Міжнародний кредит і його основні різновиди

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з дисципліни: "Міжнародна економіка"

на тему: "Міжнародний кредит і його основні різновиди"

Спеціальність 6.030503 - Міжнародна економіка

Виконала студентка 2 курсу

Тітова Яна Володимирівна

Науковий керівник:

Марена Тетяна Василівна

Маріуполь - 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження міжнародного кредиту

1.1 Сутність міжнародного кредиту та його принципи

1.2 Форми та види міжнародного кредиту

1.3 Міжнародні валютно-фінансові організації

1.4 Значення міжнародного кредиту

Розділ 2. Сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку та його перспективи в сучасних умовах

2.1 Сучасний стан міжнародного кредитного ринку

2.2 Зовнішня заборгованість як наслідок міжнародного кредитування

2.3 Напрямки удосконалення технологій міжнародного кредитування

2.4 Шляхи врегулювання проблеми зовнішньої заборговоності

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Кредит, безперечно, необхідний у функціонуючому товаровиробництві. З розвитком товарного виробництва, особливо коли воно набуває загального характеру, кредит стає обов'язковим атрибутом світового господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок міжнародної спеціалізації на виготовленні певних товарів і спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворюється у величезний замкнений ланцюг тісно пов'язаних між собою ланок. Найменше порушення в будь-якій з цих ланок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Саме в цьому полягає можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. В цьому полягає актуальність обраної теми. Метою даної роботи є визначення перспектив розвитку міжнародного кредитного ринку в сучасних умовах.

Для досягнення зазначеної мети, в роботі було поставлено та вирішено наступні задачі:

1. Розкрити теоретичні основи дослідження, міжнародного кредиту;

2. Розглянути сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку;

3. Проаналізувати перспективи розвитку міжнародного кредитного ринку в сучасних умовах.

Міжнародний кредит виступає опорою сучасної світової економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку суспільства. Об'єктом дослідження є закономірності розвитку міжнародного кредитного ринку. Предметом є сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку.

При написанні даної роботи були використані наступні методи:

1) метод для наукової абстакції (для вивчення теоретичних аспектів міжнародного кредиту та його основних різновидів);

2) метод аналізу (для визначення шляху врегулювання проблем зовнішньої заборгованості);

3) метод статистики (для визначення сучасного розвитку міжнародного кредитного ринку).

Інформація базового дослідження є наукові праці провідних українських та зарубіжних вчених, періодичні видання, статистичні звіти МВФ, Світового банку, ресурси глобальної мережі Internet. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списка літератури.



Розділ 1. Теоретичні основи дослідження міжнародного кредиту

1.1 Сутність міжнародного кредиту та його принципи

Важливе значення для поняття сутності міжнародного кредиту має чітке визначення його об?єктів та суб?єктів. Суб?єктами кредитування зазвичай виступають: банки, приватні фірми, урядові кредитні установи, міжнародні кредитні установи та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, страхові компанії. Подекуди суб?єктами кредитування виступають змішані установи або організації.

До об?єктів міжнародного кредиту належать грошові кошти та товари, а також види підприємницької діяльності та послуг.

В науковій літературі існує декілька визначень міжнародного кредиту: міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позиків [9].

Міжнародний кредит - це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн [5].

Кредитні відносини складаються на принципах: повернення, терміновості, платності, гарантованості.

Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з наданням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

Характерною особливістю сучасних кредитних відносин є виникнення таких нових форм кредитування, як факторинг, форфейтинг та лізинг.

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб'єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні - ті, що пов'язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Функціями міжнародного кредиту являється забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню, збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах; прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

До факторів поширення кредитних відносин у міжнародній сфері є: інтернаціоналізація виробництва і капіталу, активізація міжнародних економічних зв'язків, зміцнення позицій ТНК, НТР, досягнення у сфері комунікаційних технологій. Отже, основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

1.2 Форми та види міжнародного кредиту

Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту в найбільш загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин. Розрізняють наступлі форми міжнародного кредиту:

1. За цільовим призначенням:

Зв'язані кредити - надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути:

- комерційні - які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;

- інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

- проміжкові - для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

Фінансові кредити - це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

2. За загальними джерелами:

Внутрішні кредити - це кредити, що надаються національними суб'єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам.

Іноземні (зовнішні) кредити - це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Змішані кредити - це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

3. За формою кредитування:

Товарні кредити - міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.

Валютні (грошові) кредити - кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

4. За формою забезпечення:

Забезпечені кредити - кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою.

Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах:

- тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

- застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

- застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

Застава є засобом забезпечення зобов'язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави.

5. За строками:

Надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців.

Короткострокові - до 1 року.

Середньострокові - від 1 до 5 років.

Довгострокові - понад 5-7 років.

6. За валютою позики:

- у валюті країни-позичальника;

- у валюті країни-кредитора;

- у валюті третьої країни;

- у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.).

7. За формою надання розрізняють:

- фінансові (готівкові) кредити - зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;

- акцептні кредити - застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком;

- депозитні сертифікати - документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка;

- облігаційні позики та ін.

8. За кредиторами:

Приватні кредити - надаються приватними особами.

Фірмові (комерційні) кредити - кредити, що надаються фірмами.

Банківські кредити - кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).

Урядові (державні) кредити - кредити, надані урядовими установами від імені держави.

Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

Змішані кредити - в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.

Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера.

Кредит за відкритим рахунком проводять через відповідні рахунки банків імпортера та експортера. Зокрема, згідно з борговою угодою експортер записує на рахунок імпортера його борг у сумі, еквівалентній загальній вартості відвантажених товарів із заліком відсотків, що нараховуються. Імпортер, у свою чергу, зобов'язується в термін, який вказано в угоді, погасити суму кредиту та сплатити відсотки.

Банківські кредити за цільовим призначенням поділяють на: експортні та фінансові; за технікою надання на: акцептні та акцептно-рамбурсні кредити.

Експортний кредит полягає у тому, що він надається банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування поставок машин, устаткування і т.п. Ці кредити надаються в грошовій формі та мають "зв'язаний" характер (тобто боржник зобов'язаний використовувати кредит тільки для купівлі товарів у країни кредитора).

Фінансовий кредит дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, і таким чином виникають умови для вибору варіантів комерційних угод. міжнародний кредитний ринок принцип

Акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити тратту експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов'язання перед експортером.

Акцептно-рамбурсний кредит - банк імпортера в межах узгоджених лимитів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов'язується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну.

По суті, міжнародні кредити, які надаються у валюті, це форма трансформації комерційного кредиту у банківський, внаслідок якої експортер отримує ряд переваг. Насамперед, прискорюється одержання ним коштів за товар, що експортовано, а значить і обіг всього капіталу. Експортер звільняється від ризику неплатежу та валютного ризику, а також ризику, пов'язаного з коливанням ставок відсотків. Спрощується баланс підприємства за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості.

З цього робимо визначення, що існує багато форм та видів міжнародного кредиту, із різним призначенням, ознаками і класифікацією, завдяки чому залишеться задоволеним не тільки кредитор, а й позичальник.

1.3 Міжнародні валютно-фінансові оргнанізації

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС - Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, у,1992р. - 157,1997 р. - 182 держава.

МВФ - це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США - 17,78, Німеччини та Японії - по 5,54, Франції та Великобританії - по 4,98 %). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис.

Основними завданнями Міжнародного-валютного фонду є:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;

- сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;

- надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;

- організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів - казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.

МВФ надає кредити декількох видів:

1. Резервні кредити ("стенд-бай") - для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25 %.

2. Розширене кредитування (ЕФФ) - для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5 % річних.

3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) - для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25 % річних.

4. Фінансування системних перетворень (СТФ) - цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.

5. Стабілізаційний ("буферний") кредит (БСФФ) - для фінансування запасів сировини в звўязку з несприятливою конўюнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.

6. Фінансування структурної перебудови (САФ) - для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50 % квоти з річними лімітами 15, 20 та 15 % для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5 % річних на строк до 10 років.

7. Розширене фінансування (ЕСАФ) - для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5 %.

Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобовўязані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.

Група Світового банку - багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка обўєднує чотири окремі фінансові установи:

- міжнародний банк реконструкції та розвитку;

- міжнародну фінансову корпорацію;

- міжнародну асоціацію розвитку;

- багатостороннє агентство гарантії інвестицій.

Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Кожна з установ Групи Світового банку має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль.

Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною - учасницею МФК, а у 1995 р. - повним членом БАГІ.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який часто називають Світовим банком, було засновано одночасно з МВФ як частину нової структури в системі організації міжнародного співробітництва на Бреттон-Вудській конференції в 1944 р. МБРР розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.

