Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з міжнародних економічних відносин

Економічна ефективність ЗЕД підприємства

Вступ

З різних причин Україна, яка була периферією колишнього СРСР, зараз знаходиться обабіч процесів інтеграції та інтернаціоналізації у світовій економіці, що сильно стримує розвиток України як суб`єкта господарського механізму світу.

В даний час, час переходу до ринкових відносин, необхідно переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, і на цій основі шукати шляхи входу молодої держави у світове співтовариство не як сировинного додатку і ринку для третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на якого потрібно зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Сьогодні Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями, що прописались в економіці України, є дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного та торгівельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних витрат.

Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних високорозвиненим країнам. Нашій державі необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміні зовнішньоторгової системи, що повинно прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок.

Виходячи із ситуації, що склалася, визначаються основні пріоритети сучасної української економічної політики. Це реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, приведення якості продукції до рівня, при якому реальним стане вихід на основні світові ринки.

Завдання України - у найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням реальних умов.

Однією з основних закономірностей сучасної епохи є зростання ролі зовнішньоекономічних зв'язків у народному господарстві кожної держави.

Господарське зближення націй все відчутніше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, на загальну політичну обстановку у сучасному світі, відкриває нові можливості для практичного мирного співробітництва країн.

Ставши незалежною державою, Україна тільки входить у систему світового господарства і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньоекономічних зв'язків, скільки можливість її економічного та соціального розвитку як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції світовий економічний простір суб'єкти господарювання України відчувають великі труднощі, які спричинені не лише зовнішніми, але внутрішніми чинниками. Часто виникають запитання, як визначні ефективність операції, як відобразити її в бухгалтерському обліку дотримати чинне законодавство щодо податків і валютного регулювання та ін.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в Україні зумовили актуальність теми дослідження даної курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема вивчення економічної діяльності суб'єкта ринкових відносин з точки зору здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Мета дослідження. Метою роботи є дослідження економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства та узагальнення висновків, що стосуються даної проблеми.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розкрити суть принципів, суб'єктів та видів зовнішньоекономічної діяльності.

Проаналізувати економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Розділ 1. Принципи, суб'єкти, види зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами: [1, - С. 377]

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

забороні будь-яких, крім передбачених Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

1.2 Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є [1, - С. 377]:

фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" і законами України. [1, - С. 377]

1.3 Види зовнішньоекономічної діяльності

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать [1, - С. 377]:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

1.4 Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. [1, - С. 377]

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ). Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство економіки України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство економіки України не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті.

Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів. [1, - С. 377]

При реєстрації та/або після неї забороняється будь-яке обмеження права здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі у формі встановлення процедур, які вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності доказу чи підтвердження будь-яким чином існування у нього права на таку діяльність або ускладнюють порядок реалізації цього права.

За державну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати розміру фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.

Зареєстровані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані повідомляти Міністерство економіки України про всі зміни у документах, які подавалися ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбулись такі зміни.

Забороняється вимагати від зареєстрованого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності проходження повторної реєстрації (перереєстрації).

У разі відмови Міністерства економіки України зареєструвати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений статтею Закону строк суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може оскаржити таку відмову у реєстрації в судових органах України.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в Законі "Про зовнішньоекономічну діяльність", є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність". [1, - С. 377]

Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України. [1, - С. 377]

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати [1, - С. 377]:

заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;

виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;

довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.

У разі відмови Міністерство економіки України зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк, іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.

Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.

У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це Міністерство економіки України у семиденний строк.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.

1.5. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та

право, що застосовується до них

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. [1, 377]

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.

Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем - у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем - у договорі майнового найму;

ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;

охоронцем - у договорі зберігання;

комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);

довірителем - у договорі доручення;

перевізником - у договорі перевезення;

експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

страхувачем - у договорі страхування;

кредитором - у договорі кредитування;

дарувальником - у договорі дарування;

поручителем - у договорі поруки;

заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.

До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.

До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.

При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.

Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки України у порядку, встановленому статтею 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Отже, основними принципами здійснення зовнішньоекономічної діяльності є :

принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

принцип юридичної рівності і недискримінації;

принцип верховенства закону;

принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Розділ 2. Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної

діяльності підприємства

2.1 Зміст, задачі і методи економічного аналізу в сфері

зовнішньоекономічних зв'язків

З включенням у зовнішньоекономічні зв'язки України значного числа підприємств, організацій, кооперативів, регіональних структур їх діяльність в цій сфері стає одним з важливих об'єктів економічного аналізу.

Економічний аналіз дає можливість дослідити економіку як по всій сукупності протікаючих в ній господарських процесів, так і по окремих її елементах. Економічний аналіз дозволяє вивчати три групи проблем:

по-перше, стан і розвиток всесвітнього господарства і економіки регіону, будь-якої окремо взятої країни;

економіки окремого адміністративного району будь-якої країни (республіки, краю, області і т.д.); галузі і підгалузі народного господарства;

по-друге, господарську діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу, фірми);

по-третє, господарську діяльність будь-якої ділянки і окремого робочого місця.

Економічний аналіз, направлений на вивчення першої групи проблем і що має як інформаційна бази дані соціально-економічної і міжнародної статистики, отримав назву соціально-економічного аналізу.

Аналіз, що має предметом вивчення другу і третю групи проблем, іменуються аналізом господарської діяльності. Його інформаційна база - в основному дані бухгалтерського і оперативно-статистичного обліку і звітності підприємств об'єднань і фірм.

Аналіз господарської діяльності і соціально-економічного аналізу є важелями управління. Управління господарською діяльністю будь-якого об'єкта поділяється на три етапи.

Перший етап - прийняття керуючим органом рішення в формі плану-прогнозу (наприклад, по зовнішньоекономічній діяльності), господарського договору, контракту, директиви або навіть усної вказівки про виконання керованим об'єктом (наприклад, об'єднанням або фірмою, бригадою, окремим працівником) доцільних дій (по експорту або імпорту товарів, транспортуванню, зберіганню, розрахункам і т.д.). Прийняттю рішення передують:

визначення мети рішення;

розробка різних варіантів рішення в залежності від методів і умов досягнення мети;

підрахунок ресурсів, необхідних для виконання таких варіантів;

вибір остаточного варіанту рішення, найбільш раціонального з точки зору поставленої мети.

Виконання всіх перерахованих задач, необхідних для прийняття науково обґрунтованого рішення, досягається за допомогою різних методів економічного аналізу.

Другий етап - здійснення керуючим органом або окремим керівником або працівником контролю за ходом виконання рішення. На цьому етапі керуючий орган, керівник або окремий працівник:

стежить за раціональним використанням ресурсів;

усуває небажані відхилення від поставленої мети;

змінює при необхідності течію процесів, що контролюються.

Методи економічного аналізу широко використовуються і на цьому етапі, органічно переплітаючись з контролем.

Третій етап управління - оцінка результатів виконаного рішення - здійснюється в основному методами аналізу господарської діяльності. Оцінка проробленої роботи необхідна також для вироблення нового рішення (наприклад, для складання і уточнення зовнішньоекономічного плану на наступний звітний рік).

Крім вказаних вище видів економічного аналізу, що класифікуються по колу проблем, які вивчаються, існує декілька видів економічного аналізу, що класифікуються по інших ознаках.

Так, у зовнішньоекономічній діяльності, в залежності від часу проведення аналітичної роботи відносно часу виконання плану і зобов'язань по торгових угодах, розрізняють аналіз попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній аналіз звичайно застосовується на першому етапі управління, коли здійснюється розробка самого рішення (наприклад, зовнішньоторговельного плану-прогнозу). Мета попереднього аналізу - підготувати дані для визначення перспектив розвитку економіки, для складання проектів плану-прогнозу, для розрахунку економічної ефективності планованих операцій. У зв'язку з цим попередній аналіз тісно переплітається з плануванням, з розробкою кошторисів, нормативів, лімітів, з складанням різних економічних і зовнішньоторговельних прогнозів, прогнозів кон'юнктури товарних ринків.

