2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА І РОЗВИТКУ (ОЕСР) - ORGANIZATION FOR ECONOMIC COOPERATION AND DEVELOPMENT (OECD)

2.1 ОЕСР: СКЛАД, МЕТА І ЦІЛІ ДІЯЛЬНОСТІ

Організація економічного співробітництва і розвитку -- ОЕСР (Organization for Economic Cooperation and Development - OECD) була створена в 1961 p. на основі Конвенції про її створення, яка була підписана 14 грудня 1960 р. у Парижі і вступила в дію 30 вересні 1961 р. після її ратифікації всіма країнами-учасницями. В політичному, організаційному та юридичному відношеннях стала наступницею Організації європейського економічного співробітництва, заснованої в 1948 р. для реалізації «плану Маршалла». Нагадаємо, що цей план був спрямований на економічну допомогу США країнам Європи, які постраждали внаслідок світової війни. За відомих політичних обставин "планом Маршала" були охоплені тільки західноєвропейські країни. Вже до середини 50-х років план практично було виконано, Західна Європа не тільки відновила зруйноване господарство, але й перевершила довоєнний рівень. Більше того, найбільші країни цього регіону -- ФРН, Франція, Велика Британія, Італія -- по деяким економічним параметрам наблизились до США і не мали вже колишньої потреби в допомозі з боку США й Канади. Вони вже самі були здатні на економічну допомогу менш розвинутим країнам. В цих умовах цілі організації змінилися. Із регіональної організації, якою, по суті, була ОЄЕС, нове об'єднання перетворилося на організацію глобального типу, яке сполучає наймогутніші в економічному (та й в політичному) відношенні країни світу.

Сьогодні ОЕСР -- своєрідний клуб найбагатших держав. "Перепусткою" у цей клуб є: розвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація країни. Якщо нова країна входить до ОЕСР, то це означає, що вона вже належить до типу економічно розвинутих країн. Правда, ставити знак тотожності між ОЕСР і групою розвинених країн, мабуть, не зовсім варто, бо є винятки.

Штаб-квартира ОЕСР знаходиться у Парижі. Офіційні мови - англійська та французька.

ОЕСР -- єдина офіційна міжнародна економічна організація широкого профілю, яка об'єднує не тільки кількісно значну й відносно однорідну групу держав, а й практично всі індустріально розвинуті країни.

Згідно з Конвенцією щодо створення ОЕСР її основними цілями є:

o сприяння стійкому розвитку світової економіки;

o забезпечення високого рівня економічного зростання, зайнятості й добробуту в країнах-членах;

o забезпечення фінансової стабільності як в країнах-членах, так і в усьому світі;

o сприяння розширенню світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі згідно з міжнародними обов'язками;

o лібералізація руху капіталів;

o сприяння ефективному використанню економічних ресурсів;

o заохочення досліджень і професійної підготовки в галузі науки й техніки;

o сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються.

Цілі ОЕСР виходять за суто корпоративні межі й мають глобальну спрямованість. Це означає, що метою засновників ОЕСР є організація, яка б координувала й регулювала міжнародні зв'язки у високому світовому просторі. Таким чином, ОЕСР набуває рис ООН, дублює її функції в сфері економіки. Проте дієвість її заходів вища, враховуючи політичну монолітність країн-членів і потужні важелі економічного впливу. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляданні відповідних проблем економічними органами ООН.

До складу організації входять 29 країн:

Австралія

Австрія

Бельгія

Великобританія

Греція

Данія

Ірландія

Ісландія

Іспанія

Італія

Канада

Люксембург

Мексика

Нідерланди

Німеччина

Нова Зеландія

Норвегія

Польща

Португалія

Республіка Корея

США

Туреччина

Угорщина

Фінляндія

Франція

Чехія

Швеція

Швейцарія

Японія

В роботі ОЕСР приймає участь також Європейський Союз на правах колективного члена.

