МВФ - міждержавний інститут надання кредитів
Сутність міжнародного валютного фонду та його теоретичні аспекти. Квоти, які визначають фінансовий доступ і кількість голосів країн-членів. Кредитна діяльність і платіжні баланси, спеціальні фонди і перспективи розвитку. Програма розширеного фінансування.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.03.2012 |
| Размер файла | 57,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МВФ- міждержавний інститут надання кредитів
Зміст
- I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ
- 1.1 Сутність міжнародного валютного фонду
- 1.2 Створення МВФ
- 2. МВФ- міждержавний інститут надання кредитів.
- 2.1. ВСТУП У МВФ
- 2.2. КВОТИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ФІНАНСОВИЙ ДОСТУП І КІЛЬКІСТЬ ГОЛОСІВ КРАЇН-ЧЛЕНІВ
- 2.3. КРЕДИТНА ДІЯЛЬНІСТЬ МВФ
- 2.4. МВФ І ПЛАТІЖНІ БАЛАНСИ КРАЇН, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У НЬОМУ
- 2.5. СПЕЦІАЛЬНІ ФОНДИ
- 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МВФ В УКРАЇНІ
- 3.1. Ситуація припинення співробітництва з МВФ
- 3.2. Програма розширеного фінансування в Україні
- 3.3. Прогнози МВФ на хід економічного розвитку в Україні на 2003-2004 рр.
- ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Міжнародний валютний фонд (МВФ) почав свою діяльність у 1946 р., після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-вудськой конференції Об'єднаних Націй по валютно-фінансових питаннях (1944 р.).
МВФ входить у систему Об'єднаних націй як спеціалізовану установу. В даний час членами МВФ є близько 180 країн, включаючи всі колишні союзні республіки.
Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.
Кожна країна-член має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти, рівну 100 тис. СДР (СДР - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights, SDR) визначаються на основі вартості кошика з п'яти ведучих світових валют: долара США, німецької марки, французького франка, фунта стерлінгів і японської йены).
Цілями МВФ є:
заохочення міжнародного співробітництва в області валютної політики;
сприяння збалансованому росту світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів як головну мету економічної політики;
підтримка стабільності валют і упорядкування валютних відносин між державами-членами;
участь у створенні багатобічної системи платежів, усунення обмежень на трансферт валюти;
надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
Основні напрямки діяльності МВФ включають також регулювання платіжних балансів країн-членів і зовнішньої заборгованості. Підсилюється взаємодія з МВФ, МБРР, ОЭСР, ПРООН, Паризьким і Лондонським клубами і т.д.
Основними джерелами фінансування МВФ є внески (квоти) держав-членів і позики МВФ у своїх членів.
Як правило, МВФ надає кошти своїм членам рівними кредитними траншами, кожний з яких відповідає 25 відсоткам квоти держави-члена.
У той же час, у рамках МВФ діють також і спеціальні механізми:
Фонд системної трансформації (Systemic Transformation Facility) надає фінансову допомогу країнам, що випробують труднощам у торговельній і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки.
Фонд компенсаційного фінансування і фінансування у випадку непередбачених обставин (Compensatory and Contingency Financing Facility) робить допомога державам-членам у випадку несення ними збитків (експорт, значний ріст цін на імпортоване зерно), якщо ці збитки носять тимчасовий характер і обумовлені причинами, що лежать поза сферою впливу цих країн; а також при необхідності підтримки темпів реформ, проведених відповідно до схваленого МВФ угодами.
За допомогою Системи фінансування буферних запасів (Buffer Stock Financing Facility) МВФ може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини.
Термінова допомога (Emergy Assistance) надається шляхом закупівлі товарів країн, платіжний баланс яких випробує значних труднощів у результаті стихійних лих.
Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility) і Розширений фонд структурної адаптації (Enhanced Structural Adjustment Facility) надає можливість робити допомога для проведення структурних реформ у країнах, що розвиваються, з низькими доходами, а також для реалізації середньострокових макроекономічних програм.
Інститут МВФ, створений у 1964 р. (Вашингтон, США), організує курси і семінари по підвищенню кваліфікації державних службовців із країн-членів МВФ.
I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ
1.1 Сутність міжнародного валютного фонду
Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це міждержавний інститут, котрий пропонує кредити країнам, що розробляє принципи функціонування світової валютної системи, що здійснює міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Виникнення цього міжнародного фінансового інституту обумовлено наступними причинами:
По-перше, посиленням інтернаціоналізації господарського життя, утворенням ТНК і ТНБ, що виходять за національні границі. По-друге, розвитком міждержавного регулювання світових зв'язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин. По-третє, необхідністю спільного рішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.
МВФ - це інститут співробітництва, що прагнути установити упорядковану систему платежів і грошових надходжень між країнами.
Статті Угоди про установу МВФ ставлять за обов'язок країнам-членам дозволяти обміни національних валют на іноземні вільно і без обмежень, інформувати Фонд про передбачувані зміни у фінансовій і валютній політиці країни, що можуть впливати на економіку інших країн-членів, і по можливості модифікувати свою політику відповідно до рекомендацій МВФ (з метою узгодження з нестатками всіх членів співдружності).
Одним із зобов'язань, прийнятих на себе МВФ, є нерозголошення ним отриманої в країні інформації, навіть приїзд місії МВФ для моніторингу економічного стану країни широко не афішується. Фонд може жадати від держав-членів надання необхідної інформації, зокрема: кількість всякого роду активів, майна, у тому числі коштів, за рахунок яких можуть бути зроблені платежі і погашення зобов'язань їхнього власника; видобуток, експорт і імпорт золота, загальний обсяг експорту й імпорту товарів, зовнішній платіжний баланс, баланс міжнародних інвестицій, національний доход, індекси цін, курси покупки і продажу валют, правила валютних операцій. Причому інформація надається в настільки докладній і точній формі, наскільки це здійснено для тієї або іншої країни.
МВФ невеликий по своїх розмірах. У своєму розпорядженні він має близько 2 тисяч службовців і не має філій і допоміжних організацій. Більшість його службовців працюють у штаб-квартирі у Вашингтоні, хоча мають три відділення - у Парижі, Женеві і Нью-Йорку .
МВФ наділений правом випускати спеціальний вид грошей - СПЗ (1 одиниця СПЗ дорівнює 1,37 долара США) для забезпечення членів додатковою ліквідністю. СПЗ (спеціальні права запозичення) можуть зберігатися в країн-членів як частина їхніх валютних запасів або використовуватися замість національних валют в угодах з іншими членами. До дійсного часу МВФ випустив СПЗ, оцінювані в 1993 році приблизно в 30 млрд. доларів.
