Основи зовнішньої економічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки і менеджменту

Контрольна робота з дисципліни

«Основи зовнішньої економічної діяльності»

Виконав Железнов І.М.

студент групи МП- 09-08

II курсу заочного відділення

залікова книжка № 410025

Перевірив Цвєтнова О.В.

Красноармійськ - 2011



ВАРІАНТ 5

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Зовнішня торгівля як основна форма ЗЕД України: показники, форми, методи

Міжнародна торгівля - найстарша форма міжнародних економічних відносин. Вона існувала ще за довго до формування світового господарства і була його безпосередньою попередницею. Саме розвиток міжнародної торгівлі створив економічні умови для розвитку машинного виробництва, що найчастіше могло рости лише на базі імпортної сировини і масового заморського попиту. Зростання прибутку обумовлено застосуванням машин, визначило появу надлишкового капіталу і вивіз його за кордон, що поклало початок формуванню світового господарства, прискорило процес інтернаціоналізації продуктивних сил.

Міжнародна торгівля займає ведуче місце в системі всесвітніх економічних відносин. Міжнародної торговий обмін є одночасно і передумовою, і наслідком міжнародного поділу праці, виступає важливим фактором формування і функціонування світового господарства. У своїй історичній еволюції він пройшов шлях від одиничних зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торгово-економічного співробітництва. В умовах НТР міжнародний торговий обмін здобуває усе більше значення. Своєрідність цих процесів у післявоєнний період особливо рельєфно відкривається при аналізі довгострокових тенденцій, особливостей, форм і методів спільної торгівлі.

Вільна міжнародна торгівля стимулює конкуренцію й обмежує панування монополій. Зростаюча конкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми переходити до виробничих технологій, що забезпечують найбільш низькі витрати на створення відповідних товарів. Звичайно, перехід на нові технології припускає використання самих новітніх досягнень в області науки і техніки, що в цілому сприяє підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці, економічному розвитку країни в цілому. Вільний міжнародний обмін товаром надає споживачам можливість вибору більш різноманітного асортименту товарів. По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарчих зв'язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу ”невидимої” торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар'єрів.

Отже, у загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки.

Місце України в системі світового господарства

Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.

Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства. Крім того, після ліквідації СРСР структури, за допомогою яких здійснювалася в ньому зовнішньоекономічна політика, були ліквідовані, а нових органів, які можуть проводити на всіх господарських рівнях національну зовнішньоекономічну політику України, ще бракує. Вони вже створені на державному рівні: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, Державний митний комітет, Національний банк України тощо.

Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності. Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України, є Закон про зовнішньоекономічну діяльність Укаїни, що був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України; в ньому докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Правові та нормативні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об'єктивні можливості господарського розвитку нашої держави. Україна традиційно займає провідне місце серед держав СНД щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Це зумовлюється на наявність вагомих об'єктивних матеріальних передумов, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: природних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортного забезпечення тощо.

До 1991 року Україна була республікою Радянського Союзу. В 1980-ті роки централізовані інвестиції в економіку республіки становили 16% від усіх інвестицій СРСР, але за рахунок менших витрат на виробництво товарів Україна випускала 17% всієї промислової продукції СРСР і 21% сільскогосподарської. Фактично провадилося цілеспрямоване переведення коштів з України в менш розвинені економічно республіки - Казахстан та Росію. Зіставлення показників, які характеризують місце України у загальному експортному потенціалі країн, що входили до колишнього СРСР, показує значну роль України в цьому процесі. Частка України в останні роки існування СРСР становила 20% загальносоюзних експортних поставок. Вони направлялися в 123 країни світу, а суб'єктами міжнародногосподарських зв'язків були понад 1400 підприємств України, обсяг експортних поставок яких становив близько 7 млрд крб. Однак слід зазначити, що 98% зовнішньої торгівлі України було спрямовано на країни соцтабору.

Незважаючи на значні потенційні можливості включення України у систему світового господарства, зараз на цьому шляху постають певні об'єктивні перепони. Це насамперед зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, яка охопила суспільне виробництво в Україні; орієнтація України на процес інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних економічних зв'язків між ними, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.

