Розвиток механізмів і процедур захисту прав жінок у рамках міжнародних організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Iнститут держави i права ім. В.М. Корецького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11. -- міжнародне право

Розвиток механізмів і процедур захисту прав жінок у рамках міжнародних організацій

Рекха Рані Дебнатх

Київ -- 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Денисов Володимир Наумович, завідувач відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор Дмитрієва Галина Кирилівна, професор кафедри міжнародного права Московської державної юридичної академії

кандидат юридичних наук, доцент Ісакович Сергій Володимирович, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка

Провідна установа Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

Анотація

Рекха Рани Дебнатх. Розвиток механізмів і процедур захисту прав жінок в рамках міжнародних організацій. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук із спеціальності 12.00.11 -- міжнародне право. -- Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 1999 р.

Дисертацію присвячено дослідженню механізмів та процедур захисту прав і свобод жінок, створених в рамках міжнарордної інституційної системи. В ній висвітлено як універсальні механізми та процедури, що діють в системі ООН, так і регіональні механізми та процедури, що застосовуються Радою Європи, Лігою Арабських Держав, Організацією Африканської Єдності, Організацією Американських Держав. Класифікація міжнародних органів, які застосовують відповідні механізми та процедури щодо захисту прав жінок, виходить в дисертації із функціонального та конвенційного критеріїв.

Ключові слова: міжнародний захист прав жінок, універсальні та регіональні механізми і процедури захисту прав жінок, імплементація, наднаціональність, міжнародна правосуб'єктність індивіду.

Аннотация

Рекха Рани Дебнатх. Развитие механизмов и процедур защиты прав женщин в рамках международных организаций. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 -- международное право. -- Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена исследованию механизмов и процедур защиты прав и свобод женщин, созданных в рамках международной институционной системы. В ней освещены как универсальные механизмы и процедуры, действующие в системе ООН, так и региональные механизмы и процедуры, применяемые Советом Европы, Лигой Арабских Государств, Организацией Африканского Единства, Организацией Американских Государств. Классификация международных органов, которые применяют механизмы и процедуры в отношении защиты прав женщин, исходит в диссертации из функционального и конвенционного критериев. Наблюдается дальнейшее развитие существующих международных механизмов и процедур в области защиты прав и свобод женщин, которым свойственны элементы наднационального характера, что расширяет ответственность органов системы ООН и региональных международных организаций за соблюдением этих прав и свобод.

Ключевые слова: международная защита прав женщин, универсальный и региональный механизмы и процедуры защиты прав женщин, имплементация, наднациональность, международная правосубъектность индивида.

Annotation

Rekha Rani Debnath. The development of mechanisms and procedures of protection of women's rights within the frames of international organisations. -- Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.11 International Law. V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the research of the mechanisms and procedures of protection of women's rights and freedoms created within the frames of the international institutional system. It contains the analysis of the universal mechanisms and procedures operating in the UN system as well as mechanisms and procedures which are applied by Council of Europe, League of Arab States, Organisation of African Unity, Organisation of American States. Classification of international organs which apply mechanisms and procedures of protection of women's rights is based on the functional and conventional criteria. The further development of existing international mechanisms and procedures in the field of protection of women's rights and freedoms is observed. These mechanisms contain the elements of supranational character that widen the responsibility of organs of the UN system and regional organisation for the realisation of these rights and freedoms.

Key words: international protection of women's rights, universal and regional mechanisms and procedures of women's rights, implementation, international legal personality of individual.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та ступінь дослідженості теми. Однією з найгостріших і найактуальніших проблем нашого часу є захист прав жінок на всіх рівнях: національному, регіональному та універсальному. Особливого значення на сучасному етапі набуває міжнародний рівень, враховуючи його великі можливості для забезпечення дедалі тіснішого співробітництва всіх держав і народів у галузі захисту прав людини, в тому числі прав жінок. З утворенням Організації Об'єднаних Націй і прийняттям її Статуту захист прав жінок став одним з першочергових завдань світової спільноти. У Преамбулі до Статуту ООН держави її фундатори урочисто проголосили свою рішучість “знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи, в рівноправність чоловіків і жінок...", а у його статтях 1, 8, 13, 55 та 75 стверджується найвища цінність прав людини, без будь-якої відмінності і дискримінації за ознакою статі, тобто рівність і повна рівноправність чоловіків і жінок.

Загальна декларація прав людини, 50-річчя прийняття якої широко відзначалося у 1998 р. ООН та світовою громадськістю, також чітко і ясно проголосила рівні і невідчужувані права всіх чоловіків і жінок. Встановлені нею стандарти і принципи щодо забезпечення цих прав і можливостей з прийняттям у 1966 р. Міжнародних пактів про права людини, що набрали чинності у 1976 р., остаточно перетворилися у юридичні зобов'язання для держав-учасниць, яких вони повинні неухильно дотримуватися і з цією метою застосовувати відповідні законодавчі, адміністративні та інші заходи щодо їх імплементації.