Усі країни-члени МВФ мають право на одержання фінансової допомоги від МВФ. Членство в цій організації дає кожній країні, що випробує недостачу іноземної валюти, а виходить, і труднощі з виконанням своїх зобов'язань, тимчасову можливість користуватися об'єднаними фінансовими ресурсами МВФ для рішення проблеми платіжного балансу. З нею в різний час зіштовхувалися майже всі члени МВФ. Звичайно кредити МВФ повинні бути виплачені протягом 3-5 років . Процентні ставки трохи нижче ринкових.
Надання кредитів Фондом країнам - членам зв'язано з виконанням ними визначених політико-економічних умов. Подібний порядок одержав найменування “обумовленості” (conditionality). МВФ обґрунтовує цю практику необхідністю бути упевненим у тім, що країни-позичальники могтимуть погашати свої борги, забезпечуючи безперебійний кругообіг ресурсів МВФ. Тому МВФ вимагає, щоб країна, покриваючи за рахунок його кредитів дефіцит платіжного балансу, піклувалася про його ліквідацію або скорочення. Принцип обумовленості кредитів знаходить своє вираження в узгодженні з країною-позичальницею визначеної програми економічної політики, реалізація якої і кредитується Фондом. Вона називається “програма економічної реформи”, тобто набір макроекономічних мір, що, на думку МВФ, повинні забезпечити відновлення рівноваги платіжного балансу і гарантувати своєчасне погашення боргу.
1.2 Створення МВФ
МВФ був створений на основі угод про міжнародне валютно-фінансове регулювання, розроблених на конференціях Організації Об'єднаних Націй, що відбулися в 1944-1945 роках у Бреттон-Вудсі, курортному містечку в штаті Нью-Гэмпшир (США), де вони засновані представниками 44 націй, у тому числі і СРСР. Ідея створення МВФ належить двом найбільшим економістам XX сторіччя Дж. Кейнсу і Г. Уайту.
Організація МВФ з'явилася відповіддю на невирішені фінансові проблеми, що сприяли виникненню депресії 30-х років: непередбачені зміни курсів національних валют і розповсюджене серед урядів небажання дозволяти обміни національних валют на інші валюти. Почавши свою діяльність у травні 1946 року МВФ, заснований як інститут співробітництва, залучає до членства країни, готові “до деякої міри пожертвувати свої національним суверенітетом, - як відзначав його директор Мішель Камдесю, - відмовившись від методів, що шкодять економічному добробутові інших країн - членів організації” .
МВФ займається економічними проблемами і концентрує зусилля згідно ставу на розширенні і зміцненні економіки країн, що є його членами. Ідея створення МВФ зрозуміла: стабільна світова економіка (у Бреттон-Вудсі було вирішено вперше зробити світову економіку відкритої, ринкової і стабільної) неможлива без стабільності національних валют. А тому МВФ задумувалося як своєрідне суспільство взаємного кредиту, що допомагає своїм учасникам перебороти тимчасові фінансові труднощі.
Учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фондові виконання трьох основних функцій:
1. Він повинний стежити за дотриманням кодексу поводження, що стосуються політики валютних курсів і обмежень у відношенні платежів по поточних операціях.
2. Він повинний надавати членам Фонду фінансові ресурси, для того щоб вони могли дотримувати кодексу поводження в той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або прагнуть уникнути таких порушень.
3. Він повинний забезпечити форум, на якому члени Фонду можуть консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних валютних питань .
Як уже було відзначено, у 1944 році було вирішено зробити світову економіку відкритої і стабільної. Але коли створювався МВФ, слова про те, що світовій економіці потрібна тільки стабільність, були перебільшенням. Після другої світової війни ніякої світової економіки - навіть нестабільної - попросту не було. Світова торгівля цілком була відсутня, і хоч щось робити минулого здатні тільки США. Тому нова світова економіка могла бути побудована тільки за наступною схемою: США дають свої долари іншим країнам, насамперед Західній Європі, а ті використовують їхній як для стабілізації власних, так і для інвестицій. І саме посередництво в цій передачі доларів іншим країнам могло бути єдиною реальною задачею МВФ.
фонд валюта кредит баланс фінансування
2. МВФ- міждержавний інститут надання кредитів
2.1 ВСТУП У МВФ
Коли країна збирається стати учасницею МВФ персонал фонду розраховує для неї квоту і порівнює отриманий результат із квотами вже складаються у Фонді країн зі схожими економічними характеристиками. Отримане значення квоти обговорюється комітетом "Учасників" (membership) Виконавчої ради. Після того, як країна що збирається вступити у Фонд погодиться з умовами договору членства, Виконавча рада (у повному складі) готує резолюцію для Ради керуючих. По завершенні усіх формальних кроків представлена країна запрошується у Вашингтона для підписання Статей Угоди.
На 1 серпня 1997 року 181 країна була членом Фонду із сумою квот порядку 145,3 млрд. СДР.
2.2 КВОТИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ФІНАНСОВИЙ ДОСТУП І КІЛЬКІСТЬ ГОЛОСІВ КРАЇН-ЧЛЕНІВ
Кожен член МВФ має свою квоту (частку), виражену в СДР, що дорівнює участі країни-члена в МВФ. Квота, що була придумана для відображення відносини розмірів економіки країн-членів, є базовим елементом у взаєминах фінансового й організаційного характеру країн-членів і Фондом. Вона визначає кількість голосів, що маються в країни-члена МВФ, і дорівнює 250 "базисних" голосів, що надаються кожній країні, що бере участь у Фонді плюс 1 голос за кожні 1000,000 СДР. Квота також визначає суму підписки країни на капітал МВФ і можливість використання ресурсів Фонду. Країна-учасник зобов'язана оплатити 25% від величини своєї підписки в СДР або у валюті інших країн-учасниць, обумовленої МВФ, відповідно до статуту; залишок країна оплачує у своїй валюті.
Розвиток формул квот.
Спочатку квоти країн-членів МВФ визначалися, але не прямо, згідно Бреттон-Вудськой формулі. Основними перемінними цієї формули були такі показники як річні імпорт і експорт, золоті запаси і доларові баланси, національний доход. Ці показники служили базисом для вирахування квот до 60-х років.
У 1963 р. Бреттон-Вудська формула була переглянута, а також були додані нові формули.
