Сучасні тенденції зовнішньополітичної діяльності В’єтнаму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і міжнародних відносин

Сучасні тенденції зовнішньополітичної діяльності В'єтнаму

Вступ

1. Основні напрямки зовнішньої політики В'єтнаму

2. В'єтнамо-американські відносини

3. Відносини В'єтнаму з Україною

Висновки

Література

Вступ

Соціалістична Республіка В'єтнам, країна в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря, межує на півночі з Китаєм, на півдні та заході з Камбоджею і Лаосом; омивається Південно-китайським морем.

Захоплений Францією в 1858-84 рр., В'єтнам став частиною французьких колоніальних володінь в Індокитаї, японські війська виведені з його території після війни в 1945 р. В'єтнамська війна за незалежність проти Франції розпочалась в 1946 р. Французи зазнали поразки при Діен Б'єн Фу в 1954 р. За Женевською конвенцією в 1954 р. країна була розділена по 17-й паралелі на дві окремі держави: Північний і Південний В'єтнам. На початку 1960-х рр. почалася В'єтнамська війна, що завершилася у 1976 р. створенням Соціалістичної Республіки В'єтнам. У 1978 р. відбулася війна з Камбоджею, у 1979 р. прикордонний конфлікт з Китаєм. Економічна криза призвела до появи тисяч в'єтнамських піратів, що грабували на морі. Мирна угода з Камбоджею підписана в 1991 р. Відносини з Китаєм теж нормалізувалися. З 1986 р. країна проводить політику „оновлення”, націлену на економічний розвиток, залучення іноземних інвестицій та ринкові реформи. Відносини зі США повністю нормалізувалися, активно діють посольства та торгівельні представництва США у В'єтнамі та В'єтнаму у США. У грудні 2006 р. СРВ стала членом СОТ (Світової організації торговлі).

Станом на 1998 р., СРВ визнали понад 160 країн світу. У 1991 р. були поновлені відносини з Китаєм, у липні 1995 р. - зі США, у тому ж місяці В'єтнам став членом Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). У рамках цієї організації В'єтнам провів у 1998 р. засідання на вищому рівні для обговорення азіатської „фінансової кризи” та інших питань. СРВ є членом ООН (з 1977 р.), а також учасником Азіатсько-Тихоокеанського економічного співтовариства (АПЕК), у 1995 р. підписав протокол про співпрацю з Європейським Союзом. В'єтнам є учасником Руху неприєднання.

1. Основні напрямки зовнішньої політики В'єтнаму

Меморандум про взаєморозуміння укладено між В'єтнамом і Лаосом. Свої підписи під документом поставили віце-прем'єр СРВ Нгуєн Тан Зунг, який перебуває з візитом у сусідній країні і заступник голови уряду ЛНДР Тхонглоун Сісуліт. Меморандум спрямований передусім на створення сприятливих умов для торгівлі між двома країнами.

Напередодні у В'єнтьяні відбулося засідання двосторонньої міжурядової комісії, на якому був проаналізований хід реалізації угоди про співпрацю, укладеної у 1999 р. Були розглянуті питання економічних, науково-технічних і культурних зв'язків. Зокрема, учасники засідання відзначили, що за останні шість місяців обсяг взаємної торгівлі становив 40 млн доларів. Створено низку спільних підприємств, а також відзначається зростання взаємних інвестицій у розвиток різних галузей. Здійснюється взаємодія у сфері транспорту і зв'язку.

Сторони домовилися підписати у близькому майбутньому нову угоду про співпрацю, яка б повною мірою відповідала новим реаліям.

Слід взяти до уваги, що в обстановці істотних протиріч проходив у липні 2002 р. в султанаті Бруней другий день наради міністрів закордонних справ країн-членів Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Глави МЗС не можуть прийти до єдиної позиції щодо проекту угоди про запобігання конфліктам у Південно-Китайському морі, де існують застарілі територіальні суперечки навколо багатих на нафту островів Спратлі. На них повністю або частково претендують Китай і чотири члени АСЕАН - Бруней, В'єтнам, Малайзія, Філіппіни. Асоціація мала намір спонукати Пекін до прийняття „кодексу поведінки” в цьому районі, де раніше не раз відбувалися збройні сутички через права на острови. Однак поки що АСЕАН явно не може виробити власну єдину позицію з питання про Спратлі.

Немає прогресу також з винесеного на обговорення питання про створення постійного механізму діалогу між Асоціацією, Китаєм, Японією і Південною Кореєю про зміцнення економічних зв'язків, включаючи створення зони вільної торгівлі. Країни АСЕАН ніяк не можуть домовитися, в якій країні розмістити секретаріат цієї структури.

У той же час, як повідомляють джерела, на зустрічі в Брунеї узгоджений текст спільної заяви, яка передбачає активізацію „двосторонньої, регіональної і глобальної співпраці” в боротьбі з тероризмом.