Поточний (оперативний) аналіз застосовується в ході виконання рішення (зовнішньоторговельного плану-прогнозу і зовнішньоторговельних зобов'язань за контрактами), що відповідає другому етапу управління. Поточний аналіз направлений на вивчення і контроль виникаючих процесів по експорту, імпорту і реалізації товарів, заходів і дій в ході експортно-імпортних операцій. Мета такого аналізу - підготувати дані для прийняття оперативних рішень в ході повсякденного управління зовнішньоекономічними зв'язками в Україні. В сферу поточного аналізу входять вивчення умов різних варіантів зовнішньоторговельних операцій, обґрунтування, з урахуванням різноманітних чинників, експортних і імпортних цін, видів постачання і форм розрахунків і платежів, способів і маршрутів перевезень вантажів і т.д.

Наступний аналіз направлений на підведення підсумків проробленої роботи, що є завершальним етапом управління. Мета наступного аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства, об'єднання або фірм за певний період. Така оцінка передбачає виявлення чинників, що вплинули на результати господарської діяльності, вивчення причин допущених помилок і втрат, розкриття наявних резервів, і розробку заходів щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, об'єднання або фірми.

В залежності від ступеня обхвату аналізом діяльності об'єднання і кола порушуваних питань, економічний аналіз поділяється на комплексний і тематичний. При комплексному аналізі охоплюється вся взаємопов'язана сукупність показників підприємства або структурної одиниці підприємства, об'єднання (спеціалізованих фірм), що відображають за певний (звітний) період повністю або частково його господарську, виробничо-комерційну й фінансову діяльність, фінансове положення. Результати комплексного аналізу діяльності підприємства, об'єднання або його спеціалізованих фірм за звітний період відбиваються в його пояснювальній записці до квартальних і річних звітів, а також в рішенні, прийнятому по даному звіту.

Тематичний (локальний) аналіз направлений на вивчення окремих показників діяльності підприємства і об'єднання (комерційної, валютної, фінансової, транспортної, розрахункової, обліковою і т. ін.) або на дослідження певного кола функціональних питань (валютних, транспортних, фінансових і т. ін.) в межах однієї структурної одиниці підприємства і об'єднання (спеціалізованої фірми, валютно-фінансового відділу, транспортного відділу, бухгалтерії і т. д.). Тематичний аналіз застосовується при вивченні особливо актуальних питань, наприклад, таких, як ефективність реалізації різних товарів на певному ринку або одного товару на різних ринках. Тематичний аналіз з однакової проблеми може проводиться одночасно по ряду порівняно однотипних підприємств і об'єднань або фірм (машинних або сировинних). Всі види економічного аналізу взаємопов'язані і направлені на загальне поліпшення діяльності об'єктів, що вивчаються.

Аналіз оперує різними економічними показниками. Будь-який економічний показник складається з числової основи (тобто величини представленої інформації) і ознак, що визначають економічний зміст і приналежність інформації. Кожний окремий показник відображає якусь певну сторону діяльності зовнішньоекономічного об'єднання і фірми. Усі показники взаємопов'язані й складають єдину систему показників, що відображають всю комерційну, фінансову діяльність об'єднання і фірми та їх фінансове положення як єдиного господарського організму. Показники можуть бути плановими й звітними, за поточний рік і за минулі роки. Економічні показники можуть виражатися у вартісних і натуральних вимірниках, представлятися в формі абсолютних, відносних або середніх величин. В залежності від змісту економічні показники поділяються на кількісні і якісні.

Кількісні показники відображають об'єми зовнішньоекономічних операцій, кількісні зміни у зовнішній торгівлі. До кількісних показників відносяться, наприклад, показники вартості експорту або імпорту товарів за планом і по звіту фактично як загалом по підприємству, об'єднанню, так і по окремих торгових угодах, по спеціалізованих фірмах, по окремих країнах, по товарних групах і окремих товарах.