Незважаючи на те, що Україна в минулому посідала провідне місце в експортно-імпортних операціях СРСР, її зовнішньоекономічні зв'язки, зокрема, такий їх концентрований вираз, як істотний рівень міждержавної торгівлі, характеризуються зараз негативними рисами. Протягом 90-х років істотно скорочувався обсяг експорту України. Лише за 1992 рік він скоротився на 19%. Традиційно в експорті України переважають паливно-сировинні галузі, частка яких на початку існування країни становила рахом з матеріалами та товарами народного споживання близько 90% експорту нашої країни. Експорт України сьогодні характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання; незначна частка припадає на продцуцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва, низьска частина в експорті виробів сучасної техніки, технологій, ліцензій. У зовнішньоторгівельному обігу України протягом 90-х років різко зросла частка бартерних операцій - з 10% до близько 70%.

Усе це вимагало і вимагає оперативної та докорінної зміни акцентів у зовнішньополітичній діяльності України зодо розвитку міжнародних господарських відносин. Проте невдалими були розроблені в 90-х роках заходи щодо стабілізації експортного потенціалу України, перепрофілювання структури експорту. Зміни в зовнішній торгівлі України “поглинули” масу спеціальних інвестицій. До експортного виробництва були включені далеко не всі підприємства військово-промислового комплексу, що підлягали конверсії.

За умов переходу України до соціальної ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це зумовлює зберігання певною мірою державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона виявляється в конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладення договорів, регулювання обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій щодо цін, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного збору та контролю тощо. Важливим напрямом формування ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України та включення її у систему світового господарства є проведення певної децентралізації зовнішньої торгівлі, що є об'єктивною вимогою переходу національної економіки до регульованого ринку. Істотне значення має розширення прав і самостійності безпосередніх учасників міжнародної торгівлі - підприємств, об'єднань, окремих фізичних осіб. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб'єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів.

Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об'єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів, розвиток форм технічого сприяння при будівництві господарських об'єктів. Ці напрями забезпечать участь України в міжнародному поділі праці, зокрема у поглибленні процесів предметної, подетальної, агрегатної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва.

Однак на практиці Україна тільки зараз, у 2000-2001 році, почала повільно рухатися у напрямку стабілізації та покращення зовнішньоторгівельної діяльності. Основним зовнішньоторгівельним партнером залишається, незважаючи на всі поривання України у бік Заходу, Росія.

Зовнішня торгівля України в 2000 році

Інформація, наведена у цьому розділі, підготовлена на основі даних Держмитслужби України з дорахуванням обсягів електроенергії, нафти, природного газу (Мінпаливенерго, Держнафтогазпром та НАК “Нафтогаз України) та звітів підприємств та організації по товарах, що не проходять митного декларування. Інформація про зовнішню торгівлю послугами підготовлена за даними підприємств, установ і організації України, що звітували перед органами статистики.

Зовнішньоторгівельний обіг України в 2000 році склав 33,9 млрд доларів США, зокрема експорт 18, 6 млрд і імпорт 15,3 млрд доларів США; додатнє сальдо становить 2,75 млрд доларів. У тому числі на країни СНД і Балтії припадає експорту 6,97 млрд доларів, іморту 8,5 млрд доларів, сальдо від'ємне -1,53 млрд доларів. На інші країни світу експорту 11,09 млрд доларів, імпорту 6,82 млрд доларів, додатнє сальдо 4,28 млрд доларів.

У зовнішній торгівлі товарами експорт становив 14,58 млрд доларів, імпорт 13,96 млрд доларів, сальдо додатнє 617 млн доларів США. У тому числі на країни СНД та Балтії припадало експорту 4,8 млрд доларів, імпорту 8,26 млрд доларів, сальдо від'ємне -3,46 млрд доларів. На інші країни світу експорту припадало 9,77 млрд доларів, імпорту 5,69 млрд доларів, додатнє сальдо 4,07 млрд доларів.