Також офіційні представники Асоціації держав Південно-Східної Азії узгодили в султанаті Бруней спільну позицію щодо спірної проблеми архіпелагу Спратлі в Південно-Китайському морі. Йдеться про те, щоб укласти з Китаєм „кодекс поведінки”, який дозволив би уникнути воєнних конфліктів у цій вибухонебезпечній зоні. Ця позиція країн АСЕАН, до якої входять 10 держав ПСА, буде представлена наступного тижня на зустрічі міністрів закордонних справ Асоціації. „Це - справжній прорив”, - заявив представник МЗС Індонезії. Спратлі, на думку спеціалістів, мають на шельфі багаті поклади нафти і газу. Це також досить перспективний район для рибного промислу. Крім того, в цій зоні проходять стратегічні морські шляхи. На ці острови, розкидані на території понад 410 тис. кв км, частково або повністю претендують Бруней, В'єтнам, Китай, Тайвань, Малайзія і Філіппіни. Китай і Тайвань не входять в угруповання АСЕАН.

Що ж стосується відносин з Росією, то після виведення російського військового контингенту з бази Камрань на півдні В'єтнаму місцеві власті розглядають питання про створення тут цивільного аеропорту. Однак за останніми даними, Міністерство національної оборони СРВ також вивчає можливість використання бази і у військових цілях. Повідомлення про це надійшли сьогодні з провінції Кханьхоа, де розташовані глибоководний порт Камрань і місцевий аеродром.

До цього в'єтнамські офіційні особи неодноразово заявляли, що даний об'єкт не буде служити базою іноземного військово-морського флоту і що Ханой має намір використовувати його „з метою соціально-економічного розвитку країни”.

Представник Головного управління цивільної авіації В'єтнаму Доан Кхак Мань повідомив про намір побудувати в Камрані новий термінал і удосконалити злітно-посадкову смугу для прийому великих літаків. Однак при цьому він не уточнив, коли саме новий аеропорт розпочне свою роботу.

Росія офіційно повернула В'єтнаму військово-морську базу Камрань. Після церемонії підписання документів на базі був спущений російський прапор, після чого вона перейшла в повне відання В'єтнаму.

Камрань була однією з найбільших баз російського військово-морського флоту за рубежем рівно 23 роки - договір про оренду Москвою цього об'єкта в центральній в'єтнамській провінції Кханьхоа був підписаний 2 травня 1979 р. У жовтні минулого року Росія заявила про намір відмовитися від використання об'єкта в Камрані. В'єтнам підтримав це рішення і підтвердив, що воно „повністю відповідає домовленостям, досягнутим щодо цього між Москвою і Ханоєм”.

Тепер після виведення росіян з Камрані вона перестане бути взагалі чиєю-небудь військовою базою: В'єтнам більше не має наміру здавати її в оренду іншим державам, а використовуватиме потенціал бази виключно з метою соціально-економічного розвитку країни. За словами міністра національної оборони СРВ Фам Ван Ча, В'єтнам стане самостійно розпоряджатися об'єктом у бухті Камрань. „Ми не здамо Камрань нікому в оренду, не будемо на її основі розвивати ніякого співробітництва з іншими країнами”, - сказав він. Заяву глави в'єтнамського військового відомства слід розглядати як офіційну відповідь на пропозиції США, які неодноразово звучали останніми місяцями, про участь у використанні бази після того, як її залишить російський флот.

Бажання США одержати Камрань стане цілком зрозумілим, якщо сказати кілька слів про те, що являє собою цей військовий об'єкт: півострів з досить великою закритою від вітрів бухтою глибиною близько десяти метрів - ідеальне місце для будь-якого порту. А розташований тут військовий аеродром з чотирикілометровою ЗПС потенційно є важливим елементом транспортного вузла.

Що ж стосується економічного розвитку В'єтнаму та його впливу на роль і місце цієї країни в регіоні Південно-Східної Азії та світі загалом, то наприкінці 80-х і початку 90-х рр. ХХ ст. у В'єтнамі відбувся справжній економічний прорив, що вражаюче змінив ситуацію у розореній безперервними війнами країні.

Для прискорення притоку фінансових коштів і пожвавлення активності у приватному секторі, було розроблено законодавство, що стосується пільгового оподаткування зарубіжних інвесторів, створені „зони експортного виробництва”, стимулювалася діяльність іноземних банків. Проводилася реорганізація і поступова приватизація ряду підприємств державного сектора. Кількість державних підприємств зменшилась з 12084 у 1991 р. до приблизно 6300 в 1995 р., в основному, за рахунок ліквідації слабких підприємств і об'єднання ряду підприємств суміжного профілю.

З 1990 по 1997 рр. валовий внутрішній продукт збільшувався щорічно в середньому на 8,9 %, а фактичні капіталовкладення зростали приблизно на 25 % на рік.

У 1995-1997 рр. за темпами економічного зростання В'єтнам лідирував серед країн-членів АСЕАН. Обсяг прямих іноземних інвестицій з 2,3 млрд. дол. США у 1991 р. зріс до 31,2 млрд. дол. США у 1997 р. У 1991-1998 рр. відбувалося швидке зростання експорту - з 2042 млн. дол. США до 9356 млн. дол. США, або на 27 % на рік, а імпорту - з 2105 млн. дол. США до 11390 млн. дол. США, або на 32 % на рік. У 1998 р. експорт товарів і послуг оцінювався у 42 % ВВП, імпорт - у 47 % ВВП.

