Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний економічний університет

Доповідь

на тему: Зовнішні економічні зв'язки України: інвестиційний аспект

Харків, 2001

На сучасному етапі розвиток усіх країн і секторів світового господарства визначається процесами глобалізації та посилення економічної взаємозалежності держав. Принципово нові інформаційні технології і засоби комунікації, узгоджена лібералізація ринків товарів, послуг та фінансів різко збільшили швидкість економічних процесів та зменшили ступінь свободи у господарській діяльності. В сучасній системі міжнародних відносин визначальними стали формування і розвиток могутніх регіональних коаліцій, які мають спільні економічні, культурні, а нерідко - політичні та воєнні інтереси.

Одне з таких формувань являє собою СНД. Розпад СРСР породив у колишніх союзних республіках дві протилежні тенденції. З одного боку, колишні союзні республіки прагнули закріпити свій національний суверенітет ізоляціоністськими заходами в економіці. З другого, - дедалі настійливішими ставали вимоги зберегти виробничо-технологічні зв'язки з іншими колишніми республіками, що раніше існували. Розвиток інтеграційного процесу в Співдружності наштовхується на ряд протидіючих економічних та соціальних факторів і пов'язаний з вирішенням немалої кількості гострих проблем, які справляють вплив на формування національно-державних інтересів. Країни СНД не змогли поки що сформувати активні ринкові структури і стимули, які діють у напрямі інтенсивної економічної інтеграції. Україна, будучи повноправним членом СНД, готова до плодотворного співробітництва на основі дотримання національних інтересів.

За даними Державного комітету статистики України, загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами в Україні у 2000 р. збільшився порівняно з 1999 р. на 21,8% і становив 28600 млн. дол. При цьому на експорт припадає 14600,00 млн. дол. (збільшився на 25,8% порівняно з 1999 р.). Імпорт товарів зріс на 17,8% і сягав 14000 млн. дол. Додатне сальдо становило 616,5 млн. дол. проти від'ємного сальдо в 264,5 млн. дол. у 1999 р. Коефіцієнт покриття імпорту експортом дорівнював 1,04, тоді як у 1999 р. він становив 0,98.

У 2000 р. процес зміни основних напрямів зовнішньої торгівлі продовжувався. Зниження обсягів товарообороту з країнами СНД та Балтії, яке відбувалося в 1999 р., змінило свою спрямованість на протилежну: так, експорт у ці країни зріс на 40%, а імпорт з них - на 19%. На частку цих держав у загальному товарообороті припадає 47,5% (на країни СНД - 45,7% і країни Балтії - 1,8%). Частка решти держав світу дорівнює 52,5%. Зовнішньоторговельні операції здійснювалися з партнерами з 189 країн. Найбільшими споживачами українських товарів у 2000 р. (як і в 1999 р.) залишалися Росія, Туркменистан, Бєларусь, США, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Угорщина та Італія. Питома вага цих десяти найбільших торговельних партнерів України в загальному обсягу товарних зовнішньоторговельних операцій у 2000 р. становила 66,1% .

Такі ж зміни в географії зовнішньоекономічної діяльності пов'язані з фінансовим станом країн - торговельних партнерів України. Торгівля розвивається з тими державами, які платоспроможніші. Водночас у товарній структурі зовнішньої торгівлі України якихось глобальних змін за 2000 р. не відбулося. Як і раніше, в загальному обсягу зовнішньої торгівлі - висока питома вага сировини та матеріалів і незначна частка товарів високого рівня переробки. Це зумовлене тим, що на більшості підприємств України зосереджений застарілий виробничий апарат, відсутня сировинна складова і не нагромаджено потенціал для нововведень, а самі підприємства не мають стійких перспектив з точки зору міжнародної конкурентоспроможності. Хоч деякі відмінності порівняно з попереднім роком усе-таки є. Так, у загальному обсягу експорту товарів у 2000 р. порівняно з 1999 р. збільшилася питома вага чорних металів і становила 34,52% - 5031,2 млн. дол., продукції хімічної галузі промисловості -10,58%, або 1542,3млн. дол., машин та устаткування - 9,32%, або 1358,1 млн. дол. (в 1999р. - 5,1%). Найбільше зниження спостерігалося за такими товарними позиціями: продукція рослинного походження - 2,52%, або 367,9 млн. дол. (в 1999 р. - 6,3%), мінерального палива - 9,61%, або 1400,0 млн. дол. (в 1999 р. - 6,1%), транспортних засобів - 3,33% (437,9 млн. дол.), текстилю та одягу - 3,69% (537,8 млн. дол.).