ООН за півстоліття свого існування, спираючись на свої органи, спеціалізовані установи ООН, співробітництво з багатьма урядовими і неурядовими міжнародними організаціями, створила досить розвинену систему міжнародних угод з прав людини, в якій важливе місце займають положення про права жінок. І все ж, з причин економічного, політичного, релігійного та іншого характеру, й сьогодні, на порозі ХХІ століття, жіноче питання продовжує перебувати в центрі уваги міжнародного співтовариства і нерозв'язання його якомога скоріше становить велику загрозу політико-правовим та моральним засадам сучасних суспільств. Жінки, як це не сумно, все ще зазнають значної дискримінації у різній якості життя: 1) як жінки, 2) як велика і активна частина працездатного і працюючого населення; 3) у сім'ї та побуті, включаючи сферу відтворювання.

Так, існують проблеми із правами жінок брати участь у голосуванні, займати державні посади і здійснювати державні функції, зберігати своє громадянство незалежно від громадянства їх чоловіків, розпоряджатися власністю та багато ін. Все ще виявляються недостатньо ефективними міжнародні заходи щодо боротьби з такими огидними явищами, з якими стикаються сучасні суспільства, як торгівля жінками та дітьми з метою сексуальної та іншої експлуатації, схиляння жінок до зайняття проституцією, боргова кабала як примусова форма економічного рабства, обертання жінок у домашнє рабство.

Існують і специфічні проблеми, що безпосередньо стосуються окремих країн та регіонів. Так, є ряд держав, де взагалі відсутні спеціальні механізми у сфері захисту прав жінок. Більш того, існують мікро- і макрорегіони, у яких, хоч і є певні механізми і процедури у сфері захисту прав жінок, але вони настільки недосконалі, що їх ефективність нерідко зводиться нанівець.

Для здійснення захисту прав жінок створено ряд досить ефективних універсальних міжнародних механізмів і процедур, але поряд з цим існують і регіональні міжнародні механізми, які також відіграють важливу роль в цій сфері міжнародно-правового регулювання. Крім того, в кожній державі, в залежності від її соціально-економічного становища, правових, політичних, релігійних та інших умов, діють власні механізми захисту прав жінок. Але ці процедури і механізми, на жаль, ще недостатньо скоординовані і здійснюють нерідко свою діяльність незалежно один від одного. Зустрічається й таке, що деякі їх положення протистоять один одному, конкуруючи між собою. Відсутність системності у механізмах захисту прав жінок викликає численні практичні проблеми, зокрема, проблему їх вибору і визначення домінування у правовому регулюванні того або іншого з цих механізмів. У результаті конкуруючі моменти значно впливають на рівень ефективності при розробці та прийнятті багатьох рішень.

Найгостріша потреба вирішення цих проблем, що пов'язана із широкомасштабним покращанням правового становища жінок, породжує великий науковий інтерес саме до існуючих міжнародно-правових механізмів, покликаних сприяти розв'язанню жіночого питання у повному обсязі, і за допомогою яких можна реально впливати на їх становище, всебічно забезпечуючи їх права, без чого неможливе збереження людської цивілізації як такої. Адже жінки сьогодні -- це більшість людського суспільства і без поліпшення захисту їх прав не може бути ні загального розквіту, ні демографічних змін на краще у ряді країн, в тому числі в Україні, ні зростання і зміцнення сім'ї, ні забезпечення майбутнього для дітей, ні розв'язання багатьох інших проблем, пов'язаних з необхідністю підвищення ролі жінок у всіх галузях людської діяльності.

У той же час необхідно мати на увазі, що існуючі механізми та процедури у сфері захисту прав жінок потребують подальшого удосконалення. Їх недостатня ефективність посилюється тим, що в останні десятиріччя вони не зазнали майже ніяких змін, хоч потреба в їх модифікації є надзвичайно високою. А ряд положень, що встановлюють міжнародні механізми, багато в чому є застарілими. Тому існує нагальна потреба у модифікації відповідних складових елементів, насамперед, універсальних механізмів захисту прав жінок. У деяких випадках це вимагає прийняття нових, універсальних та регіональних механізмів захисту прав жінок.

Досягнення рівності та рівноправності у всіх галузях життя в будь-якому суспільстві вимагає постійного спостереження за ходом здійснення прав жінок та імплементації міжнародних угод в кожній окремій країні. Тому важливим завданням є аналіз того, як використовуються міжнародні контрольні механізми спостереження за станом додержання прав жінок не тільки з точки зору забезпечення формальним законом, але і його реальної дії.

Розв'язанню вищевказаних проблем може сприяти, насамперед, їх глибоке теоретичне осмислення, системно-концептуальне цілісне вивчення механізмів і процедур взаємодії міжнародної та регіональної кооперації у питаннях здійснення прав жінок на підставах рівноправності з чоловіками, і усунення всіх видів і форм дискримінації, які існують у житті жінок.

Все це й зумовило вибір дисертанткою теми даного дисертаційного дослідження, присвяченого аналізу механізмів та процедур захисту прав жінок в рамках міжнародних організацій та реалізації цих прав у внутрішніх правовопорядках держав.

З проблеми захисту прав людини у літературі країн СНД, включаючи Україну, є ряд досліджень. Однак, як в українській юридичній науці, так і в юридичній науці Бангладеш, питання захисту прав жінок і особливо створення і розвитку універсальних, регіональних та національних механізмів їх захисту, залишаються ще недостатньо вивченими. У працях науковців колишнього Радянського Союзу дана проблематика розглядалася більше з ідеологічних, ніж з правових позицій. Тому, дане дисертаційне дослідження має сприяти певною мірою заповненню цієї прогалини.