Якісні показники характеризують раціональність використання засобів, зайнятих в експортно-імпортних операціях. Якісні показники відображають також фінансову діяльність і фінансове положення об'єднання. До якісних показників відносяться: швидкість обороту засобів у зовнішньоекономічних операціях, ефективність цих операцій; віддача оборотних засобів при експорті і імпорті товарів; забезпеченість банківських кредитів та інше.

Показники комерційної і фінансової діяльності, фінансового положення підприємства, об'єднання змінюються під впливом різних чинників - соціально-економічних і виробничо-економічних. Соціально-економічні чинники відображають умови, мотивації і якість функціонування і взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях. До виробничо-економічних відносяться чинники ресурсів і техніко-економічні чинники. Чинники впливають на показники в різній мірі і в різних напрямах. Одні з них надають на них позитивний вплив, інші - негативний. Вплив одного чинника може бути перекритий іншим чинником, діючим в протилежному напрямі.

Оскільки дія різноманітних чинників на економічні показники не рівноцінна, розрізнюють основні і другорядні чинники. Однак одні і ті ж чинники в тих або інших обставинах можуть бути як основними, так і другорядними. Все залежить в кожному конкретному випадку від розміру впливу чинника на показник. Так, транспортні витрати при експорті приладів складають вельми скромну частку в собівартості товару і можуть вважатися в зв'язку з цим порівняно другорядним чинником серед інших чинників, що формують собівартість цього товару (наприклад, ціни і кількості). І навпаки, при експорті сировинних товарів (наприклад, добрива і пиломатеріали) транспортні витрати перетворюються в один з основних чинників, що визначають величину собівартості і відповідно рівень ефективності реалізації цих товарів. При аналізі передусім підлягають вивченню основні чинники, що впливають вирішальний чином на результати господарської діяльності.

Чинники можуть являти собою комплекс причин, які в свою чергу здатні виступати у вигляді окремих чинників. У зв'язку з цим чинники поділяються на складні і прості. Прикладом складного чинника є ціна на товар. Більш простий чинник - кількість товару. Можлива й інша класифікація чинників. Чинники можуть знаходитися у взаємному зв'язку і взаємозалежності. Існують два види зв'язку між взаємодіючими чинниками і між чинниками і показниками. Найбільш легко піддається вивченню функціональна, тобто пряма або зворотна залежність, звана також повним зв'язком. Більш складною для дослідження представляється залежність кореляційна, звана також неповним або частковим зв'язком. Прикладом першого виду залежності є зв'язок між ціною товару і виручкою за товар або між кількістю товару і величиною виручки за товар. Прикладом другого - залежність між ціною товару і його якістю або між величиною витрат на рекламу товару і розміром виручки за товар.

При аналізі економічних показників:

виявляються і досліджуються чинники й існуючі зв'язки (при цьому основні чинники потрібно відділити від другорядних);

вимірюється рівень впливу основних чинників на величину показників діяльності підприємства, об'єднання;

досліджуються види зв'язку;

вимірюють кореляційну залежність;

виявляється так звана тіснота такого зв'язку між показниками, що вивчаються і чинниками. (Наприклад, корисно виміряти тісноту зв'язку між витратами на різні форми реклами товарів і цінами на такі товари на різних ринках. Таке дослідження може встановити найбільш ефективні форми реклами на конкретних ринках.)

Економічний аналіз допомагає виявляти внутрішньогосподарські резерви. Резерви можуть бути виявлені на всіх ділянках діяльності підприємства, об'єднання, фірми. Мобілізація резервів сприяє більш точному виконанню зобов'язань, знижує собівартість операції, зменшує непродуктивні витрати. Підвищує рівень ефективності зовнішньоекономічних операцій і віддачу оборотних засобів, поліпшує фінансове положення підприємства, об'єднання і фірм.

Аналіз у зовнішньоекономічних зв'язках України направлений на вивчення результатів виробничо-комерційної і фінансової діяльності (й фінансового положення) як окремих підприємств так і госпрозрахункових об'єднань і фірм, що входять до складу промислових підприємств і об'єднань і що не є юридичними особами.