Мета Світового банку - сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Крім того, важливе місце у кредитній політиці МБРР посідає так зване стабілізаційне кредитування - фінансування програм структурної перебудови і галузевої адаптації - галузевих реформ, не повўязаних з конкретними проектами. Загалом структурне регулювання пропонується МВФ у вигляді певної макроекономічної програми, а пізніше стає головною умовою надання позик з боку МБРР. Програми структурної перебудови включають підтримку окремих реформ економічної політики і господарської реорганізації, передусім тих, що спрямовані на зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі, скорочення бюджетних дефіцитів або зменшення інфляції. Такі заходи, як приватизація державних підприємств, скорочення державних видатків, девальвація національної валюти, а також експортно-орієнтована політика, яку відстоює МБРР, в цілому сприяють залученню іноземних інвестицій, розвитку приватного підприємництва, зростанню сукупного доходу в країні. Однак, як правило, сплачують за такі програми скороченням субсидій для бідних верств населення. Їх результатом стає падіння доходів населення, зростаюча нерівність у суспільстві.

Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі та інші гарантії заборгованості безпосередньо урядам, їхнім представництвам і центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам та індивідуальним особам у більше ніж 100 країнах світу. Одним з основних інструментів запозичення коштів виступають єврооблігації, які почали випускатися МБРР з 1980 р.

Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу. Офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах світу є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Причому якщо протягом 70-80-х років кредити надавалися зі сплатою невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75 %, то з 1989 р. - 0 %. Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби.

Міжнародна фінансова корпорація була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. в 1996 р. членами МФК були 170 країн. Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США.

Основні види діяльності ИФК:

- фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій;

- сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;

- надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.

Інвестиції МФК мають прибутково орієнтований характер, тобто МФК фінансує лише рентабельні проекти, які мають добрі перспективи з точки зору одержання прибутку. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створювати ринки капіталу в країнах, що розвиваються.

Багатостороннє агентство гарантії інвестицій - створене в 1988 р. і почало свою діяльність з 1990 р. Входить 110 країн-членів. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як 1) неконвертованість валюти або неможливість репатріації капіталу; 2) експропріація; 3) війна та громадянська непокора; 4) розрив контракту. Ця установа надає консультативні послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку.

Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні банки розвитку:

1960 р. - Міжамериканський банк розвитку (53 країни);

1964 р. - Африканський банк розвитку (75 країн);

1967р. - Азіатський банк розвитку (14 країн).

В Європі функціонують такі регіональні валютно-кредитні організації:

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) - створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу. Метою ЄІБ є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем звўязку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) - функціонує з 1991 р. з метою сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними обўєктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60 % його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40 % - на розвиток інфраструктури.

Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше 15-17 млн. дол., максимальна ставка відсотку - 16-18 % річних.

1.4 Значення міжнародного кредиту

Міжнародний ринок позичкового капіталу грає багато позитивних ролей. Насамперед міжнародний кредит сприяє прискоренню розвитку виробництва країн-кредиторів. Для них він став важливим інструментом, який забезпечує вихід національного виробництва за рамки платоспроможного попиту населення і підприємств своєї країни. В країнах-імпортерах за рахунок кредиту розширюються існуючі підприємства і будуються нові промислові, транспортні та інші об'єкти. В наш час, дякуючи функціонуванню світового ринку позичкових капіталів, можливо спорудити нові підприємства.

Міжнародний кредит став потужним чинником розширення світової торгівлі. Особливо велике його значення при реалізації товарів, які мають тривалий цикл виготовленя, споживання і високу вартість. Це стосується, насамперед, машин і обладнання. Експортери цих товарів дуже часто пов'язують надання міжнародних кредитів з вимогою використовувати їх на закупівлю товарів в країн-кредиторів. Існування світового ринку позичкових капіталів породжує додатковий попит на машини і обладнання з боку країн-позичальників. Не маючи в даний момент достатньої кількості власних ресурсів, вони за рахунок міжнародного кредиту можуть придбати необхідні їм машини та обладнання.

Позитивне значення міжнародного кредиту полягає в тому, що він створює сприятливі передумови для притоку прямих капіталовкладень до країни-боржника, оскільки його надання нерідко обумовлене вимогою з боку кредиторів забезпечити їм пільгові умови для інвестування капіталів в цій країні. Одночасно розвиток системи міжнародного кредиту дозволяє країнам-позичальникам купувати не тільки машини та обладнання, але й ліцензії, нові технології та інші передові досягнення науки і техніки.