У товарній структурі імпорту в 2000 р. збільшилася питома вага мінерального палива - з 35,4% до 46,86% (6540,1 млн. дол.), машин та устаткування - з 8,5% до 13,91% (1941,0 млн. дол.). Зросла частка продукції рослинного походження, рудних матеріалів. Серед основних товарних позицій зменшилася частка продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей, транспортних засобів, харчової промисловості.

Розвиток зовнішніх економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України. Тут важливими є ситуація з капітальними вкладеннями і те, що пов'язано з інвестиційним кліматом у країні. Структура можливих інвестицій така, що в нинішній період скоріше можна розраховувати на них ззовні, ніж на самоінвестиційні процеси.

Обсяг іноземних інвестицій в економіку України у 2000 р. збільшився порівняно з попереднім роком на 23,9%, і становив 583,7 млн. дол., загальна сума інвестованого капіталу дорівнювала 792,2 млн. дол., що на 5% більше, ніж у 1999 р. В тому числі інвестиції з країн СНД та Балтії становили 40,5 млн. дол. (5,1 % до загального обсягу), з інших країн світу - 751,7 млн. дол. (94,9%). Прямі іноземні інвестиції в економіку України надійшли з 110 країн світу, і їх загальний обсяг на 1 січня 2001 р. становив 3865,5 млн. дол. Найбільші обсяги іноземних інвестицій внесено: нерезидентами із США - 635,8 млн. дол. (16,4% до загального обсягу), Кіпру - 372,6 млн. дол. (9,6%), Нідерландів - 361,8 млн. дол. (9,4%), Російської Федерації - 314,3 млн. дол. (8,1%), Великобританії - 299,4 млн. дол. (7,7%), Німеччини - 237,9 млн. дол. (6,2%), Віргінських островів (Британія) - 176,8 млн. дол. (4,6%), Кореї - 170,4 млн. дол. (4,4%), Швейцарії - 169,3 млн. дол. (4,4%). На ці країни припадає 70,8% загального обсягу прямих інвестицій, вкладених в Україну. Великий інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають такі галузі економіки України, як харчова промисловість - 775,5 млн. дол. (20,1% до загального обсягу), внутрішня торгівля -727,8 млн. дол. (18,8%), машинобудування та металообробка 347,6 млн. дол. (9,0%), фінанси, кредит і страхування-248,1 млн. дол. (6,4%), паливна промисловість -227,0 млн. дол. (5,9%).

За 2000 р. Україною в економіку інших країн світу вкладено 2213,7 тис. дол. Вивезення капіталу здійснювалося, головним чином, у вигляді грошових внесків -2201,1 тис. дол. (99,4% обсягу). Водночас капітал резидентів зменшився на 1629,7 тис. дол. Загальний обсяг інвестицій з України за станом на 1 січня 2001 р. становив 98,5 млн. дол., у тому числі в країни СНД та Балтії - 18,4 млн. дол. (18,7%), в інші країни світу - 80,1 млн. дол. (81,3%). Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких галузей економіки, як транспорт (65,5 млн. дол., або 66,5%), машинобудування та металообробка (7,5 млн. дол. -7,6%), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення (4,0 млн. дол. - 4,1%), деревообробна і целюлозно-паперова промисловість (3,7 млн. дол. - 3,8%), хімічна промисловість (3,3 млн. дол. - 3,3%), паливна промисловість (3,1 млн. дол. - 3,1%). Найбільші обсяги інвестицій здійснено Севастополем (46,8 млн. дол.), Одеською областю (21,5 млн. дол.) та Києвом (7,4 млн. дол.). Найважливішим торговельним партнером України та найбільшим ринком збуту товарів традиційного українського експорту, як і раніше, залишається Російська Федерація. Зовнішньоторговельний оборот (ЗТО) України з Росією товарами та послугами у 1999 р. становив 10,347 млрд. дол., що на 17,4%, або на 2,185 млрд. дол., менше, ніж у 1998 р. За повідомленнями агентства управління двостороннього економічного співробітництва з Російською Федерацією, Бєларуссю і Молдовою Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, питома вага РФ у ЗТО України в 1999 р. становила 37,5%. Українсько-російський товарооборот сягав 8,006 млрд. дол., що на 19,7%, або на 1,964 млрд. дол., менше, ніж за 1998 р. Загальний експорт товарів та послуг порівняно з 1998 р. зменшився на 11,8% і становив 4,547 млрд. дол., в тому числі експорт товарів знизився на 17,8% і дорівнював 2,388 млрд. дол.; імпорт товарів та послуг становив 5,800 млрд. дол., що на 21,4% менше, ніж у 1998 р., в тому числі імпорт товарів - 5,617 млрд. дол. і 20,5%.