Експорт послуг становив 3,49 млрд доларів США, імпорт 1,36 млрд доларів, додатнє сальдо 2,13 млрд доларів. У тому числі на СНД та країни Балтії припадає експорту послуг 2,17 млрд доларів, імпорту 237 млн доларів, додатнє сальдо 1,93 млрд доларів. На інші країни припадає експорту 1,32 млрд доларів, імпорту 1,123 млрд доларів, додатнє сальдо 197,7 млн доларів США.

Партнерами України в зовнішній торгівлі товарами в 2000 році були 189 країн світу, у торгівлі послугами 196 країн.

Зовнішня торгівля товарами. Експорт товарів. У січні-грудні 2000 року 14649 підприємств і організацій Украіни здійснили експортні поставки на суму 14,6 млрд. дол. США. Частка експорту товарів до країн СНД та Балтії становила 33 %, до інших країн світу - 67 %. Майже 50 відсотків експорту товарів було здійснено у 6 країн світу : Росію,Туреччину, Німеччину, США, Італію, Китай. Основу експорту товарів становили : чорні метали - 5,0 млрд. дол. CША (34,5% загальнодержавного експорту товарів), машини та устаткування - 872,3 млн . дол. (6,0%), паливо, нафта та продукти її переробки - 807,7 млн. дол. (5,5%).

В обсязі експорту України частка готової продукції, виготовленої з давальницької сировини - 10,7 відсотка.

Структура експорту товарів наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Структура експорту товарів

Імпорт товарів. Протягом 2000 року до 21073 підприємств і організацій України надійшло товарів на суму 14,0 млрд. дол. США . З країн СНД та Балтії в Україну було імпортовано 59,2 % загальнодержавного обсягу імпорту товарів, з інших країн світу - 40,8 % . Більше 60 відсотків імпортних надходжень було здійснено з 4 країн світу : Росії, Німеччини, Туркменистану, Білорусі. Основу імпорту товарів становили : газ природний - 3,3 млрд. дол. (23,8% загальнодержавного іипорту товарів), машини та устаткування - 1,3 млрд. дол. (9,5%), нафта сира - 1,1 млрд. дол. (7,6%) та ін. Частка давальницької сировини в обсязі імпорту країни - 6,6 %.

Структура імпорту товарів наведена у таблиці 1.2.

Зовнішня торгівля послугами. Експорт послуг. Обсяг експорту послуг у січні-грудні 2000 року становив 3,5 млрд. дол. США. Послуги надавали 3083 підприємства, організацій та установи України. Майже 70% обсягу послуг надано 4 країнам : Росії, Великобританії, США та Німеччині. В структурі експорту послуг домінуюче місце займали транспортні послуги - 83,7% або 2,9 млрд. дол. , з них послуги трубопровідного транспорту - 60,0% обсягу послуг транспорту або 1,7 млрд. дол. , морського - 14,9% або 0,4 млрд. дол. , залізничного - 11,2% або 0,3 млрд. дол. , повітряного - 7,5% або 0,2 млрд. дол. США .

Структура експорту послуг наведена у таблиці 1.3.

Таблиця 1.2.

Структура імпорту товарів

Таблиця 1.3.

Структура експорту послуг

Імпорт послуг. Протягом 2000 року іноземні партнери надали послуги 2088 підприємствам та установам України на суму 1,36 млрд. дол. США. Третю частину послуг одержано від США та Росії . В структурі імпорту послуг майже половина - державні послуги - 49,2% або 0,67 млрд. дол., послуги залізничного транспорту - 8,8% або 0,12 млрд. дол., різні ділові, професійні та технічні - 8,2% або 0,11 млрд. дол. .

Структура імпорту послуг наведена у таблиці 1.4.

Іноземні інвестиції . Протягом 2000 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 792,2 млн. дол. США прямих інвестицій , у тому числі з країн СНД та Балтії надійшло 40,5 млн.дол., з інших краін світу - 751,7 млн. дол. (94,9%). Нерезидентами було вилучено капіталу на 189,6 млн. дол.

Таблиця 1.4.