Питання міжнародного захисту саме прав жінок в тих або інших аспектах досліджувалися в працях таких вчених країн СНД, як Г.К. Дмитрієва, Коршунова К.Н., Смирнова Р.М., Проскурнікова К., Чеботарьова А.С. В інших країнах їх вивчали -- Алстон Ф., Аткінс З., Бусклей М., Дахл Т.С., Морріс А., Карел Вассак та ін. Окремі аспекти цієї великої сфери міжнародно-правових відносин розроблялися Абрамовою А.А., Іванкіною Т.В., Машикою Т.О., Мовчаном А.П., Мюллерсоном Р.А., Городецькою І.К., Завадською Л.М., Захаровою Н.В., Кудрявцевою Г.О., Ремізовою К.В., Міленковою С., Шибаєвою О.О. Серед зарубіжних дослідників її розробляли Брокас А., Евлін Е., Хевенер Н., Хаддум М., Келлі Л., Барроус Н., Де Са Р., Галей М., Харвей Р.А., Госкін Ф., Морсинк Дж., Рісафренте З., Шапріо-Лібай Н., Ваїзмен С. та ін.

Але в цих работах більше уваги приділялося дослідженню питань, пов'язаних із розробленням та прийняттям міжнародних стандартів щодо захисту прав жінок, імплементації їх у національне законодавство держав, ніж висвітленню механізмів і процедур, діючих в рамках міжнародної інституційної системи; ця система все більше переймає на себе функції контролю за дотриманням державами своїх міжнародних зобов'язань у сфері досягнення рівноправності жінок, а також докладає великі зусилля у боротьбі із транснаціональною злочинністю у сфері торгівлі жінками та дітьми, що переслідують цілі проституції, рабства, та інші види гноблення та приниження жінок. Єдиним в Україні сучасним дослідженням, присвяченим висвітленню загальних механізмів захисту прав людини в інституційній системі ООН, є дисертаційна робота Хауамди Галеба Ауд Мустафи. Але і в ній детально не розглядаються складові частини багаторівневої міжнародної системи захисту прав жінок, яка характеризується існуванням взаємопов'язаного комплексу специфічних принципів та норм міжнародного права прав людини.

Мета та основні завдання дослідження. Основною метою даного дисертаційного дослідження є аналіз загальних та спеціальних механізмів і процедур у сфері захисту прав жінок, створених і діючих в рамках міжнародної інституційної системи, які охоплюють універсальний та регіональний рівні і які пов'язані із національними засобами забезпечення існуючих міжнародних стандартів прав і свобод людини у зазначеній сфері.

Відповідно до цього у дисертації основна увага зосереджена на розв'язанні таких завдань:

-- простежити виникнення і розвиток інституту міжнародного захисту прав і свобод жінок;

-- розкрити правову природу міжнародних механізмів та процедур у сфері захисту прав і свобод жінок;

-- узагальнити міжнародну та національну практику застосування міжнародних механізмів та процедур у сфері захисту прав і свобод жінок;

-- визначити координаційні та інші механізми реалізації принципів та стандартів прав жінок у внутрішньому правопорядку держав;

-- праналізувати процес створення наднаціональних елементів щодо міжнародного захисту прав і свобод жінок у різнорівневій міжнародній інституційній системі;

-- показати вплив міжнародних механізмів та процедур у сфері захисту прав і свобод жінок на формування міжнародної правосуб'єктності індивіда.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародних відносин, який стосується створення та розвитку механізмів та процедур міжнародних організацій у сфері захисту прав і свобод жінок, а також їх взаємодії з національними правопорядками держав.

Предметом дослідження є конкретний аналіз механізмів і процедур міжнародної інституційної системи, які застосовуються в ній в процесі здійснення захисту прав і свобод жінок.

Методологічну основу дисертації становить сучасна концепція захисту прав жінок, що розроблена в рамках ООН. Ця концепція відбиває розуміння природи прав людини, виходячи із поєднання природно-правового та позитивно-правового підходів до розуміння прав людини у міжнародному праві; велике місце в ній займає комплекс прав і свобод жінок, який є предметом не тільки загального захисту прав людини з боку міжнародного співтовариства, але й предметом його специфічного захисту, що випливає із особливостей становища жінок як соціальних та фізичних індивідів. Це й обумовлює створення і розвиток спеціальних механізмів та процедур захисту прав жінок у міжнародній інституційній системі, яка є основним предметом дослідження даної дисертації.

У той же час при дослідженні конкретних міжнародних процедур і механізмів використовувалися загальновизнані у правовій науці такі конкретно-наукові методи, як історичний, формально-юридичний, порівняльний, соціологічний, системний та природно-правовий, які знаходять широке застосування у сучасній науці міжнародного права.