Узяті разом, вони використовувалися як помічники у визначенні початкових квот нових членів і збільшенні квот старих учасників. Ці формули поєднують економічні показники, описані вище, а також поточні доходи, поточні витрати, а також показники зв'язані з експортом і імпортом. На початку вісімдесятих МВФ спростив процедури розрахунку квот і удосконалив економічні дані, використовувані у формулах.
2.3 КРЕДИТНА ДІЯЛЬНІСТЬ МВФ
У Статуті Фонду для ідентифікації його кредитної діяльності використовуються два поняття: 1) угода (transaction) - надання валютних засобів країнам з його ресурсів: 2) операція (operation) - надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових засобів. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами - казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудови економічної політики країн-членів.
Країна, що бідує в іноземній валюті, робить покупку (purchase) або інакше запозичення (drawing) іноземної валюти або СДР в обмін на еквівалентну кількість національної валюти, що зараховується на рахунок МВФ у центральному банку даної країни. При розробці механізму МВФ передбачалося, що країни-члени будуть пред'являти рівномірний попит на валюти, а тому їхні національні валюти, що надходять у Фонд, стануть переходити від однієї країни до іншої. Таким чином, ці операції не повинні були бути кредитними в строгому змісті слова. На практиці у Фонд звертаються з проханнями про надання кредиту головним чином країни з неконвертованими валютами. Унаслідок цього МВФ, як правило, надає валютні кредити державам-членам як би “під заставу” відповідних сум неконвертованих національних валют. Оскільки на них немає попиту, вони залишаються у Фонді до викупу їх країнами-емітентами цих валют.
Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ обмежений визначеними умовами. Відповідно до первісного Статуту вони полягали в наступному: по-перше, сума валюти, отриманої країною-членом за дванадцять місяців, що передували його новому звертанню у Фонд, включаючи суму, що проситься, не повинна була перевищувати 25% величини квоти країни; по-друге, загальна сума валюти даної країни в активах МВФ не могла перевищувати 200% величини її квоти (включаючи 75% квоти, внесених у Фонд але підписці). У переглянутому в 1978 р. Статуті перше обмеження було усунуто. Це дозволяє країнам-членам використовувати їхньої можливості одержання валюти в МВФ протягом більш короткого терміну, чим п'ять років, що потрібні були для цього колись. Що стосується другої умови, то у виняткових обставинах і його дія може припинятися.
МВФ стягує з країн - позичальниць разовий комісійний збір у розмірі 0,5% від суми угоди і визначену плату (charge), або процентну ставку, за надані їм кредити, що базується на ринкових ставках.
Після закінчення встановленого періоду часу країна-член зобов'язаний зробити зворотну операцію -- викупити національну валюту у Фонду, повернувши йому засобу в СДР або іноземних валютах. Крім того, країна-позичальник зобов'язана достроково робити викуп своєї зайвої для Фонду валюти в міру поліпшення її платіжного балансу і збільшення валютних резервів. Якщо знаходиться в МВФ національна валюта країни-боржника купується іншою державою-членом, то тим самим погашається її заборгованість Фондові.
Добута країною-членом у МВФ перша порція іноземної валюти в розмірі до 25% квоти (до Ямайської угоди колишня золота частка) з 1978 р. називається резервною часткою. Вона визначається як перевищення величини квоти країни-члена над сумою Фонду запасу, що знаходиться в розпорядженні, національної валюти даної країни.
Засоби в іноземній валюті, що можуть бути придбані країною-членом понад резервну частку (100% величини квоти), поділяються на чотири кредитні частки (транші) по 25% квоти. Гранична сума кредиту, що країна може придбати в МВФ у результаті повного використання резервної і кредитної часток, складає 125% розміру її квоти. Зобов'язання країни - позичальниці, що передбачають проведення нею відповідних фінансово-економічних заходів, фіксуються в “листі про наміри”, що направляється в МВФ. Якщо Фонд рахує, що країна використовує кредит “у протиріччі з цілями Фонду” або не виконує його розпоряджень, він може обмежити або цілком припинити кредитування країни. Використання першої кредитної частки може бути здійснене як у формі прямої покупки іноземної валюти, при якій країна одержує всю суму, що проситься, негайно після схвалення Фондом її запиту, так і шляхом висновку з МВФ угоди про резервний кредит.
Угоди про резервний кредит, або угоди “стэнд-бай” (Stand-by Arrangements), забезпечують країні-членові гарантію того, що вона зможе одержувати іноземну валюту від МВФ в обмін на національну відповідно до домовленості в будь-який час при дотриманні країною обговорених умов. Подібна практика надання кредитів аналогічна відкриттю кредитної лінії.
Головним призначенням кредитів “стэнд-бай” є в даний час кредитування макроекономічних стабілізаційних програм країн-членів МВФ. Валюта, надана Фондом у виді резервного кредиту в рамках верхніх кредитних часток, видається визначеними порціями (траншами) через установлені проміжки часу протягом терміну угоди.
Підставою для звертання країни до МВФ із проханням про надання кредиту в рамках системи розширеного кредитування може бути серйозне порушення рівноваги платіжного балансу, викликане структурними розладами в області виробництва, торгівлі або цінового механізму. Угоди про розширені кредити звичайно обмежені терміном у три роки; при необхідності і на прохання країн-членів -- до чотирьох років. З листопаду 1992 р. діють наступні ліміти доступу країн-членів до ресурсів МВФ у рамках резервних і розширених кредитних угод (разом або роздільно): надання кредитів протягом року до 68 "і квоти країни-члена: кумулятивна, що включає заборгованість країни але раніше отриманим кредитам, гранична величина - 300"/об квоти (у чистому вирахуванні, тобто за винятком суми майбутнього викупу країною її національної валюти протягом терміну кредитної угоди).
2.4 МВФ І ПЛАТІЖНІ БАЛАНСИ КРАЇН, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ У НЬОМУ
МВФ створений для того, щоб за допомогою часткової інтернаціоналізації золотих і валютних резервів країн, що беруть участь у ньому, створити пул міжнародних ліквідних ресурсів, що повинний служити джерелом тимчасового покриття пасивного сальдо платіжних балансів країн, що не розташовують необхідними для цього власними ліквідними ресурсами і не спроможних одержати звичайний банківський кредит за кордоном.
Фонд надає свої ресурси країнам, що бере участь у ньому, у формі продажу необхідної їм іноземної валюти на національну валюту.