Аналіз господарської діяльності підприємств, об'єднань, фірм здійснюється за допомогою різних прийомів: логічних (деталізація, порівняння, елімінування, узагальнення), статистичних (зведення, угрупування цифрового матеріалу, середні величини, індекси, ряди динаміки), математичних (математичне моделювання, математичний аналіз (інтегральний метод), математична статистика і теорія ймовірностей, економічна кібернетика), евристичні та ін.

Для аналізу господарської діяльності використовуються дані бухгалтерського і оперативного обліку і звітності й інші джерела інформації. Матеріали, що залучаються до аналізу, повинні бути перевірені (точність арифметичних підрахунків, взаємна узгодженість показників звітності і достовірність облікових даних). У ряді випадків цифрові дані, що залучаються для аналізу, округляються для представлення в таблицях (якщо це не наносить збитку точності дослідження).

На цьому етапі безпосереднього вивчення залучених матеріалів застосовують різні прийоми аналізу і методи статистичної обробки матеріалів. При цьому обчислюють різні аналітичні показники у вигляді абсолютних, відносних величин (відсотки, питому вагу, індекси і т.д.) і середніх величин; розраховують вплив взаємодіючих чинників; встановлюють схеми взаємозв'язку; будують ряди динаміки, діаграми і графіків, конструюють аналітичні таблиці. В підсумку формулюють висновки і складають необхідні пропозиції за результатами аналізу.

Отже, основними задачами аналізу зовнішньоекономічної діяльності є:

1. Оцінка рівня, і якість виконання підприємством зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами;

2. Характеристика динаміки (розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства (звичайно за звітний і попередній роки);

3. Оцінка раціональності використання засобів, залучених для виконання зобов'язань за контрактами - центральна, найбільш складна задача аналізу. Виконання вказаної задачі передбачає послідовне або паралельне вивчення обороту оборотного капіталу підприємства (в основному, в частині зовнішньоекономічної діяльності), дослідження накладних витрат по експорту й імпорту товарів, вивчення ефективності зовнішньоекономічних операцій; узагальнення попередніх результатів аналізу за допомогою коефіцієнта віддачі оборотного капіталу, що й дозволить відповісти на питання - наскільки раціонально, тобто по-господарському, використовувався оборотний капітал в ході зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

4. Оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

5. Характеристика фінансового положення, платоспроможності і рентабельності підприємства.

Нижче наводиться коротка методика рішення основних задач аналізу.

2.2 Оцінка рівня і якості виконання зобов'язань за контрактами з

іноземними партнерами

Зобов'язання за контрактами повинні бути виконані по термінах постачання товарів, за якістю і за кількістю товарів (не вважаючи інших зобов'язань, що також підлягають безумовному виконанню). По матеріалах річного звіту підприємства (розділ "Зовнішньоекономічна діяльність") складається узагальнюючий коефіцієнт прострочених зобов'язань (прострочень) по формулі [9, 133]:

(УКпр / УКе) ? 100%,

де УКпр - експортна вартість товарів за всіма контрактами, прострочених виконанням протягом року; УКе - сума всіх контрактів по експорту, що підлягають виконанню за цей рік. Показник прострочень складається по всьому експорту за рік, по країнах експорту і по товарах. При цьому показники за звітний рік порівнюються з показниками за попередній рік.

Якщо підприємство постачає товари зниженої якості, то іноземний покупець пред'являє претензії за якістю, які, як правило, задовольняються, що приносить збитки і підриває позиції підприємства, як експортера. Як узагальнюючий критерій при оцінці роботи підприємства за якістю товарів можна використати показник процентного відношення суми задоволений рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім того, вивчаються і самі рекламації.

2.2.1 Оцінка конкурентноздатності товарів

Під конкурентноздатністю товарів і послуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників і продаватися в зв'язку з цим по цінах не нижче середньо ринкових. Рівень конкурентноздатності товарів і послуг визначається сукупністю різних техніко-економічних чинників: якість і собівартість, форми й методи торгівлі, ціни, умови та терміни постачання й транспортування, відповідність вимогам моди й умовам місцевого ринку, види і форми розрахунків і платежів з покупцями, престиж виробника і продавця ("ціна" фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами та ін.