У дисертаційній роботі використані праці українських та інших вчених юристів-міжнародників країн СНД, а також вчених з інших держав, які присвячені розвитку теорії і практики міжнародного права прав людини, і особливо захисту прав жінок, які формують нову загальнодемократичну методологію, що має сприяти ефективному функціонуванню системи міжнародного захисту прав жінок. Зокрема, це праці: Абрамової А.А., Буткевича В.Г., Денисова В.Н., Дмитрієвої Г.К., Євінтова В.І., Заблоцької Л.Г., Іванкіна Т.В., Ісаковича С.В., Коршунової К.М., Машики Т.О., Мовчана А.П., Мюллерсона Р.А., Городецької І.К., Завадської Л.М., Захарової Н.В., Кудрявцевої Г.О., Ремізової Є.В., Тарасової О.В., Смирнової Р.М., Шибаєвої О.О. та ін.

Західна наука представлена працями таких відомих вчених, як: Алстон Ф., Аткінс С., Барроус Н., Вассак Карел, Дахл Т.С., Бусклей М., Брокас А., Евлін Е., Госкін Ф., Морскін Дж., Морріс А., Макдугал М., Робертсон А., Хевенер Н. та ін.

У дисертації використані праці вчених з Індії, Бангладеш, Пакистану, Ізраїлю і арабських держав, зокрема праці: Б.Н. Рамчарана, Абдул Фазала, Абдул Адуд Вукана, Акаві Діба, Мохамед Саїда, М.П. Шарма, Чарльза Гамільтона, Едді Асірватама та ін.

Емпіричну основу даної дисертації становлять: документи і матеріали ООН та її спеціалізованих установ; документи з прав людини таких регіональних організацій, як Рада Європи (РЄ), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Організація Американських Держав (ОАД), рішення Суду ЄС, Європейського суду з прав людини; документи Комітету щодо ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, Комітету з прав людини, Комісії ООН з становища жінок та інші документи, які стосуються правового статусу жінок.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення та висновки у своїй сукупності дають певну картину сучасного стану захисту прав жінок на рівні міжнародної системи ООН та пов'язаними з нею регіональними системами. Міжнародне співтовариство все більше бере на себе відповідальність за дотримання державами прав і свобод жінок та поновлення їх у випадках порушення. Знання процедур і механізмів, діючих в рамках ООН та регіональних міжнародних організацій, може сприяти виявленню цих порушень в конкретних ситуаціях і сприяти тим самим їх реальному поновленню.

Аналіз досліджуваних в дисертації питань підтверджує точку зору, яка дедалі більше стверджується у доктрині міжнародного права, що розвиток міжнародного захисту прав жінок, як і захисту прав людини в цілому, у сучасний період пов'язаний із появою в міжнародній інституційній системі певних наднаціональних функцій, і це є переконливим свідченням процесу формування міжнародної правосуб'єктності індивіда.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана у руслі загального науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України щодо дослідження актуальних питань розвитку міжнародного права. Тематика дисертації відповідає також пріоритетним завданням викладання учбової дисципліни по курсу “Міжнародне право” у Вищій школі права, що діє при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також з проблематики міжнародного права в університетах Бангладеш.

Положення і висновки дисертації можуть використовуватися при розробленні та вдосконаленні нового національного законодавства про захист прав жінок в Бангладеш та Україні, для створення або розвитку регіональних механізмів і процедур захисту прав і свобод жінок в Африці, Азії, Арабському світі.

Наукова новизна дисертації і особистий внесок дисертанта. Дана дисертація є першим в українській науці міжнародного права, як і в Бангладеш, дослідженням, присвяченим безпосередньому вивченню теорії і практики інституційних механізмів і процедур універсальних та регіональних міжнародних організацій, які діють у сфері захисту прав жінок. У ній аналізуються сучасні тенденції, що характеризують розвиток міжнародної системи захисту прав жінок і шляхи підвищення її ефективності, пов'язані із зростанням використання органами ООН та іншими міжнародними організаціями відповідних механізмів і процедур.

Наукову новизну роботи відбивають насамперед наступні основні результати дослідження:

-- міжнародний захист прав жінок виходить із інституційної системи ООН та регіональних міжнародних організацій, наділених відповідними правами і обов'язками щодо забезпечення прав і свобод жінок, встановлених в міжнародних конвенційних нормах;

-- відповідальність міжнародного співтовариства у сфері захисту прав і свобод жінок перш за все грунтується на загальних та спеціальних процедурах і механізмах, встановлених в інституційній системі ООН та в інших міжнародних організаціях універсального характеру, разом із такими регіональними міжнародними організаціями, як Рада Європи, Організація Американських Держав, Ліга Арабських Держав, Організація Африканської Єдності;

-- вказані механізми та процедури становлять самостійний і взаємопов'язаний об'єкт міжнародно-правового регулювання і спрямовані на виконання державами своїх міжнародних зобов'язань у сфері захисту прав жінок, виявлення фактів порушення прав людини і вироблення засобів для відновлення порушених прав на міжнародному рівні;

-- висновок про те, що згадані механізми та процедури інституційної міжнародної системи у сфері захисту прав жінок характеризуються наднаціональними функціями або тими чи іншими елементами таких функцій;

-- висновок про те, що в сучасному міжнародному праві відбувається процес визнання прав і обов'язків жінок як складової частини міжнародної правосуб'єктності індивіда.