Структура імпорту послуг

Загальний внесок прямих інвестицій в Україну на 1 січня 2001 року становив 3865,5 млн. дол., що склало 78 доларів на одного мешканця України. Інвестиції надійшли з 110 країн світу у 7794 підприємства України . Більше половини інвестицій було внесено нерезидентами 5 країн : США - 635,8 млн. дол. (16,4% загального обсягу), Кіпру - 372,6 млн. дол. (9,6%),Нідерландів - 361,8 млн. дол. (9,4%), Росії - 314,3 млн. дол. (8,1%), Великобританії - 299,4 млн. дол. (7,7%).

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні були такі галузі економіки як харчова промисловість - 775,5 млн. дол. (20,1% загального обсягу), внутрішня торгівля - 727,8 млн. дол. (18,8%), машинобудування і металообробка - 347,6 млн. дол. (9,0%).

Основні країни-інвестори наведені у таблиці 1.5.



Таблиця 1.5.

Основні країни-інвестори

Інвестиції в галузі економіки України станом на 1.01.2001 р. У січні-грудні 2000 року з України в економіку інших країн світу спрямовано 2213,7 тис. дол. США . Одночасно резидентами вилучено капіталу на 1629,7 тис. доларів. Обсяг інвестицій з України на 1 січня 2001 року становив 98,5 млн. дол., у тому числі в країни СНД та Балтії - 18,4 млн. дол.(18,7%), в інші країни світу - 80,1 млн. дол. (80,9%). Інвестиції здійснили 114 підприємств України . Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких галузей економіки : транспорт - 65,5 млн. дол. (66,5%), машинобудування та металообробка - 7,5 млн. дол. (7,6%), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення - 4,0 млн. дол. (4,2%).

Прямі інвестиції з галузей економіки України станом на 01.01 2001 р. наведені у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6.

Прямі інвестиції з галузей економіки України станом на 01.01 2001

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

1. На основі даних, представлених у табл. 2.1, оцінити ефективність експортно-імпортних угод, розрахувавши абсолютний і альтернативний коефіцієнти ефективності і сформулювати висновки.

Таблиця 2.1.

Аналіз ефективності експортно-імпортних операцій

Показники	№ варіанту
	5
1. Виторг від експорту, тис. грн.	15000
2. Вартість товару, що виробляється на експорт, тис. грн.	12800
3. Транспортні витрати (% від вартості)	10
4. Організаційні витрати (% від вартості)	1
5. Виторг від реалізації товару на внутрішньому ринку, тис. грн.	14200
6. Виторг від продажу імпортованого товару, тис. грн.	8400
7. Вартість імпортованого товару, тис. грн.	6250
8. Транспортні й організаційні витрати, пов'язані з імпортом товарів виробництва (в % від вартості)	7
9. Вартість вітчизняного товару-аналогу, тис. грн.	6400
10. Виторг від використання товарів виробництва, тис. грн.	14900
11. Вартість імпортованих товарів виробництва, тис. грн.	26
12. Транспортні й організаційні витрати (в % від вартості імпортованих товарів виробництва)	12
13. Витрати, пов'язані з експлуатацією імпортних товарів виробництва, тис. грн.	11800
14. Вартість вітчизняних товарів виробництва, тис. грн.	29
15. Витрати пов'язані з експлуатацією вітчизняних аналогів товарів виробництва, тис. грн.	12000

Рішення

Для аналізу ефективності експортно-імпортної діяльності знаходимо коефіцієнти ефективності за методикою Макогона. Для визначення ефективності експорту необхідно розрахувати коефіцієнти і .

Знаходимо базовий коефіцієнт ефективності експорту:

,

де - виторг від експорту; - вартість товару; - транспортні витрати; - організаційні витрати.

Для аналізу ефективності експорту з погляду можливості альтернативної реалізації товару всередині країни розраховуюємо альтернативний коефіцієнт ефективності експорту:

,

де - виторг від продажу товару на внутрішньому ринку.

Розраховуємо базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання:

де - виторг від продажу імпортованого товару; - вартість імпортованого товару; - транспортні витрати; - організаційні витрати.

Як і у випадку з експортом товару, для визначення ефективності імпорту необхідно також розрахувати альтернативний коефіцієнт імпорту товарів споживання:

де - вартість вітчизняного товару, аналогічного імпортному.

