. Пространственно-секторальная локализация механизма международной специализации в системе геоэкономических приоритетов Украины. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

Исследуются особенности пространственно-секторальной локализации открытой экономики в соответствии с геоэкономическими приоритетами на этапе формирования экономики информационного типа, соответствующие стратегии государств и фирм, ТНК в контексте целей повышения международной конкурентоспособности. Обосновываются критерии и инструменты оптимизации механизма пространственно-секторальной локализации и соответствующей международной специализации Украины с учетом ее геоэкономических приоритетов, тактических целей торговой политики Украины и системных характеристик. Отмечаются параметры системы финансирования инновационной деятельности из диверсифицированных источников, как частных, так и государственных, с привлечением международных ресурсов для проведения научно-технических работ, исследований, а также обеспечения законодательного урегулирования нормативного поля и финансового стимулирования расходов на НИОКР. Определяются подходы относительно выявления внутренних и внешних детерминант развития и регулирования открытой экономики. Показано, что к детерминантам внутренним относятся приоритеты отраслевого и секторного, регионального развития, логика применения институциональных методов влияния на параметры функционирования открытых экономик (осуществление закупок технологической продукции, формирование нормативной базы международно-кооперационных соглашений и др.), а к детерминантам внешним - участие в региональных и субрегиональных интеграционных проектах, факторы географической реструктуризации экспортно-импортных потоков массы товаров, услуг, капиталов, валютно-финансовых ресурсов. Обосновываются подходы относительно дифференциации внешнеторговой политики в зависимости от номенклатурных позиций национальной специализации, которая органически включает концепцию формирования углубленной модели сотрудничества в плане создания зоны свободной торговли, активную реализацию программы восточноевропейского партнерства, реализацию международно-кооперационных проектов на постсоветском пространстве, всестороннее развитие торговых и специализационных моделей двустороннего партнерства; в частности показано что бигравитационный характер интеграционной стратегии Украины должен сопровождаться формированиям институциональных договорных рамок международного экономического партнерства в соответствии с критериями максимизации информационного ресурса на национальной территории, задачами улучшения экспортно-импортного профиля государства в системе международного разделения труда. Обосновываются практические меры по улучшению внешнеторговой политики Украины в европейском экономическом пространстве, систематизируются механизмы и инструменты осуществления международно-кооперационной политики Украины со странами СНГ, проводится оценка институциональной структуры содействия торгово-экономическому взаимодействию Украины со странами ОЧЕС.