Апробація та публікації результатів дисертаційного дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях та семінарах відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецкого НАН України, а також доповідалися на міжнародних конференціях "Південна Азія та світовий порядок, що змінюється", проведеної бангладешським Центром по дослідженню проблем розвитку в 1997 р. у м. Дакка, та ““Дискримінаційна політика держави відносно жінок", що відбулася у цьому ж році там же під егідою неурядової “Організації по забезпеченню прав людини у Бангладеш”. Основні положення дисертації викладені у трьох публікаціях, що містяться у відповідних збірниках наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.Загальний обсяг роботи -- 197 сторінок; список використаної літератури займає 15 сторінок (205 найменувань)

2. Зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність і ступінь дослідженості у науці міжнародного права теми дисертації, визначаються її мета і завдання, дається характеристика об'єкта, предмета і методології дослідження, показано теоретичне і практичне значення роботи, її наукова новизна, особистий внесок дисертантки, ступінь апробації, впровадження і характер публікацій, в яких сформульовані основні результати дослідження.

У першому розділі -- “Формування інституту міжнародного захисту прав жінок" -- розглядаються роль і значення цього інституту в міжнародному праві захисту прав людини, виділено основні історичні етапи його розвитку, проаналізовано нормативні акти, що становлять основу міжнародного співробітництва у сфері захисту прав жінок.

Показано, що важливими віхами у формуванні міжнародно-правового захисту прав жінок стало принйтяття таких актів як Міжнародний Договір 1904 р. про боротьбу з торгівлею білими рабинями, укладений рядом держав із змінами, внесеними в нього Протоколом, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., Міжнародна Конвенція 1910 р. про боротьбу із торгівлею білими рабинями із змінами, внесеними до неї згаданим Протоколом, Міжнародна Конвенція 1921 р. про боротьбу з торгівлею жінками та дітьми із змінами, внесеними до неї Протоколом, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН у 1947 р., Міжнародна Конвенція 1933 р. про боротьбу із торгівлею повнолітніми жінками із змінами, внесеними до неї вказаним Протоколом, а також Конвенція про працю жінок до і після пологів та Конвенція про нічну працю жінок, укладені в рамках Міжнародної організації праці (МОП) у 1919 р.

Основна увага приділена розгляду діяльності ООН щодо реалізації прав і свобод жінок: саме завдяки цій всесвітній організації захист цих прав перестав носити з боку міжнародного співтовариства епізодичний, тимчасовий характер і отримав постійну організаційно-правову основу, в якій велике значення відіграють відповідні механізми та процедури, створені, насамперед, на підставі Статуту ООН та прийнятих міжнародних угод у сфері прав людини в цілому і прав жінок зокрема.

Крім Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про права людини, в рамках ООН прийнято ряд нормативних актів, які безпосередньо торкаються становища та міжнародного захисту жінок. До них, зокрема, належать Конвенція 1949 р. про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами, Конвенція 1952 р. про політичні права жінок, Конвенція 1957 р. про громадянство заміжньої жінки, Конвенція 1962 р. про згоду на вступ до шлюбу, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів і особливо всеосяжна Конвенція 1979 р. про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок.

У дисертації підкреслюється, що міжнародний захист прав жінок як самостійний інститут сформувався і розвивається, насамперед, завдяки ООН. Показано, що великий вклад у міжнародну систему захисту цих прав і свобод внесли також Генеральна Асамблея, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) і спеціалізовані установи ООН, особливо ЮНЕСКО, під егідою якої було прийнято важливу Конвенцію 1960 р. про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти, і МОП, завдяки зусиллям якої стало можливим створення широкої нормативної бази, спрямованої на захист трудових прав жінок; з цією метою у рамках МОП прийнято понад 300 конвенцій і рекомендацій щодо прав людини в галузі праці, які безпосередньо або опосередковано торкаються захисту соціально-економічних прав жінок. Серед них важливе значення для ліквідації економічної нерівності жінок мають такі міжнародно-правові акти, як Конвенція 1951 р. про рівну винагороду за працю рівної цінності і Конвенція 1958 р. про боротьбу з дискримінацією при наймі на роботу і заняттях, що встановлюють рівність жінок з чоловіками у сфері праці.

Вивчення механізмів та процедур міжнародної інституційної системи захисту прав жінок на всіх рівнях -- універсальному та регіональному свідчить, що важливою тенденцією їх розвитку є надання ним наглядових функцій наднаціонального характеру як найбільш ефективного засобу захисту прав людини в цілому і жінок зокрема.

У зв'язку з тим, що реальне забезпечення міжнародних стандартів в галузі прав людини залежить, передусім, від окремих держав, особливу увагу у дисертації приділено розгляду механізмів імплементації згаданих та інших міжнародних угод у внутрішнє право окремих держав, у тому числі, проаналізовано досвід у цій сфері Бангладеш.

Підкреслюється, що Бангладеш, яка у 1974 р. набула членства в ООН, прагне імплементувати міжнародні норми прав людини у своє законодавство відповідно до Загальної декларації прав людини та інших міжнародних документів, що встановлюють міжнародні стандарти у сфері захисту прав і свобод жінок на основі прийняття відповідних конституційних норм та інших законодавчих актів. У той же час реальна ситуація у цій країні, зумовлена певними соціально-економічними, політичними, релігійними й іншими об'єктивними і суб'єктивними чинниками, робить вказаний процес важким і суперечливим.