Для аналізу ефективності імпорту товарів для виробництва розраховуємо базовий та альтернативний коефіцієнти ефективності імпорту товарів для виробництва.

Базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва:

де - виторг від використання товару виробництва; - вартість імпортного товару виробництва; - транспортні витрати; - організаційні витрати; - витрати на використання імпортних товарів виробництва.

Альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва:

де - вартість вітчизняного товару виробництва; - витрати на використання вітчизняних аналогів товарів виробництва.

Висновок про доцільність експортно-імпортних операцій необхідно робити з урахуванням обмежень за обсягом ринків, виробничої потужності, попиту і пропозиції товарів і т.д.

Висновок:

у даному випадку альтернативні коефіцієнти завжди менш ефективні, ніж базові. Значення цих показників вище нуля, отже вони є ефективними: базовий коефіцієнт ефективності експорту, базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання, базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва, альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва.



2. Скласти контракт. Якщо остання цифра залікової книжки непарна, то студент складає експортний контракт, а якщо парна - імпортний.

Контракт № 0/1

24.03.11 зовнішня торгівля експорт контракт

Підприємство «Запорізька електропромислова група» в особі Петрова Олександра Олександровича, м. Запоріжжя, надалі «Продавець», з однієї сторони, і фірма «KANSAI WIRE NETTING CO., LTD» в особі Кансаі Канаамі К.К. (Kansai Kanaami K.K.), м. Осака, надалі «Покупець», з іншої сторони, уклали цей контракт зі збереженням таких умов:

1. Предмет контракту.

Продавець реалізує, а Покупець купує товари, кількість, асортимент і якість яких наведені у розділах 2, 3 цього Контракту, які є невід'ємними його частинами.

2. Кількість товару.

Кількість товару «кабель кг 4*25», який постачається за цим Контрактом, становить 10000 метрів.

3. Якість товару.

Якість товару, що постачається за цим Контрактом, повинна збігатися зі стандартами, що діють в Україні, або відповідати нормам заводу-виробника товару і підтверджуватися сертифікатом якості.

4. Ціна товару.

4.1. Ціна товару, що постачається за даним Контрактом, встановлюється в доларах США.

4.2. Загальна ціна чинного Контракту складає 20234 (двадцять тисяч двісті тридцять чотири ) долара США, не враховуючи перевезення, страхування, митний збір, митний податок, акцизний збір та інші платежі.

4.3. Зазначена ціна містить у собі, крім вартості товару, вартість тари, експортного упакування і маркування, витрати по завантаженню товару на судно.

4.4. Сповіщення про відвантаження товару і виписка з товаросупровідних документів здійснюється за рахунок Продавця.

4.5. Ціни тверді і не підлягають зміні.

4.6. Продавець зобов'язаний нести всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли товар не буде доставлений згідно із пунктом «Транспортні умови».

4.7. Покупець несе усі ризики після поставлення товару до зазначеного ним порту відвантаження.

5. Транспортні умови.

Продавець зобов'язаний доставити товар вздовж борта судна у названому покупцем місці вантаження (Запорізький річковий порт, ДП АСК Укррічфлот), у встановлену дату (03.04.11). Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару з вказаного порту відвантаження.

Покупець сплачує вантаження на борт судна чотирьох контейнерів з товаром - 225 доларів США за кожний, роботу експедитора - 50 доларів США, послуги з радіології - 9 доларів США, коносамент - 65 доларів США, фрахт Запоріжжя - Нагоя - 550 доларів США, агентську плату за морський фрахт - 24 долара США, паливну надбавку - 394 долара США, валютну надбавку - 73 долара США, безпеку в порті - 6 доларів США за кожний контейнер, страхування - 0,2 % від вартості товару, тобто 405 доларів США, митний збір - 0,5 % від вартості товару, тобто 101 долар США та митний податок - 101 долар США. У сумі Покупець повинен сплатити 2696 долара США за вказані послуги до зазначеної у даному Контракті дати.

6. Умови платежу.

6.1. Платежі за товари, поставлені в рахунок цього Контракту, повинні бути здійснені у доларах США з безвідкличного підтвердженого акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком-кореспондентом Уповноваженого банку й авізованого через Уповноважений банк.