Роки існування МВФ показали, що шляхом часткової інтернаціоналізації золотих і валютних резервів не можна розв'язати проблему міжнародної ліквідності. Ресурси фонду виявилися явно не достатніми для того, щоб врегулювати пасивне сальдо платіжних балансів держав, що складаються в ньому. Однак ресурси фонду широко використовувалися США й іншими країнами в якості одного з засобів тиску на менш могутніх і країн, що розвиваються. Нижче приведена шкала процентних ставок, що нараховуються МВФ із травня 1963 року.
ЧасКористуванняКредитом |
Сума кредитів у відсотках і квоті |
|||
|
від 0% до 50% |
від 51% до 100% |
від 100% і більш |
||
|
До 3 місяців |
Відсотки |
Не |
стягуються |
|
|
Від 3 до 6 місяців. |
2,0 |
2,0 |
2,0 |
|
|
Від 6 мес. до 1р. |
2,0 |
2,0 |
2,5 |
|
|
Від 1 до 1,5 років |
2,0 |
2,5 |
3,0 |
|
|
Від 1,5 до 2 років |
2,5 |
3,0 |
3,5 |
|
|
Від 2 до 2,5 років |
3,0 |
3,5 |
4,0 |
|
|
Від 2,5 до 3 років |
3,5 |
4,0 |
4,5 |
|
|
Від 3 до 3,5 років |
4,0 |
4,5 |
5,0 |
|
|
Від 3,5 до 4 років |
4,5 |
5,0 |
-- |
|
|
Від 4 до 4,5 років |
5,0 |
-- |
-- |
Кредитні операції МВФ можна розділити на два періоди: перший період - з 1947 по 1956 і другий - з 1957 по 1966 рік.
У 1947 році МВФ надав кредити 8 країнам на загальну суму 467,7 млн. доларів, у тому числі Англії- 240 млн. доларів, Франції- 125, Голландії- 52 млн.
Однак вже в 1948 році кредитний механізм фонду, на який покладалися великі надії, початків працювати з перебоями. Платіжні баланси Західної Європи виявилися пасивними. Тому вони не тільки не могли погасити заборгованість, але і мали потребу в нових кредитах.
Керівники МВФ вже в 1948 році були змушені визнати, що фонд не може справитися з поставленими задачами, тому що криза валютно-фінансових відносин виявився значно глибше, ніж це очікувалося при створенні фонду.
Управлінська структура МВФ - Рада керуючих, у якому кожна країна-член представлена керуючою і його заступником, призначуваними на п'ять років. Звичайно це міністри фінансів або керівники центральних банків.
МВФ улаштований за зразком акціонерного підприємства. Тому можливість кожного учасника впливати на його діяльність за допомогою голосування визначається часток у капіталі. Найбільшою кількістю голосів у МВФ володіють:
“США- 17,7%
Німеччина- 5,5%
Японія- 5,5%
Великобританія- 4,9%
Саудівська Аравія- 3,4%
Італія- 3,1%
Росія- 2,9%
Частка країн ЄС- 26,2%
24 промислово розвитих держав мають 59,6% голосів у МВФ. На частку інших країн, що складають майже 86% кількості членів Фонду, приходиться лише 40,4 голосів”.
Директор-розпорядник ( з 1987 р. )- Мішель Камдесю ( Франція ), його заступники ( з 1994 р. )- Стэнли Фишер і інші ( США ).
Спочатку МВФ як кредитор відігравав скромну роль. Однак у 70-х і особливо в 80-х роках відбулося значне розширення його кредитної діяльності.
Найменш розвитим країнам надавалися пільгові кредити за рахунок спеціальних фондів.
МВФ не тільки безпосередньо кредитує країни-члени, але і допомагає їм одержати кредити в уряду промислово розвитих країн, центральних банків, групи МБРР, Банку Міжнародних Розрахунків, а також у приватних комерційних банків. Навіть невеликий кредит МВФ полегшує доступ країні на приватний світовий ринок позичкових капіталів. Надаючи кредит, МВФ як би засвідчує платоспроможність даної країни, виступає в якості її гаранта. Розширення в 70-80-і роки кредитування Фондом країн, що розвиваються, було зв'язано з істотним погіршенням їхнього валютного положення в результаті двох раундів підвищення світових цін на рідке паливо. У 1977-1991 р. країни-імпортери нафти, що розвиваються, одержали 85,7% кредитів МВФ. Уперше посла 1985 року сума кредитів перевищила погашення заборгованості.
Розширення кредитної діяльності Фонду обумовлено трьома основними факторами.
1. Події на Близька Схід, війна в Перській затоці привели до скорочення постачань нафти на світовий ринок і росту цін на неї, що погіршило платіжні баланси ряду країн.
2. МВФ активізував фінансову підтримку країнам, що розвиваються, що приступили до макроекономічних і структурних реформ, а також включився у врегулювання зовнішнього боргу цих країн.
3. З 90-х зросли кредити МВФ країнам Східної Європи і колишнього СРСР у зв'язку з глибокими соціально-економічними перетвореннями і переходом до ринкової економіки.
Усім ясно, що стабільність національної валюти забезпечує і стабільність на світовому ринку. Долар є такою валютою протягом багатьох літ.
2.5 СПЕЦІАЛЬНІ ФОНДИ
З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спеціальних фондів (англ. facility - пристрій, механізм, фонд). Вони розрізняються по цілям, умовам і вартості кредиту.
1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансу обумовлений зовнішніми, що не залежать від них факторами. У їхньому числі: стихійні лиха, непередбачене падіння світових цін, промисловий спад і введення протекціоністських обмежень у странах-імпортерах. поява товарів-замінників і т.п. Цей фонд включає три компоненти:
1) з 1963 р. кредитування (у даний час до 30% квоти) країн, особливо експортерів сировини, валютні надходження яких скорочуються в результаті падіння світових цін на сировину;
2) з 1981 р. кредитування (до 15"/об квоти) країн-імпортерів зерна, що випробують труднощів у зв'язку з ростом світових цін на зерно: із грудня 1990 р. по червень 1992 р. кредитування країн-імпортерів нафти, нафтопродуктів і природного газу:
3) з 1988 р. компенсаційне фінансування непередбачених утрат для допомоги країнам, що випробують вплив непередбачених зовнішніх факторів (до 30% квоти).