Найбільш складним представляється встановлення конкурентноздатності машин і обладнання. Основний чинник їх конкурентноздатності - якість, що визначається багатьма доданками, набір яких більш складний і різноманітний, чим у товарів інших категорій. У поняття якості машин і обладнання входять продуктивність і універсальність, стандартизація й уніфікація моделей. При цьому продуктивність обладнання - не завжди головний чинник; іноді перевага віддається низькопродуктивному обладнанню, але більш дешевому й універсальному, простому, безпечному й зручному в обігу (в побуті, в невеликих майстернях). Найважливішою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна новизна й патентна чистота - вимога, що особливо зросла в умовах науково-технічної революції. Велике значення мають також надійність і довговічність роботи й термін служби до першого капітального ремонту, рівень технічного обслуговування й постачання запасними частинами. Рівень конкурентноздатності машин і обладнання залежить від їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість для роботи в умовах тропічного або полярного клімату, на піщаних, болотистих або кам'янистих ґрунтах, для роботи на місцевій сировині; урахування традицій, звичок і смаків місцевого населення). До важливих компонентів конкурентноздатності машин і обладнання відносяться якість обробки і забарвлення і інші естетичні властивості відповідно до вимог ергономіки.

Аналіз конкурентноздатності товарів, що експортуються зовнішньоторговельною фірмою, повинен супроводжуватися з її сторони виробленням відповідних рекомендацій постачальникам - вітчизняним виробникам товарів, направлених на підвищення рівня конкурентноздатності цих товарів.

2.3 Характеристика динаміки експорту (імпорту) товарів і послуг

Як вже відмічалося, для більш повної характеристики експортної роботи підприємства, експорт товарів і послуг за звітний рік зіставляється з експортом за попередній рік. Таке зіставлення доцільно провести за декілька років (наприклад, за 5-10). Мета такого дослідження - встановити, які зміни сталися в товарній структурі експорту, в розвитку нових видів експорту і його географічному напрямі, як змінився обсяг експорту в поточних і в постійних (базових) цінах, як змінилися в середньому експортні ціни. При вивченні динаміки експорту за ряд років обчислюються також темпи приросту експорту за кожний рік і середньорічний темп приросту експорту за весь період, що вивчається.

Дані про експорт за роки, що вивчаються групуються по країнах і по товарах в аналітичних таблицях. По кожному рядку таблиці (країна, товар або підсумок) обчислюються індекси вартості, фізичного об'єму і цін. Ці індекси й покажуть, в якій мірі й де змінилися вартість і фізичний обсяг експорту й середні експортні ціни.

Для отримання відповіді на питання про зміну вартісної структури експорту по країнах і по товарах складаються таблиці, де по кожному рядку (країна або товар) показуються для кожного порівнюваного року сума експорту в тисячах гривень і її питома вага в процентах до загального підсумку.

По товарних групах, що включають і кількісно і якісно порівнянні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), можна обчислити індекс кількісної структури, що визначається по формулі [9, 135]:

де q1 - кількість товарів поточного періоду;

p0 - базові ціни цих товарів;

- середня ціна товарів базового періоду;

Середня ціна обчислюється по формулі [9, 135]:

Якщо індекс кількісної структури виявиться більшим одиниці, то це буде означати, що в межах товарної групи підвищилася частка кількості більш дорогих товарів за рахунок зниження частки більш дешевих товарів. При зворотній зміні структури індекс виявиться меншим одиниці.

Приведемо для прикладу дані про експорт підприємством товарів за поточний і попередній періоди [9, 136].

Таблиця 2.1

Товар	1998	1999
	Кількість, тис. т	Ціна за одиницю, грн.	Сума, тис. грн.	Кількість, тис. т	Ціна за одиницю, грн.	Сума, тис. грн.
1	2	200	400	3,0	195	585
2	2	100	200	1,5	102	153
Разом	4	--	600	4,5	--	738

За даними наведеної таблиці визначаємо тенденцію розвитку експорту даної групи товарів (для підсумку) по вартості і структурі. Встановимо, як змінився обсяг експорту в незмінних цінах (фізичний об'єм) і як змінилися в середньому ціни на товари цієї групи. Визначимо міру впливу чинників кількості, ціни і структур на збільшення вартості експорту товарів даної групи на 138 тис. грн. (738 - 600).