6.2. Акредитив, що відкривається відповідно до цього Контракту, підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 1993 року, опублікованим Міжнародною торговельною палатою № 500.

6.3. Акредитив повинен бути відкритий протягом 10 днів від дати повідомлення Продавця про те, що товар підготовлений до відвантаження з дати підписання Контракту, на повну суму вартості товару, а також включати 3% річних.

6.4. Якщо з вини Покупця або його банку відкриття акредитива буде затримано, Продавець має право відмовити у відвантаженні товару або розірвати контракт.

6.5. Платежі за акредитивом здійснюватимуться через 2 місяці від дати відвантаження товару за умови подання Продавцем до Уповноваженого банку таких документів:

- комерційного рахунку в трьох примірниках;

- повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписаних на ім'я Покупця, з повідомленням Одержувача, з позначкою «фрахт сплачений» або «фрахт сплачується за місцем призначення» плюс копії дубліката міжнародної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної чи поштової квитанції, що містить найменування Одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку Перевізника про відправлення вантажу;

- страхового поліса, виписаного на ім'я Покупця;

- інших документів.

Документи мають бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше 10 днів від дати відвантаження товару.

6.6. Акредитив передбачає можливість або дозвіл часткових відвантажень.

6.7. Покупець має сплатити усі витрати, пов'язані з відкриттям, візуванням, підтвердженням, продовженням терміну, зміною умов та виконанням акредитива.

6.8. Якщо умови відкритого акредитива не відповідатимуть умовам цього Контракту, Покупець за свій рахунок та за дорученням Продавця забезпечить внесення до умов акредитива необхідних змін.

7. Пакування та маркування.

7.1. Експортні товари пакуються згідно з їх характером.

7.2. Пакування повинне забезпечувати повну цілість вантажу від усякого роду ушкоджень і корозії під час перевезення його морем (залізницею, автотранспортом) з урахуванням декількох перевантажень, а також тривалого збереження. Вантаж повинен бути упакований таким чином, щоб він не міг переміщуватись всередині тари при зміні її положення. Продавець відповідає перед Покупцем за ушкодження або поломку вантажу внаслідок неналежного упакування.

7.3. Пакування повинно бути пристосоване для перевалки вантажу кранами або вручну.

Маркування здійснюється з трьох боків ящика (протилежні боки та верх). На кожну упаковку стійкою фарбою наносять маркування англійською мовою:

Top (Верх)

Handle with care (Обережно)

Gross weight __kg (Вага брутто__кг)

Net weight__kg (Вага нетто__кг)

Dimensions of case (length, width, height)__sm ((розміри пакунка (довжина, ширина, висота)__см)

Do not turn over (Не кантувати)

Consignor (Відправник)

Country of destination ___ (Країна призначення___)

Contract___ (Контракт №)

Package___ (Пакування №)

Port (Station) of destination___ (Порт (станція) призначення___)

Grantee (Одержувач)

7.4. На негабаритних, великовагових місцях, висота яких перевищує 1 м чи вага перевищує 500 кг, повинно бути зазначено незмивною фарбою на кожному вантажному місці розташування центру ваги знаком «+» та буквами «Ц. В.».

7.5. Продавець зобов'язаний відшкодувати додаткові транспортні і складські витрати, що виникли у зв'язку із засиланням устаткування не за адресою внаслідок неналежного або неправильного маркування.

8. Строк і дата поставки.

Постачання товару, вказаного в п.1 дійсного Контракту, буде здійснено протягом трьох місяців з дня отримання авансового платежу, згідно з п.6 дійсного Контракту.

Постачання товарів за цим Котрактом здійснюється за відвантажувальними документами.

Продавець інформує Покупця телеграмою про відвантаження товарів не пізніше ніж через три дні з моменту відправлення судна з порту.

9. Гарантії і технічне обслуговування.

Продавець гарантує якість товару що постачається, строком на 12 (дванадцять) місяців від дати початку його експлуатації, але не більше ніж на 12 (дванадцять) місяців за сприятливих умов його експлуатації.