У другому розділі -- “Створення і розвиток універсальних механізмів і процедур міжнародного захисту прав жінок" -- показано, що одним з найважливіших чинників підвищення ефективності реального захисту прав жінок є становлення та розвиток міжнародних механізмів і процедур, спрямованих на реалізацію норм міжнародного права у досліджуваній сфері міжнародного співробітництва держав.

З цією метою в межах ООН створені і діють органи, що займаються питаннями міжнародного захисту прав і свобод жінок. Їхня мета -- домогтися загальної поваги і забезпечення прав і свобод для жінок усіх країн світу без будь-якої дискримінації. Такі органи відзрізняються за своїми цілями, обсягом повноважень, місцем і роллю в інституційній системі ООН. Їх можна розділити на дві групи. До першої групи належать комісії, що володіють загальною компетенцією у сфері міжнародного захисту прав жінок, а до другої -- органи, що здійснюють спеціальні процедури у сфері міжнародного захисту прав жінок і діють на основі відповідних міжнародно-правових актів універсального характеру. Виходячи з вказаних організаційно-правових моментів, вони можуть бути також охарактеризовані як інституційні органи, що діють у системі ООН, і конвенційні органи, які функціонують на основі відповідних міжнародних конвенцій.

Інституційні органи утворюються відповідно до Статуту ООН та конвенційних норм. Їхня діяльність не обмежується контролем за виконанням державами міжнародних стандартів у галузі захисту прав жінок, оскільки вони володіють універсальною компетенцією у цій сфері. Ці органи складаються з представників держав-членів, що дозволяє охарактеризувати їх як “політичні".

Так, Комісія ООН з прав людини і Комісія ООН з питань становища жінок, створені у 1946 р., надають істотну допомогу ЕКОСОР у питаннях реалізації прав людини, включаючи права і свободи жінок. Перша займається усіма питаннями порушення прав людини, що мають грубий і масовий характер; для їх вивчення вона може призначати спеціального доповідача, а також створювати робочі групи для вироблення рекомендацій відповідним органам ООН, включаючи Генеральну Асамблею. Друга ж -- уповноважена спеціально розглядати питання, пов'язані із захистом прав і свобод жінок.

У дисертації міститься аналіз юридичної природи найбільш важливих універсальних процедур міжнародного захисту прав жінок. Для здійснення захисту прав і свобод жінок в рамках ООН діє значна кількість правозахисних органів, які, у свою чергу, можна розділити на дві основні групи -- “договірні" і “функціональні".

Договірні органи створюються на основі відповідних міжнародних конвенцій для контролю за виконанням державами-учасниками конвенційних положень і складаються з незалежних експертів, які виступають у своїй особистій якості. Існує сім таких конвенційних органів, два з яких безпосередньо займаються питаннями захисту прав жінок. Ці органи для розгляду індивідуальних скарг встановлюють власні правила, які можна розділити на: (i) процедури, що мають на меті відшкодування збитків особі, яка подала скаргу; (ii) процедури, спрямовані на збір інформації за допомогою розгляду скарг про порушення прав і свобод жінок.

Серед усіх органів з питань захисту прав жінок Комітетові з ліквідації усіх форм дискримінації стосовно жінок, який створено для контролю за виконанням положень Конвенції 1979 р. і діє з 1982 р., належить одне з чільних місць. Обгрунтовується теза, що з метою підвищення ефективності роботи Комітету необхідно вжити додаткових заходів, спрямованих на збільшення тривалості терміну його сесій і розширення повноважень з тим, щоб Комітет мав змогу самостійно розглядати необхідні питання і приймати рішення з індивідуальних скарг.

Комітет з прав людини, утворений у1977 р. для контролю за реалізацією положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, є єдиним органом, уповноваженим розглядати індивідуальні скарги жінок (як і чоловіків) про порушення їх прав і самостійно приймати остаточні рішення. Однак діяльність даного Комітету також потребує підвищення ефективності його діяльності. Наприклад, необхідно гарантувати політичну і технічну освіту жінок з країн третього світу, забезпечувати постійний зв'язок з неурядовими організаціями різних держав, які займаються питаннями захисту прав жінок, а також у необхідних випадках надавати конкретну підтримку жінкам, насамперед у сфері зайнятості.

У дисертації зроблено висновок, що як загальні органи з прав людини, зокрема Комітет з прав людини, так і спеціальні органи з прав жінок, наприклад Комісія з питань становища жінок, поряд із здійсненням важливої наглядової функції, наділяє індивіда правом безпосереднього звернення із скаргою на державу, яка порушує відповідні стандарти прав людини, і одночасно зобов'язує цю державу надавати таким органам та петиціонеру у встановлений строк письмове пояснення або заяву, включаючи відомості про вжиті заходи. У зв'язку з цим обгрунтовується положення про те, що права індивіда на петицію виникло як самостійний міжнародно-правовий інститут, що розвивається, шляхом становлення різного роду процедур. Зроблено висновок, що даний інститут є важливою складовою частиною процесу утвердження у міжнародному праві певних прав і обов'язків індивіда, що свідчить про становлення його міжнародної правосуб'єктності. Велику роль у цьому процесі становить розвиток у міжнародному праві комплексу спеціальних прав жінок, ефективність дотримання яких державами багато в чому залежить від спеціальних міжнародних механізмів і процедур.