Крім того, країна має можливість звернутися до МВФ із проханням про виділення засобів у рахунок особливої кредитної частки (до 20% квоти), що може бути використана на вибір на додаток до кожного з перерахованих трьох видів кредитування. Якщо труднощі платіжного балансу викликані лише зниженням експортного виторгу або збільшенням витрат на імпорт зернових, ліміт компенсаційних кредитів обмежується 65% квоти країни. При використанні країнами кредитів Фонду для відшкодування збитків, зв'язаних одночасно з падінням експортного виторгу і збільшенням витрат на імпорт зерна, а також у випадку одночасного застосування двох із трьох компонентів механізму компенсаційного кредитування встановлюється комбінований ліміт у розмірі 80% квоти. Загальний ліміт доступу до кредитів Фонду компенсаційного і непередбаченого кредитування з обліком усіх його компонентів складає 9 5 "/об квоти країни.
2. У червні 1969 р. створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасів для надання допомоги країнам, що беруть участь у створенні подібних запасів сировинних товарів відповідно до міжнародних угод, якщо це погіршує їхній платіжний баланс. Ліміт -- 30% квоти.
3. З 1989 р. функціонує Фонд фінансової підтримки операцій по скороченню й обслуговуванню зовнішнього боргу. Це порозумівається активною роллю МВФ у врегулюванні боргової кризи країн, що розвиваються, у 80-х роках. При наданні резервних або розширених кредитів країнам-боржникам частина суми цих кредитів (до 25%) може бути зарезервована з метою скорочення основного боргу. Крім того, з метою часткової компенсації процентних платежів або додаткового забезпечення основного боргу при обміні по паритетній вартості боргових зобов'язань на облігації з більш низькою процентною ставкою МВФ може виділяти додаткові кошти понад резервні або розширені кредити. Ліміт кредитів складає з листопаду 1992 р. 30% квоти країни. Фактично величини додаткового кредиту визначаються Фондом у результаті розгляду кожного конкретного випадку, з обліком “ступеня радикальності” програми макроекономічної стабілізації і структурної перебудови відповідної країни.
4. У квітні 1993 р. МВФ заснував Фонд підтримки структурних перетворень. Цей фонд орієнтований на країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ. Приводом для його використання може бути, по-перше, різке падіння надходжень від експорту внаслідок переходу до багатобічної, заснованої на ринкових цінах торгівлі, по-друге, значне і стійке збільшення вартості імпорту через світові ціни, особливо на енергоносії, і. по-третє, сполучення обох цих явищ. Надання кредитів у даному випадку обумовлюється виконанням країною - позичальницею набору більш “м'яких” макроекономічних зобов'язань, чим ті, з якими зв'язане одержання стандартних повномасштабних резервних кредитів. Країни-члени можуть діставати кошти в рамках “проміжного”, або “перехідного”, кредитування до 50% їхньої квоти. Кредити надаються двома рівними частками по 50% кожна з інтервалом у півроку. Практично цей фонд утворений головним чином для країн колишнього СРСР, що переживають величезних труднощів в умовах переходу до ринкової економіки і не здатних поки виконувати звичайні тверді вимоги МВФ.
Одержання країнами членами МВФ засобів зі спеціальних фондів - це доповнення до їхніх кредитних часток. Використання країною ресурсів спеціальних фондів може збільшувати запас її національної валюти понад кумулятивні межі, установлених для одержання кредитних часток.
Крім функціонуючих нині чотирьох спеціальних фондів МВФ періодично створює тимчасові кредитні фонди з метою рішення гострих проблем міжнародних валютних відносин. Для їхнього формування залучаються позикові засоби з різних зовнішніх офіційних джерел. До тимчасових спеціальних фондів відносяться:
1) Нафтовий фонд в обсязі 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. дол. (1974--1976 р.). надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття додаткових витрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів. Необхідні для цього ресурси позичили переважно країни-експортери нафти. Країни, що розвиваються, кількісно переважали серед одержувачів кредитів, але їхня частка була невелика (1/3) у порівнянні з розвитими державами. Умови надання кредитів з нафтового фонду були тверді: порівняно високі процентні ставки (не менш 7,2% річних); обов'язкове виконання рекомендацій МВФ при проведенні національної енергетичної і валютної політики. Унаслідок цього доступ країн, що розвиваються, до ресурсів нафтового фонду був обмежений: за рахунок його кредитів вони покрили лише 1/3 додаткових витрат на імпорт нафти, що подорожчала;
2) Довірчий фонд -- в обсязі 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. дол. (1976-і -1981 р.); створений в основному за рахунок прибутку від продажу на аукціонах частини золотого запасу МВФ. Одержувачами кредитів з цього фонду були найменш розвиті країни. Умови даних кредитів були порівняно пільгові: країни-позичальники не вносили в МВФ еквівалент одержуваних засобів у національній валюті, процентна ставка невисока 0,5%, термін кредиту 10 років. Ці умови найбільшою мірою відповідали вимогам країн, що розвиваються. 55 країн одержали з довірчого фонду 3 млрд. СДР. Інша частина була передана державам, що розвиваються, пропорційно їх квотам:
3) Фонд додаткового кредитування або фонд Виттевеена - по імені директора-розпорядника МВФ; час дії 1979-1984 р. Ціль цього фонду -- надавати за рахунок позикових засобів додаткові кредити країнам, що випробують особливо різкі і затяжні кризи платіжних балансів і використавши ліміти звичайних кредитів МВФ. Ресурси фонду Виттевеена (7,8 млрд. СДР, понад 10 млрд. дол.) сформовані за рахунок кредитів 13 країн-членів МВФ, а також Швейцарського національного банку. Кредити з цього фонду одержали 26 країн:
4) Фонд розширеного доступу до ресурсів МВФ; спадкоємець фонду додаткового кредитування, функціонував у 19811992 р. Ціль фонду надавати додаткові кредити країнам-членам, у яких масштаби нерівновага платіжних балансів непомірно велика в порівнянні з розмірами їхніх квот. Цей фонд використовувався в тих випадках, коли країна мала потребу в засобах у великих розмірах, чим вона могла одержати в МВФ у рамках чотирьох кредитних часток і системи розширеного кредитування, і на більш тривалий термін для здійснення коригувальних економічних заходів при більшому періоді погашення кредиту. Джерелом ресурсів фонду були власні засоби МВФ, притягнуті у формі підписки, і запозичення в інших країн. У зв'язку зі збільшенням квот країн-членів МВФ зазначений фонд припинив свою діяльність у листопаду 1992 р.; 5) Фонд структурної перебудови (з березня 1986 р.): надає пільгові кредити найбіднішим країнам, що розвиваються, що випробує хронічну кризу платіжного балансу з метою здійснення середньострокових програм макроекономічної і структурної перебудови. За станом на вересень 1993 р. 36 країн (з 61 країни, що має на них право) одержали ці пільгові кредити в сумі 1,5 млрд. СДР, або близько 2,1 млрд. дол. Умови позик: 0,5% річних: погашення протягом 10 років; т раціонний період до 5'/2 років. Ліміт кредитів -- до 50% квоти. Джерело ресурсів (2,7 млрд. СДР) -- погашення кредитів, наданих довірчим фондом;
6) Розширений фонд структурної перебудови; із грудня 1987 р. надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів фонду структурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертвувань (6 млрд. СДР). По своїм цілям і механізмові функціонування цей фонд є спадкоємцем фонду структурної перебудови. Крім 61 країни право одержання кредитів від цього фонду в квітні 1992 р. було надано ще 11 країнам, включаючи Албанію і Монголію. 29 країн використовували це право до вересня 1993 р. на суму 3,2 млрд. СДР (фактично - 2,4 млрд. СДР). Країна-член має можливість одержувати ці кредити терміном на 3 роки до 190% квоти, іноді при виняткових обставинах до 255% квоти. Спочатку термін для висновку угод про позики був установлений по листопад 1990 р., надалі він неодноразово продовжувався (до 28 лютого 1994 р.).