10. Порядок здачі та прийняття товару.

10.1. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем за участю представника Продавця відразу ж після прибуття товару.

10.2. У разі встановлення порушення якості товару або недостачі його зі кількістю Покупець разом із представником Продавця складає протокол і, залежно від причин порушення якості товару і виникнення його недостачі, пред'являє відповідні рекламації.

10.3. Продавець відповідає за всі вади товару, що виникли після передачі його Покупцю, якщо причина їх існувала до цієї передачі і Покупець пред'явив рекламацію не пізніше шести місяців із дня приймання товару.

10.4. Продавець зобов'язаний негайно відшкодувати недостачу товару і замінити недоброякісний товар на якісний.

11. Обов'язки і права сторін.

11.1. Продавець зобов'язаний:

а) надати товар у розпорядження Покупця у встановлений у Контракті (п.8) термін на своєму підприємстві;

б) забезпечити за свій рахунок упакування товару, обговорене в чинному Контракті (п.7);

в) повідомити Покупця про термін, коли товар буде наданий у цього розпорядження, не менш ніж за три місяці;

г) нести витрати за перевірку якості товару, його зважування, зміни;

д) на прохання Покупця сприяти в одержанні документів, які видаються в країні постачання або країні походження товару, що можуть знадобитися Покупцю для вивозу його з країни.

11.2. Покупець зобов'язаний:

а) прийняти товар у місці й термін, зазначений у чинному Контракті (п.8);

б) оплатити вартість товару в порядку, передбаченому Контрактом;

в) нести усі витрати, що припадають на товари, і всі ризики, яким може піддаватися товар, з моменту, коли його надано у розпорядження Покупця;

г) нести витрати по оплаті мит і податків (якщо такі передбачені).

12. Санкції і рекламації.

12.1 Претензії про недоліки або пошкодження, які виникли під час транспортування, пред'являються Покупцем перевізнику або страхувальнику.

12.2. Продавець відповідає за сплату компенсаційних збитків та належне виконання зобов'язань згідно з Контрактом, а саме:

- за затримку постачання товару узгоджені такі компенсаційні сплати збитків: за кожний тиждень прострочення надання необхідних документів сума становить дві з половиною тисяч доларів і підлягає загальній максимальній сумі сплати п'яти тисяч доларів США згідно з цією статтею.

- за затримку постачання 30% товару понад трьох місяців після вступу в діє Контракту за кожний тиждень прострочення сума становить 6% від контрактної ціни.

13. Форс-мажорні обставини.

13.1. Продавець і Покупець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за дійсним Контрактом, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили.

13.2. Під непереборною силою розуміють зовнішні і надзвичайні події, що не існували під час підписання договору і виникли не за волею Продавця та Покупця, дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що підпала під дію непереборної сили. Непереборною силою визнаються такі події: землетрус, повінь, пожежа, епідемії, аварії на транспорті, війна і військові дії, непередбачувані заходи урядових органів.

13.3. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за дійсним Контрактом, якщо доведуть, що воно було викликане перешкодою поза її контролем.

13.4. Сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили або зіткнулася з перешкодою поза її контролем, зобов'язана негайно телефаксом або телеграмою повідомити іншій стороні про виникнення, вид і можливу тривалість дії зазначених обставин і перешкод.

13.5. Виникнення обставин і перешкод до виконання дійсного Контракту, передбачених пп.13.1-13.3, за умови дотримання вимог п.13.4, продовжує термін виконання обов'язків за дійсним Контрактом на період, що у цілому відповідає терміну дії обставини, яка наступили. Якщо обставина непереборної сили і перешкода поза контролем сторін будуть існувати понад три місяці, Продавець і Покупець повинні вирішити долю дійсного Контракту. Якщо при цьому вони не дійдуть згоди, то сторона, інтереси якої не були порушені згаданими обставинами і перешкодами, одержує право розірвати договір без звернення до суду.

14. Розглядання спорів.

14.1. Усі суперечки, що можуть виникнути з дійсного Контракту або з його приводу, сторони будуть намагатися розв'язати шляхом узгодження інтересів.

