Сучасні тенденції розвитку світового господарства та роль України в його функціонуванні

Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах. Функціональна структура міжнародного поділу праці. Етапи становлення світового господарства та їх характеристика. Входження України у світове господарство: перспективні напрямки інтегрування.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2015
Размер файла 111,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний транспортний університет

Реферат на тему:

«Сучасні тенденції розвитку світового господарства та роль України в його функціонуванні»

Виконав студент групи «ЕТ-ІІІ-1»

Федоров В. Д.

Перевірила:

Викл. Приходченко Т.А.

Київ 2014

Зміст

1. Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах

2. Україна і світове господарство

1. Особливості розвитку світового господарства в сучасних умовах

Однією з визначальних особливостей світового господарства, починаючи з другої половини XX століття, є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. В основі цих процесів - міжнародний поділ праці, його поглиблення і розширення. Суть його полягає в спеціалізації країн на випуску певних виробів із метою задоволення своїх потреб і потреб країн-партнерів.Міжнародний поділ праці - це найвищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, раціональна сфера його використання в рамках національних господарств. Функціональна структура міжнародного поділу праці вказана на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Функціональна структура міжнародного поділу праці

Паралельно й у взаємозв'язку з міжнародним поділом праці відбуваються такі процеси:

- інтернаціоналізація виробництва;

- зростання рівня відкритості національних економік;

- розвиток інтеграційних процесів;

- розвиток і зміцнення регіональних міжнародних структур. Вказані процеси мають суперечливий, діалектичний характер.

В аналізі міжнародних економічних відносин ці проблеми набувають винятково важливого методологічного значення. Діалектика міжнародних економічних відносин полягає, по-перше, в тому, що тенденція до економічної самостійності, зміцнення національних господарств окремих країн приводить у підсумку до зростаючої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглиблення міжнародного поділу праці. По-друге, посилення інтеграційної спрямованості розвитку продуктивних сил вступає в суперечність з обмеженими можливостями реалізації цієї тенденції, в тому числі через відмінності у рівнях розвитку окремих країн і регіонів.

Вказані дві взаємообумовлені тенденції формують суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, регіональними об'єднаннями й окремими підприємствами та корпораціями.

Усе це пояснює той факт, що розвиток світового господарства відбувається стрибкоподібно. В одному випадку переважає тенденція до розділу єдиного світогосподарського механізму під впливом розподілу і перерозподілу ресурсів крупними монополістичними угрупованнями. Цей етап припадає на період із кінця XIX століття і до кінця 50-х років XX століття. В іншому випадку домінувала тенденція до об'єднання в торговій, виробничій, кредитно-фінансовій й інших сферах, що є характерним для другої половини XX і початку XXI століття. Таким чином можна констатувати наступне: світове господарство ввійшло в XXI століття незрівнянно більш цілісним, інтегрованим, динамічним і передбачуваним порівняно навіть із серединою XX століття.

Усе це пояснює той факт, що розвиток світового господарства відбувається стрибкоподібно. В одному випадку переважає тенденція до розділу єдиного світогосподарського механізму під впливом розподілу і перерозподілу ресурсів крупними монополістичними угрупованнями. Цей етап припадає на період із кінця XIX століття і до кінця 50-х років XX століття. В іншому випадку домінувала тенденція до об'єднання в торговій, виробничій, кредитно-фінансовій й інших сферах, що є характерним для другої половини XX і початку XXI століття. Таким чином можна констатувати наступне: світове господарство ввійшло в XXI століття незрівнянно більш цілісним, інтегрованим, динамічним і передбачуваним порівняно навіть із серединою XX століття.

Вивчаючи теорію і практику МБВ, об'єктивно виходимо на категорію "світове господарство", якому історично передував світовий ринок, характерною рисою якого є міжнародне переміщення товарів" Період переходу товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства характеризується сутнісною трансформацією безпосередньо у сфері виробництва і реально проявляється головним чином у заміні переміщення товарів переміщенням факторів виробництва (робочої сили, капіталу тощо). світовий господарство україна інтегрування

Світове господарство - це глобальний економічний організм, структурними елементами якого є національні економіки, котрі знаходяться в мобільних взаємозв'язках і взаємозалежності та підпорядковані об'єктивним ринковим законам безпосередньо у сфері виробництва.

Становлення світового господарства пройшло кілька історичних етапів, протягом яких економічні зв'язки між різними організаційними формами людської спільноти (плем'я, рід, нація, держава тощо) еволюціонізувалися і вдосконалювалися. Спочатку, маючи форму одиничних (випадкових) варіантів домовленостей, ці зв'язки за рахунок постійного збільшення, підключення нових суб'єктів, розширення кола об'єктів поступово перетворилися на складну сукупність відносин, що так чи інакше торкаються інтересів усіх країн світу.

У науковій, науково-методичній літературі можна зустріти ряд підходів до етапізації розвитку світового господарства. Одні дослідники відносять його виникнення до часів Римської імперії, інші - до періоду великих відкриттів XV-XVII століть. На нашу думку, світове господарство як соціально-економічний суб'єкт зароджувалося ще за часів первісних суспільств і пройшло на своєму шляху ряд етапів.

Перший етап - міжнародні відносини як зародок майбутніх міждержавних відносин у первісних суспільствах. Сюди належать періоди палеоліту, неоліту.

Цей етап характеризується переходом від кочового способу життя до стійкої осідлості з відтворюючою системою господарства, якій притаманні елементи "міжплемінної інтеграції". На цьому етапі домінуючим видом виробництва було аграрне.

Другий етап - зовнішньоекономічні відносини у стародавньому світі. Йому притаманні:

- поява ранньокласових утворень;

- зовнішня торгівля - основна, часто єдина, форма економічних відносин між країнами стародавнього світу;

- насильницьке вирішення зовнішньоекономічних проблем;

- колонізація земель і розвиток ремісництва (І тис. до н.е.). Це, зокрема, період фінікійської та грецької колонізації, Римської імперії, її розквіту і занепаду.

Характерним для цього етапу було поєднання аграрного і ремісничого виробництва з розвитком торгівлі та грошової форми обігу.

Третій етап - зовнішньоекономічні відносини за часів феодалізму.

Четвертий етап - міжнародні економічні відносини епохи великих відкриттів XV-XVII століть.

П'ятий етап - міжнародні економічні відносини періоду промислової революції (XVIII-XIX століття).

Шостий етап - міжнародні економічні відносини епохи комп'ютерів, інтернету (друга половина XX століття - початок XXI століття).

Як цілісна система світове господарство сформувалося в кінці XIX століття. Цьому передувало:

- завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі "білі плями" зникли з карти Землі;

- закріплення територій землі за одним із національно-державних утворень;

- визнання цього утворення (всіма або майже всіма) державами.

Лише після завершення процесу формування світового господарства як сукупності національних економік, пов'язаних між собою системою мобільних факторів виробництва, став можливим розгляд міжнародних економічних відносин як визначального елементу надзвичайно складної і динамічної системи.

На розвиток світового господарства в новітній час суттєвий вплив має науково-технічна революція, яка змусила переглянути методи і, власне, механізм організації і регулювання виробництва, торгівлі, валютної і грошово-кредитної сфери.

В умовах інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу практика організації замкнутих національних анклавів, чи навіть у межах певної групи країн, виявилася надто неефективною. У світовому господарстві це й обумовило інтенсифікацію інтеграційних процесів, формування транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних кредитно-фінансових інститутів тощо. Усе це дало можливість підвищити загальну ефективність національних економік, зміцнити матеріально-технічну базу ринкового господарства, підвищити ефективність практично всіх форм реалізації МЕВ.

Сучасне світове господарство характеризується інтенсивним рухом товарів і послуг, капіталів, робочої сили. До початку 90-х років воно базувалося на двох суспільно-економічних системах - капіталістичній і соціалістичній, які формували специфіку МЕВ у кожній із них. У результаті трансформацій, які відбулися в країнах Центрально-Східної Європи, переходу їх до ринкової економіки паралельно і у взаємозв'язку реалізуються об'єктивні процеси їх інтеграції у світове господарство.

Останні три етапи світового господарства в економічній літературі (і не тільки в економічній) характеризуються як період розвитку глобалізаційних процесів, суть яких з економічної точки зору полягає в лібералізації й інтеграції ринків товарів, капіталів і робочої сили в єдиний світовий ринок.

Глобалізація сьогодні є одним з найбільш впливових факторів, які визначають майбутнє планети. Водночас, як і кожне соціально-економічне явище, це суперечливий процес. З одного боку, завдяки глобалізації все чіткіше проявляються всеохоплюючі переваги міжнародного поділу праці, нарощується економічний потенціал, підвищується рівень виробництва, поліпшується якість життя. З іншого боку, глобалізація не тільки приносить вигоди, але і створює проблеми, причому часто досить серйозні. По-перше, левова пайка прибутків дістається багатим країнам, збільшуючи нерівність і породжуючи конфлікти. По-друге, в результаті зростання взаємозалежності національних економік підвищується рівень регіональної і глобальної нестабільності. По-третє, поступово контроль над національними економіками переходить від суверенних урядів до більш впливових держав, транснаціональних корпорацій і міжнародних організацій. Згадане - тільки видима частина айсберга негативних наслідків глобалізації.

Враховуючи плюси і мінуси, які несе із собою глобалізаційний процес, важко, а то і неможливо, підрахувати його сумарний результат. Цілком очевидно, що він залежить від порядку у світовому співтоваристві, і якщо світ роздирають суперечності, зрозуміло, що домінує тенденція до конфронтації. Зрозуміло також, що в цій ситуації буде переважати негативний ефект глобалізації. І навпаки: якщо переважає тенденція до співпраці, формується середовище, в якому збільшується можливість мінімізації негативних проявів глобалізації і стимулювання її переваг. Таким чином зростає вірогідність сукупного позитивного ефекту.

2. Україна і світове господарство

Входження України у світове господарство. Україна як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу. Це пояснюється передусім тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує також достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводити самостійну науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику. Крім того, на проведення такої політики деструктивно впливають окремі міжнародні фінансово-кредитні організації.

Світові економічні зв'язки необхідні Україні для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і зростання на цій основі життєвого рівня населення. Як уже зазначалося, країна, яка не провадить зовнішню торгівлю, не має господарських зв'язків з іншими державами світу, змушена збільшувати витрати виробництва приблизно у півтора-два рази.

У минулому Україна мала економічні зв'язки із 123 країнами світу, але основні рішення щодо їх розвитку приймались у Москві. Те саме стосувалося зовнішньоекономічної діяльності майже 1400 її підприємств.

Об'єктивною причиною, що перешкоджає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є передусім низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках. З промислових товарів на ринках далекого зарубіжжя може конкурувати не більше 1%. Крім того, окремі товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам, наприклад окремі види металургійної промисловості.

Причинами цього є:

1) значний розрив господарських зв'язків України з країнами колишнього Союзу і насамперед з Росією після розпаду СРСР. Україна втратила частину своїх традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні приладів, машин, а також виплавленого металу тощо внаслідок зростання енергомісткості, а отже вартості та ціни продукції. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30--35%;

2) значне переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

3) низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, «ноу-хау») в експорті. Згідно з даними Міністерства статистики України в 1993 р. тільки 0,5% від загальної кількості вироблених нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними. Ситуація дещо поліпшилась у 2000--2001 pp., але це не могло подолати негативної тенденції у цій сфері;

4) незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

5) значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та всередині країни. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування, порушенням закону грошового обігу та ін. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на високолік-відні товари, які раніше реалізовувались переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави.

Оскільки за межі України вивозиться основна частина продукції чорної металургії (яка дорівнювала майже 30% загального обсягу виробництва і забезпечила 40% валютних надходжень), для поліпшення зовнішньоторговельної діяльності країні необхідно:

1) обмежити ввезення продукції чорної металургії, поліпшити якість металу, зменшити масу готових виробів, значно збільшити обсяг номенклатури відливок, домогтися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо;

2) визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, орієнтуватися на виробництво науко-місткої продукції та ресурсозаощаджуючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, в ракетно-космічній техніці, створенні надтвердих матеріалів. Ці напрями повинна всебічно підтримувати держава. Необхідно скасувати податок на додану вартість на продукцію, що вивозиться з України (оскільки це спричиняє необгрунтоване зростання цін і штучно знижує її конкурентоспроможність), та імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлоза. Водночас доцільно обмежити імпорт алкогольних напоїв, цигарок тощо;

3) налагодити виробництво імпортозамінної продукції, такої, як зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, треба значно поліпшити обробку сировини (титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану), сільськогосподарської продукції- Так, рівень переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише майже 50% від її рівня в розвинутих країнах;

4) враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, не варто поспішати з лібералізацією експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно підштовхують Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна лише із змі-ненням конкурентоспроможності товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами;

5) заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні у 90-х роках так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну їх зміну. Тому наша держава, згідно з оцінкою міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає 139-те місце у світі;

6) налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відомі адреси кожного постачальника, ціни його товарів, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес контролюють податкові та банківські установи. В Україні недосконалим є сам Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді як у Митному кодексі Росії -- понад 400 статей;

7) заохочення іноземних інвесторів і формування міжнародних економічних відносин через створення спільних підприємств (СП). Наприкінці вересня 1992 р. в Україні було зареєстровано понад 500 СП з кількістю працюючих 20 тис. осіб. На початку 2001 р. їх налічувалося до 4500. Проте істотним недоліком їх розвитку є значна диспропорція між часткою іноземних інвесторів у привласнюваних ними прибутках.

Нині прилавки українських магазинів (як і в інших країнах СНД) переповнені імпортними товарами. Значною мірою це результат непродуманої зовнішньоекономічної політики держави, внаслідок якої утискається вітчизняний виробник.

З проблемою міжнародних економічних відносин тісно пов'язана проблема зовнішнього боргу України. Вона має два аспекти. По-перше, зовнішній борг України після розпаду СРСР. Величина цього боргу була поставлена в залежність від частки України у ВНП колишнього СРСР і встановлена на рівні 16,37%. Рівноправний розподіл боргів передбачає справедливий розподіл активів колишнього Союзу -- алмазного, валютного, золотого фондів, зарубіжних активів за кордоном (майно посольств, консульств та ін.), які становили приблизно 33 млрд. дол. Згідно з підписаною з Росією угодою прийнято «нульовий варіант» щодо розподілу активів і боргів. Це означає, що Росія сплачує іноземним державам частку колишнього боргу СРСР, а Україна не претендує на свою частку майна, активів. Щорічно за зовнішнім боргом України Росія виплачує майже 700 млн. дол. Проте розподіл активів і боргів відбувається не на користь України, оскільки на її частку припадало приблизно вдвічі більше активів.

По-друге, це борги, причиною яких є нераціональні запозичення у міжнародних фінансово-кредитних організацій та їх непродуктивне використання, а також борги, пов'язані з оплатою енергоносіїв. На початок 2001 р. сума зовнішнього боргу України становила майже 10,2 млрд. дол. ( у 2000 p. внаслідок реструктуризації їх обсяг знизився бульш ніж на 2 млрд.), а виплати відсотків на обслуговування боргу -- до 1,5 млрд. дол. на рік. Негативно впливають на цей процес диктат МВФ та Світового банку щодо умов отримання кредитів та інші фактори.

Перспективними напрямами інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських ТНК, банків, торгівля об'єктами інтелектуальної власності -- патентами, ліцензіями, «ноу-хау» та ін.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність, поняття і цілі національної економіки. Особливості структури національної економіки України, її місце в світовому господарстві. Основні поняття світового господарства. Особливості взаємодії світового господарства і національних економік.

    курсовая работа [407,6 K], добавлен 19.12.2010

  • Суть світового господарства і основні етапи його розвитку. Глобалізація та її вплив на структуру світового господарства. Проблеми зовнішньої заборгованності. Вибір України: Європейський Союз або Росія. Модернізації зовнішньоекономічної політики України.

    курсовая работа [355,9 K], добавлен 17.04.2014

  • Глобалізація як основа розвитку сучасного світового господарства. Проблеми перехідного періоду входження України до СОТ, заходи з їх вирішення та усунення. Зовнішньоекономічна політика країни. Характеристика зовнішньої торгівлі та аналіз її структури.

    курсовая работа [89,6 K], добавлен 01.11.2011

  • Світове господарство, його сутність та етапи розвитку. Міжнародні економічні відносини і поділ праці, форми міграції. Теорії зовнішньої торгівлі. Особливості її сучасного розвитку. Міграція робочої сили. Еволюція світової валютно-фінансової системи.

    презентация [179,8 K], добавлен 24.09.2015

  • Предмет і завдання курсу "Міжнародні економічні відносини". Світове господарство та особливості його формування. Особливості розвитку МЕВ у системі світового господарства. Міжнародна економічна інтеграція. Економічна єдність світу і глобальні проблеми.

    курс лекций [176,7 K], добавлен 11.11.2009

  • Особливості формування світового господарства на рубежі XIX - XX століть. Нові індустріальні країни та їх проблеми. Шляхи й перспективи інтеграції України у світову економіку. Міжнародна торгівля і валютно-фінансові відносини, ціни світового ринку.

    реферат [36,8 K], добавлен 28.06.2010

  • Тенденції формування світового господарства, етапи його розвитку. Закони світової економічної системи. Процес інтеграції суспільства. Розподіл країн за економічною ознакою. Чинники та рушійні сили сучасної глобалізації. Передумови глобалізації економіки.

    презентация [3,1 M], добавлен 18.05.2015

  • Характеристика розвитку сучасного світового ринку послуг і зовнішньої торгівлі послугами України. Динаміка чистого експорту послуг регіонів. Особливості функціонування сектору послуг в Україні після її вступу в СОТ та лібералізація українського ринку.

    реферат [43,6 K], добавлен 07.09.2009

  • Інтернаціоналізація господарського життя як характерна риса сучасного світового господарства. Регіоналізація в сучасних умовах. Аналіз і оцінка рівня відкритості економіки України. Збільшення транснаціональних корпорацій. Глобалізація фінансових ринків.

    контрольная работа [22,9 K], добавлен 23.10.2010

  • Теоретичні аспекти глобалізації світового господарства. Процеси антиглобалізму й альтерглобалізму. Трансформація структури світового господарства. Глобальне регулювання світових товарних ринків. Світова організація торгівлі. Діяльність ЮНКТАД, та її роль.

    курсовая работа [467,0 K], добавлен 14.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.