Третій розділ -- “Створення і розвиток регіональних механізмів захисту прав жінок" -- присвячений системі захисту прав жінок різних регіонів світу, ї створенню і розвитку механізмів та процедур, притаманних їх регіональним системам, недолікам у їх діяльності. Він містить також рекомендації щодо підвищення ефективності регіональних систем захисту прав жінок.

Регіональні механізми захисту прав жінок створено з метою більш ефективного здійснення міжнародного захисту прав жінок. Вони діють не відокремлено і самостійно від універсальних, а, навпаки, -- повинні доповнювати один одного, тісно координуючи між собою роботу.

У залежності від географічного розподілу і особливостей правового механізму кожної з регіональних систем, що охоплюють захист прав людини взагалі і захист жінок зокрема, у дисертації вони поділяються на такі: європейська система захисту прав людини; міжамериканська система захисту прав людини; африканська система захисту прав людини; система захисту прав людини арабських країн; азіатська система захисту прав людини.

Європейська система. На європейському континенті створено найефективнішу систему захисту прав людини, у тому числі й захисту прав жінок. Це вдалося досягти, насамперед, завдяки таким авторитетним європейським міжнародним організаціям, як Рада Європи і Європейський Союз, що здійснюють значний обсяг роботи для забезпечення юридичної і фактичної рівноправності жінок у політичній і соціально-економічній сферах.

Жінки, як і чоловіки, мають право згідно з Європейською конвенцією з прав людини подати скаргу у зв'язку з порушенням їх прав до Європейського Суду з прав людини. Рішення Суду є остаточним і юридично обов'язковим для держав-членів Ради Європи (даний судовий орган приймає до розгляду справи за умови, якщо усі можливі національні засоби відновлення порушених прав використано). Україна, яка стала членом Ради Європи і приєдналася до вказаної Конвенції, також зобов'язана забезпечувати під контролем цієї регіональної організації рівноправність чоловіків і жінок. Однак у буденному житті жінок існує чимало проблем. Жінкам доводиться зустрічатися з різного роду сімейним гнобленням, сексуальними зазіханнями, проституцією та різного роду дискримінацією. Новій Європі слід ще багато зробити для поліпшення становища жінок.

Міжамериканська система. З метою покращення загального становища прав людини в американських державах було прийнято Міжамериканську конвенцію з прав людини 1965 р. Однак, для реалізації ряду прав спеціально для американських жінок ще у 1928 р. на 6-ій Конференції в Гавані було засновано Міжамериканську комісію жінок (СІМ). Вона була створена на постійній основі у 1948 р. на 9-ій Конференції у Боготі.

Крім того, для захисту прав американських жінок прийнято ряд конвенцій. Серед них -- Конвенція 1933 р. про громадянство жінок, Конвенція 1948 р. про політичні права жінок, Конвенція 1984 р. про громадянські права жінок. Було також створено міжнародні органи та організації, зокрема, Постійний комітет у рамках CIM, Багатонаціональний центр жінок та Міжамериканський суд з прав людини, за допомогою яких в ОАД запроваджено ефективний регіональний механізм захисту прав жінок.

Незважаючи на вказані юридичні механізми міжамериканської системи, жінки і сьогодні страждають “де-факто" від різних порушень їх прав і дискримінації. Особливо це стосується жінок з кольоровою шкірою та жінок, які мігрують, адже саме ця категорія становить значну частину населення міжамериканського субрегіону.

Африканська регіональна система. З метою захисту прав людини у цьому регіоні ОАЄ прийняла у 1981 р. Хартію прав людини і народів. Але для міжнародного захисту прав жінок регіональний механізм в країнах Африки відсутній, хоча як у період національних рухів за незалежність в роки колоніалізму, так і у розвитку економіки після отримання незалежності, африканські жінки відігравали значну роль. Уявляється необхідним, виходячи з досвіду європейських країн, створити й у рамках ОАЄ спеціальний механізм захисту прав жінок.

Система арабського світу. Питання захисту прав жінок, як і загалом прав людини у цьому регіоні, до цих пір розглядаються здебільшого на основі Корану і шаріату. В рамках ЛАД для розгляду прав жінок існує Комісія з статусу арабських жінок, яка розглядає питання сімейного права, проблеми дискримінації за ознакою статі і шляхи їх усунення, освіти жінок, роль жінок у національному розвитку тощо. Для реалізації цих функцій в рамках Ради ЛАД існує “План дій" Комісії. Однак нині ці установи зайняті більшою мірою правами арабських жінок і чоловіків на окупованих арабських територіях, ніж порушеннями їх прав у своїх державах та їх усуненням.

В арабському світі права жінок особливо ущемлюються, через що останні є ніби другосортними громадянами. Необхідно змінювати менталітет арабських чоловіків і підвищувати реальну ефективність державних засобів, які застосовуються для захисту прав арабських жінок.