Наприкінці 1993 р. утворений новий розширений фонд структурної перебудови -- правонаступник попередніх. Обсяг нового фонду -- 5 млрд. СДР (близько 7 млрд. дол.) для надання пільгових позик терміном три роки і 2 млрд. СДР (близько 3 млрд. долл.) для субсидування процентних ставок по цих позиках. До травня 1994 р. 43 країни погодилися брати участь у формуванні цього фонду. У програмах структурної перебудови економіки, що стануть здійснюватися при сприянні нового фонду, буде приділятися більше уваги соціальному захистові населення й удосконалюванню структури державних витрат. Термін дії нового розширеного фонду структурної перебудови -- до кінця 1996 р., а засобу по укладених угодах будуть надаватися країнам-позичальникам до кінця 1999 р.
Утворення додаткових спеціальних фондів у рамках МВФ шляхом запозичення ресурсів в інших країн-членів - це один із проявів процесу адаптації системи міждержавного кредитування і валютного регулювання до мінливих умов світової економіки. МВФ виконує роль посередника при перерозподілі позичкового капіталу від більш благополучних країн-кредиторів до країн, що випробують потреба в кредитах. Одночасно, роблячи силовий вплив на економічну політику країн-позичальниць. він виступає як гарант повернення цих засобів.
3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МВФ В УКРАЇНІ
3.1 Ситуація припинення співробітництва з МВФ
Захід зацікавлений у політичній й економічній стабільності в Україні, реформуванні української економіки, її відкритості для іноземного капіталу, уникненні конфліктів з Росією. Зрозуміло, що західні уряди й бізнес не є філантропами. Як відзначалося у дослідженні "Економічна безпека України", підготовленому Національним інститутом стратегічних досліджень при Раді національної безпеки та оборони України, "дотримання урядом вимог МВФ щодо лібералізації зовнішньої торгівлі призвело до нераціональних змін структури експорту у напрямку перетворення України у сировинний придаток, заповнення внутрішнього ринку імпортними товарами, руйнації національного виробництва. Крім того, негативно позначилася на розвитку виробництва і нав'язана МВФ жорстка монетарна політика." Додамо, що за умов, коли прибутки загнані державою в тінь, коли відсутні можливості для легалізації тіньового капіталу, існує велика небезпека, що в умовах грошової приватизації національний капітал буде відтіснений на узбіччя західними компаніями. При цьому ми далекі від того, щоб слідом за деякими українськими політиками малювати картину, як Захід спить і бачить, щоб розчавити економічно Україну. Такий підхід був би черговим пошуком ворога і співпадав би з вектором комуністичної пропаганди.
Міжнародний валютний фонд оприлюднив офіційну заяву, в якій він відмовляється співпрацювати з Україною.
У документі, зокрема, йдеться про низку операцій, здійснених Нацбанком протягом 1996-1998 років, які сприяли перекручуванню інформації про справжні розміри резервів України. Спираючись на це, співробітники МВФ вважають, що Україна не отримала б тих коштів, які були направлені їй трьома траншами наприкінці 1997 і на початку 1998 років, якщо б фонд у той час знав справжній стан речей з українськими резервами. Тепер фонд вирішив припинити всі подальші виплати Україні та затримати їх на власних рахунках. На переговорах у Вашингтоні міністр фінансів Ігор Мітюков і голова НБУ Володимир Стельмах мають намір поставити питання про звинувачення, висунуті на адресу Нацбанку. Хоча керівництво МВФ заявило, що воно готове обговорювати лише економічні проблеми і здатність нашої держави відповідати умовам вже наданого кредиту.
Відносини з МВФ слід розглядати не лише з позиції процесів, які відбуваються в Україні, а й з урахуванням ситуації, що склалася безпосередньо в самому фонді, -- вважає Радник президента України з економічної політики Анатолій Гальчинський.
Так він прокоментував заяву МВФ щодо припинення співробітництва з Україною. За його словами, йдеться не лише про зміну керівництва (попередній директор-розпорядник Мішель Камдессю склав свої повноваження, і між ЄС та США йде боротьба за лідерство в МВФ), а про визнання світовою громадськістю кризи політики МВФ у попередній період, про необхідність глибокої перебудови всієї системи діяльності цієї фінансової інституції. Анатолій Гальчинський також не виключив, що рішення МВФ пов'язано з аудитом, який проводився в Україні після низки звинувачень в нецільовому використанні кредитів фонду.
Припинення співробітництва з МВФ -- ситуація для України якщо не трагічна, то досить неприємна, -- заявив народний депутат, член фракції “Відродження регіонів” Дмитро Табачник.
За його словами, хоча заява МВФ завдала відчутної шкоди престижу Україні й можливості розвитку вітчизняної економіки, це водночас послугує червоним світлом на шляху приватних інвесторів, які могли б виявити неабиякий інтерес до України. А поки що, сказав Дмитро Табачник, уряд має підготувати якісь пояснення, меморандум до МВФ і доводити свою правоту. До речі, аудит НБУ, проведений міжнародною аудиторською компанією PriceWaterhousCooper, свідчить про безпідставні звинувачення України.