Фінансова криза 1998-1999 рр. сильно вразила економіку країн Південно-Східної Азії. У В'єтнамі вона призвела до того, що імпорт у країну зменшився на 3 % при розширенні експорту на 0,9 %, іноземні інвестиції скоротилися.

У 2000 р. обсяг валового внутрішнього продукту країни становив 154,4 млрд. доларів США, у підрахунку на душу населення - близько 2 дол. США. В'єтнам має високий відсоток населення, що живе за межею бідності.

Основні інвестиційні сектора: нафтогазова промисловість, харчова промисловість, важка промисловість, готельна справа і туризм, зв'язок, сільське і лісове господарство й рибальство.

Іноземні інвестиції, що направляються насамперед у промисловість і сферу послуг, концентруються переважно у великих містах - Ханої, Хайфоні й Хошіміні.

У 1998 р. головними країнами-інвесторами були: Сінгапур, Тайвань, Японія, Південна Корея, США, Франція, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Китай, Росія. У 1998 р. під впливом фінансової кризи стався масовий вихід європейських і американських бізнесменів із В'єтнаму. Тільки в Хошіміні закрилося приблизно 180 представництв іноземних фірм.

Зовнішньоторговельні зв'язки підтримуються передусім із державами Східної Азії та Європейського союзу.

Основні статті експорту: сира нафта, вугілля, морепродукти, рис, кукурудза, кава, каучук, чай, одяг, взуття.

Головні експорт-партнери: Китай, Японія, Німеччина, Австралія, США, Франція, Сінгапур, Великобританія, Тайвань.

Основні статті імпорту: машини і машинне обладнання, нафтопродукти, добрива, продукти із сталі, бавовна-сирець, зерно, цемент.

Головні імпорт-партнери: Японія, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Китай, Таїланд, Гонконг, Малайзія, Індонезія, Франція, США, Швеція.

Проводяться спільні навчання Індії і В'єтнаму в Південно-Китайському морі, між ними підписані угода про співробітництво в сфері ядерних досліджень. Офіційно метою навчань оголошується боротьба з піратством, а ядерне співробітництво характеризується як „мирне”, однак партнером Індії виступає потенційно найбільш сильна і найбільш антикитайсько налаштована (в силу історичних причин) країна Південно-Східної Азії. Інтереси спільного стримування китайського проникнення в ПСА робить „малопомітним” авторитарний характер нинішніх правлячих сил у В'єтнамі і для США.

2. В'єтнамо-американські відносини

Після поразки у в'єтнамській війні і виводу військ США розпочали політичні блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму. Завдяки соціально-економічному, політичному, зовнішньополітичному відновленню після 1986 р., вирішенню проблеми Камбоджі, нормалізації відносин з Китаєм, країнами АСЕАН, а також завдяки наполегливим вимогам до США припинити блокаду, зняти ембарго, відносини між В'єтнамом і США на початку 90-х покращились. 9 квітня 1991 р. Америка запропонувала програму чотирьох кроків нормалізації відносин. Численні делегації американських парламентаріїв відвідали В'єтнам. Особливу увагу приділили вирішенню проблеми американських військовополонених, які зникли (POW/ MIA).

3 лютого 1994 р. президент Білл Клінтон оголосив про зняття ембарго з В'єтнаму і про створення американського посольства в Ханої.

28 січня 1995 р. посольства відкрили в столицях обох держав, а 11 липня 1995 р., президент США проголосив нормалізацію відносин з В'єтнамом. Наступного дня прем'єр-міністр В'єтнаму підтримав рішення американського уряду. Встановили офіційні дипломатичні відносини.

Для США нормалізація відносин з В'єтнамом була досить вигідна в економічному, стратегічному, політичному плані, а також для вирішення проблеми „в'єтнамського синдрому”.

По-перше, нормалізувавши відносини з В'єтнамом, Америка сподівалася налагодити пошук зниклих під час війни американців у В'єтнамі, Індокитаї. Це чи не основна мета США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. У США вважали, що тільки політика втручання, нормальні відносини замість ембарго і блокади дасть змогу вирішити проблему MIA. За попередніми підрахунками, близько 2 тис. американських солдатів вважають зниклими безвісті на в'єтнамській війні. Це пріоритет політики Клінтона, хоча ця проблема не відображає реальних інтересів Америки. Внутрішня політика США вимагала надання переваги цьому питанню. З іншого боку, саме стимулювання рішення проблеми MIA було також рішенням „в'єтнамського синдрому” і перегорнуло гірку сторінку американської історії.

По-друге, В'єтнам - країна, населення якої становить 80 млн, країна з багатими природними і людськими ресурсами, з економікою, що швидко розвивається. Це прекрасна можливість для американських підприємців зайнятися торгівлею й інвестиціями. Якщо ж залишити ембарго, то тут працюватимуть інші країни: Японія, країни Західної Європи, АСЕАН, Асоціації країн ЮВА. Тому американські підприємці сприяли нормалізації відносин з В'єтнамом.