У структурі українсько-російського товарообороту на торгівлю послугами та роботами припадає 22,6%. Причому в експорті послуги становлять 47,5%, в імпорті -3,2%. В структурі українського експорту понад 90% займає продукція глибокого і досить глибокого ступеня переробки: послуги-47,5%, продукція металургійної промисловості - 12,9%, машинобудування - 12,5%, продовольча продукція - 11,6%, хімічної промисловості - 8,5%. Імпорт з РФ у 1999 р. на 68,9% складався з енергоносіїв, а враховуючи машинобудівну, хімічну, металургійну та продукцію гірничорудної промисловості, а також деревину і продукцію деревообробки, питома вага продукції, що належить до виробничо-промислового імпорту і направляється на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 90%. Питома вага бартерних операцій у торгівлі товарами з Росією становить: в експорті - 8,7%, в імпорті - 4,3%.

Українські підприємства, які традиційно були орієнтованими в основному на російського споживача, перебувають на даний момент в особливо складному становищі через недосконалість цінової політики в нашій країні. Яскравим прикладом цього є сучасний кризовий стан таких вітчизняних промислових підприємств, як Львівський автобусний завод, Миколаївський глиноземний завод, Кременчуцький автомобільний завод. Через високі ціни неконкурентоспроможною є й продукція агропромислового комплексу України.

Водночас високі тарифи на транспортні послуги в Україні зумовили зміну траєкторії основних потоків російських вантажів у західному напрямі через порти і транспортні магістралі Бєларусі та країн Балтії. Регіональні особливості цієї проблеми полягають у тому, що обласні адміністрації України вводять на місцях численні місцеві тарифи та збори за транзит російських вантажів. Таким чином, недосконалість законодавства України, зокрема з питань зовнішньоекономічної діяльності, є одним з істотних негативних факторів, що може й далі певною мірою уповільнювати зростання обсягів експорту вітчизняної продукції як на світовий ринок, так і на ринок Росії. зовнішній торгівля інвестиція україна

В контексті усього викладеного важливо розглянути імовірні сценарії розвитку українсько-російських відносин. Для збереження сприятливих перспектив економічних відносин слід утримувати і розширювати місткий російський ринок для товарів українського виробництва. Необхідно відновити втрачені господарські зв'язки з російськими партнерами, що приведе до збільшення взаємного товарообороту, зростання поставок з України, які потрібні, зокрема, російським підприємствам-виробникам чорних металів, продукції важкого машинобудування, хімічної, авіаційної та інших наукомістких галузей економіки, сільгоспмашин, тощо. Назріла необхідність невідкладного вжиття заходів щодо синхронізації законодавств України та Росії, особливо у сфері оподаткування, взаємного вдосконалення митної політики, інвестиційної діяльності та ін. Адже саме неврегульованість правового поля завдає обом країнам значних збитків. Ось чому немає належних умов для створення транснаціональних компаній, переливання капіталу. Правові непорозуміння, які на даний момент мають місце у торговельно-економічних відносинах, слід усунути в процесі реалізації Програми розвитку економічного співробітництва між Росією та Україною на 1998-2007 рр. Реалізація Програми має бути забезпеченою міждержавною угодою про економічне співробітництво між обома державами. Саміт держав СНД, який проходив у червні 2000 р., дав позитивний імпульс у розв'язанні багатьох спірних питань, які виникли між партнерами по Співдружності. Україна ініціювала створення зони вільної торгівлі на території СНД, і за її пропозицією розроблялися заходи щодо усунення перешкод, які стримують функціонування цієї зони. В. Ющенко висловив сподівання, що після цього саміту вдасться з достатньою ефективністю завершити двосторонні переговори з Російською Федерацією і вже, починаючи з 2001 р., задіяти механізми функціонування зони вільної торгівлі.

Таким чином, співробітництво з партнерами по Співдружності і, насамперед, з Російською Федерацією має життєво важливе значення для України, економіка якої міцно пов'язана з економіками країн СНД. Виступ Президента України Л. Д. Кучми на конференції "Україна на порозі XXI сторіччя" 16 листопада 2000 р. став свідченням усвідомлення нинішнього вибору України, спрямованого в бік країн СНД. Домовленості президентів України та Росії в Сочі, Мінську, Москві, Дніпропетровську дозволяють сподіватися на реальні зміни в економічній сфері двох держав. Слід визнати необхідність перехідного періоду, протягом якого країни СНД мають модернізувати свої механізми на ринковій основі, сформувати сумісні, самостійні економіки і поступово включатися у світове економічне співтовариство. А взаємне співробітництво, глибока інтеграція між ними відіграватимуть роль дуже важливого стабілізуючого фактора, здатного пом'якшити труднощі переходу до ринкової економіки.