Відомо також, що міжнародний кредит забезпечує безперебійність міжнародних валютних і розрахункових операцій, які обслуговують зовнішньоекономічні зв'язки. Тим самим він допомогає підтримувати в рівноважному стані платіжні баланси країн за рахунок надходження іноземних капіталів при дефіциті власних коштів. Накінець, суттєве позитивне значення міжнародного кредиту полягає в тому, що, шляхом сприяння розвитку міжнародного виробництва і обміну, він прискорює процес інтернаціоналізації виробництва й обміну. Дякуючи міжнародному кредиту, укріплюються зовнішньоекономічні зв'язки більшості країн світу.

Разом з позитивними підсумками, розвиток міжнародного кредиту супроводжується і деякими негативними наслідками. По-перше, кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн, куди він спрямовується. Кредит здатний сприяти нерівномірному розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і поглиблювати прірву між ними та тими галузями, в які він не залучається. По-друге, міжнародний кредит служить економічною основою для викачування коштів із країн-позичальників. Ці країни втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон. Щорічні платежі по поверненню позик з процентами негативно впливають на зростання нагромаджень країн-імпортерів і погіршують їхній економічний стан, зокрема поглиблюється неврівноваженість платіжних балансів. Ще більше погіршується економічний стан країн-позичальників у тих випадках, коли отриманий ними кредит використовується неефективно чи взагалі використовується не за призначенням.

Промислово розвинуті країни дуже часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори проводять їхню кредитну дискримінацію чи блокаду. Ці дії виражаються в тому, що по відношенню до непокірних клієнтів промислово розвинуті країни встановлюють в порівнянні з іншими позичальниками гірші умови отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту. Серед методів кредитної дискримінації застосовуються такі:

- обмеження розмірів кредиту;

- скорочення всього терміну чи пільгового періоду;

- підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;

- вимоги додаткового забезпечення;

- раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми;

- пред'явлення вимог економічного чи політичного характеру.

Треба відмітити, що зростання світового ринку позичкових капіталів суттєво впливає на всю систему міжнародних економічних відносин і на стан їхніх багаточисленних суб'єктів. Так, у випадку розвитку кризових явищ в економіці великих учасників світогосподарських зв'язків, світова кредитна система сама зазнає серйозних випробувань, і це поглиблює кризові явища у світовій економіці.



Розділ 2. Сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку та його перспективи в сучасних умовах

2.1 Сучасний стан міжнародного кредитного ринку

Останнім часом в інституційній структурі міжнародного кредиту істотно зросло значення міжнародних валютно-кредитних організацій (Міжнародних банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку), а також міждержавних фондів (Міжнародний валютний фонд, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський соціальний фонд).

Особливе місце в інституційній структурі міжнародного кредиту займають міжнародні фінансові центри. Вони акумулюють і розподіляють по всьому світу величезні маси фінансових коштів. У них зосереджені численні кредитно-фінансові установи, що обслуговують світові торговельні і фінансові потоки. У фінансових центрах скоюється значна частина всіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних, емісійних і страхових операцій.

Фінансові центри географічно локалізуються там, де виконуються певні передумови для їх нормального функціонування (високий рівень економічного розвитку країни; активну участь її у Міжнародній торгівлі; розвинена банківська система; ліберальне валютне і податкове законодавство; політична стабільність і вигідне географічне положення).

Провідним фінансовим центром вважається Нью-Йорк. Головними європейськими фінансовими центрами є Лондон, Цюріх, Франкфурт - на - Майні і Люксембург. В останні десятиліття неухильно підвищується значення Токіо як міжнародного фінансового центру.

Світовий кредитний ринок - це особливий сегмент світового ринку позикових капіталів, де здійснюється рух капіталу між країнами на умовах терміновості, зворотності і плати відсотків.

Даний ринок складається з двох підсегменті - світового грошового ринку та світового ринку капіталів, що мають певні особливості.

Особливостями світового кредитного ринку є:

- глобальність;

- обмеженість і диференційованість доступу позичальників на ринок;

- використання в якості валют кредитних і фінансових угод конвертованих валют провідних країн;

- універсальність ринку;

- спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням новітніх комп'ютерних технологій.

Розвиток міжнародної кредитної системи визначається могутнім стимулюючим впливом з боку великих позичальників, посередників та інвесторів.

Рис. 2.1. Великі імпортери капіталу в 2010 році

Провідними імпортерами капіталу на світовому кредитному ринку є промислово розвинені країни. Найбільшими позичальниками є корпорації США, на другому місці знаходиться Великобританія. Найбільшими кредиторами є Китай, Японія, Німеччина, Швеція і Росія.

Фактор платоспроможності залишається одним із серйозних обмежувачів надання фінансових ресурсів. Дисципліна міжнародних ринків позичкового капіталу обмежує ефективний попит на капітал з боку країн, що розвиваються. Чистий приплив туди капіталу залишається помірним.