Деякі пояснення щодо складу організації. Всі західноєвропейські країни включно Туреччину) стали її членами як отримувачі допомоги за "планом Маршала". США, Канада, Австралія й Нова Зеландія за цим же планом виступали як "донори". Японія увійшла до "клубу" згодом як високорозвинута держава. Щодо Мексики й Республіки Корея, то це, за типологією, поки що нові індустріальні держави, правда, з високими темпами розвитку. Польща, Угорщина й Чехія стали членами ОЕСР наприкінці 90-х років як країни, що виявили найвищий рівень економічних перетворень серед країн з перехідною економікою. Останні шість країн у наведеному списку поступаються за рівнем економічного розвитку решті членів ОЕСР; ось чому їх поки ще не можна в повній мірі зарахувати в типологічну групу розвинутих держав. Але їх членство в ОЕСР визначає перспективу подальшого розвитку. Розширення складу членів ОЕСР означає, що поступово ця організація втрачає свій напівзакритий характер і стає дійсно глобальною. Участь в ОЕСР відкриває для країни-члена великі можливості для рівного співробітництва з найбагатшими державами.

У роботі ОЕСР беруть участь Комісія ЄС (згідно з протоколом, підписаним одночасно з Конвенцією про створення ОЕСР), а також представники Європейської асоціації вільної торгівлі - ЄАВТ, Європейського об'єднання вугілля та сталі - ЄОВС і Євроатому.

2.2 ОРГАНІЗАЦІЙНО - ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ОЕСР

За роки існування ОЕСР перетворилась в один із основних центрів розробки погодженої економічної стратегії держав-членів щодо широкого кола як внутрішніх, так і зовнішніх проблем господарського розвитку. Це відбилося у розгалуженій організаційній структурі, яка складається з (схема 2.1):

q ради;

q виконавчого комітету;

q комітетів;

q робочих груп;

q експертних комісій;

q міжнародного секретаріату;

q департаментів;

q центру зі співробітництва з європейськими перехідними економіками;

q інших автономних і напівавтономних органів.

Схема 2.1

Вищим органом ОЕСР є Рада, до складу якої входить по одному представникові від кожної країни. На своїх засіданнях Рада розглядає кардинальні питання економічної політики. В залежності від характеру питання, що обговорюється, Рада збирається раз на рік на рівні міністрів фінансів або економіки, торгівлі, закордонних справ. Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на рівні постійних представників. Рішення приймаються консенсусом, вони обов'язкові для держав-членів. До речі, це відрізняє ОЕСР від економічних органів ООН, де рішення здебільшого мають рекомендаційний характер. Обов'язковість виконання рішень підвищує дієвість ОЕСР.

Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програми розвитку країн-членів ОЕСР, а також допомоги країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою. Він визначає обсяг ресурсів, що необхідні для підйому економіки, боротьби із злиденністю в найменш розвинутих країнах. В 1993 р. Комітет прийняв рішення, згідно з якими допомога, що входить до поняття "офіційна допомога розвитку", поширюється і на країни Центральної та Східної Європи.

Безпосередньо Раді підпорядковані виконавчий та бюджетний комітети.

Виконавчий комітет здійснює оперативні й контролюючі функції, готує засідання Ради. Він складається із 14 членів. З них 7 -- постійні члени (від США, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Канади), а 7 щороку призначаються за ротаційним принципом. Він контролює діяльність ОЕСР і готує засідання Ради. Для обговорення питань утворено також Виконавчий комітет в особливому складі, до якого входять вищі посадові особи держав-членів.

Понад 150 комітетів, робочих груп та експертних комісій займаються широким колом економічних та соціальних проблем. Умовно їх можна поділити на кілька груп:

ь комітети та комісії, що займаються розробкою загальноекономічної політики на чолі з відповідним комітетом, який здійснює моніторинг країн--учасниць ОЕСР за загальноекономічним та фінансовим станом;

ь комітети, що в тісному контакті з ГАТТ -- ВТО, ЮНКТАД та іншими організаціями розглядають питання світової торгівлі та торговельної політики;

ь органи керування розвитком самих країн-членів (промисловість, сільське господарство, підготовка кадрів та ін.);

ь комітети та комісії з координації діяльності ОЕСР для надання допомоги країнам, що розвиваються, та європейським країнам з перехідною економікою.

