Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

Хеджувамння -- засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди, найбільш ефективний метод мінімізації ризиків.

Хеджування являє собою систему економічних відносин учасників фінансового ринку.

Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку (деривативи) - форвардні контракти, опціони та ф'ючерсні контракти. Деривативи - це стандартний документ, що засвідчує право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. В міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони, що і покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів в нашій країні.

При визначенні механізму хеджування значний інтерес викликає вибір оптимальних інструментів хеджування. При вирішенні цього питання правильніше виходити з головної мети користування обраним інструментом та враховувати вплив двох факторів: майбутніх намірів хеджера та виду ризику. Мотиви хеджерів можуть істотно відрізнятися. Частина їх вважає за краще цілком хеджувати касову позицію від будь-якого ризику і тому підтримує строкову позицію протягом всього строку дії касової. Інші ж вдаються до допомоги строкових контрактів лише у разі очікування сильних коливань ринку, що спричиняються зовнішніми причинами. У подібних випадках період дії строкової позиції виявляється значно меншим, ніж у касової позиції, та після стабілізації ситуації на ринку строкові позиції ліквідовуються. Щодо врахування виду ризику, то лише знаючи джерело походження і вид ризику, який виник від використання активу, можна вирішувати питання про відповідні цьому ризику методи та інструменти страхування. Крім цих факторів, існує низка інших факторів, що відіграють важливу роль при виборі інструментів хеджування, такі як особливості хеджованого активу, оцінка товарних позицій, ретельний аналіз діяльності, порядку розрахунків та ціноутворення, що дасть можливість виявити, на яких етапах виникають ризики, ступінь їх можливого негативного впливу на кінцеві результати діяльності.

Важливим елементом є врахування ліквідності вибраного інструменту, тобто слід вибирати інструмент не тільки зручний для хеджування, а й достатньо ліквідний відповідно до поточних ринкових умов.

Підсумовуючи, варто відмітити, що набутий світовий досвід хеджування вимагає адаптації до реалій трансформаційної економіки нашої країни, що, в свою чергу, обумовлює подальші наукові дослідження проблем хеджування з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

94. Поняття та тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні

Міжнародний туризм -- це реалізація комплексу туристичних послуг на території країни, в якій їх споживач є іноземним громадянином, причому отримання зазначених послуг є основним цільовим призначенням перебування споживача у цільовій країні, де він не веде оплачуваної діяльності.

Це галузь світової економіки, що характеризується високими темпами розвитку. Так, якщо у 1950 р. туристичні подорожі здійснили 25 млн осіб, то за півсторіччя їх кількість збільшилася у 30 разів і у 2005р. досягла 950 млн осіб. Для багатьох країн міжнародний туризм став найприбутковішою галуззю економіки, а доходи від нього -- важливою складовою національних бюджетів. На цю галузь припадає 10% виробленого у світі валового продукту. Протягом останніх років прибутки від міжнародного туризму збільшувалися щорічно в середньому на 9%.

Україна поки що не належить до світових лідерів за кількістю відвідань туристами, однак особливості її географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природно-ресурсного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу створюють можливості для інтенсивного розвитку.

За 2009 рік Україну відвідало 282287 іноземних туристів, що на 24,2% менше порівняно з кількістю туристів у 2008 році (372 752).

Важливим чинником збільшення турпотоку з країн ЄС є безвізовий порядок в'їзду до України громадян цих країн, започаткований у 2005 р. Найчисельнішою групою іноземних відпочиваючих є росіяни - 68 % від загальної кількості оздоровлених іноземців. Традиційно до українських санаторіїв приїжджають відпочивати громадяни Молдови та Білорусії, (12 % та 11 % від загальної кількості). На четвертому місці громадяни ФРН, на п'ятому - Казахстану, далі - Польща, США.

Водночас у туристичній галузі України лишаються і нерозв'язані проблеми. Зокрема, за загальною кількістю відвідань країна ще значно поступається іншим країнам, що межують з Україною: 2005 р. тільки столицю Чехії відвідало понад 20 млн осіб; зберігаються помітні регіональні диспропорції у розвитку туризму: у 2005 р. 80% відвідань іноземних туристів, як і раніше, припадало на 4 регіони: АР Крим (27%), Київ (26%), Одеську область (16%) та Севастополь (11%).

Серед інших проблем -- повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; відсутність відповідних об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості; невідповідність значної частини туристичних закладів міжнародним стандартам; недостатній розвиток туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних шляхів та міжнародних транспортних коридорів; неузгодженість питань щодо використання рекреаційних ресурсів та їх збереження. Активізація міжнародного співробітництва у розвитку іноземного туризму, посилення його комунікаційних функцій та формування позитивного іміджу України може здійснюватися як на рівні держави, так і шляхом участі в роботі відповідних міжнародних організацій. Укладення міжурядових угод і угод між спеціалізованим національним й іноземними органами управління туризмом про співробітництво у сфері туризму, зокрема опрацювання питань про можливість розширення застосування безвізового режиму за обміну туристичними групами, є чинником інтенсифікації двосторонніх відносин та поглиблення інтеграції передусім на субрегіональному рівні.