Рис. 2.2. Великі експортери капіталу в 2010 році

Джерела: МВФ, Світовий економічний бази даних Outlook, станом на 7 вересня 2011 року.

Країни, що розвиваються все активніше виступають на ринках позикового капіталу в якості кредиторів.

Аналіз ситуації на міжнародних ринках капіталів показує, що в останні десятиліття йде процес структурної перебудови, що охоплює всі їхні сегменти. Центр ваги переноситься з одних видів запозичення на інші, відбувається трансформація механізмів позичково-позикових операцій.

Євробанки надають кредит після попереднього аналізу кредитоспроможності і платоспроможності клієнта, оформляючи у результаті переговорів письмовий договір про умови позики. Найбільш простий вид угоди - надання єврокредиту по твердій ставці на весь термін в повній сумі. Щоб уникнути втрат від зміни ставки відсотка, банки вдаються до рефінансування на такий же термін на ринку короткострокових єврокредитів.

Середньо- і довгострокові єврокредити надаються на умовах "стенд-бай" і відновлення (ролловерні). У першому випадку банк зобов'язується надати позичальнику зумовлену суму на весь договірний термін використання, який ділиться на короткі періоди (3, 6, 9, 12 місяців).

Для кожного з них встановлюється плаваюча ставка відсотка, яка переглядається з урахуванням динаміки ЛІБОР на ринку євровалют. Це дає можливість надати середньо- і довгостроковий кредит, використовуючи короткострокові ресурси.

У другому випадку ролловерні єврокредити видаються на різних умовах.

Для кредитування інвестицій банк звичайно надає усю суму одноразово відразу після укладання угоди або через певний час. Погашення кредиту здійснюється повністю або частинами.

Найбільш поширений ролловерні кредит, який передбачає максимальний ліміт, в межах якого позичальник має право отримати кредит в необхідних розмірах на початку кожного проміжного строку його використання. Погашення заборгованості здійснюється частково або повністю.

У кредитній угоді фіксуються дати перегляду процентної ставки і обсягу позики, здійснюваного щоквартально або раз на півроку, або рік у межах встановленого терміну (від декількох місяців до 10 і більше років).

До введення в практику ролловерних кредитів банки нерідко несли збитки, надаючи середньострокові кредити за фіксованими процентними ставками, якщо ставки за короткостроковими депозитами різко підвищувалися. У той же час ролловерні кредити зменшують ризик банків за середньостроковими кредитами, так як вони надають кредити під "плаваючу" процентну ставку, рівень якої регулярно переглядається відповідно до зміни ставок на ринку.

Основну частину єврокредитів надають міжнародні консорціуми (синдикати) банків, в яких бере участь від двох до 30-40 кредитних інститутів різних країн. Йдеться про групу банків, тимчасово організованих з метою спільного проведення банківських операцій та розподілу ризику серед учасників відповідно до частки їх участі в угоді. Для фінансування і кредитування великомасштабних проектів банківські консорціуми спеціалізуються за регіональною або галузевою ознакою.

Консорціум включає банк - провідний менеджер, який формує групу банків-гарантів (коменеджерів) і банків, безпосередньо продають облігації. Банк-менеджер зобов'язується надати 10-20 % єврокредиту, а інші учасники - не менше 1 млн. дол. Після підписання угоди банком-менеджером поточні операції за певну комісію проводить банк-агент. Він здійснює виплату позики, контроль за її погашенням, отримання та перерахування платежів боржника на рахунки членів консорціуму, розрахунок відсотків і контроль за їх оплатою, збір і передачу партнерам інформації про зміни. Частка кредитів банківських консорціумів на світовому ринку позикових капіталів збільшується. Консорціуми сприяють розширенню діяльності євробанків, придбання ними досвіду великомасштабних операцій, зменшення кредитних ризиків. Усередині банківських консорціумів банки ведуть конкурентну боротьбу за отримання більшого прибутку.

2.2 Зовнішня заборгованість як наслідок міжнародного кредитування

Зовнішня заборгованість виникає при перевищенні імпорту товарів та послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, обумовлений несприятливим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого притоку капіталу.

Країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються: Європи (Вірменія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, республіка Молдова, Польща, Російська Федерація, Румунія, Туреччина, Україна, Хорватія, Естонія), Азії (Індія, Індонезія, Йорданія, Казахстан, Киргизстан, Малайзія, Таїланд, Філіппіни), Америки (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Коста-Рика, Мексика, Перу, Сальвадор, Уругвай, Чилі, Еквадор), Африки (Єгипет, Туніс, Південна Африка).