Важливу роль у діяльності ОЕСР відіграє Комітет сприяння розвитку, який є спеціалізованим комітетом і займається розглядом питань і політики надання допомоги державам-членам; забезпечення необхідного обсягу ресурсів, які можуть бути надані країнам, що розвиваються; надання підтримки країнам з метою забезпечення їхнього стабільного розвитку. В 1993 р. до списку країн, що отримують офіційну допомогу розвиткові, були включені країни Центральної і Східної Європи. В 1995 р. був прийнятий документ «Партнерство в галузі розвитку в світі, що змінився», в якому визначені основні напрями зусиль держав-членів з підтримки стабільного економічного розвитку.

Комітет з питань конкуренції ОЕСР може розглядатися як один із лідерів міжнародних дискусій навколо питань конкуренції з огляду на його роботу, спрямовану на розробку оптимальних підходів до вирішення проблем, що базуються на поглибленому дослідженні. Комітет складається з двох робочих частин, перша - розглядає питання регулювання та антиконкурентних практик в різних галузях промисловості, друга - опікується міжнародним співробітництвом в галузі конкуренції (включаючи питання міжнародних картелів та злиттів), а також спільної групи з питань торгівлі та конкуренції та глобального форуму з питань конкуренції.

Коли в 1961 році була заснована ОЕСР, конкурентній політиці не приділялося належної уваги. Відповідний орган мав назву "Комітет з обмежувальної ділової практики" і вивчав суто законодавчі та процедурні аспекти конкуренції. Однак, згодом, оскільки конкурентна політика стала важливою складовою економічної політики кожної з країн-членів, Комітет в 1987 році отримав назву " Комітет з конкурентного законодавства та політики". Але ця подія не була суто формальною, оскільки значно зросла роль Комітету у використанні кращої практики при формуванні конкурентної політики та законодавства. Під час зустрічі в 2001 році країни-члени ухвалили рішення щодо зміни назви Комітету на Комітет з питань конкуренції. В цей час, з огляду на процеси глобалізації, Комітет акцентує свою увагу на таких питаннях як міжнародні картелі, злиття, що стають актуальними темами для країн-членів ОЕСР. Останнім часом теми для досліджень стають дедалі більш всеохоплюючими. Серед них можна окреслити 5 головних напрямів.

1. Розвиток конкурентного законодавства в країнах-членах:

· монопсонічна влада;

· підтримування перепродажних цін;

· зловживання домінуючим становищем;

· винятки з конкурентного законодавства для малих та середніх підприємств;

· захист збанкрутілих підприємств.

2. Секторальний підхід:

· фінансовий сектор;

· теле- і радіомовлення;

· поштові послуги;

· злиття в галузі автотранспорту.

3. Роль захисту конкуренції:

· дерегуляція в галузі електроенергетики, телекомунікаціях, газопостачання;

4. Нові теми для вивчення:

· захист прав інтелектуальної власності;

· державна допомога та конкурентна політика;

· програма поступливості;

· обмежувальна практика конгломератних злиттів.

5. Міжнародне співробітництво:

· питання міжнародних картелів;

· транснаціональні злиття;

· позитивна ввічливість.

Центр із співробітництва з європейськими країнами з перехідною економікою було засновано в 1990 p., тобто в той час, коли кардинальні соціально-економічні зрушення в соціалістичних країнах ставали реальністю. Ним керує директор у ранзі помічника Генерального секретаря. Центр створено з метою розв'язання таких проблем:

o планування і координація діяльності ОЕСР для підтримки економічних реформ у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ);

o організація діалогу між ОЕСР та країнами ЦСЄ, а також вивчення можливостей залучення їх до діяльності ОЕСР;

o стимулювання співробітництва ЦСЄ з міжнародними організаціями;

o підготовка керівних кадрів для країн ЦСЄ;

o надання технічної допомоги;

o організація програм розвитку й контроль за їх виконанням.

Країни, що співробітничають з Центром, поділяються на дві групи.

Перша група складається з Албанії, Болгарії, Казахстану, Латвії, Литви, Естонії, Румунії, Словаччини, Словенії, Монголії, Росії та України. Для цієї групи діє регулярна програма допомоги.

Друга група складається із країн (переважно Центральної Європи), які швидше йдуть шляхом реформування економіки. З цієї групи три держави -- Польща, Чехія й Угорщина -- вже стали членами ОЕСР.

Центр здійснює підготовку фахівців в таких галузях: конкуренція, ринок праці, соціальна політика, банківська справа, фінансова система, оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, сільське господарство, енергетика, освіта, навколишнє середовище, статистик [5, 112]. Форма підготовки кадрів -- семінари, практикуми, технічні місії та ін. Фахівці, що одержали підготовку через Центр, краще адаптуються до нових економічних реалій і здатні ефективніше здійснювати реформування національної економіки.

Діяльність Центру відбувається у двох основних напрямах:

1) загальна робоча програма для 13 країн (Албанія, Болгарія, Естонія, Казахстан, Латвія, Литва, Монголія, Росія, Румунія, Словакія, Словенія, Угорщина, Україна);

2) спеціальна програма, що пропонує рамочні умови співробітництва з ОЕСР країнам, які успішно здійснюють ринкові реформи.

Центр організовує і проводить семінари з таких питань: економічний розвиток і структурна перебудова; конкуренція; ринок праці; банки і соціальна політика; банківська справа і фінансова система; оподаткування, торгівля, інвестиції, промисловість, сільське господарство; енергетика, освіта; навколишнє середовище; статистика.

Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, що відають основними комітетами: економіка; статистика; навколишнє середовище; співробітництво в галузі розвитку; торгівля; фінанси; податки й підприємництво; наука, технологія й промисловість; інформатика й комунікація; бюджет і фінанси; адміністрація й персонал. Секретаріат очолюється генеральним секретарем, який призначається Радою на 5 років. Секретаріат виконує повсякденну оперативну роботу, забезпечує діяльність Ради й Виконавчого комітету.

До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють координаційну роботу в широкому діапазоні економічних проблем. Вони утворені за галузевим принципом. Ось лише деякі з них:

ь з економічної політики;

ь з економіки й розвитку;

ь із сприяння розвитку;

ь з торгівлі;

ь з руху капіталів й невидимих угод;

ь з фінансових ринків;

ь з податкової політики;

ь з права й політики відносно конкуренції;

ь із споживчої політики;

ь з туризму;

ь з морського транспорту;

ь з міжнародних інвестицій та багатонаціональних підприємств;

ь з енергетичної політики;

ь з промисловості;

ь з наукової й технічної політики;

ь з політики в галузі інформації;

ь в справах освіти;

ь з питань робочої сили й соціальної політики;

ь з питань державного управління;

ь з охорони довкілля;

ь із сільського господарства та ін.

Секретаріат очолює Генеральний секретар, який призначається Радою на п'ять років. У його складі працюють 13 директорів, які за своєю спеціалізацією відповідають основним комітетам з економіки, статистики, охорони навколишнього середовища, співробітництва в галузі розвитку, торгівлі, фінансів тощо.

Фінансування організації здійснюється за рахунок внесків її членів. ОЕСР має офіційні відносини з багатьма міжнародними організаціями, зокрема з Міжнародною організацією праці - МОП, Організацією ООН з питань освіти, науки і культури - ЮНЕСКО, Міжнародним валютним Фондом - МВФ, Світовою Торгівельною Організацією - ВТО, Конференцією ООН з питань торгівлі та розвитку - ЮНКТАД.