95. Україна в міжнародних туристичних операціях: національна специфіка та задачі

Україна має досить непогані передумови розвитку туризму, які умовно можна віднести до двох ключових категорій:

-природний потенціал -- рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові та озерні пляжі, гірські бази в Карпатах та кримських місцевостях, лікувальні курорти, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони та ін.);

-національна культурно-історична спадщина, яка становить інтерес для ознайомлення з нею, передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі . . .

Науково-промисловий потенціал України становить базу для розвитку наукового та ділового туризму. Зокрема, слід відзначити наукову інфраструктуру НАН України, інших науково-дослідних закладів, а також наявність багатьох промислових, навіть агропромислових підприємств, які перебувають в авангарді високотехнологічного виробництва.

Наявність великої української діаспори становить собою значущу передумову етнічного туризму. Величезна кількість місць релігійного паломництва.

Регіональним лідером у галузі міжнародного туризму в Україні є місто Київ. Причому відповідно до програм довгострокового розвитку столиці планується збільшення кількості іноземних туристів до 2020 р. у 6 разів. Для реалізації цієї мети в місті створюється комплексна інфраструктура галузі, що відповідають найбільш жорстким міжнародним стандартам.

Найбільшою перешкодою розвиткові міжнародного туризму в Україні є відсутність необхідної інфраструктури -- готельних комплексів, мотелів, туристичних баз, кемпінгів, мотелів, зручних та швидкісних шляхів сполучень. Малорозвинутою в Україні є і мережа супутніх щодо міжнародного туризму видів діяльності -- виготовлення сувенірів, надання послуг зв'язку, транспортування, харчування тощо.

Головними партнерами України є РФ, Молдова, Білорусь, Польща, Югославія, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словаччина, ФРН, Узбекистан, США, Грузія.

Поступово, в міру економічного піднесення, зростатиме кількість українців, які виїжджатимуть з туристичними цілями за кордон. Характерними цілями таких виїздів є літній відпочинок на морі (у Туреччині, Болгарії та колишніх республіках Югославії -- дешеві тури, в Італії, Іспанії, Греції, на Кіпрі та на екзотичних островах -- більш дорогі). Популярністю користуються найбільш відомі європейські столиці та великі культурно-історичні центри. Частішають виїзди за кордон з науково-навчальними цілями.

У цілому в Україні є хороші можливості для активного розвитку міжнародного туризму як однієї зі складових загального механізму міжнародної економічної діяльності, але потрібно, як це зазначається в ЗУ «Про туризм», забезпечити раціональне використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму.

96. Проблеми залучення України до міжнародного валютного ринку

Мнр. валютний ринок - сукупність відн-н, що здійсн-ся в світових фін. центрах з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. Мнр. центрами по торгівлі валютою і платіжними документами є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн. За обсягом валютних операцій найб. світовими валютними центрами є Лондон, де в кінці 90-х років XX століття щодня здійснювалися операції на суму майже 190 млрд. доларів, Нью-Йорк- майже 130 млрд. доларів, Токіо - понад 115 млрд. доларів, Цюріх - понад 50 млрд. доларів.

Мета розв-ку валютного ринку в У.:

стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої та внутрішньої конвертацій національної грошової одиниці;

забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок;

стимулювання експортного потенціалу;

урівноваження платіжного балансу.

Предст-ник У. на валютному ринку - НБУ, який провадить грошово-кредитну політику. Для збільш-ня операцій з гривнею на світ. валютних ринках необх-но залучення ПІІ в екон-ку У. Мета залучення: довгостроковий екон. розв-к. Отже, питання стоїть в підвищенні привабливості У. для іноз. капіталовкладень. Шляхи вирішення:

Узгодження економічної політики держави та грошово-кредитної політики НБУ;

Визначати оптимальні обсяги іноземного інвестування, щоб не потрапити в залежність від припливу іноземних коштів;

Припинення відпливу валюти.

Отже, необхідно створювати оптимальні умови діяльності і в першу чергу забезпечити стабільність національної валюти. Першочергові завдання: лібералізація руху капіталу та розвиток національного валютного ринку.

Інтеграція країн з перехідною економікою у світове господарство спричинила необхідність розвитку валютного ринку цих країн, забезпечення конвертування національної грошової одиниці, формування офіційних золотовалютних резервів, підтримання стабільного курсу національної валюти, а також зменшення дефіциту платіжного балансу. Все це може бути забезпечено проведенням валютної політики, яка повинна бути пов'язана з бюджетною, податковою, грошово-кредитною політикою країни. В умовах поглиблення інтеграційних процесів валютна політика країни повинна відповідати не тільки національним інтересам, але і формуватися під впливом регіонального, національного та наднаціонального факторів.

Так, валютний ринок представляє сферу економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті.

Значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція , низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної перебудови виробництва - всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого - зубожіння основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян.

Регуляція у сфері грошового обігу є необхідною умовою збалансованого суспільного відтворення та єдиним впровадженим засобом суб'єктивного впливу на господарювання у сучасних умовах.

Найпоширенішою міжнародною торгівельною валютою залишається долар США, за допомогою якого здійснюється 2/3 обсягу міжнародної торгівлі (для порівняння: до впровадження євро у 2002 році обсяги міжнародної торгівлі із використанням долару складали 80% від усього обсягу).