По-третє, основний пріоритет США надають рівновазі, стабільності і безпеці в регіоні. На думку американських учених, В'єтнам важливий для рівноваги стратегій у Східній Азії і Тихоокеанському регіоні. Америку хвилює активізація Китаю, який може кинути їй виклик. З одного боку, Америка втягла Китай у політику втручання, з іншого - шукає способи запровадження сил у регіоні. В'єтнам як незалежна країна з непохитними традиціями, яка має сильні збройні сили, економіку, що активно розвивається, є впливовим членом АСЕАН і спільно з АСЕАН може протистояти Китаю. Помічник міністра закордонних справ США К. Ло стверджує: „Нормалізація відносин з В'єтнамом допоможе зміцнити політичні позиції США в Азії… Присутність Америки, яка зберігає свій вплив на В'єтнам, допоможе перешкоджати впливу інших країн, насамперед Китаю. США не хочуть, щоб Китай поширював свій вплив у всьому регіоні ЮВА”.

Зрештою, ще одна мета нормалізації відносин у тому, щоб зберегти вплив на В'єтнам, що сприятиме демократії і дотриманню прав людини, політичній реформі у державі. Такі три основні положення зовнішньої політики Клінтона. Їх називають мирним сценарієм, який США застосували в Китаї, Східній Європі.

Для В'єтнаму нормалізація відносин з Америкою була першочерговим завданням того часу. США - супердержава, що залишилася після холодної війни, вона відіграє важливу роль у світовій політиці, є найбільшим світовим економічним центром, має особливий вплив на безпеку і розвиток В'єтнаму. Саме тому в нормалізації і розвитку відносин зі США В'єтнам також мав чималі вигоди в торгово-економічній, науково-технічній сферах, у галузі освіти, стратегії безпеки. Важливо також, що там проживає понад 1,2 млн в'єтнамців.

В'єтнамо-американські відносини після нормалізації

Після встановлення дипломатичних відносин в'єтнамо-американські зв'язки мають можливість динамічно розвиватися в багатьох сферах, насамперед у торгово-економічній.

Дипломатичні відносини

Після оголошення про встановлення дипломатичних відносин у серпні 1995 р., установи зв'язку у Вашингтоні і Ханої підвищилися до рівня посольств. 9 травня 1997 р. В'єтнам і США обмінялися послами. Першим американським послом у В'єтнамі став Дуглас Петерсон, колишній льотчик, збитий у В'єтнамі, людина, яка досить активно дбала про нормалізацію. А Ле Ван Банг був призначений в'єтнамським послом у США. Процес нормалізації у сфері дипломатії був завершений. Для розвитку відносин США відкрили Генеральне консульство в м. Хошиміні (28 червня 1997 р.), а В'єтнам відкрив своє Генеральне консульство 31 жовтня 1997 р. у Сан-Франциско, де проживає велика в'єтнамська діаспора.

Встановлення найвищого представницького органу, обмін послами стали рушійною силою нормалізацій відносин між двома країнами. Сторони обмінялися делегаціями на різних рівнях з метою зміцнення відносин.

З американської сторони В'єтнам відвідали міністр закордонних справ У. Крістофер (серпень 1995 р.), міністр закордонних справ М. Олбрайт (червень 1997 р.) і (червень 1999 р.), міністр оборони У. Коен (березень 2000 р.). Особливо слід відзначити перший візит президента США у В'єтнам у листопаді 2000 р. Візит 42-го президента, Білла Клінтона започаткував нову віху у відносинах між двома країнами. В'єтнам відвідали численні делегації парламентаріїв і з партії демократів, і республіканців. Через Товариство в'єтнамо-американської дружби за останні 10 років пройшли сотні делегацій.

В'єтнам і США активно співпрацювали в регіональному форумі АСЕАН (АРФ), діалозі США-АСЕАН, самміті АСЕАН-ПМС (відбувся після самміту міністрів закордонних справ АСЕАН), Форумі економічного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АРЕС) тощо.

США вітають регіональну і світову інтеграцію В'єтнаму, підтримують його активну роль в АСЕАН, АРЕС, вступ держави у СТО. А В'єтнам високо оцінює роль США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Обидві країни працюють над вирішенням міждержавних проблем, як от організована злочинність, наркоманія, контрабанда, відмивання грошей, а також у програмах охорони навколишнього середовища, а після 11 вересня 2001 р. - проти тероризму.

Економічні відносини

Торгово-економічні відносини - основа двосторонніх відносин - розвиваються поступово, закладаючи підґрунтя для зв'язків в інших галузях. Їхній стрімкий розвиток стимулювало підписання Торговельної угоди.

Розвиток торгово-економічних відносин вимагав правової бази. Насамперед сторони домовилися розрахуватися з боргом колишньої В'єтнамської республіки, що становив 147 млн. дол. США (Договір між міністерствами фінансів 7 квітня 1997 р.). Згодом 10 березня 1998 р. президент Клінтон проголосив незастосування поправки Джексона-Веніка в американському Законі про торгівлю 1974 р. стосовно В'єтнаму зі щорічним продовженням, що дало змогу американським інвесторам вести ефективнішу конкуренцію. Дозволено отримувати допомогу Експортно-імпортного банку (EXIM BANK), Корпорації приватних закордонних інвестицій (OPIC), Морехідного управління (MADRAG), Агентства міжнародного розвитку (AID). Сторони також підписали Договір про захист авторських прав у 1997 р. 26 березня 1998 р. міністр планування й інвестицій В'єтнаму разом з американським Послом підписали двосторонню угоду, що дозволяє OPIC постачати капітал для проектів, страхувати від ризику американських підприємців у В'єтнамі.