У рамках ОЕСР створено кілька автономних організацій:

· Міжнародна енергетична агенція (1974 p.),

· Агентство з ядерної енергії (1972 p.),

· Центр досліджень і нововведень у галузі освіти (1968 p.),

· Центр розвитку ОЕСР (1962 p.).

Міжнародна енергетична агенція (МЕА) та Агенція з ядерної енергії (АЯЕ) є форумом для обговорення енергетичних проблем, що постають перед членами ОЕСР.

Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два науково-дослідних центри.

Центр досліджень і нововведень в галузі освіти (ЦДНО) утворено в 1968 р. для сприяння науковим дослідженням в сфері освіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє й апробує нові методи й моделі освіти, розповсюджує інформацію про новітні системи навчання.

Центр розвитку ОЕСР аналізує й узагальнює досвід про розробку й впровадження в життя економічних ідей, економічної політики з метою підвищення ефективності управління економікою, надання нового імпульсу розвитку народного господарства країн-членів. Цей досвід і знання Центр надає в розпорядження також країнам, що розвиваються. Центр має бібліотеку, яка містить роботи з економічних і соціальних проблем країн, що розвиваються.

ОЕСР регулярно розповсюджує аналітичні та статистичні матеріали (в тому числі на електронних носіях), спеціальні монографії, журнали, серійні видання, економічні звіти та прогнози, технічні та статистичні бюлетені, матеріали конференцій тощо. Регулярно публікуються “The OECD Observer” (виходить один раз на два місяці), “The Economic Outlook” (два рази в рік).

За час існування організації обсяг зовнішньої торгівлі її країн-членів збільшився більше ніж у 40 разів (див. табл. 2.1). Як видно з таблиці, сукупний імпорт постійно перевищував сукупний експорт, причому найбільша величина сальдо припадає на 80-ті роки, після чого спостерігається тенденція до його зменшення.

Таблиця 2.1 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ КРАЇН ОЕСР [3, 68] (млрд. дол.; у поточних цінах)

ОЕСР -- єдина офіційна міжнародна економічна організація широкого профілю, яка об'єднує не тільки кількісно значну й відносно однорідну групу держав, а й практично всі індустріально розвинуті країни.

Сьогодні ОЕСР -- своєрідний клуб найбагатших держав. "Перепусткою" у цей клуб є: розвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація країни.

ОЕСР є найбільш представницькою міжнародною економічною організацією капіталістичних держав, діяльність яких охоплює практично всі сторони їх економічної політики. Тим не менш протиріччя, іманентно притаманні сучасному етапу розвитку капіталістичного способу виробництва, поряд з суперечностями, що постійно виникають між країнами-членами ОЕСР з деяких питань, неминуче перешкоджають налагодженню стабільної і ефективної взаємодії між ними.

У результаті діяльності урядових органів ОЕСР з більшості найважливіших економічних питань обмежується лише їх обговоренням або теоретичними пропозиціями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. - М.: Консалтбанкир, 2000. - 368 с.

2. Міжнародні організації: Навчальний посібник / За редакцією Ю.Г. Козака, В.в. Ковалевського. - Київ: ЦУА, 2003. - 288 с.

3. Устинов И.Н. Мировая торговля: Статистико-аналит. справочник. - М.: Экономика, 2000. - 254 с.

4. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. - Вид. 2-е, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 340 с.

5. Шреплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник. - М.: Международные отношение, 1999. - 167 с.

ДОДАТОК

Організація економічного співробітництва і розвитку -- ОЕСР (Organization for Economic Cooperation and Development - OECD) була створена в 1961 p. на основі Конвенції про її створення, яка була підписана 14 грудня 1960 р. у Парижі і вступила в дію 30 вересня 1961 р. після її ратифікації всіма країнами-учасницями: Австралією, Бельгією, Великобританією, Грецією, Данією, Ірландією, Іспанією, Італією, Канадою, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною, Новою Зеландією, Норвегією, Португалією, США, Туреччиною, Фінляндією, Францією, Швецією та Швейцарією.

Размещено на Allbest.ru