Обчислимо п'ять індексів:

індекс вартості (Ірq) [9, 136]:

індекс цін (Ір) [9, 136]:

Сума 738 тис. грн. показує вартість експортних товарів за 1999 рік (кількість і ціни 1999 року), а сума 750 тис. грн. - результат перерахунку експорту кількостей за 1999 рік по цінах 1998 року. Порівняння цих сум дозволить визначити, як позначилася зміна цін на величині вартості експорту товарів. Експортні ціни знизилися в середньому на 1.6% (індекс цін в процентах рівний 98.4). Отже, зменшення вартості за рахунок зниження цін на 1.6% склало - 12 тисяч гривень (738 - 750);

індекс фізичного об'єму (Iq) [9, 136]:

Звідси приріст експорту за рахунок зміни вартості об'єму в незмінних цінах становив 150 тисяч гривень (750 - 600). Останній індекс являє собою добуток індексу кількості і індексу структури, тобто зміна фізичного об'єму викликається сукупною зміною кількості і кількісної структури товарів. Вплив кожного з цих чинників треба визначити окремо,

індекс кількості (Ікол) [9, 136]:

Перш ніж обчислити Ікол треба визначити середню ціну товарів 1998 року:

	Ур0q0	=	600000	=	150 грн./тона
	Уq0		4000

Отже,

Таким чином, приріст вартості товару за рахунок зміни його кількості становив 75 тисяч гривень;

індекс структури (Істр) [9, 136]:

Звідси приріст вартості за рахунок зміни структури рівний 75 тисяч гривень (750 - 675). Складання кількості і структури і дасть величину фізичного об'єму: (75 + 75) = 150 тисяч гривень.

Отже, вартість експорту (експортна виручка) групи товарів, що аналізується за рік збільшилася на 138 тисяч гривень, що сталося під впливом:

зміни кількісної структури експорту, що виразилася в підвищенні питомої ваги кількості більш цінного товару 1, що дало додатково 75 тисяч гривень;

зростання загальної кількості експортованих товарів, що збільшило вартість експорту товарів ще на 75 тисяч гривень;

зниження експортних цін, що зменшили вартість експорту на 12 тисяч гривень.

2.4 Оцінка раціональності використання оборотного капіталу при

експорті й імпорті товарів

Для відповіді на питання, наскільки раціонально (по-господарському) використовувався оборотний капітал підприємства при експорті і імпорті товарів, необхідно, передусім, послідовно (або паралельно) вивчити:

- оборот оборотного капіталу

- накладні витрати по експорту і імпорту товарів

- ефективність експорту і імпорту товарів.

Потім узагальнити результати такого аналізу шляхом обчислення так званого коефіцієнта віддачі і його аналізу.

А. Оборот оборотного капіталу.

Оборотний капітал підприємства показується в активі 2-го і 3-го розділів його бухгалтерського балансу. Так, є наступні дані по оборотних засобах підприємства по його квартальних балансах за звітний рік (в тис. грн.) [9, 138]:

Таблиця 2.2

Вигляд засобів	Засоби за станом на 1-е число	Середньорічні залишки
	січня	квітня	липня	жовтня	січня
1. Грошові кошти і цінні папери	2000	2100	1800	2050	1909	1975
2. Матеріально-виробничі запаси, в тому числі:	15000	14900	15000	14200	14000	14650
а) матеріали на складі	2800	3000	3200	2200	2000	2700
б) незавершене виробництво	1000	9800	9900	1000	1100	10050
в) готова продукція на складі	2200	2100	1900	2000	1000	1900
3. Розрахунки з дебіторами	3000	2800	3400	3150	3100	3100
Разом	20000	19800	20200	19400	19000	19725
Реалізовано товарів за звітний рік по виробничій собівартості	--	--	--	--	--	67628

Оборот оборотного капіталу (оборотних коштів) відбувається по схемі [9, 139]: