Проблема забезпечення загальноарабської безпеки в 1990-i роки та роль Ліги арабських держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет iменi Тараса Шевченка

Iнститут мiжнародних вiдносин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку

Проблема забезпечення загальноарабської безпеки в 1990-i роки та роль Ліги арабських держав

Нізар Джаззан

Київ 1999

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана на кафедрі мiжнародних організацій та дипломатичної служби Iнституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

кандидат історичних наук, доцент Скороход Юрiй Степанович, доцент кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор Кириченко Василь Прохорович, Національний інститут українсько-російських відносин, завідувач відділу політичних відносин

кандидат історичних наук Пророченко Наталія Олександрівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу Азії та Африки

Провідна установа Iнститут сходознавства iм. А.Ю. Кримського НАН України, м. Київ

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.

Анотація

Нізар Джаззан. Проблема гарантування загальноарабської безпеки в 1990-і роки та роль Ліги арабських держав. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Київ, 1999.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми гарантування загальноарабської безпеки в період глобальних змін та під час кризи в Перській затоці. Визначені основні зовнішні загрози арабському світу. Особлива увага присвячена аналізу впливу сучасних процесів на Близькому Сході (мирний процес, новий близькосхідний порядок) на стан загальноарабської безпеки. Запропоновані напрями реформування ЛАД з метою підвищення її ефективності в гарантуванні загальноарабської безпеки та надання динамізму вирішенню гострих проблем арабського світу.

Ключові слова: загальноарабська безпека, Ліга арабських держав, мирний процес, новий близькосхідний порядок, ірако-кувейтська криза.

Annotation

Nizar Jazzan. The Problem of Arab Security in 1990-s and the Role of Arab States League. - Manuscript.

A thesis submitted for the candidate of politic degree with the specialisation 23.00.04 - Political Problems of international systems and global development. The Institute of International Relations at Taras Shevchenko University. Kyiv, 1999.

The thesis is devoted to investigation for the problem of safeguarding of general-Arabic security in the period of global changes and during the crisis in the Persian Gulf (1990-1991). Main external threats to the Arab world are determined. The special attention is paid to the analysis of the contemporary processes influence on the general-Arabic security in the Middle East (peace process, new Middle Eastern order). Some directions for LAS are suggested in order to raise its effectiveness in safeguarding general- Arabic security and giving dynamism in solving sharp problems of the Arab World.

The key words: general-Arabic security, League of the Arab States, peace process, new Middle Eastern order, the Iraq-Kuwait Crisis.

Аннотация

Низар Джаззан. Проблема обеспечения общеарабской безопасности в 1990-е годы и роль Лиги арабских государств. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко. Киев, 1999.

В работе предпринята попытка рассмотрения теоретических аспектов проблемы общеарабской безопасности, влияния глобальных изменений в 1990-е гг. и кризиса в Персидском заливе на ее состоянии, а также проблема обеспечения безопасности в условиях трансформации региональной системы международных отношений в 1990-е годы.

Раскрыта сущность понятия "общеарабская безопасность", которая (в связи с расширением круга угроз и вызовов, возникающих перед государством или регионом в целом в процессе развития) вышла за рамки разработки адекватных мероприятий, направленных на устранение военных видов угроз и вызовов тому или иному государству или арабскому миру в целом; понятие "общеарабская безопасность" охватывает также экономические, социальные, политические, экологические, идеологические аспекты. Определено также соотношение таких понятий, как "общеарабская безопасность" и понятий “коллективная безопасность” и “региональная безопасность”.

Определено влияние широкомасштабных глобальных изменений на рубеже 1980-90 гг. и дана оценка их последствий для стран “третьего мира” в целом и арабских стран в частности. На основании анализа тенденций мирового развития сделан вывод о все большем придании новым международным порядком государствам "третьего мира" второстепенной роли. Дана характеристика военно-политической ситуации, сложившейся на Ближнем Востоке, наиболее существенными чертами которой являются: а) исчезновение с распадом СССР реального противовеса политике США и Израиля на Ближнем Востоке, направленной на создание регионального порядка в соответствии с их интересами; б) сужение возможностей арабских государств для политического маневра; в) утрата Ираком его прежней роли как одного из "центров силы" на Ближнем Востоке; г) изменение баланса сил между арабскими странами и Израилем в пользу последнего, а также Ирана и Турции; д) утверждение военного присутствия США на Ближнем Востоке. Делается вывод о возможности серьезного влияния этой ситуации на состояние безопасности арабского мира.

Рассмотрены современные проблемы безопасности Арабского Востока, проанализированы внешние угрозы и вызовы общеарабской безопасности. Показан процесс эволюции в структуре угроз и вызовов под влиянием трансформации системы международных отношений, обусловленной распадом СССР и окончанием “холодной войны”. Делается вывод о том, что в 1990-е годы основным источником угрозы арабскому миру остается Израиль, а также о появлении стойкой тенденции возрастания удельного веса невоенного типа угроз (проблема контроля водных ресурсов, израильского экономического диктата в регионе, разобщенность арабского мира) при сохранении в целом доминирующих позиций собственно военных угроз.

Дана оценка позиции мирового сообщества и государств-членов ЛАГ по кувейтскому кризису. Отмечается, что позиции государств-членов ЛАГ демонстрировали широкий спектр мнений от решительного осуждения Ирака (государства-члены Совета сотрудничества арабских государств Персидского Залива) до его поддержки (Судан, Мавритания, Иордания, Йемен, ООП).

Проанализированы последствия войны в Персидском заливе и ее влияние на состояние общеарабской безопасности. Отмечается, что главным политическим последствием кризиса является беспрецедентный раскол среди арабских государств. Кризис подтвердил неэффективность деятельности ЛАГ; он привел к увеличению западного, особенно, американского влияния в регионе, а также способствовал достижению отдельных политических и стратегических целей Ирана и Турции, возрастание влияния в регионе которых ожидается в перспективе. В результате кризиса Израилю удалось добиться значительных материальных, политических и военных дивидендов. Для Ирака кризис имел крайне негативные последствия (разрушение объектов экономики, значительные материальные и людские жертвы, ущерб вооруженным силам, введение экономических санкций). Кризис нанес значительный удар понятия общеарабской безопасности, углубил противоречия между арабскими государствами.

Показано влияние неравномерности ближневосточного мирного процесса на состояние безопасности арабского мира. С позиции интересов общеарабской безопасности дан анализ концепции "нового ближневосточного порядка", а также планов формирования общего ближневосточного рынка. Делается вывод о том, что неравномерность развития ближневосточного мирного процесса, а также различия, зачастую существенные, в позициях арабских государств по этому вопросу оказывают негативное влияние на состояние общеарабской безопасности.

Определена степень эффективности механизмов гарантирования безопасности, созданных в рамках ЛАГ; дана характеристика факторам, которые препятствовали их эффективному функционированию; определены возможные пути и даны конкретные рекомендации по реформирования ЛАГ как необходимого условия для усиления ее роли в процессе обеспечения общеарабской безопасности и придания динамизма в решении насущных проблем арабского мира.

Ключевые слова: общеарабская безопасность, Лига арабских государств, мирный процесс, новый ближневосточный порядок, ирако-кувейтский кризис.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Закiнчення “холодної війни” та руйнування біполярної структури світу призвели до появи суперечливих тенденцій в розвитку сучасної системи міжнародних відносин. В умовах тривалого процесу трансформації структури системи міжнародних відносин Близький Схід продовжує залишатися одним із найбільш насичених збройними конфліктами регіонів світу. Конфлікти відрізняються як за своїми параметрами і масштабами задіяності протиборствуючих сторін, так і за ступенем прямого або опосередкованого втручання зовнішніх сил у цей процес. Незважаючи на численні заяви та спроби, Сполученим Штатам поки ще не вдалося, та навряд чи вдасться, встановити повний “Pax Americana” в цьому регіоні. Вже сьогодні чітко відслідковується зростаюче зіткнення інтересів на Близькому Сході низки держав, що претендують на роль “світових центрів сили” - США, Росії, Західної Європи і Японії. Крім цього, наслідком зростання відносної самостійності регіональних підсистем міжнародних відносин стало посилення боротьби між регіональними “центрами сили” за вплив у регіонах Близького та Середнього Сходу. Загалом, перша половина 1990-х років характеризувалася зростанням конфліктного потенціалу близькосхідного регіону, що висуває проблему безпеки арабського світу в ряд найбільш актуальних та життєво важливих для арабських держав, потребує розробки ними на колективній основі адекватних та ефективних заходів задля протистояння загрозам та викликам.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена виключною важливістю проблеми гарантування безпеки в сучасному світі; особливою роллю Ліги арабських держав (ЛАД) у системі загальноарабської безпеки; значимістю впливу стану безпеки арабського світу на формування глобальної системи безпеки; необхідністю осмислення нових загроз та викликів, що постають перед Арабським Сходом після закінчення “холодної війни”, а також необхідністю розробки в рамках системи міжарабських відносин відповідних механізмів протистояння цим загрозам.

Актуальність теми дослідження визначила наукову проблему дисертаційної роботи - особливості формування системи загальноарабської безпеки в 1990-і роки та роль у ній Ліги арабських держав.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмними темами. Тематика дисертаційної роботи відображає один із напрямків науково-дослідницької роботи кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Iнституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.

Концепція дисертанта. Безпека арабського світу - об'єктивна необхідність, котра є виразом його волі, прагнення арабів до єдності, що була порушена колонізаційним порядком у минулому i правлячими національними елітами в незалежних арабських державах після деколонізації регіону. Суть концепції загальноарабської безпеки полягає в тому, що загроза будь-якій арабській державі як частині арабського світу є загрозою для загальноарабської безпеки. Лізі арабських держав, враховуючи реалії сучасного Арабського Сходу, відводиться центральна роль у процесі розробки стратегії та формування механізмів гарантування безпеки.

Об'єктом дослідження є розвиток системи міжнародних відносин на Близькому Сходi в 1990-i роки.

Предмет дослідження - сформована під егідою ЛАД система загальноарабської безпеки в концептуальному, структурному i функціональному аспектах.

Мета та основні завдання дослідження визначені науковим та практичним значенням теми, ступенем її вивчення, наявністю у розпорядженні автора джерел та того методологічного інструментарію, яким користувався дисертант у процесі дослідження. Основна мета дисертації полягає в дослідженні механізму формування в 1990-i роки в рамках ЛАД колективних підходів арабських держав до проблеми гарантування загальноарабської безпеки.

Конкретні завдання полягають у наступному:

в теоретичному плані - розробити новий підхід до понять, що визначають сутність та структуру безпеки Арабського Сходу; дати визначення поняттю “загальноарабська безпека”, яке адекватно відображає сучасні реалії арабського світу;

проаналізувати основні загрози та виклики арабському світу в 1990-i роки;

проаналізувати вплив закінчення “холодної війни” на стан загальноарабської безпеки;

дати оцінку позиції світового співтовариства та держав-членiв ЛАД щодо кувейтської кризи;

дати оцінку наслідкам війни в Перській затоці та її впливу на загальноарабську безпеку;

визначити вплив нерівномірності розвитку близькосхідного мирного процесу на стан безпеки в арабському світі;

проаналізувати проблеми гарантування загальноарабської безпеки в 1990-і роки;

розглянути концепцію нового близькосхідного порядку та її вплив на загальноарабську безпеку;

визначити необхідні напрями реформування ЛАД як найголовнішого фактора розвитку системи міжарабських відносин, збереження єдності арабського світу; охарактеризувати роль, яку повинна відігравати ЛАД у гарантуванні загальноарабської безпеки; дати конкретні рекомендації щодо покращення функціонування структур Ліги, на які безпосередньо покладені функції підтримання безпеки держав-членiв ЛАД.

Хронологічні межі дослідження охоплюють першу половину 1990-х років. Цей період характеризується суттєвою трансформацією системи міжнародних відносин на глобальному та на регіональному рівнях в умовах зіткнення біполярного протистояння, що обумовлює необхідність внесення значних коректив в саму концепцію, а також механізм здійснення системи безпеки Арабського Сходу.

Наукова новизна дисертації полягає перш за все в тому, що автор вперше в українській історіографії на основі нових, раніше не введених до наукового обігу, джерел здійснив спробу ґрунтовно i детально дослідити проблему діяльності ЛАД, спрямовану на формування всеохоплюючої системи загальноарабської безпеки, показати особливості концептуального гарантування цієї діяльності та її динаміку.

Особиста участь автора в отриманні наукових результатів полягає в тому, що висновки, зроблені в дисертаційному дослідженні, дозволяють говорити про принципове значення нормативного закріплення механізму та критеріїв застосування сили для гарантування загальноарабської безпеки в 1990-i роки.

Найбільш суттєві результати дослідження, що відображають внесок автора в розробку проблеми, полягають у наступному:

на основі широкого вивчення арабської історіографії дано визначення поняттю “загальноарабська безпека”;

зроблена спроба проаналізувати сучасні проблеми безпеки Арабського Сходу; показано процес еволюції в структурі загроз та викликів під впливом трансформації системи міжнародних відносин, обумовленої розпадом СРСР та закінченням “холодної війни”;

дано оцінку позиції світового співтовариства та держав-членiв ЛАД щодо кувейтської кризи;

проаналізовано вплив війни в Перській затоці на стан загальноарабської безпеки;

показано взаємодію близькосхідного мирного процесу із станом безпеки арабського світу;

з позиції інтересів загальноарабської безпеки дано аналіз концепції “нового близькосхідного порядку”, а також планів формування спільного близькосхідного ринку;

визначено ступінь ефективності механізмів гарантування безпеки, створених в рамках ЛАД; охарактеризовано фактори, що перешкоджали їх ефективному функціонуванню; визначено можливі шляхи i конкретні рекомендації щодо реформування ЛАД як необхідної передумови для посилення її ролі в процесі гарантування загальноарабської безпеки.

Дисертант сформулював коло нових положень, що винесено на захист:

На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин відбувається розширення поняття загроз та викликів безпеці за рахунок включення, окрім військових, також економічних, соціальних, екологічних, інформаційних тощо видів загроз.

Закінчення “холодної війни” та розпад СРСР негативно вплинули на стан загальноарабської безпеки.

Основним джерелом загрози загальноарабській безпеці у 1990-і роки залишається Ізраїль.

Кувейтська криза довела неефективність заходів щодо гарантування безпеки, передбачених в Статуті ЛАД, та відсутність загальноарабської стратегії з проблем безпеки.

Нерівномірність розвитку близькосхідного мирного процесу негативно вплинула на стан загальноарабської безпеки.

До встановлення довгострокового миру на Близькому Сході здійснення планів економічного співробітництва є неможливим.

Реалізація концепції “нового близькосхідного порядку” не сприятиме зміцненню загальноарабської безпеки.

Для розробки ефективної стратегії загальноарабської безпеки під егідою ЛАД необхідно внести зміни до її Статуту та структури.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної наукової думки про пріоритет загальнолюдських цінностей i інтернаціоналізацію світового розвитку, зростаючої взаємозалежності держав та народів при одночасному прагненні до національного самовизначення, збільшення впливу нацiонально-етнiчних факторів на розвиток системи міжнародних відносин. У дисертації використано загальнонаукові методи (аналіз i синтез, історизм i логіка, об'єктивність і системність), а також спеціальні історичні методи (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний).

Практичне значення роботи. Результати дисертації можуть бути використані в діяльності українських зовнішньополітичних відомств, в навчальному процесі при викладанні спецкурсів з проблем новітньої історії арабських країн, а також теорії та практики міжнародних регіональних організацій країн Азії, Африки та Латинської Америки, при викладанні курсу “Iсторiя зовнішньої політики та міжнародних відносин”. Матеріали дисертаційної роботи будуть корисними також для співробітників як українських, так арабських науково-дослідних інститутів та центрів, що займаються відповідними проблемами.

Джерельна база дисертації охоплює широке коло джерел, більшість яких вводяться до наукового обігу уперше. Джерела, використані при написанні дисертації, умовно можна поділити на кілька основних груп:

Базові документи ЛАД, що визначають концептуальні рамки системи загальноарабської безпеки, а саме: Статут ЛАД (22 березня 1945); Угода про спільну оборону та економічне співробітництво арабських держав (13 квітня 1950); Хартія національних економічних дій (26 листопада 1980).

Матеріали та рішення ЛАД: резолюції, комюніке нарад голів держав та урядів арабських держав, Ради ЛАД, інших органів ЛАД, опубліковані Секретаріатом ЛАД як збірки документів.

Виступи, заяви, інтерв'ю, матеріали прес-конференцій, мемуари арабських, а також американських та ізраїльських державних діячів. Ці документи дають можливість оцінити та проаналізувати офіційну позицію і підходи низки ключових держав світу та регіону до тих ситуацій на Близькому Сході, які вплинули суттєвим чином на розробку та розвиток концепцій і механізмів здійснення загальноарабської безпеки.

Збірки офіційних документів, у яких представлені документи різних міжнародних організацій (в першу чергу ООН), а також ключових держав світу та регіону, що відображають їх позицію по широкому спектру проблем близькосхідного регіону.

Матеріали і наукові публікації державних і політичних діячів. При написанні роботи було використано наукові та політико-ідеологічні дослідження державних діячів близькосхідного регіону, що мають відношення до розробки зовнішньої політики і прийняття рішень у сфері національної безпеки своїх країн. Серед такого типу робіт в першу чергу слід назвати програмні статті Генеральних секретарів ЛАД - Хассуни А.Х., Шукейрі А., Маджіда У.А., дослідження американського державного діяча Р. Макнамари. Певний інтерес представляли і роботи таких ізраїльських лідерів, як Бен-Гуріон, Ш. Перес.

Збірки статистичних матеріалів, у яких містяться необхідні дані, що характеризують розвиток близькосхідного регіону в різних сферах (соціально-економічній, військовій тощо).

Стан дослідження проблеми. Проблема діяльності ЛАД по формуванню системи загальноарабської безпеки залишилася фактично поза сферою дослідження як у колишній радянській, так i в сучасній українській історіографії. Виключенням є роботи українських науковців С.Є. Гуцало (дослідження діяльності ЛАД у 1970-1980-i роки, спрямованої на врегулювання низки регіональних та локальних конфліктів, що мали та мають місце в зоні Близького Сходу: арабо-iзраїльського, iрано-iракського, ліванського, захiдносахарського), а також у працях Скорохода Ю.С. та Скороход Л.І. (Діяльність ЛАД по підтриманню миру, Київ, 1994).

Арабські дослідники, які захистили дисертації в СРСР або в незалежній Українi, розглядали лише окремі аспекти згаданої проблеми. Зокрема, дисертації Казема С.I., Аль-Саада С.М. та Аль-Хусейна М.А. присвячені мiжнародно-правовим аспектам діяльності ЛАД. У дослідженнях Газі Абделя М.Д. та Дахана А.А. діяльність ЛАД розглядається в контексті єдності дій арабських країн. Однак, в жодному з перелічених досліджень проблема загальноарабської безпеки не була предметом самостійного вивчення.

У фундаментальних монографіях “Арабский мир: три десятилетия независимого развития”, “Внешняя политика стран Ближнего и Среднего Востока”, “Развитие капитализма в арабском мире” проаналізовано як ключові проблеми окремих арабських держав, так i близькосхідного регіону в цілому: палестинська проблема, міжарабські відносини, процес врегулювання арабо-iзраїльського конфлікту. Ці дослідження, незважаючи на певні ідеологічні стереотипи, зберігають свою цінність в розумінні історії близькосхідної кризи.

Значний інтерес викликають також дослідження, присвячені аналізу концепцій національної безпеки, розробка якої суттєво вплинула на дослідження проблеми загальноарабської безпеки. Поняття національної безпеки у працях 1940-х-1960-х років пов'язане безпосередньо з розробкою адекватних заходів, спрямованих на усунення військових видів загроз та викликів тій чи іншій державі (У. Ліппман, А. Уолферс, а також Рабі Х.).

Розширення кола загроз та викликів, що постають перед державою у процесі її розвитку, привело до розширення трактування поняття “національна безпека”, яке, окрім військового аспекту, поширилось на економічний, соціальний, політичний, екологічний, ідеологічний рівні. Послідовниками широкого розуміння терміну “національна безпека” є Макнамара Р., аль-Машат А.М, Хелал А.Д., Хуайді А.Х.

Питання безпеки арабського світу, що є одними із ключових проблем для міжарабських відносин i арабської єдності, обіймають важливе місце в суспільній та науковій думці арабських держав. Зокрема, значну увагу цим питанням приділяють наукові центри, створені в 1970-i роки з метою поглибленого вивчення проблем арабської єдності, а саме Центр стратегічних досліджень “Аль-Ахрам” (Єгипет), Центр дослідження арабської єдності (Лiван), Форум арабської думки (Йорданiя).

Серед арабських авторів існують різні підходи до концепції загальноарабської безпеки. Умовно можна виділити три основні напрями. Представники першого напряму вважають, що поняття “загальноарабська безпека” непридатне для сучасних арабських реалій та є породженням епохи Г.А. Насера. Щодо ЛАД, то, на їх думку, діяльність цієї організації є неефективною не лише у сфері гарантування безпеки арабського світу, але і в цілому, і тому немає реальної необхідності в її подальшому існуванні. Послідовниками цієї думки є переважно єгипетські науковці, зокрема, Рамадан А.

На думку представників другого напрямку, система загальноарабської безпеки перебуває лише в процесі становлення, а її елементи - на стадії утворення. Вони зазначають, що ЛАД у цих умовах може відігравати суттєву роль у гарантуванні загальноарабської безпеки (не виключаючи при цьому суттєвого зростання цієї ролі у перспективі), що, на їхню думку, обумовлює необхідність зміщення акцентів на розвиток системи безпеки кожної окремої арабської держави як необхідної передумови для створення загальноарабської системи безпеки. Цей напрям представляють дослідження Рабі Х., Хелала А.А.

Представники третього напряму визнають важливість ролі ЛАД у процесі становлення системи загальноарабської безпеки, акцентуючи при цьому увагу на нагальній необхідності реформування ЛАД (зміни Статуту ЛАД, проведення структурної перебудови), що дозволить модернізувати систему безпеки відповідно до існуючих міжнародних та регіональних реалій. Серед представників цього напряму слід згадати таких дослідників, як Тоніра Б.М., Хітті Н.

Значний інтерес становлять дослідження таких відомих арабських науковців, як Гайкаль М.Х., аль-Румайхі М., аль-Бахрейні Х., аль-Рашиді, аль-Хамаш М., а також праці західних політологів, що торкаються різних аспектів міжнародних відносин на Близькому Сходi, зокрема, присвячені різним аспектам діяльності ЛАД (Погані I., Гомаа А.М., Макдональд Р.В., Хассуна Х.А.) та розробці концепції “національної безпеки” (Лiппманн У., Уолферс А., Трейжер, Кроненберг, Райт Г.). У дослідженнях Авансона Ш., Даллiна Д., Давiшi К., Кокбурн А., Фелдмана Ш. аналізується політика великих держав на Близькому Сходi в цілому, їх позиція щодо нерозповсюдження ядерної зброї в регіоні, зокрема.

Останнім часом з'явився ряд досліджень українських авторів, присвячених розробці концепції національної безпеки. Основна увага в них приділяється проблемам національної безпеки України. Одним з найбільш повних є фундаментальне дослідження - колективна монографія “Національна безпека України. 1994-1996” (Київ, 1997), у якій розглянуто та проаналізовано сучасні основні загрози Україні.

Аналізу проблем національної та регіональної безпеки на Близькому Сході, а також можливості використання цього досвіду в Україні присвячене дослідження науковців Коппель О.А. і Пархомчук О.С.

Проте, слід зазначити, що наведені роботи в основному висвітлюють лише окремі аспекти проблеми гарантування загальноарабської безпеки і до того ж періоду “холодної війни”. Таким чином, проблема гарантування загальноарабської безпеки в 1990-і роки та ролі ЛАД в цьому процесі ще не була об'єктом самостійного наукового дослідження.

Апробація та публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на науково-теоретичній конференції, присвяченій 50-річчю ООН в 1995 році; тези виступу опубліковані. Окрім того, положення цієї роботи обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, семінарах, відображені в чотирьох опублікованих статтях.

Структура i обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, що визначаються логiкою наукового пошуку та ступенем розробки теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. У відповідності до основних завдань дослідження в кожному розділі розглядається відповідний перелік питань, що відповідають темі дисертації. Загальний обсяг роботи складає 174 сторінки. Список використаних джерел та літератури займає 15 сторінок.

2. Зміст роботи

У вступі дається визначення об'єкту і предмету дослідження, сформульована його мета i завдання, проаналізовано історіографію проблеми, обґрунтована актуальність i наукова новизна роботи, визначені хронологічні рамки дослідження, дано характеристику джерелам i використанiй літературі, викладені вибрані методи.

Перший розділ “Загальноарабська безпека: теоретичні аспекти проблеми” присвячений аналізу поняття “загальноарабська безпека” в сучасній арабській історіографії, впливу закінчення “холодної війни” на стан загальноарабської безпеки, а також визначенню основних загроз та викликів арабському світу в 1990-i роки.

В арабській історіографії існують різні підходи до визначення поняття загальноарабської безпеки, для позначення якої арабські автори використовують терміни “арабська національна безпека”, “безпека арабської нації” i, відповідно, заходів та способів її гарантування. У вузькому значенні це поняття безпосередньо пов'язане з розробкою адекватних заходів, спрямованих на усунення військових видів загроз та викликів тій чи іншій державі або арабському світу в цілому.

Розширення кола загроз та викликів, що постають перед державою або регіоном в цілому в процесі розвитку, призвело i до розширення трактування поняття “загальноарабська безпека”, яке окрім військового аспекту поширилось на економічну, соціальну, політичну, екологічну, ідеологічну сфери. Прибічниками широкого тлумачення проблеми загальноарабської безпеки є Аль-Машат А.М., Хлал А., Хуайді А.Х.

Характерною особливістю визначення арабськими авторами поняття “загальноарабська безпека” є те, що під ним мається на увазі не заходи окремої держави, а колективні зусилля цілої низки держав, спрямовані на вирішення спільних завдань, а також те, що спільні дії держав покликані зміцнювати безпеку в цілому. Ці ж особливості притаманні i визначенню загальноарабської безпеки, що фігурує в офіційних документах ЛАД, а також у виступах керівників арабських держав на нарадах ЛАД, де загальноарабська безпека трактується як координація дій, розвиток інтеграційних процесів у різних сферах, метою яких є сприяння зміцненню та розвитку арабського світу. Саме спільні зусилля арабських народів, які мають спільні історичний досвід та культурні цінності та які населяють певний географічний регіон i представлені цілою низкою арабських держав, здатні гарантувати загальноарабську безпеку. Виходячи із сказаного, загальноарабську безпеку можна визначити як комплекс спільних скоординованих заходів, що здійснюються низкою суб'єктів (держав), спрямованих на створення максимально сприятливих умов для розвитку та збереження арабського світу як єдиної системи, що в свою чергу забезпечує умови для нацiонально-державного та соцiально-економiчного розвитку i політичної стабiльності кожної окремої арабської держави.

Поняття “загальноарабська безпека” не обмежується розвитком військової галузі або забезпеченням оборони: це комплекс проблем, що охоплює політичні, економічні та соціальні аспекти. Її метою є подолання відставання, залежності та експлуатації, здійснення глобального розвитку, звільнення особистості, досягнення гармонії в суспільстві та забезпечення сприятливих умов для безперервного, стабільного всебічного розвитку. Однобічний розвиток лише військової галузі, ігнорування економічних i соціальних проблем зменшує ступінь стабільності загальноарабської безпеки та підвищує вірогідність її підриву. Вирішення проблеми загальноарабської безпеки не виключає необхідності врахування внутрішніх (місцевих) особливостей тієї чи іншої країни арабського регіону, тому що не існує протиріч між національним та локальним рівнями; крім того загальноарабська безпека - це сума складових безпек кожної з держав-членiв арабської системи.

Поняття “загальноарабська безпека” відрізняється за своєю суттю від таких понять як “колективна безпека” або “регіональна безпека”. Останні поняття більшою мірою передбачають акцентування уваги на військових аспектах безпеки. Крім того, система колективної або регіональної безпеки передбачає формування її механізму державами, розташованими в даному регіоні, які не обов'язково повинні бути представниками однієї нації. Поняття “загальноарабська безпека” значно ширше i може охоплювати i механізм колективної безпеки, але лише як одну з складових частин системи арабської безпеки.

Широкомасштабні зміни значною мірою вплинули на “третій світ” взагалі i на арабський світ, зокрема. Серед дослідників затвердилася думка, що новий міжнародний порядок все більше відводить державам “третього світу” другорядну роль, наслідки чого для арабських держав будуть негативними. Це підтверджують наступні явища:

1. З розпадом СРСР, закінченням двополюсного світового устрою та “холодної війни” значно звужуються можливості для маневру i діяльності країн “третього світу”.

2. Глобальні зміни зумовили зменшення стратегічного значення деяких регіонів “третього світу” в протистоянні Північ-Південь, що призвело до врегулювання окремих “гарячих” конфліктів (Афганістан, Камбоджа, країни Африканського Рогу) i вирішенню питання об'єднання Ємену. Однак, ці зміни не призвели до вирішення арабо-iзраїльського конфлікту.

3. Міжнародні зміни дали можливість США здійснювати вирішальний вплив на прийняття рішень з проблем “третього світу” i, у тому числі, на Близькому Сходi.

4. Змiни в системі міжнародних відносин дають можливість провідним державам приділяти більше уваги своїм внутрішнім проблемам та стосункам між собою.

5. Технологічні досягнення розвинених країн Півночі (наприклад, вихід на альтернативні джерела енергії i синтетичні матеріали) можуть як ніколи послабити роль країн Півдня.

6. Араби підтвердили неспроможність використати свої потенційні можливості. Вони не змогли самостійно подолати протиріччя між собою, що може сприяти створенню такого “близькосхідного порядку”, за якого роль лідера буде належати Iзраїлю.

Коло загроз та викликів загальноарабській безпеці, що мають перманентний характер та безпосередньо торкаються життєво важливих інтересів арабських держав, за часів біполярної структури міжнародних відносин було доволі широким та охоплювало такі основні джерела загроз як Iзраїль, протистояння наддержав у близькосхідному регіоні, Iран, Туреччина, Ефіопія, наростання внутрішніх протиріч у арабському світі тощо. Основним джерелом загрози Арабському Сходу є Iзраїль, що проводить експансіоністську політику щодо арабських держав, наслідком якої були 5 воєн. Звертає на себе увагу незаперечне домінування військового типу загроз у структурі загроз та викликів загальноарабській безпеці.

Закінчення “холодної війни”, дезінтеграція СРСР, початок трансформації системи регіональних відносин, що відобразилося в розгортанні близькосхідного мирного процесу, обумовило процес змін у самій структурі загроз та викликів арабському світу. З початку 1990-х років прослiдковується стійка тенденція до зростання питомої ваги невійськового типу загроз (проблема водних ресурсів, ізраїльського економічного диктату в регіоні) при збереженні в цілому домінуючих позицій власне військових загроз, основним джерелом яких, як i раніше, залишається Iзраїль. Він є прибічником досягнення миру з арабами з позиції сили, що передбачає збереження на довгу перспективу стратегії стримування, найважливішими елементами якої є досягнення вiйськово-технологiчної переваги над арабами, використання ядерного фактора тощо.

Другий розділ “Криза в Перській затоці 1990-91-х років та її вплив на стан загальноарабської безпеки” присвячений розгляду iрако-кувейтської кризи та пошуку шляхів його розв'язання світовою спільнотою, аналізу позицій держав-членiв ЛАД щодо кувейтської кризи та наслідків війни для загальноарабської безпеки.

Світова спільнота зайняла послідовну позицію щодо кувейтської кризи. Рада Безпеки ООН засудила дії Iраку, прийняла 12 резолюцій, що закликали його припинити агресію, вивести війська з Кувейту, а також регулювали інші проблеми, що виникли в результаті агресії. Постійні члени ООН засудили дії Iраку. Найжорсткішу позицію зайняли США, що допускали ведення військових дій проти Iраку та прагнули не лише звільнити Кувейт, але й знищити військовий та економічний потенціал Iраку. Позиція Великої Британії була близькою до американської. СРСР та Франція прагнули знайти моделі мирного врегулювання кризи, однак відмова Iраку іти на компроміси зробила їхні зусилля марними. Китай засудив агресію та виступив за пошук мирного врегулювання.

Позиції держав-членiв ЛАД щодо кувейтської кризи мали значні розходження та охоплювали весь спектр від рішучого засудження Iраку до його підтримки. Держави-члени Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, безпека яких зазнала безпосередньої загрози, висловили найбільше обурення агресією. Їх позиція еволюціонувала від тихої настороженості i страху перед розповсюдженням іракської агресії до участі у військових діях проти іракських військ. Сирія, Єгипет та Марокко зайняли чітку та незмінну позицію, спрямовану проти агресії Iраку. Вони намагалися переконати Iрак в необхідності вивести війська з Кувейту, здійснили низку практичних кроків (дипломатичні заходи, відправку військових контингентів до Саудівської Аравії). Лiвiя, Тунiс та Алжир засудили як напад Iраку, так i іноземне втручання та нанесення збитків економічному та військовому потенціалу Iраку. Вони прагнули до врегулювання конфлікту на рівні арабських держав. Судан, Мавританія, Йорданія, Ємен та ОВП підтримали іракську агресію.

Таким чином, в позиції арабських країн щодо кувейтської кризи існували значні розбіжності, що призвело до поглиблення розколу в арабському світі. Це мало серйозні наслідки для економічних, соціальних та політичних аспектів арабської безпеки. Колективні загальноарабські зусилля, здійснені в рамках ЛАД, спрямовані на врегулювання конфлікту та пошук мирних шляхів вирішення проблеми, виявилися марними, так як не вдалося виробити спільну арабську позицію, яка дала б можливість задіяти механізм колективної арабської безпеки для захисту незалежності однієї з держав-членiв ЛАД. Кувейтська криза мала серйозні негативні наслідки для арабських країн, що включають відчутні людські втрати, депортацію громадян інших арабських країн з Кувейту, Iраку, держав Затоки. Прямі збитки склали від 600 до 800 млрд. долл.

Головним політичним наслідком кризи є безпрецедентний розкол серед арабських країн, причини якого полягали у відмінності точок зору щодо методів урегулювання кризи та ліквідації її наслідків. Криза довела неефективність діяльності ЛАД, так як вона виявилася неспроможною прийняти дійові заходи, щоб змусити Iрак вивести свої війська з Кувейту.

Криза привела до зростання західного, особливо американського, впливу в регіоні, що мало серйозні негативні наслідки для загальноарабської безпеки. Криза сприяла досягненню окремих політичних i стратегічних цілей найближчого оточення арабських держав - Iрану та Туреччини. Очiкується зростання впливу в регіоні цих держав. Iзраїлю в результаті кризи вдалося добитися значних матеріальних, політичних та військових дивідендів.

Для Iраку криза мала вкрай негативні наслідки. Зруйнування об'єктів економіки, введення економічних санкцій пiдiрвали економіку країни. Значних збитків було нанесено збройним силам та населенню Iраку.

Третій розділ “Проблеми гарантування безпеки в умовах трансформації регіональної системи міжнародних відносин у 1990-i роки” присвячений актуальним проблемам гарантування загальноарабської безпеки, аналізу впливу близькосхідного мирного процесу та нового близькосхідного порядку на її стан, а також розгляду перспектив розвитку ЛАД та її ролi в гарантування загальноарабської безпеки.

На нинiшньому етапi позицiя ЛАД з близькосхiдного мирного врегулювання грунтується на таких принципах: 1) повне виконання резолюцiй РБ ООН №№ 242, 338; 2) пiдтвердження формули “Землю в обмiн на мир”; 3) право палестинського народу на самовизначення i виконання резолюцiї СБ ООН № 194 (право на повернення); 4) пiдтвердження арабського статусу Єрусалиму; 5) прогрес в двостороннiх переговорах.

Проведення таємних переговорiв в Осло мiж палестинцями та iзраїльтянами та пiдписання ними мирного договору завдали значної шкоди загальноарабськiй безпецi.

Концепцiя нового близькосхiдного порядку, що активно пропагується США та Iзраїлем, передбачає формування спiльного ринку на Близькому Сходi, що, в свою чергу, передбачає створення зон вiльної торгiвлi та укладання митного союзу. Необхiдна наявність щонайменше двох основних передумов для реалiзацiї цього плану: досягнення всеохоплюючого миру в регiонi та припинення бойкоту Iзраїлю з боку арабських держав. Без встановлення справедливого миру відмова від арабської політики бойкоту Iзраїлю є недоцільною i небезпечною. Подібні рішення, прийняті державами Затоки, можна розцінювати як передчасні. Реалiзацiя проектів регіонального співробітництва дозволить Iзраїлю розширити ринок збуту своїх товарів за рахунок арабських країн, що дасть новий імпульс нарощуванню ізраїльського економічного та військового потенціалу, приведе до краху планів створення спільного економічного простору арабських країн. В результаті посилиться процес нерівномірності зростання арабської та ізраїльської економік, що створить серйозну загрозу для загальноарабської безпеки.

Формування нового міжнародного порядку вимагає активізації й розширення масштабів арабського співробітництва, створення ефективних механізмів гарантування арабської безпеки. Це покладає не лише відповідальність на ЛАД, але i надає особливого значення проблемі її реформування відповідно до вимог нових міжнародних та регіональних реалій, змiщуючи акценти в діяльності Лiги в напрямку пріоритетності економічної сфери гарантування безпеки арабського світу.

Реформування ЛАД повинно здійснюватися по двох напрямах: 1) прийняття нової редакції Статуту ЛАД або ж внесення суттєвих змін до окремих статей чинного Статуту з метою усунення перешкод на шляху до виконання ЛАД своїх завдань у новій системі регіональних та глобальних координат; 2) проведення структурно-органiзацiйних реформ, спрямованих на формування механізмів, здатних адекватно реагувати на нові загрози i виклики. Найбільш прийнятною для нинішніх реалій міжарабських відносин є наступна структура ЛАД:

Рада керівників арабських держав;

Рада Лiги з політичних питань;

Рада Лiги з економічних i соціальних питань;

Рада загальноарабської безпеки;

Мiжарабський суд;

Генеральний секретаріат.

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, зроблено основні підсумкові зауваження. Визначено суть поняття "загальноарабська безпека" та його співвідношення з поняттями “колективна безпека” та “регіональна безпека”. Охарактеризовано коло загроз та викликів арабській безпеці. Виявлено вплив зовнішніх факторів на стан загальноарабської безпеки. Дано оцінку наслідків закінчення “холодної війни” та війни в Перській затоці 1990-91 рр. на ситуацію в регіоні та на гарантування загальноарабської безпеки. Дано оцінку концепції “нового близькосхідного порядку” та запропоновано рекомендації щодо умов її реалізації. На основі аналізу тенденцій світового розвитку зроблено висновок про необхідність активізації та розширення масштабів арабського співробітництва, створення ефективних механізмів забезпечення загальноарабської безпеки. Визначено роль ЛАД, яку вона мусить вiдiгравати у вирішенні проблем арабського світу. Запропоновано напрями реформування ЛАД з метою підвищення її ефективності у гарантуванні загальноарабської безпеки та надання динамізму вирішенню нагальних проблем арабського світу.

Основні публікації

арабський безпека кувейтський держава

1. Джаззан Н. Солідарність арабських країн як необхідна передумова активності ЛАД // Матеріали наукової конференції студентів та аспірантів, присвяченої 50-річчю ООН// Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ, 1995. - С. 171-177.

2. Джаззан Н. Вплив кризи в Перській затоці на арабську безпеку// Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип. 2, част. I. - Київ, 1996. - С. 118-121.

3. Джаззан Н. Безпека арабської нації: деякі аспекти проблеми // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - Вип. 3, част. II. - Київ, 1997. - С. 63-67.

4. Джаззан Н. Вплив нового світового порядку на загальноарабську безпеку// Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - Вип. 4. - Київ, 1998. - С. 90-93.

5. Джаззан Н. Ядерна зброя Iзраїлю та загальноарабська безпека// Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип. 5. - Київ, 1998. - С. 60-64.

Размещено на Allbest.ru