Валютно-курсовий чинник реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Харківський національний технічний університет будівництва та архітектури

ВАЛЮТНО-КУРСОВИЙ ЧИННИК РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Андрущенко Н. П.

cпеціальність Фінанси та кредит

студентки 4курсу

Одним із найбільш актуальних і першочергових завдань для вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку економіки України є ефективна організація зовнішньоекономічної діяльності, зокрема формування валютної політики, основою якої є управління валютними ризиками, що виникають у результаті коливань валютних курсів.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування, щодо визначення умов та напрямків удосконалення процесів формування та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств за рахунок валютно-курсового чинника.

Зовнішньоекономічна діяльність, згідно статуту організації виконується відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"[1]. і інших законодавчих актів. З огляду на мету і місію товариства, на основі самоокуповування і самофінансування 1.

Закономірності розвитку міжнародної економіки та проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю досліджувалися у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, таких як О.Кириченко, А.Кредисов, Ю.Макогон, П.Орлов, І.Піддубний, С.Пивоваров, Л.Українська, А.Філіпенко та інші.

Для того, щоб найбільш повно та результативно було реалізовано стратегію зовнішньоекономічної діяльності організації, необхідно заздалегідь визначити вплив несприятливих факторів, зокрема таких, як валютні ризики, що можуть негативно вплинути на подальшу роботу.

Питаннями у сфері управління валютними ризиками займаються такі відомі вчені-економісти, як: П.Кругман, П.Жозет, С.Лізелотт, М.Енг, Л.Мауріс, Е.Крокетт, М.Голдстайн, Дж.Вільямсон та інші. У вітчизняній економічній літературі ці проблеми відображені у працях відомих українських науковців та практиків: Т.А.Важеєвської, А.С.Гальчинського, В.М.Галь, В.М.Гейця, А.А.Грищенка, С.Ю.Михайличенка, А.М.Мороза, Л.О.Примостки та інших 3.

При всій значущості розробок зазначених авторів і певному рівні опрацювання проблем поки що відсутні комплексні розробки, які б повністю розкрили теоретичні засади та практичні аспекти управління валютними ризиками підприємств-експортерів.

Зовнішньоекономічна діяльність буде найбільш успішною лише в тому випадку, якщо вихід підприємств на міжнародні ринки буде не тільки добре продуманий, всебічно обґрунтований, але і випливатиме з довгострокових цілей. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність є тісно пов'язаною із стратегічним управлінням підприємством.

Ринкова стратегія фірми передбачає зіставлення всіх альтернативних варіантів у сфері зовнішньоекономічної діяльності й обґрунтування оптимального рішення. Процес вироблення ринкової стратегії фірми охоплює такі етапи: аналіз усіх сторін зовнішньоекономічної діяльності ринку майбутнього, тобто аналіз попиту і пропозиції; можливостей підприємства та оцінку бюджетно-податкової політики, впливу тенденцій у світовій економіці; розроблення довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

Усі види зовнішньоекономічної діяльності пов'язані з міжнародними розрахунками. Під міжнародними розрахунками розуміється регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між юридичними та фізичними особами різних країн у процесі їхньої діяльності у світо-господарській сфері. Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків через банки різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські зв'язки.

На стан платіжних розрахунків комплексно впливають численні чинники[2]: економічні та політичні відносини між країнами, становище країни на товарних і грошових ринках, ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання, міжнародні торговельні правила і звичаї, регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів, відмінності в темпах інфляції в різних країнах та стан платіжного балансу.

Підприємство, в обороті якого значну частину займають угоди в іноземній валюті, є досить чутливим до валютного ризику, котрий становиться для організації головною проблемою, що потребує негайного вирішення. зовнішньоекономічний валютний курсовий ризик

Валютний ризик трактується як такий, що викликаний зміною реальної вартості платежу, висловленого в іноземній валюті, у зв'язку зі зміною її курсу. Багато підприємств, спираючись на різні теорії фінансового менеджменту, намагаються управляти валютними ризиками, інакше кажучи, хеджують себе від коливань валютних курсів.

З погляду практики, виникнення валютного ризику пов'язано зі станом валютної позиції, тобто співвідношенням між вимогами і зобов'язаннями, що стосується іноземної валюти. У випадку закритої валютної позиції, тобто коли вимоги і зобов'язання сходяться, ризик зведений до мінімуму. Коли ж валютна позиція відкрита, суми вимог і зобов'язань не сходяться, у зв'язку з чим і виникає валютний ризик. У цьому випадку банку доведеться в майбутньому купувати валюту за новим курсом і продавати по старому. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеного договору продавати валюту за курсом нижче поточного, а купувати за курсом, вище поточного.

Для мінімізації валютних ризиків використовують спеціальний інструментарій менеджера, що дозволяє йому хеджувати ці ризики на рівні окремих контрактів, і стратегії, які можуть бути використані вищим керівництвом підприємства. Це пов'язано із змінами в його організаційній поведінці і суттєво впливає на проводжувану фірмою маркетингову стратегію.

На сьогодні важливо не тільки, щоб підприємство мало виробниче зростання, а й вміло управляти вільними на поточний момент коштами, могло вчасно передбачати валютні ризики та правильно їх хеджувати. До теперішнього часу валютні застереження, як метод страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів. Стали застосовуватися методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні фючерси, міжбанківські операції «своп».

Оскільки вітчизняні підприємства порівняно недавно стали досить самостійними на світових ринках, у них ще не вистачає досвіду та кваліфікації у формуванні політики управління валютними ризиками.

Дотепер дане питання детально не розглядалося ні у вітчизняній, ні в західній літературі. Безумовно існує ряд авторів, які так чи інакше досліджували його, хоча в основному це зводилося до дослідження управління валютними ризиками. Але це лише певна частка основної проблематики. Необхідно вміти не лише визначати валютні ризики, вимірювати їх і використовувати ту чи іншу стратегію хеджування, а й на практиці активно їх застосовувати в діяльності підприємств. Безпосередньо область дослідження повинна охоплювати питання, пов'язані з наслідками валютних ризиків.

Таким чином, вирішення проблеми коливання валютних курсів має безліч шляхів. Тому у своїй роботі підприємствам варто спиратися не лише на вітчизняний, а й світовий досвід.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959 - ХІІ від 16.04.91. // Зб. нормат. актів. - К.: «Торговий дім», 1992.

2. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навч. посібник. - Львів: Афіша, 2004. - 140с.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В.Багрова та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. І.В.Багрової. - К., ЦНЛ, 2004. - 580с.

4. Пономаренко В.С., Ястремская Е.Н., Луховский В.М. Механизм управления предприятием: стратегический аспект. - Х.: Изд. ХГЭУ. - 2002. - 252с.

Размещено на Allbest.ru