14.2. У випадку, якщо Сторони не дійдуть згоди, суперечка буде розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговельно-промисловій палаті.

14.3. Сторони згодні в тому, що в арбітражному процесі буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті.

14.4. Сторони згодні в тому, що для вирішення їх суперечок, які виникли з дійсного Контракту або з його приводу, буде застосовуватися майнове право України.

14.5 Сторони зобов'язуються виконати арбітражне рішення в термін, установлений у самому рішенні.

14.6. Сторони можуть урегулювати суперечки шляхом двосторонніх переговорів. Якщо таке врегулювання не є можливим і сторони не досягли згоди протягом 15 днів, то суперечки виносять на розгляд паритетної комісії, яка складається з 4 чоловік (по 2 з кожного боку). Якщо паритетна комісія не може врегулювати суперечку протягом 15 днів, тоді письмовою заявою однієї зі сторні суперечка подається на врегулювання до Арбітражного суду.

15. Страхування.

Відносно договору перевезення і страхування у Продавця немає зобов'язань страхування. Покупець повинен сплатити 0,2 % від вартості товару.

16. Інші умови.

16.1. Мова контракту і кореспонденції.

16.1.1. Дійсний Контракт складений українською мовою.

16.1.2. Усе листування з приводу дійсного Контракту ведеться англійською мовою. У випадку виникнення різночитань чи будь-яких розбіжностей у змісті більшості термінів перевагу має текст дійсного Контракту, написаний українською мовою.

16.1.3. Офіційні документи, пов'язані з Контрактом, його дією і виконанням, вважаються дійсними на мові, на якій вони видані, а переклад іншою мовою у разі потреби робить сторона, що використовує документ.

16.2. Вступ Контракту в дію.

16.2.1. Дійсний Контракт набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами.

16.2.2. Датою вступу Контракту в силу вважається дата, зазаначена в правому верхньому кутку першої сторінки Контракту.

16.2.3. Після вступу дійсного Контракту в силу всі попередні переговори, попередні документи і листування по ньому будуть вважатися недійсними.

Будь-які зміни й доповнення до цього Контракту дійсні тільки тоді, коли вони письмово підтверджені й підписані повноважними членами обох сторін. Жодна зі сторін не має права передавати свої права і обов'язки третій стороні без письмового на те узгодження з другою стороною.

Юридичні адреси сторін:

Продавець: ВАТ «Запорізька електропромислова група», Україна, 69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 19, тел. 8061 272 07 43, e-mail: petrov@mail.com.ua	Покупець: KANSAI WIRE NETTING CO., LTD. 7-8, Inari 2-chome, Naniwa-ku, Osaka 556-0023, tel: +81-6-6562-1281, e-mail: kaigai@kwn.co.jp

Продавець (місце підпису) Покупець (місце підпису)

24.03.11



Список використаних джерел:

Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Матеріали конференції. - Київ, 2000.

Звіт Державного комітету статистики за січень-грудень 2000 року.

Україна і світове господарство. - Київ, 1999.

Основи підприємництва і зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний Посібник/За ред. В.А.Міщенка. - К., 1993, 344 с.

Д. Михайлов, Внешнеторговый контракт: Учебное пособие для вузов. - М.: З-н и право, ЮНИТИ, 1997. - 189 с.

І.В. Багрова, Н.І. Рєдіна, В.Є.Власюк, О.О. Гетьман. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. - Київ, Центр навчальної літ-ри, 2004. - 580 с.

Ю.М. Бахрамов, В.В. Глухов. Организация внешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента, 2000. - 138 с.

Е. Бровкова. Внешнеэкономическая деятельность. - К.: Сирин, 2000. -

196 с.

И.С. 3ыкин. Внешнеэкономические операции: право и практика. - М.: Междунар. отношения, 1994. - 120 с.

О. Кириченко. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (3-є вид.). - К.: Знання-Прес, 2002. - 484 с.

В. Козик. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти. - Л.: Оксарт, 1998. - 256 с.

В.О. Козловський. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Практикум. - Вінниця, ВДТУ (Вінниц. держ. техн. у-т.), 2001. - 123 с.

Размещено на Allbest.ru