Зрештою, після чотирьох років переговорів, 13 липня 2000 р. представники двох країн підписали Торговельну угоду, що набрала чинності 10 грудня 2001 р. Угода відкриває ринок товарам, сервісу, взаємному зниженню митних зборів, наданню національних пільг, одержанню допомоги уряду для торговельних операцій. За цією угодою експорт в'єтнамських товарів відбувається у режимі найбільшого сприяння на міжнародному ринку. Угода створила відповідну правову базу, тому американські підприємці почали експортувати товари на в'єтнамський ринок, займатися ін­вестуванням на рівноправних умовах.

До нормалізації відносин між двома країнами існувала незначна міждержавна торгівля. Після нормалізації торгівля в обох напрямках стрімко зросла: у 1993 р. двосторонній торговельний оборот становив 7,583 млн. дол. США, у 1995 р. - 169,7 млн., у 1999 р. - 838,792 млн., у 2000 р. - 1,116 млрд., а в 2001 р. - близько 1,5 млрд. дол. США. Після підписання Торговельної угоди двостороння торгівля в 2004 р. зросла в чотири рази порівняно з 2001 р. і становила близько 6,438 млрд., зросла в 20 разів порівняно з 1995 р., коли були встановлені дипломатичні відносини. В'єтнам завжди мав активний баланс. США стали його найбільшим партнером.

Обсяг американських інвестицій у В'єтнамі швидко зріс. Через кілька місяців після зняття ембарго з 15-ої позиції серед 51 країни і територій у 1994 р. він посів сьоме місце, з 70 проектами на 1,4 млрд. дол. США (1998 р.). Але до липня 2001 р. американські інвестиції становили 1,1 млрд. зі 120 проектами - це 10 позиція, тому що деякі компанії вилучили свій капітал. У 2004 р. прямі американські інвестиції становили близько 1,3 млрд. і посіли 11 місце серед усіх країн і територій, які інвестують у В'єтнам. Інвестиції США у В'єтнам становили лише 1 % від усіх інвестицій США в регіон; 28 % США інвестували в Таїланд, 20 % - в Індонезію (2003 р.). Однак, на думку Стіва Паркера, директора проекту Стар-В'єтнам, якщо порахувати також інвестиції дочірніх підприємств Америки за кордоном (інвестиції через третю країну), то прямі іноземні інвестиції США у В'єтнам до 2004 р. збільшилися в 3,5 рази порівняно з 1,3 млрд. США переважно вкладає інвестиції у в'єтнамську промисловість, нафтогазову галузь, туризм, готельний бізнес, медицину, фінанси, будівництво, сільське господарство. 2/3 інвестицій вкладають у південні провінції, 1/3 - у північні. Компанії з великими інвестиціями - це Mobil, Exxon (нафтогазова галузь), Ford, Chrysler (автомобілі), Kodak, Motorola (комунікаційне устаткування), City Bank, Bank of America.

Американські інвестиції у В'єтнам мають низку особливостей: обсяг задекларованих капіталовкладень досить високий, існує явище вилучення капіталу, не ростуть інвестиції або ростуть мало. Така ситуація склалася через те, що В'єтнам все ще вважають дорогим для ін­вестування, - існує більше ризику, ніж в інших країнах регіону.

Співробітництво у сфері оборони між країнами поступово налагоджується і прогресує. До нормалізації відносин Міністерства оборони обох країн займалися спільною діяльністю для вирішення проблеми POW/MIA. Згодом сторони обмінялися військовими аташе і військовими делегаціями. У жовтні 1996 р. заступник міністра оборони США Курт Кемпбелл відвідав В'єтнам. Сторони домовилися про обмін делегаціями з метою налагодження взаєморозуміння і довіри. У березні 1998 р. командуючий збройними силами США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні відвідав В'єтнам, а в жовтні того ж року заступник міністра оборони В'єтнаму Чан Хань відвідав США. Під час візитів країни висловили бажання розвивати військове співробітництво США - В'єтнам з метою збереження і зміцнення миру, стабільності і безпеки в регіоні.

13 березня 2000 р. міністр оборони США У. Коен уперше відвідав В'єтнам з офіційним візитом. Міністр Коен запропонував підвищити рівень військового співробітництва. 31 березня 2001 р. адмірал Деніс Блер, командуючий збройними силами США в Тихоокеанському регіоні, відвідав В'єтнам. Він мав розмову з представником Міністерства оборони В'єтнаму, яка стосувалася цивільних відносин, співробітництва проти тероризму і проблеми МІА. Делегація також відвідала Міністерство закордонних справ, її прийняв заступник прем'єр-міністра Нгуен Тан Зунг.

Особливо слід відзначити травень 2004 р., коли вперше після 1975 р. американський прикордонний корабель USS VANDEGRIFF прибув у сайгонський порт. Ця подія привернула увагу громадськості в Америці і регіоні, зміцнила відносини в сфері оборони між двома країнами. США також допомогли В'єтнаму в розмінуванні бомб, мін, поділилися досвідом у військових дослідженнях. Після 11 вересня країни почали співробітництво проти міжнародного тероризму.