Азіатська система. Азія -- найбільший континент за територією і населенням, конгломерат держав, серед яких існують корінні відмінності у соціальній структурі, релігійних, філософських, культурних традиціях; суттєво різняться також їх політичні, ідеологічні, правові системи, рівні економічного розвитку. Народи цих держав майже не мають спільного історичного минулого. Внаслідок цього в Азії відсутнє поняття азіатських націй і з цієї причини не існує спеціальної для цих країн системи захисту прав людини. Виходячи з різних причин, тут існує ряд об'єднань держав мікро-регіональної кооперації, таких як СЕАТО, АСЕАН, Азіатський банк розвитку, Група-д-8. Але у рамках цих організацій також не існує азіатських механізмів захисту прав людини, хоча вони могли б бути створені там з тих або інших проблем, в тому числі з метою поліпшення правового становища жінок.

В Азії і Тихоокеанському регіоні єдиною організацією, до компетенції якої входить захист прав людини, є неурядова організація Правоазія (Lawasia). Але держави Азії й досі не об'єдналися навколо неї. Серйозною перешкодою на шляху до такого об'єднання є і те, що ці держави не ратифікували багатьох міжнародних конвенцій з прав людини.

Для створення ефективного регіонального механізму захисту прав жінок на азіатському континенті було б доцільно, щоб азіатські держави, діючи спільно: а) ратифікували основні міжнародні конвенції з прав людини та імплементували їхні норми у своє національне законодавство; б) створили механізм захисту прав людини в рамках мікро-регіональних організацій; в) офіційно визнали роль “Lawasia" у забезпеченні прав людини, включаючи права жінок, і сприяли б їй у цій діяльності; г) забезпечили жінкам політичну освіту, спираючись на неурядові організації; д) ініціювали ефективні заходи для поліпшення правового статусу жінок за допомогою політичних партій; е) усували всі види дискримінаційної політики щодо жінок і особливо у сфері праці; є) виявили ініціативу щодо створення власного регіонального механізму захисту прав жінок, спираючись на підтримку ООН та її спеціалізованих установ.

Отже, в галузі захисту прав жінок майже у всіх регіонах світу існує безліч серйозних проблем, насамперед економічних. Негативну роль відіграють також пануючий менталітет чоловіків, незнання жінками своїх прав та процедур їх захисту, триваюча дискримінаційна політика держав та їх органів щодо жінок тощо. Усунення цих проблем сприятиме реальному здійсненню жінками своїх прав та поліпшенню їх становища у всіх сферах політичного, економічного і культурного життя.

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження та визначаються основні тенденції у розвитку міжнародних механізмів та процедур у сфері захисту прав і свобод жінок.

Інститут міжнародного захисту прав жінок склався і розвивався разом з формуванням у сучасному міжнародному праві нової галузі міжнародного права -- міжнародного права захисту прав людини. Нормативно-правовою основою захисту прав жінок є, насамперед, такі документи як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжнародні пакти про права людини, а також понад 20 міжнародних конвенцій, прийнятих під егідою ООН та її установ, спеціально присвячениих захисту їх прав.

Поряд з універсальними міжнародними угодами важливе значення у сфері поліпшення правового становища жінок має діяльність таких регіональних організацій, як Рада Європи, Європейський Союз, Організація Американських Держав, Організація Африканської Єдності, Ліга Арабських Держав.

На прикладі Ради Європи, що спирається у своїй діяльності на такі угоди, як Європейська конвенція з прав і основних свобод людини 1950 р., Європейська соціальна хартія 1961 р. і ще 155 конвенцій та протоколів, cпрямованих на співробітництво європейських держав у різних галузях людської діяльності, гармонізацію і вдосконалення їхнього законодавства в інтересах захисту прав людини, проглядається певний прогрес, досягнутий жінками Європи у захисті своїх прав і свобод.

Сьогодні у Європі практично не існує юридичних бар'єрів, що перешкоджають жінці брати участь у всіх сферах соціального життя. І все ж її фактичне положення значно відстає від юридичного. Жінка заробляє менше чоловіка за працю рівної цінності. Вона частіше, ніж чоловік, стає жертвою безробіття і бідності, зазнає різних форм насильства, що несумісно з демократичниси цінностями Ради Європи. Відмічені проблеми у ще більш загостреній формі існують в інших регіонах світу.

Тому, з метою поліпшення становища жінок, необхідно: ратифікувати усіма державами відповідні міжнародні конвенції та здійснити імплементацію принципів та стандартів, що містяться в них, у національне законодавство; не перешкоджати звертанню жінок до міжнародних наглядових органів за відновленням їх порушених прав, а там, де існують судові органи -- забезпечити вільний доступ до них.

Спостерігається подальший розвиток існуючих міжнародних механізмів та процедур у сфері захисту прав жінок, яким притаманні елементи наднаціональності, що значно розширює відповідальність інституційної системи ООН та відповідних регіональних структур за дотриманням цих прав.

Основні публікації

право захист жінка міжнародний

1. Международно-правовое регулирование гражданства замужней женщины в свете принципа равноправия // Щорічник наукових праць молодих вчених Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Державо і право”.-- Випуск перший.-- К., 1997. -- С. 194-201.

2. История возникновения и развития института международной защиты прав женщин // Збірник наукових праць аспірантів та студентів Ради молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка “Актуальні проблеми міжнародних відносин”. Випуск 3. Частина ІІ. -- Київ, 1997. -- С. 88-92.

3. Вопросы имплементации международных прав женщин в национальном законодательстве Бангладеш // Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Правова держава”. Випуск дев'ятий. -- К., 1998. -- С. 416-420.

Размещено на Allbest.ru