Розвинені країни: 1. Країни-учасниці ЕВС (Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Словенія, Франція, Фінляндія, Естонія); 2. Розвинені країни, окрім країн ЕВС (Австралія, Гонконг, Данія, Ізраїль, Ісландія, Канада, республіка Корея, Норвегія, Об'єднане королівство, Сполучені Штати Америки, Чеська республіка, Швейцарія, Швеція, Японія).

Таблиця 2.1. Зовнішній борг окремих країн у 2008-2011рр. та в I кварталі 2012р. (на кінець періоду)

	2008	2009	2010	2011	I квартал 2012
Розвинені країни: 1. країни-учасниці ЕВС 2. розвинені країни, окрім країн ЕВС	56698	58178	59491	61331	63135
Країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються: Європи, Азії, Америки, Африки	3279	3425	3784	4077	4240
Всього за обраними країнами	59977	61604	63275	65407	67375

Джерело: Банк Росії, дата останнього оновлення: 21 серпня 2012 року

Таким чином із табл. 2.1 видно, що зовнішній борг розвинених країн з 2008 року по 2012 виріс на 6437 млрд. дол. США, а зовнішній борг країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються виріс з 2008 року по 2012 на 961 млрд. дол. США. Також ми бачимо, що зовнішній борг на перший квартал 2012 року за обраними країнами збільшився на 7398 млрд. дол. США в порівнянні з 2008 роком. Отже, можна зробити висновок, що за період 2008-2011рр. та I кварталі 2012р. зовнішній борг обраних країн тільки зростав.

Таблиця 2.2. Рейтинг країн за обсягом зовнішнього боргу, млрд. дол США

Джерела: дані CIA, розрахунки WOC

В опублікованому економічному доповіді Єврокомісії прогнозується зростання показника держборгу в 2013 році в переважній більшості держав єврозони, зокрема в Іспанії, Франції, Греції, Португалії та Ірландії. Служба аналітичної інформації Міжнародної Організації Кредиторів (WOC) провела дослідження обсягів державного боргу у різних країнах світу і прогнозів зростання заборгованостей.

У 2010 році сукупний державний борг країн світу перевищив $ 41 трлн., але на той момент зростання обсягу зобов'язань можна було виправдати бажанням урядів як можна швидше подолати наслідки кризи і повернутися до докризових рівнів. Статистичні звіти за підсумками 2011 року демонструють позитивний рух різних економічних показників, в тому числі приріст ВВП у багатьох країнах. Однак, урядові борги 50 найбільших економік світу також виросли і досягли суми в $ 55 трлн. Сукупна зовнішня заборгованість зазначених держав переступила за $ 65 трлн. Таким чином економічне зростання було обумовлене державними вливаннями, в тому числі за рахунок запозичень у нерезидентів.

Лідери рейтингу країн за обсягом зовнішнього боргу в більшості випадків зберігають позиції 2010 року. Зовнішній борг США став дорівнює обсягу ВВП за підсумками 2011 року. Але якщо розглядати рейтинг за цим показником, то США далеко не лідери. Зовнішня заборгованість Ірландії майже в 11 разів більше ніж обсяг ВВП, Великобританії - в 5 разів, Нідерландів і Гонконгу - в 4 рази. Тільки у Японії цей показник нижче 50 %, але це, напевно, єдиний позитивний момент в боргових рейтингах для цієї країни.

Отже, можна зробити висновок, що незважаючи на те, що у розвинутих країнах знаходяться великі фінансові центри, вони є найбільшими імпортерами капіталу, все одно вони мають великі зовнішні борги.

2.3 Напрямки удосконалення технологій міжнародного кредитування

В сучасних умовах здійснення великих інвестиційних проектів ефективно может бути реалізовано тільки при цільовому фінансуванні. Цільове фінансування долає ту знеособленість використання кредитних ресурсів, яка обумовлена ??нинішнім механізмом міжнародного кредитування. Переваги селевого фінансірованія полягають у тому, що кредитор пропонує не тільки позикові ресурси, але і можливість їх отоварювання необхідними інвестиційними товарами на прийнятних умовах. Зрозуміло, що всі послуги, придбані в "пакеті", будуть коштувати дешевше, якщо їх купувати окремо.