Нині у відносинах країн залишаються деякі перешкоди і труднощі.

Через економічну вигоду США змушені були зняти блокади, ембарго, ізоляцію В'єтнаму, але не відмовилися від наміру скинути соціалізм у державі. Для досягнення цієї мети США застосовують стратегію розвитку мирного сценарію: ведуть пропаганду, застосовують економічні методи і стимулюють політичні перетворення всередині В'єтнаму. Президент Білл Клінтон підкреслював: „Я вірю, що нормалізація відносин і зміцнення взаємин між американцями і в'єтнамцями стимулює справу свободи у В'єтнамі, як це було у Східній Європі і колишньому Радянському Союзі”.

Через історичну, культурну несхожість країни мають різні уявлення про демократію, права людини. Уряди країн домовилися домогтися взаєморозуміння і скоротити перелік розбіжностей.

Інша перешкода на шляху до розвитку відносин - вплив „в'єтнамського синдрому” в американському суспільстві і негативне ставлення до В'єтнаму певної частини влади. Війна вже відійшла далеко в минуле, але її вплив ще помітний в американському суспільстві. Деякі американські політики через недостатню поінформованість або з іншої причини зберігають вороже ставлення до В'єтнаму, протистоять нормалізації і розвитку в'єтнамо-американських відносин.

Зрештою, розходження в політичному ладі, культурі, законодавстві також є перешкодами до розвитку відносин. В'єтнам йде соціалістичним шляхом, який відрізняється від американського устрою. В'єтнам - країна зі східною культурою, де панує повага до традицій, колективізму. А в американській культурі високо цінуються незалежність, індивідуалізм, адаптація. Законодавчі системи обох країн також мають деякі розходження.

Перспективи розвитку відносин

Минуло 10 років після нормалізації відносин двох країн. Держави мають істотні досягнення в торгово-економічній, політичній, дипломатичній, науково-технічній сферах; у галузі освіти, охорони здоров'я, у вирішенні наслідків війни (пошук зниклих американців і в'єтнамців, розмінування бомб, допомога інвалідам); існує співробітництво в боротьбі проти тероризму, міжнародних злочинців, наркотиків, відмивання грошей, торгівлі людьми; у сферах держбезпеки й оборони. Цьому особливо сприяв історичний візит, коли вперше глава в'єтнамського уряду прибув у США.

Сторони мають розбіжності у поглядах на демократію, права людини, свободу релігії, „в'єтнамський синдром” в американському співтоваристві, торговельні суперечки. У них різний державний устрій, культура, методи ведення бізнесу, законодавство. Держави готові до діалогу, перешкоди для співробітництва будуть звужені. Нині американці сприймають В'єтнам як державу-партнера, а не як територію війни. В'єтнам вважає США важливим партнером і готовий розвивати різносторонні відносини, особливо торгово-економічні.

Поглиблення двосторонніх відносин буде корисним для двох країн, і стане внеском у справу збереження стабільності і співробітництва в регіоні й у світі.

3. Відносини В'єтнаму з Україною

Соціалістична Республіка В'єтнам (СРВ) визнала незалежність України 27.12.1991. Дипломатичні відносини між нашими державами були встановлені 23 січня 1992 р. шляхом підписання відповідного протоколу.

Розбудова повномасштабного співробітництва з В'єтнамом становить один з пріоритетних напрямків української зовнішньої політики в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) і відповідає національним інтересам обох держав. В'єтнам входить до числа перспективних азіатських партнерів України.

1993 р. - розпочато діяльність Посольства СРВ в Україні на чолі з Послом В'єтнаму в Україні Чионг Тунгом (Вірчі грамоти вручив у квітні 1993 р.).

1992 р. 29 вересня - у Нью-Йорку відбулася зустріч міністра закордонних справ України з міністром закордонних справ СРВ.

1993 р. 21-23 жовтня - відбувся візит в Україну міністра закордонних справ В'єтнаму Нгуєн Мань Кама. Під час візиту Нгуєн Мань Кам взяв участь в офіційному відкритті Посольства СРВ. В'єтнамський міністр був прийнятий Президентом України, Головою Верховної Ради, міністром закордонних справ, керівниками низки державних установ України.

1994 р. березень - у Києві на запрошення Міністерства оборони України перебувала делегація Міноборони СРВ на чолі з Начальником Генштабу В'єтнамської Народної Армії генерал-полковником Дао Дінь Луєном.

1994 р. квітень - відбувся візит до СРВ міністра закордонних справ України, під час якого пройшли зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Національних Зборів і міністром закордонних справ СРВ. За підсумками візиту було підписане Спільне комюніке.

1994 р. 8-9 червня - в Україні перебувала делегація СРВ на чолі з Прем'єр-міністром Во Ван Кієтом. Серед іншого, під час візиту розглядалося питання створення Спільної міжурядової комісії.

1995 р. жовтень - відбулася зустріч Прем'єр-міністра України з Президентом СРВ Ле Дик Анєм (під час проведення в Картахені ХІ саміту країн-учасниць Руху Неприєднання), на якій обговорювалися питання подальшого вдосконалення українсько-в'єтнамських відносин.

1996 р. 7-10 квітня - відбувся державний візит до СРВ Президента України Л.Д. Кучми, під час якого було укладено Договір про принципи відносин та співробітництва між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам. Відбулися зустрічі та переговори Л.Д. Кучми з вищим керівництвом СРВ, зокрема, Президентом Ле Дик Анєм, Головою Національних зборів Нон Дик Манєм, Прем'єр-міністром Во Ван Кієтом, Генеральним секретарем Комуністичної партії СРВ До Миоєм, першим віце-прем'єр-міністром Пхан Ван Кхаєм. Президент України зустрівся з представниками ділових кіл країни і засобів масової інформації. Л.Д. Кучма відвідав вільну економічну зону (ВЕЗ) Тон Тхун та спільне українсько-в'єтнамсько-російське підприємство „В'єтсовліхтер” неподалік від м. Хошимін. Відбулась також зустріч міністра закордонних справ України Г.Й. Удовенка з міністром закордонних справ СРВ Нгуєн Мань Камом.

Сторони визначили напрямки можливого співробітництва, зумовленого взаємною зацікавленістю України та СРВ:

- наявність багаторічного позитивного досвіду двостороннього співробітництва;

- наявність у В'єтнамі десятків об'єктів, побудованих за участі українських спеціалістів (на деяких з них роботи тривають);

- взаємодоповнюваність економік України та СРВ, близькість наших технічних стандартів і, відповідно, технологічна пристосованість в'єтнамського ринку до споживання українських товарів, технологій і послуг.

1997 р. вересень - у Києві з метою проведення політичних консультацій з МЗС України перебувала делегація МЗС СРВ на чолі із заступником міністра закордонних справ Нгуєн Ван Нганем. Українську сторону на переговорах очолював Заступник міністра закордонних справ України К. І. Грищенко. Переговори підтвердили взаємну зацікавленість сторін в подальшому поглибленні співробітництва у політичній, торговельно-економічній, науково-технічній, військово-технічній та гуманітарній сферах.

1997 р. листопад - Надзвичайним і Повноважним Послом В'єтнаму в Україні призначено Доан Діка (Вірчі грамоті вручив 9-го грудня 1997 року).

1997 р. серпень - засновано Посольство України в СРВ.

1999 р. 22 березня - Посол України у В'єтнамі Р. М. Білодід вручив Вірчі грамоти Президенту СРВ.

1999 р., жовтень - у Нью-Йорку під час роботи 54-ї сесії ГА ООН міністр закордонних справ України Б.І. Тарасюк зустрівся з міністром закордонних справ СРВ Нгуєн Мань Камом і мав з ним розмову з широкого кола питань двосторонніх відносин і міжнародної політики.

1999 р., листопад - у Ханої відбулись двосторонні політичні консультації на рівні заступників міністрів закордонних справ. Під час перебування в СРВ заступник міністра закордонних справ України О.І. Майданник провів переговори із заступником міністра закордонних справ СРВ Нгуєн Ван Нганем, віце-прем'єр-міністром і міністром закордонних справ Нгуєн Мань Камом, заступником міністра оборони Чионг Кхань Чау, начальником Департаменту АСЕАН МЗС СРВ Ву Куанг Зіємом. Сторони обговорили актуальні питання двостороннього співробітництва та міжнародної політики, кооперації у військово-технічній сфері, перспективи співробітництва України з АСЕАН.

2000 р., квітень - у Києві з офіційним візитом перебував Президент В'єтнаму Чан Дик Лионг на чолі делегації у складі міністра закордонних справ Нгуєн Зі Нієна, Глави Адміністрації Президента СРВ Нгуєн Кань Зіня, міністра будівництва, міністра юстиції, заступників міністрів планування і інвестицій, науки, технологій та навколишнього середовища, транспорту, сільського господарства, торгівлі, а також в'єтнамських промисловців і підприємців (41 особа). Глава в'єтнамської держави провів зустрічі і переговори з керівництвом України. Особливістю візиту була його чітка економічна спрямованість. Сторони домовились на регулярній основі продовжувати політичний діалог з широкого кола міжнародних питань і двостороннього співробітництва.

2002 р. березень - робочий візит до СРВ заступника державного секретаря МЗС України В. Ю. Єльченка, під час якого було проведено політичні консультації, обговорено низку питань щодо співпраці та обміну досвідом у різних сферах, двосторонньої взаємодії у рамках ООН та інших міжнародних організаціях. Сторони підписали Протокол про співробітництво між МЗС України та МЗС СРВ.

Відбулася зустріч Володимира Єльченка з міністром закордонних справ СРВ Нгуєн Зі Нієном. У ході розмови сторони погодилися у тому, що традиційно дружні зв'язки між Україною та В'єтнамом зміцніли та набули характеру взаємовигідного багатостороннього співробітництва, спрямованого на забезпечення економічних та соціальних потреб двох народів, які обрали шлях оновлення та реформ. Сторони наголосили, що Україна і В'єтнам мають ефективно використовувати переваги свого географічного розташування відповідно у Європі та в Азії, розглядаючи двостороннє співробітництво як важливий фактор інтеграційних процесів, що відбуваються на євроазійському просторі.

У Ханої В. Єльченко мав також зустріч із заступником міністра закордонних справ СРВ Нгуєн Ван Нганем. Співрозмовники обговорили широкий спектр питань двосторонніх відносин, шляхи поглиблення політичного діалогу між Україною і В'єтнамом, деякі аспекти співпраці у міжнародних і регіональних організаціях. В.Єльченко висловив задоволення станом двостороннього торговельно-економічного співробітництва та відзначив позитивну роль українсько-в'єтнамської Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва у розвиткові торгівлі та економічних контактів між двома країнами.

У свою чергу, Нгуєн Ван Нгань зазначив, що створення у майбутньому Ділової ради Торгово-промислових палат України та В'єтнаму сприятиме розвитку відносин між підприємствами обох країн та реалізації ефективних пропозицій щодо удосконалення двосторонньої торгівлі.

Після завершення зустрічі сторони підписали Протокол про співробітництво між Міністерствами закордонних справ України та СРВ.

Під час свого перебування в Ханої заступник державного секретаря МЗС України виступив в Інституті міжнародних відносин МЗС В'єтнаму з доповіддю, присвяченою 10-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною і СРВ.

2002 р. квітень - візит міністра економіки та з питань європейської інтеграції України О. В. Шлапака до СРВ. Були проведені переговори з питання створення більш сприятливого торговельного режиму між двома країнами, обговорені можливості участі українських підприємств у реалізації масштабних промислових проектів на території В'єтнаму. Під час візиту було підписано Угоду між торгово-промисловими палатами України та СРВ щодо створення Ділової Ради.

2002 р. квітень - в Україну здійснив візит заступник міністра торгівлі СРВ.

15 липня 2002 р. міністр закордонних справ України Анатолій Зленко прийняв Посла Соціалістичної Республіки В'єтнам Доан Діка в зв'язку із завершенням його дипломатичної місії в Україні.

У ході бесіди відбувся обмін думками щодо низки актуальних питань українсько-в'єтнамських відносин. Було окреслено плани міждержавних контактів в'єтнамських відносин на найближчу перспективу.

Сторонами було з задоволенням відзначено істотне зростання двостороннього товарообігу, який минулого року сягнув рекордного за останні 11 років показника - майже 100 млн. дол. США.

Висновки

В'єтнамі є низка традиційних для соціалістичних країн проблем. Міжнародні правозахисні організації, зокрема, закидають в'єтнамському керівництву порушення прав людини, утиски свободи слова та віросповідання. Тут є свої політичні дисиденти, опозиційна еміграція, „в'язні сумління”. Зберігається смертна кара, здебільшого за економічні злочини та поширення наркотиків, іноді її здійснюють привселюдно, на очах сотень глядачів. Широкого міжнародного розголосу набуло придушення урядовими військами демонстрації протесту етнічної меншини (монтагнарди) у квітні 2004 р., внаслідок чого загинуло не менш ніж восьмеро осіб, багатьох поранено. Після цього уряд опустив „залізну завісу” в районі повстання, контролюючи транспорт і зв'язок і не допускаючи туди міжнародних спостерігачів.

Залишаючись соціалістичною за формою правління країною, із централізованим управлінням, В'єтнам поступово переводить свою економіку на ринкові рейки.

За стабільно високих темпів розвитку економіки держава нині посідає друге місце в Південно-Східній Азії. У 1991-2000 рр. обсяги ВВП країни подвоїлися при щорічному зростанні на 7,5 %. Від 2001 р. щорічний ріст ВВП перевищує 7 %, лише 2004 р. він становив 7,6 %. Обсяг зовнішнього товарообігу сягнув 58,46 млрд. доларів США. За підсумками 2004 р. обсяги іноземних інвестицій збільшилися порівняно з минулим роком на 35 % і становили 4 млрд. доларів.

Попри ці успіхи, в соціально-економічній сфері країни все ще існує низка гострих проблем, що зумовлено потребою практично з нуля піднімати зруйновану тривалою війною економіку В'єтнаму. Народ і уряд В'єтнаму цілеспрямовано здійснюють політику модернізації та відкритості, залучення в економічну регіональну та світову інтеграцію.

Література

1. Сучасна в'єтнамська дипломатія (1975-2002) / Під ред. Ву Зіонг Хуана. - Ханой, 2002.

2. В'єтнамська дипломатія (1945-2000). - Ханой: Вид-во Держполітики, 2000.

3. Спільне в'єтнамо-американське комюніке 21 червня 2005 // Народна газета. - 2005. - 22 червня.

4. Фан Ван Кхай. В'єтнам на шляху відновлення // Washington Times, 2005. - 21 червня.

5. Прем'єр-міністр Фан Ван Кхай. Інтерв'ю для газети Wаshington Post, 2005. - 16 червня.

6. Б. Клінтон. Декларація про нормалізацію відносин з В'єтнамом. - 1995. - 11 липня.

7. Уоррен Крістофер. Азіатсько-Тихоокеанська стратегія США. Виступ, 26 липня 1995 // Вісник соціальних наук. - 1999. - № 11.

8. В'єтнам // http://news2.ukrinform.com.ua:8101/States/Vietnam/ ukrinf.html.

9. В'єтнам // http://svit.ukrinform.ua/Vietnam/vietnam.php?menu=economy

10. http://uk.wikipedia.org/wiki/В'єтнам.

Размещено на Allbest.ru