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки.

можна дійти висновку, що при посиленні національної грошової одиниці падає і ступінь валютної захищеності національного ринку, що призводить до зростання імпорту, падінню внутрішнього виробництва.

Таким чином, аналіз динаміки розвитку світового та національного валютних ринків, запропоновані модель оцінки збалансованості валютної, грошової та бюджетної політики України та методика розрахунку валютного захисту національної економіки свідчать про необхідність удосконалення державної політики в валютно-фінансовій сфері.

97. Кредитний ринок в умовах відкритої економіки України

Об'єктом кредитного ринку є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій або грошовій формах (гроші, товари, виконані роботи, надані послуги). Незалежно від форми позичена цінність є реальною і має бути збережена у процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом. Основними учасниками кредитного ринку є кредитори, які надають у позику на різних умовах вільні грошові кошти та позичальники. Також на кредитному ринку суб'єктами є юридичні та фізичні особи, які вступають у кредитні взаємовідносини один з одним (підприємства, організації, установи, урядові структури, домашні господарства, громадяни, держава).Важливе місце займають і фінансово-кредитні устано ви (кредитні спілки, інвестиційні фонди, фінансові, лізингові та факторингові ком панії, ломбарди, довірчі товариства тощо), оскільки зосереджують свою діяльність на окремих, невеликих сегментах кредитного ринку, функціонуючи для певних клієнтів або пропонуючи відносно вузький спектр кредитних операцій.

У. є малою відкритою економікою, тобто, за своєю сутністю, реципієнтом відсоткових ставок та цін на товари. Протягом декількох років У. була нето-імпортером капіталу, що стимулювало споживання та збільшувало зовнішній борг з 2005 р. Активними позичальниками були банки, які намагались збільшити кредитні портфелі. За рахунок споживчого кредитування зростали витрати домогосподарств та інвестиції в основний капітал.

Український ринок кредитних послуг змінився під впливомкризових явищ в економіці, спровокованих як зовнішніми, так івнутрішніми чинниками. Зокрема, можна виділити наступні особливостікредитної діяльності банків в кризових умовах.

1. зміна структури джерел фінансуваннябанківської діяльності, що проявляється у скорочення депозитів;скороченні та зупинці запозичень банків на зовнішніх і внутрішніх ринках;обмеженні та змінахправилрефінансуваннякомерційнихбанків національним банком України.

2. скорочення та зупинка окремих видів кредитної діяльності: кредити під заставу нерухомості майже не пропонуються, при чому зростає вартість кредитування; припиняється іпотечне кредитування.

Наслідки: зміна структури самого банківськогосектору (суб'єкти якого формують пропозицію кредитних послуг в країні);зміну структури пропонованих в майбутньому послуг кредитних установ;а також зміну заходів державного регулювання кредитного ринку зурахуванням сучасного досвіду подолання кризових явищ у кредитній сфері.

Кредитний ринок є складовою ринку інструментів позики. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи. конкурентоспроможність хеджування експорт міграція

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку.

Основними формами кредитних відносин є система державного кредиту, банківське кредитування, кредити, що надаються іншими фінансово-кредитними інститутами, та комерційне кредитування.

Основним головним болем фінансистів є проблемні кредити, частка яких, за даними Асоціації українських банків, складає більш як 1,65 млрд. грн. від усього кредитного портфеля (4,2%). Для порівняння -- у європейських банках вважається максимально припустимим рівень до 2%.

У січні 2009 року на грошово-кредитному ринку спостерігалася тенденція до відпливу коштів з банківської системи. Несприятливий розвиток процесів як в світовій економіці, так і, безпосередньо, в Україні, відобразився на довірі до банківської системи.Загальний обсяг депозитів в національній валюті у січні зменшився на 7,4% до 185,4 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб - на 2,8% до 105,0 млрд. грн., юридичних осіб - на 12,9% до 80,4 млрд. грн.Одночасно загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у січні зменшився на 2,2% до 20,0 млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб - на 4,5% до 13,3 млрд. дол. США, юридичних осіб зросли на 2,9% до 6,7 млрд. дол. США.

Несприятливий розвиток подій як у світовій, так і у вітчизняній економіці, зумовлювали збереження напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку України в лютому 2009 року та продовження відпливу коштів з рахунків клієнтів.

Слід відзначити, що зменшення обсягів депозитів, що триває (особливо - фізичних осіб), пов'язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й і зі зменшенням доходів населення внаслідок погіршення ситуації в економіці. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов'язань (у т.ч. за кредитами).

Посилення напруги на світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих банків спричинили в жовтні 2008 року погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку. Це, зокрема, проявилося в посиленні девальваційного тиску на гривню та відпливі коштів із банківської системи. У жовтні - грудні 2008 р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) - на 8%. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився впродовж цього періоду на 58,4%, а з початку року - на 52,5%.

У жовтні - листопаді минулого року дії Національного банку України спрямовувалися насамперед на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів із банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку. Запроваджені додаткові заходи включали: підтримку ліквідності банків; обмеження на здійснення певних активних операцій банків в іноземній валюті; недопущення відпливу коштів клієнтів із банківської системи; безперебійне здійснення платежів; тимчасове лімітування відхилень між курсами купівлі та продажу готівкової іноземної валюти; пом'якшення умов використання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів тощо. Зазначені дії певним чином сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому зниженні рівня відпливу коштів із банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків.

Ураховуючи надзвичайне значення стабільної грошової одиниці для відновлення позитивних тенденцій в економічному розвитку основне завдання грошово-кредитної політики полягатиме в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні.

У зв'язку з цим є важливим забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкості банківської системи. Для цього Національний банк вживатиме заходів з посилення моніторингу за фінансовим станом банків, братиме активну участь в опрацюванні питань їх рекапіталізації, стимулюватиме їх до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур. Також будуть спрощені механізми залучення коштів до капіталу банків (у т.ч. субординованого боргу), визначені принципи та умови здійснення реструктуризації кредитів, забезпечені зважені підходи до питання застосування до банків заходів впливу за порушення економічних нормативів, які спричинені зміною обмінного курсу гривні, удосконалені механізми фінансового оздоровлення банків. Одночасно вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.

98. Основні передумови інвестиційної привабливості економіки України

- Вигідне географічне розташування на євро кордоні з Європейським Союзом, а отже, близькість до основних споживачів ринків Європи;

- Рекреаційні ресурси, хороші можливості для відпочинку та оздоровлення, культурних і туристичних уподобань.

- кваліфікована робоча сила та низькі виробничі витрати; розвинута комунікаційна інфраструктура і хороші транспортні зв'язки, з точки зору логістики.

- Природні ресурси, 60 % с\г земель, чорноземи

- Надлишок населення працездатного віку

- Несформований ринок товарів

- Незадоволений попит населення

- Наявність в Україні інвестиційного законодавства

99. Шляхи підвищення ефективності використання іноземних інвестиційних позик

Іноземні кредити здійснюють позитивний вплив на розвиток економіки України, якщо вони залучаються для розв'язання проблем її ринкового реформування: здійснення реструктуризації народного господарства, модернізації технологічного базису підприємств (фірм), розвитку експортного потенціалу, насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання тощо. Іноземні кредити, що беруться лише на погашення дефіциту державного бюджету, найчастіше не поліпшують соціально-економічну ситуацію.

Найбільші іноземні кредити Україні надає МВФ. Вони спрямовуються, як правило, на поповнення валютних резервів і стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи країни. Так, МВФ, з умовою, що буде прискорено приватизацію та економічне реформування в цілому (на цих умовах надає кредити і Світовий банк. В Україну надходять позики Європейського Союзу (ЄС), які тепер надаються в евро, в основному для покриття дефіциту державного бюджету. Важливе місце в економіці України посідають кредити ЄБРР, головна мета яких -- кредитування малого та середнього бізнесу.

Безумовно, найкращий варіант, щоб іноземні кредити спрямовувались на розвиток національного виробництва, а їх кошти використовувались на купівлю товарів у вітчизняних товаровиробників .

Майже половина залученого іноземного капіталу належить інвесторам із п'яти країн: США, Нідерландів, Росії, Великобританії, Німеччини. Досить значними є обсяги інвестицій в Україну з офшорних зон.

Стан реалізації проектів економічного і соціального розвитку України за підтримки міжнародних фінансових організацій свідчить про неефективне використання коштів іноземних позик, що залучалися для їх впровадження - такий висновок Колегії Рахункової палати України за результатами проведеного аналізу ефективності використання позик міжнародних фінансових організацій (МФО) на виконання системних та інвестиційних проектів економічного і соціального розвитку України за період 2001-2006 років.

Значна частина проектів, що фінансувалася коштами цих позик, у повному обсязі не реалізована, деякі з них припинені на початковій стадії та у зв'язку з суттєвими недоліками в ході впровадження. Для переважної більшості проектів характерним є порушення термінів їх реалізації, неповне освоєння позичкових коштів.

Основними причинами такого стану є тривала нормативно-правова невизначеність стратегії співпраці України з МФО, її ув'язки із програмами дій Уряду, відсутність стратегії державних запозичень для потреб економіки країни на середньострокову та довгострокову перспективу. Не сприяли належному ефекту неповне та несвоєчасне виконання рішень Кабінету Міністрів України з цих питань Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та іншими відповідальними виконавцями. В країні відсутня дієва системи контролю та впливу на хід реалізації проектів, що підтримуються позиками МФО.

Суттєвою проблемою залишається організаційно-кадрове забезпечення реалізації проектів через групи управління проектами, низький рівень їх кваліфікації. По кожному проекту створюється окрема група управління, замість зосередження основних функцій із супроводження проектів МФО в одній стабільно функціонуючій структурі.

Особливе занепокоєння викликає формування останнім часом у фінансово-кредитній співпраці України з МФО негативного балансу надходження позичкових коштів та платежів з погашення і обслуговування за раніше отриманими позиками.

Для підвищення ефективності іноземних кредитів в Україні необхідно подальше вдосконалення організації залучення, використання й погашення позик, обмеження й поступова відмова від іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли дефіцит утворюється не за рахунок розширення інвестицій; забезпечення незв'язаного характеру кредитів, щоб позики стимулювали національне виробництво, а не використовувалися для імпорту товарів тощо.

100. Морський та річковий транспорт: світові тенденції та українські реалії (статистика на 101-103 вопр.)

Транспортні послуги - це сукупність зобов'язань, врегульованих нормами права, опосередкованих відповідними договорами, забезпечених господарсько-правовими засобами державного регулювання, та пов'язаних із фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів.

- Зовнішня торгівля тр-тними послугами У, 2009р.:

Морський тр-т: ЕХ=13,7% ІМ=2,4%

Повітряний тр-т: ЕХ=11,8% ІМ=6,6%

Залізничний тр-т: ЕХ=13,4% ІМ=7,9%

Інший тр-т: ЕХ=6,1% ІМ=1,8%

- Частка кремих видів транспорту у вантажообігу і паса жирообігу Ук.2009:

Залізничний: Вантажообіг = 53,3%, Пасажирообіг = 40.6

морський: Вантажообіг = 31,1,Пасажирообіг = 0,7

річковий: Вантажообіг =1,2 ,Пасажирообіг =0,3

автомобільний: Вантажообіг = 8,Пасажирообіг =50,4

повітряний: Вантажообіг = 0,02,Пасажирообіг = 8

трубопровідний: Вантажообіг =6,2 ,Пасажирообіг ;))))

Найважливіші морські порти України є: Одеса, Ізмаїл, Іллічевськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь, Бердянськ, їх всього 18, перевантажувальних комплектів - 175, судоремонтних заводів - 8. Морський транспорт України складається з Чорноморського, Азовського, Українсько - Дунайського пароплавств, які володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн. тонн та пасажирським флотом на 9,9 тис.

На даний час морська транспортна галузь України перебуває у складному становищі, що усугубляється загальними кризовими тенденціями в національній та світовій економіці. Дотепер держава не приділяє достатньо уваги інноваційному розвиткові саме морського транспорту. Проте вітчизняний морський транспортний комплекс в останні роки демонструє активний розвиток: зростає обсяг перевезень вантажів та вантажообіг. Відтак, водний транспорт України безперечно заслуговує на більшу увагу з боку як владних структур, так і інвесторів, оскільки має значний потенціал розвитку, бо навіть в сучасних складних умовах здатен демонструвати добрі результати своєї основної діяльності.

Незважаючи на високий потенціал розвитку та гостру потребу у інвестиціях, реальні інвестиції у розвиток водного транспорту залишають бажати більшого. В структурі освоєних інвестицій в основний капітал економіки України частка водного транспорту зовсім незначна, що свідчить про практичну відсутність зацікавлення Інвесторів щодо вкладення коштів у інноваційний розвиток водного транспорту. Підприємства галузі наявними ресурсами проводять активну інноваційну політику, проте коштів потрібно значно більше. Відтак черговий раз постає питання про необхідність чіткої концепції інноваційного розвитку водного транспорту. Необхідний генеральний план розвитку морських портів України, який биопирався на довгострокову програму їх розширення.

В якості останніх важливих практичних результатів діяльності уряду з пожвавлення інноваційного розвитку економіки України слід відзначити Державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 рр. Програмою передбачено залучити близько 7 млрд. грн. інвестицій для реалізації інноваційних проектів .

101. Залізничний транспорт: сучасні тенденції та роль в міжнародній економічній діяльності України

Залізничний транспорт - основа усієї транспортної системи України. За результатами 2008 року ним перевезено 56% від загального обсягу вантажів, що перевозяться в країні. Залізничний транспорт продовжує зберігати статус лідера на ринку вантажоперевезень. Це підтверджується часткою залізниць в транзитних перевезеннях, де вона перевищує 95 % (без урахування трубопровідного транспорту). Таким чином, саме залізничний транспорт залишається основним транспортною ланкою, на яку покладаються основні надії по реалізації національного транспортного потенціалу.

Економічна криза суттєво впливає на роботу та фінансове становище залізничного транспорту. Серед причин можна назвати:

1) економіка України виявилася найбільш чуттєвою к впливу кризи, що підтверджується найбільшим в світі падінням рівня економічних показників. Причин такого становища декілька, але головна полягає в односторонній спрямованості економіки України, де головним лідером був гірничо-металургійний комплекс, діяльність якого в основному орієнтувалася на експорт та світовий ринок, а отже виникла залежність від кон'юнктури світових ринків;

2) залізничний транспорт України історично орієнтувався на перевезення вантажів гірничо-металургійного комплексу та сировинних галузей (металургія, хімічна промисловість та ін.). Проте вони найбільш постраждали від економічної (фінансової) кризи. Так, виробництво сталі, виплавка чавуну, випуск прокату скоротилися вдвічі. Внаслідок зазначеного тільки у 2009 році обсяги вантажоперевезень залізничним транспортом скоротилися та досягли рівня 1998-1999 рр., що були найменшими за усю історію існування «Укрзалізниці», що спричинило отримання збитку у сумі 1,2 млрд. грн.;

3) негативним фактором фінансового положення залізничного транспорту стала консервація рівня транспортних тарифів для основних вантажовиробників, що прийнята Урядом у відповідності з програмами підтримки підприємств металургійної, хімічної, будівельної галузей. Однак це виявилося невигідним для «Укрзалізниці», так як хоча й були передбачені пільги на продукцію цих галузей для потреб залізничного транспорту, але її вартість постійно зростає, що створює умови, коли «Укрзалізниця» все більше погіршує фінансове становище;

4) відбувається затримка проведення реформування тарифної системи залізничного транспорту України.