Проектна фінансування має свої певні переваги, якими воно вигідно відрізняється від інших форм фінансування. Від синдикованого кредитування воно відрізняється тим, що має не знеособлений, адресно-цільовий характер. Від венчурного фінансування тим, що несупроводжуваний великими ризиками, які завжди супроводжують розробку та впровадження нових технологій і нових продуктів. Проектне фінансування має справу з більш-менш відомими технологіями. Тому реалізація таких проектівбільш передбачувана, ніж інноваційних. Але й тут є ризики, які мають специфічний характер, обумовлений завданнями реалізації проектів (затримка введення об'єкта в експлуатацію, підвищення цін на сировину і матеріали, перевищення кошторису будівництва та ін.).

Основною перевагою проектного фінансування є те, що воно дозволяє сконцентрувати значні грошові ресурси на рішеняя конкретної господарської задачі, істотно знижуючи ризик завдяки значітельному числу учасників угоди.

Проектне фінансування почало широко використовуватися в конце 70-х - початку 80-х років в великих експортно-імпортних і інвестіціонних операціях. Використання цієї форми фінансування, яка передбачала широке залучення зарубіжних інвесторів, створювало можливість ініціаторам інвестиційних проектів знизити витрати з погашення боргів, встановити довгострокові відносини з постачальниками сировини і матеріалів, зменшити ризики, пов'язані з поставкою обладнання, з введенням об'єктів в експлуатацію, забезпечити фінансовані об'єкти підтримкою національних монетарної влади та межнародних кредитно-фінансових організацій.

Спочатку світовий ринок проектного фінансування був поділений між небагатьма американськими, канадськими, німецькими та японськими банками. Пізніше, внаслідок бурхливого розвитку нафто- і газовидобутку в Північному морі до них приєднались комерційні банкі Велікобрітаніі. Далі активну участь на світовому ринку проектного фінансування виявили банки Франції, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Італії та інших країн.

На основі різних типів і схем проектного фінансування були реалізовані великі інвестиційні проекти у розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Одним із класичних прикладів "чистого" проектного фінансіровання є проект "Євротунель", з'єднавший Великобританію з європейськім континентом. Цей проект базується на інвестиціях приватного сектору, без участі державних органів і международних організацій. Загальний обсяг фінансування проекту склав 7 млрд. фунтів стерлінгів. У проекті взяли про участь 198 банків, 15 держав.

Підкреслюючи глобальний характер проектного фінансування, відзначимо, що воно широко використовується Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Світовим банком для фінансування великих проектів, зв'язанних із розробкою природних багатств у країнах, що розвиваються, а також для фінансування ряду проектів в країнах Східної Європи, які відчувають дефіцит капітальних ресурсів. Застосування проектного фінансування забезпечує позичальника необхідні гарантії, захищає їх від різних роду виникаючих ризиків.

Проектне фінансування є відносно новою формою довгострокового банківського кредитування. Хоча використовується термін "проектне фінансування", мова, по суті, йде про особливу форму кредитування проектовна певний термін при забезпеченні повернення вкладених коштів доходами від експлуатаціі даного об'єкта. Специфіка цієї форми кредитування також визначається тим, що основні етапи інвестиційного циклу пов'язані між собою; гарантії, зобов'язання і інтереси учасників проекту узгоджені і входять до компетенції банку-кредитора.

Масштабність більшості довгострокових інвестиційних проектів обумовлює необхідність фінансування проекту у формі синдикованих кредитів. Синдикований кредит надається кількома банками, створюючими банківський синдикат. Умови такого кредиту встановлюються банком-ініціатором кредитної угоди, до здійснення якого він запрошує інші банки (в тому числі й іноземні). Сенс створення сіндіката полягає в тому, що один банк навряд чи буде в змозі кредитувати у повному об'ємі великий інвестиційний проект. Тому банк-ініціатор хоче скористатися допомогою інших банків, а також діверсіфікуваті виникли ризики, розподіливши їх відносно рівномірно серед всіх учасників синдикату.

При здійсненні проектного фінансування необхідно мати на увазі, що часові рамки великих довгострокових проектів, протягом яких можна було точно прогнозувати економічні витрати і результати даного проекту, як правило, коротше, ніж термін дії кредитної угоди. У банків є два варіанти, щоб адекватно відреагуваті на цю обставину.

Перший варіант - з максимальною надійністю й обережністю розрахувати основні показники планованого грошового потоку ("банківський варіант"), щоб результати фінансово-господарської діяльності були забезпечені достатнім запасом міцності для погашення використаного кредиту. Цей варіант володіє певними перевагами і недоліками вплані зниження ризиків, зумовленими ступенем міжбанківської конкуренції.