3.2 Програма розширеного фінансування в Україні
Міжнародний валютний фонд затвердив 4 вересня 1998 року для України програму розширеного фінансування EFF обсягом $2,6 млрд. Перші $270 млн. надійшли в Київ уже 10 вересня. Нагадаємо, це довелося на найтяжкі дні фінансової кризи. Саме тоді Леонід Кучма заявив, що гроші МВФ врятували Україну від кризи, подібного російському.
Небагато з запізненням, але допоміг МВФ і на початку 1999 року, коли валютні резерви Нацбанку скоротилися приблизно до $400 млн. Востаннє Україна одержала від фонду гроші 25 вересня минулого року. А 38% затвердженої суми кредиту фонд так і не надав, хоча програма була продовжена ще на рік, до 3 вересня 2002 року.
Ріст економіки, цінова і фінансова стабільність, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі -- усе це дозволило Києву заявити про можливості прожити без грошей з Вашингтона. Звичка експертів МВФ висувати жорсткі умови кредитування усе більше дратувала кабминовцев. Президент Кучма взагалі заявив про диктат фонду.
Частка правди в їхніх словах, безумовно, є. Однак аргументи, що от уже рік приводить МВФ на користь відмовлення від виділення чергових траншів кредиту EFF, прості й убивчі: бюджет не виконується, борги по поверненню податку на додану вартість не повертаються, недоїмка росте...
Після послання Леоніда Кучми парламентові, у якому він заявив про необхідність поступового переходу на безпозичкові відносини, уряд дотепер розробляє нову стратегію співробітництва з фондом. «Проведення консультацій із МВФ із метою визначення нових форм співробітництва», -- так позначило мету співробітництва з фондом Міністерство економіки в проекті Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 рік.
Після очікуваного в жовтні візиту глави МВФ Херста Келлера повинне стати більше визначеності у відносинах між Україною і фондом. Але якщо держбюджет-2003 буде так само нереалістичний, як нинішній, а український уряд буде виступати з черговими пропозиціями емісійного кредитування інвестиційних проектів, розмова про гроші залишиться безперспективним.
Прем'єр-міністр України Анатолій Кинах (30 серпня):
-- Ми вкрай зацікавлені в співробітництві з МВФ як у факті, що визначає відповідну довіру до України з боку її партнерів і стратегічних інвесторів. Ми будемо намагатися, щоб це співробітництво базувалося на рівноправних, взаємовигідних умовах.
У той же час уряд України не буде розглядати варіант співробітництва на кредитній основі, якщо він буде зв'язуватися з конкретним тиском (з боку МВФ) з погляду основних параметрів внутрішньої економічної і соціальної політики країни.
Старший постійний представник МВФ в Україні Лоренцо Фильюоли (3 вересня):
-- Міжнародний валютний фонд готовий продовжувати співробітництво з Україною в будь-якій прийнятній для неї формі -- на кредитній або безпозичковій основі.
Останні кредитні програми МВФ для України, SDR млн.
|
Тип програми |
Дата затвердження |
Дата завершення або скасування |
Затверджено |
Виділено |
|
|
EFF |
04.09.1998 |
03.09.2002 |
1919,950 |
1193,000 |
|
|
Stand-By |
25.08.1997 |
24.08.1998 |
398,920 |
181,328 |
|
|
Stand-By |
10.05.1996 |
23.02.1997 |
598,200 |
598,200 |
|
|
Stand-By |
07.04.1995 |
06.04.1996 |
997,300 |
538,650 |
|
|
Разом |
3914,370 |
2511,178 |
3.3 Прогнози МВФ на хід економічного розвитку в Україні на 2003-2004 рр.
Міжнародний валютний фонд радить Україні продовжувати реформування економіки та банківського сектору, закріплювати та нарощувати позитиви економічного розвитку 2002 року та бути готуватися до можливого зростання інфляційного рівня. Про це сказано у підсумковому звіті Фонду щодо ситуації в Україні у 2003 році...
Аналітики МВФ позитивно оцінюють хід економічного розвитку в Україні. Підсумки 2002 року свідчать про значне покращання ситуації, особливо на фоні кризи 1998 - 99 років, сказано у звіті. Різкого прориву 2002 року досягнуто за рахунок суттєвого збільшення обсягів експорту зерна та нафтової продукції.
Стабільність національної валюти та фактична відсутність інфляції спричинилась до підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та посилення позиції нашої держави на світових ринках.
МВФ позитивно оцінює політику Національного банку щодо ремонетизації економіки - прискорення її темпів вплинуло на зростання довіри населення до банківської сфери, отже й на збільшення загального обсягу кредитного обороту.
Серед негативних аспектів вітчизняної економіки Фонд називає зростання заборгованості з повернення ПДВ експортерам а також з пенсійних виплат. Крім того, негативно позначається на економічних показниках і сповільнення темпів приватизації.
У 2003 та на початку 2004 року економічних шоків Україна не переживатиме, прогнозують експерти Фонду. Економіка розвиватиметься приблизно тими самими темпами. Серед ризиків у звіті названо інфляційний сплеск (до цього може спричинитися заплановане збільшення мінімальної заробітної платні, а також зникнення деяких тимчасових чинників, які стримували інфляцію у 2002 році).
Україні необхідно активізувати хід структурних реформ, стверджують аналітики Міжнародного валютного фонду. Основний акцент варто поставити на податковій реформі, врегулюванню проблем енергетичного сектору та удосконаленню владної прозорості.
Підвищувати заробітну плату МВФ радить раціонально та виважено - попередньо аналізуючи реальні можливості держави. Для уникнення серйозного зростання інфляції МВФ пропонує українським економістам проводити ретельний моніторинг цін на внутрішньому ринку та готуватися посилити монетарну складову своєї політики у разі необхідності.
Для утримання інфляції у рамках припустимого доцільно також зробити валютний курс більше гнучким - таким чином Національний банк матиме можливість маневрувати у разі різкого зростання інфляції.
МВФ позитивно оцінює роботу, зроблену Україною для виходу із "чорного" списку FATF, а також підтримує намір нашої держави приєднатись до Світової організації торгівлі.
ВИСНОВОК
Отже підводячи підсумки можна сказати що, Міжнародний валютний фонд - велика бюрократична міжнародна організація з досить кваліфікованим персоналом, що має вузький і досить чітко визначене коло задач. У МВФ не звертаються країни, у яких усі з фінансами добре. У МВФ звертаються країни, у яких з фінансами не все в порядку, що у тій або іншій формі зіштовхуються з наслідками фінансової кризи. Загалом, якщо у вас дестабілізовані фінанси і вам це не подобається, якщо всім цим ви вже ситі по горло і тепер хочете навести порядок у власних справах, але необхідних резервів для цього в вас ні, тоді ви звертаєтеся по допомогу в МВФ. МВФ розробляє для країни, що зштовхнулася зі спалахом високої інфляції, фінансової нестабільності - як правило, унаслідок безвідповідальної фінансової політики - набір стандартних реабілітаційних заходів.