Незважаючи на тенденцію загального зниження інвестицій в Україні в цілому, в Донецькій області у 1999 р. інвестиції збільшилися в результаті реалізації Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області».

Питома вага Донецької області в загальному обсягу іноземних інвестицій України становить 8,60%. В 1999 р. в область надійшло 150,57 млн. дол. іноземних інвестицій, що в 2,5 рази більше, ніж у 1998 р. (58,5 млн. дол.), в тому числі з країн СНД та Балтії - 0,58 млн. дол. (0,4% до загального обсягу надходжень), з інших країн світу - 149,99 млн. дол. (99,6%) (див. табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка надходжень іноземних інвестицій в економіку області (млн. дол.)

Інвестування здійснювалося, головним чином, у вигляді рухомого і нерухомого майна - 67,1 млн. дол. (44,6% отриманого обсягу, в тому числі устаткування в акції -3,03 млн. дол.), коштів-26,73 млн. дол. (17,8%, втому числі купівля акцій - 3,30 млн. дол.), цінних паперів - 5,04 млн. дол. (3,4%).

Загальний обсяг інвестицій на 1 січня 2000 р. становив 254,44 млн. дол. Найбільші обсяги коштів надійшли від нерезидентів з Віргінських островів (Брит.) - 109,96 млн. дол. (42,4% загального обсягу), США-60,62 млн. дол. (3,4%), Великобританії-18,91 млн. дол. (7,3%), Німеччини - 15,66 млн. дол. (6%), Кіпру - 14,59 млн. дол. (5,6%), Фінляндії - 4,31 млн. дол. (1,7%), Російської Федерації - 3,87 млн. дол. (1,5%), Нідерландів - 3,59 млн. дол. (1,4%), Швеції - 2,55 млн. дол. (1,0%), Канади - 2,32 млн. дол. (0,9%).

Пріоритетними напрямами у інвесторів стали такі галузі економіки, як чорна металургія - 106,83млн. дол. (41,2% загального обсягу інвестицій на 1 січня 2000 р.), харчова промисловість - 28,85 млн. (11,1%), внутрішня торгівля - 20,88 млн. (8,0%), борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловість-18,45 млн. (7,1%), зовнішня торгівля-18,44 млн. (7,1%), машинобудування та металообробка-18,13 млн. (7,0%), хімічна промисловість - 8,25 млн. (3,2%), сільське господарство - 7,22 млн. (2,8%), пенсійне забезпечення - 6,47 млн. (2,5%), кольорова металургія - 50,97 млн. (2,0%), транспорт і зв'язок-4,81 млн. (1,9%), вугільна промисловість-4,19 млн. дол. (1,6%). Іноземними партнерами інвестовано 301 підприємство Донецької області. Найбільші обсяги інвестицій отримані підприємствами Донецька - 173,39 млн. дол. (170 підприємств), Артемівська - 19,08 млн. (5), Харцизька - 15,16 млн. (8), Горлівки -8,12 млн. (9), Володарського району - 6,79 млн. (2), Єнакієвого - 6,39 млн. дол.

Очевидним фактом є те, що спрямування інвестування визначається співвідношенням ефективності та окупності вкладень за варіантами розвитку. З одного боку, виробничо-економічна система стикається з необхідністю конкретних фінансових затрат, а з другого, - з невизначеним ефектом. Ситуація ускладнюється тим, що поки що не існує єдиної методики визначення шкоди, яка завдається природі виробничою діяльністю. Більше того, у найбільш економічно детермінованому випадку, що стосується будівництва додаткових потужностей для переробки промислових відходів, просте врахування доходності цих переробних підприємств без врахування альтернативних витрат (або шкоди) не дає повного розуміння цих процесів.

Література

1. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. Зовнішні економічні зв'язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект// Економіка України - 2001- №4, с.78-83.

2. Черниченко Г. А. Проблема загрязнения окружающей среды и антирегрессионные технологии промышленности Донбасса. Донецьк, ІЕП НАН України, 1996,с.32.

3. Черниченко Г. А. Экологическая экономика и концепция устойчивого развития. Донецьк, ІЕП НАН України, 1996, с. 30.

Размещено на Allbest.ru