Другий варіант виражає дії банку як співучасника консорціума кредиторів. Його реалізація пов'язана з поняттям "спільність інтересів". Це поняття означає, що інтереси всіх учасників кредитної угоди повинні сягати в єдиному напрямку зміни зовнішньої або внутрішньої среди проекта. Банк буде брати участь у проектному бізнесі, якщо всі учасники на чолі зі спонсором проекту будуть об'єднані єдиними цілями.

Як правило, для успішного виконання проекту використовуються різні комбінації видів боргового та пайового, зовнішнього і внутрішнього фінансування, гарантій та організаційних структур, а також різні стандартні форми і схеми фінансування великих проектів. Прикладами можуть служити великомасштабні інфраструктурні проекти (проекти будівництва великих електростанцій, автомобільних доріг і залізниць, аеропортів і т.п.).

Крім проектів створення інфраструктури всіх типів (соціальної, виробничої, інформаційної і т.д.) такі механізми і схемипроектного фінансування все частіше починають застосовуватися для широкого кола проектів, починаючи з розробки нафтових і газових родовищ або інших пріродних ресурсів і закінчуючи будівництвом і управлінням великих готелів.

Останнім часом одержали широке поширення контракти, в яких обумовлюються безумовні і умовні зобов'язання покупця типу "бери і плати" і "бери або плати" з третіми кредитоспроможними сторонамі. Обязательства типу "бери або плати" - контрактні угоди між покупателемі продавцем, згідно з якими покупець зобов'язується періодічно виплачується встановлену суму за поставку продукції навіть у тих випадках, коли постачання з яких-небудь причин не відбулося. Ці контракти можуть служити гарантіями забезпечення ринку збуту даної продукції, а гарантований ринок сбиту виступае як визначальний чинник реалізації проекту.

2.4 Шляхи врегулювання проблеми зовнішньої заборговонасті

До шляхів врегулювання проблеми зовнішньої заборгованості входить реструктуризація боргу.

Реструктуризація боргу - це переоформлення боргових зобов'язань, за якими настав або прострочений термін платежу. У це поняття входять:

1. Реструктуризація боргу по лінії Паризького клубу. Вона найбільш значима для державних боргів і відбувається за спільною згодою країн-кредиторів. Список учасників Паризького клубу може змінюватися, однак, на ньому присутні переважно головні кредитори. Головне завдання зустрічей в Паризькому клубі - створити більш прийнятні умови для повернення боргів.

2. Реструктуризація боргу комерційними банками. Найбільш популярним прийомом реструктуризації боргу для комерційних банків кредиторів став прийнятий у 1989 р. план Бреди. Згідно з цим планом, банки йдуть на реорганізацію деякої частини боргу країни, що розвивається (як правило, це зниження відсоткових виплат) лише в тому випадку, якщо її уряд приступить до здійснення більш радикальної програми макроекономічних та структурних перетворень. Кожен банк-кредитор має право вибрати свої методи реструктуризації, які були раніше обговорені в умовах договору.

Якщо розмір зовнішнього боргу перевищує певний оптимальний рівень, то його обслуговування стає неможливим, і позичальник оголошує себе банкротом. Дане положення грунтується на борговий кривої Лаффера, яка показує оптимальний рівень зовнішньої заборгованості, що дозволяє країні-позичальнику забезпечити прийнятні для країн-кредиторів платежі по її обслуговуванню. Ось чому, з точки зору кредиторів, основне завдання реструктуризації зовнішнього боргу полягає в підтримці платоспроможності країни позичальника на оптимальному рівні для кредиторів.

Механізм реструктуризації зовнішнього боргу включає:

1. Прийняття країною-позичальником програми стабілізації та економічної реформи, підтримуваної МФК і Світовим Банком за допомогою концесійних кредиторів;

2. Згода Паризького клубу офіційних кредиторів на реструктуризацію;

3. Проведення країною-боржником переговорів з приватними кредиторами і країнами, що не входять в клуб офіційних кредиторів, про реструктуризацію зовнішнього боргу на умовах, аналогічних вимогам Паризького клубу;

4. Списання на двосторонній основі боргів, що виникли в результаті одержання країною-боржником офіційної допомоги розвитку;

5. Надання нових концесійних кредитів країні-боржнику.

В результаті виконання вище вказаних заходів в країні-боржнику створюються умови для проведення структурних реформ, які дозволяють в перспективі обслужити зовнішню заборгованість за рахунок поліпшення платоспроможності країни. Списання зовнішнього боргу застосовується вкрай рідко і тільки в тому випадку, якщо ні за яких умов, навіть сприятливих, країна не зможе виконати свої зобов'язання.