Лікування хвороби носить досить типовий характер. Мова йде не про заміщення економічної політики країни, не про вироблення якоїсь нової стратегії. Стандартні рекомендації Міжнародного валютного фонду досить зрозумілі і досить просто улаштовані. Задача МВФ у тім, щоб додати розробленої самим урядом даної країни програмі виходу з кризи необхідний ринкові вид.
МВФ - організація, за плічми якої історія здійснення цілком успішних стабілізаційних програм. "Успішних" - це не виходить, що в результаті взаємодії з Міжнародним валютним фондом країна миттєво стає щасливої і там запановує комунізм. Це значить, що коли ставиться проста технічна задача зупинити фінансовий хаос і навести порядок у власних фінансах, відновити довіру до національної валюти - з цього погляду програми МВФ, коли вони реалізуються, приводять, як правило, до успіху.
У МВФ є, таким чином, власний рівень довіри. І, по-друге, у нього є міжнародні фінансові ресурси, що дозволяють підкріпити ця довіра справою. А це, у свою чергу, дешеві кредити, що даються країні саме тому, що вона виробляє програму, що користується довірою МВФ.
У даному зв'язку велика частина вимог МВФ носить досить стандартний і дуже простий характер. Високі інфляції (інша історія з низькими інфляціями) - це завжди грошовий феномен. Високі інфляції завжди зв'язані з бурхливою експансією грошової маси, а бурхлива експансія грошової маси - практично завжди зі спробами фінансувати в такий спосіб бюджетний дефіцит. Коротше кажучи, жити невідповідно до своїх достатків і покривати життя не по засобах за рахунок друкованого верстата. Це завжди має якийсь набір наслідків - високу інфляцію, падіння довіри до національних грошей і так далі. Якщо країна хоче повернути назад і хоче відновити цю довіру, вона повинна зменшити бюджетний дефіцит, показати, з яких неінфляційних джерел здатна його покрити, - тоді вона зуміє відмовитися від друкованого верстата, зуміє скоротити темпи росту грошової маси, з часом установити довіру до національної валюти. Кредит МВФ - це те, що дозволяє країні за рахунок неінфляційних можливостей профінансувати дефіцит бюджету, скорочений до розумної межі.
Іншими словами, вона зіставляє доходи, витрати; погоджуючись на міри, що дозволяють підвищити доходи і скоротити витрати, держава домагається скорочення бюджетного дефіциту до рівня, якому можна покрити за рахунок неінфляційних засобів - частково за рахунок грошей Міжнародного валютного фонду. В усім цьому немає ніякого високого мистецтва - просто дуже багато елементарного досвіду і здорового глузду...
ЛІТЕРАТУРА
Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. - М., "Финансы и статистика" 1998.
Дадалко В.А. Мировая экономика: Учеб. Пособие. - Мн.: «Ураджай», «Интерпрессервис», 2001.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник/ Под ред. Красавиной Л.Н. - М.: Финансы и статистика, 2001.
Бородулин В. «На произвол судьбы». Деньги №39, 14 октября 1998 г.
Быков П. «Новая жертва», Эксперт №35, 21 сентября 1998 г.
Ивантер А. «Мозговой штурм», Эксперт № 39, 19 октября 1998 г.
«МВФ и Всемирный банк - сходство и различия», Бизнес и банки №24, 1993г.
Основные сведения об Организации Объединенных Наций. М.: “Юридическая литература”, 1995 г.
Структура группы Всемирного банка», Деньги и кредит № 11,1997г.
Коммерсант №186,7 октября, 1998г,стр3.
Коммерсант № 205, 3 ноября 1998 г.
Коммерсант. 1995 - 31 октября - №40.
Коммерсант, 7 октября 1998г.
Paker F. International Economics. Vol.2.- N.Y.:Irwin,1995
Casedy W. Financial Institutions. Wash,1995
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія створення Міжнародного валютного фонду, мета та цілі його функціонування, основні функції. Структура організації, членство в ній. Обов’язки країн-членів, їх можливість впливати на діяльність Фонду. Співробітництво МВФ з Україною. Критика дій МВФ.
реферат [29,9 K], добавлен 21.03.2011Визначення платіжного балансу, його впливу на формування характеру та структури зовнішньоекономічних зв'язків країни. Оцінка сучасного стану платіжного балансу України. Аналіз програми розширеного фінансування між Україною та Міжнародним валютним фондом.
реферат [316,2 K], добавлен 12.05.2015Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду. Організаційна структура та прийняття рішень МВФ. Організаційно-правові основи співробітництва України та МВФ. Фінансові умови надання кредиту з боку МВФ за програмою "Stand-by".
реферат [208,0 K], добавлен 20.03.2014Історичні аспекти створення БРІКС - групи з п'яти країн, що розвиваються надшвидкими темпами. Цілі діяльності БРІКС на сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів. Механізм взаємодії країн-членів БРІКС в рамках об’єднання та зі світовою спільнотою.
курсовая работа [422,6 K], добавлен 04.06.2016Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.
дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016Цілі, завдання, напрями діяльності та структура міжнародного банку реконструкції та розвитку. Формування ресурсів та кредитної політики МБРР щодо країн, що розвиваються. Шляхи формування банківського капіталу. Структура надання територіального кредиту.
контрольная работа [965,1 K], добавлен 11.02.2014Головні особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку, його учасники. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи. Досвід країн Азії у регулюванні ринку у кризових умовах. Покращення інвестиційної привабливості України.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.11.2013Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Діяльність Міжнародного банка реконструкції та розвитку, його основні функції та цілі, механізми кредитування. Спеціальні права запозичення. Бреттон-Вудські інститути. Організаційна структура International Bank for Reconstruction and Development.
лекция [489,5 K], добавлен 10.10.2013Історія виникнення та організаційна структура Міжнародного валютного фонду. Загальні принципи та напрямки його діяльності. Вплив фінансової кризи на відносини України з міжнародними фінансовими організаціями. Шляхи покращення взаємозв’язків країни з МВФ.
курсовая работа [519,9 K], добавлен 10.05.2014