В умовах, що склалися, одним з напрямків поліпшення ситуації в галузі залізничного транспорту є інтеграційні процеси, які охоплюють як відносини між залізничним та іншими видами транспорту. Так розвиток комбінованих перевезень активно підтримується «Укрзалізницею», про що свідчать нові тарифи на вантажні залізничні перевезення, в яких вартість комбінованих перевезень зменшена у 2,8 рази.

102. Міжнародні авіаперевезення та міжнародні автотранспортні сполучення в міжнародній економічній діяльності України

Динаміку розвитку індустрії авіаперевезень уже давно визнано одним із ключових індикаторів економічного благополуччя окремих країн і світу в цілому. Значення авіаційного транспорту в струк-турі транспорту України зростає з кожним роком.

Проте його частка у структурі перевезень все ж досить незначна - близько 0,1%. Український авіаринок розвивається дуже динамічно, за темпами випереджаючи насичені авіаринки Європи, які мають 0,02-0,03% щорічного зростання, порівняно з нашими 15-18% на рік.

Наш ринок невдовзі наздожене структуру авіації, що складається з кількох компаній та великої кількості аеропортів. Нині пасажирські перевезення здійснюються 32-ма вітчизняними авіакомпаніями. Ринок авіаперевезень в Україні представлений 4 основними перевізниками - «АероСвіт», «Міжнародні авіалініїУкраїни» (МАУ), «Дніпроавіа» та «Донбасаеро», до яких в 2008 році приєднались „Роза вітрів” та низь- кобюджетна „Візз Ейр Україна”. Загалом ці компа- нії виконують 95% загальнодержавних пасажирських перевезень. Регіональні компанії представлені дрібними авіаперевізниками в кількості близько 20.

В Україні діє 7 стратегічних аеропортів: Бориспіль(69,7% пасажиропотоку), Донецьк(5), Дніпропетровськ(4), Одеса(7,3), Сімферополь(7,2), Львів(7,7), Харків(2).

Варто виділити такі основні проблеми ринку авіаційних перевезень:

1) морально та фізично застарілий парк літаків, який водночас є невеликим;

2) погіршення стану аеродромів та аеропортів; їх обмежена пропускна спроможність;

3) незначні фінансування на НДКР в Україні: за статистичними даними у 2007 році в авіацію зроб-лено капітальних вкладень на 305 млн.грн. Цей показник становить 0,2% загального обсягу інвес-тувань в економіку України. Для динамічного розвитку авіаційної галузі щорічні асигнування з боку дер жави повинні становити не менше 130-180 млн дол. США.

4) негативний вплив світової кризи;

5) малодоступність авіаційних перевезень для середнього класу, що пов'язано з їх високою вартістю.

6)низька конкурентноздатність авіаційних компаній.

7)Хоча розмір заробітної плати у авіаційній галузі один з найбільших з усього транспортного комплексу (найвища - у працівників трубопровідного транспорту), проте спостерігається відтік кадрів з галузі. За статистичними даними на 2009 рік коефіцієнт плинності кадрів становив 21% - цей показник є достатньо високим. Річ у тому, що авіакомпанії з країн Південно-Східної Азії та Близького Сходу пропону ють зарплату в 5-10 разів вищу.

8) неефективна система підготовки кадрів з авіації, що також спричинює брак персоналу;

9) відсутність активної міжнародної кооперації;

У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває

автомобільний транспорт. Його великою перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від “дверей до дверей”. За густотою автодоріг (280 км на тис. км.2) з твердим покриттям

Україна займає перше місце серед країн СНД.

Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та друге - за вантажообігом. Протяжність автошляхів - майже 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами - незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним знайдорожчих видів транспорту.

103. Трубопровідний транспорт України в системі міжнародної економічної діяльності України

Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку). Він є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, відносно мала кількість обслуговуючого персоналу мінімальні втрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, безперервність процесу транспортування, а також його екологічна чистота.

Це відносно новий вид транспорту.

Трубопровідний транспорт в Україні є одним з найрозвинутішим і складається з двох частин - газопроводу та нафтопроводу. За обсягом транзиту трубопровідний транспорт є першим.

На сьогодні Україна є найбільшим у світі транзитером природного газу. Системами магістральних газопроводів, які перебувають у користуванні НАК "Нафтогаз України", російський природний газ надходить до країн Західної, Центральної та Східної Європи. Ці системи технологічно зв'язані з аналогічними магістральними газопроводами Росії, Бєларусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі, а через них - і з газопроводами всього Європейського континенту.

104. Особливості участі України в міжнародних валютно-фінансових відносинах

МВФ і Світовий банк займають особливе місце в міжнародних економічних відносинах і зі співробітництвом із ним пов'язані численні державні програми відновлення економічного росту в України.. Переважна частина бюджетних інвестицій (фінансування проектів розвитку) здійснюється за рахунок пільгових кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародного валютного фонду. Саме тому, на мою думку, необхідно детальніше розглянути сучасний стан діяльності цих міжнародних фінансових інституцій в Україні та перспективи їх подальшої співпраці Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу “Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку” За період співпраці з ЄБРР (1993-2009 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 674,94 млн. дол. США та669,85 млн. євро, з яких використано 567,54 млн. дол. США та 306,89 млн. євро.

Ключовим інструментом організації співпраці є Стратегія ЄБРР в Україні. 18 вересня 2007 року, Радою Директорів Банку було схвалено нову Стратегію, яка направлена на вирішення основних ключових проблем перехідного періоду України, зокрема, стосовно диверсифікації виробничої бази та загального покращення конкурентоспроможності країни, розвитку місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління.

Україна активно співпрацює і з Світовим банком. Взаємодія зі Світовим банком надає доступ до економічних знань, досвіду та експертизи практично всіх країн світу. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років

Іншим важливим кредитором України є Міжнародний валютний фонд. У даний час квота України у фонді складає майже 1929 млн. дол. США, що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ. Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США Новим імпульсом у сфері співробітництва України та МВФ стала фінансова криза, тобто її наслідки, які негативно позначились на економічній ситуації в державі. Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки. Реалії сучасних міжнародних економічних відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.

105. Особливості впливу глобалізації фінансових ринків на економіку України

Глобалізаційні процеси мають свої позитивні та негативні наслідки, які віддзеркалюються по різному на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. Тому необхідним є створення стратегій розвитку національних економік, що відповідали б умовам глобалізації. Загальними напрямами таких стратегій повинні стати політика протекціонізму та підтримки національного виробника, ефективна міжнародна політика, державний вплив на розподіл ресурсів та прибутку між галузями виробництва, підтримка соціальних галузей, контроль за діяльністю ТНК, ефективна антимонопольна політика.

Україна сьогодні постала перед необхідністю розробки оптимальної стратегії розвитку національної економіки, моделі участі в світовому глобалізаційному процесі.

Першочерговими проблемами є реформування структури національного виробництва, інституціональної структури економіки, підвищення конкурентоспроможності національних товарів та послуг на міжнародному ринку, покращання інвестиційного клімату, реформування податкової політики, наближення критеріїв розвитку до європейських стандартів.

Вирішення цих проблем повинно вивести Україну на новий рівень економічного розвитку, зміцнити зв'язки з країнами світу та розкрити перспективи до участі в основних світових організаціях.

106. Особливості сучасної торгівлі конкретними фінансовими інструментами в Україні

Однією з форм міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля фінансовими інструментами, що охоплює тор гівлю валютою і цінними паперами, дериватами, кредитами та міжнародні розрахунки. У міжнародній практиці вона реалізується через систему валютно-фінансових відносин, яка містить валютну і фінансову складові. Окремим елементом є міжнародні розрахун ки. Це безготівкові розрахунки за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають внаслідок міжнародних відносин.

Міжнародна торгівля фінансовими інструментами як форма міжнародних економічних відносин має свої особливості, оскільки охоплює власне торгівлю специфічними товарами (валюта, цінні папери тощо) та забезпечує обслуговування міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

107. Основні політико-правові умови розвитку інвестиційної діяльності в Україні

Необхідними умовами політ-прав середовище для розв іноз інвест діяльності слід розглядати:

-Політична стабільність

-Позитивне ставлення до іноз інвест та наявність нормативно-правових регуляторів.

Політичні показники:

-Зовнішні конфлікти

-Можливість націоналізації власності

-Відсутність або можливість втрати міжн довіри.

Українське законодавство оперує лише термінами націоналізація і реквізиція, у принципі не допускаючи націоналізації іноземної інвестиції, що не відповідає міжнародному праву. Поняття націоналізації є невизначеним за сферою застосування, тоді як поняття реквізиції занадто вузьке за обсягом і не здатне охопити всі випадки примусового вилучення інвестицій. Гарантія стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності та за-хисту від змін інвестиційного законодавства не знаходить реального підтвердження в Україні. Держава порушує взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності (тобто інвестиційного режиму). Розглядаючи гарантію захисту прав іноземних інвесторів констатуємо, що важливою є проблема відмови у виконанні винесених рішень і перегляду винесених і виконаних рішень судів, які визнали за іноземними інвесторами право на користування гарантіями, за нововиявленими обставинами - на підставі наступного прийняття ретроактивного законодавства. Така практика є руйнівною для стабільності інвестиційного режиму та захисту прав іноземних інвесторів, а також не відповідає положенням Європейської Конвенції з прав людини. Поряд з цим, статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими порівняно з іншими державами Східної Європи, які на початку 90-х, як і Україна, стали на шлях розвитку ринкової економіки.

Зокрема, на кінець 2008 р. в економіці України іноземні інвестори вклали 35723,4 млн дол. США прямих інвестицій. За 2008 р. нерезиденти вилучили капіталу на суму 847,8 млн дол. Загалом приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці (мінус 3,9 млрд. дол.) за 2008 р. становив 6180,7 млн дол., що становить 77,9 % рівня попереднього року. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, на 1 серпня 2009 р. становив 37965,7 млн дол., що на 22,3 % більше за обсяги інвестицій на початок 2008 р. .

Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні на сьогодні налічує багато істотних недоліків, про що було зазначено раніше, але є і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів. Так, на сьогодні затверджено Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (постанова Кабміну від 28 грудня 2001 р. №1801), схвалено план заходів щодо виконання цієї Програми (розпорядження Кабміну від 9 серпня 2002 р. №440-р) та програму "Інвестиційний імідж України" (розпорядження Кабміну від 17 серпня 2002 р. №477-р), створено Координаційну групу з активізації інвестиційної діяльності (постанова Кабміну від 24 жовтня 2002 р., №1568). Отже, на сьогодні в Україні існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана із надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, відсутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземним інвестуванням, що негативно впливає на зростання ефективності використання іноземних інвестицій.

108. Сутність та експертна оцінка інвестиційного клімату в Україні

Інвестиційний клімат - це сукупність політ, соціальних та економічних чинників, яка приймається до уваги інвесторів при здійсненні інвестицій.У більшості робіт під час визначення інвестиційного клімату порівнюють параметри інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що характеризують політичну стабільність, дотримання податкового законодавства, незмінність правового законодавства, кадрову стабільність. У ряді інших досліджень оцінка інвестиційного клімату здійснюється на основі порівняння рівня ризику й прибутковості інвестицій. У його визначенні використовуються показники політичних та економічних ризиків, строку окупності, поточної вартості інвестицій, норми прибутковості інвестицій.

Серед найчастіше застосовуваних методик оцінки інвестиційного клімату варто виділити універсальний метод, порівняльний аналіз і бальну оцінку інвестиційних можливостей країни. Універсальний метод враховує максимальну кількість економічних характеристик інвестиційного клімату. Порівняльний аналіз інвестиційного клімату виробляється на основі оцінки темпів і перспектив проведення реформ, визначенні інвестиційного клімату в країнах Східної і Центральної Європи. Бальна оцінка інвестиційних можливостей країни ґрунтується на кількісному зіставленні основних показників інвестиційного клімату.

Традиційно експертно-аналітичне оцінювання інвестиційного клімату передбачає виведення інтегрального показника ризику та відповідне аранжування країн шляхом визначення їхнього інвестиційного рейтингу. Для цього проводить-ся аналіз факторів політичного, економічного, соціально-культурного інституційного середови-ща, ресурсів та інфраструктури країн. Деталізація факторів, їхнього компонування, методи їхньої кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.Аналіз найбільш відомих підходів до оцінки інвестиційного клімату країни свідчать, що міжнародні агентства як основні параметри вико-ристовують макроекономічні показники динаміки приросту й структури ВВП, стану платіжного балансу країни, фінансового ринку, обслуговування зовнішнього й внутрішнього боргу. Такі дослідження проводять з метою оцінки політичного, економічного й соціального стану країни. Середрізноманіття міжнародних методик оцінки інвестиційного клімату варто виділити Moody's Investors Services, Standard & Poor's Rating Services, Fitch Ratings, Heritage Foundation/Wall Street Journal, Transparency International, Euromоney, Economic Intelligence Union, A. T. Kearney та інші. Аналіз отриманих результатів оцінок кредитного рейтингу, конкурентоспроможності, індексу економічної волі, індексу корупції, платоспроможності країни, що проводиться міжнародними організаціями, свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні для іноземних інвесторів.

У щорічному рейтингу кредитоспроможності 2005 року Україна поліпшила свої позиції у світовій економіці, зайнявши за індексом конкурентоспроможності 84 місце, за ін дексом технологічної конкурентоспроможності - 85, за індексом державних інституцій - 90 місце.

Результати ранжирування рейтингу A.N. Kearney 62 країн світу за показником глобалізації, який складається з оцінки економічної інтеграції через торгівлю й інвестиції, технологічного зв'язку за допомогою Інтернет, персональних контактів і політичної участі у договорах і міжнародних організаціях, констатували, що Україна посіла 39 місце в рейтингу і поліпшила свої позицій, порівняно з Мексикою, Аргентиною, Росією, що зайняли нижчі позиції.

Рейтинг CalPERS визначає надійність вкладання інвестицій у різні групи фінансових інструментів, пенсійні фонди, з огляду на інтереси найширших верств населення.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings знизило довгостроковий рейтинг дефолту емітента (РДЕ) України в місцевій і іноземній валюті з B до B-.

Прогноз по рейтингу - "негативний", повідомляється в прес-релізі агентства. Країновий стельовий рейтинг був також знижений з B до B-, короткостроковий РДЕ підтверджений на рівні B.

Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's (S&P) наприкінці серпня 2007 року підтвердило довгострокові кредитні рейтинги України: «ВВ-» - по зобов'язаннях в іноземній валюті, «ВВ» - по зобов'язаннях у національній валюті, а також короткострокові рейтинги «В», прогноз рейтингів - «стабільний». Підвищення рейтингів довгострокового кредитування сприяло тому, що найбільші обсяги інвестицій у 2007 році зафіксовано у фінансових установах - 2419 млн доларів, оптовій торгівлі й посередництві в торгівлі - 2264 млн доларів, в організаціях, що здійснює операції з нерухомістю - 1773,4 млн доларів, у металургії й обробці металів - 1398,3 млн доларів, харчової промисловості - 1274,6 млн доларів.